Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Мартиненко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schriftenreihe:	Право України
Schlagworte:	Захист прав людини і громадянина
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28690
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини / О. Мартиненко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 139-144. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28690
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-286902011-11-17T12:11:12Z Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини Мартиненко, О. Захист прав людини і громадянина 2009 Article Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини / О. Мартиненко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 139-144. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0132-1331 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28690 uk Право України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Захист прав людини і громадянина Захист прав людини і громадянина
spellingShingle	Захист прав людини і громадянина Захист прав людини і громадянина Мартиненко, О. Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини Право України
format	Article
author	Мартиненко, О.
author_facet	Мартиненко, О.
author_sort	Мартиненко, О.
title	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини
title_short	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини
title_full	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини
title_fullStr	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини
title_full_unstemmed	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини
title_sort	основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Захист прав людини і громадянина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28690
citation_txt	Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини / О. Мартиненко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 139-144. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Право України
work_keys_str_mv	AT martinenkoo osnovníprincipireformuvannâorganívvnutríšníhspravâkpreventivnijfaktorporušenʹpravlûdini
first_indexed	2025-07-03T08:48:52Z
last_indexed	2025-07-03T08:48:52Z
_version_	1836614976765165568
fulltext	139• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © О. Мартиненко, 2009 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ПРЕВЕНТИВНИЙ ФАКТОР ПОРУШЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ О. МАРТИНЕНКО доктор юридичних наук, доцент, начальник управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ — помічник Міністра МВС України Більшість фахівців у сфері полі% цеїстики розглядають реформу% вання органів внутрішніх справ (далі — ОВС) як обов’язкову умову становлення правової держави та фор% мування дієвої системи забезпечення прав людини. Протягом останніх років організаційно%правові питання процесу реформування ОВС України були предметом розгляду в численних працях вітчизняних науковців, у тому числі М. Ануфрієва, О. Бандурки, О. Негодченка, О. Ярмиша. Проте аналіз основних принципів реформу% вання з точки зору їх відповідності вимогам захисту прав людини у діяль% ності сучасної поліції залишається предметом, що потребує на додаткову увагу. З урахуванням відмінностей у ста% тусі європейських поліцейських інституцій та вітчизняних правоохо% ронних органів слід зауважити, що визначення статусу та ролі поліції в європейському суспільстві є результа% том тривалого реформування поліцей% ських інституцій, відправною точкою якого стали принципи, закладені у 1979 р. «Декларацією про поліцію» та Європейському кодексі поліцейської етики 2001 р. Розуміючи основну функцію поліції як сприяння у забез% печенні безпечного та справедливого соціального оточення, в якому права і відповідальність індивідуумів, сімей та громад відповідним чином збалан% совані, європейське суспільство вису% нуло перед національними урядами завдання реформування поліції в про% фесійний деполітизований і ефектив% ний інститут, що ґрунтується на прин% ципах верховенства закону, ринкової економіки і толерантності стосовно культурних, релігійних та етнічних груп. Для більшості країн Європейського Союзу виконання цих вимог стало можливим за умови реформування, яке відбувалося за такими провідними принципами, як: верховенство закону; деполітизація; демілітаризація; децен% тралізація; підзвітність