Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення
Збережено в:
Дата: | 2009 |
---|---|
Автори: | , |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
Назва видання: | Право України |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28695 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення / Т. Коломоєць, П. Лютіков // Право України. — 2009. — № 10. — С. 175-181. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-28695 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-286952011-11-17T12:24:02Z Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення Коломоєць, Т. Лютіков, П. Пропозиції до законодавства 2009 Article Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення / Т. Коломоєць, П. Лютіков // Право України. — 2009. — № 10. — С. 175-181. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0132-1331 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28695 uk Право України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Пропозиції до законодавства Пропозиції до законодавства |
spellingShingle |
Пропозиції до законодавства Пропозиції до законодавства Коломоєць, Т. Лютіков, П. Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення Право України |
format |
Article |
author |
Коломоєць, Т. Лютіков, П. |
author_facet |
Коломоєць, Т. Лютіков, П. |
author_sort |
Коломоєць, Т. |
title |
Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення |
title_short |
Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення |
title_full |
Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення |
title_fullStr |
Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення |
title_full_unstemmed |
Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення |
title_sort |
проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2009 |
topic_facet |
Пропозиції до законодавства |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28695 |
citation_txt |
Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення / Т. Коломоєць, П. Лютіков // Право України. — 2009. — № 10. — С. 175-181. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
series |
Право України |
work_keys_str_mv |
AT kolomoêcʹt problemipravovogorozmežuvannâadmínístrativnoítagospodarsʹkoíûrisdikcííanalízperedumovviniknennâtamožlivíšlâhiíhviríšennâ AT lûtíkovp problemipravovogorozmežuvannâadmínístrativnoítagospodarsʹkoíûrisdikcííanalízperedumovviniknennâtamožlivíšlâhiíhviríšennâ |
first_indexed |
2025-07-03T08:49:08Z |
last_indexed |
2025-07-03T08:49:08Z |
_version_ |
1836614994286870528 |
fulltext |
175• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
© Т. Коломоєць, П. Лютіков, 2009
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РОЗМЕЖУВАННЯ
АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ
ЮРИСДИКЦІЇ: АНАЛІЗ ПЕРЕДУМОВ
ВИНИКНЕННЯ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ
ЇХ ВИРІШЕННЯ
Т. КОЛОМОЄЦЬ
доктор юридичних наук, професор,
декан юридичного факультету,
заслужений юрист України
(Запорізький національний
університет)
Правотворчий процес у цілому
та законотворчий зокрема, без
сумніву, є одним із найваж%
ливіших напрямів діяльності держави.
Обраний державою той чи інший век%
тор правотворчої діяльності впливає
на подальший процес формування по%
точного законодавства, і як наслідок —
на механізм правового регулювання та
розвиток суспільних відносин у ній.
Уособленням такого вектора, його
чіткою формою є Основний Закон
держави — Конституція. Програмні
норми Конституції, загальні засади,
які закріплені в ній, і є тим самим
законодавчо визначеним напрямом
становлення, розвитку і реформуван%
ня держави та її окремих інститутів.
Підтвердженням наведеної вище тези
є історія державницьких та правотвор%
чих процесів України. Так, за радянсь%
ких часів існувала модель суспільних
відносин, побудована на принципі
пріоритету державних інтересів над
правами та свободами людини і грома%
дянина, що не могло не справити
вплив на розвиток правової доктрини
(у тому числі й адміністративної) та
відповідно — на чинне в той момент
законодавство. Держава, як своєрід%
ний орієнтир нормотворення, доміну%
вала над особистістю, що було харак%
терним для адміністративного, кримі%
нального, цивільного та інших галузей
законодавства. Можна навіть ствер%
джувати, що пострадянська юридична
доктрина і, під її впливом, законода%
вець обслуговували так звану «держа%
воцентристську» ідеологію, в якій дер%
жавницькі інтереси превалювали над
П. ЛЮТІКОВ
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри адміністративного
та господарського права
(Запорізький національний
університет)
176 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
Т. Коломоєць, П. Лютіков
інтересами людини. З проголошенням
незалежності та переходом на концеп%
туально нові моделі управління зако%
нодавча база почала вимагати нових
векторів свого спрямування. Це впли%
нуло на юридичну науку в цілому та
фактично стало новим поштовхом для
наукових досліджень, зокрема адміні%
стративно%правовій сфері. Якщо вести
мову безпосередньо про адміністра%
тивно%правову доктрину, то в її онов%
лену основу була покладена так звана
«людиноцентристська» ідеологія, згід%
но з якою держава має «служити»
людині, забезпечувати пріоритет її
прав, свобод та інтересів. Конституція
України у статтях 1, 3, 6, 8, 21, 22, 55 та
інших закріпила, так би мовити, ос%
новні правила взаємовідносин держа%
ви і людини. Тривалий час реалізація
вказаних конституційних норм на
практиці, на жаль, ускладнювалась
відсутністю належної законодавчої ба%
зи. Нормативний матеріал потребував
уніфікованого, зорієнтованого на
пріоритет прав і свобод людини та до%
тримання принципу верховенства
права законодавчого акта, який основ%
ним своїм завданням має захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно%правових відносин від пору%
шень з боку органів публічної адмі%
ністрації. У результаті різнобічних те%
оретичних досліджень, тривалої зако%
нопроектної роботи було прийнято
КАС України, що став тим норматив%
но%правовим актом, який був покли%
каний забезпечити реалізацію поло%
жень Основного Закону України.
Проте його прийняття мало й інші,
досить суперечливі наслідки. КАС
України можна назвати певним ка%
талізатором загострення наукових
дискусій, які виникають не тільки в
межах предмета адміністративно%пра%
вової науки, але й спричиняють на%
укові суперечки між вченими%адміні%
стративістами, з одного боку, і циві%
лістами — з другого. Зокрема, найза%
пекліші диспути викликає проблема%
тика розмежування адміністративної
та господарської юрисдикцій. Недо%
статня урегульованість тих чи інших
аспектів суспільних відносин, що ви%
никають у цій сфері, та відсутність у
правовій науці єдиного бачення вирі%
шення поставленого наукового за%
вдання з цього питання є підґрунтям
для вироблення недосконалої, неодна%
кової судової практики щодо розме%
жування двох, а то й трьох (у цьому
випадку йдеться про «цивільну» юри%
сдикцію) судових юрисдикцій. У свою
чергу така суперечлива правозасто%
совна практика досить часто викорис%
товується вченими як додатковий ар%
гумент на користь певних варіантів
подолання існуючих проблем, що
створює ще більшу плутанину при
вирішенні цього питання та взагалі за%
водить у «глухий кут» цю дискусію.
Викладене вище зумовило потребу
розглянути передумови виникнення
проблеми правового розмежування
адміністративної та господарської
юрисдикції і на підставі узагальнення
сутності зазначеної проблематики за%
пропонувати власний варіант її
вирішення.
Передумови виникнення проблеми
розмежування адміністративної та
господарської юрисдикції пов’язані
насамперед із набуттям чинності 1 ве%
ресня 2005 р. КАС України [1], поло%
ження якого передбачають розгляд
спорів у сфері господарської діяль%
ності між суб’єктами відповідної
діяльності та органами державної вла%
ди (суб’єктами публічної адміні%
страції), що здійснюється в адміні%
стративних судах. Раніше відповідні
спори розглядали господарські суди
України, керуючись положеннями
177• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ЮРИСДИКЦІЇ…
Закону України «Про судоустрій
України» (ч. 3 ст. 22) [2], ГК [3] та
ГПК України [4]. Певні труднощі
виникали й раніше, однак, як слушно
зазначають М. Бородін та О. Ситник,
вони не були значними, оскільки існу%
вали досить чіткі критерії визначення
юрисдикції спорів, підвідомчих за%
гальним та господарським судам за
суб’єктивним складом правовідносин і
характером спору [5].
