Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії

У цій статті пропонується простежити процес інституціоналізації усної історії, що набув свого консолідуючого значення 1996 р. зі створенням Міжнародної асоціації усної історії (далі — МАУІ). Головна ідея статті полягає в аналізі впливу цієї організації на зростання й поширення дослідницького поля ус...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Марієта де Мораес Феррейра
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України 2008
Schriftenreihe:	Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник
Schlagworte:	Усна історія: теорія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28338
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії / Марієта де Мораес Феррейра // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 25-41. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28338
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-283382011-11-10T12:06:01Z Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії Марієта де Мораес Феррейра Усна історія: теорія У цій статті пропонується простежити процес інституціоналізації усної історії, що набув свого консолідуючого значення 1996 р. зі створенням Міжнародної асоціації усної історії (далі — МАУІ). Головна ідея статті полягає в аналізі впливу цієї організації на зростання й поширення дослідницького поля усної історії напередодні святкування 10-ї річниці з дня її заснування. 2008 Article Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії / Марієта де Мораес Феррейра // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 25-41. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0082 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28338 uk Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Усна історія: теорія Усна історія: теорія
spellingShingle	Усна історія: теорія Усна історія: теорія Марієта де Мораес Феррейра Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник
description	У цій статті пропонується простежити процес інституціоналізації усної історії, що набув свого консолідуючого значення 1996 р. зі створенням Міжнародної асоціації усної історії (далі — МАУІ). Головна ідея статті полягає в аналізі впливу цієї організації на зростання й поширення дослідницького поля усної історії напередодні святкування 10-ї річниці з дня її заснування.
format	Article
author	Марієта де Мораес Феррейра
author_facet	Марієта де Мораес Феррейра
author_sort	Марієта де Мораес Феррейра
title	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії
title_short	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії
title_full	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії
title_fullStr	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії
title_full_unstemmed	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії
title_sort	інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років міжнародній асоціації усної історії
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Усна історія: теорія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28338
citation_txt	Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії / Марієта де Мораес Феррейра // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 25-41. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник
work_keys_str_mv	AT maríêtademoraesferrejra ínstitucíonalízacíâtarozvitokusnoíístoríí10rokívmížnarodníjasocíacííusnoíístoríí
first_indexed	2025-07-03T08:24:17Z
last_indexed	2025-07-03T08:24:17Z
_version_	1836613431099129856
fulltext	марієта де мораес Феррейра (Ріо-де-Жанейро, Бразилія) інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років міжнародній асоціації усної історії* Вступ У цій статті пропонується простежити процес інституціоналізації усної історії, що набув свого консолідуючого значення 1996 р. зі створенням Міжнародної асоці- ації усної історії (далі — МАУІ). Головна ідея статті полягає в аналізі впливу цієї організації на зростання й поширення дослідницького поля усної історії напередо- дні святкування 10-ї річниці з дня її заснування. Ми виходимо з принципу, що МАУІ постала не тільки як засіб «підкріплення» й стимулювання усної історії, але й як каналом виявлення нових наукових викликів, проблем та шляхів їх розв’язання. Попередня історія Міжнародної асоціації усної історії Появу усних джерел, особливо у другій половині ХХ ст. 1, академічна спільнота спочатку не сприйняла. Ті, хто підтримували усну історію, перебували поза дослід- ницькими інституціями та вимушені були об’єднуватися у власні групи зі своїми інститутами, товариствами, виданнями та зустрічами. У 1950-х рр. перша генерація дослідників зі Сполучених Штатів присвятила свою