Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР

Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Кудлай, О.Б.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28208
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР / О.Б. Кудлай // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 4. — С. 59-88. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-28208
record_format dspace
spelling irk-123456789-282082011-11-04T12:15:36Z Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР Кудлай, О.Б. 2009 Article Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР / О.Б. Кудлай // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 4. — С. 59-88. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. XXXX-0081 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28208 uk Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Кудлай, О.Б.
spellingShingle Кудлай, О.Б.
Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР
Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років
author_facet Кудлай, О.Б.
author_sort Кудлай, О.Б.
title Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР
title_short Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР
title_full Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР
title_fullStr Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР
title_full_unstemmed Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР
title_sort організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти унр
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28208
citation_txt Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства освіти УНР / О.Б. Кудлай // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 4. — С. 59-88. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.
series Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років
work_keys_str_mv AT kudlajob organízacíâvnutríšnâstrukturatazavdannânarodnogomínísterstvaosvítiunr
first_indexed 2025-07-03T08:13:00Z
last_indexed 2025-07-03T08:13:00Z
_version_ 1836612721105174528
fulltext О. Б. Кудлай ОРГАНІЗАЦІЯ, ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА ТА ЗАВДАННЯ НАРОДНОГО МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ УНР 1-ий Універсал Української Центральної Ради (УЦР) від 10 червня 1917 р. заклав початок творення автономного устрою України, розпочавши новий етап в її діяльності. Для задоволення потреби у виконавчому органі управління краєм 15 червня Комітет УЦР ухвалив рішення про орга- нізацію нового органу — Генерального секретаріату. Він розпочав свою роботу у складі 8 генеральних се- кретарів, в тому числі і секретаря освітніх справ. Очолити секретарство в середині серпня запросили інспектора Київ- ського шкільного округу та голову Товариства шкільної освіти І. Стешенка. Він займав цю посаду, вже як міністр освітніх справ*, до відставки кабінету В. Винниченка в кінці січня 1918 р. В кабінеті В. Голубовича міністром освіти став член української партії соціалістів-революціо- нерів Н. Григоріїв, якого в новому складі Ради Народних Міністрів (лютий 1918 р.) замістив український соціаліст- федераліст В. Прокопович. У першій декларації Генерального секретаріату від 26 червня 1917 р. завдання секретарства освіти визначалися необхідністю взяти до своїх рук керування шкільною осві- тою, проведенням українізації школи, виданням відповідних підручників, підготовкою учительських кадрів та допомогою у створенні професійних товариств. «В справі позашкільної * 1У Універсалом УЦР (11 січня 1918 р.) Генеральний секретаріат перетворювався на Раду Народних Міністрів, а генеральні секретарі ставали народними міністрами. освіти Секретаріат має на меті запомогу культурним това - риствам». Для здійснення цих завдань передбачалося ство- рення Всеукраїнської шкільної ради як територіального органу, а для постійного зв’язку з місцями — утворення інституту комісарів освіти при секретарстві освітніх справ1. В цей же час відбулося два важливих з’їзди. В ході ро- боти II Всеукраїнського учительського з’їзду (10–12 серпня 1917 р.) було заслухано доклади С. Русової «Націоналіза- ція школи», П. Холодного «Єдина школа», Я. Чепіги «Соціалізація народної освіти», М. Дем’яновського «Украї- нізація початкової школи» та інші, на основі яких ухвалено низку важливих резолюцій2. Всеукраїнський учительський професійний з’їзд (13–15 серпня 1917 р.) виробив план організації національної освіти, завдання управління освітою в Україні та поклав початок створенню Всеукраїнської учительської спілки. Було ухвалено наступні загальні положення: «а) всім на- родам Української республіки забезпечити вільний розви- ток їхньої школи і взагалі освіти; б) щоб в освітній справі була певна єдність, яка забезпечувала б можливість спіль- ними силами боротися з тією темрявою, що охопила нашу землю після чужого панування; в) децентралізація упра- вління повинна бути можливо широкою»3. Під керівництвом генерального секретаря до кінця ве- ресня 1917 р. в доповнення до «Інструкції» Генерального се- кретаріату, затвердженій Тимчасовим урядом на початку серпня 1917 р., було підготовлено проект, що обумовлював функції, компетенцію та завдання генерального секретарства освіти. Згідно документа відомству підлягали вищі, середні та нижчі школи; позашкільна і дошкільна освіта; профе- сійна, технічна та художня освіта, а також пов’язані з нею культурно-просвітницькі організації; колишні церковно-при- ходські школи та заклади імператриці Марії; художні, музи- 60 О. Б. Кудлай кальні, комерційні торгові училища; а також заклади вій- ськової, духовної, сільськогосподарської і технічної освіти. На секретарство покладалися зобов’язання поліпшення справи народної освіти; поширення шкільної мережі для підготовки переходу до загальної обов’язкової освіти і у зв’язку з цим участь у розробці відповідних законопроек- тів. Нагальним завданням була підготовка до створення єдиної школи від дошкільної освіти до вищої; поліпшення спеціальної, технічної та професійної освіти. Окремо се- кретарство мало опікуватися розвитком мистецтва, архі- тектури, музики, співу, театру і т.