Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Проаналізовано поточні тенденції залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. Встановлено що за останні роки у структурі залучених прямих іноземних інвестицій переважає банківський сектор, а міжнародний інвестиційний імідж країни продовжує залишатися низьким. З урахуванням цього обгрун...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Бутенко, Т.О., Журавльова, Д.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Назва видання:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Теми:	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28492
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України / Т.О. Бутенко, Д.В. Журавльова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 74-81. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28492
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-284922011-11-13T12:29:53Z Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України Бутенко, Т.О. Журавльова, Д.В. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Проаналізовано поточні тенденції залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. Встановлено що за останні роки у структурі залучених прямих іноземних інвестицій переважає банківський сектор, а міжнародний інвестиційний імідж країни продовжує залишатися низьким. З урахуванням цього обгрунтовано пропозиції щодо визначення напрямів державної інвестиційної політики з метою залучення прямих іноземних інвестицій в реальний сектор економіки України. Проанализированы текущие тенденции привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины. Установлено, что в последние годы в структуре привлечённых прямых иностранных инвестиций преобладает банковский сектор, а международный инвестиционный имидж страны продолжает оставаться низким. С учетом этого обоснованы предложения по определению направлений государственной инвестиционной политики с целью привлечения прямых иностранных инвестиций в реальный сектор экономики Украины. Current tendencies of foreign direct investment attraction in the Ukrainian economy are analyzed. It was found that for the last years the bank sector has prevailed in the structure of FDI inflows, and our country still has low international investment image. Proposals to determine directions of public investment policy for the purpose of foreign direct investment attraction in the real sector of the Ukrainian economy are grounded. 2010 Article Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України / Т.О. Бутенко, Д.В. Журавльова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 74-81. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2223-6651 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28492 339.727.22(477) uk Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
spellingShingle	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Бутенко, Т.О. Журавльова, Д.В. Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Проаналізовано поточні тенденції залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. Встановлено що за останні роки у структурі залучених прямих іноземних інвестицій переважає банківський сектор, а міжнародний інвестиційний імідж країни продовжує залишатися низьким. З урахуванням цього обгрунтовано пропозиції щодо визначення напрямів державної інвестиційної політики з метою залучення прямих іноземних інвестицій в реальний сектор економіки України.
format	Article
author	Бутенко, Т.О. Журавльова, Д.В.
author_facet	Бутенко, Т.О. Журавльова, Д.В.
author_sort	Бутенко, Т.О.
title	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України
title_short	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України
title_full	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України
title_fullStr	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України
title_full_unstemmed	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України
title_sort	перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку україни
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28492
citation_txt	Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України / Т.О. Бутенко, Д.В. Журавльова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 74-81. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
work_keys_str_mv	AT butenkoto perspektivizalučennâprâmihínozemnihínvesticíjvekonomíkuukraíni AT žuravlʹovadv perspektivizalučennâprâmihínozemnihínvesticíjvekonomíkuukraíni
first_indexed	2025-07-03T08:37:34Z
last_indexed	2025-07-03T08:37:34Z
_version_	1836614266184007680
