Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі)

The article is devoted to the epistolary heritage of famous Ukrainian bibliographer Y. I. Steshenko. Especially very important information for his biography consist his letters to the sent-petersburg scientist B. M. Chistyakov.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кірієнко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України 2010
Назва видання:	Українська біографістика
Теми:	З досвіду біографістики
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27711
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі) / О.В. Кірієнко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 274-288. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27711
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-277112011-10-13T12:10:31Z Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі) Кірієнко, О.В. З досвіду біографістики The article is devoted to the epistolary heritage of famous Ukrainian bibliographer Y. I. Steshenko. Especially very important information for his biography consist his letters to the sent-petersburg scientist B. M. Chistyakov. 2010 Article Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі) / О.В. Кірієнко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 274-288. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0079 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27711 930.2 : 929 (477+47) uk Українська біографістика Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З досвіду біографістики З досвіду біографістики
spellingShingle	З досвіду біографістики З досвіду біографістики Кірієнко, О.В. Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі) Українська біографістика
description	The article is devoted to the epistolary heritage of famous Ukrainian bibliographer Y. I. Steshenko. Especially very important information for his biography consist his letters to the sent-petersburg scientist B. M. Chistyakov.
format	Article
author	Кірієнко, О.В.
author_facet	Кірієнко, О.В.
author_sort	Кірієнко, О.В.
title	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі)
title_short	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі)
title_full	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі)
title_fullStr	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі)
title_full_unstemmed	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі)
title_sort	листування ярослава стешенка з борисом чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (дослідження матеріалів рукописного відділу російської національної бібліотеки у санкт-петербурзі)
publisher	Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	З досвіду біографістики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27711
citation_txt	Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліографа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі) / О.В. Кірієнко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 6 — С. 274-288. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Українська біографістика
work_keys_str_mv	AT kíríênkoov listuvannââroslavastešenkazborisomčistâkovimâkdžerelodožittêpisuukraínsʹkogobíblíografadoslídžennâmateríalívrukopisnogovíddílurosíjsʹkoínacíonalʹnoíbíblíotekiusanktpeterburzí
first_indexed	2025-07-03T07:29:01Z
last_indexed	2025-07-03T07:29:01Z
_version_	1836609959595343872
fulltext	УДК 930.2 : 929 (477+47) Ольга Вячеславівна КІРІЄНКО, аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, завідувачка Музею Михайла Старицького (Київ) ЛИСТУВАННЯ ЯРОСЛАВА СТЕШЕНКА З БОРИСОМ ЧИСТЯКОВИМ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ЖИТТЄПИСУ УКРАЇНСЬКОГО БІБЛІОГРАФА (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі) У статті проаналізовано листування відомого українського бібліографа Я. І. Стешенка з ленінградським ученим Б. М. Чистяковим. Цей епістолярій є важливим джерелом для доповнення біографії Я. І. Стешенка. Ключові слова: листування, епістолярій, джерело, біографія, бібліограф, книгознавство, література, екслібриси, вчений, спілкування, дослідження. The article is devoted to the epistolary heritage of famous ukrainian bibliographer Y. I. Steshenko. Especially very important information for his biography consist his letters to the sent-petersburg scientist B. M. Chistyakov. Keywords: correspondence, epistolary, source, biography, bibliographer, bibliography, letters, ex-libris, scientifi c, contact, investigation. В статье проанализирована переписка украинского библиографа Я. И. Стешенко с ленинградским ученым Б. М. Чистяковым. Их эпистолярий содержит важную информацию для дополнения биографии Я. И. Стешенко. Ключевые слова: переписка, эпистолярий, источник, биография, библиограф, книговедение, литература, экслибрисы, ученый, общение, исследование. Ярослав Стешенко (1904–1939) був наймолодшим паро- стком славнозвісного роду Старицьких. Його батько Іван Матвійович — знаний поет, літературознавець, перший мі- ністр освіти Української Народної Республіки, мати — дитяча письменниця, перекладачка, молодша донька видатного укра- їнського драматурга Михайла Петровича Старицького, Оксана Михайлівна. Сам онук корифея за молодих років здобув визна- ння перспективного вченого-бібліографа, знавця книжкової гра- фіки, відомого колекціонера екслібрисів. За радянських часів, по смерті бібліографа у концтаборі, не зважаючи на його посмертну реабілітацію 1966 р., ім’я Ярослава Івановича перебувало у забутті, за винятком окремих інформа- ційних публікацій у енциклопедичних виданях[12, с. 395; 9, с. 538]. Стаття про бібліографа, як і про інших членів родини Стешенків, була вміщена у 8 томі виданої поза межами Радянського Союзу «Енциклопедії українознавства» [2, с. 3058]. Після набуття Україною незалежності до постаті вченого та його наукового до- робку почали звертатися дослідники. У 1997 р. Н. Я. Стрішенець у статті «Стешенко — бібліограф української книги» проаналізува- ла науковий доробок Я. І. Стешенка, а за два роки по тому в публі- кації «...