В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.

Стаття присвячена видатному австрійському композитору XVIII століття – В.А. Моцарту і його співробітництву з флейтистами. Автор прагнув спростувати поширене між музикантами твердження про упереджене ставлення митця до цього інструмента. У цьому зв’язку відкриваються нові грані мистецтва епохи Моцарт...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Карп’як, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27598
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст. / А. Карп’як // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 7-13. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27598
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-275982011-10-10T12:04:23Z В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст. Карп’як, А. Історія Стаття присвячена видатному австрійському композитору XVIII століття – В.А. Моцарту і його співробітництву з флейтистами. Автор прагнув спростувати поширене між музикантами твердження про упереджене ставлення митця до цього інструмента. У цьому зв’язку відкриваються нові грані мистецтва епохи Моцарта, іноді незвичні для сучасного музиканта. Статья освещает аспекты сотрудничества видающегося австрийского композитора XVIII столетия В.А. Моцарта с флейтистами. Автор опровергает распространённое среди музыкантов представление о его предвзятом отношении к этому инструменту. В связи с этим открываются новые грани искусства эпохи Моцарта, иногда необычные для современного музыканта. The article is devoted to the outstanding Austrian composer of the 18th century – W. A. Mozart and his cooperation with the flutists. The author tries to refute the affirmation, spreaded amongst the musicians, about the artist’s bias against a flute. In this connection, we cognize the new artist skills of Mozart’s epoch, perhaps unaccustomed to a modern musician. 2009 Article В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст. / А. Карп’як // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 7-13. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27598 781.071.1Моцарт + 78.071:788.5"17" uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Карп’як, А. В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст. Студії мистецтвознавчі
description	Стаття присвячена видатному австрійському композитору XVIII століття – В.А. Моцарту і його співробітництву з флейтистами. Автор прагнув спростувати поширене між музикантами твердження про упереджене ставлення митця до цього інструмента. У цьому зв’язку відкриваються нові грані мистецтва епохи Моцарта, іноді незвичні для сучасного музиканта.
format	Article
author	Карп’як, А.
author_facet	Карп’як, А.
author_sort	Карп’як, А.
title	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.
title_short	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.
title_full	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.
title_fullStr	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.
title_full_unstemmed	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.
title_sort	в.а. моцарт та середовище флейтистів ii пол. xviii ст.
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27598
citation_txt	В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст. / А. Карп’як // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 7-13. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT karpâka vamocarttaseredoviŝeflejtistíviipolxviiist
first_indexed	2025-07-03T07:19:48Z
last_indexed	2025-07-03T07:19:48Z
_version_	1836609373369008128
