Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду

Розглянуто фундаментальні проблеми міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду, пов’язані з їх проциклічністю й обмеженістю використовуваного мікроструктурного підходу. Такий підхід залишає за рамками регулювання найнебезпечніші загрози фінансовій стабільності в умовах глобалізації — с...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Буковинський, С.А., Унковська, Т.Є., Яременко, О.Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки та прогнозування НАН України 2011
Назва видання:	Економічна теорія
Теми:	Міжнародна економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28449
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду / С.А. Буковинський, Т.Є. Унковська, О.Л. Яременко // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 79-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28449
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-284492011-11-13T12:10:49Z Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду Буковинський, С.А. Унковська, Т.Є. Яременко, О.Л. Міжнародна економіка Розглянуто фундаментальні проблеми міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду, пов’язані з їх проциклічністю й обмеженістю використовуваного мікроструктурного підходу. Такий підхід залишає за рамками регулювання найнебезпечніші загрози фінансовій стабільності в умовах глобалізації — системні ризики. Акцентовано на необхідності зміни парадигми регулювання, розвинуто методологічні підходи до оцінки системних ризиків. Fundamental problems of international standards of banking regulation and supervision related to their cyclical nature and limitations of micro-structural approach are scrutinized. The authors argue that such an approach leaves out of the regulatory framework the threats to financial stability in global environment — the systemic risks. The need to alter the paradigm of the regulation is emphasized and methodological approaches to the assessment of systemic risks are developed. 2011 Article Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду / С.А. Буковинський, Т.Є. Унковська, О.Л. Яременко // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 79-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1811-3141 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28449 336.711 uk Економічна теорія Інститут економіки та прогнозування НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна економіка Міжнародна економіка
spellingShingle	Міжнародна економіка Міжнародна економіка Буковинський, С.А. Унковська, Т.Є. Яременко, О.Л. Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду Економічна теорія
description	Розглянуто фундаментальні проблеми міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду, пов’язані з їх проциклічністю й обмеженістю використовуваного мікроструктурного підходу. Такий підхід залишає за рамками регулювання найнебезпечніші загрози фінансовій стабільності в умовах глобалізації — системні ризики. Акцентовано на необхідності зміни парадигми регулювання, розвинуто методологічні підходи до оцінки системних ризиків.
format	Article
author	Буковинський, С.А. Унковська, Т.Є. Яременко, О.Л.
author_facet	Буковинський, С.А. Унковська, Т.Є. Яременко, О.Л.
author_sort	Буковинський, С.А.
title	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду
title_short	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду
title_full	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду
title_fullStr	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду
title_full_unstemmed	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду
title_sort	уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду
publisher	Інститут економіки та прогнозування НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Міжнародна економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28449
citation_txt	Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду / С.А. Буковинський, Т.Є. Унковська, О.Л. Яременко // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 79-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Економічна теорія
work_keys_str_mv	AT bukovinsʹkijsa urokiglobalʹnoífínansovoíkrizimetodologíčníproblemireformuvannâmížnarodnihstandartívbankívsʹkogoregulûvannâínaglâdu AT unkovsʹkatê urokiglobalʹnoífínansovoíkrizimetodologíčníproblemireformuvannâmížnarodnihstandartívbankívsʹkogoregulûvannâínaglâdu AT âremenkool urokiglobalʹnoífínansovoíkrizimetodologíčníproblemireformuvannâmížnarodnihstandartívbankívsʹkogoregulûvannâínaglâdu
first_indexed	2025-07-03T08:31:37Z
last_indexed	2025-07-03T08:31:37Z
_version_	1836613891708157952
fulltext	МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА © С.Буковинський, Т.Унковська, О.Яременко, 2011 79 УДК 336.711 С.А.Буковинський, канд. екон. наук Інститут економіки та прогнозування НАН України Т.Є.Унковська, д-р екон. наук Інститут економіки та прогнозування НАН України О.Л.Яременко, д-р екон. наук Інститут економіки та прогнозування НАН України УРОКИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ І НАГЛЯДУ Розглянуто фундаментальні проблеми міжнародних стандартів банківського регу- лювання і нагляду, пов’язані з їх проциклічністю й обмеженістю використовувано- го мікроструктурного підходу. Такий підхід залишає за рамками регулювання най- небезпечніші загрози фінансовій стабільності в умовах глобалізації — системні ризики. Акцентовано на необхідності зміни парадигми регулювання, розвинуто методологічні підходи до оцінки системних ризиків. Глобальна фінансова криза виявила фундаментальні проблеми у принципах фінансового регулювання і на рівні окремих фінансових інститутів, і на рівні національних економік, і на рівні світової фінансо- вої системи. За формою сьогоднішня криза виглядає як обвал кредит- ного ринку в США, що поширився цілим світом. Проте, по суті, це ли- шень один із глобальних проявів симптомів серйознішої хвороби — надмірного накопичення системних ризиків і суперечностей між гло- бальним характером фінансових потоків і локальним, фрагментарним, проциклічним характером фінансового регулювання. Цьому сприяли інноваційні інструменти знеособлення ризику конкретного інвестора за збереження його претензій на підвищені до- ходи. Проте саме персоніфікований ризик є одним з основних механі- змів підтримки системної єдності всіх галузей і суб’єктів в економіці. Хто хоче отримувати доходи вищі за середні, той має ризикувати, а за надвисокі доходи потрібно нести високий ризик. У цьому своєрідна справедливість ринку. Актуальний усвідомлений ризик установлює межі зростання суб’єкта. Суб’єкт не може діяти в зоні, де він не контролює найважли- віші умови свого функціонування. Факт небезпечного наближення до межі виявляє себе як підвищений ризик. Проте якщо індикатор ризику ("червону лампочку") на якийсь час вивести з ладу, можна зростати С.А.Буковинський, Т.Є.Унковська, О.Л.Яременко 80 далі. Тому дифузію і знеособлення ризику можна розглядати як спосіб подолання ресурсних (компетентнісних і бюджетних) обмежень зрос- тання суб’єкта, як інструмент посилення його економічної влади та її перерозподілу на свою користь. Інноваційні фінансові інструменти дозволили на якийсь час ма- сово відключити показники ризику, що уможливило виникнення бурх- ливої фінансової глобалізації. Водночас деформація зв’язку між при- бутковістю і ризиком не могла не призвести до глобальних перекосів і диспропорцій у цінах на активи. Виникла ілюзія зростання благопо- луччя без адекватного зростання ризику. Проте якщо простір ухва- лення рішень спочатку є тривимірним (ризик, дохід, ринкова вар- тість), то зосередження управління і цілеспрямований рух у двомір- ному просторі супроводжується некерованим, хаотичним рухом у ризиковій координаті. Розвиток мережевих фінансових структур, через які проходять глобальні потоки капіталу, за своєю природою є внутрішньо несталим і нестабільним. При цьому фінансове регулювання в його сучасному вигляді не згладжує цю несталість, а навпаки, сприяє розгойдуванню коливань і загостренню фаз економічного циклу у глобальному масш- табі. Несталість ендогенно породжує накопичення системних ризиків, що зрештою навіть за незначних екзогенних шоків призводить до ефе- кту доміно, колапсу фінансової системи і передання кризових процесів у реальний сектор. Якщо природа системного ризику і заходи щодо його мінімізації