Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу
Реценнзія на книгу: Садова Л. І. Фортепіанна школа Вілема Курца. – Дрогобич : ПОСВІТ, 2009. – 272 с.; з іл.
Gespeichert in:
Datum: | 2009 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
Schriftenreihe: | Студії мистецтвознавчі |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27669 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу / О. Фрайт // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 138-140. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-27669 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-276692011-10-11T12:06:02Z Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу Фрайт, О. Огляди. Рецензії Реценнзія на книгу: Садова Л. І. Фортепіанна школа Вілема Курца. – Дрогобич : ПОСВІТ, 2009. – 272 с.; з іл. 2009 Article Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу / О. Фрайт // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 138-140. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27669 uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Огляди. Рецензії Огляди. Рецензії |
spellingShingle |
Огляди. Рецензії Огляди. Рецензії Фрайт, О. Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу Студії мистецтвознавчі |
description |
Реценнзія на книгу: Садова Л. І. Фортепіанна школа Вілема Курца. – Дрогобич : ПОСВІТ, 2009. – 272 с.; з іл. |
format |
Article |
author |
Фрайт, О. |
author_facet |
Фрайт, О. |
author_sort |
Фрайт, О. |
title |
Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу |
title_short |
Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу |
title_full |
Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу |
title_fullStr |
Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу |
title_full_unstemmed |
Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу |
title_sort |
дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу |
publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
publishDate |
2009 |
topic_facet |
Огляди. Рецензії |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27669 |
citation_txt |
Дослідження українського музикознавця про міжнародну фортепіанну школу / О. Фрайт // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 138-140. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
series |
Студії мистецтвознавчі |
work_keys_str_mv |
AT frajto doslídžennâukraínsʹkogomuzikoznavcâpromížnarodnufortepíannuškolu |
first_indexed |
2025-07-03T07:24:19Z |
last_indexed |
2025-07-03T07:24:19Z |
_version_ |
1836609658173784064 |
fulltext |
138
Огляди. Рецензії
Surveys. Reviews
Сфера музичного мистецтва, як відомо, вклю-
чає композиторські, педагогічно-виконавські та
наукові школи. Вони в свою чергу поділяються
на національні та регіональні. У цих аспектах
українська музика різнобічно вивчалася і про-
довжує вивчатися. Зокрема, існують праці, при-
свячені регіональним диригентсько-хоровим,
вокальним та інструментальним школам, наці-
ональній композиторській школі в контексті фе-
номену української музичної мови тощо.
Чи не вперше у вітчизняному музико-
знавстві дослідниця Людмила Садова у книзі
«Фортепіанна школа Вілема Курца» зробила
спробу розглянути міжнародну фортепіанну
школу як цілісне явище, окремим сегментом
якого є українська. Це цілком резонно, адже
історія музичної культури Галичини (а саме до
Львова в 1898 р. прибув Вілем Курц на запро-
шення Галицького музичного товариства, де
викладав до 1919 р.) як багатонаціонального
краю часто дає підстави для вивчення різних
сфер цієї культури в комплексній творчій вза-
ємодії представників різних етносів.
Обравши для розгляду царину фортепіан-
ної педагогіки та виконавства, пов’язану з ді-
яльністю видатного чеського майстра, авторка
спирається на системний підхід. Він проявився
в цілеспрямованій побудові концептуальних за-
сад його школи – від передумов її формуван-
ня (ними став сукупний досвід попередників
В. Курца, найкращих чеських піаністів, педа-
гогів і виконавців, починаючи з ХVIII ст.) через
виклад його педагогічних принципів і їх пере-
осмислення та розвиток найвидатнішими учня-
ми різних національностей до пошуків «слідів»
цієї методики в нашому сьогоденні.
