До питання господарських прав учасників господарських відносин

Проаналізовано різні наукові позиції стосовно розуміння сутності засновницьких прав. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення положень законодавства, яке закріплює засновницькі права учасників відносин у сфері господарювання....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Захарченко, А.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Назва видання:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Теми:	Проблеми управління виробництвом
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28501
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання господарських прав учасників господарських відносин / А.М. Захарченко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 143-146. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28501
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-285012011-11-13T12:32:26Z До питання господарських прав учасників господарських відносин Захарченко, А.М. Проблеми управління виробництвом Проаналізовано різні наукові позиції стосовно розуміння сутності засновницьких прав. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення положень законодавства, яке закріплює засновницькі права учасників відносин у сфері господарювання. Проанализированы разные научные позиции относительно понимания сущности учредительных прав. Обоснованы предложения по усовершенствованию положений законодательства, которое закрепляет учредительные права участников отношений в сфере хозяйствования. The paper analyzes different views as for the essence of foundation rights. The proposals are given and grounded to improve the legislation that fixes the foundation rights of participants of the economic relations. 2010 Article До питання господарських прав учасників господарських відносин / А.М. Захарченко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 143-146. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2223-6651 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28501 346.1 uk Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми управління виробництвом Проблеми управління виробництвом
spellingShingle	Проблеми управління виробництвом Проблеми управління виробництвом Захарченко, А.М. До питання господарських прав учасників господарських відносин Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Проаналізовано різні наукові позиції стосовно розуміння сутності засновницьких прав. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення положень законодавства, яке закріплює засновницькі права учасників відносин у сфері господарювання.
format	Article
author	Захарченко, А.М.
author_facet	Захарченко, А.М.
author_sort	Захарченко, А.М.
title	До питання господарських прав учасників господарських відносин
title_short	До питання господарських прав учасників господарських відносин
title_full	До питання господарських прав учасників господарських відносин
title_fullStr	До питання господарських прав учасників господарських відносин
title_full_unstemmed	До питання господарських прав учасників господарських відносин
title_sort	до питання господарських прав учасників господарських відносин
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми управління виробництвом
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28501
citation_txt	До питання господарських прав учасників господарських відносин / А.М. Захарченко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 143-146. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
work_keys_str_mv	AT zaharčenkoam dopitannâgospodarsʹkihpravučasnikívgospodarsʹkihvídnosin
first_indexed	2025-07-03T08:38:08Z
last_indexed	2025-07-03T08:38:08Z
_version_	1836614302309548032
fulltext	2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 143 ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ © А. М. Захарченко, 2010 УДК 346.1 А. М. Захарченко, канд. юрид. наук, доцент, Донецький національний університет ДО ПИТАННЯ ЗАСНОВНИЦЬКИХ ПРАВ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН Відповідно до ст. 135 Господарського кодек- су України (далі – ГК України), яка визначає основні організаційно-установчі повноваження власника, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі на- лежного йому (їм) майна засновувати господар- ські організації [1]. Разом з тим аналіз цих та ін- ших положень законодавства, що встановлюють засновницькі права учасників відносин у сфері господарювання, свідчить про наявність у зако- нодавстві окремих суперечностей. А саме, в од- них випадках реалізація права на створення гос- подарської організації визнається законодавцем способом здійснення засновником господар- ської (підприємницької) діяльності, тоді як в ін- ших випадках можливість такого визнання за- перечується. Такі протиріччя обумовлюють на- явність різних підходів у правозастосуванні при вирішенні однакових питань, пов’язаних із вста- новленням в установчих документах і здійснен- ням засновницьких прав учасників господар- ських відносин, що є неприйнятним. Окремі аспекти порушеної проблеми сто совно засновницьких прав розглядали- ся В. М. Кравчуком [2, с. 185], І. В. Спасибо- Фатєєвою [3, с. 294–296], В. С. Щербиною [4, с. 118–119] та іншими науковцями. Проте до цього часу відповідна проблема не одержала од- нозначного вирішення на законодавчому рівні, що свідчить про її актуальність і доцільність до- даткового дослідження. Метою статті є обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення положень законодавства, яке закріплює засновницькі права учасників відносин у сфері господарювання. Частина 2 ст. 1 раніше чинного Закону України «Про підприємництво» передбачала, що створення (заснування) суб’єкта підприєм- ницької діяльності не є підприємницькою діяль- ністю, крім випадків, передбачених законодав- ством [5]. Однак у ГК України такого положен- ня немає, а ст. 3 цього Кодексу («Господарська діяльність та господарські відносини») не дає однозначної відповіді на питання, чи вважа- ється створення суб’єкта господарювання здій- сненням господарської діяльності. Чинна редакція ч. 3 ст. 128 ГК України вста- новлює, що громадянин може здійснювати під- приємницьку діяльність безпосередньо як під- приємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Коментуючи цю нор- му, В. С. Щербина ставить питання: хто в дано- му випадку є суб’єктом підприємництва (гос- подарювання) – приватне підприємство, ство- рене громадянином, чи він сам? На думку В. С. Щербини, громадянин, який є засновни- ком створеного ним унітарного приватного під- приємства, не є суб’єктом підприємництва, хоч і є учасником відносин у сфері господарювання згідно з ч. 1 ст. 2 ГК [4, с. 118–119]. Така позиція є обґрунтованою, адже спів- ставлення змісту ст. 3 ГК України щодо визна- чення поняття господарської діяльності з ін- шими статтями Кодексу (ст. 2, ч. 1 ст. 8, ст. 42, 52, 65, 176 тощо) дозволяє стверджувати, що створення суб’єкта господарювання не є гос- подарською діяльністю, а належить до сфе- ри її організації. Заснування суб’єкта господа- рювання не має характерних ознак підприєм- ництва чи некомерційного господарювання. Засновники господарських організацій не за- вжди мають статус суб’єктів господарювання, проте в будь-якому випадку належать до кола суб’єктів організаційно-господарських повно- важень. У зв’язку з цим у ст. 2 ГК України гро- мадяни, громадські та інші організації, які ви- ступають засновниками суб’єктів господа- рювання, спеціально зазначені серед учасни- ків відносин у сфері господарювання (поряд із суб’єктами господарювання, які безпосеред- ньо ведуть господарську діяльність). Разом з тим окремі законодавчі акти регла- ментують це питання дещо інакше. Зокрема, ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономіч- 144 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы управления производством ну діяльність» серед видів зовнішньоекономіч- ної діяльності передбачає створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківсь- ких, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами гос- подарської діяльності зазначених установ на те- риторії України у випадках, передбачених зако- нами України [6]. При цьому згідно з ч. 1 ст. 377 ГК України зовнішньоекономічна діяльність є господарською діяльністю. Схожий підхід простежується й в окремих законодавчих актах щодо статусу певних учас- ників відносин у сфері господарювання. Так, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про об’єднання гро- мадян» передбачає, що з метою виконання ста- тутних завдань і цілей зареєстровані об’єднання громадян можуть здійснювати необхідну госпо- дарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і органі- зацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законо- давством [7]. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ре- лігійні організації в порядку, визначеному чин- ним законодавством, мають право для виконан- ня своїх статутних завдань засновувати видав- ничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно- будівельні, сільськогосподарські та інші під- приємства, а також добродійні заклади (притул- ки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи. При цьому ця стаття Закону має назву «Виробнича і господарська діяльність релігійних організацій» [8]. Подібні положення, що визначають засну- вання підприємств як спосіб здійснення гос- подарської діяльності, містяться також у зако- нах України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (ст. 35), «Про професійних творчих працівників і творчі спілки» (ст. 23), «Про організації роботодавців» (ст. 28) [9–11]. Оскільки зазначені законодавчі акти були прийняті до набрання чинності ГК України, можна було б припустити, що стосовно них по- винен діяти п. 2 Прикінцевих положень ГК, згідно з яким до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із Кодексом вони застосовуються в частині, що не суперечить Кодексу. Однак огляд установчих документів окремих видів вищеназваних орга- нізацій, які були створені після набрання чин- ності ГК України, свідчить, що в ці докумен- ти переносяться розглянуті положення законів щодо здійснення господарської діяльності шля- хом заснування підприємств, і державні реє- стратори не вважають це підставою для відмо- ви у проведенні реєстрації відповідних юридич- них осіб. Зокрема, такі