та прозорість у роботі; тісна співпраця з населенням та місцевими громадами; професійна підготовка персоналу [1, 10–12]. Зва% жаючи на те, що процес перетворень 140 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Мартиненко ОВС України, ініційований у березні 2008 р. відповідним Указом Президен% та № 245/2008, має здійснюватися в руслі європейської правової доктрини в галузі дотримання прав людини пра% воохоронними органами, доцільно розглянути зміст зазначених прин% ципів, які можуть бути покладені в ос% нову реформування національних правоохоронних органів. Верховенство закону. При здійс% ненні своїх функцій органи внутріш% ніх справ повинні діяти тільки на підставі закону, дотримуватись особи% стих прав громадян і не вчиняти довільних або протиправних дій. Це є основним принципом для правової держави й діяльності силових струк% тур в умовах демократії. Забезпечене у такий спосіб верховенство закону в діяльності ОВС має зосереджуватися не лише на тому, що робиться, а й на тому, як це робиться. Це також перед% бачає, що ті, хто створює, тлумачить або застосовує закон, самі йому підко% ряються. Від персоналу органів внутрішніх справ очікується, що він буде прикладом у слідуванні законам, застосування яких він забезпечує. При виконанні своїх обов’язків по% садові особи правоохоронних органів зобов’язані дотримуватися міжнарод% них норм у галузі прав людини, імпле% ментованих державою у встановлено% му порядку, а також рішень міжнарод% них організацій, до виконання яких приєдналася держава (ООН, ОБСЄ, Рада Європи тощо), про що в націо% нальних законодавствах повинні бути відповідні положення [2, 43–45]. Принцип верховенства закону передбачає також першочергове закріплення у законодавчих актах мак% симально деталізованого спектру зав% дань, функцій та повноважень, що має зменшити ризик зловживання право% охоронцями власними дискреційними повноваженнями та як результат — мінімізувати ризик порушення закону. Останнє положення є особливо акту% альним для нормативної бази діяль% ності ОВС України, яка відрізняється надзвичайною різноманітністю законо% давчих, міжвідомчих та відомчих норм з дисбалансом на користь останніх, що на практиці призводить до суперечно% стей між законним і підзаконним рівнями регулювання роботи персона% лу. Доволі ефективним заходом у цьому разі, як засвідчує практика євро% пейських країн, є максимальна регла% ментація дій посадових осіб шляхом розроблення деталізованих норматив% но%правових актів, настанов, рекомен% дацій, що передбачають усі можливі варіанти поведінки персоналу в стан% дартних та нестандартних ситуаціях [3, 417]. Деполітизація. Якщо проаналізува% ти діяльність поліцейських структур різних країн, то навряд чи знайдемо хоч будь%який приклад повної неза% лежності органів внутрішніх справ від політики, або «повної деполітизації». До найбільш відвертих способів мані% пулювання належать спроби політич% них лідерів змусити поліцію викону% вати певні завдання, не передбачені законом та не підкріплені легітимни% ми рішеннями державних органів вла% ди. Такими ж відвертими є випадки створення або ліквідації окремих під% розділів поліції для досягнення політичних та особистих цілей цих лідерів. Іншим прикладом є постійна тенденція призначати на керівні поса% ди поліції осіб, від яких очікується політична відданість та групова ло% яльність до певних політичних партій або громадських груп. Таким самим прикладом маніпу% ляції можна вважати процес регулю% вання етнічного, гендерного чи релігій% ного складу поліції, оскільки якісний 141• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ПРЕВЕНТИВНИЙ ФАКТОР… склад персоналу завжди відображає політичні тенденції урядів. Більш заву% альовано виглядають численні прикла% ди безперервного оновлення законо% давства про поліцію з приходом до вла% ди нових лідерів, перегляду ними пріоритетів та стратегії реформування органів внутрішніх справ, зміни підходів до підготовки персоналу тощо. Існування наведених прикладів, на жаль, є цілком закономірним явищем, оскільки поліція завжди і всюди є ча% стиною політики. Робота поліції є обов’язковим суб’єктом внутрішньої політики і саме через політичні проце% си набувають своєї чинності та закріп% люються у національному законо% давстві нові моделі поліцейської діяльності. Тобто реформа органів внутрішніх справ — це завжди