fulltext	74 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности 6. Закон України «Про міжнародне приват- не право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422. 7. Корнев Г. Жаркая осень для электронной торговли / Г. Корнев, А. Филатов // Юридическая практика. – 2005. – № 44. – 1 ноября. 8. International Chamber of Commerce «eTerms 2004». – Режим доступа : http: //daccessdds.un.org/ doc/UNDOC/LTD/V04/568/75/PDF/V0456875.рdf (последнее посещение 12.12.2008 г.). 9. Конвенция Организации Объединенных Наций об использовании электронных сооб- щений в международных договорах : Принята резолюцией 60/21 Генеральной Ассамблеи от 23.11.2005 г. – Режим доступа : http: //www.un. org/russian/documen/convents/elect_com.html (пос леднее посещение 12.12.2008 г.). 10. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650. 11. Закон України «Про бібліотеки і біблі- отечну справу» від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст. 45. 12. Закон України «Про обов’язковий при- мірник документів» від 09.04.1999 р. № 595-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 199. Надійшла до редакції 29.03.2010 р. © Т. О. Бутенко, Д. В. Журавльова, 2010 УДК 339.727.22(477) Т. О. Бутенко, канд. екон. наук, старший науковий співробітник, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк, Д. В. Журавльова, Донецький національний технічний університет ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ На сучасному етапі ринкових перетворень ключовими стратегічними завданнями України є завершення структурної перебудови, забезпе- чення інноваційного зростання вітчизняної еко- номіки, а також трансформація соціальної інф- раструктури. Проте на сьогодні наша країна не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів ні для оновлення основних засобів і технологій ви- робництва на промислових підприємствах, ані для вирішення інших економічних і соціальних проблем. У таких умовах прямі іноземні інвести- ції (ПІІ) можуть відігравати важливу роль у під- вищенні конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оновленні основних засобів і спри- яти встановленню стійких темпів зростання. У той же час, як свідчить практика іноземного ін- вестування, наявні в економіці країни ПІІ слаб- ко сприяють її інноваційній реструктуризації. У зв’язку з цим особливої уваги набуває питання підвищення ефективності заходів щодо залучен- ня в Україну прямих іноземних інвестицій. Слід відзначити, що ПІІ є об’єктом науко- вих досліджень багатьох учених-економістів. Так, І. Драбік [1] досліджує роль іноземних ін- вестицій в інтенсифікації розвитку вітчиз- няного виробництва. О. Балануца [2] прово- дить аналіз інвестиційного клімату України і політики держави щодо іноземного інвесту- вання. Перспективи залучення іноземних ін- вестицій в контексті європейської інтеграції та світової глобалізації вивчали В. Марцин та А. Даниленко [3; 4]. Питання ролі ТНК у проце- сах прямого іноземного інвестування досліджу- ють О. Михайлівська, Я. Шабліна [5; 6]. Аналіз 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 75 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності останніх наукових праць показує, що на сучас- ному етапі розвитку української економічної думки триває дискусія щодо вигод чи втрат, які отримує Україна у процесі долучення до міжна- родної системи руху капіталу. Отже, у контексті невирішеності питання напрямів впливу іноземного капіталу на еко- номіку приймаючої країни потрібен детальний аналіз процесів прямого іноземного інвестуван- ня і пошук шляхів їх залучення, що сприятимуть реалізації пріоритетів вітчизняного соціально- економічного розвитку. Тому метою статті є розробка й обґрунтування пропозицій щодо визна- чення напрямів державної політики у сфері залу- чення прямих іноземних інвестицій в економіку України відповідно до національних стратегічних пріоритетів економічного розвитку. Відповідно до мети дослідження для ви- значення перспективних шляхів залучення ПІІ в національну економіку спочатку необхідно проаналізувати сучасні процеси прямого іно- земного інвестування в Україні (табл. 1). Таблиця 1. Динаміка обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну у 2002–2009 рр., млн дол. США* Рік Обсяг ПІІ на кінець року** Щорічний приріст Темпи щорічного приросту, % 2002 5 471,8 – – 2003 6 794,4 1 322,6 24,2 2004 9 047,0 2 252,6 33,2 2005 16 890,0 7 843,0 86,7 2006 21 607,3 4 717,3 27,9 2007 29 542,7 7 935,4 36,7 2008 35 616,4 6 073,7 20,6 2009 40 026,8 4 410,4 12,4 Разом за 2003–2009 рр. 34 555,0 631,5 * Складено авторами за даними Держкомстату України. ** Обсяг ПІІ на кінець року вказано наростаючим підсумком із 1994 р. Результати аналізу даних табл. 1 свідчать, що за період з 2002 по 2009 р. спостерігається постій- не збільшення надходжень обсягів іноземного капіталу до України. Так, за 7 років в економіку від нерезидентів надійшло 34 555 млн