Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект

Розглянуто аспекти застосування правових механізмів Закону України «Про державно-приватне партнерство» стосовно пошуку, розвідки родовищ корисних копалин та їх видобування, зокрема кам’яного вугілля. Обґрунтовано пропозиції щодо виключення зазначених видів господарської діяльності із Закону України...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Ілларіонов, О.Ю., Склярук, І.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2011
Назва видання:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Теми:	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28529
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект / О.Ю. Ілларіонов, І.С. Склярук // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 104-111. — Бібліогр.: 121 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28529
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-285292011-11-14T12:17:47Z Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект Ілларіонов, О.Ю. Склярук, І.С. Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Розглянуто аспекти застосування правових механізмів Закону України «Про державно-приватне партнерство» стосовно пошуку, розвідки родовищ корисних копалин та їх видобування, зокрема кам’яного вугілля. Обґрунтовано пропозиції щодо виключення зазначених видів господарської діяльності із Закону України «Про державно-приватне партнерство». Рассмотрены аспекты применения механизмов Закона Украины «О государственно-частном партнерстве» относительно разведки месторождений полезных ископаемых и их добычи, в частности каменного угля. Обоснованы предложения об исключении названых видов хозяйственной деятельности из Закона Украины «О государственно-частном партнерстве». The paper deals with aspects of applying the mechanisms of the Law of Ukraine «On Public Private Partnership» as for exploration of minerals and their extraction, in particular coal. The grounds are given in favour of the proposals which concern the deletion of the above types of activity from the Law of Ukraine «On Public Private Partnership». 2011 Article Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект / О.Ю. Ілларіонов, І.С. Склярук // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 104-111. — Бібліогр.: 121 назв. — укр. 2223-6651 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28529 338.45.008.8(477) uk Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Проблеми правового регулювання господарською діяльністю
spellingShingle	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Проблеми правового регулювання господарською діяльністю Ілларіонов, О.Ю. Склярук, І.С. Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Розглянуто аспекти застосування правових механізмів Закону України «Про державно-приватне партнерство» стосовно пошуку, розвідки родовищ корисних копалин та їх видобування, зокрема кам’яного вугілля. Обґрунтовано пропозиції щодо виключення зазначених видів господарської діяльності із Закону України «Про державно-приватне партнерство».
format	Article
author	Ілларіонов, О.Ю. Склярук, І.С.
author_facet	Ілларіонов, О.Ю. Склярук, І.С.
author_sort	Ілларіонов, О.Ю.
title	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект
title_short	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект
title_full	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект
title_fullStr	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект
title_full_unstemmed	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект
title_sort	державно-приватне партнерство у вугільній галузі україни: господарсько-правовий аспект
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Проблеми правового регулювання господарською діяльністю
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28529
citation_txt	Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект / О.Ю. Ілларіонов, І.С. Склярук // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 104-111. — Бібліогр.: 121 назв. — укр.
series	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
work_keys_str_mv	AT íllaríonovoû deržavnoprivatnepartnerstvouvugílʹníjgaluzíukraínigospodarsʹkopravovijaspekt AT sklârukís deržavnoprivatnepartnerstvouvugílʹníjgaluzíukraínigospodarsʹkopravovijaspekt
first_indexed	2025-07-03T08:39:50Z
last_indexed	2025-07-03T08:39:50Z
_version_	1836614409362866176
