Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років

Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років

The peculiarity of the style in the Western and Eastern parts of Belarus is accounted for the difference of socio-cultural context. Postсonstruсtivism in the architecture of Eastern parts of Belarus (1934–1941) is considered to be a style phenomenon formed by artistic-aesthetic, socio-ideological im...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Шамрук, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:Студії мистецтвознавчі
Теми:
Історія
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27624
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років / А. Шамрук // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 93-97. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-27624
record_format dspace
spelling irk-123456789-276242011-10-11T12:05:02Z Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років Шамрук, А. Історія The peculiarity of the style in the Western and Eastern parts of Belarus is accounted for the difference of socio-cultural context. Postсonstruсtivism in the architecture of Eastern parts of Belarus (1934–1941) is considered to be a style phenomenon formed by artistic-aesthetic, socio-ideological impulses of Socialist realism culture combining with neoclassical, constructivist manner, of Art Deco style. Neoclassical and avant-gardе trends mixed with Art Deco manner are developed in the architecture of Western Belarus. 2009 Article Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років / А. Шамрук // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 93-97. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27624 72.03(476)“1920–1930” uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія
Історія
spellingShingle Історія
Історія
Шамрук, А.
Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років
Студії мистецтвознавчі
description The peculiarity of the style in the Western and Eastern parts of Belarus is accounted for the difference of socio-cultural context. Postсonstruсtivism in the architecture of Eastern parts of Belarus (1934–1941) is considered to be a style phenomenon formed by artistic-aesthetic, socio-ideological impulses of Socialist realism culture combining with neoclassical, constructivist manner, of Art Deco style. Neoclassical and avant-gardе trends mixed with Art Deco manner are developed in the architecture of Western Belarus.
format Article
author Шамрук, А.
author_facet Шамрук, А.
author_sort Шамрук, А.
title Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років
title_short Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років
title_full Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років
title_fullStr Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років
title_full_unstemmed Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років
title_sort стильові напрямки в архітектурі білорусі 1920–1930-х років
publisher Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Історія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27624
citation_txt Стильові напрямки в архітектурі Білорусі 1920–1930-х років / А. Шамрук // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 3(27). — С. 93-97. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv AT šamruka stilʹovínaprâmkivarhítekturíbílorusí19201930hrokív
first_indexed 2025-07-03T07:21:26Z
last_indexed 2025-07-03T07:21:26Z
_version_ 1836609476410474496
