Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Ряжських, Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України 2008
Schriftenreihe:	Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник
Schlagworte:	Усна історія: практика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28351
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії / Є. Ряжських // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 236-242. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28351
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-283512011-11-10T12:19:16Z Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії Ряжських, Є. Усна історія: практика 2008 Article Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії / Є. Ряжських // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 236-242. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0082 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28351 uk Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Усна історія: практика Усна історія: практика
spellingShingle	Усна історія: практика Усна історія: практика Ряжських, Є. Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник
format	Article
author	Ряжських, Є.
author_facet	Ряжських, Є.
author_sort	Ряжських, Є.
title	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії
title_short	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії
title_full	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії
title_fullStr	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії
title_full_unstemmed	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії
title_sort	проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Усна історія: практика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28351
citation_txt	Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії / Є. Ряжських // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 236-242. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник
work_keys_str_mv	AT râžsʹkihê problemaresocíalízacíírepatríantívuvoronezʹkihproektahusnoíístoríí
first_indexed	2025-07-03T08:25:19Z
last_indexed	2025-07-03T08:25:19Z
_version_	1836613495830872064
fulltext	Єкатерина Ряжських (Воронеж, Росія) проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії * Досвід осіб, котрі відбули полон і примусову працю на чужині, а також повер- нення на Батьківщину, доволі важливий для усвідомлювання історії повоєнного світу. Його слід враховувати у процесі заснування центрів і програм реабілітації, коригування відповідної правової бази. Для цього процесу певне значення, безпере- чно, мають і матеріали інтерв’ю, проведених в рамках воронезьких проектів усної історії — «Жінки Равенсбрюку» й «Біографічна документація рабської та примусової праці в нацистській Німеччині». Проблема репатріації інтернованих громадян — одна з найскладніших в історії другої половини ХХ ст. Процес репатріації регулювався міжнародно-правовими документами, такими як Женевські конвенції 1929 й 1949 рр., а реабілітацію колиш- ніх «східних робітників» і радянських військовополонених було здійснено відповід- но до законів держави, яка їх приймала. У СРСР ресоціалізацію 1 репатріантів було пущено на самоплив. Ті, хто повертався, самотужки розв’язували посталі перед ними завдання, зокрема поновлення попередніх соціальних зв’язків і налагоджування нових, пошук партнера для створення родини, пошук роботи й пов’язану з цим по- требу в освіті. Важливим завданням стало відновлення здоров’я як фізичного, так і психічного. У 1941–1945 рр. за межами СРСР не з власної волі опинилася величезна кіль- кість радянських громадян. Лише тих, хто повернувся, за офіційними джерелами, було понад 4 млн 2. Наприкінці 1944 р. перед урядом постала проблема їхньої ре- патріації. Для виконання цього завдання було створено спеціальне відомство — Управління Вповноваженої Ради Народних Комісарів СРСР (РНК СРСР) у спра- вах репатріації, яке очолив П. І. Голиков 3. Намагаючись не допустити масової еміграції колишніх «східних робітників», він дав інтерв’ю газеті «Правда», де офі- ційно заявив: «Люди, ворожо налаштовані до Радянської держави, намагаються брехнею, провокацією й под. отруїти свідомість наших громадян і примусити їх повірити жахливій брехні, начебто Радянська Вітчизна забула про них, зреклася їх і не вважає їх надалі радянськими громадянами. Ці люди заплутують наших земляків тим, що в разі повернення на Батьківщину вони зазнають репресій. Зайве * Переклад з російської М. Г. Зубкова. 