полі% тичний процес. І говорячи про де% політизацію органів внутрішніх справ, ми маємо розуміти, що може йтися не про абсолютну їх незалежність від політики, що є неможливим навіть те% оретично, а про те, щоб політичний вплив був мінімізований у практиці роботи правоохоронних органів. Шляхами такої мінімізації може бути: заборона на членство у політич% них партіях для працівників органів внутрішніх справ та носіння ними політичних значків і символів; заборо% на на діяльність політичних партій у приміщеннях поліції, на обговорення політичних питань під час службових нарад; обмеження на надання політич% ним партіям підтримки з боку персо% налу поліції. Сутність принципу деполітизації, таким чином, полягає у вимозі до національних урядів розробити дієві механізми, що мають забезпечити не% доторканність і захист системи орга% нів внутрішніх справ від можливого тиску з боку політичних структур та зробити мінімальним негативний вплив політичних факторів на ефек% тивність роботи поліції. Демілітаризація. Вихідним поло% женням цього принципу є розуміння того, що поліція, виконуючи у суспіль% стві сервісну функцію та сприймаючи громадян як клієнтів та партнерів, повинна мати іншу організаційну структуру, ніж військові підрозділи. Проте досвід Центральної та Пів% денно%Східної Європи вказує на те, що найнебезпечнішою є не стільки міліта% ризована структура поліцейських під% розділів, скільки спорідненість внут% рішньої культури армії та поліції як наслідок тоталітарної, мілітаризованої системи радянського періоду. У тота% літарних державах поліція як частина військової структури повністю перей% має військові цінності, систему стосун% ків, стереотипи поведінки. У період ре% формування позбутися цього історич% ного багажу доволі складно, тому часто поліція продовжує використовувати цілком мілітаризовану тактику охоро% ни правопорядку та стиль управління персоналом [1, 28–35]. Децентралізація. Сучасною те% орією управління децентралізація роз% глядається як один із основних управ% лінських механізмів підвищення гнуч% кості, ефективності органів влади, так само як і засіб захисту інтересів грома% дян від свавілля держави. Цей прин% цип вимагає саме управлінських, а не структурних змін, оскільки результа% том його втілення має стати децент% ралізація прийняття рішень, відпові% дальності та розподілу ресурсів, які є необхідними для ефективного та оперативного реагування поліції на місцевому рівні. Реалізація принципу децентралізації традиційно вбачається у започаткуванні в національних си% стемах правоохоронних органів під% розділів муніципальної поліції. Під муніципальною поліцією за% звичай розуміють поліцейські форму% вання, створені органами місцевого 142 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Мартиненко самоврядування різних рівнів і які пе% ребувають у їхньому безпосередньому підпорядкуванні. Обсяг повноважень муніципальної поліції у різних краї% нах неоднаковий. У більшості євро% пейських країн на неї покладено нагляд за безпекою дорожнього руху, санітарним станом населених пунктів, порядком на ринках, виконанням роз% поряджень міської влади. Водночас вона відіграє роль своєрідного дубле% ра і резерву національної поліції. У Великій Британії, Німеччині й США навпаки, муніципальною полі% цією виконується основний обсяг правоохоронної діяльності із забезпе% чення правопорядку [4, 71–74]. Важливим є й те, що фінансування муніципальної поліції здійснюється переважно за кошти місцевої влади, що надає державному бюджету більшу стратегічну ініціативу. Муніципаліте% ти, наприклад, можуть мати право вирішувати питання щодо відкриття або закриття поліцейських дільниць, призначати керівників місцевих під% розділів поліції, порушувати питання щодо перевірки діяльності місцевої поліції, визначати розмір фінансуван% ня поліції та надання їй матеріальних ресурсів, визначати основні напрями роботи поліції. Підзвітність та прозорість у роботі. Проблема встановлення підзвітності в роботі правоохоронних органів вирі% шується шляхом визначення механіз% мів, за якими суспільство може кон% тролювати дії правоохоронців та бути впевненим, що вони діють у рамках закону. Одним із таких механізмів по% стають органи державної влади, які здійснюють так званий «зовнішній» контроль за діяльністю органів внут% рішніх справ — органи судової влади, прокуратури, комітети уряду, місцеві