Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Ільченко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Назва видання:	Право України
Теми:	Захист прав людини і громадянина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28691
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні / І. Ільченко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 145-148. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-28691
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-286912011-11-17T12:13:15Z Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні Ільченко, І. Захист прав людини і громадянина 2009 Article Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні / І. Ільченко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 145-148. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0132-1331 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28691 uk Право України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Захист прав людини і громадянина Захист прав людини і громадянина
spellingShingle	Захист прав людини і громадянина Захист прав людини і громадянина Ільченко, І. Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні Право України
format	Article
author	Ільченко, І.
author_facet	Ільченко, І.
author_sort	Ільченко, І.
title	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні
title_short	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні
title_full	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні
title_fullStr	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні
title_full_unstemmed	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні
title_sort	деякі питання застосування конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики європейського суду з прав людини в україні
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Захист прав людини і громадянина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28691
citation_txt	Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні / І. Ільченко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 145-148. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Право України
work_keys_str_mv	AT ílʹčenkoí deâkípitannâzastosuvannâkonvencííprozahistpravlûdiniíosnovopoložnihsvobodtapraktikiêvropejsʹkogosuduzpravlûdinivukraíní
first_indexed	2025-07-03T08:48:55Z
last_indexed	2025-07-03T08:48:55Z
_version_	1836614979984293888
fulltext	145• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © І. Ільченко, 2009 Більше 10 років минуло з моменту ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі — Конвенція) Вер% ховною Радою України 17 липня 1997 р., а кількість рішень, винесених Європейським судом з прав людини (далі — Європейський суд) проти України, значною мірою не змен% шується. Протягом 2001–2007 рр. (ста% ном на 25 грудня 2007 р.) у справах проти України Європейським судом було винесено 370 рішень щодо суті та затверджено Європейським судом 41 дружнє врегулювання. У 2006 р. випла% чена справедлива сатисфакція станови% ла понад 9,3 млн грн. Зокрема, спра% ведлива сатисфакція, присуджена Європейським Судом у справі «На% уменко проти України» становила 20 500 євро, у справі «Тімотієвич проти України» — 25 000 євро, у справі «Гон% гадзе проти України» — 100 000 євро, у справі «Совтрансавто Холдінг проти України» — 625 000 євро. Очевидно, що не виникає сумніву в необхідності застосування судами України Конвенції та практики Євро% пейського суду з метою запобігання в подальшому порушень Україною своїх зобов’язань. Проте на практиці вини% кає ряд питань у процесі застосування положень Конвенції та практики Європейського суду. Оскільки Конвенція не передбачає будь%якого конкретного шляху засто% сування її норм, обсяги введення Кон% венції в дію через національне право істотно відрізняються у різних країнах Європи [1]. В одних країнах правова традиція схиляється до застосування підходу «монізму», який відображає прагнення звести до мінімуму відмін% ності між національним і міжнародним правом та передбачає пряме «вживлен% ня», інкорпорування Конвенції в ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД ТА ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ І. ІЛЬЧЕНКО головний спеціаліст експертно�методичного відділу Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (Дипломатична академія при МЗС України) Коли я вирушаю до якоїсь країни, дивлюсь не на те, чи є там хороші закони, а на те, чи виконуються існуючі, оскільки хороші закони є всюди. Ш. Монтеск’є 146 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • І. Ільченко національне право. В інших країнах традиція віддає перевагу «дуалізму», який чітко розмежовує національне і міжнародне право, де Конвенція функціонує як