237 заперечувати таку нісенітницю <…>» 4 Матеріали інтерв’ю, що були проведені в рамках згаданих раніше Воронезьких проектів усної історії, свідчать про те, що схожі поголоски існували, але не завжди мали успіх. Усі респонденти прагнули повернутися на Батьківщину: «Я говорю: “Клава, никуда я не поеду. Отец погиб на фронте, у мамы двое детей. … Только домой поеду”» 5. Шлях на батьківщину розтягнувся в багатьох випадках на тривалий термін і су- проводжувався трагічними подіями. О. І. Кудінова з гіркотою згадує факт розстрілу своїми військовополонених, котрі поверталися на Батьківщину: «Нас в тупик загнали. Мужчин — целая гора. Когда их забирали, сказали, что будут проверять документы. А старушки нас молочком угощали, и говорят: «Уходите, [а ина- че — Ред.] и вас постреляют. Мужики ваши не вернутся. Их ночью закапывают экскаватором. Стреляют всех пленных»… Это уже наши, на нашей территории. А к нам подъехали, три вагона нас было, женщин, эти три вагона прицепили и увели, а солдат всех расстреляли» 6. Усі репатріанти мусили після звільнення чи передання їх союзниками до рук радянських військових пройти перевірки. Неповнолітніх зазвичай відпускали додо- му, деякі дорослі мали змогу піти служити до Радянської армії або лишитися при військових частинах, у складі обслуги; багато хто, пройшовши так звану фільтрацію, потрапляли цього разу вже до радянських таборів. Таким чином, поголоски, пере- вірки і сам зворотний шлях на батьківщину формували уявлення тих, хто вертався, про ймовірну зустріч удома, усвідомлення, що на допомогу держави розраховувати не випадає. До того ж додавався острах за близьких, про долю яких нічого не було відомо. О. І. Кудінова згадує: «Боялись. Нас предупредили, как нас встретят. Знали, думали: «Мы не сами собой поехали». Надеялись, хотели узнать, где родители. Меня мать родила — 47 лет ей было, в 18 меня туда проводила, да три года там» 7. Процес ресоціалізації репатріантів у Радянському Союзі був тривалим. Це пояснювалося насамперед тим, що держава не надавала їм підтримки на інсти- туційному рівні, хоча керівництво країни й ухвалило низку важливих постанов. Так, на початку 1945 р. розпорядженням РНК СРСР тим репатріантам, хто дуже бідував, було призначено допомогу, під кінець того ж року їм було надано ви- борчі права. Наступного року колишнім військовополоненим нарахували пенсії, а багатодітним і самотнім матерям-репатріанткам призначили грошові виплати 8. Однак для розв’язання всіх проблем репатріантів цього було замало. Відповідно до радянського трудового законодавства колишні військовополоне- ні й «східні робітники» могли претендувати на надання їм упродовж місяця роботи за фахом 9. Однак їхні сподівання зазвичай не виправдовувалися. Роботу шукали через знайомих, приховуючи своє табірне минуле, згоджуючись практично на все, що пропонувалося, оскільки життєва ситуація не дозволяла гаяти час — репатріанти, Єкатерина Ряжських. проблема ресоцІалІзацІї репатрІантІв у воронезьких проектах усної ІсторІї 238 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання як правило, були годувальниками всієї родини. Вони «піднімали на крило» своїх менших братів і сестер, а іноді й небожів, доглядали за хворими батьками. У цьому разі найважче було жінкам; брак освіти обмежував спектр пошуку роботи, а «тавро» табору унеможливлювало знаходження праці, що відповідала б фізичним можли- востям: «Я стала искать работу… Я в одно место пришла, там сказали: «А документы у тебя есть?» Я