fulltext	7 Історія History В. А. МОЦАРТ ТА СеРеДОВище ФЛейТиСТІВ ДРУГОї ПОЛ. XVIII СТ. Андрій Карп’як Вольфганг Амадей Моцарт ніколи не був байдужим до флейти та флейтистів. Нас не по- винен бентежити той факт, що більшість зі збе- режених висловлювань видатного композитора у зв’язку з його ставленням до інструмента спо- внені критичних відгуків. Усі вони не лише не відкидають, а, навпаки, наголошують на наяв- ності особливої уваги митця до ретельного шлі- фування найдрібніших елементів мелодичної тканини партії флейти в сольних, ансамблевих чи оркестрових творах. У своїх безсмертних композиціях Моцарт визнає та по-новому роз- криває багатство виразових засобів, акумульо- ваних у флейтовому звучанні та зосереджених у специфіці флейтової техніки, його скарги най- частіше спрямовані на якість відтворення, а не на провідні в ІІ половині ХVІІІ ст. позиції інстру- мента в сольній та оркестровій практиці. Доречно зіставити два цікавих висловлю- вання. Л. Баренбойм у своїй праці «Як викону- вати Моцарта?» стверджує, що бажання вірно- го стилю виконання не може бути пов’язаним з питанням характеру звучності в творах Моцарта та інших композиторів класицистич- ної доби. Мотивується це твердження тим, що митці другої половини ХVІІІ ст. зазвичай пере- кладали свої твори для інших інструментів, і тому звукова фарба на відміну від таких ком- понентів музики, як мелодія, гармонія, метр, ритм і темп, «не визначає сутності музичного твору». Слід зазначити, що цей погляд є по- ширеним. Як тоді можна пояснити думки та УДК 781.071.1Моцарт + 78.071:788.5“17” The article is devoted to the outstanding Austrian composer of the 18th century – W. A. Mozart and his cooperation with the flutists. The author tries to refute the affirmation, spreaded amongst the musicians, about the artist’s bias against a flute. In this connection, we cognize the new artist skills of Mozart’s epoch, perhaps unaccustomed to a modern musician. Key words: W. A. Mozart, flutists, bias, artist skills. Стаття присвячена видатному австрійському композитору XVIII століття – В.А. Моцарту і його співробітництву з флейтистами. Автор прагнув спрос тувати поширене між музикантами твердження про упереджене ставлення митця до цього інструмента. У цьому зв’язку відкриваються нові грані мисте цтва епохи Моцарта, іноді незвичні для сучасного музиканта. Ключові слова: В.А. Моцарт, флейтисти, упередженість, творча майстерня. 8 ІсторІя емоції, що містяться в листі до батька, напи- саному під час праці над флейтовими компо- зиціями 1778 року: «Звичайно, я міг би займа- тися базгранням цілий день: але коли якась річ з’являється на світ, я все ж хочу, щоби мені не довелося соромитися, якщо на ній стоїть моє ім’я. До того ж, як Ви знаєте, я тупію, якщо мені необхідно увесь час писати для певного інструмента (який я не терплю)…» 1. Чи не вка- зує цей, на перший погляд критичний лист, на особливе ставлення Моцарта до флейти. Він змушений був рахуватися не лише з техніч- ними можливостями інструмента, а, насампе- ред, з його тембром, характером звука, тому й висловлювання – «який я не терплю» – може стосуватися не мелодії, гармонії, метра і т. ін., а саме звука та тембру. Від ранніх творів до останнього, найяскраві- шого – опери «Чарівна флейта», відчувається постійний зв’язок композитора з інструментом, що виконує доповнюючу, орнаментальну, звуко- зображальну роль тощо, а часом виходить на авансцену як соліст. Уже одна з перших опер В. А. Моцарта «Король-пастух» на текст Метастазіо (КV208) містила в собі настільки важку та відповідальну флейтову партію (а саме в Арії Олександра, № 9 та № 10), що для виконання твору до Зальцбурга було запрошено флейтиста Мюнхенської капе- ли Йогана Баптиста Бекке, про що залишилася документальна згадка в рахунку Генерального податкового управління від 15 травня 1775 року 2. Як не намагався композитор уникнути використання флейти в месі с-moll (КV427; ви- конана 26 серпня 1883 року в Зальцбурзі), він не може дати собі раду без неї в одному з цен- тральних