д. Важливим пунктом стало забезпечення умов рівності у доступу до освіти для населення, незалежно від соціального і матеріального ста - ну. У планах роботи була реформа в галузі шкільної освіти і підготовка до її впровадження в життя, яка передбачала, серед іншого, злиття колишніх церковно-приходських шкіл та Маріїнських шкіл з системою шкіл звичайного типу. А також всіляка підтримка місцевого самоврядування, гро- мадських та інших організацій в освітній роботі. Для здійснення цих завдань у відання генерального секретарства народної освіти передавалися всі установи міністерства освіти Росії трьох шкільних округів — Київ- ського, Харківського та Одеського4. Окремо в розглядува- ному документі визначалися права і функції російського міністерства освіти, що переходили до компетенції гене- рального секретарства. В черговій декларації Генерального секретаріату від 29 ве- ресня 1917 р. вказувалося, що протягом поточного навчаль- ного року «має бути вироблений і по змозі здійснений проект нової по змісту і по формі школи на Україні, на підставах де- мократичних і національних», з урахуванням культурних по- треб народів, що проживали в Україні, для чого відповідні питання вирішувалися товаришами генерального секретаря 61Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... національних справ. Перераховувалися заходи найближчої праці секретарства освіти — відкриття у Києві педагогічної академії, народних університетів. Особлива увага приділя- лася позашкільній освіті у співпраці із просвітними товари- ствами всієї України5. Отже, освітнє відомство вже на кінець вересня визначилося із програмою своєї діяльності. Після створення Генерального секретаріату першим від- ділом, який розпочав роботу у складі нової установи, був відділ початкової школи із завданням створення початко- вих українських шкіл. Перші півтора місяці своєї діяльно- сті секретарство працювало над створенням національної української школи. Головна увага була сконцентрована на нижчій початковій школі. Треба було скласти підручники та підготувати штат вчителів. Цією справою ще до ство- рення Генерального секретаріату опікувалася рада това - риства шкільної освіти. Остання увійшла до складу секретарства освіти і, як зазначено у звіті останнього, їх робота йшла паралельно. Ще в травні були організовані курси лекторів-інструкторів для Київського шкільного округу. Секретаріат взяв їх під свою опіку6. Наступним був організований відділ середньої і вищої школи, на початку серпня розпочав роботу відділ поза- шкільної освіти. Паралельно утворилися відділи мистец- тва — музичний, театральний, пластичних мистецтв, художньої промисловості. Організовувалися відділи охо- рони пам’яток і бібліотечно-архівний. При генеральному секретарі працювала також загальна канцелярія7. З часом відділи були реорганізовані у департаменти із своїми вну- трішніми підрозділами, з’являлися нові відділи. На кінець серпня 1917 р. в секретарстві працювало 12 осіб, в тому числі генеральний секретар І. Стешенко, товариш (заступник) генерального секретаря П. Холодний, завідую- чий відділом вищої освіти — О. Сушицький, завідуючий від- 62 О. Б. Кудлай ділом дошкільної і позашкільної освіти С. Русова, завідую- чий музичним відділом О. Приходько. Діяла канцелярія8. Відповідно до списку співробітників секретарства за ве- ресень 1917 р. в установі працювала вже 41 особа у складі відділів музичної освіти, середньої і вищої школи, дошкіль- ної і позашкільної освіти, відділу мистецтва та канцелярії 9. В жовтні місяці, згідно документів, працював театраль- ний відділ. Штат інституції доповнився ще 7 особами. Відповідно до списку на виплату заробітної плати у секре- тарстві було 48 співробітників10. В аналогічному списку за листопад 1917 р. внутрішня структура виглядала вже цілком організованою і визначе- ною. Керівництво секретарством здійснював генеральний секретар та його товариш. Діяла канцелярія ( 24 співробіт- ника — діловоди, рахівники, канцеляристи). Працював департамент вищої і середньої школи (директор Ф. Су- шицький) з відділами вищої (голова — Л. Вілецький) і середньої школи (голова — О. Дорошкевич) із загальною кількістю співробітників — 7 осіб. Департамент нижчої школи очолював О. Музиченко, керуючи 7 підлеглими. Де- партамент дошкільної і позашкільної освіти працював під проводом С. Русової та її заступника І. Крижанівського. У ньому нараховувалося 6 співробітників. Найбільшим був департамент мистецтва, що складався з шести відділів. 1. Музичний відділ поділявся на три секції: організації народних хорів і оркестрів (завідувач — О. Приходько), етнографічну (завідувач — О. Кошиць) та педагогічну (заві дувач — К. Стеценко). У листопаді в штаті відділу нараховувалося 4 співробітника. 2. Театральний відділ очолювала М. Старицька. Під її керівництвом було 6 спів- робітників. У складі відділу працювала літературно- видавнича секція, якою завідувала В. О’Коннор-Вілінська. 3. Відділ охорони пам’яток старовини і мистецтва із сек- 63Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... цією охорони пам’яток старовини під головуванням М. Бі- ляшевського налічував лише 2 сівробітника. 4. 3 особи пра- цювали у відділі пластичних мистецтв під головуванням Г. Павлуцького. 5. На цей час відділ художньої промисло- вості уособлювався лише його керівником А. Середою. 6. Архівно-бібліотечний відділ також мав лише 2 співро- бітника (голова — О. Грушевський). В канцелярії гене- рального секретаря працювало 24 особи — діловоди, рахів- ники, канцеляристи, машиністки. Обслуговуючий персо- нал секретарства, згідно списку, налічував 11 робітників. Таким чином, на листопад 1917 р. структура відомства була практично сформована, але штати, як видно з вище викладеного, були неукомплектованими. Найбільша кіль- кість співробітників працювала у двох департаментах — вищої і середньої школи та нижчої школи. Всього в штаті працювало 76 осіб, з них 24 технічних працівника канце- лярії і 11осіб обслуговуючого персоналу11. В кінці 1917 р. департамент нижчої освіти працював вже в складі двох відділів — початкової школи і вищої початкової школи. Згідно плану штатів департаменту дошкільної і поза - шкільної освіти на перше півріччя 1918 р. в ньому мало пра- цювати 17 осіб12. Канцелярію планувалося реорганізувати у Департамент загальних справ з трьома відділами: інспектор - ським, господарським і фінансовим. Остання відала бюдже- том секретарства, штатами, займалася підготовкою законо- проектів, справою реформи шкільного управління. Шкільна рада при секретарстві була дорадчим органом, якому нале- жала вся «повнота влади шкільного управління на Україні». Вона мала перетворитися на Генеральну раду13. На 1 січня 1918 р. в секретарстві працювало вже 114 співробітників14. Законом Центральної Ради від 28 грудня 1917 р. було скасовано шкільні округи, як «органи зайвої централізації» та бюрократичні посередники між секретаріатом освіти й 64 О. Б. Кудлай місцевим самоуправлінням15. Замість них впроваджувався інститут комісарів шкільної освіти. Всі справи скасованих органів передавалися до відповідних секретарств і органів місцевого самоврядування. В 1918 р. був розроблений новий план управління на- родною освітою в Україні. В пояснюючій записці до плану вказувалося, що секретарство ставить перед собою три го- ловні завдання: забезпечення всім народам України віль- ний розвиток школи і освіти; об’єднання сил для проведення загальної лінії організації освітньої справи та широка децентралізація управління освітою. Для цього в плані були поєднані принципи національно- персональної автономії та загальної координації управління освітою в державі. Відповідно до положень ІІІ Універсалу Української Центральної Ради, які визнавали національно- персональну автономію великоросів, євреїв, поляків та ін., загальне завідування справами освіти кожної національно- сті передавалося відповідним відділами народної освіти при національних народних міністерствах. В свою чергу, під керівництвом останніх мали засновуватися національні ради освіти — обласні, губернські, повітові і т.