положення містяться в п. 3.8.7 Статуту Всеукраїнської громадської ор- ганізації «Асоціація адвокатів України», створе- ної 8 квітня 2006 р. [12]. Про неоднозначне розуміння сутності за- сновницьких прав учасників господарських від- носин свідчать й окремі проекти законодавчих актів. Так, згідно зі ст. 24 проекту Закону про громадські організації (реєстр. № 3371 від 14 листопада 2008 р., суб’єкт законодавчої ініціа- тиви – Кабінет Міністрів України), яка має на- зву «Господарська діяльність громадських орга- нізацій», з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації мо- жуть здійснювати необхідну господарську ді- яльність без мети отримання прибутку, заснову- вати підприємства, установи та організації [13]. Зазначені положення не викликали зауважень Головного науково-експертного управління пар- ламенту. Поряд із цим згідно з ч. 2 ст. 13 проек- ту Закону про основні засади господарської ді- яльності (реєстр. № 3060 від 19 серпня 2008 р., суб’єкт законодавчої ініціативи – Кабінет Міністрів України) не є підприємницькою ді- яльністю володіння корпоративними правами, у тому числі утворення суб’єкта підприємниць- кої діяльності – юридичної особи [14]. Однією із причин подібних неузгодженос- тей є неоднакове розуміння поняття господар- ської (підприємницької) діяльності. Як відзначає І. В. Спасибо-Фатєєва, спірність розуміння дано- го питання перейшла в наш час ще з дореволюцій- них часів, коли ні в науці, ні в законодавстві воно не було вирішене. При цьому дослідниця згадує, зокрема, праці Г. Ф. Шершеневича, який вважав, що юридична особа є лише засобом, за допомо- гою якого діють фізичні особи, і власник одно- особових юридичних осіб, безумовно, є підпри- ємцем, який може не проявляти активності і тур- боти, поклавши все це на управляючого [3, с. 295]. У сучасній науковій літературі також немає єдиної позиції щодо співвідношення засновниць- ких прав та господарської (підприємницької) ді- яльності. Зокрема, Р. Ф. Гринюк констатував на- явність у органів місцевого самоврядування пра- ва на заняття господарською діяльністю шляхом створення комунальних підприємств [15, с. 5]. Як відзначає О. П. Віхров, у господарсько- правовій теорії поняття організації господарської діяльності розглядається як складова самої цієї ді- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 145 Проблеми управління виробництвом яльності, включається в неї, і господарська діяль- ність сама по собі є такою, що організує процес виробництва, розподілу, обміну. На рівні суб’єктів господарювання організаційний аспект госпо- дарської діяльності полягає у створенні і забез- печенні ефективного функціонування господар- ських структур різних організаційно-правових форм незалежно від форм власності, максималь- но адекватних реальним умовам господарювання, в організації оптимальної внутрішньої структури суб’єктів, ефективних внутрішньогосподарських і корпоративних відносин тощо [16, с. 35–37]. З урахуванням цього можна дійти висновку, що в такому визначенні, на думку дослідника, здій- снення господарської діяльності охоплює і ство- рення суб’єктів господарювання. Схожа позиція іноді висловлюється й в еко- номічній літературі. Зокрема, Л. В. Романова як вид підприємницької діяльності виокрем- лює діяльність по створенню нових підпри- ємств [17, с. 31–32]. Не заперечуючи наявності певних аргумен- тів у вищерозглянутому розумінні господарської (підприємницької) діяльності як однієї з різних наукових позицій, слід відзначити, що таке розу- міння господарської діяльності не в повній мірі узгоджується зі змістом чинного ГК України, який передбачає розмежування понять «орга- нізація господарської діяльності» та «здійснен- ня господарської діяльності». Якщо припустити, що реалізація учасниками господарських відно- син їх засновницьких прав є здійсненням госпо- дарської діяльності, межі між організацією і здій- сненням господарської діяльності втрачаються. Узагальнення вищевикладеного дає підстави для висновку про необхідність вдосконалення за- конодавства, яке закріплює засновницькі права учасників господарських відносин, а саме: 1. У ч. 3 ст. 3 ГК України доцільно передба- чити, що створення (заснування) суб’єкта гос- подарювання не є господарською діяльністю (як це раніше зазначалося у ст. 1 Закону України «Про підприємництво»). Водночас ч. 3 ст. 128 ГК України потрібно викласти в такій редакції: «3. Громадянин-підприємець може здій- снювати підприємницьку діяльність із залучен- ням або без залучення найманої праці, само- стійно або спільно з іншими особами. Громадянин має право заснувати приват- не підприємство відповідно до статті 113 цьо- го Кодексу». 