органи самоврядування, офіс омбудс% мена. Іншим механізмом є підрозділи «внутрішнього» контролю — відділи внутрішніх розслідувань, службових перевірок, розгляду скарг громадян на дії поліцейських тощо. Взаємодія форм зовнішнього та внутрішнього контролю дає змогу гарантувати на% лежний рівень підзвітності поліції державним установам у цілому. Проте у демократичному суспільстві, крім відомчого та державного контролю, набуває своєї виняткової важливості елемент громадського цивільного кон% тролю як гарантія рівноправної участі населення в процесі управління дер% жавою. Принцип підзвітності суспільству, таким чином, розглядає наявність дер% жавного, громадського та відомчого контролю над діями поліції, а також готовність та відкритість самої поліції до здійснення таких форм контролю. Передбачається, що на вимогу заса% дам прозорості органи внутрішніх справ започатковують окремі посади або ж навіть окремі підрозділи щодо зв’язків із громадськістю та міжнарод% них відносин. Цим забезпечується оперативне інформування громадян щодо діяльності та результатів роботи органів внутрішніх справ у цілому, зменшення дистанційованості у сто% сунках поліції з населенням шляхом проведення інформаційних кампаній, започаткування «гарячих ліній», спе% ціалізованих рубрик у засобах масової інформації. Поліція також має розробити ефек% тивні механізми розслідування випад% ків, коли права громадян порушують% ся в результаті непрофесійних або протиправних дій правоохоронців. У населення, у свою чергу, має бути доступ до інформації щодо розсліду% вання правопорушень, вчинених поліцейськими. На правах загального доступу мають також перебувати інформаційні матеріали та документи 143• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ПРЕВЕНТИВНИЙ ФАКТОР… щодо планів та результатів роботи поліцейських підрозділів, загального бюджету та витрат, характеристик персоналу поліції (за віком, статтю, рівнем освіти та кваліфікації), кон% тактна інформація посадовців тощо. Тісна співпраця з населенням та місцевими громадами. Як свідчить досвід реформування європейських правоохоронних структур, процеси де% політизації та демілітаризації майже автоматично призводять поліцейські організації до відмови від іміджу «про% фесійних борців із злочинністю» та переорієнтації поліцейської діяль% ності здебільшого на профілактику правопорушень. Відповідним чином тактика охорони правопорядку дедалі менше пов’язана із застосуванням си% ли та протистоянням населенню. Згідно з принципом, що розгля% дається, поліцейські агенції, не від% мовляючись від виконання основного завдання — охорони громадського по% рядку — мають змістити основний акцент своєї роботи на зв’язок із насе% ленням, оскільки без активної та зацікавленої підтримки громадян роз% криття і профілактика злочинів є малоперспективною справою. При цьому ключовою фігурою превентив% ної діяльності стає не «поліцейський% борець із злочинним світом», а «полі% цейський%тренер», головним завдан% ням якого має бути навчання і кон% сультування громадян, які не бажають стати жертвою злочинних посягань. Правоохоронна діяльність, таким чи% ном, зосереджується на безпосереднь% ому та довгостроковому обслугову% ванні населення у сфері підвищення його безпеки [5, 30–33]. Співпраця із населенням потребує, таким чином, зміни діяльності органів внутрішніх справ, коли пріоритету на% буває не реагування на кримінальні прояви, а участь у вирішенні усього комплексу проблем, що виникають у населення конкретної місцевості у сфері дотримання закону. Від поліції очікується прояв інтересу не лише до інформації, яка стосується правопору% шень, а й до потреб громадян, їх проблем та ускладнень стосунків, які становлять підґрунтя для загострення криміногенної ситуації. Серед критеріїв оцінки ефектив% ності роботи поліцейських підрозділів також мають відбутися зміни. Як найбільш суттєві критерії, мають роз% глядатися якість реагування на пові% домлення населення, якість стосунків громадян із працівниками поліції, ак% тивність поліцейського персоналу у вирішенні поточних проблем меш% канців району, різноманітність заходів з метою зміцнення правопорядку, інтенсивність робочих зв’язків із орга% нами самоврядування, державної вла% ди, засобами масової інформації. Професійна підготовка персоналу. До персоналу поліції традиційно пред’являються більш суворі вимоги та обмеження — від умов