Історія України та українських козаків
Продовження. Початок див. Схід—Захід. — 1998. — Вип. 1; 1999. — Вип. 2; 2001. — Вип. 3; 2002. — Вип. 5; 2004. — Вип. 6.
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2008
|
| Series: | Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28259 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія України та українських козаків / Й.-Х. Енгель // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 135-176. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28259 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-282592011-11-05T12:21:11Z Історія України та українських козаків Енгель, Й.-Х. Ad fontes! Продовження. Початок див. Схід—Захід. — 1998. — Вип. 1; 1999. — Вип. 2; 2001. — Вип. 3; 2002. — Вип. 5; 2004. — Вип. 6. 2008 Article Історія України та українських козаків / Й.-Х. Енгель // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 135-176. — укр. XXXX-0082 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28259 uk Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ad fontes! Ad fontes! |
| spellingShingle |
Ad fontes! Ad fontes! Енгель, Й.-Х. Історія України та українських козаків Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| description |
Продовження. Початок див. Схід—Захід. — 1998. — Вип. 1; 1999. — Вип. 2; 2001. — Вип. 3; 2002. — Вип. 5; 2004. — Вип. 6. |
| format |
Article |
| author |
Енгель, Й.-Х. |
| author_facet |
Енгель, Й.-Х. |
| author_sort |
Енгель, Й.-Х. |
| title |
Історія України та українських козаків |
| title_short |
Історія України та українських козаків |
| title_full |
Історія України та українських козаків |
| title_fullStr |
Історія України та українських козаків |
| title_full_unstemmed |
Історія України та українських козаків |
| title_sort |
історія україни та українських козаків |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Ad fontes! |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28259 |
| citation_txt |
Історія України та українських козаків / Й.-Х. Енгель // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 135-176. — укр. |
| series |
Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| work_keys_str_mv |
AT engelʹjh ístoríâukraínitaukraínsʹkihkozakív |
| first_indexed |
2025-07-03T08:16:07Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:16:07Z |
| _version_ |
1836612916699201536 |
| fulltext |
Ad fontes!
Йоган-Христіан Енгель
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ*
§ 17. Вибори нового короля Яна Казимира II 22 листопада 1648 р. Перемир’я.
Безплідні переговори навесні 1649 р. Облога польського табору в Збаражі
На те, як сильно Хмельницький очікував обрання короля, вказує також та об-
ставина, що він навіть після досягнутої домовленості під Замостям, за якою він от-
римав 20 000 злотих для вдоволення татар, залишався перед цим міс том ще майже
3 тижні під тим приводом, щоб усі вислані патрульні роз’ їз ди [Streifparteyen] по вер ну-
ли ся до його табору, і влаштував формальні тор ги, коли татари ре а лі зо ву ва ли своє
награбоване польське добро, щоб не обтяжувати себе на шляху назад. Нарешті прибув
посланець новообраного зусиллями Оссолін сько го Яна Казимира, на ім’я Смяров-
ський [Smiarowski], [він] був зустріну тий громом гармат, гучною музикою та розмая-
ними прапорами, і Хмель ниць кий поцілував печатку польського послання. Він
прийняв із його рук обі цянку гетьманської булави й козацької хоругви, що їх заново
надсилав кож ний новий король; у самому ж посланні король заявив, що він приписує
те, що сталося, більше долі й омані всіх, аніж когось зокрема, звелів йо му повертатися
в Україну і саме там дослухатися до рішень короля і Ре чі Посполитої. Туди мали при-
бути королівські посланці, супровід яких не повинен був перевищувати 500 осіб, — тим
часом і польські війська не по вин ні були наближатися до козаків. Про те, що до цього,
за поголосом, було додано великі обіцянки, повідомляє Ґронд сь кий k) . [По передня
авторська примітка позначалася літерою «i», тут стоїть лі тера «k» — отже, пропущено
літеру «j», хоча раніше автор її вживав. — Прим. пер.] Не знаючи про ці обіцянки та оту
та ємну історію, можна було і справді повірити в те, у що тоді, за Ру давським, май же
всі не тільки вірили, але й переказували з уст в уста, а саме, що Бог сліпо скарав Хмель-
ницького. Хоч би там як казали, що Максим Глад кий, козацький полковник,
з 10 000 чоловік, і Подобайло з М єни (?) [Mieski], бу ли побиті Ґосєвським [Gosiewski],
Радзивіллом [Ra diwill] і Тізенгаузеном [Tysenhausen] біля Пінська, Мозиря й Бобруйсь-
ка та викинуті з цих поселень і що татари проти зими мусили йти до до му, а отже,
Хмельницький був радий укласти перемир’я, — проте козацькі ва тажки все-таки ще
були сильніші, ніж литовська армія; і найважливіше — ва гання Хмельницького під
Замостям, звідки він завдяки швидкому мар ше ві усе ж міг розігнати цілий незахище-
ний польський сейм, — разом із багато чим іншим лишається нез’ясованим.
* Продовження. Початок див. Схід—Захід. — 1998. — Вип. 1; 1999. — Вип. 2;
2001. — Вип. 3; 2002. — Вип. 5; 2004. — Вип. 6.
136 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
Хмельницький вирушив назад до Києва, де йому на зу стріч вийшли люди всіх
верств і будь-якого віку, називали його визволите лем України, декотрі гукнули на
князя Росії та відзначили з ним свято вдяч но сті. Сам клір привітав його, на чолі
з якимось бла го слав ним [Eudoxus] священиком із Греції, який на чеб то називався
вигнаним патріархом з Єрусалима, але іншими ви да єть ся за ар хієпископа з Корин-
фу, котрий назвав Хмельницького Мойсеєм сво го наро ду, справдешнім Богданом,
тобто Богом даним, по рів няв з Але ксан дром Великим і дарував йому патріарше
благословення на подальші великі вчинки на честь східної Церкви та своєї нації й,
нагороджений за це кіньми й 1000 фло ри нів [1000 Fl.], буцімто помандрував до
Москви. Саме цей благославний вінчав та кож Хмельницького з жінкою підстарости
Чаплинського в Переяславі [Саме так: «вінчав… з жінкою» (такого-то), а навіть не
«з колишньою жін кою». — Прим. пер.]. Поль ські письменники кричать тут про ви-
пу ще ний із поля зору страх перед Богом і перед людьми — але здається, що во ни
й не знали того, що Ґрондський з такою великою впевненістю пе ре по відає з надій-
ного джерела, а саме, що якраз оця Чаплинська належала Хмель ницькому раніше —
невідомо, чи то як жінка, чи то як полюбовни ця l), — і що Чаплинський насильниць-
ки відібрав її в нього.
Із більшою підставою польські письменники звинувачують його в тому, що
Хмельницький віддавався загальнопоширеним вадам козаків: питтю горілки та про-
ро ку ван ням m). Як добряче ці останні, вкупі з усіма марновірствами, до шку ля ли
грубим козацьким воїнам і як добряче доводять твердження, що його легко можна
помітити у грецькій історії, — що во йов ни чі й грубі народи правлять за першодже-
рело міфів, які піз ні ши ми і окультуренішими співцями при власнюються та пере-
роб ля ють ся на ви твори мистецтва, — взяти хоча б історію облоги Замостя, де коза-
ки запустили були ракету і, коли вона спрацювала не так, як їм хотілося, гукали своїм
молодим людям: «Hody reper Panowe moloycis ne nasza dola» n) — «Облиште на сьогодні,
панове молодці, сьогодні ща стя не благоволить нам». Але на багато характернішим
і страхітливішим є переказ, що побутував серед ко за ків і по хо див із часів Хмельниць-
кого та його бойових побратимів — Кри воноса, Неба би, Нечая, Гладкого та інших,
який нам зберіг Юзе фо вич. Жив собі колись, — розповідають старі козаки біля теп-
лої печі довгими зимовими вечорами своїм дітям, — у славні часи війн їхніх бать ків
проти польської шляхти один герой на ймення [Шолудивий] Буняк [So lo diwi Bunjak]
чо ло вік невідомого походження, з прокаженою головою, від якої він дістав ім’я, але
знаменитий своєю ненавистю до поляків та могилами, які він їм готував в Україні,
які ще в пізніші часи називалися могилами Шолудивого Буняка і ко трі допомогли
йому невдовзі пробитися до отаманської посади [Haupt manns stelle]. Цей чоловік,
якого куля не брала і меч не ранив, на чеб то був ні ким іншим, як живим сатаною
в людській подобизні; нібито ніщо у ньому не скидалося на звичайних земних синів,
крім обличчя, рук та ніг, але замість живота він не но сив при собі нічого, крім
смердючих нутрощів усе редині позбавленого м’яса скелета. Кожного місяця він один
раз ку пав ся, і для цього він брав із собою щоразу наступного чоловіка з його роти
[Co mpanie], якому випадала черга, котрий му сив його мити, але ж та кож щоразу був
137
забитий, щоб не переповідати далі про побачене. Один простий козак, якому випала
черга, скаржиться на долю своїх попередників, яка тепер сто я ла і перед ним, своїй
матері — на щастя, та теж якраз не була необізнана в пе кельних мистецтвах: на молоці
своїх грудей вона випекла пиріг, який її син мав подати отаманові після купелі.
Тільки-но отаман від’їв від нього, як сказав своєму банщикові: «Тепер ти, певно,
уникнув смерті, але спри чи нив її мені. Тепер я твій брат: адже ми ссали грудь однієї
матері…» Скоро по тому цей новий брат во сатані нібито перебіг до поляків та виказав
усе, що ба чив своїми очима; і так буцімто непереможний Шолудивий Буняк під на-
тис ком по льських релігійних заклять поліг у першій же сутичці. «Духи, од на че, все
ще плювалися в будинках і замках, якими він начебто володів». Із цьо го видно, що
декотрі відчайдухи навіть своєю вдаваною неураз ли віс тю роз палювали козаків проти
поляків і що в разі їхньої смерті, яка все-таки ста ва ла ся, віра в їхню неуразливість
уже по тому мусила бути під три ма на бай ками.
Було б дивно, якби і Хмельницький не зазнав маленького за па мо рочення
величчю. Великий князь Семигороддя, гос по да рі Волощини й Молдови, окремі хани
донських, волзьких, пе ре копських татар послали гінців, щоб поздоровити його з його
перемогами, навіть турецький султан надіслав йому шаблю, кафтан, прапор та булаву,
а татарському ханові — як йо му, так і паші Сілістрії, — наказ під три мати
Хмельницького необхідними вій сь ками o).
Тим часом у польському сеймі все ще й далі розглядали Хмельницького не інакше,
як гідного покарання заколотника, місце якого — на палі. Навіть пи тання про справжнє
походження заколоту знову було порушене, і король зму шений був застосувати увесь
свій авторитет, щоб відвернути від цього су спільні верстви. Прокоролівськи
налаштована партія була заслабка, щоб спря мувати сейм цілковито за своїми намірами
або ж погамувати в його зне важливо-зверхній бундючності щодо козаків. З іншого
боку, Хмель ниць кий уже більше не був цілком [самостійний покладатись на] власну
силу: його козаки та народ України над то вже вподобали приваби розгнузданого життя
у порівнянні з вір но під дан ським, щоб дозволити своєму ватажкові са мому, без них,
[звести нанівець. — Прим. пер.] або ж навіть визначити занадто низько ціну стількох
кровопролить. За та ких об ста вин, здавалося, не лишалося ніякої іншої кінцевої точки
для сходження обох партій, крім якби ко роль та гетьман змогли безпосередньо пе ре-
го во ри ти між собою, — і цю кінцеву точку було досягнено у Зборові.
Королівські посли Адам Кисіль, Максиміліан Бжозовський, каштелян Ки є ва,
Альберт Мясковський, міський під скар бій [Unterkammerer] Лемберґа [Львова], Ніклас
Кисіль, Адамів брат, Якоб Зе лен ський, Захаріас князь Четвертенський та королівський
секретар Сма ржев ський хоча вже й розвіталися перед сеймом, зустрілися 16 січня
1649 р. в Гощі [Heiscze] і 19 лютого прибули до Переяслава, куди їх за про сив
Хмельницький, хоча їм більше до душі був би Київ, де козацький пол ков ник Нечай
жорст ко тримався проти всіх супротивників козаків. Інструктував їх се нат, але їхні
звіти потрапили до сейму. Хмельницький прийняв їх у Пере ясла ві під грім гармат.
Вони привезли йому обіцяні королем гетьманські клей ноди [Hetmannsinsignien]:
оздоблену сапфірами гетьманську булаву [Hetmannskeule], червону хоругву з білим
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
138 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
орлом та іменем Яна Ка зи ми ра і грамоту [Diplom] про цей титул; він же прийняв їх
у дуже дорого му вбранні і пригощав із пристойністю, складеною зі східної розкоші та
козацької грубості. Із золотих келихів — розповідають літописи — за йо го столом пили
за здоров’я просту горілку, а його жінка у прикрасах із коштовним камінням власноруч
набивала тютюном люльки йому та по слам. Проте формальну аудієнцію Хмельниць-
кий хотів улаштувати по слам на базарному майдані, тому що в його мешканні не було
таких ве ли ких залів p). Останнє було простою відмовкою: Хмельницький хотів і мусив,
як заведено у козаків, винести справу на розгляд народу. Пе ред великими зборами на
базарному майдані, таким чином, посли ви кла ли їхні пропозиції: віросповідання має
бути цілком вільним; всім старим козакам, щонайбільше 12 000–15 000 чоловік, а також
їхньому геть ма ну мають бути повернені колишні привілеї, але всі новіші ма ли б
повернутися до своїх домівок та взятися за плуга, і таким чином в Україну мав бути
повернений спокій q). Загальний несхвальний та безладний крик був відповіддю на
їхню [послів] ненависну промову. Ще не щодавно Радзивілл [Radziwill] ґвалтовно
й жорстоко зайняв Мозир [Nozyr] і Туров [Turas] та звелів одного козака взя ти на списи,
на що Хмельницький звелів до повісти, що якщо Радзивілл має подекуди по одному
козаку, то він у свою чергу має 400 по ляків, над якими може вчи нити право помсти.
Усе це Хмель ниць кий закинув польським послам уже під час другого обіду — чи не
по вин ні во ни були б це не лише від натовпу ви слухати та перетравити? Хмель ниць кий
мусив перервати збори під тим при водом, що не всі полковники при сут ні. Поки що
він розквартирував кож ного польського посла в окремій хаті, і вони зазнали непри-
єм но сті, бо час від часу окремі козаки перед їх ні ми вікнами голосно ла я лися та
глумилися з них. Кисіль обі цянками на магався умовити де яких старшин, що вони
мали б витруїти зі сві домості народу войовничі дум ки, але ні Чарнота, ані інші не
хотіли при ста вати на це, і поляки опи ни ли ся під ще жорсткішою вартою. Хмель ниць-
кий не міг наважитися піддати по сланців випробуванню другими народними зборами.
То му коли вони після марного очіку ван ня зволили відкланятися 24 лютого, то він
[Хмельницький] дав їм із собою на па пір ці свої мирні пропозиції. Вони були такі:
1. Установлення всіх старих козацьких вольностей.
2. Вислання з країни всіх євреїв та єзуїтів.
3. Про унію більше не треба було говорити; проте католицькі костьоли мог ли
залишатися, тільки пограбовані маєтності тих, що не прилучилися до унії, мусили
бути повернені.
4. Збільшення чисельності козаків до 40 000. Їх реєстрація має проводитися на-
весні комісією біля Русави [Russawa]. Тим часом армії обох сторін не по вин ні були
переходити за Кам’янець [Caminiek] та річки Прип’ять [Pipel] і Го ринь r) [Horin].
5. Обіймання воєводської та інших коронних службових посад у Київ сь ко му
воєводстві із середовища вірників грецької релігії.
6. Крісло й голос у сенаті для грековіруючого архієпископа Київського.
7. Видача Чаплинського. За це Хм[ельницький] [Chm.] хотів звільнити всіх
польських бранців.
8. Усунення Вишневецького від командування польською армією.
139
Польські письменники говорять за цих умов про зверхність і пиху — але навіть
написаний під наглядом короля коментар про Литовський похід s) ви знає за ним
справедливість. Щоправда, він теж дивується з пере біль ше но сті цих умов, але не
знає при чин: звичайна пихатість, певно, не могла б так покрити своєю по лудою
мужні очі Хмельницького. Ми наблизимося до правди, якщо при пу сти мо, що
відтепер Хмельницький більше не був чоловіком самим по со бі, а був чоловіком від
народу, який виявив йому честь слухатися його. Ки сіль намагався вхопити його за
його релігійність та відразу до нехристів-та тар [heidnische Tataren], за йо го пошанівок
до козаків, які не по вин ні були мішатися із селянами, — але все надаремно. Заледве
вда ло ся комісарам домогтися від цього спраглого до війни народу відстрочення во-
рож нечі до Трійці. Хмельницький дав їм із собою листа до короля і ще од ного — до
канцлера.
Війна, таким чином, була гаслом із обох сторін і бажанням всіх польських
магнатів, що володіли маєтками в Україні; вона була, по суті ка жу чи, також бажан-
ням партії Оссолінського. Вона [партія], на велике за до во лен ня Оссолінського t),
добилася в сеймі того, що король, аби заступи ти дорогу ненависному Вишневець-
кому, перебрав на себе верховне ко ман ду ван ня своїми арміями, причому стани
[Stände] королівства довірили йо му все ведення війни і витрачання коштів, і тільки
до переговорів з козаками призначили комітет із ши рокими повноваженнями u),
що мав подати результат домовленостей най ближ чій сесії сейму для остаточного
затвердження. Під королівською опі кою мали служити Андреас Фірлей, каштелян
Белза, Станіслав Лянцкорон ський, каштелян Кам’янця, та Нік. Остророг,
королівський ви но черпій, які з 18-тисячною армією заздалегідь були послані
в Україну. Цей ба гать ма підтримуваний почин шляхти був зірваний Оссолінським
під тим при водом, що це буде безчесно щодо селян. Польські посли застали в Пе-
ре яславі московського гінця, так само як і семигородського, і з огляду на першого
слід було побоюватися, що не посланий до Мос кви благославний [священик] хотів
би встановити полі тич ний зв’язок через узи спільної релігії. Тому треба було спо-
рядити по слан ців до Москви й Семигороддя, аби запобігти укладен ню союзів,
щодо яких були побоювання. До Хмельницького вирушити ще раз зголосився
королівський секретар Смяровський [Smiarczevski] — та позаяк водночас польсь-
ка армія під проводом Фір лея ще до закінчення перемир’я розсіяла декілька угру-
повань повсталої міс це вої люд ності під Баром і Тарнополем [Tarnopel], то лють
ко за ків роз горілася з новою силою: сам Смяровський начебто був убитий, а одно-
го зі старшин, котрий радив укласти мир, було вкинуто у воду v).
