Лобізм і його місце в законодавчому процесі України

Розглянуто основні риси вітчизняного лобізму, декілька варіантів просування законопроектів через різні органи державної влади. Визначено роль і місце лобізму в законодавчому процесі України....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Одінцова, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2011
Schriftenreihe:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Schlagworte:	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28527
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України / О.О. Одінцова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 92-97. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28527
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-285272011-11-14T12:17:17Z Лобізм і його місце в законодавчому процесі України Одінцова, О.О. Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Розглянуто основні риси вітчизняного лобізму, декілька варіантів просування законопроектів через різні органи державної влади. Визначено роль і місце лобізму в законодавчому процесі України. Рассмотрены основные черты отечественного лоббизма, несколько вариантов продвижения законопроектов через различные органы государственной власти. Определены роль и место лоббизма в законодательном процессе Украины. The paper analyzes main features of domestic lobbism, defines the role and place of lobbism in the legislative process in Ukraine. Some ways of promoting draft laws with help of various state authorities are considered. 2011 Article Лобізм і його місце в законодавчому процесі України / О.О. Одінцова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 92-97. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2223-6651 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28527 328.184:342.52(477) uk Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Проблеми правового регулювання господарською діяльністю
spellingShingle	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Одінцова, О.О. Лобізм і його місце в законодавчому процесі України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Розглянуто основні риси вітчизняного лобізму, декілька варіантів просування законопроектів через різні органи державної влади. Визначено роль і місце лобізму в законодавчому процесі України.
format	Article
author	Одінцова, О.О.
author_facet	Одінцова, О.О.
author_sort	Одінцова, О.О.
title	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України
title_short	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України
title_full	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України
title_fullStr	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України
title_full_unstemmed	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України
title_sort	лобізм і його місце в законодавчому процесі україни
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28527
citation_txt	Лобізм і його місце в законодавчому процесі України / О.О. Одінцова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 92-97. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
work_keys_str_mv	AT odíncovaoo lobízmíjogomíscevzakonodavčomuprocesíukraíni
first_indexed	2025-07-03T08:39:43Z
last_indexed	2025-07-03T08:39:43Z
_version_	1836614401928462336
fulltext	92 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности © О. О. Одінцова, 2011 УДК 328.184:342.52(477) О. О. Одінцова, канд. юрид. наук, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган&Барановського ЛОБІЗМ І ЙОГО МІСЦЕ В ЗАКОНОДАВЧОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ В умовах трансформації політичної та еко номічної системи лобізм виступає одним із важ ливіших каналів вираження інтересів і досягнен ня поставлених цілей різних груп і структур. Ос кільки в основі своїй лобізм зв’язаний, у першу чергу, з відносинами власності, то у процесі на ростання боротьби за її перерозподіл роль лобі зму постійно зростає, тому що він дає мож ливість досягти політичними засобами, насам перед, економічних інтересів. Проблеми лобіювання розглядаються в ряді робіт закордонних і вітчизняних авторів, зокрема: М. Зяблюка [1], Л. Ільїчевої [2], В. Лепьохіна [3], О. Любимова [4], З. Бештоєвої [5], П. Круша [6], І. Сікори [7], В. Нестеровича [8] та інших учених. Мета статті — показати специфічні риси вітчизняного лобізму та визначити його місце у законотворчому процесі України. Сьогодні суспільна трансформація не є ди намічною, послідовною, прогресуючою, орга нічно взаємозв’язаною з усіма сферами суспіль ного життя, що могло би прискорити соціаль но економічні та