Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні

Проаналізовано стан інноваційної діяльності підприємств в Україні. Порівняно стан інноваційної діяльності вітчизняних підприємств із підприємствами зарубіжних країн....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Семененко, І.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Schlagworte:	Проблеми управління виробництвом
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28503
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні / І.М. Семененко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 150-155. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28503
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-285032011-11-13T12:28:50Z Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні Семененко, І.М. Проблеми управління виробництвом Проаналізовано стан інноваційної діяльності підприємств в Україні. Порівняно стан інноваційної діяльності вітчизняних підприємств із підприємствами зарубіжних країн. Проанализировано состояние инновационной деятельности предприятий в Украине. Проведено сравнение состояния инновационной деятельности отечественных предприятий с предприятиями зарубежных стран. The state of the innovation activities of enterprises in Ukraine has been analyzed. The state of the innovation activities of the Ukrainian enterprises is compared with that of foreign enterprises. 2010 Article Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні / І.М. Семененко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 150-155. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2223-6651 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28503 330.341 uk Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми управління виробництвом Проблеми управління виробництвом
spellingShingle	Проблеми управління виробництвом Проблеми управління виробництвом Семененко, І.М. Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Проаналізовано стан інноваційної діяльності підприємств в Україні. Порівняно стан інноваційної діяльності вітчизняних підприємств із підприємствами зарубіжних країн.
format	Article
author	Семененко, І.М.
author_facet	Семененко, І.М.
author_sort	Семененко, І.М.
title	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні
title_short	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні
title_full	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні
title_fullStr	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні
title_full_unstemmed	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні
title_sort	аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в україні
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми управління виробництвом
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28503
citation_txt	Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні / І.М. Семененко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 150-155. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
work_keys_str_mv	AT semenenkoím analízstanuínnovacíjnoídíâlʹnostípídpriêmstvvukraíní
first_indexed	2025-07-03T08:38:15Z
last_indexed	2025-07-03T08:38:15Z
_version_	1836614310307037184
fulltext	150 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы управления производством інформування зацікавлених осіб щодо рин- кової вартості підприємства. При розгляданні методів виявлено, що усі найбільш відомі методи можна поділити на чо- тири групи: DIC, MCM, ROA, SC – методи, се- ред яких, на думку автора, дослідження DIC та MCM є методами найбільш адаптованими для оцінки ІК підприємств промисловості України. Запропоновано форму звітності, що реко- мендується до використання в податковому та бухгалтерському обліку на підприємствах. Література 1. Sveiby K.