Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії
Автори аналізують основні етапи становлення і розвитку екологічного аудиту, його документальний супровід. Особливу увагу приділено висвітленню ситуації в Україні, наголошено на необхідності правового врегулювання діяльності екоаудиторів, їхньої освітньої підготовки, ведення фахової діяльності, яка м...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28577 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії / О. Бондар, Г. Білявський, Ю. Саталкін, М. Пилипчук // Вісн. НАН України. — 2011. — № 4. — С. 42-51. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28577 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-285772011-11-15T12:10:06Z Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії Бондар, О. Білявський, Г. Саталкін, Ю. Пилипчук, М. Статті та огляди Автори аналізують основні етапи становлення і розвитку екологічного аудиту, його документальний супровід. Особливу увагу приділено висвітленню ситуації в Україні, наголошено на необхідності правового врегулювання діяльності екоаудиторів, їхньої освітньої підготовки, ведення фахової діяльності, яка має на меті допомогти державі в модернізації потенційно небезпечних для довкілля підприємств. Також подано аналіз чинного Закону України «Про екологічний аудит», вказано на його недоліки, подано низку конкретних пропозицій, що зроблять документ функціональним, дієвим і прозорим, особливо в плані формування обґрунтованих цін на проведення державного екоаудиту і поліпшення роботи екоаудиторів. The authors consistently analyze main stages of eco logy audit forming and growth, its documental escort. Much attention is paid for Ukrainian situation illuminating, the necessity of ecoauditing activity law regulation is accentuated. Ecoauditors’ education, work that should help the authorities to modernize potentially dangerous for environment enterprises are told about. Besides, the Law of Ukraine «About ecology audit» is analyzed, its defects are defined. The row of specific propositions making the document functional, efficacious and transparent, especially as to formation of well-grounded prices on state ecoauditing and improving of ecoauditors’work, is made. 2011 Article Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії / О. Бондар, Г. Білявський, Ю. Саталкін, М. Пилипчук // Вісн. НАН України. — 2011. — № 4. — С. 42-51. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28577 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті та огляди Статті та огляди |
| spellingShingle |
Статті та огляди Статті та огляди Бондар, О. Білявський, Г. Саталкін, Ю. Пилипчук, М. Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії Вісник НАН України |
| description |
Автори аналізують основні етапи становлення і розвитку екологічного аудиту, його документальний супровід. Особливу увагу приділено висвітленню ситуації в Україні, наголошено на необхідності правового врегулювання діяльності екоаудиторів, їхньої освітньої підготовки, ведення фахової діяльності, яка має на меті допомогти державі в модернізації потенційно небезпечних для довкілля підприємств. Також подано аналіз чинного Закону України «Про екологічний аудит», вказано на його недоліки, подано низку конкретних пропозицій, що зроблять документ функціональним, дієвим і прозорим, особливо в плані формування обґрунтованих цін на проведення державного екоаудиту і поліпшення роботи екоаудиторів. |
| format |
Article |
| author |
Бондар, О. Білявський, Г. Саталкін, Ю. Пилипчук, М. |
| author_facet |
Бондар, О. Білявський, Г. Саталкін, Ю. Пилипчук, М. |
| author_sort |
Бондар, О. |
| title |
Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії |
| title_short |
Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії |
| title_full |
Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії |
| title_fullStr |
Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії |
| title_full_unstemmed |
Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії |
| title_sort |
екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28577 |
| citation_txt |
Екологічний аудит: світовий досвід і вітчизняні реалії / О. Бондар, Г. Білявський, Ю. Саталкін, М. Пилипчук // Вісн. НАН України. — 2011. — № 4. — С. 42-51. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT bondaro ekologíčnijauditsvítovijdosvídívítčiznânírealíí AT bílâvsʹkijg ekologíčnijauditsvítovijdosvídívítčiznânírealíí AT satalkínû ekologíčnijauditsvítovijdosvídívítčiznânírealíí AT pilipčukm ekologíčnijauditsvítovijdosvídívítčiznânírealíí |
| first_indexed |
2025-07-03T08:42:26Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:42:26Z |
| _version_ |
1836614572790775808 |
| fulltext |
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4
О. Бондар, Г. Білявський, Ю. Саталкін, М. Пилипчук
ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ:
СВІТОВИЙ ДОСВІД І ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ
© БОНДАР Олександр Іванович. Доктор біологічних наук. Член-кореспондент НААН. Ректор Державної
екологічної академії післядипломної освіти та управління (ДЕА) Міністерства охорони навколишнього
природного середовища України.
БІЛЯВСЬКИЙ Георгій Олексійович. Доктор геолого-мінералогічних наук. Директор Навчально-наукового
інституту управління та екологічної безпеки ДЕА.
САТАЛКІН Юрій Миколайович. Кандидат технічних наук. Директор Центру освіти для збалансованого
розвитку Науково-дослідного інституту екологічної політики та збалансованого розвитку ДЕА.
ПИЛИПЧУК Микола Олександрович. Заступник директора цього інституту (Київ). 2011.
Світова історія становлення і розвитку екологічного аудиту бере витоки в
70-х рр. ХХ ст., коли корпорації європейських і північноамериканських країн
під тиском громадськості усвідомили свою юридичну і фінансову відповідаль-
ність за забруднення довкілля. Після низки еколого-техногенних катастроф в
Італії, Франції, США ці об’єднання змушені були системно перевірити відпо-
відність своєї діяльності стосовно вимог і норм екологічного законодавства. З
цього, по-суті, почалось екологічне пробудження громадськості, зародження
всесвітньої концепції sustainable development, тобто стійкого еко логічно зба-
лансованого розвитку. Початок цій доктрині дала теорія інтеграції енерге-
тичних (природних) і трудових (соціальних) систем у суспільстві, яку сфор-
мулював український учений С.А. Подолинський у 1880 р., випередивши поступ
наукової думки більше ніж на століття.
Зміни стануть можливими лише тоді, коли ми, суспільство,
зможемо виробити нове екологічне бачення дійсності
Фрітьоф Капра, «Уроки мудрості»
З а системними ознаками і цілями (міні-
мізація фінансових витрат) початкова
методологія екоаудиту відповідала методо-
логії фінансового аудиту, і через це його
тоді визначали як фінансовий чи еколого-
фінансовий аудит на відповідність еколо-
гічним вимогам.
У 80-ті рр. ХХ ст. екоаудит формується
як функціональний інструментарій внут-
рішнього корпоративного управління для
посилення природоохоронного контролю,
екологічної відповідальності персоналу. Між-
на родна торгова палата визнала екологіч-
ний аудит ефективним інструментом оцін-
ки відповідності стратегій розвитку кор-
порацій нормам екологічного законодав-
ства у промислово розвинених країнах. У
США було впроваджено запропоновану
Агентством з охорони навколишнього сере-
довища загальнодержавну концепцію еко -
логічного аудиту для федеральних агентств.
Міністерство енергетики Сполучених Шта-
тів створило галузеве управління з еколо-
гічного аудиту (1985). Упродовж наступ-
них двох років близько 40 різних феде-
ральних агентств розробили програми еко-
аудиту. Після чого низка міжнародних
транснаціональних компаній почала роз-
робляти, приймати і втілювати власні еко-
програми.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4 43
Екологічний аудит системно й усе актив-
ніше застосовують у Європі як економіко-
правовий інструмент стимулювання при-
родоохоронної діяльності. Наприклад, Сві-
товий банк і Європейський банк рекон-
струкції та розвитку (ЄБРР) впроваджують
власні програми еколого-інвестиційного
(фінансового) аудиту і використовують їх
для отримання всебічної та різнопланової
інформації, щоб мінімізувати ризики кре-
дитування, визначити доречність фінансу-
вання інвестиційних проектів, упроваджу-
ють власні програми еколого-інвести цій-
ного (фінансового) аудиту. Відтак сфери
незалежного екоаудиту в ЄС розширюють-
ся й призначені нині для:
— оцінення безпеки продукції, прогнозу-
вання і мінімізації екологічних ризиків ін-
вестиційної, банківської, страхової, госпо-
дарської діяльності, операції купівлі-про-
да жу нерухомості;
— врегулювання конфліктів між держав-
ними органами і корпораціями тощо.
У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро світова спіль-
нота визначила нову концепцію збалансо-
ваної коеволюції суспільства і природи,
всесвітню програму і методологію sustain-
able development (еколого-збалансованого
розвитку). Відтоді екологічний аудит на-
був нової функціональної якості і міжна-
родної регламентації (стандартизації) як
ефективний інструментарій стійкого роз-
витку. У програмному документі визначено
основні сфери застосування системної ме-
тодології екологічного оцінювання (ауди-
ту) на національному рівні:
— визначення природоохоронної зба-
лансованості інфраструктур (соціальної,
транспортної, інженерної, господарської)
у населених пунктах;
— комплексний аналіз екологічного на-
вантаження інфраструктур на природні еко-
системи;
— пошук шляхів урегулювання еколо-
гічних проблем щодо природокористу-
вання і господарювання на суміжних те-
риторіях;
— оцінювання на системній основі еколо-
гічних, соціально-економічних наслідків не-
раціонального природокористування, окрес-
лення заходів щодо посилення збалансова-
ності та стійкості природокористування;
— впровадження процедури екологічно-
го оцінення (аудиту) проектів, що можуть
суттєво вплинути на біологічне різноманіт-
тя територій;
— оцінювання ефективності використан-
ня водних, земельних, лісових ресурсів;
— розроблення керівних принципів і ко-
дексів діяльності компаній, оцінення ефек-
тивності засобів мінімізації відходів;
— створення і застосування методології
спостереження й аудиту процесу утворен-
ня відходів (методологія аудиту мінімізації
відходів);
— комплексне секторальне вивчення тех-
нологічних потреб забезпечення програм
екологічно чистого виробництва (методо-
логія оцінень життєвого циклу продукції).
Це лише неповний перелік стратегічних
програмних завдань, що визначає викорис-
тання універсальної системної оціночної
методології екологічного аудиту.