діяльність збиранню усних свідчень за допомогою магнітофона. Їхня мета полягала у здійсненні програми з інтерв’ювання для запису та збереження інформації про панівні американські групи й спільноти. На базі цієї програми був заснований Ко- лумбійський центр усної історії — своєрідна модель для наступних осередків, утво- рених протягом 1950-х рр. при бібліотеках та архівах Техасу, Берклі та Лос-Анджелеса. Перший виток цієї ініціативи, що власне й дістала назву усної історії, був пов’язаний із завданням заповнення існуючих у письмовій документації лакун за допомогою формування архівів розтекстованих записів. У цей перший період існували також інші приклади започаткування проектів зі створення колекцій інтерв’ю, як-от: комітет з історії ІІ Світової війни у Франції та аудіоархіви при Національному інституті антропології у Мексиці (1956 р.), що зби- рали записані спогади лідерів мексиканської революції. В Італії близькі до лівого * Стаття є розширеним варіантом пленарної доповіді проф. Феррейри на ХIV конференції Міжнародної асоціації усної історії, яка відбулася 12–16 липня 2006 р. у Сіднеї (Австралія). Публікується з дозволу авторки за рукописом. Переклад з англійської — Г. Г. Грінченко. 26 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання партійного крила соціологи та антропологи також почали використовувати усні розвідки для вивчення народної культури. Упродовж 1960-х рр. нове покоління почало керуватися амбіційнішим принци- пом у своїй роботі, відмовившись від розглядання усного свідчення як додаткового джерела до писемних матеріалів. У Сполучених Штатах боротьба за громадянські права афроамериканців, жінок, іммігрантів та інших меншин відіграла велику роль у підтвердженні своєчасності усної історії, яка намагалася надати право голосу тим, хто був вилучений з парадної історії домінантних груп, та висвітлити те, від чого офіціальна історіографія відмовлялася тривалий час. Усна історія позиціонувала себе як інструмент утворення ідентичності груп та соціальних трансформацій: це була войовнича усна історія. Ця пропозиція, однак, не була сприйнята повною мірою ні академічною спільнотою взагалі, ні істориками зокрема. У цей період усна історія розвивалася у тандемі й під прапорами нонконформізму, який потрясав усі 1960-ті. Найрадикальніша частина усних істориків захищала аль- тернативну історію від не тільки академічної, але й усієї історіографічної конструкції, що базувалася на письмі. Ідея того, що усне свідчення є єдиною істинною «правдою людини», набувала політичного виміру захисту історично пригнобленого. Результатом цього процесу стало створення 1966 р. Американської асоціації усної історії, а роком пізніше було розпочато випуск обіжного листка (бюлетеня) асоціації («Oral History Association Newsletter»). Офіційне видання Американської асоціації усної історії («Oral History Review») вперше вийшло друком 1973 р. 2 Цього ж року на щорічному засідан- ні Організації американських істориків у Чикаго Рональд Гріл запропонував компро- місний підхід, орієнтуючи усну історію на всі ділянки історичного універсуму, але переважно — на оповіді виключених із офіційного дискурсу меншин 3. Ця ідея «усної історії виключених» швидко поширилася в інших країнах, зо- крема в Англії, де Товариство усної історії опублікувало перше число свого жур- налу «The Journal of the Oral History Society» ще 1971 р. 4 Дещо інші функції усної історії, зорієнтовані на те, щоб повернути історію людям та сприяти демократиза- ції історіописання, підкреслив у своєму дослідженні «Голос минулого» Пол Томп- сон 5. Таким чином, йшлося про запровадження своєрідної контрісторії, що ради- кально інвертуватиме загальновизнані методи та об’єкти дослідження та стане войовничою і політично ангажованою. Усна історія та дебати навколо неї поши- рилися й в інших країнах, як-от Німеччині, Італії, Франції та Іспанії, набуваючи у кожному регіоні рис та ознак, характерних для місцевих історіографічних культур. Попри деяку недовіру, усноісторичний рух у європейському академічному серед- овищі зростав і міцнів завдяки дослідженням Пола Томпсона в Англії, Луїзи Пас- серіні та Алессандро Портеллі в Італії, Мерседес Віланової в Іспанії, Лутца Ніт- хаммера у Німеччині. Саме у контексті цих дебатів про можливості усної історії 1975 р. на XIV Між- народному конгресі історичних наук, що відбувся у Сан-Франциско, США, був організований та проведений круглий стіл під назвою «Усна історія: нова методоло- гія в історичному дослідженні». Ця подія стала важливим поворотним пунктом 27 у розвиткові усної історії, оскільки відтоді всі дискусії про роботу й тематику важли- вих міжнародних зустрічей мали враховувати