Із внесенням змін до чинного зако%
нодавства, зокрема, із прийняттям
КАС України та внесенням певних до%
повнень до ГПК України, суб’єктний
склад правовідносин між сторонами
спору перестав бути беззаперечним
критерієм розмежування підвідомчос%
ті справ, так само як і характер спірних
правовідносин.
Ще більшу плутанину спричинило
внесення змін до КАС України щодо
залишення до остаточного формуван%
ня системи адміністративних судів
спорів, які виникають з господарської
діяльності, за участю суб’єктів влад%
них повноважень, у віданні госпо%
дарських судів. На практиці — це так
звані податкові, земельні справи.
Лист Верховного Суду України
«Щодо застосування господарськими
судами України положень процесу%
ального законодавства стосовно роз%
межування компетенції між адміні%
стративними і господарськими суда%
ми» від 26 грудня 2005 р. № 3.2. —
2005 [6] також констатував існування
проблеми розмежування адміністра%
тивної та господарської юрисдикції,
відсутність можливості на підставі
аналізу чинної редакції КАС України
сформулювати загальне правило щодо
такого розмежування. Саме у цьому
Листі Верховного Суду України за%
пропоновано критерії поділу спорів на
адміністративні та господарські з ура%
хуванням: дефініцій «справа адмініст%
ративної юрисдикції» (ст. 3 КАС
України), «суб’єкт владних повнова%
жень» (ст. 3 КАС України). З огляду
на це, пропонується виокремити певні
категорії справ, розгляд яких, відпо%
відно до статей 1, 4, 17 КАС України
має здійснюватися в порядку адміні%
стративного судочинства: а) спори
осіб із суб’єктом владних повноважень
щодо оскарження його рішення, дій чи
бездіяльності, в яких такий суб’єкт
своїми діями, владними рішеннями
зобов’язує цих осіб вчиняти певні дії,
утримуватися від вчинення певних
дій, нести відповідальність; б) спори
між суб’єктами владних повноважень
з приводу реалізації їхньої компе%
тенції у сфері управління, а також спо%
ри з приводу укладення та виконання
адміністративних договорів. І саме у
цьому Листі Верховного Суду України
вказано, що пріоритет визначення
підвідомчості справ адміністративної
юрисдикції належить Вищому адмі%
ністративному судові України, який є
вищим судовим органом для спеціа%
лізованих адміністративних судів.
Отже, як слушно зазначають І. Ко%
ліушко та Р. Куйбіда, реанімувалася
дискусія, яка існувала на завершаль%
ній стадії прийняття КАС України,
сутність якої полягає у тому, хто ж на%
справді повинен, на підставі чинного
законодавства, розглядати спори, що
виникають з господарської діяльності
за участю суб’єктів владних повнова%
жень [7]. На той момент представники
господарських судів наполягали на не%
обхідності залишення у компетенції
господарських судів спорів, які вини%
кають у сфері контролю за господарсь%
кою діяльністю, зокрема податкових
спорів. Але законодавча гілка влади, в
особі Верховної Ради України, не
підтримала цієї пропозиції, з тих
міркувань, що визначальною характе%
ристикою адміністративних спорів є
178 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
Т. Коломоєць, П. Лютіков
не те, чиї права у них порушено, — пе%
ресічної фізичної особи чи суб’єкта
господарювання, а те, ким і за яких
умов вони порушені, зокрема, органом
публічної адміністрації при здійсненні
ним владних повноважень. Таким чи%
ном, усі адміністративні спори, в тому
числі за участю юридичних осіб та
фізичних осіб%підприємців, віднесли
до юрисдикції адміністративних судів,
хоча тимчасово, до остаточного фор%
мування системи адміністративних
судів України, спори між органами
влади і суб’єктами господарювання
розглядають господарські суди за
правилами адміністративного судо%
чинства.