регуляторами ідентифіковано неправильно, то можли- вий розвиток другого раунду кризи, яка може бути спровокована зво- ротними зв’язками, — від реального сектора до фінансового. Криза показала, що національні та наднаціональні органи регу- лювання і нагляду виявилися не в змозі запобігти системним ризикам. Більше за те, багато норм регулювання (зокрема, базельські стандар- ти банківського регулювання і нагляду) виявили чітко виражену процик- лічність, тобто деструктивну здатність підсилювати економічні цикли і загострювати кризові процеси. Наприклад, надзвичайно процикліч- ними є вимоги до капіталу, правила обліку активів на підставі їх рин- кової вартості й інші регулювальні норми в тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Це означає, що на фазі економічного підйому вони стимулюють непомірну кредитну експансію банківських систем, загос- трюють кредитний бум і зростання цін на активи, а на стадії спаду — заганяють економіку в пастку надмірного стискування кредитів і падін- ня цін на активи. Строго кажучи, проциклічність — це властивість фі- нансових показників флуктуювати стосовно тренда впродовж економі- чного циклу. Вона має три складових, які важко ідентифікувати в реаль- ному житті: 1) флуктуації стосовно тренда; 2) фундаментальні зміни самого тренда; 3) можливі кумулятивні відхилення від рівноважних станів і наростання нестабільності. Зростання проциклічності означає збільшення амплітуди циклічних коливань. При цьому в реальності Уроки глобальної фінансової кризи... 81 фінансові системи поводяться дуже складно. Внаслідок шоків коли- вання цін на активи й еволюція фінансових агрегатів демонструють високу волатильність із нелінійними і стрибкоподібними змінами, як наприклад, різке стискування ліквідності або реверс потоків капіталу. Це характерні властивості складних систем: "Якщо система вийшла зі стану рівноваги, вона дедалі сильніше відхиляється від стабільного режиму, демонструє нелінійну поведінку, осциляції та зрушення режи- му функціонування"1. Фінансові системи належать до цього класу сис- тем, оскільки їх функціонування засноване на взаємодії безлічі підсис- тем і контрагентів. При цьому трансмісійний механізм здійснюється через мережеві структури, динаміка й архітектура яких постійно змі- нюються під впливом фінансових інновацій, регуляторного арбітражу і поведінкових реакцій контрагентів (зокрема, "стадного ефекту"). Для глибшого розуміння феномену проциклічності, що породжує системні ризики, слід виокремити категорії проциклічності капіталу і проциклічності левереджа2. Проциклічність капіталу заснована на тому, що в умовах економічного підйому фінансові інститути є прибут- ковими й їхня могутня капітальна база дозволяє їм відкривати великі позиції на ринках активів. Використання у світовій практиці методів оцінки активів за їх ринковою вартістю підсилює ланцюгову реакцію: зростання кредитування → зростання попиту на активи → зростання ринкової ціни активів → зростання вартості застави → зростання капі- тальної бази кредитування фінансових інститутів → зростання креди- тування... Тобто зростання ціни активів швидко трансформується у зростання капітальної бази кредитування. Виникає феномен інверто- ваної кривої попиту на активи: чим більша ціна, тим більший попит. Коли внаслідок певного екзогенного шоку реалізуються системні ризи- ки, починає розвиватися зворотний процес падіння цін активів і стис- кування кредитування, що самопідсилюється (рисунок). Проциклічність левереджа є витонченішим і складнішим явищем, доволі глибоко проаналізованим у низці праць3. Головний сенс його в тому, що левередж фінансових інститутів наростає і скорочується разом з економічним циклом. Такі коливання виникають унаслідок дії багатьох механізмів, зокрема: - масового застосування однакових проциклічних технік оціню- вання ризику (VaR-methods); - механізмів, пов’язаних із динамікою короткострокових відсот- кових ставок грошового ринку і схильністю банків до дисбала- нсів по термінах дозрівання пасивів і активів за рахунок збіль- шення левереджа; 1 FRNBY, Economic Policy Review Issue on Systemic Risk, November 2007. 