також і усну історію. Наступного року в Болоньї, Італія, відбувся перший Міжнародний конгрес із усної історії під назвою «Антропологія та історія: усні джерела». Обидві ці події можна розглядати як початок третього етапу в розвиткові усної історії, що характеризується утворенням інтер- національної інституціональної мережі. Протягом наступних років група європейських та північноамериканських до- слідників і професорів почали організовувати періодичні конференції, що стали полем презентацій та дискусій навколо їхніх дослідницьких практик, методологічних рефлексій стосовно усної історії тощо. Ці міжнародні заходи стимулювали форму- вання середовища професіональних усних істориків та зростання кількості універ- ситетських дослідницьких груп, так само як і спеціалізованих періодичних видань, що об’єднували дослідників різних країн. У Бразилії 6 вже 1974 р. фундація Getulio Vargas (FGV) зініціювала першу про- граму з усної історії, метою якої стало збирання свідчень та спогадів політичних лідерів Бразилії. У 1981 р. в Італії був заснований журнал «Fonti Orale», що виходив до 1987 р. У 1980 р. у Франції була створена французька Асоціація аудіоархівів, цьо- го ж року в Інституті сучасної історії було проведено першу зустріч дослідників, що мали досвід праці з джерелами усного походження. У цілому з 1975 р. усноісторичний рух розвивався й поширювався завдяки до- сить широкому колу дослідних центрів, створених у багатьох країнах Європи й Америки, набуваючи статусу й ідентифікуючи себе з окремим дослідним полем. Цей третій період у розвитку усної історії може розглядатися як період зростання й поширення видавничих і дослідних центрів з усної історії у той час, коли між- народні конференції були обмежені невеликою кількістю дослідників здебільшо- го з Європи. Наведений нижче список перших восьми конференцій демонструє їхнє зосередження у Європі та досить нерегулярне проведення. Тут слід наголо- сити, що упродовж перших двадцяти років з моменту проведення конференції 1976 р. ідея створення організації, що поєднувала б усіх, хто працює в цьому до- слідному полі, й тим самим інституціоналізувала б усноісторичний рух, не набула поширення. Рік Захід Місто Країна 1975 14 Міжнародний Конгрес історичних наук (Усна історія: нова методологія в історичному дослідженні) Сан- Франциско США 1976 I Міжнародна конференція з усної історії Болонья Італія 1978 II Міжнародна конференція з усної історії Кольчестер Англія Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… 28 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання Рік Захід Місто Країна 1980 III Міжнародна конференція з усної історії Амстердам Нідерланди 1982 IV Міжнародна конференція з усної історії Екс-ан- Прованс Франція 1985 V Міжнародна конференція з усної історії Барселона Іспанія 1987 VI Міжнародна конференція з усної історії Оксфорд Англія 1990 VII Міжнародна конференція з усної історії Ессен Німеччина 1993 VIII Міжнародна конференція з усної історії Сієна Італія Труднощі у доступі до матеріалів цих заходів не дають можливості детальної про них розповіді. Однак протоколи VIII Міжнародної конференції з усної історії, що мала місце у Сієні 7 1993 р., демонструють масову присутність європейських дослід- ників8 (66 %), що значно перевищувала кількість учасників з Північної Америки (15 %), Латинської Америки (14 %), Океанії (4 %) та Азії (1 %). Цей розподіл демон- струє рис. 1. Рис. 1. Порівняльна діаграма за країнами-учасницями. Сієна, 1993 Успіх міжнародних конгресів можна назвати центральним елементом інтеграції усної історії у світ академічної науки. Інший важливий наслідок міжнародних конференцій полягав у стрімкому зростанні кількості спеціалізованих видань та запровадженні прак- тики національних і регіональних зустрічей. У 1989 р. було розпочато публікацію жур- налу «Historia y Fuente Oral», головним редактором якого з самого початку була Мерсе- дес Віланова і який став консолідуючим чинником не тільки для іспанських усноісто- ричних студій, але й для усього відповідного інтернаціонального середовища. Північна Америка 15% Латинська Америка 14% Азія 1% Європа 66% Океанія 4% 29 Протягом 1980-х рр. відбулися вражаючі зміни у різних площинах історичних досліджень: у них були інкорпоровані студії з історії повсякденності, визнана акту- альність і важливість квалітативного аналізу й дослідження індивідуального досвіду людини, тобто фокус наукового інтересу змістився зі структур на мережі та взаємозв’язки, з систем на випадки, з колективних норм на одиничні ситуації. Вод- ночас своє друге народження переживали культурна історія й політичні науки. Відродження поля політики як привілейованого локусу артикуляції