-E. Intellectual Capital and Knowledge Management, 1998. – Режим доступу : http: //www. sveiby.com.au/IntangAss/denosynl.htm. 2. Bontis N. Assessing knowledge assets: a review of the models used to measure intellectual capital / N. Bontis // International Journal of Management Reviews 2001; 3(1):41–60. 3. Pulic A. Measuring the performance of intellectual potential in knowledge economy, 1998. 4. Климов С. М. Интеллектуальные ресур- сы общества / С. М. Климов. – СПб. : ИВЭСЭП: Знание, 2002. – 199 с. 5. Козырев А. Н. Интеллектуальный капитал: новая парадигма оценки бизнеса и нематериаль- ных активов / А. Н. Козырев // Аналитический вестник ВНТИЦ. – 2001. – № 1. – С. 3–10. 6. Лукичева Л. И. Управление интеллектуаль- ным капиталом / Л. И. Лукичева. – М. : Омега-Л, 2007. – 551 с. 7. Багов В. П. Управление интеллектуаль- ным капиталом / В. П. Багов, Е. Н. Селезнев, В. С. Ступаков. – М. : Камерон, 2006. – 244 с. 8. Морозов О. Ф. Ціна думки – інтелекту- альний капітал : монографія / О. Ф. Морозов. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 352 с. 9. Антонюк В. П. Формування та викорис- тання людського капіталу в Україні: соціально- економічна оцінка та забезпечення розвитку : мо- нографія / В. П. Антонюк ; НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 348 с. 10. Капитализация украинских предприя- тий. – Режим доступа : htmp: //www.kinto.com/ research/marketupdate/kliquid/mcap.html. 11. Методы исследования интеллектуально- го капитала. – Режим доступа : http: //www.koism. rags.ru/publ/articles/27.php. Надійшла до редакції 28.01.2010 р. © І. М. Семененко, 2010 УДК 330.341 І. М. Семененко, старший викладач, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля АНАЛІЗ СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ Світова криза істотно вплинула на стій- кість і ефективність функціонування вітчиз- няних підприємств, тому кожне підприємство прагне зберегти цілісність і утримати свою част- ку на ринку. У сучасних умовах залишатися кон- курентоспроможними і прибутковими здат- ні лише ті підприємства, які є інноваційно ак- тивними і приділяють увагу своєчасному онов- ленню технологій та обладнання, зміні методів управління й організації праці, впровадженню нових цінових стратегій і концепцій просування товару тощо. Про неможливість підприємниць- кої діяльності без інновацій говорив ще австрій- ський (пізніше американський) вчений Йозеф Алоіз Шумпетер, який і запровадив у науковий оборот термін «інновація». Він розглядав інно- вації як основу підприємницької діяльності, й підприємництво, власне, виводив зі здатнос- ті людей створювати щось нове. У першому де- сятиріччі ХХ ст. у своїй праці «Теорія економіч- ного розвитку» Й. Шумпетер вперше розглянув питання нових комбінацій змін у розвитку (тоб- то питання інновації) і надав повний опис інно- ваційному процесу [1]. Про необхідність активі- зації інноваційної діяльності промислових під- приємств в Україні зазначають багато провідних 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 151 Проблеми управління виробництвом вчених, проблеми переходу економіки країни на інноваційний шлях розвитку обговорюються на конференціях різних рівнів. Проте Україна все ще відчуває наслідки кризи, і проблема під- вищення інноваційної активності все ще стоїть перед вітчизняними підприємствами. Проблемам інноваційного розвитку під- приємств присвячено праці провідних вітчиз- няних вчених: В. В. Онікієнко, Л. І. Фе дулова, С. М. Ілляшенко, Ю. М. Бажал, О. М. Оле- фіренко, Л. М. Ємельяненко, І. В. Терон, В. І. Ро- шило та інших [2–5]. Зокрема, В. В. Онікієнко, Л. М. Ємельяненко, І. В. Терон визначають ін- новаційний розвиток вітчизняної економіки пріоритетним і тому пропонують концептуаль- ні основи формування інноваційної політики країни й розробляють механізм її реалізації [2]. Л. І. Федулова та Ю. М. Бажал теж досліджують інноваційний розвиток економіки України, ви- значають проблеми, з якими стикаються під- приємства при здійсненні