Чекати на мене... божевільна і марна вигадка» висвітлила трагічну долю Ярослава Івановича [10; 11]. Одночасно до постаті вченого звернувся Сергій Білоконь, який у статті «Видатний укра- їнський бібліограф Ярослав Стешенко (1904–1939)» зробив ґрун- товний огляд життя та діяльності бібліографа [1]. Протягом 1990-х та у першій половині 2000-х рр. у публікаціях і розвідках, присвя- чених родині Старицьких, історію життя та діяльності Ярослава Івановича фрагментарно описував Ю. М. Хорунжий [13]. У 2008 р. була надрукована стаття С. В. Набок «Ярослав Стешенко: життєвий шлях та творчий доробок» [6]. Але спадщина вченого й нині по- вною мірою не повернулася до наукового обігу. Так само як зали- шаються недослідженими та маловідомими важливі сторінки жит- тя та діяльності науковця. Необхідна реконструкція біографії, точна оцінка внеску вче- ного у розвиток вітчизняної бібліографії. Це вимагає більш ши- роких досліджень, насамперед, виявлення та систематизації дже- рельної бази для дослідження життя та діяльності книгознавця, ретельного вивчення його архіву. У фондах Музею видатних дія- чів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського та Михайла Старицького зберігається основна час- тина архіву науковця, серед матеріалів — його особисті документи, листи, окремі наукові роботи, частина колекції екслібрисів, фото. Фондову збірку доповнюють книги з бібліотеки Ярослава. Ці мате- ріали у складі родинного архіву передала музеєві старша сестра бі- бліографа Ірина Іванівна Стешенко. Інші джерела розпорошені по архіво- і фондосховищах як України, так і за її межами. Метою даної публікації є введення до наукового обігу до цьо- го часу невідомих джерел — матеріалів листування Ярослава Івановича Стешенка з російським ученим Борисом Михайловичем Чистяковим, дослідження інформативних можливостей цих дже- рел, значення зафіксованої у них інформації для реставрації біо- графії українського книгознавця. Народився Ярослав 6 квітня 1904 р. у родині був другою ди- тиною (Стешенки вже мали 6-літню доньку, згодом відому актор- ку— Ірину). Тоді важко було уявити, скільки випробувань долі че- кає на нього в майбутньому. Зростати дітям Стешенків доводило- ся у непростій атмосфері постійних жандармських обшуків, адже їхня оселя знаходилася під безперервним поліційним наглядом. У автобіографічних даних Оксана Стешенко писала1: «...З 1897 року ми вдвох з чоловіком приймали гарячу участь у підпільній револю- ційній роботі: наше приміщення, наша адреса була явочною і для людей, і для революційної кореспонденції та літератури. Ще в 1907 році приймала участь у маніфестації з приводу Вітровської історії, що охопила всю колишню Росію (Маруся Вітрова була наша осо- биста приятелька)2. За це була заарештована і після арешту вислана разом з чолові- ком на три роки за межі університетських міст...» [4]. Не рідко по- дружжю доводилося тікати з Києва, переховуватись, аби врятува- тися від чергового арешту. Бували також випадки, коли діти три- валий час не бачилися з батьками. Ярку особливого суму завдава- ли часті розлуки з татом, який був для нього взірцем чоловічої муж- ності. Складне становище на короткий час змінила лютнева рево- люція 1917 р. Після проголошення автономії України та організа- ції Центральної Ради І. Стешенка призначили Генеральним секре- тарем відділу освіти при Генеральному секретарстві Української Республіки, де він плідно працював над створенням української школи. Але з появою 1918 р. у Києві більшовиків розпочалася нова фаза переслідування родини. На щастя, як свідчить «Робітнича га- зета» за 1917 р. (№ 64, с. 3) І. Стешенко з дружиною встигли схо- ватися від червоних. За кілька місяців, під час гетьманування П. Скоропадського, у житті онука Михайла Старицького сталася перша велика трагедія. Іван Матвійович, якому вдавалося втри- муватися на посаді міністра освіти при постійних змінах кадро- вого складу міністерства з приходом гетьмана залишив посаду. Натомість погодився на пропозицію Кам'янець-Подільського уні- 1 Тут і далі цитати подаємо зі збереженням авторської орфографії. 