fulltext Стильові напрямки в архітектурі БілоруСі 1920–1930‑х років Алла Шамрук В  історії  архітектури  Білорусі  ХХ ст.   міжвоєнне  двадцятиліття  (1920–1930)  –  один  із  найрізноманітніших  стильових  пе- ріодів. Своєрідність стильової картини цих  років  зумовлена відмінністю соціокультур- ного контексту західних і східних областей  країни,  розмаїтістю  напрямків,  які  розви- валися паралельно та змінювали один од- ного,  художніх  концепцій  та  ідей  архітек- турної  творчості,  впливом  на  архітектуру  соціально‑ідеологічних чинників. В архітектурі східних областей Білорусі,  що розвивалася в контексті тенденцій ра- дянської культури, спостерігаємо чіткий по- діл на конструктивістський  і постконструк- тивістський періоди. Стильова картина цих  областей упродовж 1920‑х – початку 1930‑х  років  характеризується  поширенням  кон- структивістської  стилістики,  орієнтацією  на  концепцію  функціоналізму.  У  найпито- мішому  вигляді  ця  стилістика  втілилася  в  будівлях  клубів,  в  основі  яких  лежить  принцип артикуляції співвідношень геомет‑ ричних об’єктів в асиметричних просторо- вих  композиціях,  ідея  взаємопроникнення  простору.  Активно  розроблюваний  новий  тип клубної будівлі найбільш наглядно де‑ монструє взаємодію художніх і соціальних  аспектів в архітектурі періоду. Поряд  із  новими  соціальними  типами  житла  клуб  посідав  провідне  місце  в  ре- алізації  життєствердних  устремлінь  при  формуванні  нових  суспільних  відносин  та  естетичних смаків. На динамічному зіставленні  геометрич‑ них об’ємів, використанні великих заскле- них  поверхонь  здійснено  архітектурне  вирішення  однієї  з  найяскравіших  кон- структивістських будівель у Білорусі – фаб‑ рики‑кухні в Мінську (1936), яка синтезува- ла  функції  закладу  харчування  та  клубу.  Домінуючий у композиції об’єм  із напівци- ліндрічним  завершенням  і  суцільними  за- скленими  поверхнями  демонструє  есте‑ тичні  можливості  каркасної  конструкції,  що  дало  можливість  досягти  виразного  ефекту  полегшених  фасадів,  наповнених  світлом  інтер’єрів.  Вбудовані  в  покрівлях  відкриті тераси, кутові вікна підкреслюють  в  архітектурному  образі  концепцію  злит- тя  внутрішнього  й  зовнішнього  простору.  Будівля є новим типом суспільної будови,  що реалізує ідею колективізму. Соціальні ідеї колективізму відображені  в  радянській  архітектурі  в  домах‑комунах  із  мінімальними  житловими  одиницями  й  розширеним комплексом громадських при- міщень. У радянській архітектурі ідея кому- нального будинку як моделі нового суспіль- ного життя, що  побудована  на  принципах  колективізму, втілюється з великим розма- хом: будинки мають великий масштаб, час- то осьову парадну композицію в поєднанні  з  конструктивістською  стилістикою  фаса- дів, що створює акцент урочистості, винят- ковості моменту побудови нової дійсності,  на  відміну  від  соціального  житла  в  інших  країнах, розрахованого на організацію по- буту малосімейних, що зберігає  ідею тра- диційного приватного житла.  Масштабність утілення ідеї комунально- го будинку в архітектурі радянського періо- ду дає можливість розглядати його як само- стійний організм, певну модель суспільного  устрою, в межах якого реалізуються основ ні  життєві функції колективу. Прикладом такої  моделі є будинки‑комуни на вул. Горь кого  у  Вітебську  (арх.  А. Вишелеський,  1927– 1929 рр.)  та  на  проспекті  Леніна  в  Гомелі   (арх. С. Шабуневський, 1929–1931 рр.). Розроблені  в  градобудівних  концепціях  романтичні  ідеї  міста‑саду,  відкрита  для  розвитку  просторова  концепція,  соціальні  ідеї  – все це  знайшло своє відображення  в  будівництві  робітничих  селищ  у  містах  Білорусі – в Оріхівську, Костюковці, селищі  ім. Кірова в Могильові, при льонокомбінаті  в Орші, Вітебську, Кричеві. 93 УДК 72.03(476)“1920–1930” ІСТОРІЯ 94 Стильові характеристики періоду 1934– 1941  років  в  архітектурі  східних  областей  Білорусі  визначаються  розвитком  неокла- сичних  тенденцій,  ансамблевого  підходу  до градобудівної діяльності, зміщенням ак- центів при розв’язанні соціальних завдань.  