показываю. «Нет у нас мест». Я пришла в другое место: «Нет у нас мест». …Я при- хожу туда. Это был управляющий трестом, четвертым трестом. Он посмотрел на меня… Показала ему эту бумажку. Он говорит: «Знаешь что, я тебя возьму на работу, только ты…» Написал мне, не стал говорить, написал мне такую записку: «Где бы ты ни была, чтобы везде молчала… Если когда будет приходить какая комиссия, то ты всегда уходи». И вот, когда приходит комиссия, то я скорей ухожу и сижу в туалете. Сижу, пока всё проверят, а проверки были очень частые. Когда я устроилась на работу, ко мне все стали относится… как к дикой» 10. У подібній ситуації чимало жінок працювали на будівництві, розчищенні руїн, на копальнях: «Я работала, песок возила, стены разбивала, больше меня нигде не принимали… у меня была тяжелая работа — кувалдой бить» 11. Респонденти, із якими працювала група воронезьких істориків, мали різний рівень освіти. Ті, хто утримував родину й кого не підтримали батьки, лишилися неосвіченими або скінчили лише початкову школу. Декілька осіб спромоглися здобути середньотехнічну чи навіть вищу освіту, стали добрими фахівцями у сво- їй галузі, серед них — головний інженер і професор. Отже, перебування в Німеч- чині не виявилося визначальною перепоною для кар’єри, хоча й ускладнювало фахову підготовку. Задовільна ресоціалізація залежала й від особистісних якостей людини. Дехто, не здобувши освіти у вищому або середньотехнічному навчаль- ному закладі, спромігся здобути певний соціальний статус. Так, А. Т. Артюшен- ко, закінчивши лише школу, став депутатом сільської ради і директором будин- ку культури. Зазвичай респондентам упродовж життя дошкуляли тяжкі хронічні захворюван- ня, хоча не всі пов’язують поганий стан здоров’я з перебуванням у Німеччині. Чо- ловіки швидше змогли відновити фізичні сили, двоє з опитаних 2005 р. ще працю- вали. Перед жінками постала проблема порушення репродуктивної функції, що спричинило народження мертвих малюків, викиднів або безпліддя. Тяжка фізична праця жінок уже на батьківщині також негативно вплинула на здоров’я. В. В. Укра- їнській довелося працювати в копальні під час декретної відпустки: «<…> Мне дали декретный отпуск. Я …не в шахте работала, на поверхности работа- ла. На поверхности… какое там — «саботаж»! Около десяти тысяч рабочих, и… «Укра- инская приехала с этим, с кренделем»… Это не… не дай бог! Не дай бог, что я тогда пере- несла!» 12 239 Ставлення в суспільстві до тих, хто повернувся з Німеччини, було різним. У селах репатріантів зустрічали прихильно, як правило, допомагали відновлювати втрачене господарство, надавали житло, коли в цьому була потреба. У місті було дещо інакше. Жінки згадували, що часом сусіди, сварячись, називали їх «німець- кими підстилками», одначе це все-таки були винятки. Сусіди й знайомі ставилися до колишніх в’язнів і «східних робітників» зазвичай із розумінням. На час визволення нашим респондентам було близько двадцяти років, тобто вони народилися переважно в 1923–1927 рр. Майже всі вони згадували проблеми під час пошуку партнера для створення родини. Лише декотрі були одружені чи за- міжні до війни, але ці шлюби рідко зберігалися. У деяких випадках було записано історії про романтичні взаємини між представниками різних національностей 13 у роки війни або між радянськими військовиками й колишніми «східними робітни- ками» після їхнього звільнення: «Влюбляется в меня один с Казахстана Забыла, как. Капитанчик. Рыжий-рыжий… Он говорит: «Люся, поедем, поедем. У нас там такие места красивые. Я послужу еще. В России все разбито… голод, холод, нищета… И не езжай в Россию. Давай пока здесь побудем. Давай поженимся». Я говорю: «Нет. Только домой, никуда» 14. У всіх респондентів ці взаємини не мали щасливого фіналу. В одному випадку чоловік створив міцну, щасливу родину, повернувшись на Батьківщину, але в інтерв’ю з гіркотою згадував своє перше кохання в таборі (світлину цієї жінки-польки він зберігає й досі): «Я иногда Тае говорю: “Тая, давай