fulltext	104 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности © О. Ю. Ілларіонов, І. С. Склярук, 2011 УДК 338.45.008.8(477) О. Ю. Ілларіонов, науковий співробітник, Інститут економіко&правових досліджень НАН України, м. Донецьк, І. С. Склярук, студент, Донецький університет економіки та права ДЕРЖАВНО ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ: ГОСПОДАРСЬКО ПРАВОВИЙ АСПЕКТ Гальмування процесів роздержавлення в ос танні 10 років, нерозв’язання основних проблем у законодавстві про приватизацію державного майна, зокрема у вугільній галузі України, по кликали до життя деякі схеми державно приват ного партнерства як альтернативу роздержавлен ня. Ще до прийняття Закону України «Про дер жавно приватне партнерство» від 1 липня 2010 р. № 2404 VI [1] у вугільній галузі успішно реалізо вувались численні інвестиційні проекти в рамках оренди державного майна, інвестиційної, у тому числі спільної діяльності. У даному випадку дер жавно приватне партнерство стало розглядатись як можливість для держави вирішити окремі пи тання реалізації реформ у вугільній галузі (та у галузі господарського користування надрами вза галі), що проявилось в остаточній редакції ст. 4 згаданого Закону України, де визначено, що сфе& рою застосування державно&приватного партнер& ства є, зокрема, пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування. Ці можливості держа вою реалізовувались з єдиною метою — зменшен ня тягаря бюджетної підтримки підприємств ву гільної галузі, вирішення питань щодо підвищен ня ефективності роботи щодо стягнення дебі торської заборгованості. Інших основних завдань прослідити окрім як на папері важко. Державно приватне партнерство для Украї ни явище не нове як може комусь здаватись. На науковому рівні правові проблеми перетину при ватних і публічних інтересів неодноразово знахо дили своє відображення у працях юристів госпо дарників. Так, були досліджені питання концесії, угод про розподіл продукції, оренди державного і комунального майна, приватизації державного і комунального майна (поряд з обов’язками но вого власника щодо інвестицій, утримання со ціальної сфери), спільна діяльність, участь дер жави у статутних капіталах господарських това риств. Державно приватне партнерство є харак терним як для держав з перехідною економікою, так і для держав з розвиненою ринковою еконо мікою [2, с. 113]. Останнім часом також активно обговорюється можливість запровадження ме ханізмів державно приватного партнерства у жит лово комунальному господарстві (див. Концеп цію розвитку державно приватного партнерства у житлово комунальному господарстві [3]). Отже, сфера застосування державно приватного парт нерства за законодавством є досить широкою, однак потребує подальшої деталізації правового забезпечення в окремих галузях. Таке швидке уведення механізмів державно приватного партнерства в законодавство без до статнього наукового обґрунтування та опрацю вання на фоні заяв про неодмінну корисність для економіки (про екологію та економічну безпеку жодного слова — авт.) скорішого надання надр із відповідним «удосконаленням» нормативної бази для пошуку і подальшого видобутку корис них копалин іноземними інвесторами та надан ня їм у користування ще й інформації про на явність корисних копалин [4; 5; 6] в рамках реа лізації державно приватного партнерства в га лузі розвідки, дослідного і промислового видо бування корисних копалин. Питання державно приватного партнерства у сфері господарювання розглядалися в роботах Г. Л. Знаменського, О. М. Вінник, Г. Бєліцкої та ін. Метою статті є аналіз окремих положень Закону України «Про державно&приватне парт& нерство» поряд з аналізом практики застосуван& ня вже існуючих форм державно&приватного партнерства у вугільній галузі України та форму& 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 105 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю лювання окремих пропозицій щодо недопущення послаблення економічної безпеки держави у зв’яз& ку із запровадженням таких форм. Активний пошук альтернативних форм співробітництва держави з приватними інвесто рами є наслідком системної кризи у вугільній га лузі. Недофінансування капітальних видатків позначилось на стані основних фондів, оновлен ня яких на сьогодні є одним з основних завдань. З метою прискорення модернізації шахтного фонду, технічного переоснащення вугледобувних підприємств і нарощування на цій основі вироб ництва вітчизняної вугільної продукції до обсягів, передбачених Енергетичною стратегією України до 2030 р., було підготовлено і видано наказ Міністерства вугільної промисловості України «Щодо залучення недержавних інвестицій у ву гільну галузь» від 22 вересня 2008 р. № 484 [7]. Основними нормативно правовими акта ми, метою прийняття яких, у першу чергу, було створення сприятливих умов і механізмів залу чення недержавних інвестицій у вугільну га лузь, були Указ Президента України «Про рі шення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 р. «Про стан і перс пективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі» від 5 серпня 2008 р. № 685/ 2008 [8] та Концепція реформування вугільної галузі від 14 травня 2008 р. № 737 р [9]. Пунктом 2 зазначеного Указу Президента України від 5 серпня 2008 р. № 685/2008 Кабінет Міністрів України зобов’язано вжити заходів щодо залучення недержавних інвестицій у розви ток вугільної галузі; забезпечити посилення кон тролю держави за виконанням