Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)

У статті досліджуються особливості жанрів музики для гітари епохи галицького бідермаєру, діяльності провідних представників гітарного виконавства і доробок композиторів, які писали для гітари в Галичині у другій половині XIX – на початку XX століть....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Сидоренко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Студії мистецтвознавчі
Schlagworte:	Історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27600
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість) / В. Сидоренко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 18-22. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27600
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-276002011-10-10T12:04:29Z Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість) Сидоренко, В. Історія У статті досліджуються особливості жанрів музики для гітари епохи галицького бідермаєру, діяльності провідних представників гітарного виконавства і доробок композиторів, які писали для гітари в Галичині у другій половині XIX – на початку XX століть. Эта статья исследует особенности жанров музыки для гитары эпохи галицийского бидермаера, деятельности ведущих представителей игры гитары и творчества композиторов, которые сочиняли для гитары в Галиции во второй половине XIX – начале XX столетий. The article examines the features of the musical genres for a Galician Biedermeier guitar, the activities of the guilding representatives of the guitar playing, and the composers’ works, written for a guitar in Galychyna in the second half of the 19th – at the beginning of the 20th century. 2009 Article Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість) / В. Сидоренко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 18-22. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27600 78.071:787.61(477.83/.86)"18" uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Сидоренко, В. Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість) Студії мистецтвознавчі
description	У статті досліджуються особливості жанрів музики для гітари епохи галицького бідермаєру, діяльності провідних представників гітарного виконавства і доробок композиторів, які писали для гітари в Галичині у другій половині XIX – на початку XX століть.
format	Article
author	Сидоренко, В.
author_facet	Сидоренко, В.
author_sort	Сидоренко, В.
title	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)
title_short	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)
title_full	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)
title_fullStr	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)
title_full_unstemmed	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)
title_sort	галицька гітарна традиція хix століття (виконавство та творчість)
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27600
citation_txt	Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість) / В. Сидоренко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 18-22. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT sidorenkov galicʹkagítarnatradicíâhixstolíttâvikonavstvotatvorčístʹ
first_indexed	2025-07-03T07:19:56Z
last_indexed	2025-07-03T07:19:56Z
_version_	1836609381798510592
fulltext	18 У дослідженнях нашого часу все частіше спостерігаємо перегляд і уточнення визначень стильових тенденцій минулих епох, які вирізня- ють культурно-мистецьку традицію в окремих регіонах України. На особливу увагу заслугову- ють ці процеси саме на західних землях, де, за- вдяки географічному положенню та історично- політичним умовам, виник сприятливий ґрунт для особливо активного взаємовпливу різно- національних тенденцій. Прикладом цього є явище галицького бідермаєру, в якому важлива роль відведена музичному мистецтву гітари. Ознаки цього стильового напряму в різ- них видах мистецтва розглядають І. Глозман, Л. Ільницька, Т. Комаринець, проблематика особливостей музичного бідермаєру в Галичині досліджена в працях Б. Кудрика, З. Лиська, Л. Мазепи, традиції аматорського музику- вання на окремих інструментах (фортепіано, скрипці, цитрі) та в контексті творчості пев- них композиторів студіюються в дослідженнях В. Витвицького, О. Антоновича, П. Медведика, Л. Кия новської, Л. Мельник. Однак ці праці май- же не висвітлюють засади та характерні риси гітарного виконавства та творчості галицьких композиторів для цього інструменту. З точки зору мети дослідження найяскра- вішими представниками гітарного мистецтва Австро-Угорщини були виконавці Алоїз Вольф, Вільгельм Клінгенбрунер, Франц Тандлер, ком- позитори і педагоги Венцель (Вацлав) Матейка, Антон Діабеллі, Леонард фон Каль, Йоганн Падовец, та, зокрема, Мауро Джуліані, а та- кож його учні Фелікс Горецький, Ян Непомуцен Бобровіч та Станіслав Щепановський, які віді- грали особливу роль у плеканні гітарного ви- конавства, педагогіки, творчості та музично- видавничої справи в Галичині 1. Саме завдяки М. Джуліані та його послідовникам гітара стає невід’ємною частиною суспільного життя ав- стрійської столиці. З 1909 р. у Віденській ко- ролівській академії музики та драматичного мистецтва введено курс гри на гітарі (викладач Ріхард Батка), а в 1924 р. Якоба Ортнера – ви- кладача класу гітари цього закладу удостоєно звання професора 2. Більшість композиторів, які творили в добу бідермаєра, були вчителями музики в гімназіях, інститутах шляхетних дівчат, у приватних пансі- онах і аристократичних родинах, їх композитор- ська творчість поєднувалася в одній особі з ви- конавською, педагогічною та організаторською діяльністю. У часи панування Габсбурзької імперії в Галичині розвиток форм світського ГАЛиЦьКА ГІТАРнА ТРАДиЦІЯ ХІХ СТОЛІТТЯ (ВиКОнАВСТВО ТА ТВОРЧІСТь) Вікторія Сидоренко УДК 78.071:787.61(477.83/.86)“18” The article examines the features of the musical genres for a Galician Biedermeier guitar, the activities of the guilding representatives of the guitar playing, and the composers’ works, written for a guitar in Galychyna in the second half of the 19th – at the beginning of the 20th century Key words: Biedermeier, guitar, Galychyna, guitar playing, guilding representatives. У статті досліджуються особливості жанрів музики для гітари епохи галиць кого бідермаєру, діяльності провідних представників гітарного виконавства і доробок композиторів, які писали для гітари в Галичині у другій половині XIX – на початку XX століть. Ключові слова: бідермаєр, гітара, Галичина, гітарне виконавство, провідні представники. 19 ВІКторІя сидоренКо. ГАлицьКА ГІтАрнА трАдицІя ХІХ столІття... музикування, заснування та функціонування численних громадсько-культурних організацій відбувається за участі австрійських, німецьких та чеських музикантів, нерідко професійних музикантів-виконавців запрошували для музи- кування в домашньому колі, для навчання ді- тей. Усе це стає підставою для формування но- вої культури, щільно пов’язаної з міським побу- том. Українська музична традиція доповнює це коло занять представниками родин священиків, у яких найбільш послідовно плекалося домаш- нє музикування в різних формах. Водночас, напіваматорський характер виконавської прак- тики та музичної освіти зумовили певну обме- женість, приземленість потенціалу самореалі- зації. «Загальноєвропейська бідермаєрівська струя, що на загал жахалася надто драматич- них настроїв, на західноукраїнському терені, де ідея народного відродження крилася в мурах тихих парафій, ця струя найшла, особливо в творах Вербицького, ідеальну форму компро- місу між ідеєю цього- й тогосвітнього», – писав Б. Кудрик 3. Поєднання виховної, релігійної та мистецької домінант з демократизмом, близь- кістю до потреб повсякдення, побуту робить стилістику галицького бідермаєру органічною та національно окресленою. Світська творчість галицьких композиторів ХІХ ст. охоплює провідні жанри австрійського бідермаєру. Це сольна пісня, малі хорові фор- ми Liedertaffel, співогра та інструментальна мі- ніатюра. Гітара, поряд з цитрою та мандоліною, стає популярною в побутовому музикуванні як у якості сольного, так і акомпануючого інструмен- та. Характерними рисами тогочасного побуто- вого інструментального репертуару слід вважа- ти тяжіння до вжиткових форм: каприси, рондо, віртуозні фантазії, в яких переважають стани сентиментальної чуттєвості, лірико-елегійний тон, інтимність, грація, елегантність, втілені че- рез певні різновиди технічних засобів – легкість фігурацій, вишукана віртуозна фактура, салон- ний віртуозний стиль brilliant. Серед представ- ників музичного мистецтва, які своєю творчістю та громадською й педагогічною діяльністю за- клали підвалини цієї стильової течії в Галичині були Медеріч детто Галлюс, Йозеф Башни, Жан Рукгабер, Юзеф Ельснер , Франц Ксавер Моцарт, Йозеф Христоф Кесслер. Характеризуючи естетико-стильові за- сади музичної творчості багатонаціональної культури Галичини другої половини ХІХ ст., Л. Кияновська окреслює їх як «регіональний вид романтизму», похідний від віденського, і орієнтований на Ф. Шуберта та менш значних музикантів – його сучасників. Його типовими ознаками є поетизація побутових сцен, салонне лірико-сентиментальне виконавство, народно- пісенність у тематизмі, втілення фантастичних образів, які виростають із фольклорних легенд 4, у галузі інструментального виконавства йому притаманне плекання камерних форм побуто- вої музики. Такими є жанри обробок народних пісень, баркароли, пісні без слів, ноктюрни, ва- ріації, шумки та думки, фантазії на оперні теми, танскрипції, парафрази, численні танці: кадри- лі, мазурки, вальси, полонези, марші, які віді- гравали важливу роль у мистецькому оформ- ленні балів, раутів, салонних мистецьких вечо- рів, сфери домашнього музикування. З. Лисько зазначав, що для вихованців Львівської греко- католицької семінарії невід’ємною ознакою ес- тетичного вишколу було добре володіння гітар- ним виконавством: «Належало до доброго тону заспівати сентиментально з супроводом гітари, або заграти варіації на популярну тоді тему «Не ходи, Грицю», або «Їхав козак за Дунай» 5. Про популярність у колах музикантів-амато рів найрізноманітніших струнно-щипкових ін- струментів красномовно свідчить статисти- ка численних музичних гуртків товариств та об’єднань цитристів, мандоліністів, тамбуристів у Львові кінця ХІХ – початку ХХ ст. 6. Про діяльність гітаристів-виконавців та мит ців Галичини відомостей значно менше. Зі зна- менитих гастролерів, які виступали на сценах Львова та інших міст Галичини, преса зберег- ла згадки про концерти відомого італійського гітариста Андрійо в 1824 р. 7. Кількома роками пізніше львівська періодика відзначила як по- мітну мистецьку подію концертні виступи юно- го, але вже широковідомого гітариста Юліуса Плейснера (1828 р., мистецький часопис «Mnemosyne») 8. У наступні десятиліття осо- бливо значимими явищами в галузі гітарного виконавства у Львові стали гастрольні програ- ми краків’ян Станіслава Щепановського, Яна Непомуцена Бобровіча 9. Аналіз надбань га- лицького гітарного виконавства та творчості був би неповним поза розглядом діяльності цих ви- значних музикантів, доля яких опосередковано пов’язана з Галичиною та зі Львовом. 20 ІсторІя Станіслав щепановський (1812 10 –1877), виконавець і композитор, який народився побли- зу Кракова, музичну освіту здобув у Единбургу у Фелікса Гурецького (Горецького), а згодом – у Фернандо Сора в Парижі. Окрім сольних кон- цертів та численних гастрольних подорожей (переважно Польща та Росія; перший гітарист, який відвідав Туреччину), здійснив концертний тур в Іспанію разом з Ф. Лістом та Л. Моро- Готтшалком. Був близько знайомий з Шопеном, Габенеком, Калькбреннером. 1852-го, разом із дружиною Джуліаною Скотт, переїхав до Львова, де і працював до кінця життя (1877). Серед відомих нам творів митця – «Інтродукція і блискучі варіації» на тему гімну «Jeszcze Polska Niezginęla» та гітарна транскрипція п’єси для фортепіано та віолончелі «Une Larme» 11. Інший яскравий музикант – Ян непомуцен Бобровіч (1805–1881), якого сучасники нази- вали одним із кращих гітаристів епохи, блис- кучим інтерпретатором, а Ф. Ліст – «Шопеном гітари» 12, теж уродженець Кракова, учень зна- менитого неаполітанського гітариста-віртуоза та педагога Мауро Джуліані 13. Його публічні виступи відбувалися на концертах Краківського музичного товариства, до якого він належав, та на численних благодійних концертах. Ці ак- ції (в т. ч. й виконання квінтету Ніколо Паганіні разом з Каролем Ліпінським у Кракові, гітарні програми в залі Гевандхаузу в Лейпцигу) су- проводжувалися винятковим успіхом. Митець є автором більш як 40 композицій, виданих у Лейпцигу, Дрездені, Відні, Лондоні, Варшаві та Львові. 