інноваційної діяль- ності, розглядають необхідність створення на- ціональної інноваційної системи [3]. Проблеми управління товарною інноваційною політикою промислових підприємств розкривають у праці С. М. Ілляшенко і О. М. Олефіренко, які також приділяють значну увагу формуванню й управ- лінню портфелем інноваційної продукції [4]. Праця В. І. Рошило присвячена пошуку джерел фінансування інноваційної діяльності підпри- ємств, що безумовно вирішує одну з головних проблем, що виникає при необхідності здій- снення підприємствами інноваційної діяльнос- ті [5]. Отже, науковці, насамперед, визначають проблеми, що перешкоджають інноваційно- му розвитку підприємств, пропонують шляхи їх вирішення й окреслюють напрями інноваційної політики підприємств. Проте перед визначен- ням напрямів інноваційної політики і здійснен- ня самого управління інноваційною діяльністю підприємств необхідно оцінити і проаналізува- ти стан їх інноваційної діяльності. Результати такого аналізу дозволять робити висновки про необхідність використання тих чи інших підхо- дів для успішного інноваційного розвитку під- приємств, а порівняння стану інноваційної ді- яльності вітчизняних підприємств із зарубіжни- ми дозволить визначити доцільність врахування зарубіжного досвіду при визначенні напрямів інноваційної політики і розробці стратегії інно- ваційного розвитку. Тому метою статті є аналіз стану інновацій- ної діяльності вітчизняних підприємств та його порівняння зі станом інноваційної діяльності підприємств зарубіжних країн. Інноваційна діяльність – це усі наукові, тех- нологічні, організаційні, фінансові і комерційні дії, що приводять до здійснення інновацій або задумані з цією метою, і містять у собі також до- слідження і розробки, не пов’язані прямо з під- готовкою конкретної інновації [6]. Одним із най- більш розповсюджених показників, які харак- теризують стан інноваційної діяльності країн, є показник, який дорівнює частці валового вну- трішнього продукту (ВВП), що витрачається на дослідження і розробки [7, 8]. Цей показник враховує всі витрати на дослідження і розроб- ки, що здійснювалися підприємствами країни незважаючи на джерело їх фінансування (дер- жава, власні кошти, інвестори), і розраховуєть- ся багатьма країнами саме з метою порівняння рівня їх інноваційної активності. Проаналізував показники ВВП і витрат на дослідження і роз- робки деяких країн світу [9–16], можна навести такі результати (табл. 1). Виходячи з табл. 1, можна побачити, що всі розвинені країни (Канада, США, Франція, Фінляндія, Японія тощо) в середньому витра- чають на інновації 2–3 % від ВВП. Економіка цих країн теж зазнає кризових явищ, проте тем- пи падіння виробництва є не такими великими, як у країн, які не приділяють належної уваги ін- новаційному розвитку своїх суб’єктів господа- рювання. Що стосується Китаю, то ця країна з кожним роком збільшує витрати на досліджен- ня та розробки, що безперечно позитивно впли- нуло і впливає на стан економіки країни, зокре- ма, в період кризи. Крім того, уряд Китаю пла- нує у 2010 р. збільшити частку витрат на дослі- дження і розробки до 2 % від ВВП. В Україні витрати на інноваційну діяль- ність у 2008 р. дорівнюють 1,26 % від ВВП. Але більшість коштів витрачається на придбання нового обладнання, тоді як частка витрат саме на дослідження і розробки в загальному обсягу ВВП є дуже малою. Структуру витрат на інноваційну діяльність підприємств в Україні за період 2000–2008 рр. наведено в табл. 2. З табл. 2 можна побачити, що витрати на дослідження і розробки складають від 8 до 16 % від загальної суми витрат на інноваційну діяль- ність, тоді як придбання машин і обладнан- ня, які пов’язані з упровадженням інновацій, складають від 54 до 68 % від загальної суми ви- трат у різні роки. 152 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы управления производством Таблиця 