напишем в эту вот, как называется… «Жди меня»”. Она: “Как хочешь”. А я думаю, что мне голову себе морочить, мне уже 80, а ей 82. Жива ли она?» 15 Стратегія вибору чоловіка або дружини була різноманітною, часто-густо молодят знайомили родичі та знайомі. Рішення про шлюб приймалося зопалу, після декіль- кох зустрічей, коли молодята не встигали ще й доладу придивитися одне до одного. У більшості випадків родинне життя респондентів не було щасливим, хоча всі вони були у шлюбі, а часто й у другому теж. Однією із причин невдач шлюбних стосунків було прагнення приховати минуле від партнера. Ще під час перевірки репатріантам, які в’їжджали до СРСР, забороняли розповідати своїм близьким про те, що їх депор- тували до Німеччини. Деколи близькі дізнавалися про долю родичів лише тоді, коли мали місце випадки нерозуміння дітьми досвіду батьків. Часом позиція дітей ме- жувала з байдужістю: «Я всё время рассказывала, я не скрывала… А что он понимает? Он и сейчас ничего не понимает. Разве они понимают, что мы пережили? И внуки, расскажи им, что они, слушать станут?» 16 Упродовж тривалого часу колишні «східні робітники» та в’язні були в полі зору радянських органів внутрішніх справ. Прибувши на батьківщину, вони мали раз чи двічі на місяць з’являтися до відповідних установ. Л. Т. Гришаєва згадувала: Єкатерина Ряжських. проблема ресоцІалІзацІї репатрІантІв у воронезьких проектах усної ІсторІї 240 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання «Вызывают меня в МВД. Туда-сюда. И начали у меня спрашивать: “Как ты туда по- пала? Не может быть, чтоб ты туда так попала. Ты скажи честно. Ты туда поехала по любви?” А мне военный сказал: “Ты всю правду не говори, не будь такой правдивой”. А я взяла и сказала ему: “Если бы вы были моим отцом, вы бы меня с собой взяли, а не оставили со старой матерью и больной сестрой здесь”. Я говорю: “А по любви, какая может быть любовь в 15 лет! О какой любви вы говорите!” Ну, он посмотрел так на меня, вроде того: “Ты бы потише”, но отпустил меня» 17. Вочевидь, на місцях іноді аж надто рили землю в пошуках зрадників. У ре- зультаті 4 серпня 1945 р. Оргбюро ЦК ВКП(б) ухвалило спеціальну постанову «Про організацію політико-просвітницької роботи з репатрійованими радян- ськими громадянами». Ішлося про повернення громадянських прав репатріан- там, зверталася увага партійних працівників на необхідність належного став- лення до цієї категорії радянських громадян 18. Проведені в рамках двох воро- незьких проектів інтерв’ю не дозволяють твердити про те, чи дієвою була ця постанова. Так чи інакше, інформація, пов’язана з відвідинами місцевих відді- лів внутрішніх справ, усіма респондентами оприлюднювалася неохоче. А. Т. Ар- тюшенко згадував, як його намагалися зробити «стукачем», коли він вступив до партії. «Когда выборы прошли, нашлись такие люди, что меня побили в моей комнате. Было задание, я считаю. Фонарь мне хороший набили, и я лежу несколько дней, а тут шпионы всё проходят: как, чего я говорю. Приезжает с области кэгэбэшник — а я был секретарём партийной организации территориальной, больше ста коммунистов. …А он, тот, кто это сделал, наш шофёр… Может быть он, а, может, не он. Вот, этот кэгэбэшник: “Ты только скажи — он не только с партии полетит, мы его судить будем». Я говорю: “Да ну, что ты, домашнее дело”… он пригласил меня, и я сказал: “Вы хотите, чтоб я сексотом был? <…>” Он сказал: “Нет. Это называется у нас осведомитель”» 19. Одна з респонденток розповіла, що була інформатором: «А потом вызывают меня туда и говорят… “Так, Вы будете на нас работать?”. Я спрашиваю: “Как?”