1826-го у Львові вийшов друком його перший твір для гітари, опублікований видав- ництвом Ф. Піллера. У його доробку переклад фортепіанного концерту Клари Вік, транц- скрипція чотирьох мазурок Фридеріка Шопена для двох гітар, «Великі варіації» за дуетом з опери В. А. Моцарта «Дон Жуан» та числен- ні варіаційні цикли на популярні оперні теми, польські та українські народні мелодії, низка програмних п’єс 14. Зі Львовом пов’язана творчість і Савина Абрисовського (1874–1900) – композитора- аматора і художника, вихідця зі священицької родини з Тернопільщини. Він здобув освіту в Краківській академії красних мистецтв, това- ришував з О. Кобилянською, ставши прототи- пом персонажа її повісті «Через кладку». Його музична творчість охоплює різноманітні жанри для гітари та фортепіано, а композиції також виходили друком у львівських видавництвах: «Vоgue la galеre»: Будь що будь! Вальс для гітари-соло (Л., 1899), «Sous rеciprocitе»: У вза- ємність. Вальс для гітари (Л., 1899), «Вальс» (Л., 1899) 15. Однак найвизначнішим представником га- лицького гітарного мистецтва, позначеного сти- лістикою романтизму і бідермаєру, є Михайло Вербицький (1815–1870), видатний діяч україн- ської культури, основоположник «перемиської» композиторської школи. Випускник Львівської ду- ховної семінарії, він опанував гітарне мистецтво під керівництвом І. Сінкевича. Фонди бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України містять його ру- кописну збірку «Guitarre № 16», яка на сьогодні є єдиним збереженим свідченням камерного (зо- крема, гітарного) стилю композитора. Серед творів гітарного репертуару дру- гої половини ХІХ – початку ХХ ст. у збірках ЦДІА УРСР у Львові наявні рукописні та дру- ковані ноти, які належали до приватних колек- цій та бібліотек кількох музичних товариств («Театральне Товариство «Українська бесіда», Галицьке Музичне Товариство у Львові). Вони містять оригінальні гітарні композиції та пере- кладення для гітари Ярослава Лопатинського, Ісидора Воробкевича, Михайла Глінки, Франца Шуберта, Вінченцо Белліні, Людвіга ван Бетховена, Фердинандо Каруллі, Йоганна Каспара Мертца 16 та ін. Серед гітарних композицій з архіву біблі- отеки Львівської національної музичної ака- демії ім. М. В. Лисенка переважають сольні пісні для голосу в супроводі гітари переваж- но з невизначеним авторством: «Повелініє», «Ох, Гриць Мазниця» (в даному випадку її ав- торство окреслене наступним чином: «Спів: Вербицкого, Гитара: Сінкевича 17»), «Прибіжище миле», «Заспівай ми, солов’ю», «Погулянка», «Шумить, гуде дубровонька», «Нащо мене за- чіпаєш» (дві різні варіанти гармонізації, один із них підписаний – Головацький) 18, «Зажурилась дівчинонька», «Сумно марно по долине», «Ци тя доля покинула», «Ох я нещастний, що маю діяти? Думка з Подоля» (Головацький), «Ой зійди, зійди, ти зіронько вечірняя. Думка з України» (Хонощенко), «Садовниця. Народна пісня», «Не брани меня, родная. Циганская песня», «Цветочик. Романс» (дві версії, одна – неповна). Це рукописні копії, деякі з них з неза- 21 ВІКторІя сидоренКо. ГАлицьКА ГІтАрнА трАдицІя ХІХ столІття... кінченими чи ледь наміченими ескізами гітарно- го супроводу. У цьому переліку є багато творів (без зазна- чення авторства), які знаходимо у вищезгада- ному гітарному рукописному збірнику «Guitarre № 16» Михайла Вербицького. В архівних фондах бібліотеки ЛНМА ім. М. В. Лисенка є низка рукописних копій із вищезазначеної збірки: «Повелініє», «Прибіжище миле» (пе- реклад номеру з опери «Гриць Мазниця»), «Погулянка» та вокальна партія «Серенади» Ф. Шуберта із транскрипції М. Вербицького для голосу та гітари. Фонди музичної академії міс- тять також рукописні інструментальні твори для гітари-соло. Нечисленні твори серед них можуть