інвесторами зобо в’язань у післяприватизаційний період. Міністер ство вугільної промисловості України, яке є го ловним (провідним) органом у системі централь них органів виконавчої влади з питань забезпе чення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі (п. 1 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Ук раїни «Про затвердження Положення про Міністерство вугільної промисловості України» від 2 листопада 2006 р. № 1527 [10]), відповідно до зазначеного Указу зобов’язане забезпечити впровадження комплексу заходів з підвищення ефективності функціонування шахтобудівельно го комплексу, модернізації та технічного переос нащення шахтобудівельних підприємств. По суті, Указ Президента України і досі є невиконаним. Лише відносно нещодавно на офіційному сайті Міністерства вугільної промисловості України з’явилась об’ява щодо проведення загальноукраїн ського конкурсу щодо розробки концепції ство рення дієвої системи управління майновими, фінансовими, кадровими, іншими активами та ресурсами підприємств вугільної галузі, яка унеможливить ризики і загрози для функціону вання вугільної галузі та ринку вугілля України в період подолання наслідків світової фінансової економічної кризи, всі інші положення Указу не були впроваджені в життя. Метою ж згаданої Концепції було забезпе чення прискореного розвитку вугільної промис ловості та досягнення показників роботи, перед бачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, шляхом ринкового реформу вання підприємств і системного усунення кризо вих чинників. Такої програмної мети планувало ся досягти за рахунок залучення ефективного власника (нажаль, такого правового механізму ще не розроблено — авт.), що матиме економічну заінтересованість у позитивних результатах гос подарської діяльності. Пріоритетом було відзна чено створення законодавчої бази для приско рення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних за конопроектах планувалося врахувати специфі ку розвитку та структурного реформування ву гільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержав& них інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов’язань стратегічних інвесторів, забезпечен ня надійного, безпечного для працівників і навко лишнього середовища, функціонування привати зованих шахт тощо. Взагалі, останнім часом за конопроекти з питань підвищення ефективності господарювання в галузі зовсім не розглядалися у Верховній Раді України, багато з розроблених законопроектів ще до їх розгляду застаріли. Залучення ефективного власника і стимулю вання інвестиційних процесів не можливе без створення змішаної інфраструктури у галузі та відповідного правового забезпечення, яке визна чатиме основні засади функціонування ринку вугілля, зокрема врегулює питання щодо вдоско налення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії, гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржових торгах, правила і специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методи визна чення базової ціни вугільної продукції на опто вому ринку вугілля або стартової ціни торгів; 106 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности впровадження механізму гарантування найкра щої ціни, за якого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати свої вироб ничі витрати та будуть заінтересовані у продажу продукції на внутрішньому ринку вугілля, стри мання дешевого імпорту за допомогою інстру ментів, дозволенних СОТ та адаптованих до ви мог ЄС на основі об’єднання ринкових механізмів, державного планування та певних адміністратив& них заходів, що переважним чином мають стосу& ватись беззаперечно жорстких вимог щодо безпеки праці шахтарів та попередження аварій. Відповідно до компетенції Міністерства ву гільної промисловості України, визначеної Ука зом Президента України «Питання Міністерства вугільної промисловості України» від 5 жовтня 2005 р. № 1417/2005 [11], яка полягає в участі у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості, здійсненні структурної перебудови вугільної промисловості та підвищенні ефективності управління нею, створення сприятливих умов для приватизації підприємств вугільної промисловості та сприянні розвитку і вдосконаленню ринку вугільної про дукції, а також з урахуванням несприятливої еко номічної ситуації, що склалася починаючи з ве ресня 2008 р., Міністерство прийняло План за ходів щодо мінімізації ризиків і загроз для функ ціонування вугільної галузі та ринку вугілля Ук раїни як додаток № 2 до розпорядження Міністер ства вугільної промисловості України «Про міні мізацію негативного впливу світової фінансової кризи на вугільну галузь України» від 3 листопа да 2008 р. № 89 р [12]. Серед 9 пунктів Плану не має жодного присвяченого сприянню розвитку підприємницької ініціативи в галузі. Всі постав лені завдання у виданих раніше різних норматив но правових актах із новоствореного Міністер ства енергетики та