самостійний акт. Немає потреби давати короткий виклад різ% них традицій, але можна навести кілька прикладів для подальшого аналізу си% туації в Україні. Зокрема, Австрія нада% ла Конвенції конституційний статус, тобто Конвенція в цій країні має пріоритет щодо норм національного права. У Бельгії, Франції, Нідерландах та Швейцарії положення Конвенції, які не інкорпоруються в законодавство держав, мають пряму дію в національ% ному праві та пріоритет щодо невідпо% відних їм положень національного законодавства. У Німеччині та Італії положення Конвенції, які мають пряму дію, часто функціонують як норми ординарного законодавства, тобто мають пріоритет щодо положень тих законодавчих ак% тів, які вступили в дію до набуття Кон% венцією чинності в національному праві. У 1987 р. Федеральний консти% туційний суд Німеччини постановив, що, як правило, Конвенція переважає над законодавством, прийнятим після набуття нею чинності, якщо лише чітко не встановлено, що законодав% чий орган висловив протилежну волю, а також що Основний Закон повинен тлумачитися у світлі Конвенції [2]. Для судів України застосування Конвенції та практики Європейського суду набули особливої актуальності з прийняттям 23 лютого 2006 р. Закону України «Про виконання рішень та за% стосування практики Європейського суду з прав людини» (далі — Закон про виконання), який містить чис% ленні резолюції Комітету Міністрів Ради Європи [3]. В Україні Конвенція має такий са% мий статус, як й інші законодавчі акти, тобто є частиною національного зако% нодавства України згідно із положен% ням ст. 9 Конституції, яка проголошує, що «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верхов% ною Радою України, є частиною націо% нального законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відпо% відних змін до Конституції України». Слід також зазначити, що з огляду на ч. 1 ст. 22 Конституції, яка визна% чає, що «права і свободи людини й громадянина, закріплені цією Консти% туцією, не є вичерпними», є всі підста% ви стверджувати, що у разі, коли гарантії прав людини, що зафіксовані у Конвенції, з тієї чи іншої причини залишилися неповними у Конституції України, пріоритет отримують саме Конвенція та практика Європейського суду. За наявності колізій між нормами національного законодавства України та Конвенції пріоритетному застосу% ванню підлягають саме норми Кон% венції як міжнародного договору. На користь цієї позиції можна навести такі аргументи. По%перше, діє міжнародний прин% цип добросовісного виконання держа% вою своїх міжнародних зобов’язань, який фактично закріплений у ст. 8 Кон% ституції України. Останній закріпився у процесі зміцнення міжнародних тен% денцій «застосування примату міжна% родного права». Цей принцип визначе% ний, зокрема: у ст. 26 Віденської кон% венції «Про право міжнародних дого% ворів» 1969 р. (ратифікована Україною 14 травня 1986 р.), в якій закріплено, що «кожен чинний договір є обов’язковим для його учасників і повинен добро% совісно виконуватись» (pacta sunt ser� vanda), та ст. 27 зазначеного документа, яка передбачає, що «учасник не може 147• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД… посилатись на положення свого внут% рішнього права як на виправдання для невиконання ним договору»; у ст. 19 За% кону України «Про міжнародні догово% ри України» 29 червня 2004 р., якою визначається: «...якщо міжнародним до% говором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства Украї% ни, то застосовуються правила міжна% родного договору». По%друге, при обґрунтуванні пріо% ритетності норм Конвенції, необхідно зосереджувати увагу на ч. 3 ст. 22 Кон% ституції, згідно з якою «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається зву% ження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Незнання та нерозуміння положень Конвенції та практики Європейського суду стає основною перешкодою у за% стосуванні останньої при вирішенні спорів суддями національних судів. У цьому контексті необхідно з’ясувати такі моменти. По%перше, обов’яз% ковість застосування рішень Європей% ського суду для судів України випли% ває з міжнародних зобов’язань Украї% ни, які вона взяла на себе, ратифіку% вавши Конвенцію та протоколи до неї, адже у частині першій Закону України «Про ратифікацію Конвенції про за% хист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та про% токолів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» прямо зазначається, що Україна пов% ністю визнає «дію на своїй території статті 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спе% ціальної угоди юрисдикції Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосують% ся тлумачення і застосування Кон% венції». По%друге, існує