У Європейському Союзі екологічний ау-
дит найбільш поширений на корпоратив-
ному рівні. Саме на нього зорієнтовано Ди-
рективу № 761/2001 EMAS «Системи еко-
логічного менеджменту й аудиту» (СЕМА),
яка їх уніфікувала, визначила корпоратив-
ну екологічну політику як комплексний
об’єкт екологічного аудиту по кожному з
12 аспектів: від планування нової екологіч-
но чистої продукції, поводження з відхо-
дами до економії енергії та екологічної по-
ведінки корпорації в різних секторах рин-
ку. Практичний досвід застосування EMAS
продемонстрував інтегральний еколого-еко-
номічний ефект. Найпоширенішою EMAS
стала в Німеччині, де корпорації виявили
готовність брати на себе екологічну відпо-
відальність добровільно, не очікуючи тиску
з боку державних структур.
На жаль, в Україні корпоративний, галу-
зевий екологічний аудит не набув адекват-
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4
ного поширення через низку причин: брак
вимогливості держави, громадськості до
підприємств-забруднювачів; недосконалість
законодавства, нормативно-правової бази
системного екологічного аудиту; формаль-
ний, декларативний підхід до впровадження
системних принципів збалансованого роз-
витку.
Натомість у європейських країнах, які
стали на шлях екологічно збалансованого
розвитку, системний екологічний аудит —
це дієвий, ефективний еколого-економічний
інструментарій запровадження принципів
«забруднювач і природокористувач пла-
тять», комплексного запобігання забруд-
ненню, програм «чистого» виробництва з
оціненням життєвого циклу продукції, роз-
витку ринку екологічно безпечної продук-
ції, екологічного маркування, страхування.
Запровадження, постійне вдосконалення
принципів, механізмів стійкого розвитку,
створення всеосяжної розгалуженої адек-
ватної законодавчої бази у вигляді ди-
ректив, регламентів, рішень і рекоменда-
цій (близько 300 регламентаційних актів)
сприяло появі в ЄС сталого попиту на
об’єктивне, незалежне як зовнішнє, так і
внутрішнє екологічне оцінювання — аудит
відповідності діяльності корпорацій вимо-
гам чинного законодавства, високим стан-
дартам якості життя, довкілля, критеріям
sustainable development.
ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ
НОРМ ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ
В Україні екологічний аудит було започат-
ковано в 1993 р. під час виконання між-
народної басейнової програми «Розвиток
управління навколишнім природним се-
редовищем в басейні р. Дніпро» на принци-
пах sustainable development за фінансового,
методологічного, освітнього сприяння уря-
ду Канади. Ця програма передбачала навчан-
ня і виконання проектів з упроваджен ня
через навчання екологічного аудиту різних
басейнових галузевих підприємств-забруд-
нювачів (хар чової, легкої, мета лургійної га-
лузей). Була відпрацьована системна мето-
дологія спочатку канадських, а потім між-
народних стандартів ISO серії 14000. За ре-
зультатами програми було підготовлено і
видано перший в Україні практичний по-
сібник «Екологічний аудит» (1997).
У 1996 р. було запроваджено ці міжна-
родні стандарти: ДСТУ ISO 14010:1996,
ДСТУ ISO 14011:1996, ДСТУ ISO 1412-
1996: «Настанови щодо здійснення еколо-
гічного аудиту», побудовані на методології
системної функціональної цілісності еко-
логічного управління й аудиту, на досвіді
стандартизації екологічного аудиту окре-
мих країнах, зокрема Канади, Великої Бри-
танії тощо. Таким чином, екологічний аудит
набув міжнародного законодавчого (регла-
ментного) визнання і застосування. У по-
дальшому було інтегровано методології ау-
диту систем управління якістю й екологіч-
ного аудиту шляхом видання і впроваджен-
ня міжнародного стандарту ISO19011:2002
«Настанови щодо здійснення аудитів сис-
тем управління якістю та/чи екологічного
управління».
Наступним кроком мали стати розро-
блення і впровадження адекватних галузе-
вих, регіональних стандартів зі специфіч-
ними механізмами стимулювання і фінан-
сування різних типів екологічного аудиту.
Проте цього не сталось, і міжнародні стан-
дарти в Україні практично не було реалізо-
вано.
У 2004 р. набув чинності Закон України
«Про екологічний аудит», який утворив
правові засади для впровадження екологіч-
ного аудиту. На жаль, вони залишились не-
розвиненими внаслідок невиконання в силу
різних причин прикінцевих положень Зако-
ну відносно його внутрішньої гармонізації
з іншими Законами України, нормативно-
пра вовими актами. У Законі не було визна-
чено ролі екологічного аудиту як інстру-
менту національної, державної, галузевої,
корпоративної екологічної політики і полі-
тики стійкого екологічно збалансованого
розвитку; не визначено механізми забезпе-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4 45
чення реалізації основних принципів між-
народного та європейського екологічного
аудиту. Більш того, окремі норми Закону
суперечать принципові незалежності як
основи неупередженості й об’єктивності ау-
диту *. У цілому Закон України «Про еколо-
гічний аудит» потребує нової редакції, гар-
монізації з принципами збалансованого
розвитку, доповнень, уточнень, роз’яснень,
передовсім щодо обов’язкового екологічно-
го аудиту особливо еконебезпечних об’єк-
тів.