дол. США, що в середньому відповідає 4 936,4 млн дол. США на рік. Як наслідок, у 2009 р. кумулятив- ний обсяг ПІІ збільшився порівняно з 2002 р. у 7,3 разів. Отже, щорічно обсяг підприємниць- кого закордонного капіталу зростав у середньо- му на 30,1 %. Проте абсолютні й відносні що- річні прирости відображають нестійку динамі- ку процесів іноземного інвестування. У 2005 р. різке збільшення надходжень ПІІ відбулося го- ловним чином за рахунок коштів від привати- зації «Криворіжсталі» в сумі близько 4,89 млрд дол. США і продажу банку «Аваль» іноземному інвестору в сумі близько 1,089 млрд дол. США. Отже, у 2006 р. обсяг ПІІ був значно меншим, а у 2007 р. надходження іноземного капіталу в Україну знову різко зросли. З метою більш об’єктивного аналізу по- дальше дослідження річних надходжень ПІІ в Україну проводилося вже без урахування зазна- чених вище сум (рис. 1). Рис. 1. Динаміка річних надходжень ПІІ в Україну у 2002–2009 рр.* Побудовано авторами за даними Держкомстату України Як видно з рис. 1, значне зростання інвести- ційних надходжень в Україну з-за кордону спосте- рігається у 2006–2007 рр. Проте вже у 2008–2009 рр. інвестиційна активність нерезидентів в Україні по- чала поступово знижуватись: у 2008 р. річний темп зниження склав 24 %, а у 2009 р. – 27 %. Для встановлення причин такої нестійкої динаміки надходжень ПІІ в Україну необхідно розглянути їх структуру за видами економічної діяльності (табл. 2). Дані табл. 2 свідчать, що, починаючи з 2006 р., іноземні інвестиції дуже активно залу- чалися у фінансовий сектор української еко- номіки. Це відбувалося в основному за раху- нок придбання українських банків іноземними банками. Наприклад, у 2006 р. було зареєстро- вано 2 банки з іноземним капіталом, 5 інозем- них банків відкрили свої представництва на те- риторії України, а ще 12 банків було створено за участю іноземного капіталу. У 2007 р. загаль- на сума прямих іноземних інвестицій в Україну, які отримано за рахунок придбання 9 україн- ських банків, склала близько 4 млрд дол. США. У 2008–2009 рр. банки залишилися предметом підвищеної зацікавленості іноземних інвесто- рів. У той же час обсяг іноземного капіталу на підприємствах металургійної промисловості та машинобудування протягом 2005–2009 рр. мав 76 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности тенденцію до зниження, що і спричинило нега- тивні значення приростів щорічних обсягів ПІІ в Україну у 2008–2009 рр. Загалом, у структурі залучених до України ПІІ спостерігається домінування галузей із швидким терміном окупності та посилення концентрації іноземного капіталу в таких сфе- рах третинного сектора, як торгівля (Metro Cash & Carry, Billa, Paterson), фінансова діяль- ність (EFG Group, Reiffeisen Bank, Erste Bank, ING Bank, BNP Paribas), операції з нерухо- містю. Промислові види діяльності залучають лише невелику частку іноземного капіталу, що важко назвати ефективним для України, адже інвестиційні ресурси не отримують ті галузі еко- номіки, які найбільше потребують модернізації (сільське господарство, легка і харчова промис- ловість, житлово-комунальне господарство), а іноземні інвестиції в інноваційні проекти та ви- сокотехнологічне виробництво практично від- сутні. До того ж, більша частина ПІІ за останній період орієнтована переважно на пошук рин- ку і не сприяє збільшенню експортних пото- ків. Потоки іноземного капіталу такого харак- теру можуть створювати інфляційний ризик для України і спричиняти ріст цін на імпорт. При дослідженні зовнішніх фінансових по- токів не варто применшувати значення геогра- фічної структури ПІІ в Україні (табл. 3). Чинник національної приналежності капіталу дає змогу визначити існуючих і потенційних стратегічних партнерів при здійсненні економічної співпраці. Таблиця 2. Динаміка структури накопичених прямих інвестицій в Україну за основними видами економічної діяльності у 2005–2009 рр., у % на кінець року Вид діяльності 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. Фінансова діяльність 11,0 16,7 19,5 29,8 31,0 Операції з нерухомим майном 5,7 7,6 22,9 20,9 20,0 Металургія 33,0 26,8 16,5 13,0 11,9 Оптова торгівля 10,8 9,9 7,5 6,9 7,4 Будівництво 2,4 3,9 4,7 4,8 4,7 Харчова промисловість 7,1 6,1 4,5 3,9 3,9 Хімічна та нафтохімічна промисловість 3,8 3,5 3,0 2,8 3,0 Машинобудування 4,2 4,4 3,1 2,7 2,5 Добувна промисловість 1,9 2,0 3,0 2,4 2,5 Інші види економічної діяльності 20,1 19,1 15,3 12,8 13,1 * Складено авторами за даними НБУ Місце 2002 р. 2009 р. Країна Обсяг, млн дол. США Частка у загальному обсязі ПІІ, % Країна Обсяг, млн дол. США Частка у загальному обсязі ПІІ, % 1 Російська Федерація 73,3 51,0 Кіпр 8593,2 21,5 2 Панама 18,9 13,2 Німеччина 6613,0 16,5 3 В’єтнам 16,8 11,7 Нідерланди 4002,0 10,0 4 Іспанія 13,8 9,6 Російська Федерація 2674,6 6,7 5 Китай 5,4 3,8 Австрія 2604,1 6,5 6 Швейцарія 3,8 2,6 Сполучене Королівство 2375,9 5,9 7 Кіпр 1,9 1,3 Франція 1640,1 4,1 Таблиця 3. Основні країни, що здійснювали прямі інвестиції в Україну* * Складено авторами за даними Держкомстату За результатами аналізу даних табл. 3 спо- стерігаємо, що лідери прямого іноземного ін- вестування змінилися протягом 2002–2009 рр. Якщо у 2002 р. понад 75 % інвестицій надхо- дили з Російської Федерації, Панами (офшор- ної зони) та В’єтнаму, то сьогодні основні ін- вестиційні потоки йдуть із країн ЄС, навіть якщо не враховувати сюди іноземний капітал офшорної зони Кіпру. Отже, за останні роки в Україні спостеріга- ється стійке збільшення обсягів ПІІ. Проте ре- зультати аналізу динаміки і структури наявного іноземного капіталу засвідчили його відтік з ре- ального сектора та, відповідно, приток до фінан- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 77 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності сового сектора, що не може вважатися позитив- ними тенденціями для нашої країни. Так, серед мотивів інвестування нерезидентів у банківську сферу відзначають можливості захоплення нових ринків, отримання високого прибутку, необхід- ність банківського обслуговування підприємств нерезидентів із метою репатріації їхніх прибут- ків. Крім зазначеного, як стверджують аналіти- ки, зацікавленість іноземних інвесторів в україн- ських банках обумовлена, перш за все, можли- востями розвитку роздрібних банківських по- слуг через недостатню розвиненість вітчизняно- го банківського сектора (тобто, низький рівень конкуренції в цій сфері), високим рівнем кон- центрації капіталу в банківському секторі євро- пейських країн, а також порівняно низькою ці- ною придбання об’єктів інвестування [7]. Як відомо, інтенсивність іноземного ін- вестування в економіку, перш за все, визнача- ється інвестиційною привабливістю держави. Інвестиційний клімат, який є складовою конку- рентоспроможності держави, складається з вели- кої кількості елементів, що, як правило, характе- ризуються якісними показниками. Їх упорядку- вання й оцінку проводять впливові міжнародні організації. Тому подальше дослідження причин недостатнього інвестування української еконо- міки проводилося на основі систематизації даних трьох відомих рейтингів (табл. 4.), а саме: рейтин- гу легкості ведення бізнесу (Doing Business); рей- тингу податкових систем (Paying Taxes); рейтингу рівня захищеності прав власності (IPRI). Відповідно до даних табл. 4 вести бізнес в Україні сьогодні дуже складно, про що свід- чить 142 позиція нашої держави зі 183 у рейтин- гу легкості ведення бізнесу Doing Business 2010. Наприклад, щоб відкрити нове підприємство не- обхідно пройти 10 процедур, витратити 27 днів і сплатити 5,8 % від середньодушового доходу. При цьому мінімальний первинний капітал складає 154 % від середньодушового доходу. Для того ж, щоб ліквідувати підприємство, власник повинен вже витратити 2,9 року і сплатити 42 % від вар- тості майна підприємства. Якщо інвестору необ- хідно здійснити нове будівництво, то він повинен отримати для цього дозвільні документи. Для цьо- го необхідно пройти 181 процедуру, витратити 476 днів та 1450 % від середньодушового доходу. Згідно з рейтингом «Paying Taxes 2009» (180 місце серед податкових систем 183 країн) україн ська система оподаткування є однією з найскладніших і переобтяжених регуляторними нормами у світі. Наша держава є одним із ліде- рів (172 місце рейтингу) за кількістю сплат по- датків (99 разів на рік), обсягом податкових пла- тежів (58,4 % від комерційних прибутків) і ча- сом, витраченим на їх сплату (848 годин на рік). За результатами рейтингу IPRI, який пока- зує рівень захищеності прав власності, сьогодні серед 125 країн світу Україна посідає 97 місце, отримавши 4,1 бали з 10 можливих. Юридичне та політичне середовище оцінено в межах рей- тингу у 3,7 бали з 10 (95 місце із 125). Результати оцінки складових цього показника свідчать, що в Україні судова влада найбільше з інших дер- жав піддається впливу з боку політичних і біз- несових груп, а за рівнем захисту прав матері- альної та інтелектуальної власності Україна по- сідає низькі місця. Виконання законів і регулю- вання корупції також визнаються досить низь- кими, проте за рівнем політичної стабільності наша країна посідає середню позицію. Таким чином, дослідження позицій України в рейтингах міжнародних установ свідчить про її низький міжнародний інвестиційний імідж, адже високий рівень корупції, недосконалість українського законодавства щодо забезпечення Категорія Світовий рейтинг Doing Business 2010 Реєстрація власності 141 зі 183 Виконання контрактів 43 зі 183 