соціальних цілей породило важливі альтернативні шляхи переоцінки діяльності й стратегій її акторів, ролі та місця суб’єкта в історії в цілому. У цьому новому підході персональні оповіді та біо- графії набули нових значень. Трансформація поля Історії загалом та історії ХХ ст. зо- крема започаткувала нову дискусію про роль історичних джерел, й тим самим дозволи- ла усній історії посісти своє місце у історіографічних дебатах, що й досі тривають. Поява нового розуміння історії ХХ ст., що дістало назву історії сучасності, — й тим самим усвідомлення специфічності одночасного існування «живих» повідомлень, що за певних обставин детермінують роботу історика, — спричинила переміщення усних свідчень до центру дослідницької уваги. Більше того, трансформації сучасних суспільств й викликані ними зміни у комплектуванні архівів, що отримують дедалі більшу кількість аудіозаписів, дали потужний імпульс тенденції перегляду ролі усних та писемних джерел. Швидкі й часом драматичні зміни в сучасних суспільствах генерували соціальні рухи, що виявилися більшою мірою фрагментарними та локальними, зі специфіч- ними та швидкоплинними цілями. У цьому контексті виникла тенденція до форму- вання соціальних груп навколо первинних ідентичностей (релігійних, етнічних, територіальних, національних тощо) задля подолання обмежень кордонів та крих- кості традиційних міжособистісних зв’язків. Цей напружений пошук ідентичності характеризувався повсюдним розпадом організацій, утратою інституціональних легітимацій, послабленням раніше впливових соціальних рухів та появою ефемерних культурних експресій. Втрата значень минулого та зростаюча тенденція до забуван- ня вела сучасні суспільства до розуміння необхідності поновлення як пам’яті, так і історії. Певною мірою це, можливо, й стало поворотним пунктом до процесів глобалізації, що змінили перспективи світу завдяки прискоренню часу історії й тим самим породили відчуття небезпеки. Але, щоб повернутися до своїх коренів, треба відновити проторений шлях замість того, щоб змінювати напрямок подорожі. Практично за двадцять років вісім конгресів з усної історії відбулися в Європі та США. Ці зустрічі, як уже було наголошено, відіграли суттєву роль у розвиткові усної історії, урізноманітнюючи підходи, породжуючи методологічні дебати та, найважливі- ше, впливаючи на нову генерацію дослідників з так званих країн, що розвиваються. Конференція, організована Рональдом Грілом та проведена у Колумбійсько- му університеті 1994 р., не мала ніякого порядкового номеру, і після неї, на жаль, не залишилося жодних протоколів, але вона знаменувала собою початок нових часів та важливих діалогів з країнами, що перебувають поза віссю Європа—США, особливо з країнами Латинської Америки. Зустріч у Колумбійському університеті Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… 30 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання засвідчила нові перспективи усної історії, відкриваючи горизонти для нового по- коління дослідників завдяки, не в останню чергу, можливості плідного спілкуван- ня з «батьками» усної історії, тими, хто стояв біля витоків цього напрямку. Після цього заходу відкрилися нові перспективи також для впровадження нової інтернаціональної мережі обміну. У випадку Бразилії, яку можна розглядати як при- клад значного впливу конференції Р. Гріла, слід зауважити зростання ініціативи дослідників як у царині наукових усноісторичних розвідок, так і у сфері встановлен- ня постійних професійних контактів. Не слід у цьому контексті забувати, що на- весні 1994 р. була заснована Бразильська асоціація усної історії, що не тільки об’єднала дослідників цієї країни, але стимулювала артикуляції щодо можливостей створення іншої асоціації задля зміцнення зв’язків з визнаними фахівцями не тіль- ки США, але й європейських країн. Не можна не відзначити той факт, що саме на конференції в Нью-Йорку вперше взяла участь вражаюча кількість молодих дослід- ників, які також висловлювали емоційну підтримку ідеї постійних зустрічей та контактів 9. Такі самі процеси й артикуляції мали місце в інших країнах, що стиму- лювало й формувало підстави для створення міжнародної асоціації. Утворення МАУІ У 1996 р. у шведському Гетеборзі відбулась ІХ Міжнародна конференція з усної історії 10, яка засвідчила нові тенденції та виклики часу. Значно більша кількість учас- ників та присутність великого числа науковців з Латинської Америки ще раз проде- монстрували необхідність створення нової організації. На цьому заході відбулась презентація 164 доповідей11, автори яких приїхали з різних країн (див. рис. 2). Рис. 2. ІХ Міжнародна конференція з усної історії Країни з найбільшою кількістю