д. До компе- тенції національних органів входили національні освітні питання, за винятком загальнодержавних норм, встановле- них міністерством народної освіти. Останнє було також об’єднуючим, вищим та контролюючим органом всіх на- ціональних культурно-просвітніх інституцій України16. Згідно плану управління народною освітою міністерство складалося з: — міністра, — товаришів міністра, — Головної Ради загальної освіти, — Головної Ради професійної освіти та — Головної Ради мистецтва. 65Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... Основною функцією міністерства було об’єднання роботи всіх просвітних інституцій Української Народної Республіки, для чого воно встановлювало мінімальні освітні норми, роз- робляло бюджети, регулювало взаємини окремих установ, керувало розробкою загальної освітньої статистики. Головна Рада загальної освіти виконувала при міністер- стві «законо-дорадчі» функції і складалася з представників національних рад освіти при відповідних міністерствах — по 1 від національних меншостей і 4 від українців; пред- ставників учительських організацій, міністерства освіти, спілки міст та земств. Головою Ради був міністр народної освіти17. При відповідних міністерствах створювалися на- ціональні ради освіти, які також мали дорадчі функції. Далі структура управління освітніми установами вигля- дала наступним чином. В губерніях при губернському зем- стві утворювалися губернські ради освіти (для об’єднання діяльності культурно-просвітних організацій всіх націо- нальностей та нагляду за додержанням мінімальних вимог міністерства). Вони, в свою чергу, утворювали зі свого складу виконавчий орган — управу. Для задоволення національних потреб в освітній галузі утворювалися національні губернські, повітові, міські і сіль- ські ради освіти. Окремо закладалися українські губернські ради освіти, до функцій яких входило розподіл коштів, заві- дування середніми школами, призначення допомоги вчите- лям, збір статистичних даних, упорядкування музеїв, біблі- отек, розгляд скарг, прохань і т. ін. Склад ради мав обиратися раз на три роки. Для порядкування справами при україн- ській губернській раді освіти раз на рік скликався з’їзд. При повітових земствах відповідно укладалися укра - їнські повітові ради освіти з подібними функціями до гу- бернських рад в рамках відповідних повітів — нагляд за школами, призначення та усунення педагогічного складу, 66 О. Б. Кудлай організація учительських курсів, бібліотек і т. ін. Напри- кінці навчального року ради мали складати звіти про стан народної освіти, які передавалися до губернських рад освіти. Персональний склад ради обирався раз на три роки. Виконавчим органом ради була управа. В містах, які за адміністративним поділом були ви ок рем - лені у самостійну одиницю, при міському самоврядуванні створювалися міські українські ради освіти за аналогією з по- вітовими радами. За їх ініціативою могли також утворювати - ся національні міські ради освіти за умови згоди міської думи. В селах закладалися українські сільські ради освіти шляхом вибору раз на три роки для опікування матеріаль- ним станом сільських шкіл, допомоги вчителям і учням, виконання розпоряджень повітових рад освіти18. Головна рада мистецтва при міністерстві освітніх справ виконувала «законо-дорадчі» функції з питань мистецтва і створювалася для об’єднання діяльності всіх мистецьких інституцій в УНР. Через Раду мали проходити всі законо- проекти, що торкалися проблем мистецтва. Рада порядку- вала і контролювала роботу мистецько-просвітніх організа- цій і інституцій, розробляла загальний бюджет, регулювала взаємини між різними мистецькими установами та займа- лася розробкою статистики у своїй галузі. До ради входили міністр освіти (голова), його заступники, представники від національних рад мистецтва, міністерства освіти, Все укра - їнської спілки міст і спілки земств. За зразком національних рад освіти при національних міністерствах організовувалися національні ради мистец- тва. Документом обумовлювався склад та функції цих рад. Передбачалася розгалужена система органів порядку- вання мистецькими справами на місцях. При губернських земствах — губернські ради мистецтва та в разі потреби на- ціональні ради мистецтва19. 67Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... Для координації діяльності закладів професійної освіти при міністерстві діяла Головна рада професійної освіти. Через неї мали проходити законопроекти, що торкалися про- фесійної освіти. Створювалася також й мережа губернсь - ких рад професійної освіти. В разі потреби також могли організовуватися повітові, місцеві й ін. ради. Організація внутрішньої роботи міністерства (секре- тарства) освіти та розподіл обов’язків між його підрозді- лами виглядали наступним чином. Департамент вищої і серед ньої школи протягом вересня місяця займався орга- нізацією Народного Українського університету у співпраці з Центральним кооперативним комітетом та науковим то- вариством. Була складена адміністрація закладу. Обрано ректора — проф. Київської політехніки І. М. Ганицького, секретаря — приват-доцента університету св. Володимира О. П. Сушиць кого, декана історико-філологічного факуль- тету — професора Г. Г. Павлуцького, фізико-математичного — приват-доцента О. П. Швеця. Деканом правничого фа куль- тету передбачалося призначити І. М. Туган-Баранов - ського20. 5 жовтня Народний український університет було уро- чисто відкрито. Для початку його роботи в університеті св. Володимира було орендовано 6 великих аудиторій і наступного дня, 6 жовтня, заняття почалися на всіх трьох факультетах, а також на підготовчих курсах. При Українському університеті за допомогою Українсь - кого кооперативного комітету було засновано кооператив- ний відділ за участю лекторів — професора І. Туган- Барановського, професора К. Воблого, Б. Мартоса, Галє- вича та ін. Було затверджено програму викладання історії українського мистецтва та ухвалено заснувати при універ- ситеті бібліотеку21. Займався департамент також й спра- вами педагогічного академії. 