2 Вітровська історія — йдеться про самоспалення відомої представни- ці руху народовольців Марії Вітрової у стінах Петропавловської фортеці (С-Петербург). У відповідь демократична молодь великих міст імперії ви- йшла з демонстраціями протесту. Участь у київських заворушеннях брали О. М. Старицька та І. М. Стешенко. Маруся Вітрова справді була особисто знайома з родиною Старицьких, не раз бувала у них, близько приятелюва- ла з Оксаною Михайлівною. У поданих даних Оксана Михайлівна робить помилку, оскільки заворушення відбувались не 1907 р., а 1897 р. верситету посісти місце професора. Напередодні переїзду він ра- зом із сином вирішив навідати рідну Полтаву. Під час перебу- вання в Полтаві екс-міністра було вбито невідомими злочинцями на очах у сина. Втім, у справі О. М. Стешенко вказано, що вбито Івана Матвійовича було за розпорядженням командування черво- ної армії [14, арк. 61]. За кілька років влада розпочала переслідування самого Ярослава — у 1921 р. його на кілька днів було затримано за підозрою в діяльності у антирадянському молодіжному угрупуванні, а 1923 р.— він пробув кілька днів у камері за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації «Козача Рада» [14, арк. 77]. Та, не зва- жаючи на складні умови життя, важке матеріальне становище та пси- хологічну травму, Ярослав виявив значний хист до наукової роботи і з юних років зарекомендував себе як перспективний учений. У відділі рукописів Російської національної бібліотеки (Санкт- Петербург) зберігається листування Я. Стешенка з Борисом Михайловичем Чистяковим3, яке налічує двадцять п’ять одиниць збереження. Серед них — 23 листи українського науковця до росій- ського колеги (ф. 840, од. зб. 191, Чистяков Б. М.) та два листи Бориса Чистякова до Ярослава Стешенка (ф. 840, од. зб. 80, Чистяков Б. М.). Листи Ярослава написано з Києва, Харкова, Уральська протягом 1929–1936 рр. Усі мають науковий, діловий характер, здебільшо- го стосуються питань бібліографії, книжкової справи, обміну екс- лібрисами (які колекціонував Ярослав) та обміну літературою. Окремі з них містять цікаву біографічну інформацію, що є цінним джерелом до вивчення життя та діяльності українського книго- знавця. Розкривають листи також умови тогочасного життя, торка- ються специфіки формування книгознавчої науки в Україні протя- гом 30-х рр. Як і будь-які джерела епістолярного виду вони дають змогу розкрити особистість молодого вченого. Весь епістолярій являє собою рукописи, писані на невеликих аркушах паперу чи поштових картках (тип відкритого листа). При закритих листах зберігається 12 конвертів. На кожному листі міс- титься примітка адресата з датою, коли було відіслано відповідь. Листи Б. М. Чистякова до Я. І. Стешенка, судячи з усього, чернетки, один датується 1929 р., другий — 1936 р. Листування між науковцями розпочалося 1929 р., перший лист Я. І. Стешенка є відповіддю на надіслані йому пам’ятки Ленінградського товариства бібліофілів (далі — ЛТБ). Відтоді роз- почалося регулярне листування, що, проте, мало трирічну перер- 3 Чистяков Борис Михайлович — російський учений-бібліограф, книгознавець, колекціонер книжкових знаків. Один із найактивніших дія- чів Ленінградського товариства бібліофілів. Помер під час блокади. ву — з 1932 р. до 1935 р. Підстави для подібних тверджень дає не лише відсутність листів цього часу, а й зміст перших листів 1935 р. Якщо розподілити матеріали за часом та місцем написання, то по- мітимо, що найбільше листів було написано Ярославом із Києва впродовж 1929–31 рр. (11 листів), переписку з ленінградським ко- легою він продовжив і під час перебування у Харкові 1932 р. (5 лис- тів), після цього, як ми уже згадували, у спілкування науковців спо- стерігається трирічна перерва. 1935 р., перебуваючи після чергово- го арешту на засланні в Уральську, Ярослав відновив листування з Б. М. Чистяковим у зв’язку не лише з професійною, а й побуто- вою необхідністю. У період з 1935 р. по 1936 р. із Уральська Борису Михайловичу було надіслано 7 листів. Київ Харків Уральськ 1. Лист від 01.03.1929 р.; 2. Лист від 26.04.1929 р.; 3. Лист від 03.05.1929 р.; 4. Лист від 24.05.1929 р.; 5. Лист від 20.07.1929 р.; 6. Лист від 10.03.1930 р; 7. Лист від 06.06.1930 р.; 8. Лист від 06.09.1930 р.; 9. Лист від 11.01.1931 р.; 10. Лист від 30.01.1931 р.; 11. Лист від 18.03.1931 р. 1.Лист від 09.02.1932 р.; 2. Лист від 29.02.1932 р.; 3. Лист від 27.04.1932 р.; 4. Лист від 05.06.1932 р.; 5.Лист від 20.09.1932 р. 1. Лист від 01.07.1935 р.; 2. Лист від 02.09.1935 р.; 3. Лист від 30.09.1935 р.; 4. Лист від 19.10.1935 р.; 5. Лист від 20.12.1935 р.; 6. Лист від 12.02.1936 р.; 7. Лист від 24.02.1936 р. З таблиці помітна пауза у листах, написаних із Києва — між останнім листом 1929 р. і першим листом 1930 р. є перерва майже у рік. Продиктовано її тим, що саме у цей час Ярослава Стешенка було заарештовано у зв’язку з процесом Спілки Визволення України. Взагалі, період 1929–1936 рр., що його охоплює листування, був од- ним із найскладніших як у долі Ярослава, так і в долі родини Старицьких, в історії української бібліографії та історії України загалом. Саме 1929 р. розпочався трагічний період у житті родини Старицьких. Остання її представниця Ірина Іванівна Стешенко (рідна сестра Ярослава), якій єдиній вдалося вціліти у репресив- ній машині радянської влади назвала цей час «Ходіння по мукам». Кінець двадцятих років минулого століття ознаменувався почат- ком масового наступу на представників української інтелігенції. Насамперед, постраждало старше покоління — 1930 р. відбувся по- казовий судовий процес «Спілки визволення України», на лаву під- судних потрапили також члени родини. Першим із нащадків дра- матурга 23 липня 1929 р. заарештували Ярослава Стешенка, тоді — нештатного наукового співробітника ВУАН, наукового співро- бітника Всенародної бібліотеки України при академії наук, чле- на українського бібліографічного товариства. У цей час він плід- но працював над дослідженням із історії української книги, книж- кової графіки. Услід за Ярославом у камері передсудового слідства опинилася його кузина, Вероніка Черняхівська, а незабаром орга- нами ДПУ були заарештовані Людмила Старицька-Черняхівська, тітка Ярослава, та її чоловік, професор Київського медичного ін- ституту Олександр Черняхівський. Щодо Ярослава, то підставою для його арешту спочатку стала «участь у контрреволюційній ор- ганізації», і лише за кілька тижнів було сформульовано чітке зви- нувачення — участь у «Спілці Визволення України». Під час допи- тів молодий науковець (Стешенку було лише 25 років) не визнав жодного звинувачення, відкидав будь-які закиди у свій бік. Не зла- мався Ярослав навіть при погрозах вищої міри покарання за «запи- рательство» та після тривалих погроз і принижень із боку слідчо- го ДПУ. Лише відмовився давати свідчення. Врешті справу пере- дали на розгляд несудових органів. Але, на диво, Київська трійка, якій було рекомендовано затвердити вирок, — 10 років позбавлен- ня волі, на початку 1930-го р. його відмінила. Наприкінці 1929 р. також було звільнено з-під арешту В. Черняхівську (офіційна вер- сія — «за браком доказів»). Але випробування для молодого нау- ковця на цьому не закінчилися. У зв’язку з арештом Ярослава було звільнено з роботи і він залишився майже без засобів до існування, жили вдвох із матір’ю на копійки, які їй виплачували за літератур- ні переклади. Невдовзі його забрали до лав Червоної армії. Після повернення зі служби Ярослав переїхав до Харкова, де працював у Книжковій палаті. Та він продовжив своє ґрунтовне дослідження «Бібліографія української книги в царській Росії». З метою пошуку матеріалів їздив у відрядження до Москви та Ленінграда, саме тоді і мав нагоду особисто познайомитися Б. М. Чистяковим. Життя, зда- валося, налагоджувалося, але 1933 р. Ярослава знову заарештува- ли, звинувативши у націоналізмі, і незабаром вислали на поселен- ня до Уральська. Там він одружився з Мариною Маєвською, в лис- ті до рідних про це Ярослав писав, що вона «дуже полегшує і скра- шує час мого вигнання». У 1936 р. відбувся його повторний арешт, 1937 р. його засуджено ще на 5 років таборів і вивезено на Колиму. Цей присуд виявився останнім — 1939 р. Ярослав Стешенко по- мер. Отже, не випадково саме 1936 р. закінчується його листування з Б. М. Чистяковим. Останні два листи, писані, як показано вище, в Уральську, вже не що інше, як прохання про допомогу в склад- них життєвих обставинах. 1936 р. датуються два листи-відповіді Ярославу Стешенку від Б. М. Чистякова. Отже, листування збігається з трьома буремними періодами життя Я. І. Стешенка, які умовно можна назвати «київським», «хар- ківським» та «уральським». Відповідно до зміни обставин життя, змінюються характер листування, інформація зафіксована в епіс- толярії, його тематика. Отже, для більш зручного дослідження про- понуємо класифікувати листи за місцем написання, що дає можли- вість більш докладного їх вивчення як джерела до реконструкції біо графії книгознавця. Таким чином, розглядаючи зміст і специфі- ку епістолярних джерел, зможемо визначити не лише їх сутність і ступінь інформаційної репрезентативності, а й на загальному біо- графічному тлі оцінити їх значення у створенні життєпису бібліо- графа, визначити контексти україно-російських наукових зв’язків. Листи Київського періоду (1929–31). Перший лист, вказувалося раніше, має характер подяки за надіслану пам’ятку ЛТБ і прохання щодо подальшого обміну інформацією та матеріалами. Як видно з контексту епістолярію, Ярославу не була відома особа адресата, за що він приносив вибачення. «Уважаемый товарищ! Большое спа- сибо за присланные мне в свое время памятки ЛОБ'а. Очень прошу Вас выслать мне наложным платежом один экземпляр «Альманаха Библиофила» и впредь прислать мне все издания О-ва (в том чис- ле и повестки). Если Вы желаете, то я мог-бы распространять 10–20 экз[емпляров] проспекта «Альманах Библиофила» среди украин- ских книговедов. Прилагаю 10 ex-libris'ов и прошу прислать мне Ваши дублеты в обменном порядке. Был бы Вам очень признателен если Вы мне сообщите, кто собирает в Ленинграде иностранные ex-libris'ы. Не откажите сообщить мне Ваше имя и отчество…» [10, арк. 1–1 зв.]. Так виглядав початок листування між київським і ленінградським бібліографами. Основна тема, якої торкається у перших листах Я. Стешенко, — прохання надіслати нові номери «Альманаху бібліофіла» або попередні видання цього журналу, що відсутні у його колекції, обмін екслібрисами. Чистяков сумлін- но поставився до прохань українського колеги, це засвідчують як подяки, які майже щоразу висловлював Ярослав Іванович, так і за- мітки, які робив на полях кореспонденцій сам Борис Михайлович (як правило, вказував, коли та що було надіслано українському вче- ному). Щодо екслібрисів, то при більшості листів київського та хар- ківського періодів збереглися невеличкі аркуші зі списками гравюр і книжних знаків, які Чистяков надсилав Стешенкові. Окрім того, в окремих епістоляріях трапляються цікаві біогра- фічні відомості. Так, у