політичні перетворення, забез печити стабільний економічний і політичний розвиток країни, оптимізувати відносини між державою і суспільством [9, с. 8]. На жаль, в контексті глобальних трансфор мацій і недорозвиненості господарських відносин український лобізм набуває переважно стихійно го, невпорядкованого характеру. Частіше він зво диться до безпрецедентного тиску на Верховну та місцеві ради, Кабінет Міністрів, місцеві адміні страції з боку «уповноважених» підприємцями керівників різного рангу. У процесі такого лобі ювання використовується цілий арсенал недозво лених методів: підкуп чиновників, погрози, шан таж, інформаційна ізоляція тощо. Це, у свою чер гу, породжує розвиток і нових, і старих соціаль них хвороб, які паралізують подальший розвиток економіки: хабарництво, корупцію, кругову по руку, чиновницьке вседозвілля [10, с. 69]. Дійсно, Україна унаслідок суперечливих процесів, що відбуваються в економіці, со ціальній сфері, ідеології і політиці, переживає лихоліття. «Переломні етапи розвитку суспіль ства завжди супроводжуються негативними яви щами» [11, с. 155]. Нині вітчизняні підприємці вважають пріо ритетним напрямом своєї діяльності у сфері відносин із державою підготовку власних чи за конопроектів проштовхування вигідних для них існуючих законопроектів і ведуть боротьбу за їхнє прийняття, домагаючись тим самим одер жання правових переваг. Правові переваги — це не тільки додаткові (особливі) права, але й звільнення від деяких уста новлених законом обов’язків, що містяться в нор мативних актах, прийнятих компетентними орга нами у встановленому законом порядку [12, с. 26]. Коло інтересів, які лобіюються в Україні, нічим не відрізняється від інтересів, які лобіюють ся за кордоном. Найбільш часто законопроекта ми, що лобіюються є: про особливості привати зації окремих підприємств; про реформування окремих галузей; різного роду пільги, що нада ються для окремих територій, підприємств, ко мерційних структур тощо; системи, що стосують ся оподатковування та земельних відносин; кре дитні відносини, що торкаються інвестиційної діяльності, а також механізми вкладення і вивозу з країни приватного капіталу [13, с. 8]. Для того, щоб вирішувати коло таких еко номічних питань, необхідно ставати учасника ми політичних процесів чи, принаймні, «това ришувати» із представниками влади. За висло вом М. Ю. Малкіної, «влада і власність — два «статусних» блага». На заході власність не ниж че за владу, а в Україні влада непомірно вище за власність. Саме тому «у крупного бізнесу періо дично виникає необхідність «конвертувати» власність у владу» [14, с. 42]. Таким чином, основною відмінністю й най важливішою рисою вітчизняного лобізму є його відверта політизація. У сьогоднішній ситуації загострення конку рентної боротьби, серйозні успіхи для найбільших 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 93 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю фінансових структур неможливі без надійного політичного прикриття. Таким чином, у парла менті представлені всі могутні підприємницькі структури і компанії України. «Похід» бізнесменів у політику показав позитивне зростання політич ної свідомості представників бізнесу, а прийнят тя нової виборчої системи стимулювало ці про цеси. Ділові кола засвідчили здатність до політи зації, організованості і консолідації в межах по літичних структур — партій і парламенту. Варто звернути увагу на причини пере міщення підприємців у парламент. Це — тверда політика нинішньої влади стосовно кола осіб, що знаходяться в тому чи іншому становищі в опозиції. Високі податки, непередбаченість і примхливість кадрових переміщень у вищих ешелонах влади, корумпованість, економічні й політичні переслідування підприємницьких структур змушували найбільш далекоглядних бізнесменів іти в політичні структури і шукати захист у стінах парламенту. Сьогодні в Україні існує кілька десятків мо гутніх у політичному і фінансовому сенсі груп, основним методом впливу яких є метод «двері, що крутяться», — коли чиновники, як говори лося вище, ідуть у відставку, очолюють фінан сово промислові групи, займаються лобіюван ням, а потім знову повертаються в політику [15, с. 20]. Саме ці групи концентрують у своїх руках контроль над тією чи іншою частиною економі ки й політичної системи. Офіційно лобістських фірм, тобто зареєст рованих в якості таких, ще немає, але не вик лючено, що вони з’являться (легалізуються), як тільки буде прийнятий відповідний закон. Поки що як лобістські фірми виступають різно го роду фонди і служби «паблик рилейшнз» з розвитку суспільних зв’язків, асоціації