розділів Et incarnatus est. Ця сопрано- ва арія в ритмі сициліани зі струнними та солю- ючими духовими виявляє риси по-справжньому моцартівської грації та принадності. В. А. Моцарт. Меса c-moll KV 427 (417a) Et incarnatus est. Andante. Флейта В. А. Моцарт. Концерт № 22 (Es-dur) для ф-но з оркестром. I част. Флейта Не випадково, на думку Генріха Берта, у Моцарта догматично найбільш глибокі за почут- тям та найбільш захоплюючі частини тексту – “Qui tollis” чи “Et incarnatus est” – у більшості його мес стають кульмінаціями. Вони найбільш драматичні за змістом, і тому музика Моцарта стає тут по-особливому душевною та захоплю- ючою за силою почуття. Визначально, що саме в цій частині зустрічаємо флейту. Значні вимоги до інструмента висуває ком- позитор у найяскравіших фортепіанних кон- цертах. У Концерті Es-dur (КV482) флейті до- водиться іноді на противагу повному оркестру самостійно утверджувати верхній голос. Така ж ситуація виникає і в І частині Концерту A-dur (КV488), де флейта вступає в напружені “супе- речки” з оркестром 3. В останній опері «Чарівна флейта» В. А. Моцарт досягає нових невідомих звукових та сценічних ефектів, доручаючи ви- конавцеві партії Таміно власноручно виконува- ти на сцені Andante з концертуючою флейтою, що зображає захоплення головного героя своїм коханням. Моцарт використав тут флейту як чудову орнаментовану прикрасу ніжної мелодії кохання. Мелодія зі своєю м’якою, томливою хроматикою повністю відповідає сентимен- тальному характеру епізоду, нагадуючи віден- ські арієти. Захоплює те, як Моцарт зумів по- ступово підготувати тут чергування запитань і відповідей з флейтою Папагено, використову- ючи тембри інструментів 4. Схожих прикладів знаходимо безліч. 9 АндрІй КАрп’яК. В. А. МоцАрт тА середоВище флейтистІВ... Цікаво, з чим могла бути пов’язана така від- раза Вольфганга до флейти? На нашу думку, існують кілька суб’єктивних та об’єктивних при- чин різких висловлювань митця про виконавців на такому поширеному в ХVІІІ ст. інструменті. Якщо бути послідовним, то необхідно на- самперед наголосити на тому, що композитор вирізнявся значною безпосередністю, а часом і вульгарністю як у приватних розмовах, так і в листах. Протягом життя Вольфганга ми зна- ходимо досить багато різких випадів музиканта на адресу багатьох, зокрема, поважних та ви- знаних професіоналів. Він називав М. Клементі шарлатаном, не витримував гри А. Фоглера, насміхався над голосом видатного співака А. Рафа, обзивав дурнем та віслюком валтор- ніста Й. Льойтгеба, задля жарту перекручував ім’я свого учня Зюсмайра та ін. Яка кількість листування зі схожими висловами була знище- на родичами та знайомими чи зацікавленими особами після смерті композитора, можемо, зокрема, дізнатися з найновіших досліджень 5. Дійсно, висловлювання Моцарта були щирими та правдивими, але відзначені надмірною емо- ційністю. Часто композитор змінював свої по- передні погляди, і людина, що отримувала від митця убивчо критичну характеристику, могла з часом стати володарем високих схвальних від- гуків Вольфганга. Цілком можливо, що Моцарт інакше оформив би свої послання, якби знав, що ще через 250 років його приватне листуван- ня винесуть на всезагальний огляд. Сьогодні багато дослідників творчості композитора, за- хоплені скандальними документами, таврують різні галузі виконавського мистецтва, користу- ючись вихопленими словами з приватних, по- бутових записів та листів всесвітньо визнаного генія. Водночас, ці листи дають нам безцінну інформацію про історію та мету, а часом і осо- бливості створення найпопулярніших творів сучасного музичного репертуару. Вони висвіт- люють причини того чи іншого ставлення мит- ця, виникнення задуму, навіть настрою, в якому був створений шедевр тощо. Дитячі спогади та враження, батьківські