вугільної промисловості Ук раїни відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. № 1085/ 2010 [13] ніхто не знімав. Не додає дієвих механізмів подолання кри зи в галузі відверта конкуренція нормативно правових актів (мається на увазі Концепція ре формування вугільної галузі, яка прийнята Ка бінетом Міністрів України, та Указ Президента України «Про рішення Ради національної без пеки і оборони України від 30 травня 2008 р. «Про стан і перспективи розвитку вугільної про мисловості та невідкладні заходи щодо підви щення безпеки праці в цій галузі»). Аналіз діяльності реформованого Міністер ства вугільної промисловості України та ново створеного Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дозволяє зробити висно вок, що цими центральними органами виконав чої влади сконцентровано увагу виключно на вугільних підприємствах (шахтах) державної власності, не дивлячись на свою широку орга нізаційно господарську компетенцію щодо ре формування вугільної галузі. Відповідно до цього інвестиційна привабливість підприємств галузі знаходиться на низькому рівні, окремі вдалі про& екти не впливають на загальний кризовий стан у вугільній галузі, не дивлячись на те, що галузь ви& значена як перспективна для розвитку на ближче та віддалене майбутнє. Все це змусило потен ційних власників (або інвесторів) шукати нові альтернативні юридичні шляхи для упорядку вання відносин із державою та захисту власних інтересів від правових, політичних та інших ри зиків, адже ресурси держави для подальшої без перспективної підтримки вугільної галузі май же вичерпані. Потужні лобістські можливості потенційних інвесторів пояснюють швидкість прийняття Закону України «Про державно при ватне партнерство» із багатьма спірними з юри дичної точки зору новелами. Так, однією з новел у вітчизняному госпо дарському законодавстві є згадана ст. 4 Закону України «Про державно приватне партнерство», відповідно до якої до сфери застосування держав но приватного партнерства, зокрема, віднесено пошук, розвідку родовищ корисних копалин та їх видобування. Звертає увагу те, що саме цей вид поставлено на перше місце у відповідному пере ліку. Одночасно це положення викликає запитан ня щодо узгодженості із положеннями Консти туції України [14], так як суб’єктом державно приватного партнерства може бути й іноземний суб’єкт господарювання. Також ця норма викли кає зауваження і з позицій забезпечення еконо мічного суверенітету держави та інтересів Україн ського народу, як єдиного власника надр. Державно приватне партнерство у сфері ко ристування надрами у тій чи іншій формі є по ширеним у світі й реалізується на підставі угод про розподіл продукції. Окремі види такого партнер ства існували і в Україні до прийняття згаданого Закону України. Так, відповідно до Закону Украї ни «Про угоди про розподіл продукції» від 14 ве ресня 1999 р. № 1039 XIV [15] стороною в такому «партнерстві» завжди є держава Україна, другою стороною — інвестор (в розумінні Закону Украї 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 107 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю ни «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560 XII [16]). Не дивлячись на суттєву кількість наукових розробок економіко правово го характеру щодо правової природи угод про роз поділ продукції, законодавство в цій сфері, зок рема, щодо правового забезпечення реалізації інтересів держави та інвестора як партнерів, є не досконалим, що неминуче позначилося на кіль кості реалізованих проектів в Україні (у бік змен шення) та збільшенні гучних судових справ. У даному сенсі Закони України «Про угоди про розподіл продукції» і «Про державно приватне партнерство» дещо конкурують, адже перший Закон «спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та ви добування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та вик лючної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції», а, як було зазначено вище, ст. 4 другого Закону виз начає майже подібну сферу. На рівні наукових дискусій існують альтерна тивні форми державно приватного партнерства у сфері розвідки та видобування корисних копалин на умовах гірничої концесії [17], які, однак, мож на охарактеризувати як невдалі спроби адаптації зарубіжного досвіду організації господарського користування надрами до вітчизняних реалій, адже надрокористування в Україні має свої суттєві особ ливості. Особливим тут є і режим права власності на надра, але питання режиму права власності на інформацію щодо надр залишається відкритим. Несприятлива економічна ситуація у вугіль ній галузі ще з початку 2000 х років підштовху вала Міністерство вугільної промисловості Ук раїни до налагодження ефективного державно приватного партнерства щодо модернізації та технічного переоснащення державних вугледо бувних підприємств, залучення інвестиційних ресурсів у подальший розвиток вугільної галузі, для цього було здійснено