Реєстрація підприємств 134 зі 183 Отримання дозволу на будівництво 181 зі 183 Наймання працівників 83 зі 183 Ліквідація підприємств 145 зі 183 Кредитування 30 зі 183 Захист інвесторів 109 зі 183 Ведення міжнародної торгівлі 139 зі 183 Paying Taxes 2009 Кількість сплат податків 178 зі 183 Час, витрачений на сплату податків 172 зі 183 IRPI 2010 Незалежність судів 111 зі 125 Верховенство закону 91 зі 125 Корупція 92 зі 125 Політична стабільність 66 зі 155 Захист прав матеріальної власності 114 зі 125 Реєстрація власності 105 зі 125 Доступність до позик 61 зі 125 Захист прав інтелектуальної власності 108 зі 125 Сила патенту 45 зі 125 «Піратство» авторських прав 90 зі 125 Статева рівність 1 з 80 Таблиця 4. Зведена таблиця оцінки інвестиційного клімату України* *Складено авторами за даними із джерел [8–10] 78 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности прав власності й надання гарантій іноземним ін- весторам, надмірна складність податкової систе- ми не можуть бути стимулами для притоку іно- земних інвестицій. Саме цим можна пояснити низькі обсяги ПІІ у вітчизняній економіці. Результати проведеного аналізу інвести- ційних надходжень із-за кордону та інвести- ційної привабливості України вказують на те, що вплив ПІІ на вітчизняну економіку не є не- однозначним, оскільки при їх залученні не вра- ховуються структурні особливості національної економіки і конкретні потреби її розвитку. Тому ефективність прямого іноземного інвестування треба забезпечувати шляхом державного регу- лювання процесів надходження зовнішніх іно- земних інвестицій, спрямованого на підтримку пріоритетних напрямів залучення ПІІ задля ба- лансування інтересів вітчизняної економіки та зарубіжних інвесторів. Ключовим тут є питання вибору пріоритетних сфер економіки для ПІІ. Як відомо, для ефективного економічно- го росту слід стимулювати інвестиції в розвиток передових високотехнологічних обробних галу- зей (точне машинобудування, мікроелектроні- ка, приладобудування, нанотехнології, біотехно- логії тощо), які не тільки розвиваються самі, а й дають імпульс для розвитку суміжних ланок на- родного господарства. Додаткове фінансування дасть змогу провести оновлення зношених осно- вних засобів у цих галузях, зниження енерго-, ресурсо- і працемісткості виробництва. Такі змі- ни, у свою чергу, здатні забезпечити підвищен- ня конкурентоспроможності їхньої продукції, поширення новітніх технологій, переорієнтацію вивільнених ресурсів на розвиток інших галузей вітчизняної промисловості, а в підсумку – стале піднесення усієї економіки країни. На практиці, однак, лише в небагатьох краї- нах ПІІ вкладаються в наукомісткі сфери. Як за- значає Т. Кальвет [11, с. 33], якщо ПІІ спрямо- вані у низькотехнологічні виробництва, то онов- лення технологічної бази останніх і відповід- не швидке підвищення їх ефективності порівня- но з іншими стимулюватиме відтік вітчизняно- го капіталу і підвищення ефективності вітчизня- них підприємств у цих галузях (чого за інших рів- них умов не відбудеться в галузях, де немає ПІІ). Спеціалізація ж національної економіки на сві- товому ринку концентрується саме на ефектив- но функціонуючих галузях, і в разі спрямування ПІІ в низькотехнологічні галузі відбудеться «за- микання» економіки на її відсталій технологіч- ній структурі (в літературі цей ефект отримав на- зву «парадокса ПІІ»). Це ще раз підтверджує тезу про необхідність інвестування саме у високотех- нологічне виробництво. А тому ПІІ можна роз- глядати як вагомий чинник інноваційного роз- витку української економіки. Способи залучення ПІІ у вітчизняну еконо- міку теж можуть бути різними. На сьогодні за- рубіжні капіталовкладення в Україні мають на меті захоплення внутрішнього ринку товарів і послуг. Натомість у нових індустріальних краї- нах Азії, Угорщині, Польщі основна їхня части- на спрямована на формування експортного сек- тора економіки. Тому пріоритетним для країни має стати залучення вертикальних інвестицій1, які, можливо, є на сьогодні менш привабливи- ми для іноземних інвесторів, аніж отримання контролю над вітчизняним ринком і знижен- ня собівартості виробництва за рахунок вико- ристання дешевших ресурсів, але сприятимуть виробництву високоякісної імпортозаміщую- чої і конкурентоспроможної на світовому рин- ку продукції, залученню новітніх технологій та іноземного досвіду управління промисловістю. Ефективне впровадження інноваційних технологій забезпечить інтеграція і кооперація підприємств із науковими і промисловими спів- товариствами країни. Адже ще зберігся потуж- ний науково-дослідний потенціал цих організа- цій із часів існування Радянського Союзу, який через брак державного фінансування слабко ви- користовується в інтересах вітчизняної