До початку липня війна велася малими й більшими сутичками між Фірле єм та
деякими козацькими полковниками, здебільшого з перевагою пер шо го; мало-
чисельній литовській шляхті під проводом Радзивілла Хмель ниць кий протиставив
спочатку Голоту [Holota], а коли той загинув під Со ка лем — Подобайла і Кричевсь-
кого з 10 000 чо ло вік. Сам він, урешті-решт, після прибуття татар виступив з армією,
по діб ної до якої Європа не бачила від часів Переселення народів. Згідно з Пасторіусом,
ар мія із власне козаків та озброєних українців була розподілена між 30 пол ков ни ка ми,
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
140 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
з яких кожен стояв на чолі 10 000 чоловік, так що Хмельницький са мих лише козаків
налічував 300 000 чоловік. Ці дані, щоправда, перебільше ні, але ще збільшуються
іншими службовими донесеннями у Лобщинського [Lob scynski]. Щодо татар під
проводом самого хана w), [то їх кількість у] війську Хмель ниць ко го оцінювалося
в 160 000 вершників. 10 липня воно вже дісталося укріпленого та бо ру поляків під
Збаражем, до якого ті відступили з Костянтинова [Kon stan ti now] і при йня ли Єремію
Вишневецького з підкріпленням, яке, однак, не збільшило чисельність усього угру-
повання понад 9000–12 000 чоловік та не відновило хиткий бойовий дух. Від голоду
та від вогню 70 гармат, якими Хмель ницький із високо розташованих батарей по-
ливав табір, польська ар мія настільки зменшилася, що, аби мати змогу зайняти
і боронити лінії, змушена була тричі звужувати табір, але ворог все одно зайняв її
передні вали та наближався. 20 штур мів витримали вони, і 75 вилазок обложників
вони відбили. 2 серпня вони бу ли змушені через брак корму відігнати 1000 коней до
козаків, щоб ті не по лягли з голоду та не отруїли повітря, — врешті-решт вони [по-
ляки] їли кін ське, собаче й котяче м’ясо, боєприпаси скінчилися, гармати стали
непри дат ними, перед мінами козаків треба було відступати аж зовсім у міс то. Вода,
що протікала поряд, була отруєна через трупи, вкинуті до неї. Козаки не хотіли при-
стати на жод ну іншу ціну розпуску армії, окрім як за видачу передусім Виш не вець-
кого, потім також Конецпольського, Лянц коронського, Остророга.
§ 18. Замирення у Зборові, 19 серпня 1649 р.
Король вигадував собі якомога більше часу для приходу на виручку, тим біль ше
що й війська, котрі виділив сейм, дуже повільно мо бі лі зу ва ли ся та збиралися до-
купи. Спочатку він у Варшаві прийняв передані йому апо стольським нунцієм освя-
чений прапор і меч, потім вирушив 24 червня та на дов го затримався в Любліні, щоб
завдяки чуткам про зростаючу кількість во ро гів залучити на свою сторону більше
військ. Оссолінський усе ще плекав свої таємні наміри з королем та з армією — але
Владислава більше не було в жи вих; Ян Казимир — колись бранець у Франції, потім
єзуїт і кардинал, те пер раб своєї дружини — у вирішальні моменти був надто слабкий.
У Лю б ліні придана йому військова рада за спонуканням наближеної шляхти і з огля-
ду на кількість ворогів змусила Яна Казимира врешті погодитися ви го то ви ти так
звані literas restium, хоч як тому опирався Оссолінсь кий x). Якби те пер шлях та при-
йшла до армії, то в очах Оссолінського вона була б ні на що не здат на, і його план
провалився би. Тепер Оссолінський мусив задо воль ни ти ся тим, щоб Хмельницько-
му — виправдовуючись тиском обставин — вла шту ва ти вигідний мир, аби ще й на-
далі утримати його в доброзичливому став лен ні до короля. Військова рада [das
militairische Conseil], щоправда, під час подальшого походу оголосила Хмель ниць кого
ворогом держави і призначила гетьманом якогось собі За бузь кого [Sabuscy], для
якого гра мо ту було виготовлено теж незадовго до зборівської капітуля ції, — але все
це було лише театральним дійством. Хмельницький залишив 200 000 ко заків
і 40 000 татар під Збаражем, щоб продовжувати облогу; 60 000 чо ло вік під команду-
141
ванням Золотаренка він послав на під могу затисненому Радзивіллом у Литві, під
Жечичем і Хел ме цом [Rzeczycz, Chelmetz], але не переслідуваному через брак в ли-
товській ар мії пороху та провіанту Кричевському [Kry zew ski], і вивів проти короля,
який 17 липня вирушив із Любліна, 20 000 татар та 80 000 козаків. Завдяки легким
військам Хмельниць кий завадив будь-якому спілкуванню короля з обложеними
і з литовською ар мією. Тому в Сокалі було зроблено перепочинок і проведено на-
раду: чи вар то взагалі кудись рухатися й куди саме? Новопризначений генерал-
лейтенант і канцлер Оссолінський відповів на перше запитання «так», тому що, за
його завбаченням, присутності самого короля було до сить, щоб розпорошити коза-
ків. На друге відповів бравий польський вояк Скше туський [Skrzetuski], який знай-
шов засіб втекти з обложеного поль сь ко го табору та змалював усі тамтешні страхіт-
тя голоду і спустошення. Те пер треба було виступати в ім’я честі, але обрано було
все-таки не най ко рот шу дорогу через Берестечко [Beresteczko], а, пославшись на
необхідність залучити війська та боєприпаси зі Львова [Lemberg], зроблено гак через
Топо ров [Toporow] і Білий Камінь [Bialokamen], і в останньому по се лен ні залиши-
лися на 4 дні через погану погоду, незважаючи на те, що з 34 000 чоловік було
16 000 легких кіннотників. Здавалося, ніби ко роль і Оссолінський залюбки подиви-
лись би на добряче наляканого, а то й захопленого у татарський по лон Вишневець-
кого. Врешті, 14 або 15 серпня король опинився біля Зборова, де через майже не-
прохідні болота, до того ж після дощу y), до во ди ло ся йти двома міст ка ми. Частина
кінноти та 6000 піхотинців уже пере пра вилися, вози та начиння сунули слідом під
безугавні викрики і не в най кра що му порядку, хоча й під прикриттям кінного
ар’єргарду, аж раптом у Збо рові по-зрадницьки залунали дзвони, і за цим знаком
козаки враз на ки нулися на відсталі тили; через розчахнуті греблі вони розрідили
трясови ну боліт, щоб була змога перейти кіньми вбрід. Сапєга [Sapieha] та Ві тов сь-
кий [Witowski] відбили перший наскок, але юрми ворогів множилися, від рі зали
польську піхоту від помилково поведеної донизу кінноти і заподіяли цій кінноті таке
лихо, що сама лише шляхта Підгірських воєводств [Pod go ri sche Wojwodschaften]
втратила 400 чол. загиблими. Загальні втрати оцінюють ся Лобщинським [Lobscynszki]
в 1000 чоловік, Ґрондським — у 4000; рукописні літописи свідчать про 5000 загиблих,
чиї трупи на чеб то валялися на протязі милі уздовж дороги. У той самий час зазнав
нападу татар також лівий фланг пе ре до вого загону, який під проводом короля пере-
правився че рез місток. Тут стояла польська кіннота, яка після за пек лого опору була
зім’ята і замалим не поступилася ворогові шанцевими укріп леннями, якби вогонь
польської піхоти [інфантерії] та артилерії, за якою знов оговталася летюча кіннота,
не поставив заслін ворогові, не звич ному до гарматного вогню. Лобщинський
[Lobscyn ski] запевняє нас, що тільки-но польські штабні музики за вели спів во сла-
ву Діви Марії, дух ворогів занепав, імовірно, через те, що гар мати підігравали в тон
тому співові.
Уночі прибули ще 120 000 козаків, і польська армія була цілковито оточе на. На
цю звістку в ній поширилася чутка, буцімто король зі знаттю хо че втекти, і сцени
під Пилявцями загрожували повторитися, тому король при все люд но з’явився
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
142 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
вночі проти 16 серпня та звелів покарати втікачів. Саме тієї ночі проведено також
військову раду; Арцішевський [Arcissewski] підохочував короля подолати оті самі
2 милі, що лишалися до обложеного війська у Збаражі, в добре захищеному укріп-
ленні з возів, і розблокувати збаражців; інші воліли триматися разом і ко ло ною
пробиватися через стан ворога. Оссолінський, фахом якого не бу ла війна, чеснотою
якого не була мужність і таємним наміром якого не було кро вопролиття, порадив
написати ханові листа такого змісту: «Він має за вдя чу ва ти Владиславові, братові
й попереднику Казимира, у якого він був по лоненим, свободою, а отже — і своєю
державою. Тож зараз він має не провинитися невдячністю, а прийняти мир та друж-
бу, які йому про понуються».
Хмельницький тим часом уважав за благо дати полякам пережити ще кіль ка
моторошних годин і тим самим зробити їх піддатливішими для за ми рен ня. 16-го до
полудня Хмельницький звелів упродовж чотирьох годин об стрі лю ва ти табір і за-
йнятий 4000 драгунами Зборів із численних батарей та штур мувати при підтримці
своєї гармати, і вже на валу польського та бору майорів козацький прапор, і поляки,
щоб зайняти всі пости, теж му си ли показати свою затятість; як-от і П. Лісецький
[P. Lisiecki], єзуїт, до по ма гав боронити місто Зборів та залишився у вилазці. Проти
полудня наступ було припинено; надійшла від по відь від татарського хана: досі
його, — йшлося у ній, — зневажали і навіть не вважали вартим послання, а тепер
показується, яким корисним він міг би бу ти для Республіки [Речі Посполитої]. На
свою частку він вимагав виплати річ них субсидій у 90 000 флоринів у польських
злотих, а для Хмельницького й ко заків — згоди з їхніми вимогами. Докладніше про
це мало бути до мов ле но між королівським канцлером і одним із мурз, що його він
[хан] по ви нен був послати. Під час цих перемовин Зборів усе ще шарпали козаки,
а табір — татари, щоб не дати полякам забути про ту вимушеність, у якій во ни пере-
бувають, за будь-яку ціну укласти мир z). Нарешті зійшлися на та ких пунк тах, які під
назвою Зборівського договору 19 серпня 1649 р. були під писані королем, скріплені
присягою Хмельницького, в основному затвер дже ні сеймом і як золота булла роз-
цінені козаками. Ці пункти були, отже, такі:
1. Відновлення всіх давніх вольностей козаків.
2. Для виявлення люб’язності до них їхня кількість збільшується до 40 000 осіб.
Гетьман повинен підготувати їх реєстр іще цього року — з придатних [до служби]
підданих приватних власників і короля. Одначе козаки мають володіти тільки землею
потойбіч річки Горинь a): у її межах жо ден магнат і жоден шляхтич не може привлас-
нювати собі будь-яке пра во, ані будь-які війська не повинні розташовуватися на
зимових кварти рах, ані може бути допущений жоден єврей — хоч би то був і земле-
власник, чи орендар, а чи поселянин. Хто ж посейбіч річки Горинь з-посеред ко ро-
лів сь ких чи приватних підданих має охоту стати козаком, той має вільний ви бір —
виїхати до козацької області й бути прийнятим до їхнього гурту. Під писаний реєстр
гетьман має передати королю, аби той знав, які лю ди в Україні вважаються козака-
ми, які — коронними або при ват ни ми се ля на ми, звільненими або закріпленими
в їхніх повинностях.
143
3. Усе дотеперішнє Чигиринське староство має на ле жа ти чинному в кожний
даний час козацькому гетьманові, так само як Бар ське староство — коронному
гетьманові (завдяки цьому во ло дін ню гетьман козаків, власне, ставав великим, ба-
гатим і могутнім во ло да рем). Нинішнім гетьманом має бути шляхетний (generosus)
Богдан Хмель ниць кий, котрий зобов’язується вірно служити королю й Республіці
[Ре чі По сполитій]. Його наступники завжди повинні бути грець кої ре лігії. Він має
залежати безпосередньо від короля Польщі й то му скла да ти присягу вірності як
поль ський шляхтич.
4. Амністія щодо всього скоєного, також для шляхтичів грецької релігії, які до
цього були заодно з козаками.
5. «Його Величність, — і це була, власне, 8-ма стаття, — дбатимуть про від нов-
лення Грецької Церкви (тобто про усунення унії) не тільки на Ки їв щи ні та в Україні
[im Kiew schen und in der Ukraine], але й у всій Польщі та Литві»: кафедральні собори
в Луцьку, Холмі, Мстиславі, Ві теб ську й Перемишлі [Luck, Chelm, Mscislaw, Witepsk
und Peremyschl] ра зом із належними їм монастирями мають зно ву відійти неуніатам b).
Ар хі єпи скоп Київський повинен мати 9-те місце серед єпископів у сенаті пі сля
єпископа Холмського.
6. Усі чиновницькі місця у воєводствах Київському, Брацлавському та Чер-
нігівському мають бути зайняті шляхтичами грецької віри.
7. Як у Києві, так і в цілій Україні єзуїтам не вільно ступити ногою: у пер шому
названому місті цілковито мали залишатися самі неуніатські на ці о нальні школи.
8. Козаки мають право гнати горілку для самих себе або купувати для влас ного
вжитку вигнану їхніми товаришами (не для подальшого роз дріб но го продажу під-
леглим українцям). Продавати на розлив та збувати для роз дрібного продажу мед
[Meth], пиво й таке інше дозволено кожному з них, хто хоче цим за йма ти ся.
9. Вони мають отримувати як річну платню суконний мундир [Tuchmondur] та
10 ґульденів. Ці гроші не повинні витрачатися на кварцяних.
10. Шляхтичі, які повертаються у свої маєтки, не повинні вимагати від-
шкодування збитку, а спокійно отримати їхні маєтки у володіння.
Щоб удовольнити татар також за колишнє, самий Львів мусив по ста вити товарів
вартістю 130 000 злотих. Після звичних вибачень із бо ку Хмельницького (він бажав
би, — сказав він, — засвідчити своєму ко ролю заборговане пошанування, будучи
скропленим не польською, а во ро жою кров’ю) і запевнень у пробаченні з боку ко-
роля справа дійшла до за твер дження Зборівського договору; і Лобщинський
[Lobszynski] добре усві дом лює, що хоча Хмельницький поклявся у своїх новоприй-
нятих обо в’яз ках, а король лише підписав договір, проте польські сенатори ані
підписали його, ані присягнули на ньому. Начебто ці жалюгідні ви вер ти могли над-
щербити чинність договору, такого святкового і рятівного для дер жа ви! Начебто
королівське, тим більше на пи сане, слово не було точно таким же священним, як
присяга! Татар важко бу ло схилити до того, щоб вони спокійно відвели свої війська:
Пасторіус роз по ві дає c) щиросердо, що вони виблагали собі можливість дорогою
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
144 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
назад зробити вилазки ліворуч та праворуч і забрати надлишок шлях ти, — і здається,
що, незважаючи на вмовляння поляків, вони все-таки це вчинили.
На польському сеймі в листопаді 1649 р., якому було подано Зборівські пункти
на затвердження, хоча необхідність і слугувала їх виправданням, про те зчинився
галас про тих, що загнали дер жа ву в таку необ хідність. Хмельницький, за свідченням
Ґрондського, передбачив та ку долю Зборівського договору — він сказав: «Король —
добрий во ло дар, але шляхтичі гавкатимуть на нього, мов собаки, доти, доки він,
бажаю чи спочинку, не змушений буде знову виступити». Ядучі пасквілі з’явилися
проти ко ро ля і проти Оссолінського. Через те, що Казимир в одному листі на звав
хана своїм братом, вислів: «Як усе-таки гарно, коли брати живуть по ряд у добрій
злагоді», — став уживатися у злостивому смислі d). Оссо лін сь кому особливо дошку-
лила летючка під заголовком: «Огляд порад великого канцлера» e). Буцімто він, го-
ворилося там, організував заколот козаків під при во дом зовнішньої війни f); але
оскільки поголоска про таку війну зникла, то козаки взялися за зброю і повернули
її проти поляків. Під час переговорів він, як начебто все було певно, розпустив війсь-
ка, та коли розпочалася колотнеча, він найняв нові. Він, мовляв, про ти ста вив ся
шлях етському призову, применшив силу ворога, завжди розрахову вав на його по-
кору та обіцяв мир без битви, тріумф без небезпеки g). Че рез непорозуміння між
канцлером Оссолінським і придворним Ра дзе йов сь ким, здавалося, слід було осте-
рігатися, що покров таємни ці ще більше підніметься, — Оссолінський мусив дума-
ти про засоби, як би звалити все на Ра дзе йов сь кого та вигнати його з країни. Поза-
як сейм затвердив Зборівський мир лише в загальних висловах, не включа ю чи його
цілком до підсумкового документа сейму [Reichsabschluß], а для запобігання всі ля-
ким зіткненням між кварцяними й козаками послав Адама Кисіля — чо лові ка, з яким
Оссолінський і дотепер діяв у згоді, — то останній [Останнім на звано все-таки
Оссолінського, хоча (під тим, хто отримав від се на ту таємне завдання) мається на
увазі, імовірно, Адам Кисіль. — Прим. пер.] отри мав від сенату таємне доручення
дослідити істинні причини козацького повстання h).
§ 19. Декотрі спонуки до нових заворушень 1650 р.
Саме на цьому сеймі польське духівництво посіяло зерна нових завору шень.
Сильвестр Косов, архієпископ Київський, при був на нього, щоб посісти приписане
йому Зборівською угодою місце в се наті. На отримане про це повідомлення члени
польського сенату, що пред ставляли духівництво, заявили негайно, що, тільки-но
ворог апо столь ської першості св. Петра ввійде, вони вмить покинуть свої місця та
збори. Марно миролюбні світські сенатори закидали їм, що таке поводження знову
наведе Хмельницького на думку, що навіть політично було б ко рис но утримувати
архієпископа — під приводом його сенаторської гід но сті — заручником козацької
вірності й що Адам Кисіль, неуніатська світ ська осо ба, який, отже, так само запере-
чує оту першість св. Петра та його на ступ ни ків, без заперечення духівництва засідає
145
в сенаті й надає сенатові най ви гід ні ші послуги. Відповідь на це завжди була така:
«Король сам не має пра ва будь-що вносити в договір на шкоду та проти старих прав
церкви». Я утри муюся від будь-яких зауважень щодо такої поведінки вчителів хри-
сти ян ської релігії покори й смирення, але кожному безсторонньому свя ще ни ко ві я
даю нагоду подумати, чи не випадки такого роду, подібні до яких, щоправда, знає
чимало також історія моєї батьківщини, збуджують [veranlasse] бажання і — при-
кладів не бракує — пекучу потребу: щоб духівництво було відсторонене передусім
від упливів на політику та було звернене до свого істинного кола діянь — духовного
пастирства? Між іншим, ще на цьо му сеймі були нобілітовані 3 козаки за їхню за-
свідчену Республіці [Речі По спо ли тій] прихильність, а саме: Семен Забузький
[Sabuski], Ясько Яснобурський [Jasko Jasnoburski] та Іван Ґаруца [Johann Garuza].
Хмельницький не мав про всі ці події жодної звістки, коли він іще 24 ли сто пада
1649 р. писав королю такого листа: [Далі в оригіналі стоять лап ки, але виклад ве-
деться не від першої, а від третьої особи. — Прим. пер.] він довіряє королю як вір-
ний підданий, скільки б гидких чуток не проникало з Польщі та не вдаряло по
Запорозькій армії. Він, мовляв, віддав наказ, щоб жодному шлях ти че ві, чи міща-
нинові, чи селянинові не було заказано по вер та ти ся до своїх маєтностей. Саме
тепер він зайнятий тим, щоб при вести козаків до ладу; реєстр, тільки-но його буде
укладено, він хотів би надіслати Його Величності. Він передовіряє себе та запо-
рожців ко ро лів сь кій милості в той спосіб, що він укупі з ними нібито готовий за
гідність короля пожертвувати своє життя. [Тут — кінець переказу листа, котрий не
є ци та тою. Згідно з авторською пунктуацією, тут не закриваються раніше відкри-
ті лап ки, а стоїть тире. — Прим. пер.] Хмельницький справді й сер йоз но намірявся
чинити згідно зі змістом Зборівського миру, ще 8 березня 1650 р. він звелів унести
його до книг Київського воєводства у при сут но сті Дем’яна Многогрішного [Demian
Mno ho gresch ni], генерального осавула, Нечая [Netschaj], пол ков ника Брацлавсько-
го полку, та Остапа Виговського [Ostap Wi gow ski]. То була, між ін шим, не дріб ни-
ця — дотримати мирну угоду в усіх її пунк тах. Кисіль, при зна че ний тепер воєводою
Києва, прибув з усіма шляхтичами-втікачами з українських земель [Emigranten-
Adel], щоб насадити їх знову по їхніх старих ма єт ках. Хмель ниць кий, як чесна
людина, хотів дотримати слова, цього не мо жуть заперечувати навіть польські іс-
торики; але він прохав відтермінування [повернення шляхти] до ти, доки він ви-
готовить реєстр козаків. Це він зробив, кажуть небез сто рон ні поляки, щоб іще
довше насолоджуватися доходами від шляхетських ма єт ків та через своїх урядовців
остаточно їх сплюндрувати. Справжній стан речей був, одна че, такий: Хмельниць-
кий упродовж двох літніх [військових кампаній] утри му вав під сво ї ми прапорами
200 000 селян; їм подобалося живитися з грабунку по ля ків, не трудячись у поті
свого чола. Тепер же вони раптом мусили по вер та ти ся до чепіг: уже чекали на них
їхні колишні повелителі, ду же схильні до то го, аби на майбутнє через іще більшу
строгість оберігати свою власність. Як воліли б вони всі бути вписаними до реєстру!
Але при йня то мало бути ли ше 40 000 чоловік. Тож вони вчинили справдешній за-
колот і послали де пу та тів до Хмельницького із запитанням: чи ж заради цьо го він
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
146 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
велів їм про ли ва ти свою кров, щоб знову віддати їх у польське раб ство? i) Якщо він
стане таким зрадником їхнього благополуччя, то він має бути готовим до того, що
негайно отримає наступника або су пер ни ка. Ці люди були зде біль шого підданими
Вишневецького і Конецпольсько го — обставина, яка не свідчить на користь людя-
ності обох поль сь ких магнатів. Кисіль, як зда ється, мусив погодитися на припис
Хмельницького, згідно з яким кожному мала бути надана свобода вибору, чи то
залишатися селянином, чи то перейти до [стану] козаків та понад чис ло 40 000
служити під назвою охочих козаків k) . Найменша частина по тому повинна зали-
шатися в маєтках отих обох магнатів l) . Результат ре є стра ції козаків було передано
королю 8 травня 1650 р. у Варшаві. Він збе рігся для нас частково в літописах,
частково в Коховського з невеличкою від мін ністю.
15 полків Полковники Кількість осіб
за
літописами
за
Коховським
1-й Чигиринський
[Das Tschigirinsche]
Федір Якубовський
[Fedor Jakubowski]
3189 3189
2-й Черкаський
[Das Tschirkas-
sische]
Іван Вороченко
[Iwan Worotschenko]
2989 2989
3-й Канівський
[Das Kanjewische]
Семен Повицький
[Semen Powicki]
3120 3120
4-й Корсунський
[Das Korsunische]
Лук’ян Мозира
[Lukian Mosyra]
3472 3472
5-й Уманський
[Das Umianische]
Йосип Глух
[Joseph Gluch]
3830 3083
6-й Брацлавський
[Das Braclawische]
Данило Нечай
[Danilo Netschai]
2802 2072
7-й Кальницький
[Das Kalinskische]
Іван Федоренко
[Iwan Fedorenko]
2046 2046
8-й Київський
[Das Kiewische]
Антон Адамович
[Anton Adamowitsch]
2080 2008
9-й Переяславський
[Das Perejas-
lawische]
Федір Лобода
[Ferko Loboda]
2150 2015
10-й Кропив’янський
[Das Kropiwja-
nische]
Філон Джеджалій
[Philon Dsched-
schelej]
2053 2053
11-й Острянський
[Das Ostrzanische]
Тиміш Носач
[Timosch Nosatsch]
1958 1958
12-й Миргородський
[Das Mirgorodische]
Максим Гладкий
[Maxim Hladki]
3158 3158
147
13-й Полтавський
[Das Pultawische]
Мартин Пушкаренко
[Martin
Puschkarenko]
2783 2783
14-й Ніжинський
[Das Neschinskische]
Прокіп Шумейко
[Prokop Schumejko]
983 983
15-й Чернігівський
[Das Tscherin-
gowische]
Мартин Небаба
[Martin Njebaba]
936 996
Разом 37549 35925
Але між Хмельницьким та поляками мала статися ще не одна колізія. Одним із
його найзаповітніших бажань було одруження його сина Тимофія з Домною [Dumna],
дочкою Василя Лупула [Basilius Lupuli], гос по да ря Молдови. З якими намірами? Це
показала по слідовність розвитку подій, а саме — з намірами сісти на престол мол-
давського гос подаря. Старша донька господаря була заручена з Яном Радзивіллом
[Johann Radiwill], маршалом Литви. За другою дуже упадав Дмитро князь Виш не-
вець кий (який сам під чужим ім’ям з’їздив у Ясси, закохався у принцесу і в ро дині
якого не згасла пам’ять про попередні домагання Вишневецьким мол давського
князівського престолу). Відразу ж після здійсненої реєстрації ко за ків Хмельницький
послав сватів до Ясс, і тільки з огляду на спокійне та успішне завершення цієї спра-
ви Хмельницький тепер не подав свою об ґрун то ва ну скаргу з приводу неприйняття
архієпископа Косовського в сенат. Лу пул відмовив Хмельницькому під тим при-
водом, що він не може зробити таких кроків без відома Порти. Справжню причину
було, звичайно, замовчано: вона полягала в тому, що син Хмельницького був не
князем, а внуком гетьмана [Hauptmann-Enkel].
Але Хмельницький був не з тих людей, що просто так відмовляються від розумно
складеного плану. Честолюбному господареві випало бути спі йма ним на його
власному слові й самою Портою змушеним до згоди. Якби він [гос подар Молдови]
по тім від неї ще ухи лявся, то він [Хмельницький] міг би кри чати про зневагу та наругу
і, перебуваючи на чолі війська, відібрати принцесу Домну [Dumna] в її батька. Урешті-
решт Хмельницький радо виявив свою готовність до того, щоб за попередньо
отриманим дозволом короля по да ти руку допомоги татарам у війні з черкесами
[Tschirkassiern]. Через татар та через безпосередню кореспонденцію з турецьким
двором він досяг того, що не було ще закінчено військовий похід на черкесів, як
турецький чауш [Tschau ] Осман-ага [Osman Aga] з’явив ся в Укра ї ні, доставив шаблю,
кафтан [Kaftan] та командний жезл від ве ли ко го султана для Хмельницького
і розпорядження для Лупула видати си но ві пер шого свою дочку. Адам Кисіль довів
до відома Хмельницького, на скіль ки тому не личить своєвільно приймати чужих
посланців, але Хмель ниць кий виправдався приватними справами і приязними
відносинами Поль щі з тур ками й татарами. Турецьке розпорядження мусило бути
ви ко нане при ть мом і без відома поляків та перешкоджання з їхнього боку. Татари
по то му послали до поляків, здається, Мустафу-агу [Mustapha Aga] із клопотанням
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
148 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
про союз проти Москви. Для себе, як мовилося, вони хотіли відвоювати в мос ковитів
Астрахань та Казань [Astrakan und Casan]: що ще, крім того, вдалось би в них
відщипнути — то мало б піти на благо Польщі. Подібні по сланці прибували з таким
же нібито клопотанням і до Хмельницького. Поль сь кий сенат дуже хизувався перед
татарською депутацією, тому що незадовго пе ред тим прибували також московські
посланці — князь Трубецькой і бо я рин Пушкін, — котрі ремствували проти миру,
укладеного у Вязьмі — Смо лен ську [gegen den Frieden von Wiasma Smolensk re-
klamirten]. Отже, як здавалося, клопотання татар не відкидалося на очах московської
депутації, і з дорученням до Криму був по сла ний якийсь Аль берт Бецінський [Albert
Biecinski] не так через мос ков ську спра ву, як рад ше для того, щоб розірвати зв’язок
Хмельницького з ханом.
Оскільки після того як 9 серпня 1650 р. помер канцлер Ґеоргій Оссо лін сь кий
і позаяк новопризначений 1650 р. підканцлер Ієронім Ра дзе йов сь кий [Unterkanzler
Hieronymus Radzeiowski] не був згодний з його ідеями і особ ливо не схвалював
дружбу Хмель ницького з ханом, справа козаків рап том набула іншого по во ро ту:
ду хів ниц тво та решта членів сенату, через те, що доти від бу валося та бу ло об говорено
з козаками, дуже урі за ні у своїх маєтностях і до ходах, не при пи няли насідати на
короля доти, доки він сам не побачить у Хмель ницькому во рога держави,
а в Зборівських, прися гою пітверджених пунк тах, — нічого, крім обтяжливих умов
та об ме жень, які при першій же на го ді слід було б розі рвати. Врешті-решт король
му сив погодитися і з тим, що полководець Потоцький, визволений із «Кримського
Єгипту» завдяки залишен ню там заручником його сина, тягнув війська під
Кам’янець [Kaminiek] під тим при во дом, що Хмельницький вів пе ре го во ри
з останнім ту рець ким послом про віддання України [султанові] як майбутньої ту-
рець кої ленної [васальної] провінції. На самому початку цього стягання військ
польські по слан ці від імені українських поміщиків пішли до Хмель ниць кого та
по скар жи ли ся на те, як тяжко повернути селян до їхнього старого, під лег лого ста-
но ви ща. Хмельницький добре прийняв цих посланців, але від разу завів із ни ми
мову про те, що він не потерпить [розташування] ніякого польського [військового]
та бору поблизу Укра ї ни. Але ще того ж дня на дійшла звістка про [військовий] табір
По тоць кого, який по чи нає збиратися. Тим самим Хмельницький був настільки
озлоб лений під час нічної учти, що у хмелю наказав вночі потопити по ля ків. Ви-
говський на чебто замість виконання цього наказу Хмельницького п’я но го звер-
нувся був до Хмельницького тверезого, і Хмельницький після про бу джен ня віддав-
таки протилежний наказ. Якраз тоді нібито й Ки сіль через деякі сло ва, що вирва-
лися проти нього у Хмельницького напідпитку, по чу вав ся непевно перед народом
у Києві; Хмельницький тве ре зий, однак, бу цім то знову погамував народ. Кохов-
ський прямо-таки зви ну ва чує Хмель ниць ко го в тому, що він посланцям рідко коли
давав від повідь, а пол ковникам рідко коли віддавав накази інакше, як п’яним m ) .
Це, втім, нам видається перебільшенням, бо інакше ці від по ві ді та на ка зи не були
б такими доцільними й не приводили б до успі хів, а він сам не був би улюбленцем
козаків до самого свого ско ну; незва жа ю чи на це, ми охоче погоджуємося, що
149
Хмельницький міг бути і не зовсім віль ним від цієї притаманної жи те лям півночі
[nordi schen], а особливо козакам, вади.
Через заснування табору біля Кам’янця між Потоцьким і Хмель ницьким почався
жвавий обмін кур’єрами. Хмельницький запитував: чому має слугувати цей табір
у мирний час? Відповідь була: це є зви чай ні сінь кий польський вишкільний табір на
прикордонні влітку. Хмель ниць кий, який дотепер озброювався проти Молдови, під
при во дом спонукання татар проти Москви, таємними розпорядженнями на віював
народові країни думку, що він знову вирушить проти поляків, спричинивши цим
багато заворушень, а також вигнань і втеч шлях тичів і чиновників, — Хмельницький
продовжив об мін кур’єрами і зно ву зажадав по яснення: чому це вишкільний табір
мусить стояти саме на цих кордонах? Адже для протистояння будь-якому ворогові тут
вистачило б і козаків. За мість відповіді на те пішли скарги Потоцького на знущання
зі шляхти. Тим часом Хмельницький звелів зненацька вдертися в Молдову 16 000 коза-
ків під ко ман ду ван ням Носача, Пушкаря й Дорошенка, до яких по тойбіч Дністра
приєдналися ще 20 000 татар. Сам він відстав — через По тоць кого та через польсько-
го посередника Бечинського [Bie czyn ski]; останньому він добре протистояв через
власних посланців у Кри муn), першому ж відказав на його скар ги, що він, як командувач
козаків, не може нести відповідальність за ви сту пи селян, на яких його влада не
поширюється. Його воєначальники тим часом досягли в Молдові щонайвідміннішого,
щонайскорішого воєнного успіху — Лупул за хо вав ся в лісах і, як запевняють
літописи, — втік до Хотина [Chotim], де він не дістав під трим ки від Потоцького,
оскільки той іще над то живо пригадував свій полон у татар. Ясси [Jassi] й Сучава були
сплюндровані, і насамкінець господар був зму ше ний не тільки заручити свою дочку
із сином Хмельницького (одначе з таємним сподіванням, що цьому ще можна буде
дати зворотний хід), але ще й запропонувати 600 000 талярів, аби здихатися татар.
Потоцький під час вищезгаданих перемовин так само зажадав від Хмельницького
роз’яснення, що то був за самовільний, не доповіданий ні королю, ані коронному
гетьману, похід Хмельницького в Молдову. Від по відь Хмельницького на це була дуже
незадовільна — він у свою чергу на полягав на категоричному остаточному роз’ясненні:
що б то міг означати табір під Кам’янцем? Вимагати цього роз’яснення прибув та кож
татарський посланець, котрий перед Потоцьким аж ніяк не приховував, що Бечинсь-
кий нічого не домігся, що, більше того, узи Хмельницького з та та ра ми стали ще
міцнішими і що нині 30 000 татар на козацькій землі випасають свою худобу. Потоцький
покликався на королівський указ, без скасування якого він не міг згорнути свій табір.
Свою затяту лють через успішну воєнну виправу в Молдову він тим часом ви хлюп нув
на декотрих старовіруючих жителів Поділля, яким поставили у провину аван тюрний
план, нібито вони разом з розбійницькою бандою, на чолі якої стояв такий собі
Мудренко, хотіли вночі напасти на польський табір та сплюн друвати його. Справа
дійшла до четвертування, роздирання навпіл, ски дан ня на списи, нівечення тощо.
Багато людей без носів та вух приходили до Хмельницького і закликали до помсти.