попередній поділ підприємств за рівнем виробничо економічно го потенціалу з урахуванням обсягу видобутку, потужності, собівартості, наявності запасів ву гілля, визначено перелік інвестиційно приваб ливих шахт, що мають або можуть мати перспек тиви розвитку за умов реалізації проектів і найбільш привабливі до приватизації. Відповід ний перелік було офіційно опубліковано. Вже маємо констатувати, що всі намагання про фільного Міністерства зазнали поразки. Державно приватне партнерство у вугільній галузі проявлялося і проявляється ще в такому вигляді, як надання в оренду цілісних майнових комплексів з одночасним покладанням на орен даря (інвестора) обов’язків не тільки підтриман ня майна в належному стані, а і його покращен ня, вирішення за рахунок інвестора соціальних і екологічних питань (утримання водовідливно го комплексу та ін.). Одним із таких прикладів є майновий комплекс шахти ім. А. Ф. Засядько. Є і більш пізні приклади щодо передачі окремих технологічно самостійних частин шахти в орен ду [18]. Однак в останньому випадку було додат ково укладено договір про спільну діяльність між орендарем і державною шахтою стосовно спільної експлуатації окремих технологічних ланок Державного підприємства «Шахта № 3 біс», яка запланована до ліквідації. Окремо вар то згадати й оренду цілісного майнового комп лексу шахти «Білозерська» трудовим колективом (на основі згаданого майна було створено това риство з додатковою відповідальністю). Оренда цілісного майнового комплексу ву гільної шахти за умовою здійснення технічного переоснащення поки що є і залишається най привабливішою формою державно приватного партнерства. На початку 2011 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області було проведено конкурс щодо оренди цілісного майнового комплексу Держав ного підприємства «Добропіллявугілля» (об’єднує шахти «Добропiльська», «Бiлицька», «Новодо нецька», «Піонер», «Алмазна» та ін., у тому числі оспорюване в судовому порядку майно). Зверне мо увагу на окремі факти інвестиційних зобов’я зань орендаря на найближчі 5 років. Логічними є вимоги орендодавця (держави в особі Фонду дер жавного майна України) щодо капітального бу дівництва, розкриття нових запасів, оптимізації доробки пластів, збільшення довжини лав і тому подібне, у зв’язку із чим до 2015 р. очікується збільшення об’ємів видобутку з 2,8 до 5,2 млн т. Звісно, позитивним тут є той факт, що буде вирі шено проблему збуду продукції як на потреби електроенергетики, так і на потреби коксохімії, адже фактичний орендар — Донецька паливно енергетична компанія (далі — ДПЕК) — створи ла ефективний виробничий ланцюг щодо видо бування і збагачення вугілля, генерації та прода жу виробленої електроенергії. І найголовніше те, що об’єм інвестицій на найближчі 5 років було визначено у розмірі 2 млрд грн при вартості май нового комплексу у 1,5 млрд грн станом на кінець 2010 р. З урахуванням амортизації первісної вар тості орендованого майна і вкладених інвестицій 108 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности можна спрогнозувати, що при розгортанні при ватизаційних процесів у галузі вартість не від’ємних поліпшень майна буде складати більше ніж вартість всього орендованого майна. На нашу думку, це звужує коло потенційних учасників майбутнього конкурсу із продажу до однієї осо би — ООО «Добропіллявугілля» (орендаря). Вже на сьогодні подібну ситуацію можна дослідити на прикладі вже згаданої шахти ім. А. Ф. Засядько, у структурі майнового комплексу частка держав ної власності вже менша, ніж частка орендарів (трудового колективу та менеджменту шахти). Викликає також увагу те, що майже всі тер міни основних інвестиційних зобов’язань при в’язані до 5 найближчих років. Дійсно, повер ховий аналіз дозволяє зробити висновок, що за 5 років орендоване майно створить такий додат ковий продукт для інвестора, який дозволить без будь яких затримок виграти конкурс щодо про дажу орендованого майна за умов відсутності інших зацікавлених учасників (потенційних інвесторів). Отже, третій (має всі підстави вва жати — вдалий) етап приватизації в галузі варто очікувати за 5 років. Це, однак, не гармонізує із положеннями Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. (відповідна версія для обговорен ня станом на 2 червня 2010 р.). Останнім часом ДПЕК також не приховує своїх намірів щодо «подібної» оренди майнових комплексів ДП «Ровенькиантрацит», ДП «Сверд ловантрацит» (обидві — Луганська обл.) та «До нецької вугільної енергетичної компанії» (До нецька обл.), що лише підтверджує викладені нами припущення. Автори при цьому користу валися публічними даними і будь хто з ними може ознайомитись у будь якому спеціалізова ному джерелі, у тому числі в мережі Інтернет. Звернемось до сутності окремих положень Закону України «Про державно приватне парт нерство». Найбільше здивування та сумніви щодо відповідності Конституції України викли кає ст. 20 