Поширення екологічного аудиту в Украї-
ні стримує не лише недосконалість зако-
нодавчої та нормативно-правової бази, але
і брак державного і ринкового попиту на
еколого-аудиторські послуги. Держава не
оцінила значення екологічного аудиту в ре-
алізації національної політики екологічно
збалансованого розвитку і не бажає поси-
лити екологічні вимоги до власників під-
приємств, корпорацій. Ринковому середо-
вищу властиве нівелювання ролі екологіч-
ного аудиту в конкурентній боротьбі за ви-
хід на ринки екологічно чистої продукції та
послуг, нерозуміння перспективності впро-
вадження систем екологічного менеджмен-
ту й аудиту, яке несе значні ринкові і сус-
пільні переваги, а саме:
— поліпшення суспільної та інвестицій-
ної привабливості підприємства, зміцнення
загального ринкового і державного іміджу,
авторитету;
— нормалізацію функціонування цілісної
системи управління, професіоналізм персо-
налу;
— підвищення екологічної свідомості ке-
рівників суб’єктів господарювання, їх еко-
логічної відповідальності, екологізації ви-
робництва, згідно з Законом України «Про
охорону навколишнього природного сере-
до вища»;
— інтегрованість «продуктової» політи-
ки, адекватної вимогам Світової організації
торгівлі (СОТ), екологізація життєвого цик-
лу продукції, мінімізація екологічних ризи-
ків, додержання суб’єктами господарювання
вимог екологічної чистоти і безпеки;
— захист прав споживача на екологічно
безпечну продукцію, узгодження держав-
них і корпоративних інтересів природоко-
ристування задля екобезпечного розвитку
суспільства, розподіл екологічної відпові-
дальності;
— дотримання правового регулювання за-
повідної та охоронної справи, розвиток на-
ціональної екологічної мережі; ефективне
використання місцевих і державних приро-
доохоронних фондів;
— впровадження у практику принципу
«винуватець забруднення платить», відпра-
цювання економічного механізму його за-
стосування на місцевому, територіальному,
галузевому, міжвідомчому рівнях;
— справедливий розподіл еколого-еко-
но мічної відповідальності між суб’єк тами
приватизаційного процесу; зменшення ін-
вестиційних ризиків;
— запобігання ризикам виробництва, ско-
рочення витрат підприємств, економію енер-
гії, мінімізація відходів, високі якість і без-
пека продукції.
Реалізація системних вигод екологічного
аудиту залежить від того, наскільки ефек-
тивним і методологічно обґрунтованим буде
підхід до його розвитку як елемента політи-
ки збалансованого розвитку, функціональ-
ного інструментарію екологічного управлін-
ня (корпоративного, галузевого, державного,
національного). На рисунку концептуально
відображено роль системного екологічного
аудиту (оцінювання), його подано як функ-
ціональний інструментарій постійного вдо-
сконалення екологічних політик, систем
еко логічного управління і, паралельно, як
еколого-економічний механізм «підвищення
екологічної обґрунтованості й ефективності
* Це стосується, насамперед, акредитації сертифіка-
ційних органів на право проведення екологічного
аудиту, яку має здійснювати незалежний орган сер-
тифікації відповідно до міжнародних норм і євро-
пейської практики.
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4
діяльності суб’єктів господарювання», під-
ґрунтя екологічно безпечного функ ціо ну-
ван ня різних інфраструктур населених
пунк тів, збалансованого природокористу-
вання тощо.
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Н ову місію екологічного аудиту, її роль і
принципи реалізації має вказати нова
редакція Закону України «Про екологічний
аудит». Це дозволить гармонізувати його з
принципами sustainable development, між-
народними стандартами і європейським за-
конодавством, як це передбачено Загально-
державною програмою адаптації законо-
давства України до законодавства ЄС.
Реалізацію системного підходу до розвит-
ку екологічного аудиту в Україні доречно
здійснювати і через систему нормативно-
правових і нормативно-методичних доку-
ментів, які належить розробити і ввести в
дію на рівні Кабінету Міністрів, уповнова-
жених органів державної влади залежно від
сфер їх застосування (національної, дер-
жавної, галузевої тощо).
Передовсім треба розробити і ввести в
дію підзаконний акт — національний стан-
дарт «Системи екологічного управління
й аудиту» зі структурними положеннями
(див. рисунок), які нормативно визначають
концепцію системного екологічного ауди-
ту як функціонального інструментарію по-
стійного вдосконалення екологічних полі-
тик на принципах збалансованого розвит-
ку (на зразок Європейського регламенту
EMAS, зокрема, принципу «забруднювач і
природокористувач платять»).