промис- ловості. Така інтеграція стане можливою через створення науково-технічних зон (технополіси, технопарки), що вимагають спеціального пра- вового режиму, орієнтованого на одночасний розвиток наукового та виробничого потенціалу. У контексті інноваційної перебудови промисло- вості перспективними є розвиток існуючих тех- нопарків (наприклад, «Напівпровідникові тех- нології і матеріали, оптоелектроніка і сенсор- на техніка», «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», «Інститут технічної теплофізи- ки», «Інтелектуальні інформаційні технології» в Києві, «Інститут монокристалів» у Харкові) і підтримка створення нових на базі авторитет- них науково-дослідницьких інститутів в регіо- нах із розвиненою інфраструктурою. Утворення особливих територіально-госпо- дарських формувань – вільних (спеціальних) еко- 1 Метою вертикальних прямих інвестицій є створен- ня за кордоном підприємств, продукція яких вико- ристовується як проміжний продукт виробництва підприємств у країні інвестора. 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 79 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності номічних зон (ВЕЗ) або територій пріоритетно- го розвитку (ТПР) задля стимулювання залучен- ня коштів на розвиток окремих територій і галу- зей сьогодні є одним із поширених шляхів залу- чення ПІІ у світі. Однак зараз в Україні діє тим- часовий мораторій на створення ВЕЗ і ТПР і за- твердження нових інвестиційних проектів у ді- ючих спеціальних територіях, а також скасова- но пільги для нерезидентів, що здійснюють ін- вестиційну діяльність у рамках цих територій. З одного боку, відміна ВЕЗ і ТПР в Україні пере- крила нелегальні шляхи відтоку капіталу за кор- дон. З іншого, ця непослідовність державної еко- номічної політики погіршила умови роботи ком- паній, які не вдавалися до порушень і при цьому працювали ефективно. Тому Україні варто не від- мовлятись повністю від ВЕЗ і ТПР, а взяти при- клад із багатьох країн світу і розглядати окремо кожний інвестиційний проект, існуючий чи по- тенційний, враховуючи при цьому конкретні га- лузі та регіони його реалізації. У контексті сучасних світових інтеграційних тенденцій очевидною є необхідність тісної спів- праці України та інших держав з питань станов- лення інноваційної економіки та нових стандартів соціально-економічного зростання. Враховуючи географічну структуру зовнішніх фінансових по- токів, сьогодні перспективним для нашої країни є посилення взаємозв’язків з ЄС, територіальне наближення якого до наших кордонів сприяє під- вищенню інтересу іноземних власників капіта- лу до вітчизняної економіки. Реалізуючи стра- тегії розвитку, компанії Євросоюзу розглядати- муть можливості подальшого розширення ді- яльності, інвестування у пошук нових ринків і чинників підвищення прибутковості. Цим може скористатися розташована на кордоні розшире- ного ЄС Україна, що, як вважає А. Даниленко, має порівняно нижчі витрати на кваліфікова- ну робочу силу і місткий внутрішній ринок (у разі подальшого зростання таких показників, як ВВП і продуктивність праці) [12, с. 137]. Крім того, надходження ПІІ з ЄС стимулюватимуть- ся підготовкою до проведення фінальної части- ни футбольного чемпіонату Євро–2012. Поряд із орієнтацією на Європу Україні варто і надалі підтримувати багатостороннє економічне спів- робітництво із країнами СНД, з якими вона має спільні задачі розвитку господарства та давні партнерські зв’язки підприємств у багатьох ін- новаційних галузях ще за часів СРСР. Регулювання інноваційного розвитку про- мисловості, подальше поглиблення економіч- них реформ в Україні з використанням зовніш- нього фінансування передбачає створення й ре- алізацію цільової державної програми контро- лю за ПІІ. Суть державної політики щодо залу- чення ПІІ повинна полягати не в жорсткому ре- гулюванні інвестиційних потоків, а у створен- ні сприятливих умов для ефективної діяльнос- ті та лібералізації інвестиційного режиму і вихо- дити з відповідності мотивів іноземних інвесто- рів пріоритетам національної економіки. Серед найважливіших напрямів державного регулю- вання, спрямованих на покращення інвести- ційної привабливості вітчизняної економіки в цілому, варто назвати наступні: забезпечення стабільності основних законо- давчих актів щодо умов іноземного інвестування; удосконалення нормативної бази з питань корпоративного управління, реалізації прав влас- ності як великих, так і міноритарних інвесторів; спрощення порядку й скорочення строків процедури реєстрації і закриття бізнесу, отри- мання дозволів і ліцензій; полегшення процедур нарахування і сплати податків, представлення податкової звітності; підвищення уваги до забезпечення публіч- ності і прозорості у прийнятті рішень органами влади, подолання