на- станови, ідеал сім’ї найчастіше залишають у пам'яті людини найвиразніші спогади, часом вони визначають погляди на речі та явища, прищеплені з раннього дитинства. Вольфганг так і не встиг вийти з аури тяжіння дитинства. До останніх років життя він у листах до сестри, родичів згадує зальцбурзькі пустощі, пригоди. У цей період формувався його світогляд, почат- кові і, можливо, найсильніші музичні враження під впливом батька Леопольда. Звичайно, що перші музичні спогади Вольфганга пов’язані з музичним середовищем, капелою в Зальцбурзі. Усім відоме неприхильне ставлення Леопольда й самого Вольфганга до музичної атмосфери їхнього рідного міста. Старший Моцарт у листі від 1763 року фактично відкрито називає музи- кантів капели негідниками, п’яницями, гравцями тощо. У подальшому й сам Вольфганг вислов- лювався: «…грубі, розпущені та безладні при- дворні музиканти – порядна, вихована людина не зуміє з ними ужитися…» Важливо, що одні- єю з найслабших ланок капели була флейтова група, точніше її відсутність. Цікавий парадокс. У 1770 році в оркестрі Зальцбурга було 10–12 скрипалів та альтистів, 2–3 віолончелісти, така сама кількість контрабасистів, 3 валторністи, 4 фаготисти, тромбоністи, трубачі та літавристи, і, найцікавіше – 2–3 гобоїсти, з яких 2 грали також часом на флейтах (!), за необхідності. Головна вимога під час влаштування на роботу виконав- ців на духових інструментах полягала в підготов- леності претендентів до можливої ролі як скрипа- лів чи альтистів. У Генріха Берта знаходимо, що гобой, і тим більше флейта, у соборі Зальцбурга не були задіяні або використовувалися дуже рід- ко. Унаслідок цього музиканти грали в церкві на скрипках 6. Можна уявити собі, як гобоїсти, що часто змушені були виконувати роль скрипалів, поралися з партіями флейти. Не дивно, що з ди- тячих років Вольфганг мав підстави ненавидіти звук флейти. Навіть свій перший великий соль- ний твір для флейти він призначав не для вико- нання Ферлендіса чи Зандмайра, а для ще одно- го «багатогранного» музиканта – Й. А. Капселя – контрабасиста зальцбурзької капели, що також В. А. Моцарт. Чарівна флейта. Перша дія. Фінал № 8. Andante. Флейта соло 10 ІсторІя грав і на флейті. Концерт для флейти був вико- наний 26 липня 1777 року разом із симфонією та скрипічним концертом Вольфганга до дня іменин його сестри. Його близькість за часом до створення гобойного концерту для Джузеппе Ферлендіса видається більш ніж цікавою. Дехто з дослідників вважає навіть, що виконувався один з майбутніх флейтових концертів, як вважалося, створений у січні-лютому 1778 року. Можливо, це була якась пізніше загублена композиція. Причин негативного ставлення Моцарта до флейти могли послужити дивовижно непослі- довні, а часто відверто ворожі стосунки ком- позитора з професіоналами та замовниками флейтової музики. Приводом таких нестабіль- них відносин були не професійні питання, а ско- ріше побутові та морально-етичні розбіжності; і звинувачувати в недостойній поведінці тут можна як флейтистів, так і самого композитора. Найбільш важливим та пов’язаним з пробле- мою відносин варто назвати знайомство з ман- геймським музикантом Йоганном Вендлінгом. Ще в 1763 році Леопольд Моцарт був враже- ний майстерністю флейтиста. 