Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста

Розглянуто деякі актуальні організаційно-економічні проблеми використання ресурсного потенціалу відходів споживання. Увагу приділено формам утилізації і рециклінгу як основним технологіям багаторазового перетворення забруднювачів зовнішнього середовища в корисні продукти....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Кавиршин, О.Г., Кавиршина, В.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2011
Назва видання:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Теми:	Економіко-правові проблеми управління містом
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28535
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста / О.Г. Кавиршин, В.О. Кавиршина // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 141-145. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28535
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-285352011-11-14T12:18:53Z Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста Кавиршин, О.Г. Кавиршина, В.О. Економіко-правові проблеми управління містом Розглянуто деякі актуальні організаційно-економічні проблеми використання ресурсного потенціалу відходів споживання. Увагу приділено формам утилізації і рециклінгу як основним технологіям багаторазового перетворення забруднювачів зовнішнього середовища в корисні продукти. Рассмотрены некоторые актуальные организационно-экономические проблемы использования ресурсного потенциала отходов потребления. Внимание уделено формам утилизации и рециклинга как основным технологиям многократного превращения загрязнителей внешней среды в полезные продукты. Some urgent organizational and economic problems of using a resource potential of waste consumption are considered. Attention is paid to the forms of utilization and recycling as the basic technologies of repeated transformation of environmental pollutants into useful products. 2011 Article Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста / О.Г. Кавиршин, В.О. Кавиршина // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 141-145. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2223-6651 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28535 551.464.16 uk Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіко-правові проблеми управління містом Економіко-правові проблеми управління містом
spellingShingle	Економіко-правові проблеми управління містом Економіко-правові проблеми управління містом Кавиршин, О.Г. Кавиршина, В.О. Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Розглянуто деякі актуальні організаційно-економічні проблеми використання ресурсного потенціалу відходів споживання. Увагу приділено формам утилізації і рециклінгу як основним технологіям багаторазового перетворення забруднювачів зовнішнього середовища в корисні продукти.
format	Article
author	Кавиршин, О.Г. Кавиршина, В.О.
author_facet	Кавиршин, О.Г. Кавиршина, В.О.
author_sort	Кавиршин, О.Г.
title	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста
title_short	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста
title_full	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста
title_fullStr	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста
title_full_unstemmed	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста
title_sort	проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Економіко-правові проблеми управління містом
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28535
citation_txt	Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста / О.Г. Кавиршин, В.О. Кавиршина // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2011. — № 1(2). — С. 141-145. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
work_keys_str_mv	AT kaviršinog problemivikoristannâresursnogopotencíaluvídhodívmísta AT kaviršinavo problemivikoristannâresursnogopotencíaluvídhodívmísta
first_indexed	2025-07-03T08:40:12Z
last_indexed	2025-07-03T08:40:12Z
_version_	1836614432449363968