бути визначені за авторством. Такими є декілька опусів визначного австрійського ком- позитора, педагога, науковця та концертуючо- го гітариста йоганна Каспара Мертца 19: два «Полонези», «Козак» та дві «Мазурки»; ціла група п’єc Фердінандо Каруллі (Garuli, carulli): «Ballet», п’єси «Andante» (два різних твори), «Andantino», «Allegretto», «Рондо», «Козак» з варіаціями, парафраз «Молитви дівчини» («Gebet von Jungfrau»); «Думка Украінская» 20 (Сінкевича); «Коломийка» П. Леонтовця (P. Leontowec), «Попурі» для гітари Теодозії Папари (mademoi selle Theodosie de Papara) 21. Згідно традицій ХІХ ст. серед творів, розра- хованих на потреби аматорського музикування, чимало зразків перекладів відомих оперних но- мерів, популярних пісень, романсів, арій тощо. В їхніх рукописних копіях іноді зафіксовано ім’я автора оригіналу, а ким здійснено аранжу- вання, як правило, не вказувалося. Такими є «Молитва Отеліо» – парафраз фрагменту роман- су Дездемони з опери Дж. Россіні «Отелло» (під хибним записом про авторство Моцарта) 22 , тран- скрипція «Хор циганський» (з опери «Preciosa»), «Гимн Россійскій», «Дума россійская», пере- клад «Траурного маршу» Л. ван Бетховена, транскрипція хору Теодора Леонтовича на сл. о. І. Гушалевича «Мир вам, браття», переклад номера з опери «Норма» В. Белліні, гітарна об- робка пісні «Поможит ми май». В аматорській музично-виконавській прак- тиці ХІХ ст. існував величезний попит на тан- цювальну музику традиційного тогочасного бального циклу, а також на танці відповідно- го місцевого етнічного забарвлення. Тому в Галичині, поряд із вальсами, мазурками, поло- незами та маршами, нерідко трапляються п’єси в жанрі «Думки», «Козака», «Коломийки» та їхніх різновидів. Так, у нотних архівах для гіта- ри фондів бібіліотеки Львівської Національної музичної академії ім. М. В. Лисенка знаходи- мо «Operette Вallet», «Вallet», «Мазур», чоти- ри різних «Козаки», дві «Думки», парний цикл «Коломейка. Думка», «Коломийка e-moll», дві «Коломийки», «Турецький марш», «Марш коло- мийковий». Поряд із мініатюрами, серед гітарних ком- позицій є твори й більшого масштабу, при- значені для камерно-салонного концертного виконання. Серед них: програмно-живописна п’єса «Война под Лейпцигом» з великою кіль- кістю зображальних засобів та прийомів звуко- наслідування; варіації на тему пісні «У сусіда хата біла» (у австрійській версії «Schöne Minka ich muss scheden»); варіації на тему пісні «Не ходи Грицю»; програмна п’єса «Ромео і Юлія» невстановленого авторства. Поряд із сольними композиціями, є й низка гітарних ансамблів – «Коломейки» (два тво- ри) і переклад романсу «Цветочик» для дуету та «Коломейки» для тріо гітар. Особливу групу становлять камерно- вокальні ансамблі для голосу, гітари та фортепіано, друковані примірники, зразки з однієї видавницької серії: романси французької композиторки Л. Пуже (m-lle L. Puget) «Видіння Марії» та «Le val béni», «Ракель і Нефталі» Дж. Мейербера на слова Каміля Дешампса з німецьким перекладом Й. Антона. Це па- ризькі видання, придбані у львівській музич- ній бібліотеці-крамниці Шарля Вільда (Sharles Wild) 23, оздоблені гравюрами, типовими для мистецтва бідермаєрівської стилістики. З вищенаведеного можна зробити висно- вки, що зразки гітарного бідермаєру, які збе- реглися в архівах львівських нотозбірень, мають досить представницьку персоналію мистецьких постатей (оригінальні твори та перекладення В. Белліні, Л. ван Бетховена, Ф. Каруллі, Й. Мертца, Дж. Мейербера, М. Глін - ки, Я. Лопатинського, І. Воробкевича, М. Вер - бицького, О. (або І.) Сінкевича, С. Абрисовсь- кого, С. Щепановського, Я. Боб ровіча). Окремо звернемо увагу на жінок-композиторів, які пи- сали та публікували твори для гітари-соло та гітари і голосу – Т. Папару та Л. Пуже, що було рідкісним явищем у той час. 22 ІсторІя Гітарна музика представлена різноманітни- ми складами: гітара-соло, вокал і гітара, ан- самблі гітар, фортепіано та гітара в поєднанні з голосом. Для неї притаманна обширна та ха- рактерна палітра жанрів: пісенно-танцювальні побутові композиції, нерідко з фольклорним орієнтиром – козаки, марші, вальси, мазури, думки, коломийки, обробки народних пісень, переклади творів відомих композиторів; більш розгорнуті форми з ознаками циклічності – фан- тазія, попурі, варіації на теми опер чи народних пісень, віртуозна транскрипція, концертний па- рафраз, програмно-живописна п’єса-картина тощо. Отже, музика галицького гітарного бідер- маєру є невід’ємною складовою загальнокуль- турного процесу і втілює всі сутнісні світоглядні та естетичні засади стильового напряму певної епохи. 