Ситуація загострилася у процесі
підготовки законопроекту «Про вне%
сення змін і доповнень до КАС Украї%
ни та ГПК України щодо розмежуван%
ня компетенції адміністративних та
господарських судів» (від 12 вересня
2006 р. № 2146), згідно з яким
публічно%правові спори, в яких хоча б
однією зі сторін є суб’єкт господарсь%
кої діяльності, суди розглядатимуть за
правилами господарського судочинст%
ва. Все це зумовило гостру дискусію у
середовищі вчених%юристів, юристів%
практиків стосовно вирішення цього
питання. І насамперед дискусії роз%
горілися щодо підсудності податко%
вих, земельних спорів, укладання і ви%
конання адміністративних договорів
та участі у цьому органів місцевого са%
моврядування, а також спорів, які ви%
никають з відповідних договорів.
Дискусії розгорнулися у науково%
му, публіцистичному та навчальному
середовищі. Якщо для останнього
характерною є певна стриманість і
спрямованість на пошук критеріїв
відповідного розмежування, то у
публіцистичних правничих публіка%
ціях сформувалося два напрями з
діаметрально протилежними шляхами
вирішення проблемного питання роз%
межування. Перша — позиція при%
хильників широкої, універсальної гос%
подарської юрисдикції, друга — при%
хильників розгляду таких справ за
правилами адміністративного судо%
чинства адміністративними судами.
Після детального аналізу позицій при%
хильників обох напрямів, належить
зазначити, що достатньо аргументова%
ною виглядає саме позиція прихиль%
ників другого напряму. На підтверд%
ження цього можна процитувати твер%
дження О. Пасенюка, Голови Вищого
адміністративного суду України, який
аргументовано відстоює свою думку
щодо вирішення цього проблемного
питання у полеміці із С. Демченком —
Головою Вищого господарського суду
України [8].
У полеміці стосовно недоскона%
лості дефініції «адміністративний
договір» та її змістовного наповнення
О. Пасенюк слушно зазначає, що дер%
жавно%правове явище — виконання
органами влади своїх функцій шляхом
укладання з приватними особами до%
говорів, умови яких випливають із
адміністративних прав та обов’язків
контрагентів. Назва такого договору
зумовлена галузевою належністю
норм, що регулюють його правовий
режим. Погоджуючись із позицією
С. Демченка щодо дискусійності при%
роди деяких видів адміністративних
договорів, О. Пасенюк цілком слушно,
на підставі ґрунтовного аналізу науко%
вих праць О. Харитонової, А. Школи%
ка, К. Афанасьєва, зазначає, що кіль%
кість різновидів адміністративних
договорів щодо своєї природи запере%
чень та дискусій не викликає (догово%
ри на отримання спеціального дозволу
на користування певними пільгами
переможця конкурсу та спеціального
уповноваженого центрального органу
виконавчої влади, договір у сфері по%
179• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ЮРИСДИКЦІЇ…
водження з радіоактивними відходами
тощо).
У свою чергу С. Демченко різко
негативно висловлюється з приводу
передачі від господарської до адміні%
стративної юрисдикції справ щодо ос%
карження рішень, дій чи бездіяльності
органів Антимонопольного комітету
України. Основним аргументом є те,
що це призведе до дестабілізації судо%
вої практики [9]. Таким чином, для ук%
раїнського правосуддя, на думку
С. Демченка, типовою є радше публіч%
но% або приватноправова «спеціаліза%
ція» тієї чи іншої юрисдикції, ніж
«універсальність» господарської юри%
сдикції. О. Пасенюк акцентує увагу на
специфічності методу правового регу%
лювання як основному критерії розме%
жування спорів. Компетенція судів
того чи іншого виду юрисдикції визна%
чається не через матеріальне законо%
давство, що має застосовуватися при
вирішенні спорів, і не через предмет
матеріально%правового регулювання, а
через матеріальні правовідносини,
спори з яких повинна розглядати
відповідна підсистема судів. При цьо%
му слід визнати, що КАС України виз%
начив адміністративну юрисдикцію
нетрадиційно для вітчизняного проце%
суального законодавства — шляхом
закріплення родових ознак відпо%
відних матеріальних правовідносин
(по суті — рис методу регулювання,
закладеного у цих правовідносинах), а
не через визначення переліку таких
відносин. Проте вказаний підхід не ус%
кладнив і не міг ускладнити розмежу%
вання видів судової юрисдикції [9].