З усього цього Хмельницький бачив наперед, що буде неможливо збе рег ти мир
із поляками. Пасторіус сам щиросердно зізнається, що, як би Хмель ниць кий не
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
150 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
волів поводитися, польські магнати вважали б це образливим, неспроможні стерпіти
Зборівський мир і втрату своєї влади та прибутків o ) . Тому Хмельницький, як
запевняють літописи, послав гінців до Москви, доручив доповісти великому князеві
про успіх своїх ви прав проти поляків та проти Молдови, переслав йому список своїх
козаків та запропонував йому своєрідний оборонний союз. Великий князь побачив
у цій пропозиції відкриття приємної перспективи колись долучити до свого во лодін-
ня всю Україну, чудове королівство, котре, певно, тоді вже могло мати понад мільйон
жителів, і прийняв послан ців Хмельницького щонайкращим чином. З іншого боку,
Хмельницький представив також свої нарікання на поляків турецькому дворові
й припустився при цьому тієї помилки, що зробив це через Лупула — май бут ньо го
тестя свого сина, — котрого він уважав щирим. Лупул, таємний при ятель поляків,
приховав послання Хмельницького до Константинополя й на ді слав його сенатові
у Варшаву.
Тепер, як уважала польська сторона, годі було дотримувати якоїсь там
помірковано сті: вийшов королівський указ Хмельницькому спокійно розмістити
своїх козаків по зимових квар тирах і суворо забезпечити повернення вигнаних
шляхтичів у їхні ма єт ки; а водно час — припис сейму всім воєводствам, у якому
поведінку Хмель ницького зобра жено дуже неприязно і де на нього покладалося
звинува чен ня, що він, під приводом узгодженого з татарами озброєння проти росі-
ян, звелів армії вдертися в Молдову, щоб тільки дати привід турецькому дво рові
напасти на поляків та мати змогу забрати у володіння йому ж таки про дану
Хмельницьким Україну.
Хмельницький сприйняв королівське послання шанобливо і, в той час як
викликані поведінкою Потоцького під Кам’янцем нові глумління селян із шляхтичів
тривали й далі, послав гінців до сейму з та ки ми вимогами:
1. Ще одне клятвене підтвердження Зборівських пунктів найшляхетніши ми
4 сенаторами сейму для усунення недовіри, що тим часом зросла так високо.
2. Єремія Вишневецький, Конецпольський, Калиновський та Любомир ський
повинні були жити в Україні серед своїх підданих без особистої охо ро ни, тобто яв-
ляти собою поручителів миру.
3. 30 відібраних під приводом унії церков слід було повернути. Ґрондсь кий та
Островський пишуть про це так: вони нібито попрохали зовсім ска су ва ти унію у трьох
воєводствах — Київському, Чернігівському і Брац лав сь ко му. Також вони вимагали,
згідно із Ґрондським, щоб у ме жах за зна че них 3 воєводств p ) не повинні були жити
шляхтичі, а тіль ки і єдино вільні козаки.
У прийнятті Косова до сенату я не вбачаю, аби було за чеп лено чи то одну, чи то
другу сторони. У листі Кисіль радив сейму схвалити пункт щодо релігії; але духів-
ництво навряд чи змирилося з захопленням неуніатами всіх раніше присилуваних
до унії церков, а могутні зем ле власники вкупі з їхніми клієнтами зчинили великий
лемент, що та ка невіра в королівське слово та в обіцянки Речі Посполитої і визна-
чення настільки жорстких умов є образливими і що цих рабів, котрі зустрічають
своїх панів опором, треба погамувати, а цю нечисть та сміття — викинути з домівки
151
Речі Посполитої. Король мав би за хо дитися коло цієї справи з усією серйозністю:
шляхта ж хотіла усією силою допомогти йому в цьому намірі. Щоб зберегти видимість
по мір ко ва но сті, до публічних законів сейму було дозволено вставити тільки ту стат-
тю, згідно з якою в Україну посилається нова комісія, щоб довести Зборів ські пунк-
ти до виконання та достатньою мірою притлумити скар ги козаків. Членами цієї
комісії були: Станіслав Заремба [Stanislaus Za rem ba], єпископ Ки їв сь кий, Адам
Кисіль, воєвода Києва, Станіслав Лянцкоронський, во є во да Брацлава, Юрій Не-
мирич [Georg Njemiritsch], підскарбій Києва, князь Четвертинський [Tschetwertinski],
підскарбій Луцька, Кшиштоф Тишкевич [Christoph Tisskewitsch] та Микола Кос а-
ков ський [Nikolaus Kossakowski]. Під тим приводом, одначе, що необхідно під-
тримати по важ ні сть комісії, яка водночас мала виголосити грізну пересторогу
Хмель ниць кому за знущання з польської шляхти й за зовнішні пе ре мовини та стри-
мати раптовий наскок козаків, було вирішено виставити на кордон армію з 36 000
чоловік поляків і 18 000 чоловік литовців та від пра ви ти похідну заставу шляхти роз-
порядженням (literas restium q )), якому на да ва ла ся си ла двох [розпоряджень], так щоб
король у разі необхідності мав право видати тіль ки третє розпорядження. І цього
разу було проявлено таку хитрість, що б знову 3 козаків — Маркевича [Markiewitsch],
Горського [Gorski] та Ів. До рошенка [Joh. Doroshenko] — під нес ти до шляхетного
стану, аби в ра зі потреби протиставити Хмельницькому суперників, і таку мудрість,
щоб заборонити всі непотрібні оздоби в таборі та всі військові роз коші.
§ 20. Перемога поляків під Берестечком. Новий договір у Білій Церкві 1651 р.,
28 вересня
Призначені комісари навіть не прибули до Хмельницького, а лише запропону-
вали свої послуги прохолодними лис тами. Хмельницький відповів на те, що він не
пристане на жодні інші умови, крім визначених Зборівським ми ром, а позаяк озбро-
єння поляків прямісінько йому суперечить, то він до йо го припинення не погодить-
ся на жодні переговори. Оскільки ж він точно так само, як пізніше принц Євгеній,
був переконаний, що до бра армія є кращим запобіжним засобом від образ, аніж
договірні за пи си чорним по білому, то він зміцнив свої міста, зробив свої полки
пов но чисельними, спрямував посланців до кримського хана та до Порти по до по-
могу, доручив якомусь Наперському [Napieski] збурити народ у Під гір сь ких воєвод-
ствах [Podgorische Woiwodschaften] проти шляхти, пригрозив Лит ві власним військом
під командуванням Подобайла та зве лів своєму передовому кінному загонові під
командуванням полковника Не чая ви су ну ти ся до Красного [Krasna]. Нечай, хваць-
кий п’яниця, у бе резні зазнав нападу Калиновського і був убитий. Калиновський
відра зу ж просунувся далі, аж до Вінниці, монастирського міста над річкою Бу г
[Bogflu ]. Козаки під проводом їхнього підступного ватажка Богуна по ру ба ли кри гу
в тому місці, де вони передбачали переправу поляків, по тому да ли їй за пару ночей
слабенько замерзнути і прикрили слабину криги со ло мою. По ля ки прямцем по-
мчали через річку і мали ту біду, що два ба та льйо ни під ко мандуванням Тишкевича
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
152 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
[Tyskiewitsch] й Кисіля [Kisjel] потонули. Проте вони переправилися через річку
в іншому місці та після за йнят тя міста обложили замок, що його обороняв Богун.
Відтак, тільки-но на ви ручку на бли зив ся полковник Глух [Gluch] і кілька роїв татар
поєдналися з Хмельницьким, Калиновський звелів уночі згорнути табір і, позаяк
під час збирання речей через страх та грабіжництво виник безлад і один трощив речі
ін шо го, то він урешті полишив усе напризволяще, щоб стримати на сту па ю чо го
ворога [спокусою] здобичі, повторив у зменшеному вигляді трагедію під Пиляв цями
(яка без стійкості Єремії Вишневецького стала б дуже трагічною), ки нув підкріплен-
ня до Бара й утік до Кам’янця [Kamenjetz], де він справив Ве лик день дуже бідним
коштом на хлібах із коріння і відступив до королів сь кої армії. Хмельницький відтак
обложив Кам’янець, щоб, як йо го звинувачували поляки, здати місто туркам, але
був із втратами від кинутий комендантом Петром Потоцьким. 19 травня він [Хмель-
ницький] зняв облогу Кам’янця, щоб вийти назустріч великій армії короля, котру
він застав біля поселення Берестечко.
Король 10 квітня знову отримав освячений прапор та меч від папського по слан-
ця: польське духівництво і престол у Римі розглядали цю війну як справ дешню ре-
лігійну війну, і король сам, замість того щоб принагідно з’яви тися на театрі воєнних
дій, здійснив паломництво до Журовиців [Zaro witsch] у Литві. Врешті-решт 14 трав-
ня з 30 000 чоловік найнятих військ і 40 000 чоловік призваної шляхти він прибув до
Сокаля, де вже з’ясувалося, що зібратися захотіла шляхта не з усіх воєводств, а з тієї
шляхти, що зі бра лася, частина зовсім не хотіла маршувати далі через Сокаль. Було
ви слов ле но також невдоволення німецькими найманцями, нібито вони завжди роз-
ташовувалися поблизу короля, відбувалися несенням караульної служ би та, з огля-
ду на їхнє жорстоке поводження з денщиками, не були за тре бу вані шляхтою. Кано-
нада в таборі Хмельницького, який святкував при бут тя татар і 6000 турків, знамену-
вала врешті-решт сяку-таку єдність, і армія ви ступила 15 червня через річку Буг на
Берестечко, де Вишневецький за вдя ки стрімкому переходу здобув над Хмельниць-
ким перевагу в по зиції та у зруч нішому плацдармі.
І в сутичці, що сталася по тому, Хмельницький припустився очевидної так тичної
і політичної помилки. Татари, хоча й налічували, за поль сь ки ми даними, 100 000—
150 000 чоловік, проте, спантеличені незви чай но міц ною польською силою, котра,
за Пасторіусом, не рахуючи обозу, збіль ши ла ся до 100 000, за Рудавським — до 40 000
чоловік найманих військ і 100 000 шляхти, враховуючи обоз, після ухваленого Хмель-
ницьким роз порядження залишилися майже самі, з до міш кою лише небагатьох
коза ків, стояти на пагорбах лівого флангу, неспри ят ли вих для кавалерії. Він же, на-
впаки, зі своїми козаками, кількість яких ра зом з укра їнськими селянами оцінюєть-
ся у 200 000 чоловік, зайняв на правому флан зі замкнене ланцюгами незграбне
укріплення з возів. І от поляки, після то го як вони першого дня відбили напади
татар та подавили їхній перший во гонь, на другий день, а саме 4 липня, вчинили те,
що мусив би вчинити на віть простак у воєнному мистецтві: силами найкращої пі-
хоти, підтриманої кін но тою, та більшої частини артилерії вони вдерлися в [лави]
татарської кінноти, то ді як Вишневецькому не коштувало особливих зусиль зне-
153
шкодити незруш ний колос — укріплення з возів, а Пшиємський [Przyjemski] зі
сво єю артилерією пречудово перешкоджав зв’язкові татар і козаків. Отак і були та-
тари, ще до того як настала ніч, повністю розбиті; Хмельницький по спі шив за ними,
щоб по змозі зупинити їх у втечі, але даремно: хан, якого він на здогнав тільки через
5 миль шляху, не хотів навіть озиратися на поле бит ви і зробив йому закиди, що той
у своїх попередніх повідомленнях ханові при меншував силу поляків. Хмельницький
утішив хана, через слабкодухість яко го він мусив побоюватися навіть своєї видачі
полякам, грошима, які він одержав із Чигирина, і все ж таки домігся того, що хан
залишив йому ще 20 000 татар. Але у Хмельницького все ж залишилася підозра, що
хан спо ку сив ся на передчасну втечу завдяки обіцяним дарункам поляків r ) . Король
і справ ді не допустив, щоб Єремія Вишневецький та Конецпольський пе ре слі ду вали
татар; треба було — чулося з його уст та з уст Потоцького — вті ка ю чому ворогові
будувати золоті мости, а сили поляків поберегти на ко заць ке укріплення з возів.
Але цьому укріпленню з возів наступного дня (5 липня) було залишено час, щоб
за милю від поля битви під командуванням Джеджалія за відсутності Хмельницько-
го зайняти позицію біля річечки Пляші вки [Pliaschowa] за болотами, навіть більше —
їм було надано, за порадою короля, пере мир’я та проведено переговори, бо ж із ними,
мовляв, усе-таки слід було по во ди ти ся як із підданими держави [Glieder des Reich],
а не з ворогами. Поля ки наполягали на видачі Хмельницького й Виговського, здачі
всіх гармат, пра по рів та клейнодів, зменшенні числа козаків за волею сейму та
підпоряд ку ван ні селян поміщикам. Козаки ж, навпаки, настійливо домагалися
вико нан ня Зборівських пунктів. Польська шляхта через брак провіанту стала нетер-
п лячою щодо перемовин: вона вимагала наказу штурмувати або за то пи ти табір ко-
заків і переказувала одне одному на вушко, що король начебто хоче порятувати
козаків на погибель шляхті. Це звинувачення, як ви да єть ся, було необґрунтованим:
імовірніше те, що король не хотів іще раз ви ставля ти у гру своє вояцтво проти укрі-
пленого табору козаків. Вишне вець кий бурхливо зажадав 15 000 чоловік піхоти, щоб
козаків, які твердо вирішили чинити опір польським до ма ган ням та обра ли Богуна
замість податливого Джеджалія своїм ватажком і ви ко нав цем рішення, відрізати од
шляху відступу, захопивши брід і перешкоджаючи переходові че рез річку, — король,
проте, не хотів бути по збав лений такої кількості військ, оскільки у разі, як би козаки
наважилися на битву, це занадто послабило б його армію; виник ні би то й обмін
міркуваннями, хто саме — шляхта чи найманці мали б зайняти цю небезпечну
позиціюs ) , і таким чином, тільки за рішенням військової ради, без відома короля,
3000 чоловік під командуванням Лянцкоронського вирушили вночі на цю позицію.
Безсумнівно, король, який уже під час останньої сутички перебував у смертельній
небезпеці, боявся над усе відчайдушного опору козаків, якби їм ще й відрізали шлях
відступу. Ось чому він різко відказав посланцям шляхти, що тут не сейм, а табір.
Тільки-но козаки виявили Лянцкоронського на цій позиції, вони відра зу ж по-
лишили свій ошанцьований табір зі страху, що той підтягне за собою ще більше під-
кріплення, відтіснили його звідти, штурмували 11 липня 1649 ро ку [am 11 Jul. 1649],
згідно з Рудавським і Ґрондським, батареї t ) , котрими той пере шко джав переправі,
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
154 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
полишили 18 гармат, прапори, тулумбаси [Pauken] та клей но ди [Insignien], які Хмель-
ницький отримав від Владислава, і проклали собі до рогу через ще доступне болото за
допомогою фашин, бічних решіток від возів, одя гу та начиння. Через затримку за цією
роботою Лянцкоронський іще за став їхні [козаків] тили, перемолов 6000 чоловік,
багатьох загнав у болото, з яких 300 до останньої краплі крові боронилися від По-
тоцького, не без утрат у стані поляків-переслідувачів. Один із них [козаків] роздобув
човна і зумів ним так вправно скористатися, що впродовж трьох годин у нього не влу-
чила жодна куля, аж поки двоє з польського війська не ввійшли у во ду й не закололи
його, і [Лянцкоронський] звелів перебити 3000 на вузь кій переправі біля Дубна. На
звістку про втечу козаків до ко заць кого та бо ру, не очікуючи наказу, по спі ши ла коро-
лівська армія, надовго за ба ри ла ся, долаючи та перестрибуючи безліч шанців і ровів та
плюн друючи все навколо, і тому не встигла прийти на підкріплення Лянц ко рон сь ко-
му та заподіяти тилам козаків іще вагомішу шкоду. Серед здобичі тра пи ли ся також
поштова скринька [Brieftasche] Хмельницького, його кореспонденція з Кон стан ти-
но по лем, Москвою і семигородським Вайссенбургом, а та кож шабля, пере да на Хмель-
ниць кому Кон стан ти но поль ським па трі ар хом через Ко ринф сь ко го архієпископа.
30 000 талярів по гра бували поляки з вій ськової каси Хмельницького. Загалом 30 000 ко-
заків та українців [так в оригіналі. — Прим. пер.], згід но з Па сто рі у сом, загинуло у цій
битві й пі сля неї u ) .
Наступного дня король хотів вирушати, щоб переслідувати вже утраченого з по-
ля зору ворога, — але озброєна й поєднана шляхта всіх воєводств звеліла йому до-
повісти, що, позаяк король не схотів скористатися на го дою, коли вони були тут
і оточення козаків проходило так гарно, то тепер вони не ступлять ані на крок далі.
Жодна зручна місцина, подібна до цієї, більше ніколи не від на йдеть ся, щоб загнати
козаків у глухий кут. Закони при пи су ва ли, що подібна заява шляхти могла бути
чинною тільки 2 місяці, як що небез пе ку було відвернено протягом цього терміну.
Вони [шляхта] хотіли до до му, щоб поєднана в їхньому війську «шия республіки»
[Nacken der Republik] ви пад ко ві стю або наміром не бу ла перерубана одним помахом,
а королю за ли ши ли ви рішувати самому, як довго він ще зі своїми найманцями може
три ма ти ся в по лі. Це донесли королю депутати від шляхти, але ще ущипливіші її
слова до нес ли йому його довірені. Король, говорилося, все ще продовжує, хоча
старі мі ні стри повмирали, здійснювати план Влад[ислава] [Blad.] на погибель шлях-
ти. Він використовує останню для варти і для найкривавіших наступів, тоді як ні-
мецькі полки та лінійні частини сидять, склав ши ручки, тому вони й налічують
набагато менше вбитих та поранених, аніж шляхта. Король нібито жалів їх тільки
задля того v ), щоб мати змогу на в’я зу ва ти закони послабленій шлях ті. Він нібито дав
ворогам вислизнути, щоб за тяг ти війну і наражати шляхту на подальші небезпеки.
Тайкома також польські магнати, мабуть, багато попрацювали над створенням та-
кого настрою шляхти w ). Зба га че ні доходами державних відомств, вони з честолюб-
ства вивели в поле ці полки й роти власними коштами, але виявили, що у разі три-
ва ло ї війни їхні гаманці потрапили б у ко лі зію, у котрій вони, як завжди, мусили
більше зважати на державні доходи.