доповідей-презентацій. Гетеборг, 1996 А вс тр ал ія 0 5 10 15 20 25 Бр аз ил ія В ел ик а Бр ит ан ія Ф ін ля нд ія С Ш А М ек си ка Р ос ія Ш ве ці я А рг ен ти на Іт ал ія Н ім еч чи на А вс тр ія І сп ан ія Ін ді я А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь 31 Наприкінці конференції було оголошено про заснування Міжнародної асоціації усної історії (МАУІ) та обрано її першого президента — Мерседес Віланову. Бразилію було вибрано наступним місцем проведення конференції, що мала відбутися 1998 р. у Ріо-де-Жанейро. Ухвалена редакція Статуту зафіксувала періодичність зустрічей за умови дотримання правила континентальної ротації, а також проголосила іспан- ську мову, поряд з англійською, офіційною мовою асоціації 12. З утворенням МАУІ процес інституціоналізації усної історії набув певного рівня консолідації та розши- рив географію майбутніх зустрічей. Географічний ліміт осі Европа — США, місце народження усної історії й детермінований ним ареал перших конференцій стриму- вали участь у них дослідників з Азії, Африки, Океанії та Латинської Америки. Усві- домлення цього факту поряд із широкомасштабною інституціоналізацією усної іс- торії привело до територіального розмаїття конференцій та певної демократизації цього напрямку роботи. Протягом наступних 10 років МАУІ вдало дотримувалася принципу континен- тальної зміни місця проведення конференцій та провела свої заходи у Швеції, Бразилії, Туреччині, Південній Африці, Італії та Австралії: Рік Подія Місто Країна 1996 IX Міжнародна конференція з усної історії Гетеборг Швеція 1998 X Міжнародна конференція з усної історії Ріо-де- Жанейро Бразилія 2000 XI Міжнародна конференція з усної історії Стамбул Туреччина 2002 XII Міжнародна конференція з усної історії Пітермаріц- бург Південна Африка 2004 XIII Міжнародна конференція з усної історії Рим Італія 2006 XIV Міжнародна конференція з усної історії Сідней Австралія Протоколи Х Міжнародної конференції у Ріо-де-Жанейро 13, першого заходу поза Європою і США та після проголошення Асоціації, також дають можливість простежити певні трансформації (див. рис. 3) На цій конференції було представлено 179 доповідей, 124 з яких — дослідни- ками з Латинської Америки: 85 — із Бразилії, 19 — з Аргентини, 13 — з Мексики, 7 — з інших країн. Ці цифри свідчать про те, що міжнародні конференції стиму- лювали участь у них локальних товариств, що продукували нові проекти й вино- сили їх на обговорення. Крім того, з’явилася тенденція перетворення міст та країн проведення конференцій на нові центри усної історії. До того ж знайомство з новими регіональними дослідженнями збагачували досвід іноземних відвідувачів, Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… спричиняючи наступні контакти. Також слід відзначити, що рівний статус, наданий іспанській та англійській мові, мав екстраординарне значення для Латинської Америки. ХІ конференція в Стамбулі 14 підтвердила зростання кількості симпатиків усної історії, на цій зустрічі було представлено вже 214 доповідей. На жаль, у протоколах цієї конференції не були зафіксовані країни, звідки походили доповідачі, тому кіль- кісний порівняльний аналіз презентацій не є можливим. Зустріч у Південній Африці 15 на ХІІ конференції, хоча й із невеликою кіль- кістю учасників та 154 доповідями (46 — з Бразилії, 20 — з США, 15 — з Арген- тини та 14 — з Південної Африки) мала велике значення з точки зору включення африканських країн до міжнародної мережі усної історії (рис. 4). Після цього заходу Південна Африка, що до 2002 р. мала дуже невелике представництво на міжнародних усноісторичних конгресах, стала постійним представником на конференціях МАУІ. Порівняно з попередньою конференція в Римі 16 була вражаюче репрезентатив- ною (302 доповіді) та ще різноманітнішою з точки зору географії країн-учасниць (рис. 5). Країнами з найбільшою кількістю учасників цього разу стали США (79 до- повідей), Бразилія (73), Велика Британія та Італія (по 17 доповідей кожна) 17. Остання XIV Міжнародна конференція з усної історії, що мала місце в Австралії 2006 р., серед іншого, ставила за мету стимулювання й підтримку усноісторичних розвідок в Океанії. На конференції пролунало 203 доповіді 18, 60 — з Австралії, 30 — зі США, 17 — з Бразилії (рис. 6). 