Задля втілення цього задуму Л. Садовій
довелося опанувати чеську й польську мови,
щоб донести до українських читачів «зерна»
педагогічної системи, викладені в багатьох
ДОСЛІДЖеННЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗиКОЗНАВцЯ ПРО
МІЖНАРОДНУ ФОРТеПІАННУ ШКОЛУ
Оксана Фрайт
САДОВА Л. І. ФОРТеПІАННА ШКОЛА
ВІЛеМА КУРцА. –
ДРОГОБич: ПОСВІТ, 2009. – 272 С.; З ІЛ.
139
ОКСана фРайТ. ДОСЛІДЖеннЯ УКРаЇнСЬКОгО МУЗиКОЗнавЦЯ...
теоретичних працях і методичних посібниках
В. Курца, його дочки І. Курцової-Штепанової,
Е. Штоєрмана та інших. Таким чином, його по-
гляди та настанови відносно різних граней фор-
тепіанного виконавства й етапів навчання гри
на цьому інструменті оформилися в стрункий
і послідовний творчий алгоритм. Він втілився
в конкретній практичній діяльності з вихован-
ня численних учнів, а згодом – в успадкуванні
й продовженні життєдіяльності вже наступними
поколіннями – учнями учнів.
Не оминула авторка й тернистих шляхів, яки-
ми простувала методика В. Курца в майбутнє, а
саме – дискусії про неї в чеському середовищі
викладачів і піаністів вже після його смерті, у
60-х рр. ХХ ст. Звинувачення в хибності теорії
В. Курца стосувалися передусім організації апа-
рату піаніста, а отже, й прийомів техніки. Крім
того, Л. Садова наводить інші дорікання школі
В. Курца з боку одного з професорів Празької
консерваторії та водночас знаходить перекон-
ливі аргументи щодо витоків цієї критики для її
спростування за допомогою учнів В. Курца, які
вступили в дискусію для захисту переконань
свого наставника.
У книзі чимало відомостей про польських і
чеських учнів В. Курца, їхні високі педагогічні,
наукові та виконавські досягнення. Цікавою є
інформація про родинну піаністичну династію,
представлену дружиною В. Курца Руженою,
донькою Ілоною, її чоловіком Вацлавом
Штепаном та їхнім сином Павлом Штепаном
(онуком В. Курца).
Особливу увагу привертає розділ, при-
свячений українським учням В. Курца, а це,
серед інших, такі видатні особистості, як ком-
позитор, педагог і піаніст В. Барвінський, пе-
дагог і піаніст Р. Савицький, відомий викладач
Д. Герасимович. Л. Садова узагальнює прин-
ципи їхнього викладання, виокремлюючи без-
посередньо перейняте від чеського вчителя та
все те індивідуальне, чим вони доповнювали
його кредо в нових умовах, на іншому історич-
ному етапі, зрештою, у власному національно-
му середовищі (у випадку з Д. Герасимович, як
слушно зауважує Л. Садова, всупереч інтер-
національній доктрині СРСР). Власне, націо-
нальна ідея є наскрізною в книзі. Підмітивши
плекання національного чеського духу в піа-
нізмі В. Курца, дослідниця спостерігає за при-
щепленням цієї риси його учням – представ-
никам інших країн. Своєрідна художня проек-
ція ідеї виявилась у створенні фортепіанного
педагогічного репертуару для наймолодших
учнів, що базувався на народних мелодіях
(В. Барвінський, Р. Савицький). Показово, що
згадані українські вихованці В. Курца вслід за
вчителем усвідомили необхідність викладення
власних методичних засад у статтях і посібни-
ках 1. При цьому, закономірно, можна знайти чи-
мало спільного у трьох авторів (Л. Садова по-
стійно акцентує на тяглості традицій В. Курца).
Це міркування щодо активізації всебічної інте-
лектуальної сфери учнів, скурпульозного ви-
вчення нотного тексту, індивідуального підходу
до кожного піаніста-початківця і т. д. До речі,
посібник Д. Герасимович «Методика навчання
гри на фортепіано» містить добірку дидактич-
них матеріалів, де, за словами Л. Садової, до-
мінують мелодії української народної музики і
твори українських композиторів для дітей 2.