згаданого Закону, а точніше — її части на 4. Так, до прав і обов’язків сторін, визначе них договором, укладеним у рамках державно приватного партнерства, протягом строку його дії застосовується законодавство України, чин не на день його укладення. Зазначені гарантії поширюються на зміни цивільного і господарсь& кого законодавства, що регулює майнові права та обов’язки сторін, і не стосуються змін зако нодавства з питань оборони, національної безпе& ки, забезпечення громадського порядку, охоро ни довкілля, стандартів якості товарів (робіт, послуг), податкового, валютного, митного зако нодавства, законодавства з питань ліцензуван ня та іншого законодавства, що регулює право відносини, в яких не діють принципи рівності сторін (державного та приватного партнерів). Така конструкція є явищем унікальним і, навіть, не потребує додаткових коментарів у разі деталь ного прорахунку наслідків практичної реалізації положень цієї статті. Лобісти Закону навіть пе редбачили гарантії від «поширення гарантій від змін у цивільному законодавстві», знаючи не обґрунтовану позицію господарських судів щодо застосування норм Цивільного кодексу України, та непоодиноке ігнорування норм Господарсь кого кодексу України при підготовці судових рішень, особливо з питань, що стосуються зміни або припинення господарських зобов’язань. Невдалими виявилися схеми державно при ватного партнерства у вугільній галузі і у РФ. Так, непродумане реформування галузі на початку 2000 х років призвело до зупинення майже всіх шахт Східного Донбасу (Ростовська область РФ). Звертаючись до досвіду таких країн, як Індія, варто відзначити наступне, що інститут держав но приватного партнерства в базових галузях еко номіки (переважно важка та добувна промис ловість) розвинувся до середини 80 х років як «друга хвиля лібералізації економіки країни з ме тою пришвидшення соціально економічних пе ретворень з перспективою надання всьому внут рігосподарському комплексу більшої гнучкості, іноваційності та пристосованості до перспектив них тенденцій розвитку світових виробничих сил» [19, с. 93]. Тобто державно приватне партнер ство — це певний перехідний етап, який дозволяє залучити до процесу управління державною влас ністю ефективне керівництво, можливість «інтег рації» «проблемних» активів у певні господарські ланцюги, що з часом надає окремій базовій галузі та суміжним галузям можливостей як реструкту ризації, так і розвитку. А якщо мова йде про ву гільну галузь, то «мультиплікаційний» ефект від ефективного управління державною власністю охопить майже всі базові галузі, пожвавить і зміцнить внутрішній ринок, надасть поштовх та ким наукомістким галузям з великою часткою до даної вартості, як вугільне машинобудування. Впровадження державно приватного парт нерства в Україні не має поки що такого одно значно позитивного прояву. Ініціативи тоді ще Міністерства вугільної промисловості України у 2008–2009 рр. пожвавити інвестиційні процеси в галузі завершились невдало, пошуки в цій сфері 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 109 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю були визнані як такі, що не відповідають вимо гам економічних реалій. Відповідно, не було за вершено формування і відповідного нормативно правового забезпечення окреслених процесів: фактично заморожені роботи щодо розробки про екту Закону України «Про особливості привати зації у вугільній галузі», проекту нової Концепції розвитку вугільної промисловості та ін. Варто зазначити, що й досі не скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання укладення деяких договорів» від 7 травня 2008 р. № 703 р [20], в якому встановле но обов’язок підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, інших суб’єктів управ ління об’єктами державної власності, у тому числі Національної та галузевих академіям наук, господарським товариствам, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, укладати договори про спільну діяльність, дого вори комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабі нету Міністрів України. Однак практика сього дення свідчить про ігнорування цієї норми, що дає підстави стверджувати про можливість ос карження всіх укладених поза цим порядком угод суб’єктами із вказаними ознаками. Це не сприяє підвищенню інвестиційного клімату та надійності держави як партнера. Висновки. Політика щодо активізації інвести ційних процесів у вугільній галузі, не дивлячись на солідне нормативно правове забезпечення, провалилась. Не досягнувши цілей, поставлених інвесторами щодо взяття контролю над вугільною галуззю України, старі правові механізми були замінені новими на більш вищому рівні з точки зору пріоритетності норм законів України над підзаконними актами (і що важливо, над актами Президента України та Кабінету Міністрів Украї ни) шляхом швидкого прийняття Закону Украї ни «Про державно приватне партнерство». Сам факт подання