68 О. Б. Кудлай До грудня 1917 р. навантаження департаменту значно зросло. Протягом місяця його співробітниками було підго- товлено законопроекти про заснування кафедр україно - знавства у всіх вищих школах України та про читання лекцій українською мовою. Проводилася праця по вироб- ленню статуту державних українських університетів та було покладено початок реформування Ніжинського істо- рико-філологічного інституту і націоналізації Київської духовної академії22. Восени 1917 р. (в жовтні місяці) відділ середньої школи департаменту займався проектом реформи діючої мережі середніх шкіл та організацією нових. На цей час цей відділ ще опікувався професійно-технічною освітою та прогім- назіями23. Протягом 1917 р. робота департаменту нижчої школи визначалася такими головними завданнями: організація внутрішнього життя школи, демократизація шкільної освіти. Для цього було підготовлено план шкільного упра- вління та взаємодії школи з громадськими установами; складено проект переходу церковно-парафіальних шкіл під юрисдикцію земств; вироблені загальні плани навчання в школах для народної семирічної школи та українізації вищих початкових шкіл. До кінця вересня 1917 р. підрозділу вдалося скласти проект Педагогічної академії та проект визначення компе- тенції генерального секретаріату народної освіти, який був ухвалений Шкільною радою 24 вересня24. Педагогічна ака- демія почала працювати 7 листопада 1917 р. в Києві. Департамент позашкільної і дошкільної освіти намагався об’єднати в своїй роботі різні форми і засоби позашкільної освіти дорослих і дитячого виховання — вечірні й недільні школи для дорослих, курси, лекції й читання для народу; різноманітні форми просвітних організацій — Просвіти, 69Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... бібліотеки-читальні, народні дома, театри, музеї, дитячі садки, клуби і т. ін. Практична робота полягала у матеріаль- ній допомозі за кошт держави усім установам позашкільної освіти та здійснення керівництва й контролю над ними. Першочерговими планами діяльності департаменту стало налагодження тісних зносин з просвітними україн- ськими організаціями, кооперативними міськими та зем- ськими організаціями в справі просвіти, а також створення курсів інструкторів позашкільної освіти для допомоги міс- цевим органам в організації вечірніх та недільних шкіл, бібліотек, музеїв. Курси були відкриті 26 жовтня у помеш- канні Педагогічного музею. Серед тем лекцій, прочитаних слухачам була історія української літератури, принципи і методи позашкільної освіти в Росії і за кордоном, історія України, теорія і практика театру, музейна справа, історія української музики, тощо25. Планувалося перетворити ці курси на інститут інструкторів позашкільної освіти, як від- діл педагогічної академії. Був підготовлений відповідний проект організації. Заняття мали проводитися з вересня по травень і складатися з теоретичних курсів (психології, со- ціології, державного права, історії, літератури, географії і мистецтва України) та практичної роботи (завідування зразковими вечірніми школами, клубами). Наприкінці курсу слухачі складали відповідні іспити26. Було заплановано скласти програми різних курсів лек- цій, бібліотечних каталогів, організувати курси по до- шкільному вихованню для підготовки спеціалістів для дитячих садків, дитячих клубів27. Восени 1917 р. департамент позашкільної та дошкіль- ної освіти займався підготовчою працею по скликанню з’їзду просвіт; упорядкуванням програми загально-освіт- них курсів для населення міста Києва, організацією курсів для інструкторів позашкільної освіти28. Багато зусиль було 70 О. Б. Кудлай зроблено в справі видання підручників і наглядних посіб- ників для шкіл та організацій позашкільної освіти. Пра- цювала комісія по виданню відповідних підручників. Вона складала навчальні програми. Технічний бік справи забез- печувало кооперативне видавництво при Всеукраїнській учительській спілці29. В перші тижні і навіть місяці роботи департаменту його зусилля обмежувалися м. Києвом. Був відкритий 1-й укра - їнський дитячий садок, гуртожиток для учнів українських гімназій на вул. Звіринецькій. Це пояснюється не тільки складностями початку організації роботи, а й відсутністю грошей, про що секретарство доповідало восени 1917 р. Не вистачало їх на відкриття вечірніх курсів для дорослих в Києві та облаштування спеціального складу книг в Педа- гогічному музеї30. На підставі закону Центральної Ради від 5 грудня 1917 р. про передачу всіх освітніх установ України міністерству народної освіти у складі департаменту був утворений від- діл дитячих притулків. Останній займався адміністративно- господарчими і педагогічними справами дитячих притулків в Україні. Як зазначалося в одному із звітів цього відділу, його робота поділялася на практичну працю (з’ясування правового стану дітей; перегрупування притулків так, щоб у них перебувало не більше 30 дітей; заснування лікарні в Києві; організація медично-педагогічної допомоги і т. ін.) та теоретичну розробку положень виховання та навчання у притулках взагалі (було підготовлено план державного виховання, навчання та забезпечення правого статусу дітей-сиріт в Україні; розроблено програми й анкети до з’їздів діячів позашкільної і дошкільної освіти, тощо)31. В квітні 1918 р. в складі департаменту працював новий підрозділ — екскурсійний відділ, який займався організа- цією екскурсій для учнів початкових і середніх шкіл. 71Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... Відповідно до вже згадуваного закону Центральної Ради (від 5 грудня 1917 р.) землемірні і хліборобські освітні за- клади перейшли під юрисдикцію міністерства земельних справ, гірничі — до міністерства торгу і промисловості, зго- дом до міністерства освіти. Департамент вищої і середньої школи отримав комерційні школи, а головне управління у справах мистецтв — художні школи32. Одночасно на початку грудня 1917 р. розпочав роботу департамент професійно- технічної освіти у складі 21 співробітника, в тому числі ди- ректор, 2 віце-директора і 2 голови відділів33. Він відав нижчими, середніми та вищими ремісничими школами. У середині грудня 1917 р. в Києві відбулася нарада в справі організації професійної освіти в Україні за участю представників учительських організацій та місцевих орга- нів самоврядування. Учасники наради визнали головним недоліком тогочасної професійної освіти поєднання різних завдань та занадто теотеризовані курси навчання. Тому було вирішено «професійну освіту відокремити від загаль- ної цілком і будувати професійні школи над окремими сту- пенями загальноосвітньої Єдиної школи. Школи мішаного типу (з спеціальною й загальною освітою) допускати лише як виняток»34. Згідно штату департаменту професійно-технічної освіти на 15 березня 1918 р. у ньому мало працювати 25 співро- бітників, з них вакантними залишалися 20 посад. Отже, працювало лише 5 осіб, з яких 4 були технічними праців- никами — помічниками діловода і канцеляристами. З ке- рівного складу працював лише директор департаменту О. Вілінський35. У зв’язку з тим, що відповідним законом Центральної Ради до відомства генерального секретарства освіти були передані всі професійні та технічні школи колишніх міні- стерств — «опіки», внутрішніх справ, торгу і промисло- 72 О. Б. Кудлай вості, відомства імператриці Марії, а також духовного ві- домства, шляхів, військового, земельного та юридичного, перед