2 Remarks by Deputy Governor of the Bank de France Jean-Pierre Landau “Procyclicality: what it means and what could be done”, 4th May, 2009. 3 Див.: Asharya V.V., Shin H.S., Yorulmazer T. Crisis Resolution and Bank Liquidity; RFS Advance Access published September 15, 2010; Segoviano M.A., Goodhart Ch. Distress Dependence and Financial Stability. Central Bank of Chile, Working Papers, N0 569, April, 2010. С.А.Буковинський, Т.Є.Унковська, О.Л.Яременко 82 - коливанням у мотивації до прийняття високого ризику разом із коливаннями економічного циклу. Рисунок. Механізм проциклічності капіталу в банківській системі та реалізації системних ризиків через канал ринку нерухомості Зростання привабливості спекулятивних операцій на ринку нерухомості Зростання попиту на кредит і можливостей його отримання Зростання обсягів кредитування під заставу нерухомості Зростання обсягів нерухомості в портфелях заставних активів бан- ківської системи Зростання платоспроможного попиту на нерухомість Зростання цін на нерухомість Зростання вартості застав- них активів для отримання кредиту Послаблення контролю банків за кредитними ризиками НАКОПИЧЕННЯ ДЕСТРУКТИВНОГО КОГЕРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЩОДО РИНКУ НЕРУХОМОСТІ, ЗРОСТАННЯ СИСТЕМНОГО РИЗИКУ РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМНОГО РИЗИКУ — РЕАЛІЗАЦІЯ КОГЕРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЩОДО СТИСКУВАННЯ КРЕДИТУ І ПАДІННЯ ЦІН НА РИНКУ НЕРУХОМОСТІ Екзогенний або ендогенний шок Реалізація кредитних ризиків і зростання непо- вернутих кредитів Погіршення фінансового стану банків Пожежні продажі (fair sales) зазаставної нерухомості Зростання пропозиції на ринку нерухомості Падіння цін на ринку нерухомості Зменшення обсягів і жорсткішання умов кредитування Падіння попиту на нерухомість Падіння вартості заставних активів у балансах банків Зростання корпоративних зовнішніх запозичень БС Уроки глобальної фінансової кризи... 83 Світова практика фінансового регулювання ще не виробила ме- тодів нейтралізації механізмів, через які "працює" проциклічність. На- впаки, вимоги до достатності капіталу банків і методи оцінки ризиків у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні, лише підсилюють ці ме- ханізми, а отже, породжують системні ризики. Міжнародні стандарти банківського регулювання і нагляду "Базель I" і "Базель II" містять низ- ку істотних проблем, які мають методологічний характер. Перш за все, це їх спрямованість на мікрорегулювання, тобто на регулювання індивідуальних фінансових інститутів та ігнорування найнебезпечні- ших — системних — ризиків, тобто ризиків, що мають макрофінансо- вий і макроекономічний характер. Небезпека в тому, що в рамках традиційної парадигми фінансо- вого регулювання не враховано унікальність феномену системного ри- зику, яка полягає в тому, що зниження індивідуальних ризиків елемен- тів фінансової системи може призвести не до зниження, а, навпаки, до різкого зростання колективного (системного) ризику. Тобто найра- ціональніша поведінка з погляду індивідуального учасника ринку (на- приклад, масовий продаж банками заставних активів з ціллю підви- щення рівня ліквідності) не завжди є такою з загальносистемних пози- цій економіки загалом. Навпаки, це може призвести до катастрофічних системних ефектів, зокрема, до різкого падіння цін і колапсу на ринку активів. Накопичення системних ризиків зумовлене не так динамікою індивідуальних ризиків, як структурними особливостями системи і ме- ханізмами поширення кризи між її підсистемами. При цьому як стар- товий поштовх, що запускає кризу, можуть виступати і зовнішні, і вну- трішні чинники, зокрема: погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури, реверс потоків спекулятивного капіталу, зміна відсотко- вих ставок або валютного курсу, банкрутство системоутворювальних інститутів, політичні події, техногенні шоки тощо. Спонтанність подій, які можуть спричинити кризу, ускладнює прогнозування конкретного моменту реалізації системних ризиків, а загальноекономічна природа цих ризиків не дозволяє окремим учасникам фінансових ринків за- страхуватися від їх наслідків, оскільки інститути, покликані переймати на себе страхові зобов’язання, самі виявляються залученими в систем- ну