fulltext	2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 141 Економіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містом © О. Г. Кавиршин, В. О. Кавиршина, 2011 УДК 551.464.16 О. Г. Кавиршин, канд. екон. наук, доцент, Донбаська національна академія будівництва і архітектури, м. Макіївка В. О. Кавиршина, канд. екон. наук, старший науковий співробітник, Інститут економіко&правових досліджень НАН України, м. Донецьк ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВІДХОДІВ МІСТА У сучасних умовах проблеми поводження з відходами все більш актуалізуються і потребують уваги з боку державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування; значних зусиль відпо відних служб житлово комунального господар ства; комерційної, технічної і технологічної участі бізнесових структур, а також наукової підтримки. Сучасне місто споживає великі обсяги різних ресурсів. За розрахунками російських на уковців, «отношение «прихода» к «расходу» в городской экосистеме составляет примерно 10:1, т. е. 9 из 10 единиц поступающего вещества на капливается на территории города. Лишь 1/10 часть вещества покидает городскую экосистему с готовой продукцией и с газообразными и жид кими отходами...» [1, с. 45]. Відходи життєдіяль ності накопичуються на території міст. Україна посідає провідне місце в Європі за обсягами і темпами створення відвалів твердих побутових відходів. Щорічно їх у країні накопи чується більш як 30 млн т (не враховуючи несан кціоновані звалища і просто купи сміття обабіч доріг і в інших місцях). Вторинна переробка відходів має велике зна чення. По перше, ресурси багатьох матеріалів на Землі обмежені і не можуть бути поновленні. По друге, матеріали, що стають відходами, забрудню ють навколишнє середовище і несуть серйозну загрозу здоров’ю людей. По третє, відходи (особ ливо вироби, що закінчили свій життєвий цикл), часто є більш дешевими джерелами багатьох ре човин і матеріалів, ніж джерела природні. Проблеми вторинного використання відходів розглядаються у працях багатьох вчених [2–6]. Але традиційно вітчизняні дослідження концентруються переважно на аспектах пере робки відходів підприємств виробничої сфери. Розробка питання використання в якості ре сурсів побутового сміття тільки починається. Про це свідчить аналіз процесу доробки дію чого з 1998 р. Закону України «Про відходи». Початкові редакції цього Закону концентрува ли увагу здебільшого на регламенті поводження з виробничими відходами [7]. Навіть формулі ровка терміну «побутові відходи» і визначення суті таких відносин, як «послуги з вивезення побутових відходів» і «сортування відходів» було введено до його тексту вже у 2010 р. [8]. Метою цієї статті є дослідження особливос тей управління процесами накопичення, змен шення обсягів і усунення завалів побутових відходів на територіях міст, визначення організа ційно економічних засобів вирішення практичних проблем використання їх ресурсного потенціалу. Порівняно з виробничими побутові відходи надають місцевим органам влади більше проблем. У випадку споживчих відходів проблеми обліку, управління їх обсягами і ціноутворення на послу ги збирання, зберігання, перевезення, перероб ки, утилізації, знешкодження та захоронення є ще більш складними, ніж у випадку виробничих відходів. Промислові відходи в цілому є більш однорідними, утворюються в одному місці, тоді як побутові відходи розпорошені у просторі і вже сам їх збір потребує значних зусиль. За утилізацію промислових відходів несуть відповідальність підприємства, які їх утворюють. У випадку споживчих відходів відповідальність за збір і утилізацію розділено між власниками або користувачами житлових будинків (земельних 142 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Экономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городом ділянок), організацією, що виконує послуги з вивезення сміття, і місцевими органами влади. Завдяки однорідності виробничі відходи більш відповідають вимогам інвесторів, їх легко підготувати до продажу. Промислові відходи чітко визначені в загальних витратах виробниц тва, тому менше проблем із базовою ціною на утилізовані продукти. Однорідність виробничих відходів полегшує проблему їх утилізації. Облік і контроль різнорідної маси побуто вих відходів є складною проблемою. Ускладне но і ціноутворення на продукти їх утилізації. Виробничі підприємства можуть суттєво мінімізувати обсяги відходів, запроваджуючи ре сурсозберігаючі технології. Комунальні підпри ємства міста не мають засобів впливу на мініміза цію обсягів побутових відходів. Обсяги сміття, що