Стилістика постконструктивістського періо- ду формується на перетині традиціоналіст- ських імпульсів внутрішньохудожніх проце- сів  із соціально‑ідеологічними концептами  часу. Орієнтація на доцільність поступаєть- ся класичним основам композиції, що ґрун- тується на застосуванні ордерної системи. Період  постконструктивізму  є  перехід‑ ним  від  конструктивізму  до  історизму  після воєнного  десятиліття  і  водночас  де- монструє  унікальний  симбіоз  стильових  прийомів.  Проміжне  положення  періоду  знаходимо  в  уживаних  стосовно  нього  в  1930‑х роках термінах «пролетарська кла- сика»,  «гармонізований  конструктивізм»,  «безордерна монументальність». Короткий  за  часом  і  один  із  найскладніших  за  сту- пенем  постановки  художньо‑ідеологічних  завдань  при  розробці  концепції  культури  соцреалізму,  він  характеризується  поліва- ріантністю стильових поєднань та усклад- неного  структурою  взаємодіючих  імпуль- сів  –  культурних,  художньо‑статичних,  соціально‑ідеологічних.  Водночас  він  де- монструє чітку тенденцію до стильової єд- ності, до монологізму художнього мислен- ня, до синтетичності архітектурного образу,  яка розвивається в архітектурі післявоєнної  неокласики. Невизначеність  офіційних  вимог  до  но- вого  стилю  зумовила  значну  роль  індиві- дуальності  у  втіленні  тенденцій  періоду,  яка  проявилася  у  вільному  трактуванні  традиційних  форм  і  співвідношень  сти- льових  рис  у  творчості  деяких  архітекто- рів – І. Лангбарда, А. Воїнова, В. Вараксіна,  Г. Якушко,  А. Брегмана,  Н. Макицової,  М. Саліна. При  розробці  нового  монументального  стилю  прийоми  конструктивізму,  що  част- ково  збереглися,  синтезуються  з  викорис- танням модернізованих  елементів  ордера  й лаконічної декоративної пластики, класи- цистичних  композиційних схем, розвитком  ідеї  ансамблю.  У  синтезуванні  авангард- них  і  класичних  напрямків  спостерігаємо  вплив Ар Деко,  який  згладжує радикалізм  обох  напрямків  і  демонструє  тенденції  до  декоративізації, зрощення з новою хвилею  неокласицизму.  Риси  Ар  Деко,  близького  неокласичному  напрямку,  об’єднують  сти- льову картину східних  і західних областей  Білорусі.  «Характерною  рисою  Ар  Деко,   що розвивалося до початку Великої Вітчиз‑ няної війни, було поєднання чітких геомет‑ ричних  великомасштабних  об’ємів  (своє- рідний  спадок  конструктивізму)  зі  значно  трансформованими  ордерними  елемента- ми й скульптурним декором» 1. Елементи спрощеного ордера, які збері- гають закономірності тектонічної побудови,  підвищена артикуляція масиву стіни, лако- нічні декоративні деталі використовуються  як  система  знаків  архітектурної  мови,  що  дозволяє  підвищити  художню  виразність  і  монументальну  репрезентативність  спо- руд.  У  стилістиці  білоруського  посткон- структивізму  простежуємо  спільні  риси  із  раціоналі зованою  монументальністю  Веркбунда (А. Лоос, П. Беренс), американ- ським  протофункціоналізмом  кінця ХІХ  ст.  (А. Саллівен),  раціоналізованою  неокла- сикою  О. Перре  у  Франції,  Г. Асплунда  в  Швеції, Р. Сверчинського в Польщі, В. Орта  в  Бельгії,  І. Фоміна  в  СРСР,  в  архітектурі  яких  тенденція  до  раціональності  поєдну- ється з монументальністю, використанням  класичних форм. Пошук  монументального  стилю  перед- бачає  внесення  в  класичні  прообрази  нових  елементів  для  зміни  змісту  –  вияв- ляється  у  вільному  трактуванні  ордера,  введенні сучасної атрибутики в рисунок ка- пітелей та інших деталей. Своєрідність ви- рішення архітектурних елементів полягає в  декоруванні  конструктивістських  прийомів  і спрощенні класицистичних, що зумовлює  зближення  різнополюсних  тенденцій  і  від- повідає  естетичним  критеріям  Ар  Деко.  