У подальшому на базі національного
нормативного документу буде створено се-
рію чи систему адекватних регіональних,
галузевих нормативних документів з еко-
логічного аудиту зі специфічними фінансо-
Концептуальна структура системи екологічного управління й аудиту
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4 47
вими механізмами здійснення за принци-
пом «забруднювач платить». Таким чином
постане національна система екологічного
оцінювання (з використанням методології
екоаудиту) результативності й ефективно-
сті реалізації національної екологічної по-
літики, політики і стратегій екологічно зба-
лансованого розвитку держави, регіонів,
населених пунктів, галузей і сфер життєді-
яльності на принципах sustainable develop-
ment.
Екологічний аудит (обов’язковий і добро-
вільний, зовнішній і внутрішній, системний
і спеціалізований) — не лише один із функ-
ціональних інструментів екологічного конт-
ролю чи самоконтролю, це універсальний
багатоцільовий суспільний інструментарій
впровадження принципів збалансованого
розвитку суспільства, держави з усіма сфе-
рами життєдіяльності; функціональний ін-
струментарій постійного вдосконалення еко-
логічних політик і систем управління зба-
лансованим розвитком, екологічного управ-
ління всіх ієрархічних рівнів підприємства,
корпорації, галузі, території, регіону, інфра-
структури населених пунктів.
Саме такому універсальному інструмен-
тарію має бути забезпечено на законодавчо-
му рівні об’єктивність, незалежність, адек-
ватність міжнародним і європейським ре-
гламентам, стандартам із застосуванням сус-
пільних, а не тільки державних механізмів
реалізації і принципу незалежності, тобто:
— закріплення на законодавчому рівні
ор ганізаційно-методологічної міжвідомчої
струк тури за участю державних (Мінеколо-
гії, Мін’юсту, Міносвіти, Мінтрансу, Мінпа-
ливенерго тощо) і недержавних, профспіл-
кових, громадських, наукових, освітянських,
інституцій, юридичних осіб;
— створення національного акредитацій-
ного органу в галузі екологічного аудиту;
— розроблення і введення в дію рішен-
ням Кабінету Міністрів пакету підзаконних
актів: «Про акредитацію у сфері екологічної
сертифікації та екологічного аудиту»; між-
галузевого порядку оцінення і поліпшення
компетентності екологічних аудиторів на
основі положень чинного законодавства і
національного стандарту Ук раїни ДСТУ
ISO 19011:2003 «Настанови щодо здійснен-
ня аудитів систем управління якістю та/чи
екологічного управління»; «Порядок здій-
снення обов’язкового екологічного аудиту
на замовлення органів виконавчої влади чи
органів місцевого самоврядування» у ви-
значених законом сферах еколого-ау ди тор-
ської діяльності; «Положення про націо-
нальну систему підготовки екологічних
аудиторів і базовий національний на-
вчально-методичний заклад (центр)» для
забезпечення методологічної адекватності
і системної цілісності професійної підго-
товки екологічних аудиторів.
Нова редакція Закону «Про екологічний
аудит» має на законодавчому рівні створи-
ти і закріпити механізми реалізації осно-
вних принципів екологічного аудиту: не-
залежності, системності, об’єктивності, на-
укової обґрунтованості, компетентності,
неупередженості, достовірності, документо-
ваності, конфіденційності, відповідальнос-
ті. Потрібно визначити роль екологічного
аудиту як ефективного і системного інстру-
ментарію національної екологічної політи-
ки стійкого розвитку, реалізації принципів
запобігання забрудненню, збалансованого
природокористування, екологізації вироб-
ництва, господарювання. Усі інші положен-
ня еколого-аудиторської діяльності має ви-
значати система підзаконних актів (наці-
ональні, галузеві стандарти, правила і по-
рядки відповідно до Закону України «Про
стандарти, технічні регламенти та процеду-
ри оцінки відповідності»).
Чинний Закон «Про екологічний аудит»
багато в чому неадекватно дублює положен-
ня національних (міжнародних) стандартів
серії ДСТУ (ISO), що створює плутанину і
породжує чимало суперечностей, які гальму-
ють розвиток екологічного аудиту як одно-
го з ефективних інструментаріїв реаліза ції
національної екологічної політики і прин-
ципів збалансованого розвитку. У таблиці
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4
Рекомендована структура національної системи
нормативно-правового забезпечення еколого-аудиторської діяльності
№
Назва чинного чи пропонованого
законодавчого і нормативно-правового
акта
Призначення за новою редакцією
чи пропозицією
Адаптація до міжнародних і
європейських нормативних
документів
1 Закон України «Про екологічний
аудит» (нова редакція)
Визначення принципів екологіч-
ного аудиту, механізмів їх реаліза-
ції; національної системи нор ма-
тивно-правового, організаційного
забезпечення еколого-аудитор ської
діяльності на принципах і моделях
стійкого розвитку та європейської
системи EMAS, основи проведен-
ня обов’язкового екоаудиту
Всесвітні та європейські прин-
ципи стійкого розвитку, ме-
ханізми їх реалізації в міжна-
родних стандартах, євро пей-
ських регламентах, зо крема
принцип «забрудню вач пла-
тить», запобігання, оцінен ня
життєвого циклу, інтеграція
тощо
2 Національний стандарт України
ДСТУ ISO19011:2003 «Настанови
щодо здійснення аудитів систем
управління якістю та/чи екологіч-
ного управління» (чинний норма-
тивний документ)
Призначення (сфера застосуван-
ня) — управління програмами ау-
диту, проведення аудитів системи
управління якістю, системи еколо-
гічного управління, оцінення ком-
петентності аудиторів
Повна аналогія (адекватність)
міжнародному стандарту ISO
19011:2002, IDT. Варто вико-
ристовувати як зразок, аналог
уніфікованої нормативної ме-
тодології
3 Національний стандарт України
«Системи екологічного управління
й аудиту» (необхідно розробити і
запровадити в практику).