викидається, і витрати на його збір напряму за лежать від культури споживання мешканців міста. Багатокомпонентні та змішані відходи спожи вання дуже складно утилізувати, тобто перетвори ти в корисні продукти. В наших сучасних умовах те, що потрапляє на звалища, найчастіше стає ос таточно похованим, у кращому випадку знищено якимось чином (спалено на сміттєспалюючому заводі) перед рекультивацією території звалища. Утилізація стає можливою, більш того ефектив ною, якщо відходи попередньо відсортовувати. Поводження з побутовими відходами по винно бути організовано як нерозривний про цес, що складається з таких етапів: збирання (роздільне збирання) — перевезення — збережен ня — обробка — утилізація (рециклування) — знешкодження — видалення (захоронення). Ко жен етап повинен здійснюватися за відповідни ми державними стандартами, нормами, прави лами тощо. Похибки на попередніх етапах сут тєво знижують ефективність подальших, а відсутність якогось з етапів унеможливлює ви конання інших (як, наприклад, відсутність роз дільного збирання перешкоджає утилізації). Таким чином, розв’язання проблеми відходів є системним за своїм характером. У про цесі усунення завалів побутових відходів має бути здійснено багато суб’єктів: органи місцево го самоврядування, організації, що виконують послуги з вивезення сміття, та ті, що здійсню ють переробку, місцеві органи державної влади і взагалі все населення міста. Їх взаємодія потре бує створення і відпрацювання відповідного еко номічного механізму здійснення процесу пово дження з відходами (складові якого — власність на відходи, управління витратами і доходами, стандартизація, стимулювання та ін.). Держав на стратегія ефективного розв’язання комплек су визначених проблем залежить від реалізації таких взаємопов’язаних заходів, якими є: мінімізація створення відходів; рециклування відходів і вторинне використання матеріалів; оптимізація кінцевої обробки відходів. Держава здійснює свою політику у сфері поводження з відходами здебільшого за рахунок прийняття нормативних актів і державних програм. Так, у країнах ЄС із 2002 р. діє мораторій на захоронен ня невідсортованих відходів, з 2005 р. — мора торій на їх спалення. Головну роль у забезпеченні процесу пово дження з побутовими відходами відіграють орга ни місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування визначають юридичних осіб, які повинні виконувати послуги з вивезення сміття, здійснюють затвердження схем санітарного очи щення населених пунктів і впровадження систем роздільного збирання побутових відходів. Однак в Україні на початковому етапі фор мування системи поводження з побутовими відходами виникає багато організаційно еконо мічних проблем, які, як свідчить практика, не зав жди можуть позитивно вирішуватися на місцево му рівні. Так, для впровадження систем розділь ного збирання відходів потрібні певні матеріальні та організаційно технічні умови: мають бути кон тейнери відповідного призначення (окремі для полімерних відходів, скла тощо) на територіях первинного збору; майданчики відсортування; сміттєпереробні підприємства. Це потребує знач них зусиль і відповідних фінансових витрат. Але впровадження систем роздільного збирання по бутових відходів не має сенсу за умов відсутності розвиненого сектора утилізації вторинних мате ріалів. Органи місцевого самоврядування не мо жуть самотужки налагодити складні процеси ко мерціалізації відходів. Потрібна увага з боку дер жави до вирішення цієї складної проблеми в час тині правового, науково технічного, економічно го та фінансового забезпечення. Утилізація (від англійського «utility» — ко ристь) розуміється як процес перетворення пев них компонентів відходів (чи самих відходів) у вторинні ресурси для послідуючого виробничо го споживання. Найефективнішою формою ути лізації виступає рециклінг (від англійського «recycling» — повтор циклу — повторне викори стання або повернення в обіг відходів виробниц тва чи споживання). Найбільш поширена вто ринна, третинна та інша переробка в тому чи 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 143 Економіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містом іншому масштабі таких матеріалів, як скло, папір, алюміній, асфальт, тканини. В Радянському Союзі рециклінгу приділя