прийому на ро% боту до реалізації прав людини. Це пов’язано, насамперед, із тим, що саме поліцейські найчастіше пов’язані з ви% конанням рішень державної влади у вигляді примусу та відповідальністю. При цьому авторитет державної влади залежить від індивідуальної профе% сіональної компетенції правоохоронця. Саме тому європейські стандарти передбачають, що прийнятий на служ% бу поліцейський повинен пройти у повному обсязі не лише загальну, про% фесійну та службову підготовку, а й отримати відповідний інструктаж із соціальних проблем, демократичних свобод, прав людини і, зокрема, з Європейської конвенції з прав люди% ни. На практиці означений інструктаж може формуватися у вигляді семінарів або спеціальних навчальних курсів із гуманітарного права [3, 61]. 144 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Мартиненко Сервісна спрямованість діяльності поліції має додатково передбачати: створення спеціальної системи щоден% ного навчання і контролю персоналу, яка є комбінацією таких форм, як що% денне коротке обговорення проблем, що виникли, та розгляд практичних ситуацій; тренінг у сфері застосування норм права і дотримання етичних принципів; обмін індивідуальним по% зитивним досвідом. Особлива увага у професійній підготовці персоналу має бути приділена критеріям відбору кан% дидатів на посади працівників органів внутрішніх справ. Очкується, що до кандидатів на керівні посади полі% цейські агенції створюють спеціальні, більш відповідальні з точки зору вимог суспільства, критерії відбору. Такими критеріями можуть бути: лідерські якості кандидата, його вміння піклува% тися про професійне зростання підлег% лих, елементи стратегічного мислення, толерантність до впровадження ген% дерної та етнічно%збалансованої кадро% вої політики. Додатковою умовою відбору на посади керівників полі% цейських підрозділів може бути участь у кадрових та екзаменаційних комісіях представників місцевої громади, не% урядових організацій, органів місцево% го самоврядування [5, 173]. Проведений аналіз основних прин% ципів реформування європейських поліцейських підрозділів окреслює перед вітчизняними фахівцями голов% ні напрями, за якими має формувати% ся стратегія перетворень ОВС України на сучасну правоохоронну структуру сервісного типу. ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ 1. Реформування поліції в країнах Центральної та Східної Європи : процес і прогрес / за ред. М. Ка$ паріні, О. Мареніна. — К., 2005. — 296 с. 2. Діяльність поліції в посткомуністичних суспільствах / пер. з англ. — К., 2006. — 248 с. 3. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины. — Х., 2005. — 468 с. 4. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран. Организационно$правовые основы, стратегия и так$ тика деятельности. — М., 1999. — 288 c. 5. Neyroud P., Beckley A. Policing, Ethics and Human Rights. — Cullompton, 2001. — 235 p. Видавничий Дім «Ін Юре» пропонує: Міжнародна поліцейська енциклопедія. Т. І: Теоретико/ методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології / відп. ред. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій та ін. — К., 2003. — 1232 с. Том присвячено розкриттю доктринальних проблем поліцейських відно$ син, власне, поліцейському праву, яке розвивається з XVII—XIX ст. Поліцей$ ське право розглядається у контексті забезпечення правопорядку, а поліцей$ ська діяльність — у контексті охорони громадського порядку через адміністра$ тивний нагляд. Особлива увага приділяється якості поліцейської служби. Міжнародна поліцейська енциклопедія. Т. ІІІ: Поліцейський менеджмент : історія та сучасність / відп. ред. : Ю. І. Римарен/ ко, Я. Ю. Кондратьєв, Є. М. Моісеєв та ін. — К., 2006. — 1192 с. Том присвячено актуальним проблемам поліцейського менеджменту у контексті школи «людських відносин», організаційної культури, стратегічних концепцій управління персоналом міліції, моніторингу та впровадженню передових тенденцій діяльності у поліцейську практику. Розраховано на курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів системи МВС, магістрів, ад’юнктів, працівників правоохоронних органів тощо. Замовляйте видання за телефонами: (44) 537�51�20, 537�51�21 або електронною поштою sales@inyure.kiev.ua http://shop.inyure.kiev.ua

Основні принципи реформування органів внутрішніх справ як превентивний фактор порушень прав людини

Institution

Ähnliche Einträge