промис ловців і підприємців, торгові асоціації, сіль ськогосподарські групи, профспілки, а також адвокатські контори і юридичні консультації. До найбільш активних, на думку фахівців, мож на віднести: торгово фінансові і промислові об’єднання, асоціацію українських банків, аг рарні союзи, а також ПЕК [16, с. 11]. Таким чином, організатори нового об’єд нання недвозначно заявили, що вони орієнто вані, насамперед, на чисто політичне лобіюван ня, що принесе їм комерційний результат. Між впливовими групами постійно йде бо ротьба, в якій «виживають лише ті, хто знахо дить реальні важелі відстоювання своїх інтересів перед державою» [17, с. 59]. Лобіюванням своїх інтересів зайнята і безліч дрібних, малозначущих чи маловпливових груп, однак тиск різного роду громадських організацій і об’єднань громадян на владу — це, на жаль, пери ферія лобізму. Стержнем лобізму є забезпечення прийняття рішень в інтересах ведучих «груп тис ку» як структур реальної влади, що сформувалися на базі найбільших корпорацій і корпоративних об’єднань. У цьому зв’язку О. П. Любимов пропо нує класифікувати суб’єктів лобіювання за ступе нем активності впливу на об’єкт [18, с. 56]. До першої групи він відносить представ ників галузевих організацій і підприємств (на приклад, газового комплексу, паливно енерге тичного комплексу, нафтового комплексу, інші галузеві об’єднання й органи). До другої групи, на його думку, належать представники великої олігархії: банків, ФПГ, корпорацій, холдингів. До третьої відносяться представники союзу промисловців, представників малого бізнесу. До четвертої — представники закордонних фірм. До п’ятої — політичні партії і суспільні об’єд нання. До шостої — громадяни, що направляють звертання в різні органи державної влади [18, с. 56]. Така закономірність властива не тільки Росії й Україні, але й іншим країнам. Нагадаємо, що результати лобістського тиску залежать від ба гатьох факторів: від становища в соціальній структурі суспільства, від внутрішнього характе ру самих груп і сил, що стоять за ними, їхньої організованості, розмаху масових рухів, висуну тих вимог, загальної політичної обстановки і по літики держави на даному етапі, а також від ма теріальних і організованих можливостей тощо. З усіх перерахованих форм виграє найбільш популярна сьогодні — лобіювання за гроші, тому витрати на цьому шляху завдяки відстоюванню інтересів може дозволити собі не кожний. Адже тільки «розробка законопроекту може обійтися замовникам приблизно від 1 тис. дол. до 10 тис. дол., а його проведення через сесійний зал — від 10 тис. дол. до 100 тис. дол. Хоча ця цифра може варіюватися від складності документа, що го тується, і прибутковості (у випадку його прий няття) для замовника» [19, с. 9]. Іншими словами, верхня межа інвестицій може бути якою завгодно, і вона визначається масштаб ністю мислення і платоспроможністю замовника. Утім, досвідчені лобісти знають, що саме цю суму можна і не викладати особисто, а перекла 94 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности сти на плечі держави шляхом внесення питан$ ня, що цікавить замовника (підприємця), у план роботи Кабміну або Верховної Ради. Тоді на підготовку проекту буде складений відповідний кошторис, а витрати оплачені з держбюджету. Крім того, буде потрібно прикласти певну кількість зусиль і засобів на індивідуальну робо$ ту з депутатами, чиновниками тощо, на створен$ ня суспільного резонансу (публікації у ЗМІ, круглі столи, конференції) тощо. Перешкодою для зайняття дрібних, мало$ значущих чи маловпливових груп лобістською діяльністю обумовлено, насамперед, складністю законодавчого процесу. Виходячи із цього, можна розглянути де$ кілька запропонованих «класичних» варіантів просування законопроектів через ті чи інші орга$ ни влади [20, с. 15]. Варто розглянути перший варіант просуван$ ня законопроекту через парламент (рис. 1). родним депутатом. Тобто перебувати в керів$ ництві однієї з парламентських фракцій чи по$ стійних комітетів. Зробити це — стати профе$ сійним політиком — протягом першого терміну перебування в парламенті вдається одиницям, що прийшли з бізнесу у велику політику. Отже, шанси на успіх малі і все одно необхідно буде звернутися до більш впливових колег$депутатів. Більш проста стратегія — відмовитися від сполучення заняттям бізнесом з політикою і відразу звернутися до впливового і досвідченого депутата з пропозицією внести до законопроек$ ту виправлення, який інтересує і самостійно за$ платити йому за зроблену послугу. Можливий і третій спосіб — звернутися за допомогою у профільну (лобістську) організа$ цію, співробітництво