Узагальнений аналіз наявних
наукових праць з відповідної пробле%
матики дозволяє виділити єдність по%
глядів авторів щодо потреби розмежу%
вання адміністративної та господарсь%
кої юрисдикції, виділення критеріїв
такого розмежування. Р. Куйбіда,
В. Шишкін при розгляді відмінностей
господарського та адміністративного
судочинства зазначають, що за прави%
лами першого розглядаються спори,
які виникають з приватноправових
відносин, тобто тих відносин, що регу%
люються нормами приватного права і
мають диспозитивний характер [10,
85]. При уточненні розмежування
предмета адміністративної та госпо%
дарської юрисдикції вчені зазначають,
що з прийняттям КАС України госпо%
дарську юрисдикцію було «очищено»
від невластивих їй публічно%правових
категорій справ. Водночас на практиці
можливі певні труднощі. Зокрема,
вони виникають при визначенні ком%
петенції щодо справ з відшкодування
матеріальної чи моральної шкоди, за%
подіяної рішеннями, діями чи без%
діяльністю суб’єктів владних повнова%
жень. У КАС України обрано комбіно%
ваний варіант вирішення цих
питань — питання про компенсацію
шкоди розглядає адміністративний
суд, якщо вимога про це заявлена од%
ночасно з вимогою про протиправ%
ність рішення, дій чи бездіяльності
суб’єкта владних повноважень.
Певні труднощі характерні і для
проблеми визначення суду щодо:
а) вирішення справ про відшкодуван%
ня шкоди державі чи органу місцевого
самоврядування посадовими і службо%
вими особами, відповідальними за ви%
дання протиправних рішень, вчинен%
ня незаконних дій чи допущення
бездіяльності; б) справ щодо оскар%
ження актів підприємств, установ,
організацій незалежно від форм влас%
ності, їх органів і посадових осіб;
в) спорів, які виникають з договорів
між суб’єктами владних повноважень
та іншими особами; г) спорів з приво%
ду вчинення нотаріальних дій або
відмови у їх вчиненні, які донедавна
знаходили вирішення в порядку окре%
180 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
Т. Коломоєць, П. Лютіков
мого провадження за главою 39 ЦПК
1963 р.; ґ) справ про встановлення не%
правильності запису в актах громад%
ського стану; д) оскарження рішень,
дій або бездіяльності державної вико%
навчої служби [10, 97–98].
Ці, безумовно, актуальні проблемні
питання розмежування адміністратив%
ної та господарської юрисдикцій у
вітчизняній правовій науці та нормо%
творчому процесі знайшли прояв у
трьох варіантах свого вирішення: пер%
ший — збереження за господарськими
судами всіх адміністративних спорів,
що виникають у сфері господарської
діяльності (актуальності не втрачає і
до цього часу, його підтримують судді
господарських судів); другий — всі
адміністративні справи повинні бути
віднесені виключно до юрисдикції
адміністративних судів (домінуючий
варіант, який набуває практичної ре%
алізації після остаточного завершення
формування всієї вітчизняної системи
адміністративних судів); третій — роз%
межування справ за критерієм доціль%
ності (податкові спори залишати гос%
подарським судам, решту — адмініст%
ративним судам) [10, 99].
Отже, слід зазначити, що дискусії з
приводу окресленої у статті проблема%
тики продовжують розгортатися як на
рівні доктринальних досліджень, їх
результатів, так і в нормотворчому
процесі, що знаходить зовнішній про%
яв у дещо суперечливих положеннях
проектів нормативно%правових актів.