бюрократизму та корупції. Також варто виділити основні напрями дер- жавної інвестиційної політики, які повинні сти- мулювати процеси прямого іноземного інвесту- вання української промисловості та спрямувати їх у розвиток перспективних галузей: сприяти розвитку малого та середнього бізнесу; забезпечити диференційований підхід до по- даткових та інших пільг для іноземних інвесторів з урахуванням обсягів, форм і об’єктів інвестування; сприяти розвиненості банківського секто- ра, фондового і страхового ринків; забезпечити надійність, доступність і опе- ративність організаційно-інформаційного за- безпечення процесів іноземного інвестування, розвиток необхідної сучасної інфраструктури; переглянути й активізувати діяльність спе- ціальних економічних зон, поліпшити механіз- ми їх інвестування; сприяти розвитку національних і трансна- ціональних корпорацій, спеціалізованих кре- дитно-фінансових інститутів; використовувати державні інвестиції для створення первинних умов для залучення при- ватних та іноземних інвестицій у розвиток пріо- ритетних галузей економіки; 80 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности використовувати інститут «золотої акції» для збереження за державою можливості впли- вати на діяльність підприємств, які мають стра- тегічне значення для національної економічної і політичної безпеки, після їхньої приватизації, особливо в разі переходу контролю за діяльніс- тю до іноземних інвесторів; забезпечити дієвість Українського агент- ства з інвестицій та інновацій за зразком поді- бних інституцій, створених у Польщі («PAIiIZ») та Чехії («Czech Invest») [13, с. 68]; розробити державну систему моніторингу ефективності іноземних інвестицій з деталізацією за видами економічної діяльності, термінами тощо. Отже, державна стратегія стимулювання іноземної інвестиційної діяльності повинна ба- зуватися на створенні іміджу стабільної країни у світі, а також на спрощенні умов діяльності під- приємств. Контроль над інвестиціями в Україні має здійснюватися лише в тому, що стосується захисту прав найманих працівників, соціально- го страхування, забезпечення гідних умов пра- ці, дотримання стандартів якості продукції, за- побігання забруднення природного середовища, виконання вимог антимонопольного законодав- ства, недопущення недобросовісної конкуренції, захисту прав власності, а також дотримання прав інвесторів. Тільки так можна забезпечити вхо- дження України у процеси міжнародного руху капіталів на рівноправних партнерських умовах. У підсумку, зважаючи на сучасний стан про- цесів прямого іноземного інвестування в Україні, серед перспектив залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку можна назвати посилен- ня співпраці з іноземними інвесторами країн ЄС та СНД через створення науково-технічних ВЕЗ, причому основна частина ПІІ повинна спря- мовуватися на створення експортоорієнтованої продукції, що забезпечить підвищення конку- рентоспроможності української промисловості й загальний соціально-економічний розвиток дер- жави. Держава повинна чітко та ефективно ре- гулювати ці процеси, дбаючи про формування сприятливого інвестиційного клімату, дотриман- ня соціальних і екологічних стандартів ведення бізнесу і забезпечення національної економічної й політичної безпеки. Звісно, самі обсяги інвестицій не можуть ви- рішити проблему економічного зростання, все залежить від вибору пріоритетних сфер еконо- міки для ПІІ та ефективності їх використання. У будь-якому разі ізолюватися від надходжень ПІІ неможливо в умовах підвищення взаємозалеж- ності національних економік країн світу та поси- лення ролі транснаціональних гравців на світо- вих ринках товарів, послуг і капіталів. Тому сти- мулювання надходжень ПІІ в економіку України для її інноваційного розвитку об’єктивно відпо- відає сучасним світогосподарським тенденціям. Можливими напрямами подальших дослі- джень можуть стати залучення ПІІ в окремі галу- зі вітчизняної економіки (приладобудування, мі- кроелектроніка, біохімія, нанотехнології і т. д.), вдосконалення регіональної політики регулюван- ня процесів іноземного інвестування, проблеми інвестиційної привабливості регіонів, розвиток діяльності венчурних фондів, перспективи взає- модії з міжнародними інституційними інвестора- ми (на зразок ЄІБ, ЄБРР, МФК, Світового банку). Література 1. Драбік І. Зростання значення прямих іно- земних інвестицій в стратегіях розвитку сучасних підприємств / І. Драбік // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2008. – № 11. – С. 12–18. 2. Балануца О. Оцінка стану іноземного ін- вестування в економіку України / О. Балануца // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 5. – С. 158–161. 