лося немале значення. Було розроблено уніфі ковані пляшки для молока, пива і прохолодних напоїв. По всій країні існували пункти збору склотари. Для збору макулатури і металобрухту залучались учні шкіл. До 1990 р. в СРСР в системі Держпостачан ня існувала система обліку і використання вто ринної сировини. Використання вторинних ма теріалів було суттєвим фактором ресурсозбере ження у країні. Для надання ефективної науко во інженерної допомоги в питаннях ресурсозбе реження і використання вторинної сировини при Держпостачання СРСР функціонував спеціа лізований інститут вторинних ресурсів (ВІВР). При переході до ринкової системи функці онування економіки старі методи перестали пра цювати. Також не було створено умови, що сти мулювали би збір і використання вторинної си ровини в нових умовах. Спеціалізовані підпри ємства, які займалися переробкою вторинних матеріалів, або ліквідовано, або вони акціонува лись і частково перейшли на інші види діяль ності. Це призвело до різкого зменшення збору і використання вторинної сировини. Внаслідок недбалого господарювання наша економіка, за даними експертів, щорічно втрачає 2 млн т ма кулатури; 600–700 тис. т полімерів; 500–600 тис. т металів; 800 тис. т скла, 500 тис. т текстилю. В Україні утилізується і використовується як вто ринна сировина всього 10–12 % відходів, в той час як у розвинутих країнах — 60 % [9, с. 64]. В сучасних умовах актуалізується значен ня утилізації складних виробів, які закінчили свій життєвий цикл (автомобілі, телевізори, комп’ютери тощо). На вирішення проблем ути лізації таких відходів націлена система комп лексного рециклінгу. В економічно розвинутих країнах система ре циклінгу стала однією з приоритетних напрямів державної політики в галузі поводження з відхо дами. Закони про рециклінг прийнято в більш ніж 50 ти країнах світу. Зразком в організації рециклі нгу може бути Німеччина. Ще в 1996 р. там було прийнято закон «Про економічний рециклінг Німеччини», який багатьма експертами визна чається ліпшим у питаннях організації авторецик лінгу. Він зобов’язує виробників не тільки прима ти участь в організації процесів утилізації власних виробів, а вже на стадії розробки продукції доби ватися зменшення кількості майбутніх відходів. В Україні також доцільно масово долучати до процесу утилізації виробників споживчих то варів, наприклад, продукції з полімерних мате ріалів. Зараз у структурі твердих побутових відходів полімерні матеріали складають їх лево ву частину. До того ж виступають основним за бруднювачем міст при горінні сміття. За підрахунками експертів, в Україні ресур си вторинної полімерної сировини становлять 400 тис. т за рік, у тому числі приблизно 129 тис. т поліетиленової тари (ПЕТ), насамперед пля шок. Із цього обсягу полімерних відходів утилі зують приблизно 129 тис. т, з них 20–24 тис. т ПЕТ пляшок. Споживання ПЕТ в Україні збільшується в середньому на 15 % кожен рік. При такому знач ному споживані ПЕТ використання відходів в якості ресурсів має велике економічне значення. Існує декілька технологічних підходів до ре циклінгу полімерних матеріалів: первинна, вто ринна, третинна і четвертинна повторні пере робки. Первинний рециклінг є екологічно чис тим і найбільш ефективним з економічної точ ки зору. Первинний рециклінг — це переробка незабруднених однотипових відходів. Його час то проводять на підприємстві — виробнику ПЕТ. Технологія переробки передбачає змішування однотипових відходів в заводських умовах з по чатковим матеріалом, щоб забезпечити належ ну якість полімерних виробів. В іншому випад ку полімерні відходи може бути використано на виготовлення другосортного матеріалу. Вторинний рециклінг включає в себе додат ковий етап механічної переробки, яка складаєть ся з розділення, сортування відходів для вида лення забруднень. Вторинний рециклінг потре бує більших фінансових витрат в порівнянні з первинним. Після очищення і роздроблення відходи пластмас можуть піддаватися сепарації за типами полімерних матеріалів або розплавля тись у вигляді суміші різних полімерів. Перероб ка вторинних полімерів методом переплавлен ня використовується лише при виробництві низькосортних продуктів, тому що завжди зв’я зана з ризиком виникнення проблем несуміс ності полімерних сумішей. Продукти попереднього