кризу. Відсутність ринків страхування і можливостей хеджування системних ризиків є однією з їх головних відмінностей від часткових видів ризиків, для яких існують повні ринки4. Незважаючи на надзвичайну важливість мікрорегулювання, не слід недооцінювати принципову значущість макропруденціального на- гляду: системна криза являє собою набагато масштабніше і складніше явище, ніж фінансові ускладнення окремих інститутів. Охоплюючи значні сегменти фінансової сфери, вона має загальноекономічні ефекти 4 Повним вважають ринок, на якому учасники можуть не лише купити або продати який- небудь актив, але і продати ризик, пов’язаний із цією операцією. Прикладом є хеджування валютних ризиків. С.А.Буковинський, Т.Є.Унковська, О.Л.Яременко 84 із серйозними руйнівними наслідками. Нарощуючи потенціал дестабі- лізації на макрорівні, системні ризики створюють загрозу стабільності всього фінансового сектора й економіки загалом. Для виникнення кризи досить того, щоб структурні особливості економіки дозволили процесу накопичення цих ризиків перевищити певний критичний рі- вень. Механізмом їх передання і глобального поширення нестабільно- сті слугують специфічні кредитно-фінансові взаємозв’язки між інститу- тами. При цьому пусковим механізмом кризи можуть бути зовнішні або внутрішні шоки будь-якої природи. Проте сам процес накопичення таких ризиків і досягнення ними критичного значення мають бути предметом пильного моніторингу і регулювання на макрорівні. Саме відсутність цього важливого стабілізуючого елемента в системі регу- лювання і на рівні країн, і на рівні світової фінансової системи стало тим чинником, який сприяв виникненню і глобальному поширенню кризових процесів. Іншою, не менш гострою проблемою є проблема локальності фінансового регулювання, тобто існування різних регулювальних норм у межах юрисдикцій країн. Доки регулювання стосується локальних фінансових потоків, що циркулюють усередині тієї або тієї країни, про- блема як така є відсутньою. Але тільки-но фінансові потоки стають глобальними і за масштабами зіставними з ВВП тих або тих країн, їх коливання стають могутніми чинниками системних ризиків, а локаль- ний характер їх регулювання — серйозною перешкодою на шляху за- побігання системній кризі. Різниця в регулювальних нормах, по-перше, стимулює процеси регуляторного арбітражу для глобальних інвесторів, тобто процеси перетікання великих потоків капіталу в зони зі слабкі- шим регулюванням, по-друге, перешкоджає оперативним узгодженим діям регуляторів із зниження системних ризиків. На цей час, незважаючи на згасання першої хвилі глобальної кризи, системні ризики не усунені. Величезні вливання ліквідності з боку регуляторів у різних країнах згладили кризові симптоми, проте вони не усунули, а лише замаскували глибокі фундаментальні пробле- ми накопичення системних ризиків. Світові лідери обговорюють стратегії згортання стимулювальних програм, виведення надлишків ліквідності з фінансової системи і зага- лом можливих напрямків здійснення глобальної фінансової реформи. Доки ж рівень розуміння природи, джерел і механізмів накопичення системних ризиків залишається не вельми глибоким. А отже, не вель- ми ясними залишаються принципи оцінки і потрібні заходи щодо ско- рочення цих ризиків. Важливість концепції системного ризику для фінансових регуля- торів полягає в тому, що вона є ключем до розуміння внутрішньої природи фінансової стабільності та механізмів її порушення. Фактично для того щоб забезпечувати фінансову стабільність, потрібно вміти прогнозувати зони можливого накопичення системних ризиків і здій- Уроки глобальної фінансової кризи... 