1. Частка витрат на дослідження і розробки у ВВП різних країн Країна Частка витрат на дослідження і розробки в ВВП за роками, % 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Україна: частка загальних витрати на інновації; 1,03 0,97 1,34 1,14 1,31 1,30 1,13 1,52 1,26 частка витрат на НДДКР 0,16 0,08 0,12 0,12 0,13 0,14 0,18 0,14 0,13 Австрія 1,94 2,07 2,14 2,26 2,26 2,44 2,46 2,56 2,65 Бельгія 1,97 2,08 1,94 1,88 1,87 1,84 1,88 1,87 1,88 Великобританія 1,81 1,79 1,79 1,75 1,69 1,73 1,76 – 1,80 Данія 2,24 2,39 2,51 2,58 2,48 2,46 2,48 2,55 2,59 Іспанія 0,91 0,91 0,99 1,05 1,06 1,12 1,20 1,27 1,28 Італія 1,05 1,09 1,13 1,11 1,10 1,09 1,14 – 1,15 Канада 1,91 2,09 2,04 2,04 2,08 2,05 1,98 1,88 1,85 Китай 0,83 1 1,07 1,13 1,23 1,33 1,46 – – Нідерланди 1,82 1,80 1,72 1,76 1,78 1,72 1,71 1,70 1,70 Німеччина 2,45 2,46 2,49 2,52 2,49 2,48 2,54 2,53 2,55 Норвегія – 1,59 1,66 1,71 1,59 1,52 1,52 1,65 1,65 Польща 0,64 0,62 0,56 0,54 0,56 0,57 0,56 – 0,57 Португалія 0,76 0,80 0,76 0,74 0,77 0,81 1,00 1,18 1,20 Румунія 0,37 0,39 0,38 0,39 0,39 0,41 0,45 0,53 – США 2,73 2,74 2,64 2,64 2,57 2,6 2,64 2,66 2,70 Фінляндія 3,34 3,30 3,36 3,43 3,45 3,48 3,45 3,47 3,5 Франція 2,15 2,20 2,23 2,17 2,15 2,10 2,10 2,08 2,08 Хорватія – – 1,04 1,05 1,13 1,00 0,87 0,86 – Чехія 1,21 1,20 1,20 1,25 1,25 1,41 1,55 1,54 1,55 Швеція – 4,17 – 3,85 3,62 3,80 3,74 3,64 3,61 Японія 3,23 3,35 3,4 3,4 3,4 3,55 3,62 – 3,43 Примітка: «–» – дані не доступні на сайті статистики країни Таблиця 2. Структура витрат на інноваційну діяльність в Україні [8] Рік Загальна сума витрат, млн грн У тому числі за напрямами: Дослідження і розробки Придбання нових технологій Підготовка виробництва до впровадження інновацій Придбання машин та обладнання, що пов’язані з упровадженням інновацій Інші витрати 2000 1760,1 266,2 72,8 163,9 1074,5 182,7 100,00 % 15,12 % 4,14 % 9,31 % 61,05 % 10,38 % 2001 1979,4 171,4 125 183,8 1249,4 249,8 100,00 % 8,66 % 6,32 % 9,29 % 63,12 % 12,62 % 2002 3018,3 270,1 149,7 325,2 1865,6 407,7 100,00 % 8,95 % 4,96 % 10,77 % 61,81 % 13,51 % 2003 3059,8 312,9 95,9 527,3 1873,7 250 100,00 % 10,23 % 3,13 % 17,23 % 61,24 % 8,17 % 2004 4534,6 445,3 143,5 808,5 2717,5 419,8 100,00 % 9,82 % 3,16 % 17,83 % 59,93 % 9,26 % 2005 5751,6 612,3 243,4 991,7 3149,6 754,6 100,00 % 10,65 % 4,23 % 17,24 % 54,76 % 13,12 % 2006 6160 992,9 159,5 954,7 3489,2 563,7 100,00 % 16,12 % 2,59 % 15,50 % 56,64 % 9,15 % 2007 10850,9 986,5 328,4 * 7471,1 2064,9 100,00 % 9,09 % 3,03 % – 68,85 % 19,03 % 2008 11994,2 1243,6 421,8 * 7664,8 2664,0 100,00 % 10,37 % 3,52 % – 63,90 % 22,21 % Примітка: * – з 2007 р. статтю витрат віднесено до інших витрат [8] 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 153 Проблеми управління виробництвом Якщо усереднити дані про витрати україн- ських підприємств на інноваційну діяльність за різними напрямами за період з 2000 по 2008 рр., то можна представити таку структуру витрат (рис. 1). ріод СРСР у неї були розвинені пріоритетні га- лузі промисловості (хімічна, інформаційні тех- нології, аерокосмічна, оборонна, суднобудів- на) [17], дотепер ведуться дискусії про переве- дення економіки країни на інноваційний шлях розвитку. Як зазначають вітчизняні й зарубіж- ні економісти [18, 19], за рядом показників ре- зультативності інноваційного розвитку Україна значно відстає від таких розвинених країн, як США, Великобританія, Канада, Швеція та ін., де створені одні з найрозвиненіших і багато- компонентних інфраструктур підтримки інно- ваційної діяльності, які постійно вдосконалю- ються, і де сприяння розвитку науки й іннова- цій є стратегічною метою державної політики. Так, наприклад, витрати великих про- мислових підприємств на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи становлять значну частку від обсягу продажів продукції [20, 21]. Слід зазначити, що, незважаючи на кризу і