. Ну, в общем: “Доносить”. Вот, я в техникуме учусь, значит, я должна доносить. Я говорю: “Я не могу, нет…” “Вы должны, вы на немцев работали, а на нас не хотите!” Вот, ну, в общем, как агент настоящий была. Мне дали человека. Сначала такая скотина была, невозможная — молодой, хромой, зараза, был. Вот при- ду: “Давай данные, какие там, давай!” Я говорю: “Нет у меня ничего”. Давай и всё. А потом как-то, ну, уже не могу, я говорю: “Всё, я не буду, и чтобы ты ко мне не ходил”. Не знаю, не знаю, отчаянная была такая… Я на явку ходила, в общем, “на явку” обяза- тельно надо идти… он меня заставил… И вот, он говорит: “Напиши, про эту, вот”! Я говорю: “Я ж не знаю”… Ну, в общем, что говорить, одно я написала, потому что, я ж говорю, ненавидела всё это» 20. Матеріали інтерв’ю, які було проведено в рамках двох воронезьких проектів усної історії — «Жінки Равенсбрюку» й «Біографічна документація рабської й примусової 241 праці в нацистській Німеччині», свідчать про те, що всім респондентам випало само- тужки розв’язувати проблему власної ресоціалізації. Процес поновлення соціальних зв’язків і налагоджування нових, утворення родини, пошук роботи й здобуття осві- ти — усе це ускладнювалося репресивною політикою держави стосовно репатріантів і значним чином залежало від умов, у які потрапляли колишні військовополонені та «східні робітники» на батьківщині, а також від особистісних якостей людини. 1 Ресоціалізація — «засвоювання нових цінностей, ролей, навичок замість колиш- ніх, недостатньо засвоєних або застарілих» (Див.: Смелзер Н. Социология / Пер. с англ. — М., 1994. — С. 112). 2 Полян П. М. Жертвы двух диктатур: жизнь, труд, унижения и смерть советских военнопленных и остарбайтеров на чужбине и на родине. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2002. — С. 529. 3 Голиков Филип Іванович — маршал Радянського Союзу, з липня 1940 р. — за- ступник начальника Генерального штабу, із квітня 1943 р. — начальник головного управління кадрів, з жовтня 1944 р. — уповноважений РНК у справах репатріації. 4 Цит. за: Земсков В. Н. К вопросу о репатриации советских граждан, 1944– 1951 годы // История СССР. — 1990. — № 4. — С. 28. 5 Інтерв’ю з В. В. Українською 25 та 26 грудня 2005 р. Див.: Архів усної історії Во- ронезького державного педагогічного університету (ВДПУ). Ф. International Slave- and Forced Labourers Documentation Projekt — International Sklaven- und Zwangs arbeiter Befragungsprojekt. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 63. 6 Інтерв’ю з О. І. Кудіновою 27 та 28 листопада 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 9. 7 Там само. 8 Детальніше див.: Полян П. М. Жертвы двух диктатур… — С. 550–551. 9 Там само. 10 Інтерв’ю з Л. Т. Гришаєвою 20 квітня 2006 р. Див.: Архів усної історії ВДПУ. — Ф. International Slave- and Forced Labourers Documentation Projekt — International Sklaven- und Zwangsarbeiter Befragungsprojekt. — Оп. 1. — Спр. 10. — Арк. 14–15. 11 Інтерв’ю з О. І. Кудіновою 27 та 28 листопада 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 43. 12 Інтерв’ю з В. В. Українською 25 та 26 грудня 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 88. 13 Показово, що німців серед них не було. 14 Інтерв’ю з В. В. Українською 25 та 26 грудня 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 53. 15 Інтерв’ю з А. Т. Артюшенко 4 та 5 листопада 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 51. Єкатерина Ряжських. проблема ресоцІалІзацІї репатрІантІв у воронезьких проектах усної ІсторІї 242 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання 16 Інтерв’ю з М. Д. С. 2 та 3 жовтня 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 75–76. 17 Інтерв’ю з Л. Т. Гришаєвою 20 квітня 2006 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 10. — Арк. 15–16. 18 Детальніше див.: Земсков В. Н. К вопросу о репатриации… — С. 39. 19 Інтерв’ю з А. Т. Артюшенко 4 та 5 листопада 2005 р. Див.: Архів усної історії ВДПУ. — Ф. International Slave- and Forced Labourers Documentation Projekt — International Sklaven- und Zwangsarbeiter Befragungsprojekt. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 51. 20 Інтерв’ю з М. Д. С. 2 та 3 жовтня 2005 р. Див.: Там само. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 33–34.

Проблема ресоціалізації репатріантів у воронезьких проектах усної історії

Institution

Ähnliche Einträge