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 Бр аз ил ія А рг ен ти на М ек си ка Іс па ні я Ш ве ці я А вс тр ія С Ш А Р ос ія Ур уг ва й В ел ик а Бр ит ан ія Н ім еч чи на Д ан ія Ф ра нц ія Гр ец ія А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь Рис. 3. Х Міжнародна конференція з усної історії Країни з найбільшою кількістю доповідей-презентацій. Ріо-де-Жанейро, 1998 33Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… 0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Бр аз ил ія С Ш А А рг ен ти на П ів де нн а А ф ри ка В ел ик а Бр ит ан ія М ек си ка Ко нг о Ту ре чч ин а Н ім еч чи на А вс тр ал ія Ка на да Іс па ні я Уг ор щ ин а Н іге рі я А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь Рис. 4. ХІІ Міжнародна конференція з усної історії Країни з найбільшою кількістю доповідей-презентацій. Пітермаріцбург, 2002 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 С Ш А Бр аз ил ія Іт ал ія В ел ик а Бр ит ан ія М ек си ка А рг ен ти на Ф іл іп пі ни А вс тр ал ія Го лл ан ді я П ів де нн а А ф ри ка Н ім еч чи на А вс тр ія Ф ра нц ія Ка на да А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь Рис. 5. ХІІІ Міжнародна конференція з усної історії Країни з найбільшою кількістю доповідей-презентацій. Рим, 2004 Рисунки 7, 8 демонструють динаміку зростання кількості учасників упродовж 10 років існування МАУІ та розширення географії її представництва завдяки ор- ганізації та проведенню міжнародних конференцій у шести країнах на чотирьох континентах. 34 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання Рис. 6. ХІV Міжнародна конференція з усної історії Країни з найбільшою кількістю доповідей-презентацій. Сідней, 2006 Рис. 7. Доповіді за континентальним представництвом, МАУІ (1996—2006) 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 А вс тр ал ія С Ш А Бр аз ил ія Н ов а Зе ла нд ія М ек си ка В ел ик а Бр ит ан ія А вс тр ія П ів де нн а А ф ри ка Ка на да Н ім еч чи на Я по ні я Ко лу м бі я Ін ді я Іс па ні я А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь 0 20 40 60 80 100 120 140 Швеція (1996) Бразилія (1998) Південна Африка (2002) Італія (2004) Австралія (2006) А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь Південна Африка Північна Америка Латинська Америка Азія Європа Океанія 35 Рис. 8. Кількість доповідей на конференціях МАУІ (1996–2006) Розвиток та розмаїття тематики Зміна місць проведення конференцій привела й до певної урізноманітнення тематики, що не в останню чергу було зумовлено впливом регіональної проблема- тики. І хоча вибір назв секцій (тобто їх тематики) завжди залежить від організаційних комітетів конференцій, протягом 10 років існування МАУІ представлені на її заходах доповіді мали тенденцію до вертикалізації предмета зі збереженням значної варіа- тивності тем (див. рис. 9–15). Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… 0 50 100 150 200 250 300 350 Швеція Бразилія Туреччина Південна Африка Італія Австралія А бс ол ю тн а кі ль кі ст ь Контексти та форми культурного розмаїття 33% Процеси конструювання ідентичностей 23% Міграція 15% Ґендер 19% Покоління 10% Рис. 9. Робочі групи. Сієна, 1993 36 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання Рис. 11. Робочі групи. Ріо-де-Жанейро, 1998 Рис. 10. Робочі групи. Гетеборг, 1996 Освіта 5% Народна історія: політичні та громадські рухи 14% Локальні ідентичності: континуїтет та зміни 8% Робоче життя 7% Здоров’я та терапія 7% Теорія та метод 11% Війна, злочинність та націоналізм; насильство та протест 10% Фольклор, народні звичаї та релігія 9% Міграція та етнічна ідентичність 12% Родина, покоління та їх взаємовідносини 13% Архіви та аудіовізуальні техніки 4% Релігія та ідентичність 3% Етнічність та репрезентації 3% Етнічність II 3% Повсякденне життя та праця 3% Етнічність I 4% Усна традиція, мистецтво та етнічна ідентичність 3% Народна пам'ять 4% Усна історія та пам'ять спільнот 4% Перехрестя міждисциплінарності 3% Усна історія та соціальні зміни 3% Архіви та музеї 4% Урбаністика 4% Усна історія: національний досвід 3% Пам'ять та політика II 3% Пам'ять та політика I 3% Пам'ять, наратив та конструювання суб’єктивності 4% Пам'ять та освіта II 3% Пам'ять та освіта I 4% Розповіді про життя та суб’єктивність 4% Ґендер та ідентичність II 3% Ґендер та ідентичність I 4% Ідентичність, праця та міграція 3% Авторитаризм та мілітаризм 4% Ідентичність та праця 3% Насильство та політика 3% Насильство, політика та праця 3% Інтелектуальна історія 3% Політика та праця 3% Уява та пам'ять 3% 37Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… Рис. 13. Робочі групи. Пітермаріцбург, 2002 Рис. 12. Робочі групи. Стамбул, 2000 Віртуальна усна історія 7% Конфлікти пригадування 14% Згадуючи ХХ століття, уявляючи ХХ століття 20% Міленіум 21% Методологія та етика досліджень 8% Історія досвіду 5% Навчання усної історії 4% Громадські проекти 2% Перехрестя континентів 19% Ентічність та ідентичність 12% Жіночість 1% Ґендер 6% Земля 5% Медіа 3% Методологія 4% Міграція 10% Релігія 10% Убогість та немічність 4% Вивчення та навчання 8% Міста 