У трактуванні ордера застосовуються влас- тиві для Ар Деко, потужні за пластикою або  витончені  атектонічні  безордерні  колони,  опори з квадратним перерізом, стилізовані  спрощені  капітелі, плита‑абака без капіте- лі – у будинках Академії наук, Будинку офі- церів у Мінську (арх. І. Лангбард), Будинку  АллА ШАмРук. СТильОвІ нАпРЯмки в АРхІТекТуРІ БІлОРуСІ… 95 офіцерів  у  Бобруйську  та  ін.  Посилення  історичних  тенденцій  бачимо  в  появі  роз‑ винутого  ордера  –  в  адміністративній   будівлі  (арх.  П. Абросимов),  кінотеатрі  «Родіна» (арх. В. Вараксін) у Могильові. Архітектура  Західної  Білорусі  демон- струє властивий для європейської архітек- тури  довоєнного  періоду  розвиток  аван- гардного  напрямку  упродовж  1920–1930‑х  років на фоні існування неокласичних тен- денцій, раціоналізованої неокласики, впли- ву  місцевих  традицій,  стилю  Ар  Деко  та  його напрямку стрімлайн. Авангардна  архітектура  Західної  Біло‑ русі, що досить добре збереглася, на сьо- годні залишається маловивчена. У Бресті,  Пінську,  Гродні,  Новогрудці,  Ліді,  Щучині,  Барановичах, Кобрині та інших містах збе- реглися  особняки,  багатоквартирні  будин- ки,  громадські  будівлі,  які  демонструють  поширене в 1920–1930‑х роках поєднання  авангарду й Ар Деко. Близьким  до  авангардної  архітектури  є  один із проявів Ар Деко – напрямок стрім- лайн (термін «стрімлайн» вживають амери- канські  та російські  дослідники – П. Баєр,  Є.  Овсянникова,  М. Турканов 2,  В.  Хайт,  М.  Нащокіна  3),  що  відрізняється  від  нео- класичної  версії  стилю  та  зустрічається  у  всіх країнах світу, де є будівлі зазначеного  періоду.  Стрімлайну  властиві  заокруглені  форми,  що  створюють  ефект  обтічності,  схожий на дизайн пароплавів і автомобілів.  Характерними прийомами напрямку також  є  використання  циліндричних  об’ємів,  за- округлених  кутів,  круглих  «пароплавних»  вікон, металевих «палубних» поручнів,  го- ризонтальних,  часто  перерваних  поясів,  що заміняють плити‑тяги, імітація горизон- тального  засклення.  У  динамічних  компо- зиціях  Ар  Деко,  поширенні  заокруглених  форм  відчувається  близькість  до  експре- сіонізму. У будовах поширені ярусні компо- зиції,  декоративні  елементи  –  скульптурні  рельєфи,  геометричний  орнамент,  зістав- лення фактур в оздоблені фасадів. У рисах  стрімлайну  передано  історичну  ноту  –  в  акцентуванні  фризів,  цоколів,  застосуван- ні спрощених елементів ордера й карниза.  На відміну від проявів просторової функці- ональності  в  будовах  конструктивізму  ха- рактерні для Ар Деко композиції, вирішені  співвідношенням лаконічних геометричних  об’ємів,  більше  розраховані  на  створення  художнього  ефекту  функціональності,  що  яскраво  проявилося  в  будовах французь- кого архітектора Р. Малле‑Стевенса. Ритм  співвідношення  елементів  у  будовах  Ар  Деко ґрунтується не на тектоніці, а на прин- ципах побудови орнаменту.  Проявом  авангардного  напрямку  в  суспільній  архітектурі  Західної  Білорусі,  в  якому  виражені  риси  Ар  Деко,  є  будів- ля в  Гродні  (тепер Будинок офіцерів,  арх.  А. Дубанович,  1935  р.).  В  ярусній  компо- зиції  домінує  заокруглений об’єм сходів  із  вертикальним  стрічковим  заскленням,  де- корований ребристою вставкою. Ідею про- сторової  відкритості  реалізовано  влашту- ванням терас і балкона з металевою огоро- жею,  який  утворює  над  входом  піддашок.  