листі від 20 липня 1929 р. Я. Стешенко дя- кує за те, що його було прийнято до ленінградського бібліогра- фічного товариства. «Прошу передать в совет ЛОБ΄а мою благо- дарность за оказанную честь — избрание меня в действительные члены О-ва…» [8, арк. 4]. У деяких листах Я. І. Стешенко розпові- дає про свою працю над монографією про Г. Нарбута та вислов- лює прохання допомогти у віднайденні інформації про творчість графіка у бібліотеках Ленінграда. Не менш важливим, але не з по- гляду біографічного, а з позиції дослідження родинного листуван- ня, є пояснення Стешенком у листі від 10 березня 1930 р. перерви у листуванні, викликаної його арештом, який він називає хворо- бою: «Многоуважаемый Борис Михайлович. Прошу выслать мне «Альманах Библиофила», который я не смог получить на почте ввиду своей болезни. Ваше письмо от 30. VІІІ, а также 15 ex-libris΄ов получил…» [8, арк. 7]. Так само перебування в увязненні називає «хворобою» у листах до родини і його дядько, Юрій Старицький, що з 1919 р. мешкав у Сочі [3]. Ця деталь є досить важливою при ви- вченні епістолярію 30-х рр. Прикметно, що у листах «київського» періоду Ярослав майже не торкається справи бібліографії в Україні, лише у кількох із них пише про книги, що мають вийти друком найближчим часом. А в одному з листів за 1930 р. коротко вказує також про чергове перене- сення святкування ювілею ВУАН. Основна риса листування цього періоду — лаконічність, чіт- кість листів українського книгознавця, коло питань, що підніма- ються в листах: обмін літературою, екслібрисами. Усі джерела на- писані російською мовою, рукописи. На всіх проставлена дата від- повіді російського колеги. Майже всі листи мають характер про- хань і повідомлень. Біографічна інформація зафіксована у невели- ких розмірах, здебільшого її можна виділити з основного контексту листів, як оповіщення про нововидані книжки та дослідження, що провадив сам Стешенко. Окрім вищезгаданої перерви у листуванні під час ув’язнення Ярослава помітна ще одна пауза у спілкуванні книгознавців. Вона розпочинається навесні 1931 р. і закінчується на початку 1932 р. Для того, щоб пояснити причини цієї паузи, зупинимося на окре- мих моментах біографії Стешенка. Цей час — березень — травень 1931 — лютий 1932 рр. виявилися переломними для науковця. 1931 р. Ярослава на рік забрали до лав червоної армії. Після по- вернення зі служби він переїхав до Харкова, де з чималими труд- нощами влаштувався на службу у Харківську книжкову палату. Від цього часу розпочинається листування з Чистяковим, яке ми озна- чили у публікації як «листування харківського періоду». Вперше з Харкова до Ленінграда Ярослав написав 9 лютого 1932 р. У листі вибачався за те, що цілий рік не відповідав на листи та одразу пояс- нював: через те, що Ярослава своєчасно не поновили у правах нау- кового працівника, йому довелося відбувати військову повинність і лише на початку 1932 р. він повернувся до своєї улюбленої спра- ви. Крім того, за цей час Ярослав Іванович змінив і місце прожи- вання: після служби у армії він оселився у Харкові та влаштувався на роботу до Української Книжкової палати [8, арк. 11]. Як видно з адреси відправника, в Харкові Стешенко оселився у будинку пись- менників «Слово»4. Цей самий перший лист містить також цікаву інформацію про стан бібліографічної науки на українських тере- нах, фіксує розпад ЛТБ. Проте, зазначає Ярослав Іванович, йому стало відомо, що ленінградським колегам вдалося частково вряту- вати справу, створивши секцію «собирателей» книги й екслібри- сів при Всесоюзному Товаристві філателістів. Короткі характерис- тики української бібліографічної науки він подає у досить песи- містичному тоні: «...У нас на библиографическом фронте полней- шее затишье. В связи с обостренной классовой борьбой на книго- ведческом фронте4 вряд ли возможно будет в ближайшее время возродить украинское библиографическое о-во. Институт книго- ведения в Киеве целиком реформирован5. Во главе института сто- ят новые люди6. В Харькове организована филия киевского инсти- тута…» [8, арк. 13]. У листі від 27 квітня того самого року Ярослав Іванович подав ще одну, більш емоційно-оціночну характеристи- ку бібліографічної науки на тогочасному суспільно-політичному тлі: «Я продолжаю пока-что работу в любимом мне деле, но не ведаю как долго это сможет продолжаться. Если современные безответственные взгляды на библиографию и остановка работы в научно-библиографических учреждениях укрепиться на продол- жительное время, то придется бросать это дело. Кроме того город Харьков сам по себе, действует на меня отвратно. Приходиться за- видовать, что вы все же сохранили ЛОБ (хотя и в иной форме) и продолжаете полезную и приятную библиографическую рабо- ту. У нас на Украине, к сожалению, и в таких формах не возмож- но сейчас…» [8, арк. 14]. У наступних листах також містяться окре- мі відомості про бібліографічну роботу тих часів, але жодна із них не отримує схвальної оцінки книгознавця. Серед описів можна по- мітити також яскраву зміну позиції та ставлення Стешенка до но- 4 «Слово» — будинок письменників у Харкові, на початку 30-х рр. у його стінах проходили арешти провідних українських літераторів. 