155
На це домагання шляхти король не міг дати просто негативну відповідь, як до-
те пер: то було не одне чи інше воєводство, а вся шляхта, що нарікала зі зброєю
в руках. Король люб’язно запросив її попрямувати з ним що най мен ше до Києва, він
сам заради доброго прикладу йшов попереду до Кре мен ця; але шляхта нестримно
розпорошувалася — проте вона за ли ши ла королю для посилення найманих військ
5000 чоловік (здогадно, ви бра них з його обозу), яким він заздалегідь виплатив три-
місячне грошове утримання. Отже, король мав при собі ще 40 000 чоловік; але
магнати, яким без нього не слід було б віддалятися, вишукували будь-які підстави
спонукати до по вер нен ня також і короля.
То, мовляв, дуже тяжко й небезпечно вишукувати та впокорювати козаків аж за
Дніпром на таких роз логих пустельних просторах. Частину війни, що за ли ши ла ся, —
витіснення козаків із місцевостей по цей бік Дніпра — можна було б по сту по во за-
вершити лінійними частинами. Уже й без того хвороби поширилися серед шлях ти
й серед німців через незвичний клімат, і великі армії в цій висмоктаній во ро гом
країні зазнали б голоду. Адже, нарешті, й воєнна слава короля, кров’ю здо бу та під
Берестечком, лежить на шальках терезів: і було б доцільніше, щоб ко роль тепер про-
вів сейм та звелів ухвалити посилення й надання грошей для армії. З огляду на це
ко роль вимушено доручив командування польськими лі ній ни ми частинами По-
тоцькому і його підлеглому — Калиновському, а [сам] з німцями та магнатами по-
вер ну вся до Варшави. Зосталися загалом тільки 20000 чоловік з урахуванням на ді-
ле них маєтками в Україні магнатів.
Уся ця пригода тоді врятувала козаків. Хмельницький ще раз — здогадно, за-
вдяки грошам — вибазікав собі в хана декілька загонів татар; козаків він скоро зібрав
знову 50 000: тож тепер він стояв у таборі під Масловим Ставом x ), силь ний і міц ний,
немовби й не переживав дня Берестечка. Його циркуляри, ро зі сла ні по Укра ї ні для
піднесення духу жителів, являли собою май стер но ви тка ні взір ці політики. Узяттям
замку Чорштин на ціпському кор до ні [Czorstein an der Zipser Grj nze] емісаром
Хмельницького На пер сь ким [Na pir ski], що сховався під шляхетським ім’ям Коцка
[Kotzka], проте був спійманий за руку Кра ківським єпископом Гембіцьким, він
спричинив вторг нення Ракоці в Польщу, через що король мав би поквапитися з по-
вер нен ням. Нечисленні поляки, що залишалися, були йому не страшні, тим паче
то му, що їхній полководець Микола Потоцький уже одного разу за його спри ян ня
му сив навідати Крим. Ще козаки начебто нічого не втратили, окрім як де кіль ка возів,
декілька супових казанків та дещо з худоби, яку вони перед тим ві ді бра ли в поляків:
щастя, мовляв, мінливе, як місяць, і слід сподіватися, що ко за кам незабаром знову
засвітить повня, тим більше що татарський півмісяць скоро при мішається до їхніх
прапорів. За повідомленнями молдавського й цісарського ре зидента в Констан-
тинополі, Хмельницький домагався також підмоги ту рець ко го півмісяця, щоб через
поєднання турецької й татарської місячних половинок ще впевненіше розраховувати
на повний місяць удачі.
Найбільше мав Хм[ельницький] остерігатися Радзивілла, який, під’ юджу ва-
ний особистою ненавистю проти Хмельницького, хотів його за на па сти ти, щоб
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
156 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
перешкодити одруженню його сина Тимофія з молдавською принцесою [Moldauische
Dumna] і щоб той не став йому свояком. На ба га то менш страш ним був йому По-
тоцький, старий хворобливий чоловік, який невдовзі пі сля відходу короля під час
огляду заявив перед Богом і сенаторами, що він не вин ний, якби з ним трапилося
щось лихе, бо з такою маленькою армією він нібито за гнаний на бойню.
Хоча спочатку його намір полягав у тому, щоб досягти Хмельницького швидки-
ми маршами похідних колон, але спека тієї пори року, виснаженість тяглової худоби,
труднощі переправ через стільки боліт та річок без мостів, що над ло ми ли козаків,
хвороби й брак продовольства у війську, його власна хво роб ли вість і, нарешті, наказ
короля, що він мав би з’єднатися з Радзивіллом та з литовською армією, змінили
його план; і він повернув від Па волоцька [Pawolozk] після обопільно кривавої су-
тички, тим більше що полонені повідомляли про наближення чималої кількості
татар, до Фа сто ва, міста архієпископа Київського. Хмель ниць кий залюбки пере-
шкодив би з’єднанню тих армій: він послав Небабу [Njebeda] назустріч Радзивілло-
ві до Лоєва, але залишився невдоволений тим, що той був битий з утратою трьох
полковників — Півторакожуха, Капусти й Кравченка, — По до бай ло був заблокова-
ний у Чернігові, а Антон [Anton], так само як Гаркуша [Horkussa] — два інші полко-
водці — були відкинуті до Києва. Архієпископ Косов, Печерський ігу мен Йосиф
Тризна та міський магістрат разом із залогою покинули Київ при наближенні Радзи-
вілла — городяни про хали про милість і пощаду за те, що вони ніколи не приєдну-
валися до ко за ків, а під час заворушень навіть багатьом шляхтянам надавали при ту-
лок і рятували життя. Тож Київ був тепер зайнятий польськими військами, жителі
обеззброєні, а місто, як запевняють літописи, було, вірогідно, значною мірою спа-
лене — з помсти військам Хмельницького, що наближалися; одначе, як удають
польські історіографи, воно [горіло] випадково 16-го і по втор но 17 серпня.
Тож Радзивілл тепер очікував на Потоцького, який наближався дуже повіль но,
оскільки смерть через особливу люб’язність до ко заків забрала головну приводну
пружину війни, їхнього заклятого воро га, князя Єремію Вишневецького просто
посеред маршу до Паволоцька. Тим часом Потоцький у жорстокості пішов слідами
Вишневецького: спо чат ку він звелів оголосити амністію в Україні для всіх, хто по-
вертається до плу га, та закликав свої війська до милосердя — проте, позаяк це не
до по мог ло, то у Трилісах [Trylesy], які вперто оборонялися, він від дав життя і майно
жителів на поталу солдатам та звелів повісити ватажка ко заків Олександренка
[Alexandrenko]. Мирні пропозиції Хмельницького від повідно до Зборівських статей
він відкинув і 3 вересня з’єднався з литовською армією під Васильковом, хоча Зо-
ло та рен ко суходолом, а Гаркуша Дніпровською фло тилією шарпали Радзивілла і мали
перешкодити з’єднанню обох армій; проте Зо ло та рен ко був битий Калиновським.
Тож коли це об’єднання армій, і особливо близькість хороброго Радзивілла,
а по тім ще й нещаслива доля, котра спіткала майже кожну виправу козаків цьо го
року, привели Хмельницького до думок про мир, то на Потоцького вплинуло по-
слаблення його армії боями та хворобами, на Радзивілла — посилення По до бай ла,
який із Чернігова вдерся в Литву, [чим] знову підбадьорив там усіх своїх при бічників
157
і замкнув оточення навколо Любеча [Lubecz], і на обох [спра вили дію] зміц нення
Хмельницького за допомогою Кара-Мур зи із 40 000 татар та сумнівний результат
зустрічі, від якої так залежали доля й недоля Польської держави [des Pohlnischen
Reichs]. Пропозиції Хмель ниць ко го — бо ж йому нале жить честь, що досі за фаль-
шивими уявленнями сприймалася як ганьба: зро би ти перший крок до миру, до
обопільного наближення через послаблення ви мог з обох сторін — були почуті: було
послано якогось Маховського до козацького табору, але Хмельницького образили
відмовою від уживання геть манського титулу у зверненому до нього посланні та
пропозицією про усунен ня татар і припинення всякої дружби з ними настільки
сильно, що Ви говський, писар [Notar] Запорозької військової республіки, до клав
усіх зусиль, щоб стримати Хмельницького від різкої від по віді на ці пункти до на-
ступних переговорів. Павло Тетеря і Дан[ило] Ви гов ський мусили поки що зажада-
ти в по ля ків перемир’я: Адам Кисіль, головний апологет миру, Ге ор гій Глібович
[Georg Hlebowitsch], правитель Смоленська, Корвін Ґо ссев сь кий [Corwin Gossiewski],
стольник Литви, та Мих. Кос а ков сь кий [Mich. Cossakowski], по міч ник судді, отри-
мали почесне завдання вести пе ре го во ри з козаками в Білій Церкві. Але, як здава-
лося, бла го сло венна година миру ще не досить пустила коріння та ввібрала в себе
соку: ще необхідно було поливати її людською кров’ю. Поляки на високих тонах
говорили про число ко за ків, яке належало скоротити до 12 000 чоловік. Не встигла
ще звістка про це ді йти до козацької громади, як зчинився справжнісінький бунт
проти Хмель ницького та польських уповноважених. Перший хотів, як гадали, ду-
ма ти тільки про себе і про штабних офіцерів, а просту людину, яку він же сам і ви-
колисав, укинути у старе рабство і найліпших друзів козаків — та тар — назавжди від
них відвернути. Та перш ніж це мало б статися, ні він, ані польські посланці не по-
винні були б вибратися звідти живими. Хмель ниць кий мусив мечем та булавою,
Виговський — усією силою крас но мов ства запобігти штурмові Білоцерківського
замку. Надаремне показувався Ки сіль розпаленілому натовпові та прохав про його
довіру, бо ж він їхня кость від кості: йому відповіли, що хоча останнє і є правдою,
проте його русь кі кості вже обросли польським м’ясом y ) . Через військові заходи
Хмель ниць ко го, котрий поранив найзапальніших заколотників, і деяких на віть убив,
комісари буцімто благополучно втекли до польської армії, але їх ні вози з речами
були сплюндровані натовпом і татарами, які при цьому ви гу ку ва ли: «Laszka bratka,
ale losza nje bratka, sakmanka nje bratka», — тобто: «Поляк наш брат, але його кінь не
є нашим братом, його одіж не є нашим бра том». Хмельницький не проминув ви-
бачити ці дії неотесаної черні як такі, що ста лися проти волі вищих посадовців,
і наполягати тільки на збільшенні кількості ко заків та вилученні статті щодо татар —
але позаяк польська армія зі свого табору біля Германівки [Hermanowka] в бойовому
порядку, зі збро єю наголо присунулася до околиць Білої Церкви, то він не зміг про-
тидіяти тому, що на бурхливому народному сході були обра ні посланцями 12 простих
козаків, щоб із запалом наполягати на віднов ленні чинності Зборівського договору.
Тому поляки ще раз відкотилися до Германівки, де прийняли артилерію та укріплен-
ня з во зів, що саме наспіли, і ще раз помаршували до Білої Церкви. Козаки й татари
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
158 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
цього по се лен ня мужньо виступили їм назустріч, правий литовський фланг під ко-
ман ду ван ням Радзивілла рішуче вигнав їх у чисте поле, [як бджіл] із пасіки [auz den
Binenh usern], але правий фланг Потоцького (котрому Кисіль не радив вдаватися до
кровопролиття) тільки вовтузився з ворогами і дав їм, коли вони приступили ближче,
пов ний заряд артилерії, який відігнав їх назад у місто. Хмельницький знову ви ба чив
ці криваві випадки свавіллям натовпу й татар, і насправді він і на ступ но го дня, хоч
як польські генерали з вищенаведених причин наполягали на негайному наверненні
до миру (з чого вони хотіли робити висновок про щи рість Хмельницького), мав
справу з надто розгнузданим натовпом, щоб навіяти йому мирні настрої на
всенародному сході. Тож отак нарешті при йшли до згоди в таких пунктах, що їх
Пасторіус майже дослівно пере клав з польського оригіналу z ) .
1. Після того як Військо Запорозьке [das Saporoger Heer] і його команду вач ізнову
слухняно підкоряться королю і Речі Посполитій, їм буде дозволено чисельність
у 20 000 осіб. Вони мають бути за ре є стро ва ні сво їм гетьманом та полковниками і жити
в самому тільки Ки їв сь ко му воєводстві, але аж ніяк не у Брацлавському й не в Чер-
нігівському, та й у першому тільки у королівських маєтках. Меш канець шляхетських
ма єтків, якого приймають у козаки, мусить перемандрувати в королівські маєтки
Київського воєводства. Він має право це зробити, попередньо продавши свої землі та
маєтності, причому йо го поміщик або чиновники не мо жуть йому чимось завадити.
2. Реєстрацію 20000 чоловік козаків, які регулярно служитимуть королю і Ре чі
Посполитій, має бути розпочато в найближчому другому тижні пі сля підписання
миру й закінчено до Різдва. Матрикул, або реєстр, ко за ків, який містить ім’я, прі-
звище та місце проживання кожного, має бу ти затверджений підписом гетьмана,
надісланий його величності та збе рі гатися в актах Київського замку. Хто вписаний
у цей матрикул, ко ри ста єть ся зі старих прав і вольностей козаків. Хто ж у ньому не
значиться, той справ ляє перед королівськими замками звичні повинності.
3. Польська армія не повинна бути в Київському, козаки не мусять бути роз-
квартировані в Чернігівському і Брацлавському [Braklawer] воєводствах.
4. Шляхта трьох воєводств повертається до своїх маєтків, ко ролівські чиновни-
ки — до королівських маєтків і розпорядження та управ ління ними, проте вони не
повинні стягати податків, перш ніж бу де закрито реєстр і з’ясовано, хто є козак, а хто
селянин. (Міщани й селяни зва ли ся, на відміну від козаків, pospolitnoje ljadi [поспо-
литими людьми].)
5. Чигирин залишається у володінні з милості короля щоразу на ста нов лю ва но го
гетьмана — за виявлену ним вірність. Полковники по вин ні бути в усьому підпо-
рядковані своєму гетьманові a ) .
6. Грецькій релігії відновлюються її давні вольності, її єпископські ре зи ден ції,
церкви, монастирі та всі її будь-коли знесені маєтності; Київська ко ле гія залиша-
ється в її теперішньому стані.
7. Амністія для всіх і кожного зі шляхти та київських міщан, котрі во ди ли ся
з козаками.
159
8. Євреї мають і надалі мешкати у королівських і шляхетських маєтках та можуть
орендувати доходні місця.
9. Татари мають залишити територію держави, і їм заборонено займати пасови-
ща в її межах. Гетьман обі цяє повернути їх до дружби і до послуг Речі Посполитій
[Republik]. Як що це не станеться до наступного сейму, тоді Військо Запорозьке обі-
цяє, що зречеться їхньої дружби і що виступить походом проти ворогів короля і Речі
Посполитої, подібно до опла чу ва ної армії держави, і захистить кордони, не вестиме
консультацій та не укладатиме угод ані з ними, ані з будь-якими ін ши ми зовнішні-
ми силами, і не прийматиме посланців (Ґрондський), а залишиться у вірній слухня-
ності королю й Речі Посполитій. Як ни ніш ній гетьман, так і його наступник b ) з усі-
ма запорожцями по винні бути завжди напоготові до потреби й наказу короля та Речі
По спо литої.
10. Реєстрація козаків не може поширюватися на Литву.
11. Із Києва, як резиденції архієпископа й осідку во є вод сь ких судів c ) , до реєстру
має бути внесено небагато козаків.
12. На цих пунктах мають поклястися польські комісари та гетьман разом із
полковниками. Польська армія має потім зайняти вказані їй квартири d ) , щоб тут же
дочекатися реєстрації козаків. Татари по вин ні відразу ж вирушити додому, козаки —
так само розстатися з ними. Від гетьмана й усього Війська Запорозького мають бути
від прав ле ні по сланці на наступний сейм, щоб подякувати королю й Речі По сполитій
за прощення всього скоєного.
Після укладеного миру, присяга на вірність якому після обміну декількома за-
ручниками, що були захоплені обома сторонами, урочисто відбулася 28 вересня
1651 р. пе ред лицем обох армій на високому помості, Хмельницький трапезував
із поль ськими генералами і мимохідь вилаявся — Коховський каже: з п’я но го розу-
му — на адресу Лупула, господаря Молдови; на це образився його зять Радзивілл та
розпочав словесний двобій із Хмельницьким, що було за ла го дже но на ступного дня
шляхом перепрошування з боку Хмельницького че рез по се ред ництво Виговського e ).
Старий Потоцький, що полюбляв спокій, ужив усіх за хо дів, що їх вимагали мирні
пункти, і вся держава раділа з приводу миру — що його декотрі спочатку вважали
неймо вір ним, з огляду на велику силу козаків разом і 36 000 польських сол да тів.
§ 21. Готування до нових заворушень. Поразка Калиновського у травні 1652 р.