7% Травма, пам'ять та примирення 10% Війна 5% Робітники 5% Консервація та розповсюдження 4% Цифрові технології 3% Навколишнє середовище 3% Розвиток 2% 38 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання Мистецтво 1% Авторитет, історія та влада 1% Освіта (1, 2) 2% Міста (1, 2, 3) 5%Архіви; Архіви репресій 2% Палестина 1% Усна історія, цифрові технології та новітні медіа 1% Наративи (1, 2, 3) 3% Музика (1, 2) 2% Рухи (1, 2, 3) 4% Міграція (1, 2, 3, 4, 5); Міграція в Бразилії (1, 2) 8% Методологія (1, 2) 2% Локальні/регіональні/релігійні взаємовідносини 6% Стилі життя (споживча культура, туризм) 2% Єврейська діаспора 6% Земля та пам'ять у Бразилії 2% Робітники 5% Війна 4% Мандрівні ідентичності: жінки, тіло, пам’ять 2% Сільські робітники та суспільство (1, 2) 2% Ресурси та навколишнє середовище 1% Релігія (1, 2, 3) 4% Репресії (1, 2) 2% Трансляція збереженої пам’яті в музеях 1% Політика (1, 2) 3% Історія та пам'ять про минуле 1% Усна історія та регіони Бразилії 1% Здоров’я та терапія (1,2) 3% Еліти (1, 2) 2% Фольклор та модерність 2% Родини та покоління 2% Ґендер 10% Пам'ять (1,2,3); пам'ять про пам’ять 5% Рис. 14. Робочі групи. Рим, 2004 Рис. 15. Робочі групи. Сідней, 2006 Політичне минуле 6% Задоволення й пригадування 7% Місця та споруди 3% Пам’ять та суспільство 21% Острівні історії 2% Цілющі спомини 4% Вогонь та вода 3% Архівована пам’ять 16% Пам’ять та травма 10% Немає інформації 3% Вивчення та викладання 8% Розмова на самоті 7% Поширення вірувань 4% Історії в перекладі 6% 39 Заключні зауваження Аналіз діяльності МАУІ протягом 10 років її існування дозволяє сказати, що вона досягла вражаючих успіхів, значно збільшивши кількість своїх членів, розширивши як географію, так і тематику усноісторичних розвідок, зумовивши плідну співпрацю й окресливши подальші перспективи досліджень — переважно академічних та со- ціально орієнтованих. Через десять років після заснування МАУІ ми можемо впевнено стверджувати, що її здобутки не підлягають сумніву, передусім завдяки долученню до її діяльності нових та численних регіонів і дослідників. Через уведення до дискусій специфічної тематики інших країн, інших народів та соціальних сегментів ми стали свідками появи нової проблематики в дослідженнях та обговореннях. А поява електронних обіжних листків та постійного сайту Асоціації (з його перманентною адресою у Бра- зилії) значно підвищили можливості контактів та інформування. Цей рух уперед, що підтвердив та обстояв силу усної історії, водночас спричинив нові проблеми та виклики, які можна розділити на дві окремі, але взаємопов’язані категорії: 1) необхідність підтримки розуміння усної історії як руху, що викриває соціаль- ні проблеми та допомагає різноманітним соціальним групам використову- вати власний голос задля побудови своєї ідентичності чи досягнення полі- тичних цілей. Водночас розуміння усної історії як академічної дисципліни та поля наукових розвідок має забезпечуватися дослідними проектами, що містять ґрунтовну перевірку пропонованих гіпотез та аналізованих матеріа- лів іншими джерелами. Виходячи з цієї перспективи, необхідним стає кри- тичний та дистанційований погляд, що надає можливість не тільки розпіз- навати невідповідність між наративом та реальністю, але й інтерпретувати цю реальність. Таким чином, заняття усною історією, чи то для громадських, чи академічних цілей — це не тільки володіння записувальним пристроєм, безпосередній запис наративів та їхня публікація. Усна історія передбачає дослідження, методологічне обґрунтування, критичний аналіз та рефлексію над отриманими у процесі інтерв’ювання матеріалами; 2) необхідність обговорення шляхів та методів збереження та архівації усних джерел — як отриманих під час громадських, так і суто наукових проектів, розробки критеріїв запису та зберігання тощо. 1 Філіп Жутар (Philipрe Joutard) стверджує, що африканська історія з самого по- чатку використовувала усні джерела. Про усну історію у ХХ ст. див.: Joutard Ph. 25 años de Historia Oral — II, La historia oral: balance de un cuarto de siglo de reflexión metodológica y de trabajos // Historia, Antropología y Fuentes Orales. — 1996. — V. 1. — N. 15. — P. 155–170; Trebitsch M. A função epistemológica e ideológica no discurso da história contemporânea / Ferreira, M. (Org.). História oral e multidisciplinaridade. — Rio de Janeiro, 1994. — Pp. 19–43; Vilanova M. How did the IOHA come into being: from Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї… 40 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання Göteborg to Istanbul // Words and Silences — Bulletin of the International Oral History Association. — June 2002. — Vol. 1. — Number 1. — Pp. 15–21, 23–29. 