Уніфікований галузевий, корпора-
тивний рівень еколого-ауди тор-
ської діяльності в межах галузевих,
корпоративних систем екологічно-
го управління із застосуванням
принципу «забруднювач платить»
Директива ЄС № 761/2001
EMAS «Системи екологічно-
го менеджменту й аудиту».
ДСТУ ISO 14001-97, 14004-
97 «Системи управління на-
вколишнім природним сере-
довищем»
4 Система галузевих, корпоративних
нормативних документів (правил,
положень, порядків). «Програми
(галузеві) і центри здійснення еко-
логічних аудитів»
Галузеве, корпоративне управлін-
ня програми екологічного аудиту в
енергетиці, транспорті, будівни-
цтві, промисловості тощо
ДСТУ ISO 19011:2003 «На-
станови щодо здійснення
ауди тів систем управління
якістю та/чи екологічного
управління»
5 Територіальні (регіональні) норма-
тивні документи «Територіальні
програми і центри екологічного ау-
диту» (необхідно розробити і за-
провадити в практику)
Управління програмами екологіч-
ного аудиту природоохоронних
те риторій, територій розміщення
ТПВ, зон відчуження тощо
ДСТУ ISO 19011:2003, ДСТУ
ISO 14015:2005 «Екологічне
оцінювання ділянок та орга-
нізацій»
6 Державний стандарт України (роз-
робити і запровадити) «Порядок
проведення обов’язкового екологіч-
ного аудиту згідно з чинним зако-
нодавством»
Для проведення комплексного еко-
логічного аудиту екологічно небез-
печних об’єктів або видів діяльності,
які становлять підвищену еко ло-
гіч ну небезпеку, у випадках, перед-
бачених Законом України «Про
екологічний аудит»
Закон України «Про еколо-
гічний аудит»
7 Рішення Кабінету Міністрів (підго-
тувати і запровадити) щодо «Поло-
ження про національну систему
підготовки, оцінення і поліпшення
компетентності екологічних ауди-
торів»
Визначення порядку діяльності
Еко лого-аудиторського акредитацій-
ного органу і базового на вчаль но-
ме тодичного закладу (Державної
екологічної академії після диплом-
ної освіти та управління Мінеколо-
гії України)
Закон України «Про еколо-
гічний аудит» (нова редакція)
ДСТУ ISO 19011:2003 «На-
станови щодо здійснення ау-
дитів систем управління якіс-
тю та/чи екологічного управ-
ління»
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4 49
представлено структуру національної систе-
ми законодавчого і нормативно-правового
забезпечення еколого-аудиторської діяль-
ності, яка відповідає вимогам гармонізації до
міжнародних і європейських стандартів, ре-
гламентів, принципів стійкого розвитку.
Таким чином, системний екологічний ау-
дит — це не тільки один з ефективних
функціональних засобів постійного вдоско-
налення екологічних політик корпорацій,
галузей, громадських органів, влади. Це,
власне, системний інструментарій екологі-
зації суспільства, програма його екологічно
збалансованого, безпечного розвитку. Еко-
логічний аудит демонструє можливості,
ефективність застосування системного під-
ходу, системної методології у практиці, для
подолання не тільки екологічних, але й
економічних, технологічних проблем ви-
робництва, господарювання, природокорис-
тування, енергоефективності. Саме через
екологічний аудит унаочнено справедли-
вість і достовірність засад збалансованого
розвитку: все екологічне є економічним;
все економічне є екологічним, все екологіч-
не є соціальним.
СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОАУДИТУ
Вважаємо за доцільне акцентувати увагу
на принципових особливостях здійснен-
ня еколого-аудиторської діяльності в Украї-
ні у сферах господарювання, для яких еко-
логічний аудит обов’язковий. Це зумовлено,
по-перше, значною фізичною і моральною
зношеністю основних фондів, стан яких
можна охарактеризувати як еколого-техно-
генно небезпечний. По-друге, процес масш-
табної приватизації в Україні проведено без
адекватної екологічної інвентаризації об’єк-
тів приватизації, що дозволило знехтувати
їх екологічною модернізацію, порушувати
вимоги екологічної безпеки, «чистоту» ви-
робництва і господарювання. Екологічний
аудит підштовхне об’єкти, котрі становлять
підвищену еколого-техно генну небезпеку,
до екологічної модернізації, щоб запобігти
катастрофам. Саме такі правові засади за-
провадження обо в’яз кового (поряд із тради-
ційною добровільною формою) екологічно-
го аудиту має створити нова редакція Зако-
ну України «Про екологічний аудит». Це
має посилити інвентаризаційну роль еколо-
гічного аудиту в розробленні й реалізації га-
лузевих, регіональних, корпоративних про-
грам «чистого» виробництва, господарюван-
ня, програм екологічної модернізації прива-
тизованих підприємств.