обов’язковість не тільки виконання рішень Євро% пейського суду, постановлених проти країни, а й застосовування Конвенції та практики Європейського суду як джерело права. Зокрема, відповідно до ст. 2 Закону про виконання, рішення Європейсько% го суду є обов’язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвен% ції. При цьому ст. 17 зазначеного Зако% ну визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Кон% венцію та практику Європейського суду як джерело права. Варто наголо% сити, що це означає, що практика Європейського суду стосовно інших країн є обов’язковою для застосування суддями національних судів при вирі% шенні спорів. Здавалося, питань більше не буде, дискусії зникнуть, а сумніви розвіють% ся. Сьогодні не залишилось науковців у цій сфері, які б категорично запере% чували дію судового прецеденту у національній правовій системі Украї% ни, проте залишається питання, яким саме джерелом права може виступити практика Європейського суду: основ% ним чи додатковим? Прецедентне право в Україні ніко% ли, ймовірно, не посідатиме того місця серед джерел права, яке воно посідає в англосаксонській правовій сім’ї, проте заперечувати певних його перспектив у національній правовій системі не варто. При цьому близькими видають% ся слова Голови Верховного Суду США Ч. Хьюза (1862–1948): «Кон% ституція США — це те, що скаже про неї Верховний Суд США». З другого боку, норми Конвенції є нормами пря% мої дії, тому практика Європейського суду створюється і діє в межах її поло% жень та протоколів до неї, засновані на інтерпретації її норм та використову% ються у зв’язку з ними. Рішення Євро% пейського суду як «тінь» інтерпрето% ваної статті Конвенції, що нерозривно пов’язані з нею. Формат Європейської 148 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • І. Ільченко конвенції та механізм, який забезпе% чує функціонування її положень, — практика Європейського суду, створю% ють своєрідне правове коло — Конвен% ція не може існувати без її інтерпре% тації Європейським судом, а Євро% пейський суд не може творити без Конвенції. Поза сумнівом, Конвенція закріп% лює найвищі цінності людства — фун% даментальні права й основоположні свободи людини, інтерпретовані Євро% пейським судом, які становлять ядро як наднаціонального, так і національ% ного права. Тому автором відстоюється позиція, що спільні цінності, про які йдеться, не є витворами певної культу% ри, що змінюються від епохи до епохи, чи суб’єктивними поглядами окремих індивідів, а становлять загальноциві% лізаційну, загальнокультурну цінність, незалежно від націй, ідеологій, релігій. Саме ця обставина дає підстави для визнання пріоритетності норм Кон% венції та практики Європейського суду щодо норм національного законодав% ства, а імплементація Конвенції та практики Європейського суду, безу% мовно, є тим самим довгоочікуваним способом вирішення конфліктів у про% цесі розгляду спорів, що зачіпають права, гарантовані Конвенцією, та по% служить превенцією порушень поло% жень Конвенції нашою державою. ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ 1. Drzemczewski A. European Human Rights Convention in Domestic Law. — 1983; Ress G. The Effects of Judgments and Decisions in Domestic Law // The European System for the Protection of Human Rights. — 1993. — P. 801–851. 2. Ress G. The Effects of Judgments and Decisions in Domestic Law // The European System for the Protection of Human Rights. — 1993. — Р. 831–836. 3. Rec (2004) 5 від 12 травня 2004 р. щодо перевірки узгодженості законопроектів, існуючих законів та адміністративної практики зі стандартами, викладеними в Європейській конвенції з прав людини; Rec (2004) 4 від 12 травня 2004 р. щодо місця Європейської конвенції з прав людини в університетській освіті та професійній підготовці. В законі знайшла відображення правова по$ зиція Суду щодо наслідків, визначена у рішенні «Броньовський проти Польщі», від 22 червня 2004 р. Вийшов друком збірник: Судова практика Європейського суду з прав людини. Рішення щодо України / відп. ред. В. В. Лутковська. — К., 2005. – 480 с. Збірник містить рішення та ухвали щодо прийнятності Європейського суду з прав людини, винесені у справах проти України. Це видання є одним із перших та найбільш повних зібрань таких актів. Видання розраховане на суддів, адвокатів, слідчих, працівників пенітен$ ціарної системи, державної виконавчої служби, юрисконсультів, аспірантів, студентів, а також тих осіб, які мають намір звернутися до Європейського суду з прав людини. Замовляйте видання за телефонами: (44) 537�51�20, 537�51�21 або електронною поштою sales@inyure.kiev.ua http://shop.inyure.kiev.ua

Деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси