XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р.
У листопаді 2007 р. в Україні стартував новий масштабний проект з усної історії під робочою назвою «Усна історія деколективізації в Україні 1990-х рр.: селянський досвід», затверджений дослідницькою радою Коледжу св. Томаса Мора, одного з закладів Саскачеванського університету (Канада). Запропонован...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28364 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. / С. Гуркіна // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 377-380. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28364 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-283642011-11-10T12:26:38Z XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. Гуркіна, С. Повідомлення У листопаді 2007 р. в Україні стартував новий масштабний проект з усної історії під робочою назвою «Усна історія деколективізації в Україні 1990-х рр.: селянський досвід», затверджений дослідницькою радою Коледжу св. Томаса Мора, одного з закладів Саскачеванського університету (Канада). Запропонований проект проводиться в Україні Центром досліджень української спадщини Саскачеванського університету (ЦДУС), який розпочав свою роботу у Саскачеванському університеті 1999 р. за підтримки Коледжу св. Томаса Мора. 2008 Article XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. / С. Гуркіна // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 377-380. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0082 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28364 uk Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Повідомлення Повідомлення |
| spellingShingle |
Повідомлення Повідомлення Гуркіна, С. XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| description |
У листопаді 2007 р. в Україні стартував новий масштабний проект з усної історії під робочою назвою «Усна історія деколективізації в Україні 1990-х рр.: селянський досвід», затверджений дослідницькою радою Коледжу св. Томаса Мора, одного з закладів Саскачеванського університету (Канада). Запропонований проект проводиться в Україні Центром досліджень української спадщини Саскачеванського університету (ЦДУС), який розпочав свою роботу у Саскачеванському університеті 1999 р. за підтримки Коледжу св. Томаса Мора. |
| format |
Article |
| author |
Гуркіна, С. |
| author_facet |
Гуркіна, С. |
| author_sort |
Гуркіна, С. |
| title |
XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. |
| title_short |
XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. |
| title_full |
XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. |
| title_fullStr |
XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. |
| title_full_unstemmed |
XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. |
| title_sort |
xiv конференція міжнародної асоціації усної історії у сіднеї, 12–16 липня 2006 р. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28364 |
| citation_txt |
XIV конференція Міжнародної асоціації усної історії у Сіднеї, 12–16 липня 2006 р. / С. Гуркіна // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 11-12. — С. 377-380. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| work_keys_str_mv |
AT gurkínas xivkonferencíâmížnarodnoíasocíacííusnoíístorííusídneí1216lipnâ2006r |
| first_indexed |
2025-07-03T08:26:19Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:26:19Z |
| _version_ |
1836613558915301376 |
| fulltext |
Повідомлення
світлана Гуркіна (Львів, Україна)
хIV конференція міжнародної асоціації усної історії
у сіднеї, 12–16 липня 2006 р.
Міжнародна асоціація усної історії (International Oral History Association — IОНА)
збирається на свої великі та репрезентативні конференції кожні два роки в різних
частинах світу. Тематика ХIV конференції Міжнародної асоціації усної історії, яка
відбулася 12–16 липня у Сіднеї, звучала інтригуюче — «Танцюючи з пам’яттю: усна
історія та її аудиторія» («Dancing with memory: Oral History and its audience»). Співор-
ганізаторами конференції виступили Асоціація усних істориків Австралії (Oral History
Association of Australia), Державна бібліотека Нового Південного Уельсу (State Library
of New South Wales), Сіднейський технологічний університет (University of Technology
Sydney) та Університет Нової Англії (University of New England). Метою зібрання була
спроба представлення зміни акцентів з осіб, які розповідають свої історії, і процесу
інтерв’ювання, що були об’єктом багаторічного зосередження досліджень та інтер-
претацій у ділянці усної історії, на тих, хто слухає. Тобто у добу дедалі більшого по-
ширення цифрового наративу, який підсилюється візуальними елементами, органі-
затори запропонували учасникам поміркувати і спробувати дати відповіді на запитан-
ня про те, хто ж є слухачами усних історій, у який спосіб ці історії слухають, який ефект
вони справляють на своїх слухачів і які реакції викликають. Учасників конференції
заохочували дослідити своєрідний «танець із пам’яттю», що виникає між оповідачем
і слухачем, між актором-виконавцем чи результатом (кінцевим продуктом) проектів
усної історії (книги, радіопередачі, вистави, експозиції тощо) та їхньою аудиторією.
Серед учасників були представники дуже різних середовищ (науковці, музейники,
працівники радіо і телебачення, судів, театрали, вчителі, непрофесійні кінооператори,
учасники community projects тощо). Організатори також заохочували аналізувати, яким
чином, через уже зреалізовані й поточні проекти, «танець із пам’яттю» включає в себе
водночас приємність та біль у тристоронньому вимірі — для оповідача, інтерв’юєра
й аудиторії — і як усвідомлення специфічної аудиторії визначає фокус і концептуаль-
ні межі індивідуальних проектів 1.