Тимофій Хмельницький у Лупула в Молдові та зв’язки Богдана Хмельницького
з турками
Узимку за допомогою мішаних комісій, складених із поляків та козаків, Хмель-
ницький, згідно з договором, продирався через осоружну справу ре є стру ван ня та
відмовляння стільком багатьом тисячам селян, які, звичайно, хо ті ли уникнути
польського ярма. Йому вдавалося стримати будь-яке повстання, хо ча він і не міг
придушити всяке ремствування. Готові реєстрові списки [Revisionstabellen] він
надіслав до короля і циркулярним листом привів польські війська у Брац лавський
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
160 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
та Чернігівський воєводства на зимові квар ти ри. Його авторитет при цьому був такий
великий, що жодне поселення не чи нило опору; проте тривало це недовго — так
ізчинилося майже все за гальне ремствування й нарікання проти Хмельницького, що
нібито він уже врятовану Україну знову запродав полякам. Голодні солдати, яким
Річ По сполита не видавала регулярно платню, та шляхетні емігранти, які по вер та-
ли ся й хотіли зібрати докупи втрачене, змагалися один перед одним в немилосерд-
ному поводженні з народом. Як скаржився Хмельницький по га рячих слідах, вони
били козаків, як і селян, забирали в них геть усе, гань били жінок утікачів, які серед
зими не могли взяти із собою свої сім’ї, пі сля того підпалювали хату та спалювали
жінок разом із дітьми. Кожного спі йманого козака саджали на палю f ) . У цій біді
Хмель ниць кий зарадив собі тим, що статтю Білоцерківського миру, згідно з якою
ко жен міг вибрати собі стан або козака, або селянина і в першому випадку пе-
реселитися в Київську область, він поширив також на подальший час пі сля Різдва
та після реєстрування g ) . Та позаяк тепер Київське воєводство стало замалим для всіх
тих, котрі почувалися утисненими і хотіли сюди в’їхати, то Хмельницький виклопо-
тав їм дозвіл від великого кня зя в Москві виїхати на Російську землю й там осісти.
Цар дуже добре при йняв цих людей, приділив їм осідки в околицях Бєлгорода —
у напрямку до Кримського степу необжиті, але наділені багатьма природними дарами
зем лі, — та погодився на збереження за ними майже всіх вольностей укра їн сь ких
козаків. Так за короткий час із нічого виникли квітучі слободи: Ох тир ка, Суми,
Харків, Ізюм та Острогозьк (або Рибна) [Achtirka, Sumi, Charkow, Isum und Ostro gotsch
(oder Rybna)]; під час заколотів Ви гов сь ко го близько 1659 р. вони ще посилилися
багатьма прибульцями з Укра ї ни, і так оці 5 слобід перетворилися на рівно стільки
ж прикордонних пол ків, котрі ще й тепер, хоча й ущемлені в їхніх давніх правах,
допомагають при множувати силу Російської імперії. Так Хмельницький уже тепер
зробив ве ли ко го князя своїм другом — з поляками він передбачав новий розрив;
при чина цього полягала в давно наміченому молдавському одруженні.
Через наполегливо продовжуваний план до здійснення цього одруження, на певно,
Хм[ельницького] [Chm.] не можна виправдати від звинувачень у марнослав стві. Він
повторно писав з цього приводу до турецького двору; поляки пе ре хо пили один із його
листів і не забарилися його листування у при ват них спра вах (яке, що прав да, Хмель-
ницький не міг вести в законний спо сіб, тоб то через короля й поль ський сенат, де засідали
його заздрісники) видати за зго ду з ворогами всупереч Білоцерківському мирові; сам
Лупул, який 1651 р. отримав від поляків індигенат [Indigenat], збудоражив небо й пекло,
аби тільки через поляків стримати Хмельницького від здій снен ня його наміру; але
Хмельницький подвоїв свої домагання до ньо го й урешті-решт пригрозив відвідинами
100 000 весільних гостей. Мол да ва ни, які вважали стільки гостей забагато для своїх хатин,
настійливо пе ре ко ну вали їхнього господаря видати свою дочку, інакше, мовляв, во ни
хочуть видати її самі. На нещастя, Потоцький мав дуже грубого, нещад ного наступника
як великого полководця в особі Ка ли нов сь ко го, який сам володів маєтками також
в Україні й надіслав козакам по гроз ли ве по слан ня за сповільнений відступ деяких шля-
хетських маєтків. Водно час і тоді поль ський сейм був зірваний [zerrissen] через
161
«нєпозволім» [Nie po zwo lim] одного зе мель но го по сла [Landbote], і щодо Білоцерків-
ського ми ру не було вирішено нічого. Більше того, 20 січня 1652 р. під канц ле ра Ра-
дзейовського, як свідчить та єм на хроні ка, — через хтиве домагання короля до його
дружини, або, як по да ва ли при люд ні акти, — через скоєні насильства у Варшаві, але як
запевняє Ра дзе йов сь кий у листі, що його він написав із Стокгольма Хмельницькому
30 березня 1652 р., і підтвердження цього знаходимо в праці Лінажа h ), — через його
колишні таємні стосунки з козаками, котрі випливали з іще роз початих Оссолінським
розслідувань, — був засуджений та змушений до ви їз ду з кра їни. Це все дало привід до
глухого ремствування серед укра їн ців та до їхньої недовіри.
Незважаючи на те, що Калиновський не міг отримати від сейму під кріп лен ня
або хоча б тільки виплати жолду [Gold] кварцянцям, він усе-таки з усіма вій сь ка ми,
які він та кож стягнув із зимових квартир потойбіч Дніпра, із 6000 чо ло вік по ляків
та з 3000 німців — усупереч пораді Пшиємського [Przyjem ski], ко трий ра див зайняти
табір під гарматами Брацлава [Braklaw], — пе ре мі стив ся на роз ташовану перед
Брацлавом рівнину біля Батога [Batow], де він, са ме то му, що це була рівнина, швидше
міг бути оточений татарами. Хмель ниць кий теж озброївся та стягнув війська, але
поширив чутку, буцімто це лю ди на допомогу татарам проти московитів. Коли ж він
побачив, що йо го спо сіб дій не ввів в оману краще [besser] поінформованих поляків,
то звелів за пи та ти в Калиновського: що той, власне, за наміри має зі своїм табором
i ) ? Він, мов ляв, дає йому знати, «що його син Тимофій щонайближчим часом по-
пря мує мимо цих країв на Молдову, а позаяк весільний почет не вирізняєть ся ви-
шуканою поведінкою, то він йому ні за що не може ручатися». Дядь ко ві Калиновсь-
кого, котрий підвів до нього війська з місцевостей по той біч Дніпра і як на квартирах,
так і на марші вчинив нечувані жор сто ко сті, Хм[ельницький] надіслав відрізаний
кінський хвіст і мотузку, спле те ну з кінського волосся, на знак своєї майбутньої
помсти. Коли Нурадін-сул тан [Nuradin Sultan] зі своїми татарами завдав удару по
польському пе ре до во му розвідувальному загонові, то Калиновський для виправлен-
ня своєї по мил ки хотів податися назад до Брацлава [Braclaw]. У той час, проте, як
та та ри напали на кінноту ар’єргарду, привели в сум’яття й кинули [її] на польську
пі хоту, через що та була змушена вести вогонь по власних, перемішаних із та тарами
земляках k ) , — Тимофій зі своїми козаками прокрався в ліс по пе ред передового за-
гону, підпалив посланий наперед польський обоз [Bagage] і там же повбивав усіх із
німецької піхоти, котрі хотіли втекти до лісу. Цим ма нев ром він загнав поляків між
двох вогнів, тож, зважаючи на близькість річки Бу г, яка перешкоджала відходові вбік,
генерали і все, що ще уникло смерті, му си ли здатися. Козацькі полковники l ) через
підкуп Карач-бея [Ka raz beg] як старшого з мурз та через обіцянку султанові Нурадіну
багатої здо би чі в Поділлі, певно та кож Кам’янецької фортеці, довели тут справу до
то го, що той за певну суму грошей, яку татари інакше отри ма ли б за звільнення
бранців, погодився на замордування всіх полонених по ля ків. Яка нам із того користь,
казали козаки, якщо колись поляки по вер нуть ся з татарського полону тільки ще
лютішими проти нас і мстивішими, по дібно до Потоцького? Завойовану звитягу
може бути довершено й обер не но на користь тільки через погибель усіх. Отже, таким
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
162 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
чином, згідно з Ґронд ським, варварська різанина тривала цілі 3 дні. Тільки 10 знатних
поляків завдяки особливій приязні татарських мурз були вирвані з ла бетів смерті.
Ця битва стала кличем, за яким негайно були погнані з України всі шлях тичі
та їхні управителі. Татари почали прочісувати Польщу вздовж і впопе рек, вся дер-
жава сповнилася страхом і риданнями; вже у Варшаві готували ся тікати на плотах
до Ґданська. Поляки мусять тут визнати m ) , що Хмель ницькому було б легко або
повністю придушити Польську державу та від дати її на поталу туркам і татарам,
або ж самому заподіяти в її серці рани, через які вона століттями спливала б кров’ю,
якби тільки Хмель ниць кий відклав марш на Молдову та всю свою козацьку і та-
тарську потугу за вернув на Краків та Варшаву. Великий чоловік був надто чесний
для цьо го! Він звелів своєму синові вирушати в Молдову й відбути вінчання в Яс-
сах, — а він сам вважав себе змушеним татарами, згідно з даною їм ко за ка ми під
Батогом [bey Batow] обіцянкою, здійснити облогу Кам’янця [Kaminiek]. Певно,
що в нього не було справді серйозної причини для цієї облоги: його намір не сягав
да лі охоронної армії [Observations-Armee], щоб прикрити вінчання свого си на, —
тому й дозволив він невдовзі відігнати себе гарматами фортеці. Та та ри, вочевидь,
помітили цю його байдужість і вже тоді виказали йому знак свого невдоволення.
Тим часом на 23 липня було призначено скликання польського сейму, щоб
порадитися про оборону держави. Тут було ухвалено (оскільки шляхта не могла
бути так хутко призвана і це допоміжне джерело мало бути при бе ре жене до
останньої миті) створення так званої польової сторожі (miles agra rius), для чого
з певної кількості ланів мусила виставлятися людина. На сеймі Ієро ні ма
Радзейовського було оголошено зрадником батьківщини на під ста ві перехоплення
Визицьким [Wyzicki] його гінця Ясенського [Jasienski] та йо го вже раніше згаданого
листа до Хмельницького n ) , в якому він тому до по ві дав, що його шведська велич-
ність найближчим часом хочуть піти вій ною на Ко ро лівство Польщу і запрошують
його, Хмельницького, та кня зя Семигороддя до тіснішого зв’язку. Дивно, що
Карл XII після стількох років знову вхопився за план Христини [Plan Christinens]
і ро бив з козаками спільну справу, — але тоді він не натрапив на хороброго і серед
своїх бойових побратимів дуже поважаного Хмельницького. З усьо го цього можна
легко передректи спосіб, у який були прийняті посланці, що їх Хмельницький
послав до сейму, аби вибачити крок, до якого Калинов ський змусив його сина. Він
звелів серйозно заявити o ) , що в його сина хо чуть відібрати землю, воду й траву, —
все, чого навіть сам Бог не позбавляє злих так само, як і смиренних. Якщо ж люди
з весільного почту у своїй са мо обороні зайшли надто далеко, то він вибачається за
них. Він на ді слав також листа, якого він перед тим написав Калиновському і який
фігурував ще після його смерті. Поляки хотіли в цьому посланні вба ча ти лише, що
Хмельницький має їх за дурників, та відпустили по слан ців без відповіді. На друге
лише настійливе послання того сенат за твер див комісарів для переговорів про мир,
які повинні були вирушити до [гетьмана], а саме — За цві лі хов ського та Чорного
[Sachwilichowski, Tscherni]. Їхні заяви видавалися зо всім не узгодженими із зазна-
ною під Батогом [bey Batow] поразкою. Хмельницький мав без жодних розмов
163
урвати всі стосунки з татарами й віддати свого сина Тимофія в за ручники. Украй
роздратований, ляснув Хмельницький по шаблі. «За че кай те, — вигукнув він, — ви
не маєте більше знущатися з мене, ви, поляки! Я знаю, що ви пускаєтесь на мою
погибель — але саме цим ви тільки унеможливлюєте моє зречення від дружби
з татарами. Як можете ви мого си на Тимофія вимагати в заручники? Я маю його
розлучити з його молодою дру жи ною? Мій інший син замалий для застави. Скажіть
вашому королю, що він, якщо хоче миру, повинен присягнутися на Зборівських
пунктах, які я Вам, полякам, прописав із шаблею в руці».
Що польська віповідь на це полягатиме у громові гармат і у сви с тові оголених
на смерть шабель — те Хмельницький міг передбачити. Він знав також, что Радул,
князь Волощини, підбурює проти Лупула і проти юно го Тимофія як при Порті, так
і при князі в Семигородді: адже Тимофій на чеб то вже під час весілля промовив,
що він зуміє в Порти викупити собі Молдову, принаймні волоська дружина
секретаря [господарської канцелярії] Лупула — Ште фа на [des Lupulischen Sekret rs
Stephan] — по ві до ми ла про це на свою батьківщину. Радул висловив своє
занепокоєння чес то люб ному князеві Семигороддя Ґеорґію Ракоці, поставив за
мету його домагань згадані скарби Лупула і виставив моторного Ти мо фія, котрий
ставав занадто могутнім, небезпечним сусідою, що міг би стати ще небезпечнішим,
якби від турецького двору отримав ще й Во ло щи ну. Ці подання були почуті,
молодому Хмельницькому на майбутній рік загрожувала буря [Sturm], що її старий
Хмельницький, на певне, передбачав. Тож він не тіль ки спорядився сам проти
поляків (які, здо гад но, Радулом і Ра ко ці теж були прилучені до таємниці, бо ж
і Ракоці, згід но із записом 1655 р., за ці та інші в сукупності надані королівству
по слу ги був удо сто є ний індигенату), але й ви рі шив також, за та ких кри тич них
обставин, підпорядкувати себе та Україну ту рецькому про тек то ра то ві. «Ко ли, —
розповідає літопис, — Мир го род сь кий полковник Глад кий і якийсь собі
Гуляницький до рікали йому за те й нагадували, як то непристойно, що він,
християнин, ні би то хо че їх запродати в турецьке рабство, — то він зве лів Гладкому
стя ти го ло ву, а Гуляницького запроторити в монастир». На прикладі цього жор-
сто ко го вчинку, що не робить Хмельницькому честі, можна, між іншим, помітити
спо сіб ви ко ристання військового послуху та авторитет Хмельницького, який він
підтримував, незважаючи на невдо во лен ня його союзом із тур ками, ко т ре, за по-
ві дом лен ням поляків, па нувало також се ред непри лу ченого до унії ду хів ниц тва, —
але також можна помітити й настирливу наполегливість, із якою він продовжував
іти од но го разу наперед накресленою дорогою.
§ 22. Поразка Стефана Чарнецького. Смерть Тимофія Хмельницького в Сучаві.
Підтвердження Зборівських пунктів у Жванці. 1653 рік
В оборонному альянсі з Туреччиною Хмельницький прорахувався. При ту-
рецькому дворі за часів правління іще молодого Мухамеда IV панували без лад дя
й анархія, і завоювання Кандії [Candia] привертало увагу дивану біль ше, ніж північні
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
164 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
справи. Тож Хмельницький мусив шукати всілякої до по мо ги проти ретельно
скомбінованих планів своїх ворогів тільки в собі са мо му та в дружбі з татарами.
Хоробрий, як для свого часу й місцевості, Рішельє, ро зумний дотеперішній
посередник між козаками й поляками Адам Кисіль, во є вода київський p ) , вже помер.
Тоді король Казимир ще взимку зве лів вправному полководцеві Стефану Чар-
нецькому з 15 000 чоловік удер ти ся в Україну, щоб, як повідомляє літопис,
скористатися з вищезгаданих роз ко лів, що сталися між козаками, та втихомирити
Україну, перш ніж іще не змогли себе показати серйозним чинником шведи,
конференція з якими 21 лютого 1653 р. зазнала краху у спосіб, що загрожував війною.
Чар нець кий завоював декілька населених пунктів, перш ніж Хмельницький устиг
удатися до оборони; під час штурму Монастирища він дістав поранення — ця
обставина й брак гармат, а та кож сувора пора року спричинилися до того, що він не
зміг вистояти проти чис ленного козацького війська під командуванням Богуна
й залишив йому свій обоз та багатьох поранених.
Невдовзі після Чарнецького також Радул зі своїми волохами і полково дець князя
Ракоці — Янош Кемень [Johann Kem ny] із 15 000 чоловік се ми го род ців q ) з’явилися
в Молдові та з першого ж наскоку погнали Лупула разом із його зятем в Україну.
Старий Хмельницький мусив пиль нувати за королем Польщі, котрий озброювався
заново, — одначе він дав стільки військ, без скількох тільки міг обійтися, своєму
синові та тестеві на підмогу; і наказний гетьман, або генерал-лей те нант (бо цей титул
одержував той полковник, якому доручалося головне ко ман ду ван ня над кількома
полками під час військового походу), Федоренко ви явився настільки вдалим r ) , що
вщент розбив Кеменя під Яссами і знову по садовив Лупула на його престол. Проте
й Ракоці не був тим чоловіком, що дозволяє собі скоро відмовитися від якогось
наміру. Він і Радул зве ли наклеп на козаків при турецькім дворі, що нібито вони на
своєму зво рот но му шляху жорстоко спустошили країну, і в нестійкому дивані
спричинили призначення колишнього секретаря, що слу жив Лупулові, — Стефана
Мунтянського [Stephan Metianszki] господарем Молдови, посадження якого на
престол було доручено Радулові й Ра ко ці.