5 Український Науковий Інститут Книгознавства (УНІК) — науково- дослідна установа, заснована 1922 р. у Києві на базі Головної Книжкової палати. Інститут займався дослідженням питання бібліології, бібліографії, історії друку. Мав 4 секції: історії, соціології й економіки книги, мистецтва і техніки книги та бібліографії. У 1923–1930 рр. видавав журнал «Бібліо- графічні Вісті» (в якому співробітничав Я. І. Стешенко). До 1931 р. дирек- тором Інституту був Ю. Меженко. В середині 30-х рр. установу було лікві- довано (1934 р.) 6 Йдеться про арешти серед співробітників інституту книгознавства. вих починань. Наведемо для прикладу дві цитати. Лист від 5 черв- ня 1932 р.: «У нас в Харькове состоялось инициативное собрание библиофилов, созванное издательством «Рух» в связи с намерени- ем этого издательства начать печатание художественно оформ- ленной украинской книги. Одновременно возникла мысль об ор- ганизации украинского советского библиографического обще- ства. Избрана инициативная группа для оформления этого дела. Мне кажется, что организация такого О-ва сейчас еще преждевре- менна, хотя инициаторы этого дела смотрят более оптимистично» [8, арк. 14]. У листі від 20 вересня того самого року він продовжує розповідь про започаткування цієї справи: «Харьковское библио- графическое общество еще не начало функционировать. В ини- циативной группе мало энергичных и заинтересованных в этом деле людей. Все пока что ограничилось только составлением ини- циативной группы. Немного позже, когда коньюктура смягчить- ся (сейчас как-будто намечаються в этом направлении кое-какие симптомы) может-быть можно будет снова возродить Украинское библиографическое О-во7. В данный момент лично у меня очень мало времени для общественной работы, да и 1929–30 гг. отбили охоту заниматься этими делами» [8, арк. 16 зв.]. Як бачимо, ці характеристики суттєво відрізняються від твор- чих, натхнених описів роботи, що звучали в листах 1929 р. У цих самих листах міститься також важлива маловідома інформація, що дає змогу відтворити біографію науковця, його наукову та громад- ську позицію після арешту і переїзду до Харкова. Після повернен- ня з військової служби молодий учений продовжив не лише улюб- лену роботу в галузі книгознавства, а й працював над моногрфією про Нарбута, збирав літературу, екслібриси. Приблизно в цей пе- ріод закінчував дослідження, присвячене історії української кни- ги за царських часів. Згадки про це також містяться у листах: «В на- чале октября я собираюсь поехать в Ленинград на 2–3 месяца для окончания своей историко-библиографической работы в области дореволюционной украинской книги…»8 [8, арк. 17 зв.]. Лист від 20 вересня 1932 р. — останній серед написаних у Харкові. У 1933 р. Я. Стешенка було заарештовано, а 1934 р. відправлено на поселення до Уральська. Спілкування між ученими відновилося лише 1935 р. 7 Украинское библиографическое общество. Йдеться про Бібліогра- фічну комісію, що працювала у 1926–1930 рр. при Всеукраїнській акаде- мії наук. 8 Йдеться про підготовлену Ярославом Стешенком монографію «Біб- ліографія української книги на території колишньої Росії (1798–1916 рр.)», на сьогоднішній день машинопис монографії зберігається у відділі руко- писних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Перед тим як перейти до безпосереднього розгляду листів 1935–36 рр., коротко зупинимося на біографії Я. Стешенка цього часу. У 1933 р. відбувся черговий арешт науковця. На цей раз ону- ка М. П. Старицького звинуватили у націоналізмі. На жаль, спра- ва цього часу в архівосховищах України відсутня, у справі 1929 р. є лише постанова про його арешт у зв’язку зі справою «Археологів- жупанів». Після арешту Я. І. Стешенка було вислано до Уральська [14, арк. 78]. Моральний стан науковця під час заслання промовис- то ілюструє лист до родичів, написаний 1934 р.: «Мої дорогі й до- брі родичі, звертаюсь до Вас з великим проханням — не уривати зі мною стосунків, бо зрозумійте, що в становищі, в якому я зараз опинився, це дуже тяжко. Прошу писати мені докладно й регуляр- но листи про всі подробиці та дрібниці вашого особистого життя та україн[ські] новини. Чому мені нічого не пише Орися9? Я не припус- каю думки, що вона боїться мати стосунки зі своїм братом, до того ж вона сама чудово знає, що він перебуває тут цілком безневинно. Друге моє прохання — це налагодити в якийсь спосіб регу- лярну надсилку мені газет і журналів з України. Мені дуже хо- тілося б постійно здобувать такі газети і журнали: «Комуніст», україн[ську] «Літературну Газету», журнали «Більшовик України», «За марксо-енгельську критику» та бібліографічний бюлетень «Книга за декаду»...» [5]. Отже, в таких умовах відбувалося листування з Б. М. Чистяковим третього, «уральского періоду» (1935–36). На жаль, за наявними листами неможливо встановити точно дату початку листування. Але, як свідчить лист Бориса Чистякова, можна передбачити, що саме російський учений дав йому початок. Адже у листі (судячи з усього не відправленому з якихось причин або чернетці відправ- леного) Б. Чистяков писав: «Многоуважаемый Ярослав Иванович! Совершенно случайно узнал, что Вы находитесь в Уральске и что Вы задумали продать Вашу коллекцию экслибрисов…» [7, арк. 3]. Отже, останні події з життя українського колеги не були відомі Б. Чистякову, але підставою для відновлення спілкування стало ба- жання Бориса Дмитровича допомогти у продажу колекції екслі- брисів Стешенка. 