Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції

Досліджується еволюція ліберальних і неоліберальних поглядів на процеси міжнародної економічної інтеграції; розкриваються зміст і принципи концепцій ринкової, ринково-інституційної й структурної шкіл, неофункціоналізму і дирижизму в контексті осмислення інституціоналізації економічної свободи....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Вітер, Д.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки та прогнозування НАН України 2011
Назва видання:	Економічна теорія
Теми:	Міжнародна економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28470
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції / Д.В. Вітер // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 73-82. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28470
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-284702011-11-13T12:18:37Z Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції Вітер, Д.В. Міжнародна економіка Досліджується еволюція ліберальних і неоліберальних поглядів на процеси міжнародної економічної інтеграції; розкриваються зміст і принципи концепцій ринкової, ринково-інституційної й структурної шкіл, неофункціоналізму і дирижизму в контексті осмислення інституціоналізації економічної свободи. The evolution of the liberal and neo-liberal views on the processes of international economic integration is investigated. The essence and principles of the concepts of market, institutionalized market and structural schools, of neo-functionalism and dirigisme are reviewed within the context of the analysis of institutionalization of economic freedom. 2011 Article Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції / Д.В. Вітер // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 73-82. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1811-3141 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28470 330.88:339.9 uk Економічна теорія Інститут економіки та прогнозування НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна економіка Міжнародна економіка
spellingShingle	Міжнародна економіка Міжнародна економіка Вітер, Д.В. Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції Економічна теорія
description	Досліджується еволюція ліберальних і неоліберальних поглядів на процеси міжнародної економічної інтеграції; розкриваються зміст і принципи концепцій ринкової, ринково-інституційної й структурної шкіл, неофункціоналізму і дирижизму в контексті осмислення інституціоналізації економічної свободи.
format	Article
author	Вітер, Д.В.
author_facet	Вітер, Д.В.
author_sort	Вітер, Д.В.
title	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції
title_short	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції
title_full	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції
title_fullStr	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції
title_full_unstemmed	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції
title_sort	інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції
publisher	Інститут економіки та прогнозування НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Міжнародна економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28470
citation_txt	Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції / Д.В. Вітер // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 73-82. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Економічна теорія
work_keys_str_mv	AT víterdv ínstitucíonalízacíâčiekonomíčnasvobodaevolûcíâkonceptualʹnihpoglâdívnaprocesimížnarodnoííntegracíí
first_indexed	2025-07-03T08:36:23Z
last_indexed	2025-07-03T08:36:23Z
_version_	1836614195278249984
fulltext	© Д.Вітер, 2011 73 УДК 330.88:339.9 Д.В.Вітер, канд. наук з держ. управління Державний науково-дослідний інститут митної справи (м. Київ) ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЧИ ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА: ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ НА ПРОЦЕСИ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ Досліджується еволюція ліберальних і неоліберальних поглядів на процеси міжна- родної економічної інтеграції; розкриваються зміст і принципи концепцій ринкової, ринково-інституційної й структурної шкіл, неофункціоналізму і дирижизму в кон- тексті осмислення інституціоналізації економічної свободи. Розвиток ідей економічного лібералізму в межах економічної теорії отримує нове звучання в рамках осмислення процесів міжнародної еконо- мічної інтеграції. Проблеми, що розглядалися в рамках лібералізму та нео- лібералізму, їх протистояння кейнсіанській теорії, наповнюються новим змі- стом, який дозволяє не тільки більш широко інтерпретувати саме поняття економічної свободи, пов’язуючи його з сутністю та структурою економіч- них відносин, а й розробляти концепції, що зближують ідейне протистояння теорій, які відстоюють необхідність державного втручання і регулювання економічного розвитку та домінування в цьому процесі вільної реалізації економічних інтересів та здібностей агентів економічного розвитку. Останнім часом розгорається дискусія щодо розвитку ліберальних ідей та їх адаптації до сучасної економічної ситуації України, враховуючи пріоритетність інтеграції до європейського політико-економічного простору1. Для України така дискусія є досить актуальною, оскільки сам економічний 1 Балацкий Е. Экономическая наука: новые вызовы современности // Мировая экономика и международные отношения. — 2006. — № 1. — С. 61—67; Геєць В. Ліберально-демократичні засади: курс на модернізацію України // Економіка Укра- їни. — 2010. — № 3. — С. 4—20; Гриценко А. Методологічні основи модернізації України // Економіка України. — 2011. — № 1. — С. 38—48; Грінберг Р. Інституційні уроки ринкових трансформацій // Економіка України. — 2011. — № 1. — С. 27—38; Ковальова О. Євроінтеграційна теорія транснаціоналізму і її новітні модифікації // Наукові записки ІПіЕНД НАН України. Збірник. — 2002. — Вип. 20. — С. 199—209; Ковальова О. Неофункціоналізм проти традиційних підходів в теоріях європейської інтеграції // Грані. — 2003. — № 1. — С. 114—117; Піляєв І. Неофункціоналістське бачення європейської інтеграції: спроба критичного аналізу // Вісник КНУ. Серія "Філософія. Політологія". — 2003. — Вип. 58. — С. 44—49; Піляєв І. Проблеми роз- витку теорії федералізму в контексті сучасного євроінтеграційного процесу // Віс- ник КНУ. Серія "Філософія. Політологія". — 2003. — Вип. 59. — С. 45—47; Рут Ф., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. — К., 1998; Яременко О. Лібера- лізм, економічна свободи і держава // Економіка України. — 2010. — № 12. — С. 4—16. Д.В.Вітер 74 лібералізм та його теоретичні модифікації, що осмислюються у світовій та вітчизняній науці у зв’язку з міжнародною економічною інтеграцією та інтернаціоналізацією світової економіки, отримує інколи протилежні інтер- претації2. Фактично інституціоналізацію економічної свободи можна розу- міти як процес обмеження можливості вільно реалізовувати наявний еко- номічний потенціал. Економічна свобода є жорстко детермінованою, що призводить до усвідомлення наявності інституційної детермінації свободи, обумовленої протиставленням двох планів: свободи необмеженої, яка зберігається за об’єктивною дією рушійних сил економічного розвитку, та свободи обмеженої, яка надається економічним агентам у вигляді об’єктивованого регуляторного втручання в економіку державних або наддержавних інститутів. У цьому контексті важливо розуміти теоретичну основу трансформації, яка відбувається у сфері осмислення економічної свободи, враховувати логіку інституційної детермінації свободи, що про- понується в деяких напрямах економічної думки. Перш за все увагу привертають неоліберальні напрями економічної думки, що сформувалися в 50-х роках ХХ століття та об’єктом яких стала міжнародна економічна інтеграція. До найбільш виразних напрямів еконо- мічного неолібералізму цього періоду належать ринкова та ринково- інституційна школи. Ринкова школа (Р.Арон, Ж.Роефф, В.Репке), ґрунтуючись на ідеях де Бірса, Вінера і Байє, в працях яких було сформульовано теорію митних союзів у безпосередньому зв’язку з міжнародною економічною інтеграці- єю та у продовження піднятої ще А.Смітом, Д.Рікардо, Мак Куллохом про- блеми митних союзів, основним ідеалом інтеграції вважала вільну конку- ренцію та вільні дії ринку. Всупереч кейнсіанству лібералізм ринкової школи розвивав ідею про несумісність економічної свободи та державного регулювання економіки. Основною тезою представників ринкової школи стало ствердження, що втручання держави в економічне життя країни має призвести до порушення нормального функціонування господарського механізму, до дезінтеграції країни. Розширене тлумачення економічної свободи, яка набувала соціально значущого ціннісного змісту, розповсю- джувалося на розуміння структури економічних відносин не тільки в межах країни, але й в межах спільного економічного простору для декількох кра- їн. Внаслідок цього ринкова школа стверджувала необхідність повної еко- номічної інтеграції як процесу створення єдиного ринкового простору поза межами однієї країни, оскільки саме в цьому процесі можливим є 2 Corbey D. Dialectical functionalism: stagnation as a booster of European integration // International Organization. — 1995. — Vol. 49. — № 2; Fontaine P. Europe in ten points. — Luxembourg: Office for official publications of the European Communities, 1995; Haas E. The uniting of Europe. — Stanford, California: Stanford University Press, 1968; Mitrany D. A working peace system. — Chicago: Quadrangle Books, 1966; Mutimer D. Theories of political integration // European integration: theories and approaches; Ed. by H.Michelmann, P.Soldatos. — Lanham, MD: University Press of America, 1994; Pentland C. International theory and European integration. — London: Faber & Faber Ltd., 1973; The European Union: readings on the theory and practice of European integration; Ed. by B.Nelsen and A.Stubb. — Boulder: Reinner, 1994; Wistrich E. The United States of Europe. — London: Routledge, 1994. Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних... 75 забезпечення повної свободи ринкових сил і конкуренції, а також рівних умов руху товарів і факторів виробництва. Лібералізм ринкової школи у питаннях міжнародної економічної інте- грації отримував виражений наднаціональний характер. Наприклад, Р.Арон припускав3, що дві національні економіки вважаються найбільш інтегрованими, якщо угода між резидентами двох країн ідентична угоді між резидентами однієї країни. Цим фактично закладалася основа для детермінації певного рівня економічної свободи розвитку національної економіки країни та зворотного впливу позитивних тенденцій в економіці країни на міжнародний економічний простір. Залежність, яка виникає за таких умов, стає підґрунтям для визначення країни як країни з ринковою економікою, адже однією з головних ознак інтеграції в концепції Р.Арона є наявність золотого стандарту і повна конвертованість валют, що забезпе- чує єдність ринку, ціни та розрахунків. За такого підходу економічна сво- бода та сфери її реалізації мають безпосереднє відношення тільки до лібералізації торгівлі та платіжних систем. Як наслідок, міжнародна еко- номічна інтеграція ставала тотожною торговельній і платіжній лібералізації, а отже, уявлялася на теоретичному рівні реальною формою розвитку еко- номічної свободи, що давало можливість стверджувати необхідність вико- нання в інтегрованому господарському просторі аналогічних умовам наці- ональної ринкової економічної системи умов для руху факторів виробниц- тва. В цьому полягає й основна сутність концепції ринкової школи, ліберальні уявлення якої знайшли розвиток у постулюванні того, що між- народна економічна інтеграція є тим глибшою, чим вільнішою є дія ринко- вих сил та чим меншим є регулюючий вплив держави. Досить жорстке протиставлення ліберальної позиції ринкової школи кейнсіанським постулатам про державне регулювання економіки дещо пом’якшується в ринково-інституційній школі (К.Армстронг, Б.Балаши, М.Бійє, Ж.Вейлер, Г.Кремер, М.Портер). Розвиваючи ідею економічної свободи як основи міжнародної економічної інтеграції, ринково- інституційна школа наполягала на певному компромісі між ринковими та державними регулятивними механізмами міжнародної економічної інтег- рації. На концептуальному рівні стверджувалося, що державний регуляти- вний механізм може мати компроміс з ринковим механізмом за умови координації економічної політики держав, регулювання економіки та об- меженого, але необхідного втручання держави в дію ринкового механізму. Ця концепція фактично наближалася до ідей, які розвивалися в рамках класичного підходу, про саморегуляцію ринку, що давало можливість при- йняти кейнсіанську точку зору про абсолютну необхідність регулювання ринку з боку держави. Лібералізм, поряд з концептуальним прийняттям кейнсіанської позиції, створював умови для теоретичного виправдання тези про обов’язковий характер взаємодоповнення ринкового і регулюю- чого механізмів один одним задля підтримки економічної рівноваги. Рів- новага, що виникає в цьому разі, сприятиме, на думку представників рин- 3 Арон Р. Мир і війна між націями. — К., 2000. Д.В.Вітер 76 ково-інституційної школи, встановленню міжнаціональних правил економі- чної діяльності та розвитку економічних зв’язків між країнами. Таким чи- ном, економічна свобода в аспекті міжнародної економічної інтеграції на- буває інституційно значущого характеру, що впливає на типологію інтег- рації взагалі. Концепція ринково-інституційної школи пропонує розподіл форм інте- грації на інституційні та неінституційні групи. Перша група передбачає здій- снення економічної інтеграції на основі створення спільних органів, тобто на основі практичної реалізації принципу взаємодоповнення ринкового і ре- гулюючого механізмів. Інша група включає в себе ті види економічної інтег- рації, які виникають як на основі реалізації принципу взаємодоповнення, так і на основі виключного пріоритету ринкового механізму, коли участь держави в цих процесах або зведена до мінімуму, або ж повністю відсутня. Інституційний підхід до інтерпретації економічної свободи, який де- монструє ринково-інституційна школа, підтримує дихотомію, в якій еконо- мічна інтеграція водночас є процесом і певним станом економіки, що ви- значається економічною політикою держави. На думку представників рин- ково-інституційної школи, процес економічної інтеграції передбачає про- ведення системи заходів, завдяки яким зникає дискримінація між госпо- дарськими одиницями, а відношення знаходить свій прояв у вигляді відсутності тієї чи іншої форми дискримінації іноземних партнерів. Внаслі- док цього процес економічної інтеграції суттєво відрізняється від звичай- ного співробітництва, адже співробітництво включає дії, що мають за мету зменшення дискримінації, а процес економічної інтеграції включає засоби, застосування яких призводить до пригнічення тих чи тих форм дискримі- нації. Це дає можливість, наприклад, зробити певні висновки щодо ступе- ня економічної свободи та її інституційних обмежень, оскільки має місце припущення, що міждержавна взаємодія, реалізуючись у конкретних між- народних нормативно-правових документах, належить до сфери співробі- тництва, а конкретні наслідки реалізації положень, відображених у цих документах, безпосередньо сприяють економічній інтеграції. Інакше кажу- чи, концепція ринково-інституційної школи на перший план висуває ті за- ходи, які спрямовані на усунення дискримінації у взаємному співробітниц- тві та відновлення в переважних правах ринкового механізму регулювання економічних процесів. При цьому залишається мінімальне державне втру- чання у процеси міжнародної економічної інтеграції. У середині 1960-х років завдяки критиці з боку деяких французьких, англійських та італійських економістів неоліберальних підходів до економі- чної інтеграції широке розповсюдження набула структурна концепція еко- номічної інтеграції. Погляди окремих представників структурної школи мають суттєві відмінності, але їх об’єднує спільна критична позиція щодо традиційної теорії міжнародної торгівлі, а також прагнення довести, що структурний аспект економічної інтеграції є раціональною, оптимально збалансованою в територіально-економічному і соціальному плані госпо- дарською структурою в єдиному інтеграційному просторі, що ґрунтується на оптимальній економічній політиці. Представники структурної школи Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних... 77 (А.Маршалл, М.Мюрдаль, А.Нарбаль, П.Стритен, Ф.Перру) вважали, що вільний рух товарів і факторів виробництва призводить до нерівномірності економічного розвитку окремих регіонів країн. На відміну від ринкової та ринково-інституційної шкіл, у цій концепції головну увагу звернено на уз- годження окремих галузей економічної та соціальної політики між урядами країн-учасниць певного міжнародного економічного об’єднання. Прийнят- тя тези про природну внутрішню суперечливість між окремими ланками суспільства, нерівномірність соціально-економічного розвитку територій давало можливість стверджувати, що інтеграційний процес повинен за- безпечити соціальну рівність, рівномірний розвиток країн і регіонів. Відтак, представники структурної школи розглядали економічну інтеграцію як глибинний процес структурних перетворень в економіці країн, що інтег- руються, завдяки чому має виникнути максимально збалансоване в тери- торіальному, економічному і соціальному планах єдине господарство, тоб- то утворитися єдиний економічний простір. Утворення такого простору передбачає обґрунтування наддержавно- го підходу, оскільки він є не просто сукупністю, об’єднанням декількох держав у межах єдиного господарчого утворення, а є своєрідним доско- налим господарським організмом. Завдяки такому концептуальному по- ложенню представники структурної концепції розглядають економічну інтеграцію як процес, який сприяє встановленню оптимального співвідно- шення національних програм економічної політики із забезпеченням вигод внаслідок міжнародного співробітництва. Останнє в межах положень струк- турної школи стає можливим лише на стадії формування наддержавних і наднаціональних утворень, які мають спільний єдиний економічний прос- тір, тобто за умов, коли фактично відбувається взаємопроникнення націо- нальних економічних систем та відповідна зміна їх структури. Результатом такої якісної еволюції економічних систем має стати синергізм, тобто вища ефективність створеного в процесі інтеграції утво- рення порівняно з його окремими частинами до об’єднання, що, власне, і розглядається як мета будь-якої інтеграції. При цьому повна економічна інтеграція, відповідно до концепції структурної школи, витлумачена як інтеграція національних економік, сприяє формуванню системи економіч- них зв’язків між раніше відокремленими економічними системами. З точки зору розвитку ідей неолібералізму, важливим у цьому разі виявляється те, що умови повної економічної інтеграції формуються не стільки свободою дії ринкового механізму, скільки скоординованою економічною політикою держав, яка впливає на пом’якшення нерівномірності економічного розви- тку окремих країн, що задіяні у створенні єдиного інтеграційного комплек- су, спрямованого на уніфікацію основних структурних елементів націона- льних економік. Замість поступки кейнсіанству, як у випадку з ринково- інституційною школою, структурна школа просто знімає проблему держа- вного втручання в процеси економічної інтеграції, замінюючи цей меха- нізм "знеособленою" спільною координованою політикою держав. Позиція структурної школи дала можливість певного пом’якшення кейнсіанської позиції в деяких напрямах економічної думки та ввести лі- Д.В.Вітер 78 беральні ідеї до його контексту в процесі теоретичного осмислення про- блем міжнародної економічної інтеграції. В цьому аспекті увагу привертає дирижизм, який у загальному сенсі можна розглядати як неокейнсіан- ський підхід до міжнародної економічної інтеграції. Представники дирижистської концепції (М.Алле, Л.Арман, Д.Кіндер, Ф.Перру, Ж.Рюеф, С.Хоффман) виявляють традиційну для кейнсіанства недовіру до пріоритетності ринкового механізму у розвитку інтеграційних процесів, вважаючи, що тільки керована економіка має право на існування. Але ця проблематика дещо звужується, внаслідок чого дирижизм у теоре- тичному плані особливу вагу надає розробленню принципів індикативного державного планування, принципу вибіркової державної економічної політи- ки, концепції підтримки привілейованих галузей, корпорацій тощо. Реаліза- ція економічної свободи в межах дирижизму майже не зважає на сферу приватного монополістичного бізнесу, оскільки рушійною силою міжнарод- ної економічної інтеграції визначається інституційно-політичний механізм. Важливим для розуміння принципової позиції дирижизму виявляється те, що основними суб’єктами економічної інтеграції він визнає самі держави. Це дає можливість розглядати економічну інтеграцію як процес ліквідації дискримінації між економічними агентами країн і координації спільної еко- номічної політики великих масштабів, що здійснюється з метою визначення основних економічних напрямів розвитку країни та передбачає обов’яз- ковий "баланс сили між державами-членами", які беруть участь у створенні єдиного економічного простору і єдиного наддержавного утворення. Останній момент характеризує сутність дирижизму, вказуючи на пріоритетність у процесах міжнародної економічної інтеграції міжурядової взаємодії (звідси й інша назва дирижизму — міжурядовий підхід). На думку представників дирижизму, умовою повної інтеграції є не тільки вільний рух товарів і факторів виробництва, а й координація макроекономічної політики держав, яка повинна пом’якшити нерівномірність економічного розвитку країн. Дирижизм вважає, що кожна країна-член інтеграційного об’єднання повинна відмовитись від самостійного проведення зовнішньо- економічної політики і передати ці функції наднаціональним інститутам, які, застосовуючи відповідні інструменти, мають визначати процеси за- гального прийняття рішень та здійснення контролю щодо компетенції ін- ститутів держав-членів у межах єдиного економічного простору. Безпосередньо ж процес економічної інтеграції зводиться в межах дирижистських концепцій до складного механізму міжурядової взаємодії на основі перемов, що відбуваються у сфері вироблення і реалізації економіч- ної та соціальної політики. Логіка дирижизму фактично передбачає детер- мінацію економічної свободи досить жорсткою інституційною ієрархією, адже саме національні уряди не повинні цікавитися проблемами національ- ної економіки, віддаючи перевагу проблемам державної економічної політи- ки та виробленню спільної економічної політики в межах єдиного економіч- ного простору й наддержавного утворення, до якого країна інтегрується. Але невирішеною проблемою в дирижизмі залишається визначення конкре- тної форми, яку отримає в результаті міжурядової взаємодії міждержавне Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних... 79 утворення в межах єдиного економічного простору, а також безпосередньо причин, основних рушійних сил, що, зрештою, приводять до узгодження економічних інтересів всіх суб’єктів економічної інтеграції. Подальший розвиток ідей інституціоналізму відбувається в рамках неофункціоналізму, який, за окремим положеннями, є теоретично близь- ким до структурної школи, принципи якої розширюються за рахунок за- стосування системного підходу до економічної інтеграції. Представники неофункціоналізму (Е.Хаас, Л.Ліндберг, Ж.Моне, Р.Шуман, Д.Зайсман, Д.Най) здійснили спробу проаналізувати економічну інтеграцію як дина- мічне, комплексне і багатогранне явище. Важливим елементом їхньої тео- ретичної платформи стала впевненість, що логічним та невідворотним наслідком економічної інтеграції є політична теорія інтеграції, яка набува- ла характер стратегії. Тобто саме політична теорія інтеграції розглядалася як основа створення міжнародних наддержавних і наднаціональних ін- теграційних утворень. Розвиваючи деякі положення дирижизму, неофункціоналізм звертає увагу на інституційний вимір виявлення економічної свободи у процесі інтеграції, вказуючи на те, що політична теорія інтеграції як стратегія, що є загальною для реалізації інтеграційних прагнень країн, передбачає створення вищого органу наддержавного інтеграційного утворення з на- данням йому відповідних повноважень щодо спостереження та організації інтеграційного процесу. Представники неофункціоналізму акцентують ува- гу на прогресуючому зростанні взаємодії та взаємозалежності національ- них економік, особливо щодо ключових секторів економіки, поступовій переорієнтації соціальних інтересів від національних форм влади до зага- льних інтеграційних наднаціональних структур як ефективнішого способу їхнього задоволення. Внаслідок цього стверджується необхідність і доціль- ність подальшої інституціоналізації на конкретному рівні реалізації еконо- мічної свободи і в межах конкретного інтеграційного утворення разом з притаманною йому інституційною та економічною структурою, оскільки ширша за сферою інтеграція вимагає складнішого управління4. Неофункціоналістські концепції ґрунтуються на теоретичному пояс- ненні сутності та значення наддержавних і наднаціональних утворень, що виникають внаслідок реалізації інтеграційних прагнень різних країн, яким відводиться роль основної домінанти у загальному процесі економічної інтеграції. Остання реалізується за рахунок наділення переважним значен- ням політичних еліт, інших угруповань, що мають можливість впливати на процес прийняття та реалізації рішень. У межах неофункціоналізму такі до- мінантні утворення розглядаються як центри розробки та прийняття рішень, хоча загалом інституційна структура наддержавного утворення для нео- функціоналізму є цікавою з точки зору її наднаціонального характеру. 