У той час як король Польщі дуже повільно стягав докупи ухвалене то рік
суспільними станами посполите рушення і ще у вересні перебував у Лем бер зі
[Львові], де також дав аудієнцію російському послові s ) , з’явився інший полководець
семигородського князя, на ймення Стефан Петкі [Stephan Petki], виграв битву
в молодого Хмельницького та змусив його разом із те щею і згаданими скарбами
тікати до Сучави. Сам Лупул обрав дорогу до Хмель ницького в Україну — і тут нібито
обидва направили до короля, який усе ще стояв біля Глинян [Glinian], гінців: із
проханням першо го — про допомогу, а останнього — про мир за Зборівськими
статтями t ) . І те й те однаково безплідно! Гірше з тим — Казимир перекинувся до
їх ніх ворогів та послав 4000 чоловік легкої кінноти на підмогу тим, котрі здійснювали
облогу [Сучави], за що витребував їхню співучасть проти Хмельницького. Упродовж
пів тора місяця обложені проявляли всі чудеса хоробрості. Сама дружина господа ря
[Молдови] запалювала всіх на героїчний опір. Мужні семигородці [трансільванці]
165
не боялися жодної праці чи небезпеки, але штурм бастіонів, що їх боронили козаки,
видавався їм не до снаги. Хмельницький му сив звіддалік споглядати облогу, оскільки
його увагу займала ко ро лів ська армія, яка вже просунулася до Бара, поступово
пробивалася далі й очікувала вершини свого бойового щастя під Сучавою. Татари
й цього ра зу показали себе друзями, як то змальовує Овід [Ovid], котрі при нещасті
змі нюють свою міну; вони не дали себе спонукати до участі у протистоянні. Тож
і вирішило долю фортеці одне гарматне ядро: воно влучило в Тимофія Хмель-
ницького. 9 жовтня Сучаву було здано: козаки отримали право віль но го відступу —
вони також нібито могли забрати з собою все, що при несли: свої прапори та рушниці
вони повинні були, відходячи, покласти до ніг переможців, присягнути на вірність
королю Польщі та Речі По спо ли тій, затим знову отримати прапори і зброю та
просуватися до ко ро лів сь ко го табору. Але помилку було допущено в тому, що для
них було виділено за мале супроводження польських кіннотників під командуванням
ротмістра Мо гильницького [Mogielnicki]: бо ж козаки, які лже при ся гу полякам,
немовбито у просту відплату, не вважали злочином, за бу ли свою клятву, розсіяли
свій конвой і з мертвим тілом [колись] сповненого надій Ти мофія та із закутим
у кайдани Могильницьким прибули до згорьованого бать ка.
Тепер і 10-тисячна семигородсько-волоська армія під командуванням Міх. Мікея
[Mich. Mikej] (який за це разом зі своїм князем Францом [Ференцом] Ра коці, потім
із Францом [Ференцом] Редеї, Яношем Кеменем, Стефаном Петкі отримав право
на здобуття громадянства [Indigenat] в Поль щі) могла по єд на ти ся з королівською,
яка в кінці жовтня продовжила свій марш до Жван ця в Україні й тут отаборилися.
Тим самим було заповнено прогалину, за по ді яну порою року та браком провіанту,
особливо серед німецького пі шо го люду. Навпроти, Хмельницькому вдалося знову
отримати допомогу та тарського хана, з якою він потім і оточив короля у Жванець-
кому таборі. Швид кі напади татар змусили короля вдатися до його звичайного до-
по між но го заходу — порятунку шляхом підкупу хана, і задіяння Мікея тут теж дуже
допомогло. Насправді того вимагала політична система татар, якій вони залишали-
ся навдивовижу вірними: ніколи не давати жодній із протиборних сторін стати за-
надто могутньою, щоб не мати з нею кло по тів і завжди мати нагоду вилазками та
військовими послугами ви тис ка ти гроші від тієї чи іншої сторони. І цього разу вони
схилилися до партії слаб кішого та уклали з королем мир, ще тісніше зав’язаний
через [наявність] заручників (Лянцкоронського та Оссолінського [Lanz ko ron ski,
Osselnicki]). Для годиться вони зажадали для своїх соратників, коза ків, дотримання
Зборівських пунктів. Але потай вони прислухалися до пла ну короля, за яким козаки
найближчим часом мали бути цілковито уярм ле ні, включені до польських військ,
а потім московити мали зазнати на па ду об’ єднаної польсько-татарської армії і тата-
рам мали бути повернені Ас тра ханська й Казанська держави. Про це вважають
слушним повідомити лі то писці. Коховський теж навіть не заперечує цього u ) , і історія
це під твер джує. За Ґрондським v ) , саме король дозволив татарам, немовби для пе ред-
чуття здобичі, що її можна буде взяти з Москви, упродовж 40 днів вдиратися в області
козаків із набігами в Московську [землю] та забирати невіль ни ків, щоб тим самим,
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
166 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
з огляду на перших, нібито покласти початок май бут ньому дотриманню Зборівських
статей! Але татари зловжили отри ма ним дозволом у такий спосіб, що застерігав того,
котрий їх цим дозволом на ділив: вони нишпорили у Волині [Vohlynien] та Литві
й накоїли біль ше біди, ніж її спричинила вся козацька війна. Тільки в самій Волині
во ни зірвали близько 70 велелюдних шляхетських весільних зібрань, а за га лом від
них потерпіло близько 5000 шляхтичів, король, повертаючись назад, бачив полум’я
подільських сіл, підпалених татарами, вони навіть вда ли, ніби хочуть перезимувати
в нижніх польських воєводствах, якби їм сер йозно не пригрозили спішно стягнені
польські полки. Хмельницький, як спо глядач цих подій, прибрав собі личину покори:
нібито сам не наважуючись послати до короля гінців, він звелів тільки через поль-
ських генералів запропонувати надіслати нових польських комісарів для надання
чинності Зборівським статтям. Тим часом він з усією ре тель ністю працював над тим,
щоб відтягти татар від їхнього нового альян су. Вищезгаданий принцип татар і обіцяні
річні субсидії, що в та тар називалися «арач» [Aracz], зводили нанівець його на-
магання. Отже, Хмель ницький, щоб порятувати себе й Україну від неприємної йому
та ко за кам переміни, мусив удатися до іншого засобу — того засобу, що до нього вже
торік схилялися духівництво, Гладкий та багато хто в Укра ї ні: він мусив кинутися
в обійми своїм єдиновірцям — московитам, які те пер, за правління Олексія, стали
жвавішими й страшнішими. Хмельниць кий тут справді пройшов дуже близько від
самодержавства над Україною; тіль ки один-єдиний рік відокремлював його від цього.
Якби він зміг пе ре че ка ти рік — Карл Густав удерся в Польщу: тоді козаки мали б
най ліп шу нагоду стати незалежними. Здається, однак, що обережність не дала Україні
шансу на незалежне існування.
Третій період.
Україна поділена між росіянами і поляками, але козаки здебільшого під
російським пануванням від 1654 р. до новітніх часів.
Перший підрозділ: від 1654 до 1733 р.
Відокремлення власне запорозьких, або січових, козаків від українських козаків та, як
наслідок, зміна головнокомандування. Козаки стають небезпечними для Російської дер-
жави [dem Russischen Reiche] через урізання їхніх привілеїв та спричинену цим хиткість,
і Мазепа виступає союзником Карла XII.
§ 1. Історія і передумови підпорядкування Хмельницького московському захистові.
1654 р.
У той час як польська шляхта на сеймі 1654 р. зробила королю дуже неввіч ли ві
закиди щодо його тривалого перебування в Лемберзі [Львові] і що до відпущення
козаків із Сучави — нібито він тільки пильнував за май ном Тимофія, щоб розподі-
лити його серед своїх мазунчиків, — Хмель ницький ще до кінця 1653 р. зібрав свою
старшину та полковни ків і поставив перед ними запитання: чи вони хочуть радше
167
слухатися ка то лиць ко го короля та жити у дружбі з магометанами, чи бути захище-
ними пра во славним могутнім монархом? Відповідь усіх можна було передбачити.
Григорій Гуляницький [Gregor Huljanitzki] (саме той, котрий уже 1652 р. радив здій-
снити цей крок, але тоді ще поплатився за це перебуванням у мо на стирі) з деякими
іншими [особами] виїхав до Москви, щоб подати цареві рі шення Хмельницького.
Відразу ж боярин Василь Васильович Бутурлін у су проводі декількох придворних
був посланий в Україну — з такою по квап ливістю, що не могла не видати радість
царя Олексія з цієї нагоди. Хмель ницький по тому знову скликав своїх старшин до
Переяслава на свято Бо гоявлення 1654 р. та доповів їм про нову оборонну справу.
Усі погоди ли ся; російський представник [der Russische Minister] підписав усі умови,
які вимагалися; тож усі міста й села [Dörferweis] склали присягу вірності, звеселялися
й торжествували та обіцяли самі собі спокійне безкривдне життя. Щоб посилити
добрий на стрій, Бутурлін роздав соболеві хутра та інші дарунки. 17 лютого верховний
суддя Михайло Богданович та Переяславський полковник Павло Тетеря ви їха ли
з деякими товаришами або простолюдинами [mit einigen Towarischtschen oder Gemei-
nen], щоб доставити цареві уро чистий акт вірно під дан ства і, навпаки, забрати акт
підтвердження всіх привілеїв, що їх вони отри мали від великих князів литовських
або польських королів і частково також під час перемовин із царським представни-
ком. Витяг з цього примітного акта уміщено в рукописному літопису. При міт ний
він тому, що показує той масштаб, за яким можемо оцінювати по водження росій-
ського правителя [des Russischen Regenten] з козаками. Адже це манера кабінетних
учених — пі клуватися також про моральність всесвітньо-історичних подій, котрі
розігруються в театрі отих подій, — тим ретельніше, чим менше вони часто-густо
самі їх творять. Ми це робили і стосовно більш аристократичного уряду Польщі;
тому такий самий підхід ми мусимо зберегти і щодо монархічного уряду Росії. Зміст
цього акта, отже, такий a ).
1. Козаки мали самі судити себе за їхніми правами (і то були права Магде бур зькі,
які допускали коротке тривання процесу як у справах тор гів лі, так і військових)
через посередництво їхніх старшин і товаришів [Towarisch tschen]. Якщо в одному
поселенні було лише троє козаків, то двоє з них ма ли бути вповноважені судити
третього. Жоден боярин і жоден цар ський чиновник не повинен був утручатися
у справи їхньої юстиції.
2. Майно козака мало бути священним, залишатися вдові й дитині. Взага лі,
надані козакам та українцям литовськими великими князями й поль сь ки ми коро-
лями привілеї мали бути чинними і суворо дотримува ти ся.
3. Митрополит [Metropolik] Київський повинен був перебувати просто під бла-
го словенням архієпископа Московського, але не під його судочин ством.
4. В українських містах і селах, які були не цілковито зайняті козаками, ма ли
бути поставлені російські чиновники, щоб у міщан та селян — але в жодному разі
не в козаків — збирати податки грошима й збіжжям. Із цих доходів мали винагоро-
джуватися 60 000 b ) реєстрових козаків річ ною платнею у 3 карбованці.
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
168 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
5. Гетьман мав користатися річним утриманням у 1000 дукатів і понад те до ходами
з Чигирина. Обозний, або фельдцейгмайстер [«Obosnii oder Feld zeug meister»], зі
своєю ар ти ле рі єю по ви нен був зайняти в Корсуні свою штаб-квартиру; решта стар-
шини — полковники, полкові старшини, отамани й хорунжі — мали отри му ва ти
певні річні доходи згідно з їхнім рангом.
6. Гетьман не повинен був приймати іноземних посланців, а мав би спря мо ву вати
їх до царя. Тим паче він сам без царського наказу не повинен був направляти послів
за кордон.
7. Із кримським ханом він не повинен був водити товариство, а тільки мир но
з ним жити, щоб татарам не хотілося вдертися в Малоросію (цю на зву, отже, повинна
була прийняти Україна).
8. Після смерті гетьмана новий мав бути обраний козаками з їхнього се редо вища
і вказаний цареві, щоб Його Царська Ве лич ність прикликала його до себе й удо-
стоїла командирською бу ла вою, прапором та затверджувальною грамотою c ) .
Дуже примітну обставину про схиляння козаків розповідає нам Ка те ри на II
у своєму указі про скасування Січі. У багатьох польських війнах бу цім то було
упущення зі зміною тієї частини козаків, що була призначена для охо ро ни ост-
ровів. Ті згодом побудували Січ (а саме на Микитиному остро ві, за 30 верст від
попереднього острівного осідку Томашівки) або ж село з постійних хат. Зазвичай
цим охоронцям заборонялося брати жінок та дітей із собою, щоб вони справля-
ли свою службу пильніше й менш обтяжено і щоб у разі татарського нападу їхні
близькі не наражалися на небезпеку. Оскіль ки вони не були змінені, то звикли
до неробського холостяцького жит тя, зробили з того закон, більше не покидали
свою Січ та не поверталися в Укра їну. Вони приймали у свої лави молодих ши-
байголів, які до них ча с то прибігали. У 1654 р. при схилянні України їх було ще
не так багато; тому коли Бутурлін запитав Хмельницького, чому він не взяв при-
сягу і в цих острів’ян, — то Хмельницький відповів, що вони, мов ляв, аж занад-
то бідні й незначні.
Отаким чином воно й було укладене — це оборонне об’єднання, одне з най-
важливіших здобутків російської влади. Так без помаху меча була зво йо ва на краї-
на, що розмірами дорівнювала цілому королівству. Так на обо ро ну Росії були по-
ставлені 60 000 осіб хоробрих піхотинців, які царській скарб ни ці не коштували
жодного гелера. Нові оборонні відносини обіцяли бути тривалими й міцними.
Московський двір за царювання Олексія рап том почав піддаватися завойовниць-
кій сверблячці — яке бажане поле для ко заць кої відваги! Релігія була однаковісінь-
ка; мови, походження нічим сут тє вим не різнилися. Тим більше викликає подиву,
що союз між Велико- і Ма ло росією, котрий видається таким природним, ще так
часто розривався і що часто-густо поновне його з’єднання та зміцнення ще кошту-
вало деяких років та деяких потоків людської крові, поки нарешті панівний у дусі
ро сій ського уряду імператив не розшматував республікансько-військову кон сти-
ту цію та породжену цим волелюбну затятість козаків і закинув вибудувані з ними
договори до старого мотлоху.
169
Література
[примітки Й.-Х. Енгеля]:
[Прим. до § 17]
k)
[Ґрондський]. С. 99.
l) Останнє є імовірнішим. Оскільки в подальшій війні проти поляків Хмельниць-
кий зно ву залишив її сидіти, а Тимофій Хмельницький, її ворог (імовірно, син від
попереднього, законного шлюбу), звелів її схопити та повісити. Ґрондський. С. 248.
m) Коховський. С. 107.
n) Ґрондський. С. 90.
o) За Юзефовичем, Хмельницький [Chm.] уже в жовтні 1648 року перед Лемберґом
[Львовом] мав при собі 15 000 румельських турків [Rumelische Türken]. Тож видаєть-
ся звичайнісіньким на клепом те, що це турецьке послання було буцімто відповіддю
на заявку Хмель ниць кого [Chm.] щодо верховного владарювання над Україною, яку
він передав султанові через Джалалія [Dsiadidaly]. Коховський. С. 111.
p) Коховський. С. 108.
q) Ґрондський. С. 99.
r) Хмельницький супроводив ці вимоги усною погрозою, що він урешті-решт
не потерпить в Україні жодного шляхти ча, якщо шляхта не цінуватиме козаків вище
та не буде слухнянішою королю. Пасторіус. С. 301.
s) С. 40. Ita penitus virilem animum istis crepundiis captum esse, parum credibile fuit.
Prorsus vt certam conjecturam facere non liceat, quid illum adeo ferocem tunc reddiderit.
t) Пастор [iyc]. С. 289.
u) Isti confessui in quibusdam auctoritas co mitialis conceditur. Past. hist. plen. С. 292.
v) Pastor. hist. plen. II. С. 3–4.
w) Згідно з Пасторіусом, був то саме хан Іслам-Ґірей, якого Хмель ницький колись
спіймав, доставив до Владислава [Vlad.], але той його відпустив. II. С. 60.
[Прим. до § 18]
x) Лінаж. С. 163.
y) Лобщинський у своїй смиренній простоті гадає, що цей дощ зійшов від чаклун-
ства козаків.
z) Хмельницький у подальшому (Annales ad annum 1655. Період III, § 3) закидав
ханові: татари, мовляв, від часів Зборівського договору не були щирими щодо ко-
заків. Адже під Зборовом вони вимагали спіймати короля й доставити його до
Криму (щоб хапнути за нього добрий викуп), але ж намір козаків сягнув лише до
тієї міри, щоб війною стримати шляхтичів від мордування селян та вибороти дав-
ні вольності козаків.
a) Цим істотним визначенням виручає Ґрондський, С. 100. Решту написано в Пас-
торіуса, II, С. 107 і далі, та в Шерера, pièces justificatives. С. 236.
b ) Так подає Островський дослівно. Але Пасторіус, сам настоятель собору
і Protonotarius Apostolicus, перекручує цю статтю таким чином: «Ratione unionis tam
in regno, quam in M. Duc. Lithvaniae tollendae, item ratione libertatum & jurium ecclesiae
ritus Graeci bonorumque ad eam antiquitus pertinentium prout cum Metropolita Kiewiensi
& Spiritualibus Graecis in proxime futuris Comitiis transigetur, ut transactio illa valeat,
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
170 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
& quaelibet pars suo jure & libertatibus fruatur, Rex concedit, eidemque Metropolitae
locum in senatu permittit». Антоній Селява [Anton Sielawa], титулярний уніатський
архі єпископ Київський і водночас Полоцький, через загрозу життю мусив жити
в Тикочині [Tykoczin] та помер 1655 р.
c ) Hist. belli Cosacco-Pol. С. 68.
d ) Увесь пасквіль, але позбавлений дотепності, наведено у Ґрондського.
e ) Compendium Consiliorum Cancellarii Magni.
f ) Rebellioni Cosaccorum studio quaesitas caussas ex convulsione pactorum cum
vicinis.
g ) Коховський. С. 167.
h ) Радзейовський у Лінажа. С. 193. [Radzieiowski bey Linage]
[Прим. до § 19]
i ) Руські селяни ще з часів їхніх давніх київських та галицьких національних князів
утвердили свого роду право вільного пересування. Бюшинг. — Т. IX. — С. 432. [Büsching
IX. S. 432]
k ) Охотные войска [Ochotnaja wojska].
l ) Коховський. С. 150.
m ) С. 208. Він навіть виставляє напоказ листа хана, в якому той відраджує Хмель-
ницького від пияцтва.
n ) Тепер діяльність Хмельницького, як видно, сягала Стокгольма. 1650 р. туди
при був татарський посланець із завданням, щоб Христина для зміцнення дружби
з ханом зволила послати когось до Криму. У Польщі це було записано на рахунок
Хмель ниць кого. Пуффендорф [Puffendorf]. Шведська історія війни [schwed. Kriegs ge-
schich te]. Т. XX. § 57. Рудавський [Rudawski]. С. 65 і 66.
o ) Hist. plenior. I. С. 162.
p ) Згідно з Пасторіусом, тільки всередині їхніх кордонів.
q ) Ця назва походить від «restis» — «мотузка», тому що за недотримання
розпоряджен ня передбачалася страта.