2. Доцільно внести зміни до спеціальних законів України («Про об’єднання громадян» (ст. 24), «Про свободу совісті та релігійні орга- нізації» (ст. 19), «Про професійні спілки, їх пра- ва та гарантії діяльності» (ст. 35), «Про професій- них творчих працівників і творчі спілки» (ст. 23), «Про організації роботодавців» (ст. 28), в яких йдеться про здійснення господарської діяльності зазначеними суб’єктами шляхом створення під- приємств та інших господарських організацій. А саме, замість цього слід передбачити, що відпо- відні суб’єкти можуть брати участь у господар- ських відносинах шляхом такого створення. Запропоноване узгодження загальних і спе- ціальних положень законодавчих актів дозволить запровадити єдиний підхід до визначення сутнос- ті господарської діяльності та уникнути непорозу- мінь, які виникають під час реалізації засновниць- ких прав учасників відносин у сфері господарю- вання. Поряд із цим питання вдосконалення за- конодавства, яке закріплює зазначені права, може стати предметом подальших наукових досліджень. Література 1. Господарський кодекс України : Закон Украї- ни від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462. – (Зі змін. та допов.). 2. Кравчук В. М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики / В. М. Кравчук. – К. : Істина, 2008. – 720 с. 3. Корпоративне управління : монографія / І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова ; за ред. проф. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х. : Право, 2007. – 500 с. 4. Щербина В. С. Суб’єкти господарсько- го права : монографія / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер. – 262 с. 5. Про підприємництво : Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168. – (Зі змін. та допов.). 6. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377. – (Зі змін. та допов.). 7. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504. – (Зі змін. та допов.). 8. Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283. – (Зі змін. та допов.). 9. Про професійні спілки, їх права та га- рантії діяльності : Закон України від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397. 146 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы управления производством 10. Про професійних творчих працівни- ків і творчі спілки : Закон України від 7 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 52. – Ст. 312. 11. Про організації роботодавців : Закон України від 24 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171. 12. Статут Всеукраїнської громадської органі- зації «Асоціація адвокатів України». – Режим до- ступу : http: //www.uaa.org.ua. 13. Проект Закону про громадські організа- ції № 3371 від 14 листопада 2008 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим досту- пу : http: //gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1 ?id=&pf3511=33677. 14. Проект Закону про основні засади госпо- дарської діяльності № 3060 від 19 серпня 2008 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http: //gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_ n/webproc4_1?id=&pf3511=33145. 15. Гринюк Р. Ф. Правовий статус кому- нальних підприємств в Україні : монографія / Р. Ф. Гринюк. – Донецьк : Дельта, 2002. – 183 с. 16. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : монографія / О. П. Віхров. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2008. – 512 с. 17. Романова Л. В. Управління підприємниць- кою діяльністю : навч. посіб. / Л. В. Романова. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 240 с. Надійшла до редакції 08.12.2009 р. © І. В. Бриль, 2010 УДК 330.14:005.72 І. В. Бриль, молодший науковий співробітник, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Донецьк СТРАТЕГІЧНИЙ УПРАВЛІНСЬКИЙ РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Управління інтелектуальним капіталом під- приємства здійснюється за допомогою методів оцінки інтелектуального капіталу. На даний мо- мент розроблено десятки методів оцінки ринко- вої вартості інтелектуального капіталу на рівні підприємства. Питанням оцінки інтелектуального капіталу приділяють увагу у своїх дослідженнях такі відомі закордонні – K. E. Sveiby, N. Bontis, A. Pulic; ро- сійські – С. М. Климов, А. Н. Козирев, Л. І. Лу- кічева, В. П. Багов; вітчизняні – О. Ф. Морозов, В. М. Антонюк та інші вчені й дослідники [1–9]. Але слід відзначити, що специфічний характер окремих елементів інтелектуального капіталу (ІК) ускладнює розробку єдиного, універсально- го методу оцінки. У той же час різноманіття ме- тодичних підходів відображає різні уявлення їх авторів про сутність ІК, його основні структур- ні компоненти та основні цілі проведення оцін- ки вартості ІК. Інтелектуальний капітал стає важливим фактором визначення вартості підприємства, ключовим ресурсом розвитку та підвищення капіталізації підприємства. Отже, актуальним є визначення причин оцінки інтелектуально- го капіталу, дослідження питань оцінки й ви- міру інтелектуального капіталу на підприєм- стві за допомогою розробленої автором та за- пропонованої статистичної форми звітності з інтелектуального капіталу. Мета роботи – обґрунтування методів оцінки інтелектуального капіталу підприєм- ства, розробка пропозицій щодо форм звітності з інтелектуального капіталу підприємства. Більшість дослідників схиляється до того, що вартісна модель ІК, як вираження інтелекту- альних переваг компанії, має наступний вигляд: V IC = V C – (V A – V IA ), (1) де V IC – вартість ІК; V C – ринкова вартість компанії; V A – підсумок балансу; V IA – вартість нематеріальних активів у скла ді балансової вартості [6, с. 432].

До питання господарських прав учасників господарських відносин

Репозитарії

Схожі ресурси