з якою дозволить скоро$ тити не тільки час проходження документа, що цікавить, через парламент, але й пов’язані із цим витрати приблизно на 2/3. Ефективність роботи з парламентом через лобістські профільні організації визначається в першу чергу наявністю у Верховній Раді «своїх» впливових депутатів. Варто розглянути другий варіант просуван$ ня законопроектів через Адміністрацію Прези$ дента (рис. 2). Рис. 1. Просування законопроекту через парламент Досвідчені лобісти знають, що законопроект, який не має серйозної підтримки в парламенті, буде переборювати відстань від внесення його у Верховну Раду до розгляду на пленарному засіданні депутатами протягом декількох років. Один із ва$ ріантів оптимізації схеми — довірити керівництво бізнесом партнерам, а самому стати народним де$ путатом. Цей алгоритм має ряд недоліків. По$перше, для того, щоб успішно лобіюва$ ти інтереси свого бізнесу в парламенті, необхід$ но бути не просто депутатом, а впливовим на$ Рис. 2. Просування законопроекту через Адміністрацію Президента Специфіка руху документів економічного характеру (проектів, указів, законопроектів, підготовлених Кабміном, законів, прийнятих парламентом) по Адміністрації Президента по$ лягає в тому, що, на відміну від проходження нормативно$правового акту через парламент, їхня доля залежить від самого Президента і ще 6–8 дуже впливових чиновників Адміністрації Президента: керівника, заступника глави з еко$ номічних питань, начальника головного керу$ 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 95 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю вання аналізу і прогнозування з економічних і соціальних питань, начальника юридичного ке рування і першого помічника Президента. Іноді до роботи над документом залучаються помічни ки і радники Президента. Перед затвердженням Президентом указу в Адміністрації складається «Довідка погоджен ня», що підписується її керівником, заступни ком з економічних питань, начальником голов ного керування аналізу і прогнозування з еко номічних і соціальних питань і першим помічни ком Президента. Останній, як правило, і несе документ на підпис главі держави. На підписан ня документа у Президента відводиться не більше 13–20 календарних днів. При вирішенні питань через Адміністрацію Президента також існує кілька поведінкових моделей. Варіант перший — необхідно стати співробі тником Адміністрації Президента, бажано, одним із позаштатних радників Президента. Ця посада дозволяє не відриватися від бізнесу і вирішувати при цьому численні інтересуючі питання. Варіант другий — довірити лобіювання пи тань впливовій суспільній (лобістській) органі зації, що дозволить заощадити робочий час за цікавлених осіб і знизити витрати мінімум на Ѕ. Громадською організацією має бути робота зі збору підписів усіх перерахованих високопостав лених чиновників під проектом потрібного до кумента, що і є головним показником успішності роботи лобістів в Адміністрації Президента. І, нарешті, слід розглянути третій варіант просування постанов і законопроектів через Кабінет Міністрів (рис. 3). постанови перед тим, як потрапити на підпис до прем’єр міністра, проходить розгляд у про фільних міністерствах, відомствах і держкомі тетах. В ідеалі постанови повинні прийматися колегіально на засіданнях уряду, що відбуваєть ся далеко не завжди. Більше того, не завжди по станови підписуються прем’єр міністром. У Кабміні існує величезний апарат, що складаєть ся із численних керувань, начальники яких іноді повертають проект постанови «на дороб ку», уже завізований міністрами. Величезний бюрократичний апарат і практич но нерегламентовані терміни роботи над проекта ми документів приводять до того, що інтервал між виникненням проекту постанови і його прийнят тям на засіданні Кабміну затягуються на місяці. У такій ситуації самостійно переконувати розроблювачів потрібної постанови (чи розпо рядження) не вносити корективи в документ, що вас цікавить, може зовсім не увінчатися успіхом. Більш ефективний варіант для рішення питань через Кабмін — стати помічником прем’єр мі ністра, але це одиничний випадок. Найдійєвіший і найпростіший спосіб — звернутися по допомогу до громадської (ло бістської) організації. Саме лобістська структу ра при роботі з Кабміном зможе скоротити інтервал між внесенням проекту в Кабмін і його прийняттям до 2–3 місяців, а також відгороди ти проект постанови (чи розпорядження) від внесення до нього виправлень. Сьогодні ведучим каналом лобіювання інтересів не тільки фірм і підприємств, але й самих різноманітних структур, організацій і груп населення є виконавча