4 Ковальова О. Неофункціоналізм проти традиційних підходів в теоріях європейсь- кої інтеграції // Грані. — 2003. — № 1(27). — С. 114—117; Вітер Д. Теоретико- методологічні підходи до розуміння інтеграційних процесів // Геополітика України: історія і сучасність. — 2009. — № 1. — C. 164—179. Д.В.Вітер 80 Більше того, позбавляючись необхідності враховувати особливості національних економік, неофункціоналізм отримує принципово важливу можливість аналізу окремих етапів міжнародної економічної інтеграції, виявляючи тенденції загального економічного розвитку в межах єдиного економічного простору. Фактично неофункціоналізм намагається на основі аналізу частки зробити висновки щодо загальних тенденцій зміни цілого, яке персоніфікується з конкретними інтеграційними утвореннями, що є результатом розвитку часток у межах цілого, тобто в цьому разі є резуль- татом економічного розвитку (наприклад, митний, економічний, валютний союзи тощо). Неофункціоналізм результатом логіки розвитку структури інтеграцій- ного процесу вбачає необхідність створення системи центральних інститу- тів поряд із поступовою передачею власного суверенітету держав, що інтегруються, єдиній наддержавній інституції. Власне, рівень економічної свободи за таких умов чітко обмежений і окреслений рамками конкретної інституції, яка визначає загальну спрямованість та результати міжнародної економічної інтеграції. Це забезпечує неофункціоналізм можливістю об- ґрунтування інституційної поляризації в процесі інтеграції наддержавних інституцій і держав, що інтегруються, поряд з постулюванням необхідності надання переваги саме наддержавним інтеграційним утворенням. Гостро- та такої поляризації вимагає введення "серединної" позиції між держава- ми, що інтегруються, і наддержавними інтеграційними інституціями, полі- тичними елітами, які мають можливість прискорювати, активізувати інтег- раційний процес. При цьому неофункціоналісти вважають, що обов’яз- ковим у процесі інтеграції є створення наднаціонального, наддержавного нового політичного співтовариства5, що розкриває сутність неофункціона- лізму — приділення уваги не кінцевому результату інтеграції, а безпо- середньо її процесу та механізмам. Інституціоналізація в межах теоретичної платформи неофункціоналі- зму розвивається на новому рівні — наднаціональної інституціоналізації, яка розглядається як основна умова забезпечення ефективності міжнарод- ної економічної інтеграції та тривалості існування інтегрованих наддер- жавних утворень в межах єдиного економічного простору. Цим шляхом інституційний характер економічної свободи перетворюється на аргумент, який обґрунтовує сам інституціоналізм як умову створення і функціону- вання стійких інтегрованих економічних систем, що регулюються наддер- жавними політичними утвореннями та елітами. Здатність суб’єктів міжна- родної економічної інтеграції реалізовувати власну свободу за таких умов безпосередньо залежить від інтеграції, а значить, і від певної "технічно- бюрократичної еліти", яка відіграє визначальну роль у цьому процесі. Ідея політичної інституціоналізації економічної інтеграції посилюєть- ся в концепції федералізму (А.Етціоні, Ч.Пентланд), що постулює реаль- ність створення особливого інституційного устрою, який повинен визнача- ти характер і спрямованість взаємовідносин між учасниками інтеграційно- 5 Haas E. The uniting of Europe. — Stanford, California: Stanford University Press, 1968. Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних... 81 го процесу, розподіл повноважень між ними та єдиним центром (інститу- ційно-політичним), що виникає в результаті інтеграції. Сутністю федералі- зму є еволюційна інституційна децентралізація і деконцентрація влади6, що обмежує повноваження міждержавних утворень порівняно з повноваженнями національних органів держав-членів. У цілому ж лібе- ральні погляди на економічну інтеграцію в рамках федералізму призво- дять до поступового зміщення акцентів у бік політичної проблематики інтеграції, що фактично закріплює інституційність як основний принцип регулювання інтеграційних процесів. У 80—90-х роках ХХ століття відбувається поєднання економічних і політичних концепцій інтеграції, що обумовлено необхідністю вироблення комплексного підходу до проблеми зростання взаємозалежності суб’єктів і об’єктів міжнародної економічної інтеграції, враховуючи її інтенсивність і глибину, а також ступінь наднаціональної інституціоналізації, яка формує нову геополітичну і геоекономічну систему. Це відображається в концепціях "транснаціоналізму", "взаємозалежності" та компромісній інтеграційній стратегії "Європа змінних геометрій", сконцентрованої на вироблені прак- тичних шляхів та методів реалізації регіональних інтеграційних процесів. Ця стратегія поєднує різні моделі інституційного забезпечення економічної інтеграції: "Карткова Європа" (Дж.Мейджор), що передбачає свободу ви- бору інтеграційних пріоритетів поряд з прийняттям спільних інституціона- льних цілей; "Європа концентричних кіл" (Е.Балладюр, Ж Делор), яка пе- редбачає, що вищим рівнем інтеграції є певний "центр", до якого входять країни Європейської асоціації вільної торгівлі, наближені до ЄС в еконо- мічному і правовому плані після створення політичного союзу, спільного ринку, економічного і валютного союзів; "Європа різних швидкостей" (К.Ламмерс, В.Шоблє), політичне регулювання інституційних обмежень, що обумовлює різні темпи інтеграції країн. Більшість положень цих концеп- цій і стратегій були враховані в сучасній концепції "багаторівневого управління" (К.Бланк, Б.Колер-Кох, Ф.Шарпф), яка розглядає інтеграцію як поєднання наднаціонального, національного і регіонального рівнів, що впливає на розроблення концепту багатовекторної інституціоналізації. На ділі аналіз розвитку теоретичного осмислення процесів міжнаро- дної економічної інтеграції в деяких напрямах економічної думки дає під- стави стверджувати, що ліберальні та неоліберальні ідеї вводяться до контексту теорій, які прагнуть обґрунтувати необхідність та обов’язковість втручання держави в економічний розвиток. Інституційність розглядається як простір економічної свободи, водночас залишаючись її жорсткою дете- рмінантою. В більшості напрямів економічної думки виникає дихотомія у розумінні сутності економічної свободи, яка або обмежується інституцій- ною структурою самої можливості міжнародної економічної інтеграції ("державно-регульована свобода"), або ж підсилюється загальним поло- женням про принципове значення економічної свободи у процесах інтер- 6 Wistrich E. The United States of Europe. — London: Routledge, 1994; Pentland C. International theory and European integration. — London: Faber & Faber Ltd, 1973. Д.В.Вітер 82 націоналізації економіки, що латентно припускає необхідність певної міри конкуренції, навіть за умов міжнародної економічної інтеграції. Дійсно, міжнародна економічна інтеграція є етапом процесу міжна- родного поділу праці, який характеризується утворенням однорідного, внутрішньо єдиного господарського організму, що охоплює цілісний відо- кремлений комплекс держав. Об’єктивність цього процесу, його особли- вості навіть у межах неоліберальної думки обумовлюють необхідність по- зитивно вирішувати проблему державного регулювання зовнішньої та вну- трішньої економічної політики, розв’язання якої полягає в інституціона- лізації інтеграційних процесів. Їхньою метою є усунення диспропорцій регіональних економік та відтворення сприятливих умов для інтернаціона- лізації господарства. В такому контексті ідеї ліберальної свободи, адапто- вані до сучасної економічної ситуації України, мають перспективи щодо створення сприятливих умов для інтеграції держави до європейського політико-економічного простору.

Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції

Репозитарії

Схожі ресурси