85 снювати регулювання так, щоб запобігати процесам їх формування або, принаймні, досягнення ними критичного рівня. Розв’язання цього завдання натрапляє на серйозні методологічні та технічні проблеми. Частина складнощів полягає в тому, що вже на рівні ставлення за- вдання фінансового регулювання методологічні акценти розставлено некоректно: завдання прогнозування джерел, динаміки накопичення і раннього попередження системних ризиків підмінено завданням оцін- ки наслідків первинних шоків на базі стрес-тестування. Замість того щоб на постійній основі планомірно здійснювати роботу з дослідження природи, прогнозування можливих джерел і запобігання системним рискам, які накопичуються тоді, коли "все ще гаразд", тобто на стаді- ях цінових бумів і економічного зростання, регулятори починають дія- ти, коли зерна системної кризи вже посіяні і дали бурхливі сходи, — на стадії спаду. При цьому для цілей прогнозування використовують тра- диційні методи стрес-тестування. Ці методи за всієї їх корисності ма- ють низку істотних вад. По-перше, в їх основі лежать спрощені моделі, які не можуть уловлювати і своєчасно прогнозувати системні ефекти. По-друге, акцент на первинних шоках зміщує увагу регуляторів від стратегічної комплексної роботи з вибудовування внутрішньо сталої системи, здатної абсорбувати шоки, до тактичних заходів із вироблен- ня реакцій на ці шоки. Таким чином, традиційно сама постановка за- вдання фінансового регулювання є не досить коректною. Інша частина складнощів лежить у технічній площині. Для оцінки ринкового і кредитного ризиків застосовують такі методи, як VAR, TAIL-VAR і стрес-тестування, натомість для вимірювання системного ризику універсальні адекватні методи поки розроблені недостатньо. Це обумовлює серйозні труднощі у практичній оцінці системного ризи- ку і, відповідно, у проектуванні ефективних заходів, спрямованих на його регулювання. Голова ФРС Б.Бернанке підкреслив необхідність розв’язання цієї проблеми у глобальному масштабі: "Під час поточної фінансо- вої кризи уряди країн оперативно підготували низку програм із під- тримки функціонування фінансових ринків і стимулювання кредиту- вання бізнесу і домогосподарств. Проте ці короткотермінові заходи мають супроводжуватися новими стратегічними діями з обмеження системного ризику. Потрібен орган для оцінки і контролю системно- го ризику, який матиме широкі повноваження щодо отримання ін- формації, оцінки й уживання заходів з усунення виявлених систем- них ризиків"5. На наш погляд, створення такого органу не розв’яже існуючих проблем, якщо в економічній науці не буде фундаментально розроб- лено концептуальну методологічну базу і парадигму фінансового регу- лювання, що адекватно відбиватиме багатоманітну і складну природу 5 Remarks by Deputy Governor of the Bank de France Jean-Pierre Landau “Procyclicality: what it means and what could be done”, 4th May, 2009. С.А.Буковинський, Т.Є.Унковська, О.Л.Яременко 86 системних ризиків. Більше за те, якщо діяльність такого органу ґрун- туватиметься на існуючій парадигмі, то деякі його дії можуть призвес- ти до нових, іще серйозніших джерел системних ризиків. Таким чином, сьогодні одним із пріоритетних завдань економічної науки є дослі- дження природи, джерел формування, механізмів накопичення і реалі- зації системних ризиків, а також принципів управління ними. Це до- зволить органам регулювання своєчасно і правильно ідентифікувати джерела можливої загрози системного колапсу. Своєю чергою, це від- криє можливості реалізації адекватних стратегічних заходів щодо міні- мізації системних ризиків і правильних тактичних дій із згладжування симптомів їх прояву. У галузі дослідження системних ризиків порушення фінансової стабільності, оцінки й управління ними працюють багато учених і практиків міжнародних організацій (МВФ, БМР, Ради з фінансової стабільності, Європейської ради з системних ризиків), центральних банків, академічних університетів і дослідницьких центрів. Досягнуто певного прогресу в галузі розроблення методів оцінки того або того аспекту системних ризиків. Зокрема, найвідомішими є чотири підходи до оцінки системних ризиків6: - мережевий (The Network Approach); - підхід на підставі аналізу кореляції ризиків (Co-risk Model); - метод матриць взаємозалежності дистресів (Distress Dependence Matrix); - підхід на підставі моделей інтенсивності дефолтів (Default Intensity Model). Кожен із цих підходів має переваги й обмеження і відбиває той або той аспект системних ризиків. Проте, незважаючи на численні пу- блікації в цій галузі, на жаль, ще не вироблено ґрунтовного цілісного концептуального підходу до розуміння природи системного ризику. Це виявляється, зокрема, й у відсутності універсального загальноприйня- того визначення цієї