влада всіх рівнів. Останнім часом на вітчизняному ринку з’явив ся новий товар — земля й нерухомість. Саме на базі структур, що здійснюють операції з фінан совими засобами, а також із землею і нерухо містю, і формуються нові «групи тиску». Представницька влада є поки слабкою, політичні інститути поки не склалися, важкі часи переживає преса, громадськість малопо тужна і розрізнена. Виконавча влада, тобто чи новник, як і раніше панує в Україні. До неї, як і колись, і йде сьогодні лобіст. Таке становище визначене багатьма обста винами і саме головне тим, що практична мо дель прийняття державних рішень значною мірою контролюється органами виконавчої вла ди, дуже широко представленими й у корпусі законодавців. У вітчизняній практиці складаєть ся ситуація, за якою значення президентського Рис. 3. Просування постанов і законопроектів через Кабінет Міністрів України Як відомо, підставою для виникнення про екту Постанови Кабміну є закон, Указ Прези дента, ініціатива одного з міністерств і Програ ма діяльності уряду. Кожний проект урядової 96 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности рішення чи урядового акта є більш вагомим і важливим, ніж закону. У свою чергу, «перевага законів «непрямої дії», висока питома вага пра вових актів, що прямо регулюють діяльність кон кретних підприємств, — це фундамент для «тіньового» лобіювання» [21, с. 4]. Хоча парламент і є законодавчим органом, усі законопроекти, як правило, спускаються в нього «зверху» від виконавчої влади. Проект проходить довге пророблення в уповноважених органах і займає не один місяць для розгляду й обговорен ня. Законопроект, як правило, задовго попадає в план законопроектних робіт уряду. За ідеєю, де путати повинні заздалегідь знати про підготовку законопроектів. Хоча законопроекти, що готу ються, знаходяться за сімома печатками таєм ності, і влада доводить суспільству до відома, коли справу вже зроблено. Суспільству, таким чином, неможливо простежити розвиток подій, вплину ти на свою власну долю. Це — ще один аргумент на користь легалізації лобістської діяльності. Таким чином, незважаючи на те, що лобізм в Україні досить міцно увійшов у політико право ве життя, має він, як правило, прихований харак тер. І пов’язано це, як зазначалося вище, з тим, що лобіювання відбувається у кабінетах різних відомств, міністрів, директорів тобто в коридорах виконавчої влади. Простежити, проконтролюва ти його, таким чином, стає неможливим. От чому уявляється важливим вивести лобіювання з ко ридорів виконавчої влади. Парламент приймає рішення колегіально, відповідно до процедури, тобто в ухваленні рішення бере участь не одна людина. У структурах виконавчої влади рішення має право приймати одна людина — керівник да ного відомства. При цьому варто мати на увазі, що відсутність прямого закону, чи, іншими сло вами, пробіл у законодавстві України, дозволяє «нелегальним» лобістам ефективно користувати ся протиріччями в законах чи їхньою відсутністю. Отже, лобізм в Україні існує, але він має най частіше прихований, тіньовий, стихійний харак тер. Для нецивілізованого лобізму в Україні є певна база. Мова йде, насамперед, про пере хідний стан економіки, коли в короткий термін зважуються завдання, що переводять її в новий соціально політичний режим: масова привати зація, багатоукладна економіка, становлення успішно працюючих у зарубіжних країнах і но вих для України форм (комерційні банки, біржі, фінансово промислові групи тощо), реформу вання податкової системи, проблеми в кредит но грошовій системі [22, с. 17]. Політична система, так само як і економіч на, знаходиться в реформованому стані. У цей період різко зростає потреба представників різних форм господарської діяльності у відсто юванні своїх інтересів у владних структурах і цілеспрямованому впливові на політичну владу з метою задоволення численних інтересів. У зв’язку з цим багато нинішніх груп тиску, на відміну від радянських, не можуть задоволь нятися разовими пільгами (кредитами, дотація ми), а ставлять перед собою мету не тільки домог тися певних поступок від представників влади по проблемах, що їх цікавлять, але і прагнуть зако нодавчо їх закріпити. Тим самим вони забезпечу ють собі гарантії в одержанні тих чи інших при вілеїв на більш тривалий термін [22, с. 17]. Отже, лобізм вітчизняних ділових кіл по на& бору тактичних прийомів і по об’єктах впливу нічим не відрізняється від подібної діяльності в інших країнах. Разом з тим він має особливості: відсутність єдиної стратегії і строго регламенто& ваної і скоординованої тактики політичної діяль& ності підприємницьких структур; непрофесіо& налізм, перевага нецивілізованих форм, бру& тальність прийомів лобістської діяльності; кон& центрація його зусиль на органах виконавчої влади регіонального рівня, за невеликим винятком — вплив на високопоставлених чиновників держапа& рату; перевага адміністративно&бюрократичних методів: найчастіше економічні важелі викорис& товуються для посилення адміністративних прийомів тиску; практично повна політична і со& ціальна безвідповідальність та ін. Таким чином, відсутність закону про ло& бістську діяльність у сучасних умовах знижує можливість суспільства контролювати лобізм, усувати його негативні сторони. Література 1. Зяблюк Н. Г. Лоббизм и судебная система США / Н. Г. Зяблюк. — М. : Ин т США и Канады РАН, 2002. — 59 с. 2. Ильичева Л. Е. Лоббизм и интересы пред принимательства / Л. Е. Ильичева. — М. : Мысль, 2000. — 253 с. 3. Лепехин В. А. Лоббизм / В. А. Лепехин. — М. : Рос. юрид. изд. дом [и др.], 1995. — 115 с. 4. Любимов А. П. Классификация видов лоб бизма : материалы к междунар. «круглому столу» в МГЮА / А. П. Любимов. — М. : [б. и.], 1999. — 104 с. 5. Бештоева З. Л. Лоббизм в управлении эко номикой / З. Л. Бештоева. — М. : МАКС Пресс, 2004. — 34 с. 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 97 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю 6. Круш П. Лоббирование экономических ин тересов в государстве / П. Круш // Экономика Ук раины. — 2005. — № 4. — С. 75–80. 7. Сікора І. В. Національні інтереси України та лобістські технології бізнесу / І. В. Сікора. — К. : [б. в.], 2000. — 126 с. 8. Нестерович В. Лобіювання у правотворчо му процесі Європейського Союзу / В. Нестерович // Українське право. — 2007. — № 1. — С. 242–256. 9. Цвєтков В. В. Суспільна трансформація і дер жавне управління в Україні: політико правові детер мінанти : монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. — К. : Ін Юре, 2003. — 496 с. 10. Роговець В. Лобіювання в регіонах: різні підходи і різні інтереси / В. Роговець // Людина і влада. — 2000. — № 7/8. — С. 69–71. 11. Шакун В. И. Украина: общество и преступ ность / В. И. Шакун // Право и образование. — 2005. — № 1. — С. 155–163. 12. Морозова И. С. Льготы как юридическое средство реализации общеправовых принципов / И. С. Морозова // Право и политика. — 2003. — № 5. — С. 25–30. 13. Выгодное законотворчество // Украинская инвестиционная газета. — 2002. — 25 марта. — С. 8. 14. Малкина М. Ю. Взаимодействие государ ства и бизнеса в современной России // Теневая экономика… : экономический анализ преступной и правоохранительной деятельности : науч. ежегод ник / Рос. гос. гуманит. ун т ; под общ. ред. Л. М. Тимофеева. — М., 2008. — С. 17–61. 15. Павлов В. Есть ли лоббизм в России / В. Пав лов // Российская юстиция. — 1998. — № 8. — С. 19–20. 16. Ткаченко В. Клуб по інтересам / В. Ткачен ко // Украинская инвестиционная газета. — 2002. — 28 мая. — С. 11. 17. Мишутин С. Преимущества воздействия на «средний уровень» / С. Мишутин, Б. Мяновский, В. Свириденко // Компаньон. — 2004. — № 45. — С. 58–61. 18. Любимов А. П. Лоббизм как конституци онно правовой институт / А. П. Любимов. — М. : [б. и.], 1998. — 256 с. 19. Были б деньги: лоббисты найдуться / ма териалы подг. Д. Гончаровский, Д. Пархомчук // Украинская инвестиционная газета. — 2002. — 25 марта. — С. 9. 20. Лоббизм на общественных началах // Ком паньон. — 1999. — № 47. — С. 17. 21. Иванов Н. Особенности ненационального лоббизма: США и Украина / Н. Иванов // Извес тия. — 2001. — 19 октября. 22. Одінцова О. Лобізм в Україні: проблеми законодавчого регулювання / О. Одінцова // Юри дична Україна. — 2005. — № 7. — С. 15–18. Надійшла до редакції 08.04.2011 р. © Л. М. Бєлкін, 2011 УДК 347.73 Л. М. Бєлкін, канд. техн. наук, старший науковий співробітник, Голова Правління ЗАТ «Біт», м. Краматорськ ПРОБЛЕМИ ПОДАТКОВИХ НАСЛІДКІВ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ На сучасному етапі реформування економі ки України проблема залучення інвестицій і піднесення на цій основі вітчизняного виробни чого сектора є центральною. Саме від її успіш ного вирішення багато в чому залежать спрямо ваність і темпи подальших соціально економіч них перетворень. Вирішення проблеми залучен ня інвестицій потребує розробки й упроваджен ня у практику спеціальних механізмів організації інвестиційних процесів, які ефективно забезпе чували б залучення і цільове використання за собів, що інвестуються [1]. Згідно зі ст. 1 Закону України (ЗУ) «Про інве стиційну діяльність» інвестиціями є всі види май

Лобізм і його місце в законодавчому процесі України

Institution

Ähnliche Einträge