Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації

Сompares subject, object, goal and sources of genealogical and bibliographic studies. On the analysis of changes in the historical-bibliographic and historicalgeneological research the author came to the conclusion about their convergence in the united historical-geneological-biographical studies.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Лобко, Н.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Українська біографістика
Schlagworte:	З досвіду біографістики
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27710
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації / Н.В. Лобко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 262-273. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27710
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-277102011-10-13T12:10:00Z Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації Лобко, Н.В. З досвіду біографістики Сompares subject, object, goal and sources of genealogical and bibliographic studies. On the analysis of changes in the historical-bibliographic and historicalgeneological research the author came to the conclusion about their convergence in the united historical-geneological-biographical studies. 2010 Article Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації / Н.В. Лобко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 262-273. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0079 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27710 929 + 929.5 uk Українська біографістика Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З досвіду біографістики З досвіду біографістики
spellingShingle	З досвіду біографістики З досвіду біографістики Лобко, Н.В. Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації Українська біографістика
description	Сompares subject, object, goal and sources of genealogical and bibliographic studies. On the analysis of changes in the historical-bibliographic and historicalgeneological research the author came to the conclusion about their convergence in the united historical-geneological-biographical studies.
format	Article
author	Лобко, Н.В.
author_facet	Лобко, Н.В.
author_sort	Лобко, Н.В.
title	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації
title_short	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації
title_full	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації
title_fullStr	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації
title_full_unstemmed	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації
title_sort	сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації
publisher	Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	З досвіду біографістики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27710
citation_txt	Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації / Н.В. Лобко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 262-273. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series	Українська біографістика
work_keys_str_mv	AT lobkonv sučasníbíografíčnítagenealogíčnídoslídžennâšlâhizbližennâtatransformacíí
first_indexed	2025-07-03T07:28:34Z
last_indexed	2025-07-03T07:28:34Z
_version_	1836609942078881792
fulltext	З ДОСВІДУ БІОГРАФІСТИКИ УДК 929 + 929.5 Наталія Вікторівна ЛОБКО, асистент кафедри історії Сумського державного університету, член Українського Геральдичного Товариства, кандидат історичних наук (Суми) СУЧАСНІ БІОГРАФІЧНІ ТА ГЕНЕАЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: ШЛЯХИ ЗБЛИЖЕННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ Порівнюються предмет, об’єкт, мета і джерела генеалогічних і біографічних досліджень. Аналізуються зміни в історико-біографічних та історико-генеалогічних дослідженнях останнього часу, що ведуть до їхнього зближення та трансформації у історико-генеолого-біографічні дослідження. Ключові слова: генеалогія, біографістика, джерелознавство. Сompares subject, object, goal and sources of genealogical and bibliographic studies. On the analysis of changes in the historical-bibliographic and historical- geneological research the author came to the conclusion about their convergence in the united historical-geneological-biographical studies. Key words: genealogy, biography science, science about source. Сравниваются предмет, объект, цель и источники генеалогических и биографических исследований. Анализируются изменения в историко- биографических и историко-генеалогических исследованиях последнего времени, которые ведут к их сближению и трансформации в историко- генеолого-биографические исследования. Ключевые слова: генеалогия, биографистика, источниковедение. Проголошення незалежності України, розвиток процесів націо- нального відродження створили передумови для відновлення істо- ричної пам’яті українського народу, посилення уваги до життя та діяльності конкретних діячів. На сучасному етапі все більше ува- ги приділяється усвідомленню ролі особистості в історичному про- цесі. Більшість дослідників єдині в тому, що в історію слід вводити «людський фактор», заселяти людьми, відходити від штучних со- ціологічних схем [10, c. 321]. Як зазначає Я. Д. Ісаєвич, «історію тво- рять люди для людей, людські долі є основним складником істо- ричного процесу» [18, c. 7]. Нині ми є свідками процесу «олюднення», персоналізації істо- рії України. З цим процесом пов’язане повернення із забуття імен багатьох видатних українців. В останні роки життя відомих людей усе частіше стає предметом історичних розвідок. Сучасні дослідни- ки роблять спроби показати історію крізь життя історичної особи. Окрім цього, як вважає С. М. Ляшко: «…осмислення життєписів багатьох визначних, більш чи менш відомих і пересічних осо- бистостей України лежить в основі уявлення про минуле і су- часність нашої країни, сприяє усвідомленню нами ідеї і спадко- ємності поколінь, зміцненню національної самосвідомості укра- їнського народу — першооснови його духовного і державного відродження» [34, c. 3]. У зв’язку з тим, що саме людина є одним із об’єктів генеало- гічних і біографічних досліджень, здобутки в цих галузях історич- ної науки сприяють заповненню «білих плям» в історії та культу- рі України, їх «олюдненню». Нині перед генеологами та біографіс- тами стоїть завдання колективними зусиллями відтворити історію України крізь життєписи її видатних представників. За останнє десятиліття збільшилася кількість розвідок про жит- тя різних видатних осіб. Порівнюючи зміст цих праць із біографіч- ними творами радянського часу, можна побачити, що вони якісно змінилися. Так, радянські дослідники, як правило, на початку біо- графії вказували тільки дату, місце народження досліджуваної осо- би, іноді робітниче чи селянське походження. Відомості про інше походження вважали не суттєвими та не вартими уваги. Як зазна- чав Ярослав Дашкевич, характеризуючи ті довідково-біографічні видання: «…у виданнях біографічно-просопографічного профілю генеалогічні елементи (відомості про батьків, дідів, дальших пред- ків, а також дітей, внуків) займають набагато менше місця, ніж це потрібно» [13, c. 6]. Останнім часом спостерігається прагнення на новому рівні відновити традиції у галузі історико-генеалогічних, історико-біографічних досліджень, закладені у ХІХ – на почат- ку ХХ ст. В. Антоновичем, О. Лазаревським, І. Павловським, В. Модзалевським і продовжені у 20-ті – на початку 30-х рp., зокре- ма М. Н. Петровським у серії статей під загальною назвою «До істо- рії української просопографії» [15; 32; 42]. Нині в багатьох біографічних статтях можна знайти інформа- цію про родовід людини. Наведу лише декілька прикладів. У 2004 р. побачила світ колективна праця «Українки в історії», присвячена відомим українським жінкам, які жили в різні часи. Так, З. Хижняк на початку своєї розповіді про Галшку Гулевичівну повідомляє про велику родину Гуревичів, знайомить із родоводом героїні, а також із родинами її двох чоловіків [40, c. 47]. Ця сама дослідниця в нарисі «Мати гетьмана Марія Магдалена Мазепина» також наводить ціка- ві відомості про родину матері гетьмана [40, c. 52–56]. На сторінках періодичних видань постійно друкуються біо- графій відомих людей. Скажімо, у журналі «Київська старовина», присвяченому 80-річчю Національної академії наук України (№ 6 за 1998 р.), опубліковані матеріали до біографій академіків фун- даторів НАН України — О. Левицького, М. Туган-Барановського, С. Смаль-Стоцького, В. Косинського. У цих статтях також є повідо- млення про походження вчених, про яке раніше воліли не згаду- вати. Адже народився О. Левицький у родині православного свя- щеника, предки якого служили в козацькому війську, займали в Гетьманщині посади сотників і осавулів, але більша частина їх були «мазепинці» [37, c. 74]. М. Туган-Барановський і В. Косинський та- кож були дворянського походження, яке в більшовицькі часи, як ві- домо, не прикрашало біографії [11, c. 94; 30, c. 130]. До речі, в стат- ті про Михайла Туган-Барановського автор повідомляє, що більш докладно про родину відомого вченого можна дізнатися з повісті О. Купріна «Гранатовий браслет», де поданий близький до реаль- ного сімейний портрет родини Туган-Барановського. Показовою також може бути і спеціалізована тематична моно- графія «Українська історична біографістика: забуте і невідоме» [41]. В ній дослідники також активно використовують генеалогіч- ну інформацію при дослідженні життя та діяльності вчених, діячів XVII–XX ст., які зробили значний внесок у розвиток і становлення державності України. У першій половині 90-х рр. у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського був створений відділ біографічних дослі- джень, який невдовзі був перетворений на Інститут біографічних досліджень, одним із проектів якого є підготовка Українського біо- графічного словника — «монументальної багатотомної ретроспек- тивної праці, що представлятиме колективну біографію українсько- го народу» [45, c. 6]. Згідно «Редакційної інструкції Українського біо графічного словника» в розділі «Принципи побудови біографіч- ної статті» в частині «Життєпис» зазначено: «2.2. При описі сімей- ного стану та родинних зв’язків необхідно вказати прізвище, ім’я, по батькові матері та батька, дружини (чоловіка); в разі необхіднос- ті вказується їхній фах, чин або суспільна належність. Якщо особа належала до відомого історичного роду або мала відомих родичів, бажано дати стислу інформацію з історії роду. 2.5. При потребі по- даються основні факти з особистого життя — особливо ті, що мали вплив на громадську діяльність» [36, c. 53]. У чотирьох випусках збір- ника наукових праць «Українська біографістика» були надрукова- ні зразки статей до словника, написані згідно зазначеної інструкції. Таким чином, у багатьох працях біографічного характеру, що побачили світ останнім часом, присутні генеалогічні відомос- ті, які часто прояснюють вчинки, погляди впливових діячів того часу та розставляють все на свої місця. Також дослідники зрозумі- ли, що генеа логія здатна дати матеріал для з’ясування ролі та значення сімейно-родинних зв’язків і взаємин у процесі становлення особистості. Так, вивчаючи життєвий шлях академіка Петра Капіци, С. Процюк наголошував: «Ми звернемося назад, в історію пред- ків ученого, бо тільки так зможемо пояснити його пов’язаність з Україною» [35, c. 61–62]. А відомий історик-геральдист та генеолог В. Сенютович-Бережний вважав, що для кращого розуміння різних історичних подій слід вивчати минуле людей, що беруть участь у цих подіях. «Між тим, для яснішого розуміння нашої історії, особ- ливо бурхливої доби Богдана Хмельницького, нам не слід забува- ти, що в кожній людині, яка її творила промовляв і голос її предків, та вона психологічно, до великої міри, являлася і витвором того се- редовища, із якого вийшла та в якому розвивалась» [38, c. 149]. Скажімо, саме в походженні І. Виговського більшість істориків, які розглядали діяльність цього гетьмана, бачили витоки його полі- тики. Історики першої половини ХІХ ст. наголошували, що він був за національністю поляк [3, c. 182; 29, c. 10]. Саме цим Д. Бантиш- Каменський і М. Маркевич пояснювали його пропольську орієн- тацію та розрив із Московською державою. Вони акцентували ува- гу на тому, що Україна була чужою для цього гетьмана [3, c. 223; 29, c. 5]. Інакше трактував це питання М. Костомаров, який звернув увагу на те, що І. Виговський «походив з чисельного розгалужено- го польського роду шляхетського» [23, c. 200]. Проте історик нада- лі робив акцент не на національних коренях гетьмана, а наголошу- вав, що той був «шляхтич руської віри» [23, c. 271]. В. Антонович взагалі відійшов від версії своїх попередників про польські корені І. Виговського, а вважав його дрібним українським шляхтичем ро- дом із Київщини [1, c. 47]. Такої думки були й інші українські істо- рики початку ХХ ст. [7, c. 604; 17, c, 255]. Щоправда, О. Єфименко при цьому відзначала, що І. Виговський через свою дружину був пов’язаний із магнатськими родами Литовської Русі та належав до освічених представників польської культури [16, c. 107]. Таким чи- ном, генеалогічні подробиці суттєво допомагають зрозуміти, вия- вити особистий вибір, його мотиви тощо. Сучасні дослідники все частіше використовують результати генеалогічних досліджень як основу для історико-біографічних досліджень. На сучасному етапі потрібно констатувати, що відбулося роз- ширення мети генеалогічних досліджень. Так, нині дослідни- ки прагнуть не лише з’ясувати дати народження, шлюбу та смер- ті особи та встановити її родинні зв’язки, а й з’ясувати її соціаль- ний і юридичний статус, службову та іншу кар’єру, майновий стан тощо, тобто, отримати якомога більше інформації біографічного змісту про неї та інших представників роду. Окрім цього, при про- веденні генеалогічних досліджень роблять спроби визначити міс- це та роль представників роду в історії [4; 5; 27; 39; 43]. Тому су- часні родовідні розписи наповнені біографіями видатних членів роду. Відтак, у них присутня не лише історія роду, а й простежу- ється доля окремих його представників [14, c. 17]. У зв’язку зі змінами в історико-біографічних та історико- генеалогічних дослідженнях розглянемо, що саме зближує ці дві науки. Одним із об’єктів генеалогічних і біографічних досліджень є людина з тією різницею, що об’єктом біографістики як науки, на думку В. С. Чишка, є видатна особа, яка існувала або існує реально та залишила помітний слід в історії та культурі суспільства, не зва- жаючи на ідеологічну, політичну спрямованість і позитивну або не- гативну оцінку її внеску, як соціальне явище в його різноманітних зв’язках із суспільством та у єдності її індивідуального та соціально- го [43, c. 197]. А генеолога цікавить людина в її сімейно-родинних зв’язках, і ця людина не обов’язково повинна бути видатною особою. Завданням біографа є реконструювати життя людини, відтво- рити образ діяча, подати цілісну загальну характеристику. І саме зібрані та систематизовані генеалогічні дані можуть бути основою для складання біографії, пояснення вчинків людини. Метою генеа- логічного дослідження є виявлення представників досліджуваного роду та з’ясування родинних зв’язків між ними. Після реконструк- ції родинного дерева дослідник на основі допоміжних генеалогіч- них джерел може спробувати простежити долю окремих представ- ників роду та відновити його історію. Також генеалогія збирає біо- графічні відомості про особу з усіх джерел і встановлює їх достовір- ність на основі архівних матеріалів. Знання генеалогії необхідні для цілеспрямованого пошуку іс- торичних документів і для написання біографії. З цього приводу, російська дослідниця О. В. Петрова зауважує, що генеалогічні зна- ння потрібні для визначення тих осіб, у яких насамперед потрібно шукати документи героя розвідки та відомості про нього. Такими особами є його безпосередні нащадки, родичі по боковим лініям та їхні нащадки, а також нащадки друзів, знайомих [31, c. 33–34]. Так, як відомо, у М. Гоголя не було прямих нащадків, але у нього були сестри та племінники. І саме знання їх імен і прізвищ дало можливість дослідниці Н. Крутиковій за допомогою щоден- ників сестри, чоловіка сестри та племінниці пролити світло на окремі сторінки життя письменника. Деякі сторінки цих щоден- ників є літописом тієї гілки Гоголівського роду, що породичалася з пушкінським [24; 45]. Таким чином, генеалогія стає складовою частиною історично- го дослідження. Знання генеалогії іноді стають дороговказом місця пошуку необхідних матеріалів для написання біографії. Під час генеалогічних і біографічних дослідженнь використо- вуються однакові джерела. Для сучасних дослідників особливо ве- лику цінність мають документи особового походження, що утвори- лися впродовж життя, наукової, творчої, службової, громадської та іншої діяльності особи (сім’ї, роду), а також ті, що відклалися в їх- ніх особистих (сімейних, родових) архівах [2, c. 322]. Основними видами таких джерел є спогади (мемуари), щоден- ники, приватне листування, життєписи, автобіографії, подорожні нотатки тощо. Цінність цих джерел зумовлюється особливостями їх- нього походження, оскільки вони належать конкретному автору, а відтак відображають безпосереднє сприйняття ним навколишнього світу, історичних подій і явищ. По-перше, в них закладена своєрід- на інформація соціально-психологічного рівня, відсутня в інших ви- дах джерел. По-друге, матеріали особового походження нерідко міс- тять такі відомості, яких немає в інших джерелах [19, c. 413]. Але, як зазначає Ю. Пінчук: «…вони поряд з іншими джерелами потребу- ють наукової критики їхньої вірогідності, отже, мають розглядатися як об’єкт історичного та історіографічного аналізу» [33, c. 89]. Документи особового походження головним чином зберіга- ються в державних архівах, рукописних відділах бібліотек, музеях, науково-дослідних інститутах. Комплекси цих документів назива- ють фондами особового походження або особовими фондами. Підрахунки показали, що на початку 80-х рр. у системі держав- них архівів зберігалося 1227 особових фондів обсягом 92298 справ. Характеристиці цих фондів і їх значенню присвячено декілька ста- тей історика-архівознавця О. О. Колобова [20; 21]. Останнім часом з’явилися спеціальні путівники, що містять дані про склад і зміст документів особових архівних фондів із зазначен- ням місця їх зберігання. Так, в 1998 р. побачив світ путівник «Видатні вчені Національної Академії Наук України. Особові архівні та ру- кописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній біб ліотеці України ім. В. І. Вернадського. (1918–1998)». Цей Путівник є першим в Україні виданням, що розкриває зміст особових архівних фондів видатних учених України. Слід зазначи- ти, що Путівник є досить зручним у користуванні. Структура опи- су передбачає наявність сталих і додаткових рубрик і підрубрик. Для генеалогічного дослідження найбільше цікавими є опис матеріалів під рубриками: «Біографічні матеріали», «Біографічні документи», «Фотографії». Як уже зазначалося, одним із місць зберігання фондів особо- вого походження є державні архіви. На жаль, станом на 80-ті рр. у багатьох путівниках по архівах інформації про наявність у них фондів особового походження немає. Останнім часом такий стан речей почав змінюватися. Нині в багатьох архівних путівниках є не лише відомості про наявність документів особового походжен- ня, а й повідомляється про їх кількісний та якісний склад на мо- мент видання путівників. Інформацію про місцезнаходження документів особового по- ходження також можна знайти в покажчику «Личные архивные фонды в государственных хранилищах СССР», що був виданий у 1963–80 рр. разом із Головархівом СРСР, Державною бібліотекою СРСР ім. В. І. Леніна та Архівом АН СРСР. У 3 томах цього покаж- чика вміщено відомості про 24481 особових фондів, що перебува- ють у різних державних сховищах, а також інформацію про колек- цію з 600 сховищ СРСР, в яких є відомості лише про діячів радян- ської епохи. О. О. Колобов вказує на недоліки цього покажчика. Це нерівнозначні періоди, за які представлено відомості окремими ка- тегоріями сховищ. У жодному томі немає відомостей про докумен- ти особового походження, що перебувають на зберіганні у їхніх власників. У цей довідник не увійшли відомості про ті особові фон- ди, що мали особливий режим користування. Однак, не зважаючи на ці недоліки, робить висновок дослідник, довідник загалом міс- тить багатющий інформаційний матеріал [21, c. 209]. Відомості про документи особового походження також є у довідниках «Державні архіви СРСР» у 2-х частинах (М., 1989) та «Документи ГАФ СРСР в бібліотеках, музеях і науково-галузевих архівах» (М., 1991). Останнім часом у різних періодичних виданнях можна знайти статті, присвячені характеристиці фондів особового походжен- ня родових архівів. Зокрема слід відзначити публікації в «Архівах України» [6; 8; 12; 22; 25; 28]. Спробуємо з’ясувати, які саме документи особового походжен- ня містять інформацію генеалогічного характеру. Для генеалогічного дослідження найбільше цінними є доку- менти біографічного характеру. За ступенем об’єктивності їх мож- на поділити на дві групи. 1. Офіційні — свідоцтва про народження, одруження, смерть, особові листки обліку кадрів, паспорти, автобіографії. Це найоб’єктивніші джерела. 2. Автобіографії, мемуари, спогади, щоденники, біографіч- ні нариси, матеріали до родоводів. Це складніші історич- ні джерела, що потребують наукової критики їхньої віро- гідності. Особливо обережно потрібно ними користувати- ся при написанні біографії. М. І. Гончаренко автобіографічні тексти за типом характе- ру поділяє на дві групи: «службові» та «творчі». До першої групи вона зараховує тексти службові, формально складені, які писали обов’язково під час вступу до учбових закладів і спілок, наймані на роботу тощо. Ці тексти мали усталену, часом анкетовану форму й атрибутовану особливість викладу матеріалу. «Творчий» тип автобіографічних текстів за структурою близь- кий до літературного жанру. Це тексти вільні за формою та сти- лем викладу матеріалу та з особистісними акцентами на мистець- ких, наукових, філософських та інших планах. Автобіографічні матеріа ли такого типу можуть бути як короткими, фрагментарни- ми тестами, так і просторими, межуючи або переростаючи у мемуа- ри, де акцент зміщено з власної особи на середовище [9, c. 222–223]. Результатом досліджень біографів є різні біографічні словни- ки, довідники, нариси, які також можуть використовувати в сво- їх дослідженнях генеологи. Іноді генеалогічне дослідження розпо- чинається із знайомства з різними біографічними довідниками та словниками. Виданням із біографістики, що вийшли останнім ча- сом присвячена стаття Т. В. Куриленко [26]. Генеологів цікавить у біографії її фактологічна (пасивна) час- тина. Іноді відомості з біографії досліджуваної особи або її родичів стають ключем до початку дослідження. Таким чином, генеалогія та біографістика (просопографія) тіс- но пов’язані між собою. Зокрема, об’єктом генеалогічних і біогра- фічних досліджень є людина, діяльна (діюча) в історичному проце- сі. Також як біографи, так і генеологи користуються практично од- ними й тими самими джерелами. Однак біографістика дає більш поглиблену інформацію про окрему особу та її суспільну роль. Аналіз останніх праць, присвячених життю та діяльності ві- домих українців, свідчить, що дослідники все частіше викорис- товують результати генеалогічних досліджень як основу для історико-біографічних досліджень. Водночас, генеологи свої родовідні розписи наповнюють біографіями видатних членів роду, відтак, сучасні родовідні розписи є не лише історією роду, в них простежується доля окремих його представників. Проте практично неможливо відірвати дослідження родинних зв’язків від вивчення кар’єри, власності та інших біографічних фактів. Таким чином, на сучасному етапі відбувається трансформація біо графічних досліджень у генеалогічні, а останні біографічні та генеалогічні розвідки все частіше стають результатом історико- генеалогічно-біографічних досліджень. Можливо, це свідчить про зародження нового виду дослі- джень — історико-генеолого-біографічних досліджень. 1. Антонович, В. Б. Іван Виговський [Текст] / В. Б. Антонович // Гетьмани України : іст. портрети : збірник. – К. : Ж-л «Україна», 1991. – 215 с. 2. Архівознавство [Текст] : підручник / за заг. ред. Я. Калакури, І. Матяш ; Держ. комітет архівів України. – К : Вид. дім «Києво- Могилянська акад.», 2002. – 356 с. 3. Бантыш-Каменский, Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетьманства [Текст] / Д. Н. Бантыш-Каменский. – К. : Час, 1993. 4. Барабаш, Н. О. Рід Білозерських та культурний світ України ХІХ – поч. ХХ століття : нові методологічні підходи : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.06 / Наталія Олександрівна Барабаш. – Д., 2004. – 20 с. 5. Березовська, Т. В. Рід Аркасів : просопографічний портрет на історичному тлі доби [Текст] : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 / Т. В. Березовська. – О., 2003. – 221 с. 6. Біленький, Є. А. Родинний архів Шодуарів у зібраннях Інституту рукописів НБУ ім. В. І Вернадського [Текст] / Є. А. Біленький // Архіви України. – 2000. – № 4–6. – С. 44– 51. 7. Василенко, Н. Выговский [Текст] / Н. Василенко // Энцикл. словарь / под ред. В. Я. Железнова и др. – 7-е изд., перераб.– СПб. : Изд. Рус. библиогр. ин-та Гранат. – Т. 11. 8. Гісцова, Л. З. Родовий фонд Галаганів ЦДІАК України [Текст] / Л. З. Гісцова // Архіви України. – 2000. – № 4–6. – С. 39–44. 9. Гончаренко, М. І. Автобіографія як біографічне джерело [Текст] / М. І. Гончаренко // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К. : БТМ, 1999. – Вип. 2. – С. 221–227. 10. Горбик, В. О. Науково-практична конференція «Український біографічний словник : історія і проблематика створення» (Львів, 8-9 жовтня 1996 р.) [Текст] / В. О. Горбик // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К. : БТМ, 1999. – Вип. 2. – С. 321–325. 11. Горкіна, Л. Академік Михайло Туган-Барановський [Текст] / Л. Горкіна // Київ. старовина. – 1998. – № 6. 12. Губенко, Н. П. Особовий фонд Сірополка ЦДАВО [Текст] / Н. П. Губенко // 2000. – № 1–3. – С. 55–58. 13. Дашкевич, Я. Дослідницькі проблеми генеалогії [Текст] / Я. Дашкевич // Знак. – 1995. – № 9. 14. Дольницький, О. В. Літопис роду Дольницьких [Текст] : документи, матеріали, спогади : генеалогічне дослідження / О. В. Дольницький. – Л. : Вид-во УКУ, 2004. 15. Дунін-Борковський, Ю. До історії української просопографії XVIII ст. [Текст] / Юрій Дунін-Борковський // Записки УНТ у Києві. – 1927. – Кн. 24. 16. Ефименко, А. Я. Из истории борьбы малорусского народа с поляками [Текст] / А. Я. Ефименко // Южная Русь : очерки, исследования и заметки. – СПб., 1905. – Т. 2. 17. Ефименко, А. Я. История украинского народа [Текст] / А. Я. Ефименко. – К. : Лыбидь, 1990. 18. Ісаєвич, Я. Д. Біографічний словник — національний пріоритет [Текст] / Я. Д. Ісаєвич // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К. : БТМ, 1996. – Вип. 1. – С. 7–9. 19. Історичне джерелознавство [Текст] : підручник / Я. С. Калакура, І. Н. Войцехівська, С. Ф. Павленко та ін. – К. : Либідь, 2002. 20. Колобов, О. Документи особового походження як основний елемент джерельної бази для складання біографічного словника [Текст] / О. Колобов // Укр. біогр. словник : історія і проблематика створення : матеріали наук.-практ. конф. (Львів, 8–9 жовтня 1996). – Л., 1997. – С. 59–62. 21. Колобов, О. О. Значення фондів особового походження для історико-біографічних досліджень [Текст] / О. О. Колобов // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К. : БМТ, 1999. – Вип. 2. – С. 202–212. 22. Кононенко, С. І. Фонд роду Симеренків в ДАЧО [Текст] / С. І. Ко- ноненко // Архіви України. – 2000. – № 1–3. – С. 50–55. 23. Костомаров, Н. И. Богдан Хмельницький [Текст] / Н. И. Кос- томаров. – М., 1994. 24. Крутикова, Н. Сторінки родинної хроніки Гоголів [Текст] / Н. Крутікова // Київ. старовина. – 1998. – № 4. – С. 79–85. 25. Крячок, М. І. Документи родини Алчевських у фондах ЦДАМЛМ України [Текст] / М. І. Крячок // Архіви України. – 1996. – № 4–6. – С. 88–96. 26. Куриленко, Т. В. Видання з української біографістики у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [Текст] / Т. В. Куриленко // Укр. біографістика : зб. наук. пр.– К. : БМТ, 1999. – Вип. 2. – С. 303–316. 27. Кучеренко, М. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського) [Текст] / М. Кучеренко, С. Панькова, Г. Шевчук ; Музей історії міста Києва ; Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського. – К. : Кий, 2006. – 662 с. 28. Ляхоцький, В. П. Джерела до біографії Огієнка в архівосховищах Києва [Текст] / В. П. Ляхоцький // Архіви України. – 2000. – № 4–6. – С. 51–59. 29. Маркевич, Н. История Малороссии [Текст] / Н. Маркевич. – М., 1842. – Т. 2. 30. Матвєєва, Л. Академік Володимир Косинський [Текст] / Л. Мат- вєєва // Київ. старовина. – 1998. – № 6. 31. Петрова, О. В. Генеалогия и поиск документов личного происхождения ХІХ – начала ХХ века [Текст] / О. В. Петрова // Советские архивы. – 1973. – № 2. – С. 33–34. 