1777 року під час перебування в Мангеймі Вольфганга Амадея, композитор із невластивим та рідкісним для нього захопленням виконавцями розхвалює Вендлінга. Він наголошує на чистоті інтонації, виразності виконання та витонченому музич- ному смаку музиканта, очевидно, порівнюю- чи його зі знайомими йому «флейтистами» із Зальцбурга, а, можливо, і з рівнем духової прак- тики в Італії, де йому доводилося раніше пра- цювати 7. Саме манера та рівень гри Вендлінга стали для Моцарта еталоном якості звучання флейти 8. З початку знайомства відносини між музикантами були дружніми та по-родинному щирими. Вольфганг навіть присвятив арії дру- жині та доньці флейтиста, оркестрував один із концертів Й. Вендлінга для флейти з орке- стром. Йоган Баптист відіграв досить помітну роль у житті генія, даючи йому можливість за- лишитися на довший час у Мангеймі. У скрут- ному становищі, в яке потрапив Вольфганг, він знаходив щедрого замовника на флейтові кон- церти та квартети для Моцарта, обіцяв годувати Вольфганга в перші місяці 1778 року. Вендлінг розуміє справжню велич молодого композитора і здійснює усі можливі кроки, щоб поїхати разом із Вольфгангом у вигідну для них концертну по- їздку до Франції. Моцарт, який спочатку радісно погодився на пропозицію та використав, хоча й не зовсім порядно, допомогу музиканта, отри- мав засоби для існування та можливість за- лишитися в Мангеймі, раптово та неочікувано зрадив сподівання Вендлінга, відмовляючись виконувати другу частину угоди. Він викорис- товував при цьому негідні методи. Знаючи, що батько дуже чутливо ставиться до питання ре- лігії, Вольфганг звинуватив Вендлінга та його сім’ю в низьких моральних якостях та відсут- ності віри. І тут ми зустрічаємося ще з однією суттєвою причиною критичних флейтових до- кументальних свідчень Моцарта. Річ у тім, що вони найбільше зосереджені саме в 1778 році в листах до батька. Г. Аберт стверджує, що в цей період втрачається щирість та довіра, що панувала у відносинах між Вольфгангом та Леопольдом. Дійсно, можемо зауважити в лис- тах багато «вислизань», запутувань, відвертих обдурювань батька, що намагався примусити Вольфганга бути відповідальним перед замов- никами та виявляв категоричне незадоволен- ня захопленням сина сім’єю Вебер, а зокрема, 15-річною Алоїзією. Закохавшись у молоду спі- вачку, композитор втратив реальний погляд на навколишнє, обмовляв та підводив друзів, не виконував вчасно взятої на себе роботи, обма- нював батька. Він вишукував будь-які причини, щоб не працювати над великим флейтовим за- мовленням, а поїхати відпочивати з Веберами. Зручною причиною затягування з написанням флейтових концертів та квартетів стала тут ні- бито вже й забута, але зручно пригадана жагу- ча нелюбов до інструмента. Звичайно, Вольфганг зробив ще одну при- крість Вендлінгу, ігноруючи прийняту вигідну пропозицію через музиканта від флейтиста- аматора, голландця де Жана. Роботу, яку він з легкістю зміг би виконати за два тижні, Моцарт не здатний закінчити за два місяці. Виникли про- блеми із замовником, що виплатив лише части- ну суми – 96, замість 200 флоринів за неповну працю. Ще перебуваючи в Парижі, Вольфганг змушений віддавати «мангеймські борги». Отож Вендлінг мав усі підстави, щоби втратити довіру до молодого композитора, і все ж він залишився прихильним та доброзичливим до Вольфганга, готував у Парижі ґрунт для свого нового моло- дого друга. І Вольфганг, і його мати (прибули в Париж 23 березня 1778 року), які ще недавно не бажали підтримувати стосунки з Вендлінгом, 11 АндрІй КАрп’яК. В. А. МоцАрт тА середоВище флейтистІВ... відразу забули про вільнодумство та моральну нечистоплотність флейтиста. Навіть достатньо впливовий знайомий Л. Моцарта, що взяв під опіку Вольфганга в Парижі, – Фрідріх Грімм про- сить Вендлінга, який як музикант користується більшою довірою, зробити все можливе, щоб Вольфганг зміг розкрити свої здібності у столи- ці Франції 9. Завдяки Вендлінгу та його друзям у квітні 1778 року виникла Концертна симфонія Es-dur для флейти (Вендлінг), гобоя (Рамм), валторни (Пунто) та фагота (Ріттер), яка, на жаль, втрачена. В. А. Моцарт був досить близько знайо- мий також з іншим професійним флейтистом, учнем Вендлінга Йоганом Баптистом Бекке, що працював у Мюнхені. Але тут уже в самого Вольфганга були причини для недовіри чи на- стороженого ставлення до музиканта. Хоча на загал відносини між Бекке та сім’єю Моцарів були привітними, флейтист, вірогідно, підтриму- вав більше позицію Леопольда. Наприклад, під час паризької мандрівки Бекке недоброзичливо інформує Л. Моцарта про поведінку Вольфганга в Мюнхені. 