етапу переробки пластикових пляшок, а саме роздроблені части ни неочищених відходів ПЕТ (пластівці), мають ринкову цінність. Але виробництво пластівців має низьку рентабельність і досягається вона, головним чином, за рахунок переробки великих обсягів полімерної продукції, тому таке вироб 144 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2011, № 1 Экономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городомЭкономико правовые проблемы управления городом ництво орієнтовано на експорт. Основними на прямами експорту ПЕТ пластівців є ринки Азії, Ближнього Сходу і Росії. Виробництво грануля ту із вторинної сировини потребує значних інве стицій, це високорентабельне виробництво. Се редня ціна ПЕТ пластівців становить 700–1000 дол. за тону, а ціна регранульованого ПЕТ зна ходиться в проміжку 1000–1500 дол. за тону. У США і Західній Європі вторинний ПЕТ ви користовується для одержання матеріалів, не по требуючих високого значення показника в’язкості. В основному це волокна і неткані матеріали. У процесі вторинної переробки в’язкість пляшкових марок ПЕТ знижується з 0,8 до 0,4–0,6. Відчище ний і подрібнений ПЕТ можна змішувати з інши ми матеріалами і наповнювачами, і в результаті отримувати нові композиційні матеріали. В Україні більшість компаній, які займають ся переробкою полімерів, уникають використан ня рециклованої сировини, мотивуючи це наяв ністю обмежувальних санітарних норм, а також побоюваннями погіршення якості продукції в результаті нестабільних фізико хімічних власти востей матеріалів із вторинної сировини. Третинний рециклінг складається з повтор ної хімічної переробки полімерів. Під дією теп ла вони перетворюється в низькомолекулярні речовини, які потім можуть використовуватися в якості сировини для виробництва нових на фтохімічних продуктів і пластмас. Третинний рециклінг потребує високого рівня інвестицій. Четвертинний рециклінг — це процес промис лового спалення полімерних відходів. Цей варіант утилізації пластмас є в сучасних умовах найбільш ефективним засобом швидкісного зменшення їх обсягів. Енергія, яку можна вилучити при спа ленні, складає від 11362 до 18720 ккал/кг залежно від типу полімерів (для порівняння, один кілограм пічного палива має теплотворну здатність 10200 ккал). Основним недоліком спалення полімерів є те, що при їх окисленні виникають шкідливі спо луки, які необхідно нейтралізувати. Тому його до цільно використовувати як кінцеву обробку некон диційних полімерних відходів. Швидке зростання світових цін на енерго носії зумовило інтерес до подальшого зростан ня енергетичного використання твердих побу тових відходів на виробництво електричної та теплової енергії. При цьому береться до уваги, що калорійність 1 тони ТПВ перевищує ка лорійність 1 бареля нафти. В сучасних умовах технології термічної ути лізації і знешкодження побутових відходів вико ристовуються в розвинених країнах при наявності їх екологічної безпеки та енергетичної ефектив ності. Незважаючи на суворі нормативи по вики дам в довколишнє середовище, пряме спалення твердих побутових відходів використовується в багатьох країнах. Швеція і Німеччина спалюють 50 % всіх ТПВ, Данія — 65 %, Швейцарія — 80 %, Японія — 70 %. Протягом останнього періоду прийняті рішення про додаткове будівництво до 2012 р. в Європі 100 заводів з утилізації ТПВ, а у США — 42 таких об’єктів [9, с. 66]. На заміну одностадійному спалюванню прий шли двохстадійні процеси, при цьому друга висо котемпературна стадія гарантовано забезпечує по вне знешкодження діоксинів та фуранів. Для знеш кодження небезпечних відходів одним з найбільш ефективних визнані плазмові технології. Високотемпературний піроліз з використан ням електромагнітних полів дозволяє переробля ти різні типи сміття, якщо там є хоч невеликий домішок органіки, на корисні продукти (табл. 1). Таблиця 1. Продукти утилізації різних типів відходів При спалюванні відходів також вивільняєть ся енергія, яку може бути у вигляді пару вико 2011, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 145 Економіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містомЕкономіко правові проблеми управління містом ристано на комунальні потреби. Так, Стокгольм на 58 % забезпечує потребу в опаленні житлово го фонду за рахунок утилізації