3. Марцин В. С. Значення іноземного ін- вестування для інтегрування України у світо- вий економічний простір в умовах глобалізації / В. С. Марцин // Регіональна економіка. – 2009. – № 1. – С. 75–80. 4. Даниленко А. А. Світові тенденції та осо- бливості розвитку прямих іноземних інвестицій / А. А. Даниленко // Фінанси України. – 2009. – № 4. – С. 99–108. 5. Михайловська О. В. Світова фінансо- ва криза: роль транснаціональних корпорацій / О. В. Михайловська // Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 93–103. 6. Шабліна Я. В. Транснаціональні корпора- ції – ядро інноваційного розвитку національної економіки / Я. В. Шабліна // Проблеми науки. – 2009. – № 8. – С. 22–29. 7. Белінська Я. Щодо впливу зростання при- сутності іноземного капіталу на банківську сис- тему України : аналітична записка [Електронний ресурс] / Я. Белінська, Я. Жаліло ; Національний інститут стратегічних досліджень. – Липень, 2009 р. – Режим доступу : http: //www.niss.gov.ua/ Monitor/ Juli2009/01.htm. 8. Doing Business 2010 [Електронний ре- сурс] / The International Bank for Reconstruction and Development ; The World Bank. – NY : Palgrave MacMillan, 2010. – 231 p. – Режим доступу : http: // www.doingbusiness.org/documents/fullreport/2010/ DB10-full-report.pdf. 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 81 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності © О. Ю. Ілларіонов, 2010 УДК 339.5:622 О. Ю. Ілларіонов, молодший науковий співробітник, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк МОДЕРНІЗАЦІЯ НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ Світова економічна криза та вступ України до Світової організації торгівлі дещо видозмі- нили внутрішні господарські та зовнішні гос- подарські зв’язки. Значний дефіцит вугілля на внутрішньому ринку у 2007–2008 рр. змінився різким затоварюванням ринку вже на початку 2009 р. Суттєве зменшення попиту на внутріш- ньому ринку та одночасне збереження виробни- цтва вугільної продукції у 2009 р., майже на рів- ні першої половини 2008 р. – піку споживан- ня, призвело до формування надмірної пропо- зиції ринку (за оперативними даними видобуток вугілля скоротився лише на 9,1 % порівняно із 2008 р.). А фіксована ціна на окремі марки вугіл- ля у гривні поряд із суттєвим здешевленням наці- ональної грошової одиниці зробили вугілля кон- курентоспроможним, навіть, з російськими ана- логами. Але не зважаючи на це, у першому пів- річчі імпорт коксівного вугілля в Україну зріс на 36 % [1] при одночасному збереженні обсягів екс- порту (1200,7 тис. тон за січень-грудень 2009 р. лише по державному сектору). Аналогічний по- казник експорту за весь 2008 р. склав 1960,7 тис. тон [2], з яких через державного оператора ДП «Вугілля України» за експортними контрактами було поставлено лише 8,8 тис. тон, що свідчило про активізацію експортних операцій суб’єктів господарювання приватної форми власності. У 2009 р. підприємства Міністерства вугільної про- мисловості України, як видно, значно збільши- ли об’єми експортних операцій стосовно вугіль- ної продукції. Нажаль, інформація щодо геогра- фії таких поставок не є публічною. Поряд із цим центральними органами ви- конавчої влади не приділяється достатньої ува- ги перспективам розвитку зовнішньоторго- вельних відносин у вугільній галузі України, адже кон’юнктура на зовнішніх ринках є досить сприятливою. Запаси вугілля в Європі (окрім Польщі) вже не дозволяють забезпечити потреб ЄС у найближчому майбутньому. Заяви усере- дині ЄС про скорочення споживання вугілля як сировини для металургії та енергетики зали- шаються лише заявами на фоні початку відмови 9. Paying Taxes 2009. The Global Picture [Електронний ресурс] / The World Bank ; PricewaterhouseCoopers. – Washington : The World Bank, 2009. – 100 p. – Режим доступу : http: //www. doingbusiness.org/documents/Paying_Taxes_2009.pdf. 10. Strokova V. International property rights index. 2010 Report [Електронний ресурс] / V. Strokova ; Property Rights Alliance. – Washington : Property Rights Alliance, 2010. – 79 p. – Режим до- ступу : http: //www.internationalpropertyrightsindex. org/2010_IPRI.pdf. 11. Поболь А. И. Прямые иностранные ин- вестиции в высокотехнологичные отрасли пере- ходных экономик / А. И. Поболь, Т. Кальвет // Проблеми науки. – 2006. – № 6. – С. 32–37. 12. Даниленко А. А. Актуальні питання пря- мих іноземних інвестицій до України з ЄС (у контексті розширення Євросоюзу на схід) / А. А. Даниленко // Фінанси України. – 2008. – № 1. – С. 127–137. 13. Саблук П. Процессы международного движения капиталов и участие в них Украины / П. Саблук, Е. Приб // Экономика Украины. – 2008. – № 8. – С. 56–68. Подано до редакції 09.06.2010 р.

Перспективи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Репозитарії

Схожі ресурси