25 грудня 1778 року, коли компози- тор з важким серцем змушений повертатися у ненависний йому Зальцбург, Бекке своїми «порадами» ще більше засмучує Вольфганга. Варто тут також навести ще один випадок, що характеризує небезпечний характер Бекке. У 1780 році композитору замовили написати оперу-серіа для мюнхенського двору «Ідоме- ней». Це було серйозне випробування для моло- дого Моцарта. Незважаючи на загалом непогані відгуки про ще незавершений твір, були, звичай- но, і недоброзичливі висловлювання. Цікаво, що Бекке був серед тих, хто прислухався та розно- сив неприємні прогнози. Він навіть устиг повідо- мити про них у листі Леопольда, що хвилював- ся в Зальцбурзі. Між іншим, мова стосувалася того, що арії в опері написані наперекір тексту. Вольфганг розгнівався за це на музиканта. «Так мені сказали, – відповів Бекке, – а сам я занад- то мало розумію по-італійськи». «Шкода, що Ви раніше не спитали мене перед тим, як писати листа» – спалахнув Вольфганг 10. У травні 1778 року Вольфганга Амадея по- знайомили в Парижі з герцогом де Гіном. Герцог був надзвичайним любителем музики та, за сло- вами Моцарта, «незрівнянно» грав на флейті, а його донька – на арфі. Захоплення композитора грою де Гіна не зовсім підтверджується аж над- то полегшеною партією флейти в Концерті для флейти та арфи, що був замовлений митцю вельможею. Вірогідно, Моцарт скоріше був при- ємно здивований чемним, люб’язним і зацікавле- ним ставленням до себе у цій багатій сім’ї в місті, де він уже в перший місяць перебування відчув себе покинутим, уперше по-справжньому само- стійним у несприятливому, байдужому до талано- витих особистостей середовищі. Де Гін не лише пропонує молодому композитору замовлення на написання твору, він просить Вольфганга стати вчителем композиції для його доньки. Але надія на добрий заробіток зраджує музиканта. Уроки неочікувано припинилися у зв'язку з одружен- ням нової учениці Моцарта. З'явившись на одну з чергових зустрічей, Вольфганг Амадей не був прийнятий господарями дому. Гувернантка за до- рученням герцога передала йому вдвічі меншу за передбачену домовленістю суму. Створений Моцартом на замовлення де Гіна Концерт уза- галі не був оплаченим. Від’їжджаючи з Парижа, Вольфганг мав претензії щодо гонорару герцога де Гіна, про що говорить у листах до батька 11. Розповідь про дивні фатальні неприємно- сті Моцарта у стосунках з флейтистами мож- на продовжувати й далі. 30 березня 1784 року композитор написав фортепіанний квінтет за участі духових інструментів. За спогадами дру- жини митця, під час одного з недільних концер- тів у їхній квартирі, з’явився польський граф. Після гучного захоплення виконанням чудового ансамблевого твору, високий гість флейтист- аматор попросив Вольфганга написати для нього тріо з облігатною флейтою. Моцарт дав згоду. Щойно повернувшись у свої апартамен- ти, задоволений граф передав митцю півтори сотні суверенсдорів із хвалебним листом, у яко- му він повторював у пишномовних тирадах по- дяку за насолоду, щойно відчуту. Через рік граф знову звернувся до Моцарта для отримання замовлення. Композитор вибачився за невико- нання прохання графа. Тоді аматор примусив Вольфганга повернути йому внесену суму. Флейтисти «супроводжували» Вольфганга до останніх днів його життя. Граф Франц фон Вальзег цу Штуппах – чудовий флейтист, «ком- позитор», який любив видавати чужі твори за власні, через посередника замовив Моцарту написання Реквієму (липень 1791р.) для уро- чистого відзначення річниці пам'яті своєї по- мерлої дружини. Бенедикт