Було визначено 13 підтем, запропонованих для фокусування доповідей кон-
ференції:
1) архівуючи пам’ять (методологічні питання з фокусом на інтерв’ю як свідченні
минулого для майбутніх дослідників, повторне використання інтерв’ю, електрон-
ні медіа та доступ до них, публікація усних інтерв’ю у текстах, колекції та їх
користувачі);
378 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання
2) вогонь і вода (питання навколишнього середовища, природні ресурси, катастро-
фи, символізм та історії, пам’ять про землю);
3) зцілююча пам’ять (усна історія в реабілітаційній роботі, неповносправність в іс-
торії медицини і медичної опіки, цілителі та терапія);
4) острівні історії (острівні нації, їхні історії та зв’язки, подолання моря і кордонів);
5) пам’ять і спільнота (де усна історія є головною для відтворення спільноти у певній
місцевості чи може бути використана для документування спільноти, що зникла
або була втрачена; спільнота і місцевість, представлення спільнот, діаспора);
6) пам’ять і травма (у випадках, що стосуються людських прав, справедливості чи
реституції, де усна історія була застосована як свідчення тих, що пережили і ви-
жили на війні, в умовах тероризму);
7) місця і будівлі (місцевості, питання спадщини і дебатів навколо неї, будівлі та їхні
історії, музеї);
8) приємності пам’яті (де фокус зосереджений на усній історії як чуттєвому заанга-
жуванні з голосом, зорове сприйняття (зображення фіксовані та в русі), дотик
(матеріальна культура і музеї), перформанс (театр і музика), емоції і досвід;
9) політичне минуле (урядові агенції та корпоративна пам’ять, політика, політики,
дисиденти);
10) поділяючи і передаючи вірування (релігійні традиції, усні традиції);
11) історії в перекладі (міжкультурний діалог і зустрічі);
12) навчаючи і навчаючись (там, де аудиторія є різновіковою, й усна історія — заан-
гажованою у передачі культурного спадку або через формальне шкільне серед-
овище, або неформальне родинне, чи через традиції спільноти; практика ви-
кладання; історії освіти, освітянський досвід);
13) говорячи до самих себе (історія усної історії, усна історія як міжнародний рух,
10-та річниця ІОНА, методології усної історії та виклики).
Офіційними мовами конференції були англійська та іспанська. Проф. Ріна
Бенмаєр, президент IOHA, у своїй доповіді на відкритті зазначила, що учасниками
Сіднейської конференції є 390 учасників, які представляють 31 країну. Зрозуміло,
що перевагу за кількістю представників мали господарі — австралійці. Серед учас-
ників 10 осіб отримали грошову підтримку від стипендіального комітету IOHA, що
мала покрити витрати на подорож та проживання (всього на цю стипендію подава-
лося 80 осіб).
Організатори передбачили чотири форми роботи конференції: робітні (work-
s hops), пленарні засідання, групи за інтересами і неофіційні зустрічі (під час кава-
брейків, прийом у мерії Сіднея, вечері тощо). Очевидно, що перша і остання
форми були необов’язковими. У день перед офіційним відкриттям конференції,
11 липня, зацікавлені у поглибленні розуміння різних методологічних та практич-
них аспектів, пов’язаних із їхніми проектами усної історії, мали можливість отри-
мати інформацію «з перших рук» у чотирьох запропонованих робітнях з метрами
усної історії: Алессандро Портеллі («Творчі аспекти пам’яті»), Ліндою Шоупс
(«Підготовка інтерв’ю до публікації»), Алістером Томсоном («Інтерпретація усно-
379
історичних інтерв’ю») та Віном Ребергом і Міхаелем Феганом («Усна історія
у цифровому світі») 2.
Основна робота конференції відбувалася на пленарних засіданнях. Протягом
трьох днів до обіду відбувалося два блоки по 7 паралельних засідань з 3–4 допові дями
(тобто в кожному блоці представлялося приблизно 28 доповідей) і один такий блок —
після обіду. Перед учасниками постав непростий вибір, на яке із засідань піти. Хоча
більшість доповідей і є записаними на диску, який отримали учасники конференції,
проте майже кожен доповідач робив мультимедійну презентацію, багато хто пред-
ставляв уривки з аудіо- і відеоінтерв’ю, що надавало доповіді неповторності, яку не
побачиш і не відчуєш, читаючи сухий текст.