[Прим. до § 20]
r ) Цей закид ханові літопис робить цілком неприховано.
s ) Пасторіус. Т. II. С. 208.
t ) Коховський звинувачує Богуна, що той спо чатку з кількома довіреними під при-
во дом рекогносціювання нібито хотів був накивати звідти п’ятами, і вся решта армії
була змушена до подібного. Пасторіус розповідає, що, коли Богун виступив проти
Лянцкоронського, серед козаків запанував переляк, і вони без лад но повтікали.
u ) Згідно з літописом — навіть 50 000. Але це описка навіть і не узгоджується із
даними поляків.
v ) Ґрондський запевняє, буцімто ко роль заявив, що не гідно задля поразки се лян
проливати шляхетну кров його німецьких військ.
w ) Також тоді ще при королі дуже впливовий віце-канцлер Ієронім Радзейовський,
за йо го словами, на чеб то багато зробив для то го, щоб шляхта не йшла далі, а король
від сту пив. При най мні 1652 р. він намагався переконати в то му Хмельницького. Ко-
хов сь кий. С. 337. Таким чином, хо ча Ра дзе йов сь кий не схвалив плану Оссолінського
(Лі наж), проте завжди добре ставився до козаків.
171
x) Ґрондський зводить його силу тільки до 40 000 чоловік, серед них 2000 татар.
y ) Ґрондський. С. 203.
z ) Пор. Коховський: С. 294; Ґрондський. С. 211.
a ) «Tribuni sub imperio Ducum, quos Regia Ma jestas exercitui Cosaccorum praefecerit,
sunto». Так у Пасторіуса. Але як сильно Ко ховський перекручує цей пункт: «Ma gi-
stratus minores ex commendatione fidei me ritorumque surrogabuntur a Ducibus Re gni in
omnibus dependendo».
b ) Котрі, згідно з Ґрондським, мали призна чатися королем за рекомендацією і по-
данням козаків.
c ) quo pacatius termini judiciales peragi possint. Ґрондський. С. 212.
d ) Потойбіч річки Горинь (Ґрондський). Nec unquam exercitus Polonus ad quartiria
ultra hunc fluvium coilocetur.
e ) Коховський: С. 297. Пасторіус: II. С. 297. Рудавський оповідає про те, що по ляки
нібито напилися й посягнули на життя Хмельницького, який, одначе, встиг намас-
тити салом п’яти.
[Прим. до § 21]
f ) Ґрондський: С. 240.
g ) Звідси, ймовірно, проросло зви ну ва чен ня Коховського, буцімто Хмельницький
надіслав список із 20 000 чоловік, а на ділі записав 40 000.
h ) Наприкінці цієї книги.
i ) Літопис [Annalen].
k ) За іншими, менш вірогідними по ві дом лен ня ми, між Калиновським та квар-
цян ця ми виникла розбіжність, і німці за на ка зом першого обстріляли останніх.
l ) Насправді Пасторіус каже це про Хмель ницького та Виговського, які були зо всім
не проти.
m ) Рудавський. С. 105; Кох[овський] С. 333 і 347.
n ) Залуський. Епістоли [Zaluski epistolae], II. С. 548.
o ) Літопис.
[Прим. до § 22]
p ) Літопис робить його нащадком дав ньо го київського боярина й полководця
Святольда [Swatold], який жив у 1128 р.
q ) Міх. Лебрехт. Семигородські князі [Mich. Lebrecht. Siebenbürgische Fürsten], II.
С. 239. Германнштадт [Hermannstadt], 1792. 8.
r ) Коховський, С. 368, приписує турецько му комісарові погамування ворожнечі
й спонукання об’єднаної армії до по вер нен ня назад.
s ) Ці посланці, згідно з Коховським, говорили вже не про книжкові образи, а про
воль но сті України та скасування унії, тобто вже тоді справляли вплив на внутрішні
польські справи, певно не без пожадання України.
t ) Рудавський, С. 127. Кох[овський], С. 325.
u ) С. 405.
v ) Коховський наводить той факт, що хан тільки попросив пробачення за те, якби
непогамовні ногайці десь би там попу сту вали.
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
172 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
[Прим. до: Третій період, перший підрозділ, § 1]
a ) Грамота є настільки важливою, що ми вмі щуємо тут також витяг із праці пана
надвірного радника Шльоцера «Додат ки до новозміненої Росії» (Рига і Лейп ціг,
1770. — II. — С. 423), який він сам зробив у будинку графа Розумовського з достовір-
ного списку, щоб порівняти з витягом із літопису.
«3 березня 7162 року (тобто 17 лютого 1654 р.) під [владарюванням] царя Оле к сія
Михайловича гетьман Богдан Хмель ниць кий разом з усіма Запорозькими вій ськами,
старшинами та жителями Малоросії, позаяк поляки утискали їх у їхній вольності
і грецькій релігії, після того як вони вже відбули переговори за [правління] ц[аря]
Михайла Федоровича і патріарха Філарета, на вічні часи пішов під російське пану-
вання і під тією ж самою датою домігся певних пунктів капітуляції (статей), що їх
уре гулювали боярин і наміс ник Казані князь Олексій Микитович Тру бецькой, бо ярин
і намісник Твері Василь Васильо вич Бу тур лін, окольничий і на міс ник Кашири Петро
Петрович Го ло він і думний дяк Алмаз Іванов із запорозькими по слан цями Михайлом
Богдановим та Пав лом Тетерею, а 27 березня 7162 року (13 березня 1654 р.) схва лив
і під твер див сам цар.
Ці статті стосувалися:
1. Свободи нації обирати собі гетьманів, полковників, сотників та решту стар ши-
ни із своїх же земляків і подавати на затвердження цареві.
2. Підсудність шляхти, козаків та міщан у великих містах залишити за нацією,
причому царським воєводам не вільно втру ча ти ся в це — крім як in casu de fe ren tiae
per querelam, тому що потім царсь кому воєводі має бути передане право контролю
[Revision].
3. Чисельність Запорозьких, або Мало росій ських, військ установити в 60 000 чо-
ловік, які — NB — мають отримува ти платню тільки в тому разі, якщо во ни справ-
ляють царські воєнні служби.
Примітка. Цей пункт опісля був ско ро че ний, тому що перші запорозькі пе ре мовці
проголосили, що ці війська будуть самі утримуватися з національних доходів. [Тут автор
ужив складне німецько-французьке слово «Nationalrevenuen», причому другу його
частину (окрім німецького закін чен ня) виділено шрифтом. — Прим. пер.]
4. Платні полковників, осавулів, суддів і сот ників.
5. Володіння шляхетськими маєтками під твердити тим, хто служить у націо наль-
них військах.
6. Орендованих та відчужених маєтків, володіння ними.
7. Воєвод конституювати нацією, а саме таких, які були б обізнані з правами
ко за ків і могли б збирати доходи для ца ря.
[Виділені тут слова виділено також в ори гі на лі: «constituiren», «Revenuen», при-
чо му це слова з романських мов, остан нє — фран цузького походження. Під креслю-
ючи ці слова і вживаючи в ін ших випадках на то мість у тих же зна чен нях питомі ні-
мець кі, автор, імовірно, хоче на голосити на їх наявності у згаданому на по чатку цієї
при міт ки списку в будинку гра фа Розумовського. Чи не означає це, що список той
був фран цузь кою мовою, а зга даний Шльоцер, ко трий цитує його у своїй праці,
зберіг йо го особливості? — Прим. пер.]
8. Пожалувати місто Чи ги рин та інші по се лення, на бу лаву [Allodia der Bulawa],
або геть ман сь кому ко манд ному штабу.
173
9. Забезпечити з царських до хо дів придбання та ремонт артилерії, так само як
і закупівлю по ро ху й свинцю.
10. Розміщення людей і коней узимку в місцевих поселеннях [in Nationalorten].
11. Жінкам і дітям козаків, полеглих на війні, дозволити володіння їхніми ма-
єтностями без податків доти, доки діти самі зможуть служити.
12. Видати царські власною рукою на пи са ні й печаткою скріплені жалувані гра-
мо ти на маєтності церков, монастирів, шляхтичів та козаків.
13. Так само видати жалувану гра мо ту на ма єтності, що належать Київській ми-
трополії.
14. Тільки в Києві та Чернігові кон сти ту ю ва ти царських воєвод, або
15. На кшталт турецької адміністрації в Угор щині, Молдові та Волощині, зве лі ти
регулювати і збирати доходи через власне для цього настановлену людину.
16. Як слід поводитися із прибулими іно зем ними посланцями?
17. Про риболовлю й полювання на дичи ну збіднілих козаків.
18. Утримання 400 осіб козаків як гар ні зо ну в місті Кодак, побудованому поль сь-
ким королем Владиславом біля витоку Дні пра [am Aus flus se des Dneprs].
19. Панування [Dominium] над річкою Са ма рою та деякими маєтками Трах те ми-
рів сь кого православного монастиря [National-Kloster].
20. Для більшої образи поляків негайно відрядити царські війська до Смо лен-
ська».
b ) Число 16 000 у примітці до Ґрондського, С. 229, є неправильне.
c ) Припущення у Ґрондського, що Хмель ниць кий мав на думці дати росіянам Чер-
нігівське і Київське воєводства, а ко закам здобути Поділля, Волинь і Під гір’я, є необ-
ґрунтованим. Але правда те, що росіяни пішли на порушення В’яземського миру
і на завоювання Смоленська, Чернігова та Вітебська.
Переклад з німецької Є. Ходуна
Коментар
Смяровський Якуб (у Енгеля також Смярчевський, Смаржевський) — Секретар
короля Яна Казимира, польський посол до козаків.
Гладкий Максим (?–1649) — козацький полковник у війську Б. Хмельницького,
потрапив до польського полону, де був страчений.
Пободайло (Подобайло) Степан (?–1654) — сотник, згодом чернігівський пол-
ковник (1651–1654), походив із селянської родини.
Госєвський (Гонсєвський, Гонзєвський, Гозєвський) Вікентій (?–1662) — ли-
товський стольник, пізніше польний гетьман литовський, був польським комісаром
під час переговорів щодо укладання Білоцерківського договору.
Тізенгаузен — полковник німецького найманого війська.
Паїсій — єрусалимський патріарх.
Шолудивий Буняк — в цьому образі втілились Змій, Кощій, Вій та інші
подіб ні фантастичні істоти, породжені віковою боротьбою українського народу
зі Степом. В одних варіантах — це велетень космічних розмірів, в інших — кістяк-
людожер, що живе у старих валах і городищах. Легенди про Буняка збереглися
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
174 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
по всій території України. Більшість дослідників ідентифікують образ з половець-
ким ханом Боняком.
Бжозовський Максиміліан (Березівський Максим, Березовський Максимі-
ліан) — київський каштелян, берестейський воєвода.
Кисіль Микола — новгород-сіверський хорунжий, пізніше чернігівський старо-
ста, брат Адама Киселя.
Зелінський Якуб — брацлавський підчаший.
Мясковський Войцех — львівський підкоморій, секретар Яна Казимира.
Четвертинський Захар — князь, ротмістр, луцький підсудок.
Румелія — після завоювання Візантії турками-османами турецька назва еялета
(провінції), що включала країни Балканського півострова.
Чорнота Іван (Чорнята Іван, Чернята Іван) — генеральний обозний Війська
Запорізького.
Фірлей Андрій — белзький каштелян, перший регіментар польського війська
в 1648–1649 рр., згодом сандомирський воєвода.
Голота Ілля — козацький полковник.
Забузький Семен — представник козацької старшини, призначений 1649 р.
польським королем «старшим над військом Запорозьким».
Арцішевський Криштоф (1592–1656) — офіцер польської армії, начальник ар-
тилерії.
Селява Антоній — полоцький уніатський архієпископ, Київський митрополит.
Ясноборський Ясько — нобілітований козак.
Лупул-Хмельницька Розанда (1630–1686) — дочка молдавського господаря
В. Лупула. 31 серпня 1652 р. вийшла заміж за Т. Хмельницького. Після смерті остан-
нього проживала у Чигирині, Рашкові, з 1666 р. — в Молдавії.
Радзивілл Ян (Януш) (1612–1655) — князь, підкоморій Литовський з 1633 р.,
гетьман польний литовський з 1646 р., воєвода віленський з 1653, гетьман великий
литовський з 1654 р.
Реєстр 1649 р. розпочали складати у вересні 1649 р. і завершили в березні
1650 р. До реєстру, поданого в королівську канцелярію, внесено 40 477 осіб з 6
реєстрових полків: Чигиринського, Черкаського, Канівського, Корсунського, Біло-
церківського, Переяславського, а також Кропивнянського, фактично створеного
на території Переяславського, та Уманського, Брацлавського, Кальницького, Ки-
ївського, Миргородського, Полтавського, Прилуцького, Ніжинського, Чернігів-
ського.
Многогрішний Дем’ян Гнатович (1621–1703) — учасник Визвольної війни, на-
прикінці 1650 — на початку 1660-х років — чигиринський полковник, у 1665–
1669 рр. — чернігівський; гетьман Лівобережної України в 1669–1672 рр.
Нечай Данило (?–1651) — брацлавський полковник у 1649–1651 рр., брав участь
у підготовці повстання в 1646–1647 рр., фактичний керівник радикальної течії. За-
гинув у бою під м. Красне. Один з найпопулярніших героїв українських народних
дум та пісень. Походив зі шляхти.
Воронченко Яків (Єсько, Ясько) — прилуцький, згодом черкаський полковник,
наказний гетьман.
Савич Семен — канівський полковник.
175
Мозира (Мозиря, Мазуренко) Лук’ян (Лукіян) (?–1652) — корсунський полковник
у 1649–1652 рр., виконував дипломатичні місії до Варшави 1648 р. і до Москви 1651 р.
Глух (Глухий) Йосип — уманський полковник 1648–1654 рр., активний учасник
битв української армії проти поляків, зокрема Берестецької та Батозької. В січні 1655 р.
спільно з І. Богуном обороняв Умань від поляків.
Федоренко Іван — кальницький полковник.
Жданович Антон Микитович (Антон, Волочай Антон) — київський полков-
ник у 1649—1653 рр., наказний гетьман у 1656–1657 рр., походив з української шля-
хетської родини, видатний полководець, дипломат, політик.
Лобода Федір (Лебеда Федір) — переяславський полковник 1649 р., генеральний
суддя у 1654 та 1658 рр.
Джеджалій (Джелалій, Джалалій, Джулай) Филон (Пилип) — один з най-
ближчих сподвижників Б.Хмельницького. Перед 1648 р. — козацький сотник Пере-
яславського полку. У квітні 1648 р. разом з черкаським сотником Б. Товпигою очолив
повстання реєстрових козаків у Кам’яному затоні.
Носач Тимош (Тимофій) — брацлавський, згодом прилуцький полковник, ге-
неральний обозний.
Гладкий Матвій (?–1652) — миргородський полковник. Восени 1648 р. керував
українськими військами на північноукраїнських землях і в Білорусі. Учасник елек-
ційного сейму 1648 р. у Варшаві. Не погодившись із умовами Білоцерківського миру,
протидіяв вступу польських військ на Гетьманщину. Страчений.
Пушкар Мартин Іванович (Пушкаренко Мартин) (?–1658) — полтавський пол-
ковник у 1648–1658 рр., учасник Визвольної війни українського народу. Один з органі-
заторів збройного виступу проти І. Виговського. Загинув у бою під Полтавою.
Шумейко Прокіп — ніжинський полковник.
Небаба Мартин (?–1651) — чернігівський полковник у 1649–1651 рр., належав до
радикальної течії українських повстанців.
Христина Августа (1626–1689) — шведська королева у 1632–1654 рр. Таємно
перейшла до католицтва та зреклася престолу. У 1652 р. за порадою Є. Радзейовсько-
го ініціювала переговори із Б. Хмельницьким щодо укладання союзу.
Косаковський Казимир Микола — брацлавський підсудок, польський комісар
під час укладання Білоцерківського договору.
Пшиємський Сигізмунд — генерал польської армії, начальник артилерії і комі-
сар війська.
Індигенат — пожалування шляхетства іноземцю.
Радзейовський Єронім (1622–1667) — коронний підканцлер, з 1651 р. емігрував
до Швеції, виступав посередником у козацько-шведських відносинах. У 1655 р. в скла-
ді шведського війська брав участь у війні проти Польщі. Реабілітований сеймом 1662 р.
Помер у Туреччині під час виконання дипломатичної місії.
Наперський Костка Олександр Лев (бл. 1620–1651) — ватажок селянського по-
встання в південній Польщі.
Потоцький Петро — кам’янецький староста, брацлавський воєвода.
Тризна Йосиф — архімандрит Києво-Печерської лаври.
Маховський — капітан польської армії, посланець М. Потоцького до Б. Хмель-
ницького.
Йоган-Христіан Енгель. Історія України та українських козаків
176 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
Георгі Ракочі ІІ (Юрій ІІ Ракоці) (1615–1660) — князь семигородський з 1648 р.
Союзник Б. Хмельницького у війні проти Польщі в 1648–1652 та 1656–1657 рр.
Георгій Стефан (Георгіца Стефан) (?–1668) — великий канцлер, хранитель
державної печатки і секретар господарської канцелярії, у 1653–1658 — молдавський
господар.
Мехмед IV Авджи — турецький султан у 1648–1687 рр.
Рішельє Арман Жан дю Плессі (1585–1642) — французький політичний діяч,
кардинал з 1622 р., голова королівської ради з 1624 р.
Кемень Янош — семигородський полковник.
Петкі Стефан — угорський міністр, генерал.
Лянцкоронський Єронім — син Станіслава Лянцкоронського, руський воєвода.
Коментар Дмитра Чорного
|