категорії. Таблиця, в якій систематизовано існуючі визначення категорії "системний ризик", дає уявлення про сучасний рівень її розуміння. Домінуюча ідея всіх визначень системного ризику — це те, що певні події призведуть до припинення виконання фінансовою систе- мою своїх функцій. Проте для розроблення цілісного концептуального підходу до системних ризиків, який дозволив би їх вимірювати і про- гнозувати, потрібний ґрунтовніший теоретичний фундамент. Підхід, що існує сьогодні у фінансовому регулюванні, за своєю методологічною сутністю, базується на філософії редукціонізму, який зводить розумін- ня законів розвитку системи до розуміння властивостей її елементів. Так, стандарти банківського нагляду і регулювання засновані на прин- ципах контролю ризиків окремих фінансових інститутів, а не прогнозу- вання і запобігання системним ризикам. Редукціонізм випускає з уваги 6 FRNBY, Economic Policy Review Issue on Systemic Risk, November 2007. Уроки глобальної фінансової кризи... 87 складні системні макроскопічні ефекти, ефекти емерджентності, які виникають унаслідок цілісності системи і не можуть бути зведені до суми властивостей її частин. Саме це методологічне обмеження ви- значає неспроможність редукціонізму пояснити і виробити принципи управління складним феноменом системного ризику. Таблиця Існуючі визначення категорії "системний ризик" Джерело Визначення поняття "системний ризик" Пискунов А.Д. Систем- ные риски российского финансового сектора: анализ и методические подходы к количествен- ной оценке // http://www.ecfor.ru/pdf.ph p?id=books/kor001/01 "Системний ризик — це ризик того, що існуючі конструк- тивні особливості системи стимулюватимуть накопичен- ня і поширення певного типу мікроекономічних ризиків серед кредитних інститутів і учасників фінансових ринків, що складають національний фінансовий сектор" http://www.moneytimes.ru /encyclopedia/ "Системний ризик — це ризик, пов’язаний із неспромож- ністю одного з учасників виконати свої зобов’язання, він також призводить до порушення функціонування інших учасників; або ризик того, що неспроможність одного учасника виконати свої зобов’язання належним чином стане причиною того, що й інші учасники не зможуть виконати свої зобов’язання належним чином" Kaufman G.G. (World Bank) // http://en.wikipedia.org/wik i/Systemic_risk "У фінансах системний ризик — це ризик колапсу фінан- сової системи загалом у протилежність індивідуальному ризику певного фінансового інституту або групи компо- нентів фінансової системи" Hendricks D. (2009) "Системний ризик — це ризик фази переходу системи від одного стану рівноваги до іншого" Положення про діяль- ність в Україні внутріш- ньодержавних і міжнаро- дних платіжних систем "Системний ризик — це ризик у зв’язку з тим, що не- спроможність одного з учасників платіжної системи ви- конати свої зобов’язання або що порушення функціону- вання самої системи призведе до неспроможності інших учасників платіжної системи або фінансових інститутів інших складових фінансової системи виконати свої зо- бов’язання належним чином" Chan N., Getmansky M., Haas S.M., Lo A.W. Systemic Risk and Hedge Funds, Working Paper 11200 of National Bureau of Economic Research // http://www.nber.org/pape rs/w11200 "Поняття "системний ризик" використовують для опису ситуації, в якій можлива серія корельованих дефолтів серед фінансових інститутів (як правило, банків), які трапляються за короткий проміжок часу, часто внаслідок одного суттєвого зовнішнього шоку. Класичним прикла- дом такої ситуації є банківська паніка" Taylor J.B. Speech D.K. Systemic Risk and the Role of Government, Conference on Financial Innovation and Crises, Federal Reserve Bank of Atlanta, Jekyll Island, Georgia May 12, 2009 "За визначенням системний ризик у фінансовому секто- рі — це ризик, який впливає і на фінансовий сектор, і на реальну економіку через каскадні процеси, процеси ін- фікування й ефекти ланцюгових реакцій. Подія, що запу- скає ці процеси в макроекономіці, може відбутися в державному секторі, на фінансових ринках або мати характер екзогенних шоків" Barnhill T.M., Savickas R., Souto M.R., Tabak B. Banking Sector Systemic Risk Analysis: An Appli- cation to Brazil. Occa- sional Paper Series, 2004. The GW Center for the "Ми визначаємо системний ризик банківського сектора як імовірність того, що за певний період часу відбудуть- ся множинні банкрутства банків" С.