32. Петровський, М. П. Три Поповичі [Текст] : з укр. просопографії XVII ст. / М. П. Петровський // Записки Ніжинського ІНО. – 1927. – Кн. 7. 33. Пінчук, Ю. Спогади Аліни Костомарової як історико-біографічне джерело [Текст] / Ю. Пінчук // Іст. журнал. – 2003. – № 1. 34. Постійна комісія УАН–ВУАН для складання Біографічного словника діячів України. 1918–1933 [Текст] : Документи. Матеріали. Дослідження / авт.-упоряд. С. М. Ляшко. – К. : НБУВ, 2003. 35. Процюк, С. Академік Петро Капіца [Текст] / С. Процюк // Сучасність. – 1980. – № 4. 36. Редакційна інструкція Українського біографічного словника [Текст] // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К. : БТМ, 1996. – Вип. 1. – С. 50–58. 37. Сарбей, В. Академік Орест Левицький [Текст] / В. Сарбей, Л. Москвич // Київ. старовина – 1998. – № 6. 38. Сенютович-Бережний, В. Рід і родина Виговських [Текст] / В. Сенютович-Бережний // Укр. історик. – 1970. – № 1–3. 39. Служинська, З. Рід Білинських [Текст] / З. Служинська. – Л. : Арсенал, 1998. – 262 с. 40. Українки в історії [Текст] / ред. : С. Андрусів, Ю. Багаліка, М. Богачевська-Хом’як та ін. – К. : Либідь, 2004. – 326 с. : іл. 41. Українська історична біографістика [Текст] : забуте і невідоме / ред. М. М. Алексієвець. – Т. : Лілея, 2005. – Ч. 1. – 352 с. 42. Українські діячі XVII ст. : Роман Ракушка-Романовський [Текст] // Записки ІФВ УАН. – 1931. – Кн. 26. 43. Целуйко, О. П. Рід Даниловичів у кінці XVI – на початку XVIII ст. [Текст] : історико-генеалогічне дослідження : авторефер. дис. ... канд. іст. наук. : 07.00.06 /О. П. Целуйко ; Львів. нац. ун-т. – Л., 2003. – 20 с. 44. Чишко, В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України [Текст] / В. С. Чишко ; НАН України ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; Ін-т біогр. досліджень. – К. : БМТ, 1996. – 239 с. 45. Чишко, В. С. Основні принципи створення Українського біографічного словника [Текст] / В. С. Чишко // Укр. біографістика : зб. наук. пр. – К. : БТМ, 1999. – Вип. 2. – С. 6–18. 46. Щоденник Є. В. Гоголь (Бикової), В. І. Бикова, М. В. Бикової (Рахубовської) // Київ. старовина. – 1998. – № 4. – С. 85–93. Лобко Н. В. Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації. Ключові слова: генеалогія, біографістика, джерелознавство. На прикладі показових для останніх десятиліть вітчизняних праць порівнюється предмет, об’єкт, мета і джерела генеалогічних і біогра- фічних досліджень. На основі аналізу змін, що відбуваються в історико- біографічних та історико-генеалогічних дослідженнях останнього часу ав- тор доходить висновку про їхнє зближення та висовує припущення про поступову трансформацію окремих біографічних і генеалогічних дослі- джень у єдині історико-генеолого-біографічні дослідження. Lobko N. V. Contemporary biographical and genealogical studies: ways of convergence and transformation. Key words: genealogy, biography science, science about source. On the example of data for last decades of state research, one compares subject, object, goal and sources of genealogical and bibliographic studies. On the analysis of changes, which happened in the current historical-bibliographic and historical-geneological research, the author came to the conclusion about their convergence and suggested the gradual transformation of individual biographical and genealogical studies in the united historical-geneological- biographical studies. Лобко Н. В. Современные биографические и генеалогические исследования: пути сближения и трансформации. Ключевые слова: генеалогия, биографистика, источниковедение. На примере показательных для последних десятилетий отечественных трудов сравнивается предмет, объект, цель и источники генеалогических и биографических исследований. На основе анализа изменений, происходящих в историко-биографических и историко-генеалогических исследованиях последнего времени автор приходит к выводу об их сближении и выдвигает предположение о постепенной трансформации отдельных биографических и генеалогических исследований в единые историко-генеолого-биографические исследования.

Сучасні біографічні та генеалогічні дослідження: шляхи зближення та трансформації

Institution

Ähnliche Einträge