Шак доводить, що 12 ІсторІя «Чарівна флейта» – це не лише символічна на- зва для казкової опери, а твір, у центрі якого перебуває солююча флейта. Справжнім шану- вальником творчості геніального композитора, чи не єдиним, хто достеменно знав місце похо- вання В. А. Моцарта, невідоме навіть дружині митця, був віденський флейтист Карл Шоль 12. Ознайомившись із документальними да- ними, що висвітлюють «флейтові» стосунки В. А. Моцарта, переконуємося в їхньому суто суб’єктивному характері. Кожен із документів досить мало розповідає нам про стан флейтово- го мистецтва моцартівської доби, зате дає бага- то відомостей про самого композитора. Звично вважати, що геніальні особистості володіють глибокою ерудицією та філософським, уза- гальнюючим і конструктивно-систематизуючим складом розуму, усвідомлюючи свою особливу роль в історії. До Вольфганга Амадея в жод- ному разі не варто застосовувати схожі схеми. Миттєве враження, яскрава, навіть поверхова ефектність, емоційне сприйняття, що висвітлю- ють предмет з незвичної сторони, не викрив- ляють, а швидше виділяють у ньому особли- ві, неповторні риси, важать для композитора знач но більше, ніж нудний, позбавлений блис- ку, імпульсивності, індиферентний, сухий, але близький до об’єктивності аналіз. Водночас, об’єднавши велику кількість інформативних зразків з даного питання, можемо зробити кілька суттєвих висновків. По-перше, у другій половині ХVІІІ ст. суттєво активізувався у різ- номанітних, особливо аристократичних, колах аматорський флейтовий рух. Він випереджав за своєю ефективністю схожі тенденції в інших галузях виконавського мистецтва. По-друге, лише зростала вже достатньо поширена мода опановувати гру на флейті для використання її як другого чи третього фаху. Звичайно, така по- пулярність інструмента не може не захоплюва- ти, але, з іншого боку, вона не дає сьогодні ре- ально оцінити рівень професійного флейтового мистецтва класицистичної епохи за умов пере- повнення середовища музикантів напівпрофе- сіоналами та аматорами, що породжує хибні або перебільшені судження про недосконалість інструмента, або слабкість виконавських шкіл. В. А. Моцарт писав про неякісну гру, відсут- ність обдарування, неточну інтонацію при грі на флейті, але кого він мав на увазі, ми вже спро- бували з’ясувати. Рідше згадується те, що так само з уст митця ми отримуємо високу оцінку талановитим музикантам, що присвятили своє життя флейті, навіть похвалу справді відда- ним флейтистам-аматорам (Й. Вендлінг, герцог де Гін). Не почуємо жодного професійного за- уваження на адресу Й. Б. Бекке чи музикантів оркестрів Відня або Праги. Наступне питання, що стосується сприй- няття, звуковідчуття та ставлення Моцарта до флейтового тембру, значно складніше. Воно не може мати однозначної відповіді, тому що згадується в листах композитора лише окреми- ми фразами, часом невдоволеними короткими реакціями. Усі вони наголошують на тому, що композитор змушений шукати цілком інший, відмінний підхід та методи викладу музичного матеріалу від тих, що він звик застосовувати при написанні творів для універсальних інстру- ментів – фортепіано, оркестру чи рідної йому скрипки. Тут буде цікавим навести кілька ори- гінальних висловів самого майстра. 20 липня 1782 року композитор писав: «Ви не повірите, наскільки важко робити переклади для духови- ків так, щоби це було своєрідним для духового інструмента і при цьому все-таки нічого не втра- чалося в ефектності». Композитор нервувався, коли розумів, що природа інструмента повстає проти нього, не підпорядковується повністю йому – він чудово чув, усвідомлював, що кожен з духових інструментів примхливий, потребував значно більше часу для знаходження необхід- ного звучання не лише в мелодичній горизон- талі, але й у творенні у часовому процесі гар- монічних та тембрових перспектив-шлейфів. Праця з флейтою була своєрідним викликом майстерності митця, Вольфганг свідомо при- ймав цей виклик і працював до того часу, поки міг бути спокійним за майбутнє твору. 