Еколого-аудиторська діяльність має по-
ставити заслін нехтуванню екологічними
вимогами в процесі приватизації, переда-
чі в тривалу оренду чи концесію об’єктів,
що становлять підвищену екологічну не-
безпеку. У певних випадках проведення
екологічного аудиту, врахування екологіч-
ного стану об’єкту, що його передають або
повертають у державну/комунальну влас-
ність, може відіграти вирішальну роль у
формуванні його ціни.
Застосування нового законодавства про
екологічний аудит сприятиме створенню і
впровадженню систем екологічного менедж-
менту в різних галузях економіки України,
поширенню екологічного страхування не-
безпечних для довкілля видів діяльності й
об’єктів, упровадженню екологічної паспор-
тизації об’єктів господарської діяльності.
ПЛЮС ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА
Окремо згадаємо про проблему, яка стоїть
нині перед освітянами, щодо всеосяжної
системної екологізації суспільства, всіх сфер
життєдіяльності, їх збалансованого розви-
тку. По-перше, освіта має стати екологізова-
ною, щоб готувати екологічно освічених ке-
рівників, інженерно-технічних спеціалістів,
юристів тощо. По-друге, безперервна еколо-
гічна освіта має стати одним із функціональ-
них механізмів будь-якої системи управлін-
ня (управління міждисциплінарними зна-
ннями, екологічною компетент ністю управ-
лінського персоналу).
У такому розумінні системної екологі-
зації професійної діяльності управлінців
будь-якого рівня варто трактувати роль
50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4
екологічних аудиторів як фахових систем-
них менеджерів у сфері екологізації (есо-
top-management).
У системному впровадженні екологіч-
ного аудиту вже закладено необхідність
перманентного навчання персоналу об’єкта
аудиту. За своєю методологічною суттю
аудит — це навчально-практичне виявлен-
ня конкретних проблем екологізації будь-
якої діяльності, тобто процес інтеграції
освіти і практики. Саме такий принцип без-
перервного навчання описано в Стратегії
ЄЕК ООН з освіти заради збалансованого
розвитку. Тож підготовка (базова професій-
на, менеджерська, спеціальна аудиторська)
екологічних аудиторів має відповідати най-
вищим уніфікованим міжнародним вимогам,
що викладені в міжнародному (відповід но й
національному) стандарті ISO19011:2002,
IDT у розділі «Компетентність та оціню-
вання аудиторів». Їм має відповідати і на-
ціональна система підготовки, оцінювання
екологічних аудиторів. Вона має функціо-
нувати на єдиній міжнародній методологіч-
ній, процесній, організаційній базі з ураху-
ванням регіональних, галузевих особливос-
тей, що забезпечить міжнародну адекват-
ність і легітимність сертифікатів на право
здійснення екологічних аудитів. Цим вимо-
гам відповідає — Державна екологічна ака-
демія післядипломної освіти та управлін-
ня Мінекології України, яка вже сьогодні
має потужний науково-освітній потенціал,
практичний досвід підготовки екологічних
аудиторів у різних сферах господарювання
і виробництва, уособлюючи собою міжву-
зівську і міжгалузеву співпрацю, інтегра-
цію на єдиних методологічних засадах сис-
темної екологізації сфер життєдіяльності,
зокрема з використанням системної мето-
дології екологічного оцінювання — аудиту-
вання.
Вчені академії брали участь у підготов-
ці Концепції розвитку екологічної освіти в
Україні, проекту Закону «Про екологічний
аудит», здатні запропонувати Урядові Кон-
цепцію національної системи підготовки і
підвищення кваліфікації екологічних ауди-
торів на методологічних принципах Стра-
тегії ЄЕК ООН з освіти заради збалансо-
ваного розвитку (sustainable development),
що відповідає вимогам міжнародних стан-
дартів.
Правове посилення ролі екологічного
аудиту щодо реалізації екологічної полі-
тики збалансованого розвитку і природо-
користування посилить вимоги до вико-
навців екологічного аудиту, їх професійної
підготовки, оцінювання компетентності,
сертифікації та акредитації на право про-
ведення екологічного аудиту.