до Верховної Ради Украї ни проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державно приватне парт нерство» (щодо застосування закону)» № 7436 від 8 грудня 2010 р. [21] говорить про певну недоско налість його положень. Сутність пропонованих змін зводиться до звуження дії Закону України «Про державно приватне партнерство» шляхом виключення питань користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, які регулю ються Законом України «Про угоди про розподіл продукції». На нашу думку, це є цілком слушним. Більш того, необхідно взагалі виключити із сфер застосування державно приватного партнерства (ст. 4 Закону України «Про державно приватне партнерство») пошук, розвідку родовищ корис них копалин та їх видобування з міркувань забез печення економічної безпеки та суверенітету дер жави над найвищою цінністю та виключною власністю Українського народу (ст. 13 Конституції України). Гонитва за іноземними інвестиціями, «запрошення» іноземних суб’єктів господарю вання (які підпадають під загальноприйняте виз начення транснаціональних корпорацій) до по шуку, розвідки та видобування корисних копалин аж ніяк не сприятимуть підвищенню енергетич ного суверенітету країни, як це неодноразово за являлося окремими функціонерами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а також керівництва НАК «Нафтогаз України». Враховуючи все вищесказане, необхідним є деталізація положень Закону України «Про державно приватне партнерство» в підзаконних нормативно правових актах щодо окремих га лузей економіки. Механізми, які закладені у Законі України «Про державно приватне партнерство», є реаль ною альтернативою приватизації вугледобувних підприємств, вдалим і сучасним інструментом за лучення інвестицій з метою оновлення основних фондів та ін., з одного боку, та інструментом здійс нення «тіньової приватизації» та відчуження дер жавної власності, з іншого. Однак дослідження приватизації та оренди окремих вугледобувних підприємств надає підстав зробити висновок, що до кожного майнового комплексу у випадках як встановлення партнерських відносин між держа вою та інвестором (оренда), так і щодо зміни фор ми власності вугледобувного підприємства (при ватизації) неможливо виписати універсальний правовий механізм для усіх потенційно привабли вих підприємств. Єдиним принципом тут має бути прозорість і публічність відносин, а також дійсно їх «партнерський» та відповідальний характер. Необхідним є також продовження наукових досліджень щодо створення цілісної системи правового забезпечення управління державно приватним партнерством, моніторингу резуль татів здійснених заходів і т. д. у вугільній галузі. Варто розуміти, що державно приватне парт нерство є проміжною більш ефективною ланкою між державним (у більшості прикладів) неефек тивним управлінням державними підприємства ми вугільної галузі призначеними керівниками та ефективним управлінням і розвитком підприєм 110 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Проблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельностиПроблемы правового регулирования хозяйственной деятельности ствами, створеними внаслідок приватизації май на вугледобувних підприємств новими власника ми на основі входження такого підприємства до певної фінансово промислової групи та налаго дження стабільних господарських зв’язків щодо як збуту продукції, так і матеріально технічного забезпечення підприємства новітніми зразками техніки і т. п. Впровадження механізмів держав но приватного партнерства дозволить на даному етапі залучити до розвитку підприємств не потен ційних інвесторів, а потенційних власників, які матимуть переважне право на приватизацію та кого майна в разі створення необхідних для цьо го економіко правових умов, у т. ч. прийняття пакету законів України щодо стабілізації як приватизаційного законодавства взагалі, так і створення правового забезпечення щодо про ведення прозорих конкурсів у вугільній галузі. Встановлення принципу довготривалості відносин державно приватного партнерства у ст. 1 Закону України «Про державно приватне партнерство» і згадані положення програми Президента України надають сподівань на те, що зацікавленими сторонами у найближчі 5 років буде ініційована робота щодо модернізації прива& тизаційного законодавства України. А на про тивагу цьому державна політика має ґрунтува тись на принципах прозорості конкурсів відчу ження державного майна, це дозволить забез печити інтереси як вітчизняних структур, так і залучити іноземних інвесторів до приватизації «зайвих» вугледобувних потужностей. Вищеска зане у принципі є балансом інтересів держави щодо забезпечення економічної безпеки та інте ресів приватних (в т. ч. іноземних) інвесторів в отриманні стабільного прибутку від діяльності у сфері господарського користування надрами. Перспективним питанням щодо подальших наукових пошуків з даної тематики є досліджен ня природи права