Фасади  завершені  поширеною  в  будовах  Ар Деко виносною плитою‑тягою. Глуху сті- ну головного фасаду декоровано обрамле- ними рамою вертикальними полосами. Злиття прийомів авангардної архітекту- ри  і Ар Деко,  виражене  в  будівлі міського  суду  в  Бресті  (1920–1930),  виявляється  в  членуванні  фасадів  здвоєними  лопатка- ми,  введенням  заокруглених  кутів,  деко- ративних  вставок  із  горизонтальних  реб‑ ристих  поясів,  що  створюють  властивий  Ар Деко ефект «перспективних порталів».  Пропорції  та  заокруглені  завершення  ви- тончених пілонів портика стрілкового тиру  в Бресті (1930 рр.), виокремлений горизон- тальними  поясами  цоколь,  стилізований  увігнутий карниз, що переходить у виносну  плиту  – демонструють  варіант Ар Деко,  в  якому  елементи  стрімлайну  поєднуються  з історичною темою. Неокласичний  напрямок,  для  якого  властиве  вільне  використання  прийомів  класицизму, елементів бароко,  готики, мо- дерну, втілюється в Західній Білорусі в ар- хітектурі  державних  споруд.  Неокласична  спрямованість характеризує вирішення бу- дівель  банків  у  Бресті  (арх.  С. Філасевич,  1926 р.), Пінську (арх. С. Шесняк, 1925 р.),  Барановичах  (арх. С. Філасевич, 1928 р.),  у  яких  використані  класичні  композиційні  схеми й ордер. Стилістику бароко викорис- ІСТОРІЯ 96 тали  й  у  вирішенні  фронтону  адміністра- тивної будівлі в Новогрудці  (1920). У вирі- шенні  адміністративної  будівлі  в  Браславі  (інж. Гірон, 1929–1929 рр.) домінують кла- сицистичні  риси:  композицію  із  внутріш- нім  дворовим  курдонером  акцентовано  портиком  іонічного  ордера,  завершеним  ступінчастим  аттиком.  Подібне  вирішення  портика  трапляється  в  будівлі  колишньо- го  казино  на  вул.  Леваневського  в  Бресті   (арх. Ю. Лисенький, 1924–1925 рр.). В адмі- ністративних будівлях на  території  колонії  в Браславі (арх. Ю. Клосс, 1920–1930 рр.)  риси садибної архітектури  із  пластичними  скатними  дахами  поєднуються  із  класи‑ цистичними елементами. Упродовж  1920–1930‑х  років  у  тракту- ванні  Ар  Деко  спостерігається  зміщення  акценту в напрямі до  зрощення  з  неокла- сичною тенденцією. Форми неокласики, національно‑роман‑ тичні  ідеї  та  концепція  міста‑саду  втілю- ються в забудові т. зв. колоній на терито- рії Західної Білорусі. Подібні  колонії були  зведені в 1920‑х роках у Варшаві – район  Жолібахе  (арх.  Р. Гутт,  Т. Толвинський,  Боєнський).  Традиції  садибної  забудови,  в якій простежуються риси закопанського   стилю  та  використання  класицистич- них  прийомів,  характеризують  вирішен- ня  колонії  в  Браславі  (арх.  Ю. Кюсю,  1924–1926 рр.),  будівлі  якої  формують  композиційно  й  стилістично  цілісний  ан- самбль.  Його  виразність  досягається  ви- користанням  пластичних  скатних  дахів  із  мансардами,  солярними  символами  в  щипцях.  У  забудові  колонії Нарутовича  в  районі  вул.  Леваневського  в  Бресті  (арх.  Ю. Лисенький, 1921–1939 рр.) виділяють- ся  будинки  з  високими  скатними  дахами  та фігурними аттиками, входами в кутових  нішах  із  розширеними  донизу  опорами,   будинки з вальмовими дахами та вхідними  нішами, оформленими аркадами. У  західних  областях  поширеним  типом  житлового  будинку  є  особняки,  призначе- ні  для  приватного  замовника.  Напрямки  неокласики,  еклектики,  традиційної  са- дибної  забудови  в  архітектурі  першої  по- ловини  1920‑х  років  змінюються  в  серед- ині  1920‑х  років  авангардною  практикою,  яка  поєднується  з  прийомами  Ар  Деко.  