Вагому частину книги складають розвідки
звукозаписів гри найвідоміших учнів В. Курца:
Р. Фіркушного, П. Штепана та Р. Савицького.
Л. Садова здійснила їх фахово, із знанням спра-
ви. Вона не тільки подає детальне трактування
тих чи інших складових виконавського процесу,
порівнює інтерпретації одного жанру, а й на цій
основі робить суттєві й глибокі висновки щодо
виконавського стилю піаністів.
Символічно, що Л. Садова теж має опосеред-
коване відношення до школи В. Курца. Науковий
керівник її дисертації (на основі якої згодом ви-
росла рецензована праця) Наталя Борисівна
Кашкадамова була ученицею В. Барвінського –
«музичною онукою» В. Курца. Завдяки збере-
женим Н. Кашкадамовою щоденникам із запи-
сами вчителя чіткіше вимальовується його під-
хід до викладання й відчуття ним музики різних
історичних епох. Саме Наталі Кашкадамовій,
як «видатній дослідниці фортепіанного мисте-
цтва», авторка присвятила свою книгу.
Попри всі достоїнства праці Л. Садової, в
ході детального ознайомлення з нею стають
помітними певні недоліки музичної термінології,
що на жаль, дотепер ще не розв’язані. Так, по-
ряд із застосуванням понять суто фахового
сленгу на зразок «репертуар, який учень не
пройшов» 3, «твори, які проходилися» 4, часто
повторюється вираз «гра з листа» 5, якому на-
разі не знайдено адекватної заміни («читання з
аркуша» також не є повністю задовільним).
140
ОгЛЯДи. РеЦенЗІЇ
Запропоноване дослідження досвіду й ре-
зультатів праці такої відомої постаті у фортепі-
анній педагогіці, як Вілем Курц, дійсно є акту-
альним і вирізняється науковою новизною. Його
активна діяльність у практичній сфері вихован-
ня піаністів і науково-теоретичних узагальнен-
нях власних, апробованих упродовж десятиліть
методичних і виконавських принципів, постає
завдяки Людмилі Садовій у вигляді розгалуже-
ного генеалогічного дерева, що плодоносить і
дотепер, причому в різних країнах Європи та
за океаном. Про це свідчить перелік прізвищ
представників школи В. Курца з різних країн,
поданий у Додатках. Заслуговує на увагу також
обширний список використаних авторкою бі-
бліографічних, нотографічних і дискографічних
джерел. Вагоме доповнення тексту – велика
кількість світлин тих постатей, про які йдеться в
книзі, а також фотокопії обкладинок посібників
В. Курца та І. Курцової-Штепанової.
Висвітлення Л. Садовою діахронічного ра-
курсу питань генези та функціонування міжна-
родної фортепіанної школи має значну наукову
та практичну вартість. Крім аналітичного об-
ґрунтування й деталізації конкретних педаго-
гічних і виконавських засад самого В. Курца й
провідних послідовників майстра, книга надає
широкі можливості сучасним педагогам для ви-
бору оптимальних шляхів виховання молодих
піаністів і навертати найздібніших з них до ви-
конавської кар’єри.
1 В.Барвінський не залишив спеціальних методичних
праць. Його вказівки щодо цієї проблематики «визбира-
ні» Л. Садовою з його рецензій на фортепіанні концерти,
статей, дотичних до «фортепіанної теми», спогадів його
учнів – наших сучасників (проф. О. Криштальського,
О. Максимова та ін.). Основним джерелом слугували
Щоденники Н. Кашкадамової за 1958–1962 рр. із запи-
сами В. Барвінського.
2 Кашкадамова Н. Щоденник за 1958–1962. – С. 320.
3 Там само. – С. 65.
4 Там само. – С. 79.
5 Там само. – С. 59, 65, 76.
|