1 липня 1935 р. датується перша відповідь Ярослава Івановича: «…Ваше письмо от 30.v я получил, большое спасибо. Посылаю Вам 9 Орися — так в родині називали старшу сестру Ярослава Ірину Іва- нівну Стешенко (1898–1987) — відому акторку, перекладачку. Працювала у театрі «Березіль» Л. Курбаса, після арешту режисера — у Державному харківському театрі імені Т. Г. Шевченка, по закінченні акторської кар’єри розпочала роботу над перекладами. Під час «хрущовської відлиги» дома- галася реабілітації для родичів, її стараннями посмертно реабілітували Я. Стешенка. одновременно список моей коллекции. Прошу Вас сообщить воз- можно было-бы ее продать целиком и по полной цене. Конечно, желательно было-бы продать коллекцию целиком в одни руки, но если путем аукциона можно продать ее значительно дороже, то придеться на это пойти. Я, собственно говоря, продаю свою кол- лекцию (фактически начало коллекции) только по материальным соображениям…» [8, арк. 18]. У цьому самому листі звичне для Ярослава прохання знайти і вислати «наложным платежом» кілька книжок. Але поруч з традиційними замовленнями наукової та спе- ціальної літератури, стоїть прохання знайти навчальний посібник із бухгалтерії, за яким він сподівався «теоретически усвоить сею премудрость…» [8, арк. 18]. Отже, з тексту епістолярію помітний складний матеріальний стан Ярослава, для подолання якого і було вжито заходів щодо продажу колекції, і те, що книгознавцю дове- лося опановувати нові дисципліни задля пошуку роботи. Тема подальших листів засвідчує, що колекцію таки було продано, але за значно нижчою ціною, ніж та, на яку сподівав- ся Ярослав. Зашкодило йому і вимушене зволікання. «Уральськ, 2. ІХ. 935. Многоуважаемый Борис Михайлович, Ваше письмо от 24. VІІ я получил своевременно, не ответил — потому что пролежал все это время в постели и не смог заняться отправкой ех-libris´ов. Конечно жалко продавать свою коллекцию и по довольно низкой цене, но ничего не поделаешь. Второй способ (аукцион) был-бы бо- лее выгоден, но деньги нужны в данную минуту…» [8, арк. 20]. Обіцянка петербурзьким колегою була виконана наприкін- ці вересня 1935 р., але вже незабаром Ярослав Стешенко звернув- ся з наступним проханням — знайти матеріали з методологічни- ми рекомендаціями щодо створення бібколектора. «Имею к Вам еще одну просьбу, если Вы, конечно, будите иметь время для ее выполнения. В шестом отделении КОГИЗ´а мне предложено орга- низовать Библиотечный коллетор. К сожалению нет никаких руко- водящих матриалов. Не смогли-бы Вы зайти в Ленинградский кол- лектор и взять у них для меня весь имеющийся у них инструктивно- методолгический материал о работе бибколлекторов…» [8, арк. 21]. У складних моральних і матеріальних умовах, в яких доводилося жити в Уральську, судячи з усього пропозиція щодо книгозбірні стала для вченого справжнім порятунком. Із дитинства захоплений книжками він із великим ентузіазмом розпочав організацію бібко- лектора. Крім методологічних складностей довелося відчути при цьому і матеріальні — на обмежені кошти, що були виділені на об- ладнання та придбання книжок, важко було розгорнути належним чином справу. Це змусило Я. І. Стешенка звернутися до Чисткова з новим проханням: знайти у Ленінграді людину, що допомогла б придбати для колектора букіністичні книжки за зниженими ціна- ми. Крім того, навіть на засланні не полишав він улюбленої науко- вої роботи, продовжував студіювати фахову літературу, придбати і вислати яку неодмінно прохав Чистякова, навіть потроху налаго- джував життя. Але в останньому з виявлених листів він знову зга- дує про перспективу безробіття та прохає відмінити старі замов- лення на купівлю літератури. Лист із цим повідомленням датова- но 30 березням 1936 р. Ймовірно, що це останній епістолярій укра- їнського бібліографа до російського вченого, оскільки того самого року Ярослава Стешенка було вкотре заарештовано та відправлено у концентраційний табір на Колиму. Там Стешенко помер 1939 р., офіційна версія — за хворобою. Підсумовуючи листування останнього (уральського періоду), яке охоплює 10 місяців, відзначимо, що стосується воно загалом справи продажу колекції екслібрисів і прохань допомоги у органі- зації бібколектора. Як і у всіх інших листах Ярослав звертався з про- ханням придбати наукову літературу, але часто відмовлявся від ще не купленої — за браком коштів. Ці джерела цінні при дослідженні умов життя Ярослава Стешенка під час перебування в Уральську, дають змогу дізнатися про побут українських засланців. Судячи з інформації, зафіксованої в окремих листах, Ярослав Іванович для заробітку зробив спробу опанувати нову, невідому досі професію бухгалтера, але поруч із тим продовжував займатися улюбленою книжковою справою. На загал, листування Я. І. Стешенка з Б. М. Чистяковим є цін- ним джерелом при реставрації життєвого шляху бібліографа, не- обхідним доповненням при дослідженні його наукової діяльнос- ті. Матеріали листування можуть стати також важливим елемен- том джерельної бази при створенні просопографічного портрету родини Старицьких загалом. 1. Білоконь, С. І. Видатний український бібліограф Ярослав Стешен- ко (1904–1939) [Текст] / С. І. Білоконь // Наук. пр. Нац. б-ки Украї- ни ім. В. І. Вернадського. – 1999. – Вип. 2. – С. 107–130. 