Цікавими були теми аналізу та інтерпретації усних інтерв’ю, публікації, вико-
ристання усної історії в музейних експозиціях, а також можливості використання
фотографій у процесі інтерв’ю. Алессандро Портеллі, говорячи про публікацію
книжки з використанням усних інтерв’ю, підкреслив важливість включення до неї
як додатку диска із записом аудіоінтерв’ю, бо книжка дає аналіз, а аудіо — репре-
зентативність та емоції. Перед публікацією Портеллі надсилає оповідачу не роз-
друкований текст, а касету із записом інтерв’ю і цитати, які він збирається викорис-
тати, додаючи супровідного листа, в якому пояснює, чому не редагує мову оповіда-
ча чи його говірку (діалект). Якщо оповідач наполягає на редагуванні, то Портеллі
або приймає це, або продовжує переговори.
Серед доповідей про використання фотографій виділимо повідомлення Енріке
Мартінеса з Мексики, який використовував фото як додатковий стимул пам’яті.
Вивчаючи щоденне життя міст і містечок Мексики першої половини XX ст., він
спершу інтерв’ював старших людей, а потім показував їм фотографії, після чого
оповідачі пригадували нові деталі та історії, пов’язані з об’єктами, зображеними на
фото. Натомість канадці Александр Фронд і Анжела Тіссен у своєму міждисциплі-
нарному проектові усної історії «Місцева культура та різноманітність у канадських
преріях» («Local culture and diversity on the Canadian prairies») за гасло взяли при-
казку «Одне фото варте десяти тисяч слів», а за основу — фотоінтерв’ю, тобто про-
сили своїх оповідачів, жителів прерій, вибрати 10 довоєнних фотографій, описати,
де вони їх зберігали, як використовували до цього часу, чому обрали саме ці фото,
і вже потім просили розповісти пов’язану з цими фотографіями історію. Таким
чином дослідники отримали 600 інтерв’ю.
Застосування усної історії в музейних експозиціях справді дає дуже багато
можливостей, які, однак, часто пов’язані із вкладенням значних коштів. Цікавим
виявився досвід Австралійського музею Голокосту, в якому на початку його діяль-
ності екскурсоводами були люди, які пережили Голокост (переважно в дитинстві).
Кожен з них розповідав юним відвідувачам свою історію у доступний для дітей
спосіб. На запитання із зали, чому ці свідки жахливих подій погодилися бути екс-
курсоводами, доповідачка відповіла, що ці люди відчували провину перед заги-
блими за те, що вони живі, а інші — померли. Це була їхня своєрідна сплата дани-
ни невинним жертвам.
Світлана Гуркіна. ХIV конференція Міжнародної асоціації усної історії…
380 Схід / Захід. Випуск 11–12. Спеціальне видання
Крім пленарних засідань, що проходили за строго визначеним регламентом під
опікою головуючого, у рамках конференції була можливість неофіційних зустрічей
дослідників у різних групах за інтересами. Серед запропонованих організаторами
тематик були такі, як: архівування усної історії, корпоративна історія, історія навко-
лишнього середовища, фільм і відео, людські права і їх захист, незалежні дослідники,
історія праці, життєві історії, місцева історія, міграція й етнічність, пам’ять автохтон-
ного населення (аборигенів), мультимедіа та цифрові історії, музеї, асоціації усної
історії, релігійні традиції, пам’ять про війни, репресії та насилля, наука і науковці,
візуальне та креативне мистецтво (creative art), «терапія» спогадами. У групах за інтере-
сами дослідники, зацікавлені певною проблематикою, мали змогу познайомитися,
обмінятися електронними адресами, домовилися про контакти та поширення інфор-
мації про свої дослідження, книжки, майбутні конференції тощо.
Конференції завжди дають можливість не лише виголосити свою доповідь і пред-
ставити проект в процесі роботи або вже досягнуті результати, послухати інших та
обмінятися думками під час дискусій, але й познайомитися з цікавими людьми.
Україну пам’ятають і нею цікавляться. Так, д-р Роберт Перкс (куратор усної історії,
Британська бібліотека), проф. Александер фон Плато (куратор проекту усної історії
про примусових робітників у Німеччині), проф. Алессандро Портеллі були учасни-
ками однієї з перших в Україні конференцій з усної історії у Львові 1994 р. і розпи-
тували про сучасний стан української усної історії. Професор Фунсо Афолаян із
США, нігерієць за походженням, досліджує феномен нігерійця Сандея Аделаджу,
засновника відомої в Україні, а особливо у Києві, церкви «Посольство Боже». Фелікс
Вемгоєр із Віденського університету працює над своєю докторською дисертацією
про порівняння українського і китайського голодоморів.
1 Сall for papers “Dancing with memory: Oral History and its audiences” // http://
www.une.edu.au/ioha2006/call%20for%20papers.html.
2 Master classes // http://www.une.edu.au/ioha2006/master%20classes.html.
|