департаментом повстало завдання розробки та за- твердження спільних статутів організації їх роботи. Внутрішня праця департаменту поділялася між 4 відді- лами. Відділ технічної освіти займався розвитком мережі технічних і професійних шкіл у складі завідуючого та двох інструкторів. Відділ комерційної освіти відав 150 комер- ційними школами (вищими і нижчими), що існували на той час в Україні. Відділ сільськогосподарської і медичної освіти планувалося з часом поділити ще на три підрозділи: сільськогосподарський, медичний та санітарний. Відпо- відно він керував роботою сільськогосподарських, медич- них та ветеринарних учбових закладів. Ця галузь професійною освіти, як зазначалося у доповіді директора департаменту, в Україні була розвинена дуже слабко, тому головним завданням відділу було розширення мережі таких шкіл, перш за все сільськогосподарських та фельдшерсь- ких. Він потребував додаткових співробітників — двох інструкторів, одного медичного працівника та агронома. Організаційний відділ працював над підготовкою скли- кання галузевих з’їздів представників технічних, сільсько- господарських, медичних, ветеринарних, комерційних учбо- вих закладів. Останній також відав всією організаційною роботою департаменту, затверджував статути, реєстрував нові професійні школи. Планувалося, що в департаменті буде працювати 25 співробітників36. Як зазначав в середині березня 1918 р. директор депар- таменту, планувалося виокремити професійну освіту із за- гальної, створивши мережу початкових, середніх та вищих шкіл після перших випусків загальноосвітніх шкіл за новим планом. До того часу професійні школи працювали за старими планами37. 73Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... 29 липня 1917 р. в помешканні школи Лисенка відбулася нарада під головуванням Д. Антоновича з метою організа- ції мистецького відділу(згодом департамент), на якому було вирішено заснувати 5 підрозділів: пластичних мистецтв; художньої промисловості; охорони пам’яток старовини і музейної справи; театральний; музичний. Були також за- пропоновані особи на посади завідувачів відділами38. Початок організації і роботи музичного відділу припа- дають на другу половину вересня 1917 р. Він створювався з метою розвитку музичної культури та керівництва му- зичною освітою в Україні. Головним завданням відділу була підготовка до відкриття різних музичних курсів, шкіл та консерваторій всіх типів; заснування товариств, музеїв та архівів в музичній справі; видання фахових часописів і альманахів; призначення стипендій, пенсій; скликання з’їздів музичних діячів, громад, народних хорів, оркестрів і т. ін.; заснування та організація музичних конкурсів39. На початку своєї діяльності відділ займався улаштуван- ням Національного хору в Києві, складанням його статуту та набору хористів. Колектив почав працювати в жовтні 1917 р. До середини грудня 1917 р. у відділі працювало всього 4 особи. Пізніше музичний відділ поділився на три секції: етнографічну, хорову, педагогічно-теоретичну і цер- ковного співу. Етнографічна секція утворилася протягом листопада 1917 р. — січня 1918 р. Її завданням було збирання музич- ної народної творчості по всій Україні, наукова обробка зіб- раних матеріалів та їх видання, а також збір і студіювання церковних місцевих співів. Для цього організовувалися етнографічні експедиції, засновувалися наукові кабінети і архіви для збирання та фіксації етнографічного матеріалу. Передбачалося запрошення для роботи над текстами пісень філологів. Оскільки до того часу етнографічна робота про- 74 О. Б. Кудлай водилася приватними особами, то було вирішено поста- вити її на науковий грунт. З цією метою першим кроком у діяльності секції стала розсилка анкети для з’ясування стану музичних етнографічних досліджень на місцях та організація етнографічних експедицій40. Секція організації хорів ставила за мету створення на- родних хорів в кожному місті і селі, а по можливості й на- родних оркестрів. Ця робота вимагала великої кількості диригентів, тому було вирішено закласти спеціальні дири- гентські курси при секретарстві народної освіти та запро- шення до них лекторів, музикантів і диригентів. В листо - паді 1917 р. планувалося, що курси будуть влаштовуватися влітку в губернських центрах та великих повітових містах. Курси були безкоштовними, їх випускники засновували на- ціональні хори на місцях41. Секція інспектувала вже існуючі хори, допомагала у постачанні останніх нотами, музичними інструментами для чого створювався спеціальний склад; розробляла хорові і оркестрові статути. Планувалося зас- нувати у Києві симфонічний оркестр ім. М. Лисенка. Для друку нот була організована літографія42. Справою музичної освіти в України мала займатися сек- ція педагогічно-теоретична та церковного співу, яка утво- рилася наприкінці жовтня 1917 р. Реформа навчання співу, підготовка підручників, відкриття нових і українізація існуючих музичних шкіл — перші завдання секції. Вона також відала музичною педагогікою. Видання підручників, апробація теоретичних та методичних нововведень у се- редніх та вищих школах, видання дозволу на відкриття му- зичних шкіл на підставі аналізу їх програм — такими були основні функції підрозділу. В галузі церковного співу пе- редбачалася його «націоналізація і оброблення»43. Ство- рення шкіл нотної грамоти при секретарстві народної освіти, розробка їх програм (передбачалося, що безкош- 75Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... товна школа матиме один курс навчання протягом шести тижнів з викладанням теорії музики і сольфеджіо; і набір слухачів мав проводитися на конкурсній основі, курс на- вчання закінчувався іспитом)44. До 1918 р. нею була утво- рена комісія для складання збірника українських музичних творів для шкіл; проведені переговори з адміністрацією Михайлівського монастиря про виділення помешкань для школи диригентів. У перші місяці роботи театральний департамент визна- чив коло своїх обов’язків таким чином — керування спра- вами національного театру по всій Україні; організація художніх театральних груп у великих містах України, на- гляд за репертуаром та художньою довершеністю їх роботи; заснування робітничих, сільських театрів та зразкових ман- дрівних театрів. На початку жовтня йшла робота по влаш- туванню режисерських та інструкторських курсів при відділі. Складався каталог п’єс для шкіл, йшов процес організації українського культурно-просвітницького кіне- матографа45. До листопада зусиллями співробітників де- партаменту відкрилася перша Народна драматична школа. У грудні 1917 р. театральний відділ працював у складі педагогічної, театральної, літературно-видавничої та кіне- матографічної секцій. Штат відділу передбачав 13 посад, з яких вакантними були 746. У березні 1918 р. штат складався вже з 21 посади, зайнято було 747. У 1918 р. завдання підрозділів департаменту розподі- лялися наступним чином. Театральна секція працювала над закладанням кількох театрів, в тому числі зразкового театру маріонеток; організацією театральної бібліотеки; улаштуванням інформаційного бюро; улаштуванням складу театральних декорацій та бутафорії для підтримки просвітницьких театрів; заснуванням історико-театраль- ного музею. 