ТПВ. Приблизний вихід продукції переробки однієї тони гетерогенних твердих побутових відходів і гумовотехнічних виробів вказано в табл. 2. мають зараз до 1 % від загального обсягу спожи вання пластмас). По третє, частину коштів мож на було б передати органам місцевої влади на за ходи щодо сортування відходів. Якщо вдасться досягти високої концентрації економічної діяльності з утилізації відходів, то не треба буде створювати підприємства з пере робки вторинної сировини в кожному місті. В багатьох містах можна буде відкрити філіали або самостійні підприємства первинної обробки (на приклад, виготовлення пластівців з ПЕТ пля шок), а кінцеву переробку здійснювати в інших населених пунктах. Розміщення підприємств з переробки вторинних полімерів та інших мате ріалів на депресивних територіях може полегши ти вирішення їх соціально економічних про блем. Державні інвестиції у створення таких підприємств можуть дати подвійний ефект. Література 1. Миркин Б. М. Возможна ли экологизация городов «по максимуму»? / Б. М. Миркин, Л. Г. На умова, Р. М. Хазнахметов // Экология и жизнь. — 2008. — № 11. — С. 44–47. 2 Дорогунцов С. Сталий розвиток — цивіліза ційний діалог природи і культури / С. Дорогунцов, С. Ральчук // Вісник НАН України. — 2001. — № 10. — С. 16–32. 3. Конищева Н. И. Ресурсосбережение: эколо го экономический аспект / [Н. И. Конищева, Н. А. Кушнирович, Л. А. Рожкова, Р. И. Безверхо ва]. — К. : Наукова думка, 1992. — 212 с. 4. Крайнов І. П. Інноваційні механізми зменшен ня ризику у сфері поводження з відходами виробницт ва і споживання / І. П. Крайнов, М. С. Новохацька // Екологічний вісник. — 2007. — № 2. — С. 20–22. 5. Невельов А. М. Экономика ресурсосбережения / А. М. Невельов — К. : Наукова думка, 1987. — 248 с. 6. Хвесик М. А. Економіко правове регулюван ня природокористування : монографія / М. А. Хве сик, Л. М. Горбач, Ю. П. Кулаковський. — К. : Кондор, 2004. — 524 с. 7. Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 р. № 187/98 ВР // Відомості Верховної Ради Украї ни. — 1998. — № 36–37. — Ст. 242. 8. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами» від 21.01.2010 р. № 1825 VI // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 10. — Ст. 107. 9. Бондаренко Б. І. Проблеми утилізації твер дих побутових відходів та знешкодження небезпеч них відходів в Україні / Б. І. Бондаренко, В. А. Жов тянський // Енерготехнології і ресурсозбережен ня. — 2008. — № 4. — С. 64–69. Надійшла до редакції 11.01.2011 р. Таблиця 2. Вихід продукції переробки 1 тони ТПВ і ГТВ (гумовотехнічних виробів) в залежності від їх складу Виводи. Таким чином, зі всього, що було роз глянуто відносно відходів міста, можна зробити за гальний висновок, що вони є цінним ресурсом і що вже існують налагоджені технології їх утилізації. Але складність організації поводження з відходами об’єктивно виступає дестимулюючим фактором. Коштів в бюджетах навіть великих міст на системні заходи, пов’язані з відходами, немає. В цих умовах необхідним є залучення коштів суб’єктів підприємницької діяльності. Однак бізнесовий сектор проявляє слабкий інтерес щодо розвитку систем переробки, утилізації відходів. Інтерес може з’явитись за наяви ринкової про позиції великих однотипових масивів сировини. Але впровадження систем роздільного збирання побутових відходів для отримання такої сирови ни не має сенсу при відсутності попиту з боку сек тора утилізації вторинних матеріалів. Розірвати це замкнене коло можна за рахунок державних заходів. Доцільно залучати до утилізації відходів виробників пластмас, шин, пакувальних матеріалів і тари. Можна рекомендувати створен ня фондів цільового фінансування заходів щодо рециклінгу за рахунок обов’язкових і добровільних внесків виробників та імпортерів цієї продукції. Це буде, по перше, стимулювати виробників (суб’єктів, що найкраще знають, як поводитись з даними матеріалами) приймати участь в еко номічній діяльності з переробки вторинної сиро вини, щоб повернути свої гроші. По друге, за ра хунок пільг можна прискорити перехід до полімер них матеріалів, які з часом (на протязі декількох років) самостійно розкладаються на безпечні з еко логічної точки зору речовини (в Європі вони зай

Проблеми використання ресурсного потенціалу відходів міста

Репозитарії

Схожі ресурси