1 Вітошинський Л. Гітара в Австрії. Писати для гітари // Про мистецтво гри на гітарі / Пер. з нім. Л. Мельник. – Л., 2006. – С. 19. 2 Там само. – С. 27 3 Кудрик Б. Огляд історії української церковної музики / Упорядник, автор передмови і коментарів Ю. Ясіновський. – Л., 1995. – Серія: Історія Української музики. Дослідження. – Вип. 1. – С. 101. 4 Кияновська Л. Галицька музична культура ХІХ– ХХ ст.: Навчальний посібник. – Чернівці, 2007. – С. 38. 5 Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. – Л; Нью-Йорк, 1994. – С. 235. 6 Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної Академії у Львові. – Л.; 2003. – Т. 1. – С. 82 7 Мельник Л. Музичне життя Львова 1824 р. у дзерка- лі часопису «Mnemosyne» // Записки Наукового товари- ства ім. Т. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. – Л., 1996. – Т. CCXXXII. – С. 219. 8 Mnemosyne. – 1828. – № 44. – 15. IV. – S. 76. 9 Див.: Orphee M. Introduction // Bobrowicz J. N. Grandes variations On a Theme by Mozart. Op. 6: for guitar solo. – Boston; Massatcusetts, 1984; Кияновська Л. Зазн. праця; Orphee M. Stanisław Szczepanowski. Introduction et variations brillantes sur un air National. Une Larme, Morceau Expressif: for guitar. – Columbus, 2001; Медведик П. Діячі музичної культури (Матеріали до біо- бібліографічного словника // Записки Наукового товари- ства ім. Т. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. – Л., 1993. – Т. CCXXVI. 10 Різні джерела вказують дати народження 1811 (Suchiecki R. Wiolonczelia od a do Z. – Kraków, 1982. – S. 218) та 1814 роки, а також дату смер- ті – 1875 р. (Zduniak M. Muzyka i muzycy polscy w dziewietnastowiecznym Wroclawiu. – Wrocław, 1984. – s. 39). 11 Orphee M. Stanisław Szczepanowski... – С. 7. 12 Orphee M. Introduction... 13 М. Джуліані (1781–1829) – автор низки концертних творів для гітари та методичного посібника «Методика для гітари», концертував з Дж. Россіні та Н. Паганіні, для нього писав гітарні композиції Л. ван Бетховен. 14 Orphee M. Introduction… – С. 3. 15 Медведик П. Зазнач. праця. – С. 373. 16 Центральний державний історичний архів Львова, ф. 514, оп. 1, спр. 174, арк. 26. 17 У рукописі ініціали відсутні. Орест Сінкевич – митець-аматор, представник «перемиської» компози- торської школи, учень М. Вербицького, Іоан Хризостон Сінкевич – старший колега і перший учитель гітарної гри М. Вербицького в Перемишлі. 18 Тут і далі у дужках надписи на нотах, явно більш пізнього походження, можуть вказувати не стільки авто- ра музики чи тексту, але й власника нотної копії. 19 Представника високого, віртуозного бідермаєру, вихідця з Братислави. 20 Тут і далі збережено орфографію оригіналу. 21 Примірник цього твору має штемпель ГМТ (Галицького Товариства Музичного у Львові). 22 Рукописну копію цього ж твору з колекції Модеста Менцінського у фонді «Руської Бесіди» ЦДІА м. Львова описує Дмитро Колбін, опротестовуючи вказане автор- ство як В. А. Моцарта, так і Ф. Моцарта (Див.: Колбін Д. Під ім’ям Вольфганга-Амадея Моцарта // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці музикоз- навчої комісії. – Л., 1996. – Т. CCXXXII. – С. 91, 97). 23 На це вказує екслібрис закладу. Эта статья исследует особенности жанров музыки для гитары эпохи гали цийского бидермаера, деятельности ведущих представителей игры гитары и творчества композиторов, которые сочиняли для гитары в Галиции во вто рой половине XIX – начале XX столетий. Ключевые слова: бидермаер, гитара, Галиция, гитарное исполнительство, ведущие представители.

Галицька гітарна традиція ХIX Століття (виконавство та творчість)

Institution

Ähnliche Einträge