76 О. Б. Кудлай Літературно-видавнича секція займалася підготовкою та виданням підручників для театральних шкіл, класичних п’єс для театру та дитячих п’єс; організацією конкурсів; виданням театрального журналу. Педагогічна секція відала справами театральних шкіл та інструкторських курсів, викладанням спеціальних пред- метів в школах; постановкою театральних вистав в школах. Секція кінематографічна була заснована в січні 1918 р. з метою проведення безкоштовних народних сеансів в Києві. Вона мала власний кіноапарат і збірку фільмів куль- турно-просвітницького змісту. Однак діяльність його не об- межувалася лише Києвом. У планах роботи була допомога розвитку мережі державних українських кінотеатрів в Києві та на місцях, закладання власної кіностудії для ви- світлення найважливіших подій політичного і громадсь- кого життя краю48. При відділі діяв також Комітет національного театру. Останній займався організацією театральних груп, орен- дою відповідних приміщень, ухваленням видатків націо- нальних театральних підприємств та контролем за їх діяльністю49. 11 вересня 1917 р. голова відділу «Музей і охорона пам’яток старовини і мистецтва» подав генеральному се- кретарю освіти план діяльності. Стосовно музейної справи передбачалося переробити статут Київського мистецько- промислового і наукового музею, позаяк він був створений як український, і перетворити його на Український націо- нальний музей. Пропонувалося побудувати ще один кор- пус музею для розміщення етнографічної експозиції. В планах роботи відділу була організація Шевченківського або «Пам’яткового» музею в Києві. Передбачалася украї- нізація місцевих музеїв, створення нових, вироблення му- зейного статуту, скликання з’їзду музейних діячів. 77Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... В галузі охорони пам’яток старовини і мистецтва під юрисдикцію департаменту переходив «Центральний комітет охорони пам’яток старовини і мистецтва на Україні». Тому функції і завдання останнього переходили до компетенції департаменту. Головними з них були: утво- рення мережі місцевих комітетів охорони пам’яток; скла- дання реєстру пам’яток громадської і приватної власності на місцях; охорона пам’яток та організація експедицій для вивчення археології, історії, етнографії і мистецтва України50. В грудні 1917 р. департамент охорони пам’яток старо- вини і мистецтва складався з двох секцій — охорони пам’яток і музеїв. Працювало у підрозділі 13 осіб у складі голови відділу (він же й директор одної с секцій), дирек- тора другої секції, діловода, 2 помічників діловода, 3 уря- довців, фотографа, 2 канцеляристів, машиністки і кур’єра51. На початок 1918 р. відділ встиг підготовити проект закону про охорону пам’яток старовини і мистецтва в Укра - їні. Було вжито заходів по забезпеченню цілісності пам’я - ток старовини на місцях. Велося листування з сільськими і волосними комітетами, комісарами; відряджалися пред- ставники департаменту на місця для впорядкування справ; започатковано організацію фотолабораторії для реєстрації пам’яток України та впорядкування експедиції для їх опису і подальше видання зібраних матеріалів52. В березні 1918 р. керівництво відділу, вбачаючи голов- ним завданням відділу реєстрацію пам’яток старовини і мистецтва (археологічних, історичних, етнографічних), підняло питання про створення спеціального відділу для складання «опису України з художньо-історичного боку», який взяв би на себе організацію експедицій, виробив плани і маршрути, перш за все в Холмщину, Вороніжчину, Буковину53. 78 О. Б. Кудлай Згідно законопроекту про організацію відділу пластич- них мистецтв, останній поділявся на три секції. 1. «Артистично-малярська та скульптурна» здійснювала нагляд за художньою вартістю скульптурних робіт, займа- лася відкриттям картинних галерей, організацією виставок, виданням спеціальної літератури та підтримкою існуючих художніх видань. При секції працювала майстерня з теат- рального живопису, художнього оформлення книг, вивісок, плакатів тощо. 2. Архітектурна секція займалася підготовкою законо- проектів про норми та естетичні вимоги як до окремих бу- динків, так і до загального плану забудови. Здійснювала контроль за виконанням законів у справі «естетики буді- вельної справи», розглядала та затверджувала проекти за- будови громадського значення (театри, вокзали, церкви, народні дома). До її компетенції входив обов’язковий роз - гляд проектів будівництва в місцях історичної забудови та ландшафту. Окремо вказувалося, що оцінка «художньої вартості проектів, планів міст та сіл належить Архітектур- ній секції Ради Мистецтв»54. До функцій секції в галузі «громадської допомоги» входило: збір, обробка та видання матеріалів зразків українського народного стилю; оголо- шення конкурсів проектів державних та громадських буді- вель; улаштування архітектурних виставок; підготовка важливих державних проектів, таких як будинки парла- менту, міністерств тощо; видання типових проектів церков, народних домів, шкіл. З цією метою при секції організову- валася майстерня для виконання проектів державних і гро- мадських інституцій. 3. Секція художньої освіти відала заснуванням нових та підтримкою існуючих художніх шкіл; підготовкою законо- проектів про художню освіту, статутів художніх шкіл, розробкою навчальних програм; організацією виставок, 79Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... художніх курсів, конкурсів, підготовкою та виданням підручників; забезпеченням відряджень за кордон55. При відділі пластичних мистецтв планувалося утворити раду мистецтва, як консультативний орган, в складі 12 осіб, до якої б увійшли фахівці у галузі мистецтва. Нарада по її організації відбулася в січні 1918 р. Способи її створення обговорювалися на окремих нарадах в березні і квітні того ж року. Тобто свою роботу Рада розпочала не раніше травня 1918 р. До співробітництва до неї були запрошені історики мистецтва Д. Антонович, Шероцький, художники — члени Академії мистецтв М. Бурачек, М. Жук, Ф. Кричевський, В. Кричевський, О. Мурашко, Ю. Нарбут, архітектор Коробцов, О. Грушевський та ін.56 В грудні 1917 р. у відділі числилося 12 співробітників. В секціях працювало лише по одній особі — тільки заві- дуючі57. У 1918 р. у відділі працювала 21 особа, з котрих у секції малярсько-артистичної та скульптурної — 4, архі- тектурній — 5; секції художньої освіти — 6 осіб58. Планом діяльності відділу художньої промисловості від 26 серпня 1917 р. передбачалася робота по організації ху- дожньої промисловості у великих містах і селах України; заснування школи інструкторів по художньо-ткацькому, гончарному, друкарському і іншим ремеслам; підготовка кадрів учителів з вищою технічною і художньою освітою. Планувалася організація музею народної творчості59, з’ясу- вання місць роботи кустарного виробництва та взяття їх під опіку; організація зразкових майстерень по приклад- ному мистецтву з школами при них. В ході роботи відділу його завдання корегувалися і на- бували більшого обсягу. Мова вже йшла про реорганізацію художньо-промислової освіти в спецшколах і державно- громадських інституціях, а також запровадження в загаль- ноосвітніх школах предмету «народне мистецтво». До 80 О. Б. Кудлай функцій відділу входила допомога у розвитку народного мистецтва та відродження забутих ремесел, а також розви- ток й пристосування техніки до сучасних умов життя60. Для цього під керівництвом секретарства освіти мали об’єдна- тися всі художньо-промислові школи і кустарні організа- ції. Планувалося відрядження на місця співробітників відділу для збирання відомостей про стан та роботу про- мислових установ і створення спеціального відділу стати- стики. Для розгляду головних питань в галузі художньої промисловості йшла підготовка до скликання відповідного українського з’їзду. В цілому, в плані роботи цього відділу секретарства вка- зувалося, що він має виконувати функції російського міні- стерства «Государственных имуществ», яке розпочало організацію кустарної справи ще в 1888 р., а саме — асиг- нування необхідних коштів на підтримку вже існуючих та заснування нових установ. Отже, першочерговими завдан- нями відділу були: заснування у Києві лабораторії для досліджень технічних матеріалів; організація колегії інструкторів та спеціалістів з різних ремесел; закладання художньо-промислового музею і бібліотеки61. Важливим керівництво відділом вважало заснування у Києві української художньо-промислової школи для підго- товки національних кадрів у цій галузі. Планувалося реор- ганізувати вже діючу школу «Друкарської справи» до рівня середньої і відкрити окремі відділи з різних спеціально- стей у формі окремих шкіл — ткацький, килимарський, ви- шивальний, рукоділля, столярний, художнього різьблення, декоративно-індустріального малювання. Згодом вони мали об’єднатися в одну навчальну установу62. Робота відділу включала також проведення виставок, конкурсів, з’їздів, видання посібників й підручників, організація кур- сів при фабриках. 81Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... Треба зазначити, що наприкінці березня 1918 р. на спеці- альній нараді голів відділів департаменту народного мистец- тва міністерства освіти було визнано необхідним утворення окремого міністерства культури і мистецтва. З огляду на не- можливість швидкого вирішення цієї справи, пропонувалося передати означені питання під юрисдикцію окремого това- риша міністра. Пропонувалося також заснувати нові відділи: популяризації мистецтва, художньої освіти, архітектури, ху- дожньо-наукових експедицій, видавничий і фінансовий63. Бібліотечно-архівний департамент з двома секціями — бібліотечною і архівною, на початку грудня працював у складі 12 осіб64. Відповідно до плану діяльності головними його завданнями були: збирання архівних матеріалів та пе- редача їх до національного і районних архівів; повернення в Україну архівів, що знаходилися у Росії; наукова обробка архівних матеріалів та складання відповідного реєстру; заснування національної бібліотеки по українській історії і літературі, а також нових районних бібліотек; скликання спеціальної архівної комісії65. В квітні 1918 р. постало питання про організацію при міністерстві освіти медично-санітарного департаменту. Відповідне засідання в міністерстві відбулося 13 квітня. Проект нового підрозділу мала розробити комісія у складі 13 осіб. Головними завданнями нового підрозділу було: до- гляд за станом здоров’я школярів та учительського персо- налу; проведення заходів по охороні здоров’я та організація медичної допомоги в школах; консультації в справах до- тримання гігієнічних вимог в учбових закладах України та розробка таких норм; підготовка кадрів шкільних лікарів — створення спеціальних інститутів, лабораторій, або відділів при педагогічній академії чи медичних факультетах уні- верситетів; підготовка відповідних підручників та введення дисципліни по гігієні на учительських курсах; ведення ста- 82 О. Б. Кудлай тистики про стан здоров’я учнів в Україні. Окремим пун- ктом обумовлювалося скликання з’їздів шкільних лікарів та піклування про гігієну дошкільного виховання66. Передбачалося, що департамент буде складатися з 3 від- ділів (секцій): санітарно-гігієнічного, санітарно-технічно- будівничого (так в тексті оригіналу документа — А.) та фізичного виховання. При департаменті мала діяти спеці- альна Рада. Складання штатів нового підрозділу доруча- лося комісії з 3 осіб. Оскільки автору не вдалося виявити документи, які б свідчили, що цей відділ працював за доби Центральної Ради, можна зробити припущення, що до кінця квітня він не був організований. Велика кількість підрозділів, чималий штат робітників міністерства, а також величезний обсяг роботи викликали ряд проблем в діяльності установи весною 1918 р. Для по- ліпшення координації праці різних підрозділів та підви- щення ефективності роботи в березні 1918 р. за ініціативою частини робітників було проведено кілька нарад. В резуль- таті 19 березня на нараді під головуванням виконуючого обов’язки міністра народної освіти П. Холодного було ухвалено створити при міністрі окрему Раду як об’єдную- чий, контролюючий адміністративний орган для узгодження планів і контролю за діяльністю окремих департаментів і відділів. До Ради увійшли міністр, товариш міністра, ди- ректори та заступники директорів департаментів, голови відділів, 2 представники від комісаріату по справах Київ- ської шкільної округи, по одному — від інших шкільних округів і 2 — від комітету службовців міністерства. Нарада також обговорила проект «плану управління народною осві- тою. Основні риси організації шкільного управління»67. Першим заходом новоствореної Ради при міністрі освіти стало складання загального звіту діяльності всього міні- стерства та перегляд складу службовців інституції. Почи- 83Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... наючи з 22 березня Рада почала заслуховувати звіти окре- мих підрозділів з метою виявлення недоліків та корекції планів майбутньої роботи, намагаючись чітко визначити функції останніх. Рада була особливо незадоволена роботою двох відділів — статистичного та архівно-бібліотечного. Їх вирішено було реорганізувати, а також запросити на роботу до статистичного відділу 5 фахівців-статистиків68. Окремо слід вказати, що при міністерстві народної освіти діяли комісії. Перш за все, це галузеві комісії по складанню шкільних програм, розгляду існуючих та напи- санню нових підручників, запровадження додаткових пред- метів у школах. Серед них була видавнича комісія по закону Божому, яка розглядала питання видання Євангелія українською мовою; вироблення програми Закону Божого для перших чотирьох класів гімназій та вищих початкових шкіл. Займалася вона й перекладом підручників з росій- ської на українську мову. Комісія по українознавству опікувалася справою впро- вадження в школах викладання української мови, літерату - ри, історії та географії. Вона працювала вже в серпні 1917 р. Комісія про складанню підручників для початкових шкіл та комісія по складанню підручників української мови ре- цензували існуючі підручники, рекомендували їх до друку, складали пропозиції по доповненню шкільних бібліотек. Остання піднімала питання про передрук класичних творів для середньої школи та створення серії «Шкільна бібліотека». Природнича комісія обговорювала шкільні програми та підручники по природознавству в загальній школі; займа- лася складанням книжок для читання по темі, розробкою тематичних екскурсій. В планах роботи було заснування майстерні для вироблення приладдя для вже діючих гурт- ків бюро натураліста «Фізик — хімік»69. 84 О. Б. Кудлай Математична комісія по складанню підручників для пер- ших чотирьох класів гімназій і вищої початкової школи ре- цензувала підручники з математики для перекладу найкращих з них українською мовою та рекомендувала їх до друку. Для введення єдиного українського правопису була ство- рена правописна комісія при міністерстві з вчених-філоло- гів та педагогів у складі 18 осіб. Вона була скликана одною з останніх. Перше засідання відбулося 14 квітня 1918 р.70. Таким чином, на початку діяльності генерального се- кретаріату народної освіти (згодом міністерства освіти) ро- бота його підрозділів обмежувалася м. Києвом. Поступово складалися плани майбутньої праці. З урахуванням резо- люцій всеукраїнських учительських і професійних з’їздів викристалізовувалися головні завдання відомства в галузі народної освіти, в тому числі проведення загальної ре- форми системи освіти в Україні. Ці завдання позначилися й на внутрішній структурі міністерства. З’являлися нові де- партаменти, відділи, секції. Взагалі міністерству вдалося охопити головні ланки освітньої роботи від реорганізації та створення нижчих та середніх шкіл, заснування універ- ситетів до організації дошкільного виховання і позашкіль- ної освіти. Не залишилися поза увагою освітнього міністерства і система професійної освіти. Окрім праці над загальними планами управління освітою в Україні та проектом єдиної школи, співробітники міністерства опіку- валися й суто практичними питаннями — впровадження предметів українознавства в школах, підготовкою нових навчальних програм, написанням підручників. При відом- стві діяла низка спеціалізованих комісій. Окремо слід вказати на багатовекторність діяльності де- партаменту мистецтва, яке в березні 1918 р. планувалося перетворити на народне міністерство культури і мистецтва. 85Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... На кінець квітня 1918 р. народне міністерство освіти було цілком сформованою установою зі своєю структурою, чітко визначеними завданнями і сферою компетенції. Па- ралельно у зв’язку із великою кількістю співробітників, не дивлячись на той факт, що частина посад була вакантною, та величезним обсягом роботи, йшов процес внутрішньої реорганізації та модернізації його діяльності. Отже, відом- ство розвивалося, а його керівництво намагалося організу- вати роботу всіх його підрозділів відповідно до нагальних потреб поточного моменту. 1 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. — Т. 1. — К., 1996. — С.159. 2 Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905–1920 рр.). — К., 1996. — С. 73. 3 Цит. за: Майборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: істо- рія, досвід, уроки (1917–1985). — К., 1992. — С.20–21. 4 ЦДАВО України. — Ф. 2581. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 6–7. 5 Українська Центральна Рада… — С .325–326. 6 ЦДАВО України. — Ф. 2581. — Оп. 1. — Спр. 25. — Арк. 1–2 зв. 7 Там само. — Спр. 15. — Арк. 61 зв. 8 Там само. — Спр. 39. — Арк. 1. 9 Там само. — Арк. 3–4. 10 Там само. — Арк. 11–11 зв. 11 Там само. — Арк. 20–22. 12 Там само. — Спр. 29. — Арк. 15–15 зв. 13 Там само. — Спр. 12. — Арк. 30–30 зв. 14 Там само. — Спр. 27. — Арк. 1–5. 15 Майборода С. В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917–1959 рр.): Дис. … д. наук з державного управління. — К., 2002. — С. 83. 86 О. Б. Кудлай 16 ЦДАВО України. — Ф. 2581. — Оп. 1. — Спр. 10. — Арк. 63–64. 17 Там само. — Арк. 65. 18 Там само. — Арк. 66–71. 19 Там само. — Арк. 71–72. 20 Там само. — Спр. 15. — Арк. 10–10 зв. 21 Там само. — Арк. 8–8 зв. 22 Там само. — Арк. 54–54 зв. 23 Там само. — Арк. 16–16 зв. 24 Там само. — Спр. 61. — Арк. 14–14 зв. 25 Там само. — Спр. 164. — Арк. 25. 26 Там само. — Арк. 40. 27 Там само. — Спр. 157. — Арк. 47–47 зв. 28 Там само. — Спр. 15. — Арк. 9; 17–17 зв. 29 Там само. — Спр. 162. — Арк. 16–17. 30 Там само. — Арк. 16. 31 Там само. — Спр. 170. — Арк. 68–68 зв. 32 Бутівщенко С. В. Зміст і форми управління середніми професій- ними навчальними закладами в Україні в 1917–1941 рр.: Дис. … к. пе- дагогічних наук. — К., 1997. — С. 38. 33 ЦДАВО України. — Ф. 2581. — Оп. 1. — Спр. 29. — Арк. 14. 34 Цит. за: Собчинська М. М. Становлення і розвиток шкільництва і педагогічної думки в УНР (1917–1920 рр.): Дис. … к.і.н. — К., 1995. — С. 102. 35 ЦДАВО України. — Ф. 2581. — Оп. 1. — Спр. 29. — Арк. 28. 36 Там само. — Арк. 13–13 зв. 37 Там само. — Спр. 15. — Арк. 63–63 зв. 38 Там само. — Спр. 190. — Арк. 1. 39 Там само. — Спр. 12. — Арк. 11. 40 Там само. — Спр. 15. — Арк. 76–77. 41 Там само. — Спр. 205. — Арк. 13–13 зв. 87Організація, внутрішня структура та завдання народного міністерства... 42 Там само. — Спр. 15. — Арк. 79 зв. 43 Там само. — Спр. 12. — Арк. 14–15. 44 Там само. — Спр. 205. — Арк. 14. 45 Там само. — Спр. 197. — Арк. 9–9 зв. 46 Там само. — Спр. 29. — Арк. 3–3 зв. 47 Там само. — Спр. 39. — Арк. 45. 48 Там само. — Спр. 29. — Арк. 4–5. 49 Там само. — Спр. 196. — Арк. 10. 50 Там само. — Спр. 210. — Арк. 1–2. 51 Там само. — Спр. 29. — Арк. 2–2 зв. 52 Там само. — Спр. 15. — Арк. 57–57 зв. 53 Там само. — Спр. 210. — Арк. 13 зв. 54 Там само. — Спр. 190. — Арк. 9. 55 Там само. — Арк. 8–10. 56 Там само. — Спр. 12. — Арк. 8–8 зв. 57 Там само. — Спр. 29. — Арк. 19. 58 Там само. — Спр. 190. — Арк. 7. 59 Там само. — Спр. 12. — Арк. 25. 60 Там само. — Спр. 15. — Арк. 71. 61 Там само. — Арк. 71 зв. 62 Там само. — Арк. 72. 63 Там само. — Спр. 190. — Арк. 26–26 зв. 64 Там само. — Спр. 29. — Арк. 9. 65 Там само. — Спр. 15. — Арк .9 66 Там само. — Оп. 1. — Спр. 8. — Арк. 1–2. 67 Майборода С. В. Згад. праця. — С. 102. 68 ЦДАВО України. — Ф. 2581. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 52–58. 69 Там само. — Спр. 154. — Арк. 46. 70 Там само. — Спр. 3. — Арк. 5. 88 О. Б. Кудлай

Ähnliche Einträge