1790 року композитор перебував у Франк фурті-на-Майні, де створив Adagio для годин- никаря (Andante F-dur KV616). «Ось якщо би це був великий годинник і апарат звучав би, як ор- ган, тоді б я радів, – писав він, – а так інструмент складається лише з маленьких трубок, які зву- чать високо і для мене надто по-дитячому». Не варто, звичайно, безпосередньо порівнювати за- вдання, що виникали перед Моцартом у флей- товому концерті та у творі для годинника, і все ж очевидними є паралелі – діапазон, принцип звучання. Тому. Г. Аберт вказує на глибину та серйозність твору, звукові та гармонічні знахідки: 13 АндрІй КАрп’яК. В. А. МоцАрт тА середоВище флейтистІВ... «за багатством та різноманіттям ця п’єса заслу- говує на значно більш широке розповсюдження, ніж те, яке випало на її долю» 13. 1 Лист В. А. Моцарта до Л. Моцарта від 14 люто- го 1778 року. 2 Аберт Г. В. А. Моцарт. – М., 1987. – Ч. 1 – Кн. 1, 1756-1774. – С. 289. 3 Бадура-Скода Е. и П. Интерпретация Моцарта. – М., 1972. – С. 220. 4 В одному з листів у зв’язку з постановкою опе- ри «Ідоменей» В. А. Моцарт пише: «…ми відчуваємо тремтіння, невпевненість, видно, як б’ється переповне- не серце, відчутні шепіт та зітхання, тому я передаю ці риси у перших скрипок зі сурдинами та флейтою в уні- сон.» (26.09.1781). 5 Дальхов Й., Дуда Г., Кернер Д., Риттер В. В. А. Моцарт. Хроника последних лет жизни и смерть. Так был ли он убит? – М., 1991. 6 Аберт Г. В. А. Моцарт. – С. 302. У листі Леопольда від 1777 року вказується, що при виконанні однієї з мес у Зальцбурзі було задіяно шість гобоїстів: Ферлендіс та Зандмайр – солюючі гобої; Лодрона, якийсь студент, Durnermeister (старшина охорони вежі) і людина з верх- ньої церкви – оркестрові гобої. 7 Роллан Р. Музыкально-историческое наследие. – М., 1988. – Вып. 3. – С. 369. У 1725 році видатний неаполітанський композитор А. Скарлатті зустрівшись із Й. Квантцем вигукнув: «Сину мій, ви знаєте про мою антипатію до духових: вони ніко- ли не строять». У 1771 році В. А. Моцарт сповіщає, що для великого свята в Болоні змушені були запросити духовиків із Лукки, і вони «виглядали» жахливо. Лише у Венеції духова школа була трошки сильніша. 8 Йоган Баптист Вендлінг (1723-1797) уродженець Ельзасу, автор 4 (14) концертів для флейти, викладач Й. С. Бекке, артист оркестру у Мангеймі, що виступав з великим успіхом у Берліні (1749), не визнавав збагачен- ня флейти новими клапанами. Для нього залишилася ідеалом 4 (1)-клапанна флейта, і він застерігав своїх учнів від застосування 8-клапанного інструмента, що стає поширеним в останні десятиліття ХVIII століття. 9 Аберт Г. В. А. Моцарт. – С. 203. 10 Лист В. А. Моцарта Л. Моцарту від 27 грудня 1780 року. 11 Черная Е. Моцарт. Жизнь и творчество. – М., 1966. – С. 161 – 162. 12 Відомо також, що разом з Моцартом в одному з концертів для курфюрстини Амалії в Дрездені (кві- тень 1789 р.) виступав флейтист Йоган Фрідріх Прінц, а ще 19 травня 1764 року вундеркінд супроводжував виступ флейтиста в музичному вечорі для коронованих осіб Англії. 13 Аберт Г. Зазн. праця. – С. 229. Статья освещает аспекты сотрудничества видающегося австрийского ком позитора XVIII столетия В.А. Моцарта с флейтистами. Автор опровергает распространённое среди музыкантов представление о его предвзятом отно шении к этому инструменту. В связи с этим открываются новые грани искус ства эпохи Моцарта, иногда необычные для современного музыканта. Ключевые слова: В.А. Моцарт, флейтисты, предубеждение, творческая мас терская.

В.А. Моцарт та середовище флейтистів II пол. XVIII ст.

Репозитарії

Схожі ресурси