А.Буковинський, Т.Є.Унковська, О.Л.Яременко 88 Джерело Визначення поняття "системний ризик" Study of Globalization // http://www.gwu.edu Tarashev N., Borio C., Tsatsaronis K. Attributing Systemic Risk to Individual Institutions // BIS Working Papers. — 2010. — No 308. — May "Системний ризик означає ризик із приводу того, що виникнуть проблеми, які зруйнують здатність фінансової системи до функціонування" Korinek A. Systemic Risk- Taking: Accelerator Effects, Externalities and Regulatory Responses. Working Papers of University of Maryland, October 5, 2008 "Термін "системний ризик" використовують для опису ризику у зв’язку з тим, що руйнуватиметься стабільність фінансової системи загалом" Systemic risk. Speech by Mr. Yutaka Yamaguchi, Deputy Governor of the Bank of Japan and Chairman of the Committee on the Global Financial System, at the Third Join Central bank Research Conference on Risk Measurement and Systemic Risk held in Basel, Switzerland, 7 March 2002 "Що ми називаємо потрійною точкою зору на системний ризик? Відповідний аналіз, що охоплює взаємозв’язки між банківською системою, фінансовими ринками і реальною економікою" Одним із найплідніших способів розв’язання цих проблем є під- хід, який сьогодні реалізують країни Європейського Союзу. У лютому 2009 року у Брюсселі було оприлюднено доповідь групи міжнародних експертів, очолюваної колишнім президентом Банку Франції Ж. де Ла- росьєром, у якій запропоновано заходи щодо реформування міжнарод- них стандартів банківського регулювання і нагляду7. Основні проблеми, на яких зосереджені пропоновані в доповіді заходи, — це регулювання системних ризиків, подолання проциклічно- сті регулювання, його локальність, фрагментарність його інституційної структури і неузгодженість як усередині Євросоюзу, так і у глобально- му масштабі. Крім того, запропоновано переглянути деякі методологі- чні принципи банківського регулювання і нагляду, підсилити в цій сфе- рі роль Європейського центрального банку, поклавши на нього не ли- ше монетарну політику ЄС, а і деякі інші системні завдання. Як головні напрямки реформи системи фінансового регулювання в доповіді запропоновано виокремити такі: - реформування міжнародних стандартів банківського регулю- вання і нагляду "Базель II"; - зміна методологічних підходів до регулювання діяльності рей- тингових агенцій; - зміна методології фінансового обліку активів на підставі оцінки їх ринкової вартості; 7 Report of the High-Level Group on Financial Supervision in the EU, chaired by Jacques de Larosiere. — Brussels, 25 February 2009. Уроки глобальної фінансової кризи... 89 - реформування методології регулювання страхових компаній; - розширення периметра фінансового регулювання і включення в нього "паралельної банківської системи" (хеджевих та інвес- тиційних фондів, інвестиційних банків та інших компаній, що функціонують на фінансових ринках), а також ринків сек’юри- тизованих продуктів і деривативів; - посилення системи фінансового нагляду і гармонізація регу- лювальних норм для усунення можливостей регуляторного ар- бітражу. Усі ці напрямки є актуальними не лише в ЄС, а й у глобальному масштабі. За розв’язання проблем методології сучасної практики фінансо- вого регулювання важливо не потрапити в ситуацію іншої крайності й піти за помилковим принципом: чим більше регулювання, тим краще. Надмірна зарегульованість може призвести до спотворень конкурент- них ринкових механізмів ефективного розподілу ресурсів, до невипра- вданого гальмування фінансових інновацій і, зрештою, до придушення економічного зростання. Отже, сьогодні, в умовах глибокої світової фінансової кризи, пе- ред регулювальними органами всіх країн постає серйозний виклик — знайти баланс ефективного використання сил вільного ринку, з одно- го боку, і можливостей регулювання системних ризиків і запобігання системним кризам — з іншого.

Уроки глобальної фінансової кризи: методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду

Репозитарії

Схожі ресурси