власності на інформацію про надра за тих умов, що Урядом задекларовано ак тивізацію робіт щодо дослідження надр інозем ними інвесторами з відповідним закріпленням зібраної інформації не за власником надр (Ук раїнським народом), а за інвестором з усіма ва дами домінування приватного інтересу над пуб лічним. У принципі, ці дані теоретично можуть скласти комерційну таємницю, що є ударом по суверенітету Українського народу над надрами. Стосовно паралелі можна відзначити, що схожа проблема існує і щодо інших природних ресурсів зі спеціальним статусом, наприклад, земель сільськогосподарського призначення. Література 1. Про державно приватне партнерство : Закон України від 1 липня 2010 р. № 2404 VI // Офіцій ний вісник України. — 2010. — № 58. — Ст. 1988. 2. Вінник О. Управління державно приватним партнерством при використанні його акціонерної форми / О. Вінник // Вісник Академії правових наук України. — 2010. — № 2 (61). — С. 112–120. 3. Про схвалення Концепції розвитку державно приватного партнерства у житлово комунальному господарстві : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 1184 р // Офіцій ний вісник України. — 2009. — № 78. — Ст. 2650. 4. Как из Галичины лепят украинскую Пен сильванию // Зеркало недели. — 2011. — № 9 (12 марта 2011 г.). — С. 8. 5. Terra Incognita для энергоинвесторов // Зер кало недели. — 2011. — № 9 (12 марта 2011 г.). — С. 9. 6. Злочевский. Украина обогатится новой ин формацией о недрах [Электронный ресурс]. — Ре жим доступа : http://podrobnosti.ua/interview/2011/ 03/21/759296.html. 7. Наказ Міністерства вугільної промисловості України «Щодо залучення недержавних інвестицій у вугільну галузь» від 22 вересня 2008 р. № 484 // Відомості Міністерства вугільної промисловості України. — 2008. — № 9. 8. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 р. «Про стан і перспективи розвит ку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі» від 5 серпня 2008 р. № 685/2008 // Офіційний вісник України. — 2008. — № 58. — Ст. 1936. 9. Розпорядження Кабінету Міністрів Украї ни «Про схвалення Концепції реформування ву гільної галузі» від 14 травня 2008 р. № 737 р // Офі ційний вісник України. — 2008. — № 37. — Ст. 1244. 10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство вугільної промисловості України» від 2 листопада 2006 р. № 1527 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 44. — Ст. 2952. 11. Указ Президента України «Питання Мі ністерства вугільної промисловості України» від 5 жовтня 2005 р. № 1417/2005 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 40. — Ст. 2541. 12. Розпорядження Міністерства вугільної промисловості України «Про мінімізацію негатив ного впливу світової фінансової кризи на вугільну галузь України» від 03.11.2008 р. № 89 р // © ІАЦ «Ліга», ЛІГАБізнесІнформ. — 2011. 13. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента Украї ни від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 // Офіційний вісник України. — 2010. — № 94. — Ст. 3334. 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 111 Проблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністюПроблеми правового регулювання господарською діяльністю 14. Конституції України від 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141. 15. Про угоди про розподіл продукції : Закон України від 14 вересня 1999 р. № 1039 XIV // Відо мості Верховної Ради України. — 1999. — № 44. — Ст. 391. 16. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18 вересня 1991 р. № 1560 XII // Відомості Вер ховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646 (з особливостями, визначеними Законом № 1039 XIV). 17. Медведєва Н. П. Правові засади гірничої концесії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.06 «Земельне право; аграр не право; екологічне право; природоресурсне пра во» / Н. П. Медведєва ; Київ. нац. ун т ім. Т. Шев ченка. — К., 2008. — 19 с. 18. Наказ Міністерства палива та енергетики України «Про припинення діяльності цілісного майнового комплексу ДП «Шахта № 3 біс» захід ного бремсберга пласта k22 та об’єктів поверхні його промислового майданчика» від 11 листопада 2004 р. № 708 // Відомості Міністерства палива та енергетики України. — 2004. — № 11. 19. Володин А. «Рост плюс развитие», или ин дийский опыт экономических реформ / А. Воло дин // Мировая экономика и международные от ношения. — 2010. — № 10. — С. 91–98. 20. Питання укладення деяких договорів : Роз порядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 р. № 703 р // Офіційний вісник Украї ни. — 2008. — № 35. — Ст. 1183. 21. Проект Закону України «Про державно приватне партнерство» (щодо застосування зако ну) від 08.12.2010 р. № 7436 [Електронний ре сурс]. — Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39181. Надійшла до редакції 05.03.2011 р.

Державно-приватне партнерство у вугільній галузі України: господарсько-правовий аспект

Репозитарії

Схожі ресурси