2. Енциклопедія українознавства [Текст] : словникова частина / Наук. т-во ім. Т. Шевченка у Львові ; гол. ред. В. Кубійович. – Репр. відтворення вид. 1955–1984 років. – Л., 2000. – Т. 8. 3. ММС. – Кн. 6766. – Л. 611 [Старицький Ю. М. Лист до Старицької М. М. Від 2 травня 1930 р. ] 4. ММС. – Кн. 10310. – РД. – 512. – Арк. 1 [Стешенко О. М. Автобіог- рафічні дані]. 5. ММС. – Кн. 16904. – Л. 353 [Стешенко Я. І. Лист до родини]. 6. Набок, С. В. Ярослав Стешенко : життєвий шлях і творчий доро- бок [Текст] / С. В. Набок // Іст. журнал. – 2008. – № 2. – С. 95–103. 7. РНБ. – Ф. 840. – Од. зб. 80. – 4 арк. [Чистяков Б. Д. Листи до Сте- шенка Я. І.]. 8. РНБ. – Ф. 840 (Чистякова Б. М.) – Од. зб. 191. – 24 арк. [Стешен- ко Я. І. Листи до Чистякова Б. Д.]. 9. Сарана, Ф. К. Стешенко Ярослав Іванович [Текст] / Ф. К. Сарана // Укр. Радянська Енцикл. – 2-е вид. – К., 1983. – Т. 10. 10. Стрішенець, Н. Я. Стешенко — бібліограф української книги [Текст] / Н. Я. Стрішенець // Проблеми вдосконалення каталогів наукових бібліотек : матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 14–17 жовтня 1997 р.). – К., 1997. – С. 136–137. 11. Стрішенець, Н. Я. Ярослав Стешенко : «...Чекати на мене... боже- вільна і марна вигадка» [Текст] / Н. Я. Стрішенець // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 1999. – Вип. 2. – С. 95–106. 12. Український радянський енциклопедичний словник [Текст]. – К. : АН УРСР, 1968. – Т. 3. 13. Хорунжий, Ю. Великий родовід [Текст] / Юрій Хорунжий // Дзер- кало тижня. – 2001. – № 3. 14. ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 55066 [Слідча справа Сте- шека Я. І., 1929 р.]. Кірієнко О. В. Листування Ярослава Стешенка з Борисом Чистяковим як джерело до життєпису українського бібліогра- фа (Дослідження матеріалів рукописного відділу Російської на- ціональної бібліотеки у Санкт-Петербурзі). Ключові слова: листування, епістолярій, джерело, біографія, бібліог- раф, книгознавство, література, екслібриси, вчений, спілкування, дослі- дження. У статті вперше введено до наукового обігу та проаналізовано листуван- ня відомого українського бібліографа, нащадка знаного роду Старицьких Я. І. Стешенка з ленінградським ученим Б. М. Чистяковим. Цей епістоля- рій, що зберігається нині у фондах Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського та Михайла Старицького в Києві, є цінним джерелом при реставрації життє- вого шляху бібліографа, необхідним доповненням при дослідженні його наукової діяльності та життя родини Старицьких загалом. Автор наголо- шує на потребі наукової оцінки внеску Я.Стешенка у розвиток вітчизняної бібліографії на основі виявлення та систематизації джерельної бази дослі- дження життя та діяльності книгознавця та ретельного вивчення його архіву. Kirienko O. V. Correspondence of Yaroslav Steshenko with Borys Chystyakov as a source of biography of Ukrainian bibliographer (studies of materials of manuscript department in National Russian library, St. Petersburg). Key words: correspondence, epistolary, source, biography, bibliography scientist, book science, literature, ex libris, scientist, communication, research . The article introduced and analyzed the correspondence of the famous Ukrainian bibliography scientist, descendant of famous Staritskyi family Y. I. Steshenko with Leningrad scientist B. M. Chystyakov. This correspondence which is currently stored in funds of the Museum of prominent fi gures of Ukrainian culture Lesya Ukrainka, Mykola Lysenko, Panas Saksaganskyi and Mykhailo Starytskyi in Kyiv, is a valuable source of restoration of life of the bibliography scientist, necessary addition for the research of his scientifi c activities and life events of Staritsky family in general. The author emphasized the necessity of scientifi c evaluation of Y. Steshenko contribution in the development of state bibliography science on the basis of detection and systematizing of resources basis of the research of life and achievements of the book scientist and thorough study of his archives. Кириенко О. В. Переписка Ярослава Стешенка с Борисом Чистяковим как источник к жизнеописанию украинского би- блиографа (Исследование материалов рукописного отдела Российской национальной библиотеки в Санкт-Петербурге). Ключевые слова: переписка, эпистолярий, источник, биография, би- блиограф, книговедение, литература, экслибрисы, ученый, общение, ис- следование. В статье впервые введена в научное обращение и проанализирована переписка известного украинского библиографа, потомка рода Старицких Я. И. Стешенка с ленинградским ученым Б. Г. Чистяковим. Этот эпистоля- рий, хранящийся в настоящее время в фондах Музея выдающихся дея- телей украинской культуры Леси Украинки, Николая Лысенко, Панаса Саксаганского и Михаила Старицкого в Киеве, является ценным источни- ком при реставрации жизненного пути библиографа, необходимым до- полнением при исследовании его научной деятельности и жизни семьи Старицких в целом. Автор указывает на востребованость научной оцен- ки вклада Я. Стешенка в развитие отечественной библиографии на осно- ве выявления и систематизации источниковой базы исследования жизни и деятельности книговеда и тщательного изучения его архива.

Репозитарії

Схожі ресурси