2 http://www.dickinson.edu/oha/pub_nl.html. Посилання 21 червня 2006 р. 3 Grele R. J. Envelopes of Sound. The Art of Oral History. 2nd ed. — New York, 1991. — 283 p. 4 http://www.ohs.org.uk/journal/. Посилання 21 червня 2006 р. 5 Thompson P. The Voice of the Past. — Oxford, 1978. — 257 p. 6 Про усну історію у Бразилії див.: Ferreira M. Desafios e dilemas da história oral nos anos 90: o caso do Brasil // História Oral, São Paulo. — June 1998. — Number 1. — P. 19–30; Ferreira M. Entrevista concedida a Marco Aurélio Santana e Verena Alberti, em 17/06/2000 // História Oral, São Paulo. — June 2001. — Nomber 4. — P. 165–176. 7 Proceedings of the VIIIth International Oral History Conference, “Memory and multiculturalism”. Sienna-Lucca, 2528 Feb., 1993. Comitato Internazionale di Storia Orale; Amministrazione Provinciale di Lucca, Assessorato alla Cultura; Amministrazione Provinciale di Siena, Assessorato alla Cultura; Regione Toscana; Università degli Studi di Siena. 1v. 8 Загальна кількість текстів, опублікованих у Сієні, дорівнює 97, однак інститу- ціональна приналежність може бути виявлена лише стосовно 72 статей. 9 Наступного 1995 р. Алессандро Портеллі, Мері Маршал Кларк, Лутц Нітхаммер та Алістер Томсон вперше відвідали Бразилію, щоб взяти участь у семінарі «Етика та усна історія». У 1996 р. у бразильському Кампінасі відбулась ІІІ Національна кон- ференція з усної історії, в роботі якої взяли участь Рональд Гріл (США), Еліс Бонгіл (Мексика) та Анрі Руссо (Франція). 10 Proceedings of the IXth International Oral History Conference, “Communicating Experience”, 1996. Göteborg, 4 vols. 11 Усю інформацію стосовно кількості учасників та їхніх інституцій було взято з протоколів конференцій. Дані стосовно конференції в Австралії розміщено на її офіційному веб-сайті: http://www.une.edu.au/ioha2006/conference%20program.html. Посилання 20 червня 2006 р. 12 Згідно зі Статутом МАУІ головним органом Асоціації є Рада, до складу якої входить президент Асоціації, два віце-президенти, попередній президент та 9 членів Асоціації з як мінімум 5 різних країн, виконавчий секретар. Президент та віце- президенти обираються простою більшістю голосів на загальних зборах членів Асоціації. Виконавчий секретар призначається Радою на термін, ухвалений Радою, і поєднує функції секретаря та скарбника. Загальні збори членів Асоціації прово- дяться, як правило, на міжнародних конференціях з усної історії, які, за Статутом, мають збиратися кожні 3 роки, на практиці це трапляється кожні 2 роки. Головний Інтернет-ресурс новин Асоціації — це Newsletters, що виходять двічі на рік, розпо- всюджуються за підпискою та розміщуються на сайті Асоціації, головний друкований орган — журнал «Words and Silences», який поштою надходить усім членам Асоціа- ції. (Прим. ред.) 13 Proceedings of the Xth International Oral History Conference, “Challenges for the 21st Century”, 14–18 July, 1998. Rio de Janeiro: Centro de Pesquisa e Documentação de História Contemporânea do Brasil, Fundação Getulio Vargas: FIOCRUZ, Casa de Oswaldo Cruz, 1998, 3 vols. 41 14 Proceedings of the XIth International Oral History Conference, “Crossroads of History: Experience, Memory, Orality“, 15–19 July, 2000. International Oral History Association in collaboration with the Department of History at Bogaziçi University; Istanbul: Turkey, 3 vols. 15 Proceedings of the XIIth International Oral History Conference, “The power of Oral History: Memory, Healing and Development”, 24–27 June 2002. Edited by Philippe Denis and James Worthington. The International Oral History Association in collaboration with Sinomlando Project, University of Natal, Pietermaritzburg. 4 vols. 16 Proceedings of the XIIIth International Oral History Conference, “Memory and Globalization”, 23–26 June, 2004. International Oral History Association; Roma, CD-ROM. 17 У роботі ХІІІ конференції в Римі взяли участь також дослідники з України — голова жіночого центру «Спадщина» Галина Дацюк та доцент кафедри українознав- ства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Гелінада Грінчен- ко. (Прим. ред.) 18 Дослідження виконано на основі даних веб-сайту конференції станом на 16 черв- ня 2006 р.: http://129.180.101.119/fmi/iwp/cgi?-db=IOHA2006DB&-loadframes. Proceedings of the XIVth International Oral History Conference, “Dancing with memory: oral history and its audiences”, 12–16 July, 2006. International Oral History Association; Australia, CD-ROM. Марієта де Мораес Феррейра. ІнституцІоналІзацІя та розвиток усної ІсторІї…

Інституціоналізація та розвиток усної історії: 10 років Міжнародній асоціації усної історії

Institution

Ähnliche Einträge