Розробляють  новий  тип  індивідуального  будинку, характерною рисою якого є трак- тування інтер’єру як гнучкого середовища,  яке  формується  згідно  з  функціональною  структурою і пов’язане із зовнішнім оточен- ням. Архітектурні вирішення будуються на  основі пластичних композицій різних за ви- сотою й конфігурацією лаконічних об’ємів,  демонструючи  ефектну  за  своєю  просто- тою  виразність  раціоналістичної  естети- ки,  художнє  осмислення  конструктивних  технологій  (в особняках  із цегли й дерева  поширені  прийоми  імітації  залізобетонних  конструкцій, плоских дахів). На відміну від  проявів  просторової  функціональності  в  будовах конструктивізму властиві Ар Деко  композиції розраховані більше на створен- ня  художнього  ефекту  функціональності.   В  архітектурі  особняків,  побудованих  у  Західній Білорусі в 1920–1930‑х роках, спо- стерігаємо спільні риси  із західноєвропей- ськими будовами,  взірцем для яких  стали  продемонстровані на виставці «Німецького  Веркбунду» у Штутгарті в 1927 році проек- ти індивідуальних будинків. Авангардний напрямок разом із рисами  стрімлайну  втілився  в  архітектурі  багато- квартирних  будинків  у  Бресті,  Новогрудці,  Пінську.  Властива  стрімлайну  експресія  форм виражена в побудові триповерхового  будинку на вул. Леніна, 16 у Бресті (1939),  яка  виявляється  в  артикуляції  заокругле- них  форм  і  створенні  ефекту  обтічності.  У вирішенні заокруглених балконів помітні  паралелі  із Торговим домом Петерсдорфа  у Вроцлаві Е. Мендельсона (1927) та будів- лею в Гдині Р. Піотровського (1935). У Західній Білорусі в 1920‑х роках у рі- чищі  спільних  для  європейської  культури  націонал‑романтичних  ідей  здійснюється  пошук національного стилю – продовжують  розвиватися  традиції  садибної  забудови,  часто в поєднанні з класицистичними при- йомами.  Традиційний  садибний  стиль  із  пластичними  скатними  дахами  та  вхідни- ми  портиками  характерний  для  особняків  у  Гродні,  Новогрудці,  Воложині,  Кам’янці.  Барочним  фронтоном  завершено  ризаліт  на вул. Радянській у Слонімі. Спільні риси  з архітектурою Закопаного простежуються   АллА ШАмРук. СТильОвІ нАпРЯмки в АРхІТекТуРІ БІлОРуСІ… 97 The peculiarity of  the style  in  the Western  and  Eastern  parts  of  Belarus  is  accounted  for  the  difference  of  socio‑cultural  context.  Postсonstruсtivism  in  the  architecture  of  Eastern parts of Belarus (1934–1941)  is con‑ sidered to be a style phenomenon formed by  artistic‑aesthetic, socio‑ideological impulses of  Socialist  realism  culture  combining with  neo- classical,  constructivist  manner,  of  Art  Deco  style.  Neoclassical  and  avant‑gardе  trends  mixed  with  Art  Deco  manner  are  developed  in  the architecture of Western Belarus. Summary в  забудові  Браслава,  Друї,  Глибокого:  у  де рев’яних  будовах  із  пластичними  чотири скатними  дахами,  солярними  сим- волами  в щипцях,  бутовими фундамента- ми – на вул. Радянській, Ленінській, Горній  у  Браславі.  Схожі  риси  характеризують  особ няк  на  вул. Комсомольській  у Пінську  (1923 р.)  із  шатровим  дахом,  де  домі нує  баштовий об’єм. Архітектура Білорусі міжвоєнного двад‑ цятиліття  –  це  унікальний  пласт  архітек‑ турного  спадку  ХХ  ст.,  в  якому  закарбу- валася  вся  складність  художніх  про цесів  зазна ченого періоду, зумовлена соціально‑  історичним контекстом: багато варіантність  перетинання  авангардних  і  традиційних  тенденцій,  вплив  стилю  Ар  Деко,  вплив  на  художні  ідеї  соціально‑ідеологічних  концеп тів соц реалізму. 1 Нащокина М., Хайт В. Архитектура Ар Деко: ге- незис и  традиция  // Искусствознание. – М., 1999. –  № 2. – С. 546. 2 Овсянникова Е., Туканов М.  Влияние  экс  прес‑ сио низма  на  архитектуру  1930‑х  годов  //  Русский  авангард  1910–1920‑х  годов  и  проблема  экспрес‑ сионизма. – М., 2003. – С. 387–406. 3 Хайт В., Нащокина М. Взаимодействие авангар- да и ар‑деко в мировом процессе развития стиля //  Русский авангард 1910–1920‑х годов в европейском  контексте. – М., 2000. – С. 195–204.

Схожі ресурси