втрату вартості своїх акцій на біржовому рин- ку, провідні компанії з усього світу продовжу- ють інвестувати кошти в дослідження і розроб- ки. Так, відома німецька компанія BASF (одна з найвідоміших хімічних компаній у світі), не- зважаючи на скорочення виробництва, у 2008 р. витратила 1,4 мільйонів євро на досліджен- ня і розробки, що на 5 % більше, ніж у 2007 р., оскільки керівництво вважає ці інвестиції най- більш пріоритетними. Взагалі BASF витрачає 2,4 % від обсягу реалізації продукції саме на до- слідження і розробки. Можна навести приклади інших компаній: німецька компанія по вироб- ництву електротехніки Jenoptik щорічно витра- чає близько 10 % від обсягу реалізації продукції на дослідження і розробки, автомобільні компа- нії Volkswagen і Daimler Chrysler – по 5 % і 4 % відповідно, BMW і Nissan – 5,5–6 %, Nokia – 11,2 %, Bosch – 7,7 %, Samsung Electronics – 8,3 %, Airbus і Matsushita – майже по 7 %, Boeing і Toyota – близько 4 %, Hitachi, General Motors, General Electrics – від 5 до 10 % тощо [15, 21, 22]. Отже, вітчизняні підприємства у порівнянні із відомими зарубіжними промисловими підпри- ємствами не є інноваційно активними, і саме це може свідчити про низькі темпи виходу України із кризи у порівнянні із зарубіжними країнами. Таким чином, для прискорення виходу ві- тчизняних підприємств із кризи та забезпечен- ня їх сталого функціонування необхідно активі- зувати розвиток інноваційного підприємництва. Проте існують деякі проблеми на шляху до здій- снення інноваційної діяльності промисловими Рис. 1. Структура витрат підприємств України на інноваційну діяльність за окремими напрямами [8] Таким чином, самим незначним напря- мом витрат на інноваційну діяльність в Україні є придбання нових технологій, який складає лише 4 % від загального обсягу витрат. На до- слідження і розробки припадає 11 % від загаль- ного обсягу витрат на інноваційну діяльність. Придбання машин і обладнання, що пов’язані із впровадженням інновацій, є самим значним напрямом у структурі витрат і складає 62 %. Інші витрати, які містять у собі підготовку ви- робництва до впровадження інновацій, навчан- ня і підготовку персоналу для розробки та/або запровадження нових чи вдосконалених про- дуктів і процесів, діяльність щодо ринкового за- провадження підприємством нових чи значно вдосконалених товарів і послуг з урахуванням ринкового дослідження та рекламної кампанії, впровадження маркетингових і організаційних інновацій та інші витрати, які пов’язані зі ство- ренням і впровадженням інновацій [6], склада- ють 23 % від загальної суми витрат. Отже, частка самих витрат на інноваційну діяльність в загальному обсязі ВВП України є достатньо високою в порівнянні з деякими ін- шими країнами Європи, проте на досліджен- ня і розробки витрачається лише сума, що до- рівнює від 0,08 до 0,18 % обсягу ВВП, що є не- достатнім для інноваційного розвитку промис- ловості України і створення вітчизняними під- приємствами конкурентоспроможної продук- ції. Незважаючи на те, що Україна мала висо- кий рівень науково-технічного потенціалу і в пе- 154 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы управления производством підприємствами, одна з яких є нерозвиненість механізму державної підтримки підприємств, які впроваджують нововведення, і низький рівень фінансування науково-технічної діяльності. Якщо розглянути структуру джерел фінан- сування технологічних інновацій (під техноло- гічними інноваціями розуміють діяльність під- приємства, пов’язану з розробкою та упрова- дженням як технологічно нових, так і значно технологічно вдосконалених продуктів і проце- сів [6]) (рис. 2) [8], то можна побачити, що інно- ваційна діяльність здійснюється головним чи- ном за рахунок власних коштів, які складають 74 % у загальному обсязі коштів, витрачених на впровадження інновацій. Кошти Державного бюджету складають лише 