У новій редакції Закону України «Про
екологічний аудит» слід чітко визначи-
ти правові вимоги до базової вищої освіти
екологічних аудиторів як системних мене-
джерів високої кваліфікації, бо саме екоау-
дитори безпосередньо організовують аудит
і для виконання технічних завдань залу-
чають технічних експертів. Менеджерська
чи управлінська підготовка (перепідготов-
ка) екологічних аудиторів потребує оволо-
діння складною міждисциплінарною сис-
темою правових, екологічних, соціально-
психологічних, економічних, інформацій-
них знань; потребує тренінгу особливих
якостей, визначених у міжнародних стан-
дартах. На поточний час таку міждисциплі-
нарну підготовку екоаудиторів в Україні
ніхто не проводить, бо немає затверджених
на рівні Кабінету Міністрів (Міносвіти і
Мінекології) міжгалузевих адекватних ква-
ліфікаційних вимог до екоаудиторів і від-
повідних навчальних програм. ДЕА вже на-
копичила достатній для розроблення вка-
заних вимог досвід еколого-аудиторської
діяльності і здатна їх підготувати і впрова-
джувати.
Необхідно також упорядкувати право-
ві засади сертифікації на право здійснення
екологічного аудиту. Екологічний аудитор
повинен мати два сертифікати: кваліфіка-
ційний сертифікат (диплом) спеціаліста чи
магістра з екологічного аудиту відповідної
галузевої кваліфікації, наприклад, аудит
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 4 51
об’єктів енергетичної галузі, і сертифікат
на право здійснення екологічного аудиту,
який потрібно періодично підтверджува-
ти у визначеному Законом порядку, адек-
ватному міжнародному чи європейському.
Нині такий порядок регламентують накази
Мінекології, що суперечить принципові не-
залежності екологічного аудиту.
ВИСНОВКИ
З акон України «Про екологічний аудит»
лише почав працювати. Перший досвід
його застосування виявив чимало прога-
лин, проблемних питань, які слід залагоди-
ти, підготувавши нову редакцію документа.
Однак це лише вершина айсбергу. Активне
розширення галузей застосування екоауди-
ту зумовить розвиток відповідного законо-
давства, запровадження норм екоаудиту,
чітке визначення сфер, де його застосову-
ватимуть. Суттєвий поштовх еколого-ау ди-
торській діяльності могло би дати методич-
не забезпечення цієї нової для нас сфери.
На сьогодні таке забезпечення практично
відсутнє. Кілька наказів Мінекології охо-
пили лише стадію організації екоаудиту
(порядок складання кваліфікаційних іспи-
тів, отримання сертифікатів, ведення Реє-
стру екологічних аудиторів і юридичних
осіб, що мають право на здійснення еколо-
гічного аудиту), поза увагою залишився
сам екоаудит, немає затверджених тарифів
обо в’яз кової еколого-аудиторської діяль-
ності, що спричиняє низку порушень у
встановленні їхньої вартості. Ці недоліки
слід невідкладно усувати шляхом залучен-
ня до розробок екологічних аудиторів-
практиків.
Законодавство повинно сприяти розвит-
ку екоаудиту, регламентувати суспільні від-
носини, що тут виникають, прогнозувати їх
розвиток, установлювати норми виперед-
жального регулювання. Тільки за цих умов
можна досягти основної мети екоаудиту —
дотримання норм екологічної безпеки, ра-
ціонального природокористування в про-
цесі здійснення господарської та пов’язаної
з нею діяльності, системної екологізації ви-
робництва.
О. Бондар, Г. Білявський,
Ю. Саталкін, М. Пилипчук
ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ:
СВІТОВИЙ ДОСВІД І ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ
Р е з ю м е
Автори аналізують основні етапи становлення і роз-
витку екологічного аудиту, його документальний
супровід. Особливу увагу приділено висвітленню
ситуації в Україні, наголошено на необхідності пра-
вового врегулювання діяльності екоаудиторів, їх-
ньої освітньої підготовки, ведення фахової діяльнос-
ті, яка має на меті допомогти державі в модернізації
потенційно небезпечних для довкілля підприємств.
Також подано аналіз чинного Закону України «Про
екологічний аудит», вказано на його недоліки, пода-
но низку конкретних пропозицій, що зроблять доку-
мент функціональним, дієвим і прозорим, особливо
в плані формування обґрунтованих цін на проведен-
ня державного екоаудиту і поліпшення роботи еко-
аудиторів.
Ключові слова: екологічне законодавство, природо-
охоронний контроль, екологічний менеджмент, тех-
ногенна небезпека, екологізація виробництва, еколо-
гічна освіта.
O. Bondar, H. Biliavskyj,
Yu. Satalkin, M. Pylypchuk
ECOLOGY AUDIT:
WORLD EXPERIENCE AND HOME REALIA
A b s t r a c t
The authors consistently analyze main stages of eco logy
audit forming and growth, its documental escort. Much
attention is paid for Ukrainian situation illuminating,
the necessity of ecoauditing activity law regulation is
accentuated. Ecoauditors’ education, work that should
help the authorities to modernize potentially danger-
ous for environment enterprises are told about. Besides,
the Law of Ukraine «About ecology audit» is analyzed,
its defects are defined. The row of specific propositions
making the document functional, efficacious and trans-
parent, especially as to formation of well-grounded pric-
es on state ecoauditing and improving of ecoauditors’
work, is made.
Keywords: ecology laws, nature saving control, ecology
management, technology danger, ecologization of indust-
ry, ecology education.
|