Вбачається, що виокремлення кри%
теріїв повинно супроводжуватися
нормативним закріпленням засад роз%
поділу адміністративної та госпо%
дарської юрисдикції. Саме тому не
варто підтримувати точку зору певної
групи вчених та юристів%практиків,
які пропонують вирішити це проблем%
не питання лише на підставі узагаль%
нень судової практики, без внесення
змін та доповнень до законодавства,
враховуючи те, що нормативно%право%
вий акт був і залишається основним
джерелом права. Логічним було б нор%
мативно закріпити перелік справ, які
повинні розглядатися в порядку
адміністративного судочинства в адмі%
ністративних судах. У КАС України
(ст. 17) нормативно акцентувати увагу
на участі суб’єкта публічної адмініст%
рації та публічному спрямуванні (ха%
рактері) справи. При цьому будь%яких
інших тлумачень не повинно бути.
Будь%які додаткові роз’яснення мають
групуватися у межах законодавчого
закріплення переліку справ КАС Ук%
раїни. У ГК та ГПК України також
потрібно внести доповнення, що у по%
рядку господарського судочинства у
господарських судах розглядаються
справи, які виникають лише у сфері
господарської діяльності (без участі
владних суб’єктів), окрім справ, під%
судних адміністративним судам у по%
рядку адміністративного судочинства.
Окрім того, уточнення потребує нор%
мативно визначений термінологічний
ряд: «адміністративна справа», «спра%
ва адміністративної юрисдикції».
З метою уніфікації термінології у
чинному законодавстві слід внести
певні корективи і до Закону України
«Про судоустрій України», узгодивши
його положення із положеннями КАС
України, у такий спосіб дещо «змен%
шивши» напругу у питанні розподілу
юрисдикційних повноважень між
адміністративними та господарськими
судами щодо розгляду справ за участю
владних суб’єктів у процесі госпо%
дарської діяльності.
181• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ЮРИСДИКЦІЇ…
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ра$
ди. — 2005. — № 35–36. — Ст. 446 (з наступними змінами та доповненнями).
2. Про судоустрій України : Закон України від 7 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради. —
2002. — № 27–28. — Ст. 180 (з наступними змінами та доповненнями).
3. Господарський кодекс України. — К., 2004. — 192 с.
4. Господарський процесуальний кодекс України // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi$
bin/laws/main.cgi?nreg=1798$12
5. Бородін М., Ситник О. Узагальнення судової практики з питань визначення критеріїв відмежу$
вання цивільних, адміністративних та господарських справ / М. Бородін, О. Ситник //
www.pravo.org.ua
6. Лист Верховного Суду України «Щодо застосування господарськими судами України положень
процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між адміністративними і
господарськими судами» від 26 грудня 2005 р. № 3.2. — 2005 // www.rada.gov.ua
7. Коліушко І., Куйбіда Р. Господарські суди. VS Адміністративні / І. Коліушко, Р. Куйбіда //
www.pravo.org.ua
8. Демченко С. Недосконала законодавча база сприяє криміналізації економіки / С. Демченко //
Юридичний вісник України. — 2008. — № 13. — 29 берез. — 4 квіт.
9. Пасенюк О. Адміністративна та господарська юрисдикція // www.rada.gov.ua.nauka
10. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права : навч. посіб. / за заг. ред.
Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. — К., 2006. — 576 с.
Видавничий Дім «Ін Юре» пропонує:
Україна. Закони. Кодекс України про адміністративні правопорушення ;
Кодекс адміністративного судочинства України : офіц. вид. :
із змінами та допов. станом на 3 верес. 2007 р. / М/во юстиції
України. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — 472 с.
Замовляйте видання за телефонами:
(44) 537�51�20, 537�51�21
або електронною поштою
sales@inyure.kiev.ua
http://shop.inyure.kiev.ua
|