2 % від загальної суми, яка була витрачена на здійснення інноваційної діяльності (враховуючи те, що у 2008 р. розмір коштів Держбюджету, спрямованих на фінансу- вання інноваційної діяльності, у порівнянні із 2007 р. збільшився майже у 2,5 рази). поточному році і тому не впроваджують іннова- ції, результати від яких, як правило, можна отри- мати лише через декілька років, оскільки не вра- ховують той факт, що систематичне здійснення інноваційної діяльності сприятиме забезпечен- ню економічної стійкості, сталому отриманню результатів і довгостроковому процвітанню. Отже, незважаючи на те що роль іннова- ційної діяльності в підвищенні конкуренто- спроможності і забезпеченні сталого розвитку суб’єктів господарювання є загальновизнаною, вітчизняні підприємства не приділяють достат- ньої уваги впровадженню інновацій, і тому стан їх інноваційної діяльності є незадовільним. Висновки. Таким чином, аналіз стану іннова- ційної діяльності вітчизняних підприємств пока- зав, що він є незадовільним. За рівнем інновацій- ної активності вітчизняні підприємства значно поступаються зарубіжним, що впливає на їх кон- курентоспроможність і прибутковість, і, отже, стан економіки і добробут країни взагалі. Значна частка витрат на інноваційну діяльність вітчиз- няних підприємств спрямовується на придбання машин і обладнання, пов’язаних із впроваджен- ням інновацій, тоді як витрати на дослідження і розробки у порівнянні із зарубіжними підприєм- ствами є незначними. Це може свідчити, насам- перед, про те, що українські підприємства вико- ристовують зарубіжний досвід у своїй діяльності, але самі не є лідерами в інноваційних розробках і дослідженнях, і тому нездатні суперничати із за- рубіжними конкурентами. Для того, щоб швид- ше вибратися із кризи, завоювати нові ринки збуту і підвищити свою прибутковість, підпри- ємствам слід приділяти більше уваги здійсненню інноваційної діяльності, що, безумовно, вплине на здатність всієї країни перемогти кризу і вийти на новий рівень розвитку. Література 1. Schumpeter J. A. The theory of economic development: An Inquiry Into Profits, Capital, Credit, Interest, and the Business Cycle / J. A. Schumpeter. – Transaction Publishers, 1983. – 255 p. 2. Онікієнко В. В. Інноваційна парадиг- ма соціально-економічного розвитку України / В. В. Онікієнко, Л. М. Ємельяненко, І. В. Терон. – К. : РВПС України НАН України, 2006. – 480 с. 3. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред. Л. І. Федулової. – К. : Основа, 2005. – 552 с. 4. Ілляшенко С. М. Управління портфелем за- мовлень науково-виробничого підприємства : мо- Рис. 2. Структура джерел фінансування технологічних інновацій [8] У США доля власних коштів на здійс- нення науково-дослідницької діяльності скла- дає 66,6 % від загального обсягу витрат, а кошти Федерального бюджету – 26,7 % [9]. Що стосуєть- ся Китаю, то його уряд фінансує більш ніж 70 % науково-дослідницьких робіт, що здійснюють- ся у країні [12]. В Україні фактичне фінансуван- ня науково-технічної діяльності є менше заплано- ваного [23], що свідчить про нерозвиненість ме- ханізму вітчизняної державної підтримки підпри- ємств, які впроваджують нововведення. Проте проблема нестачі коштів не є єдиною, що перешкоджає здійсненню інноваційної ді- яльності вітчизняними підприємствами. В умо- вах нестабільності зовнішнього оточення багато підприємств прагнуть до отримання прибутку в 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 155 Проблеми управління виробництвом нографія / С. М. Ілляшенко, О. М. Олефіренко. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. – 272 с. 5. Рошило В. І. Джерела фінансування інно- ваційного розвитку підприємства : монографія / В. І. Рошило. – Чернівці : Книги-XXI, 2006. – 272с. 6. Інструкція щодо заповнення форми дер- жавного статистичного спостереження № 1 «Обстеження інноваційної діяльності промис- лового підприємства» від 20 серпня 2007 р. № 306 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : www. rada.gov.ua. 7. Денисюк В. Інноваційна активність наці- ональної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / В. Денисюк // Економіст. – 2005. – № 8 (226). – С. 45–49. 8. Статистична інформація [Електронний ре- сурс] // Офіційний сайт Державного комітету ста- тистики України. – Режим доступу : http: //ukrstat. gov.ua. 9. Boroush M. New Estimates of National Research and Development Expenditures Show 5,8 % Growth in 2007 [Electronic resource] / M. Boroush // Science Resources Statistics. The official web-site of United States National Science Foundation. – Mode of access : http: //www.nsf.gov/statistics/infbrief/ nsf08317/. 10. Gross domestic expenditures on research and development [Electronic resource] // Canada’s national statistical agency. – The official web-site of Statistics Canada. – Mode of access : http: //www. statcan.gc.ca. 11. Main Science and Technology Indicators [Electronic resource] // The official web-site of OECD. – 2009. – № 1. – Mode of access : http: // www.oecd.org/dataoecd/9/44/41850733.pdf. 12. Measuring China’s innovation system: national specificities and international comparisons. – OECD : DSTI, 2009. – 99 p. 13. Results of the Survey of Research and Development [Electronic resource] // Summary of Results (2007). – The official web-site of Statistics Bureau and the Director-General for Policy Planning of Japan. – Mode of access : http: //www.stat.go.jp/ english/index.htm. 14. Science and technology // Europe in figures. – Eurostat yearbook, 2008. – № 12. – P. 461–498. 15. Financial crises and R&D [Electronic resource] // The official web-site. of Innovation Center in Denmark. – Mode of access : http: // www.icdmuenchen.um.dk/en/servicemenu/News/ FinancialCrisesAndRD.htm. 16. Gross domestic expenditures on research and development [Electronic resource] // Canada’s national statistical agency. – The official web-site of Statistics Canada. – Mode of access : http: //www. statcan.gc.ca. 17. Власкин Г. А. Промышленная полити- ка в условиях перехода к инновационной эконо- мике: опыт стран Центр. и Вост. Европы и СНГ / Г. А. Власкин, Е. Б. Ленчук. – М. : Наука, 2006. – 246 с. 18. Данилишин Б. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического раз- вития Украины / Б. Данилишин, В. Чижова // Экономика Украины. – 2004. – № 3 (500). – С. 4–11. 19. Кузнецова И. С. Инновационные си- стемы: суть, структура и проблемы разви- тия [Электронный ресурс] / И. С. Кузнецова // Інтернет-журнал «Інновації в Києві». – 2006. – № 1. – Режим доступа : www.innovation.com.ua. 20. Голубкин В. Н. Бизнес-образование в про- цессе управления знаниями / В. Н. Голубкин, С. О. Календжян, Л. П. Клеева // Бизнес- Образование. – 2006. – № 1 (20). – С. 80–93. 21. Гунин В. Н. Управление инновация- ми: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7 / В. Н. Гунин. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 272 с. 22. Шихвердиев А. П. Инновационная де- ятельность – главное условие устойчивого раз- вития экономики Российского Севера (на при- мере Республики Коми) / А. П. Шихвердиев, А. А. Вишняков // Корпоративное управление и инновационное развитие экономики Севера ; Вестник Научно-исследовательского центра кор- поративного права, управления и венчурного ин- вестирования Сыктывкарского государственного университета. – 2006. – № 4. – С. 49–68. 23. Рекомендації парламентських слухань на тему «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації», схвалені Постановою Верховної Ради України від 27 черв- ня 2007 р. № 1244-V [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : www.rada.gov.ua. Надійшла до редакції 02.02.2010 р.

Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств в Україні

Institution

Ähnliche Einträge