Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Назва видання: | Право України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28741 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування / Т. Дідич // Право України. — 2009. — № 11. — С. 170-174. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28741 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-287412011-11-19T12:19:37Z Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування Дідич, Т. Дискусії та обговорення 2009 Article Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування / Т. Дідич // Право України. — 2009. — № 11. — С. 170-174. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0132-1331 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28741 uk Право України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусії та обговорення Дискусії та обговорення |
| spellingShingle |
Дискусії та обговорення Дискусії та обговорення Дідич, Т. Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування Право України |
| format |
Article |
| author |
Дідич, Т. |
| author_facet |
Дідич, Т. |
| author_sort |
Дідич, Т. |
| title |
Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування |
| title_short |
Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування |
| title_full |
Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування |
| title_fullStr |
Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування |
| title_full_unstemmed |
Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування |
| title_sort |
інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Дискусії та обговорення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28741 |
| citation_txt |
Інститут погодження проекту нормативно-правового акта в системі засобів удосконалення нормопроектування / Т. Дідич // Право України. — 2009. — № 11. — С. 170-174. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Право України |
| work_keys_str_mv |
AT dídičt ínstitutpogodžennâproektunormativnopravovogoaktavsistemízasobívudoskonalennânormoproektuvannâ |
| first_indexed |
2025-07-03T08:54:15Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:54:15Z |
| _version_ |
1836615316352794624 |
| fulltext |
170 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
© Т. Дідич, 2009
ІНСТИТУТ ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ
НОРМАТИВНО&ПРАВОВОГО АКТА
В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ УДОСКОНАЛЕННЯ
НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
Т. ДІДИЧ
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри теорії
та історії держави і права
(Київський університет права НАН України)
Проведення реформування зако'
нодавчої бази в Україні вимагає
не лише предметної практичної
діяльності з оновлення законодавства,
а й активізації наукових досліджень
теоретичних підвалин явища нормо'
проектування, що становить підґрунтя
для формування нових, більш доско'
налих моделей (шляхів) проведення
нормопроектної роботи та спрямоване
на забезпечення системності та ком'
плексності розвитку системи норма'
тивно'правових актів. У сучасній
юридичній літературі в контексті вдо'
сконалення нормопроектної роботи
неодноразово ставилося питання що'
до підвищення якості проектів норма'
тивно'правових актів, оскільки хао'
тичний процес розробки проектів
юридичних документів негативно
впливає на стан законодавчої бази
держави, породжуючи її безсистемний
розвиток. На проблемах сучасного за'
конодавства України зосереджує увагу
Ю. Шемшученко, який виокремлює
такі характерні аспекти: безсистемний
розвиток законодавства; його супереч'
ливість; неврегульованість багатьох
сфер суспільних відносин; наявність
диспропорції у співвідношенні між за'
конами і підзаконними актами на ко'
ристь останніх; недостатній рівень на'
укової обґрунтованості, перебільшена
декларативність та безадресність чин'
них законодавчих актів, а також
відсутність ефективних механізмів ре'
алізації правових приписів [8, 40].
Такий стан розвитку законодавства
вимагає негайного комплексного вдос'
коналення процесу правотворчості.
Поліпшення механізму правотвор'
чого і нормопроектного процесу, як
правило, вчені пов’язують із розвит'
ком інститутів уніфікації нормопро'
ектної діяльності, створенням модель'
них проектів нормативно'правових
актів, удосконаленням інститутів пра'
вової експертизи та юридичної тех'
ніки, із втіленням концептуальних за'
сад побудови проектів нормативно'
правових актів, а також із вироблен'
ням досконалої стадійної моделі побу'
дови проектів нормативно'правових
актів, а саме: із запровадженням на'
уково обґрунтованої системи послі'
довних стадій нормопроектування. Те'
оретичне дослідження процесуальних
(процедурних) аспектів нормопроек'
171• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
ІНСТИТУТ ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО�ПРАВОВОГО АКТА В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ…
тування, їх природи та змісту обумов'
лене не лише загальними аспектами
правоутворення, а й практикою право'
творчості, оскільки, як стверджує
М. Голодний, «численні етапи, через
які має пройти проект, є необхідними
для того, щоб на розгляд було винесе'
но лише обґрунтовані за змістом та до'
сконалі за формою проекти» [2, 119].
І. Лихолат обґрунтовує таку думку
щодо значення стадій нормопроекту'
вання та характеризує значення всьо'
го процесу правотворчості через
результат цієї діяльності, змістом яко'
го є розроблені проекти норм, тобто
схем, шаблонів та правил поведінки,
що становить спробу раціоналізації
навколишнього середовища, спробу
примусити світ жити за законами
людського розуму. Цей учений наголо'
шує на тому, що процедурні аспекти
створення нормативно'правових актів,
порівняно з іншими, є найбільш раціо'
налізованими, що дає змогу уникати
впливу на процес правотворчості
суб’єктивних «психологічних та гно'
сеологічних характеристик і здібнос'
тей людини» [4, 80].
У свою чергу, Д. Ковачев також
обґрунтовує значення правотворчої
процедури як певного юридично рег'
ламентованого порядку, на підставі
якого суб’єкти правотворчості здійс'
нюють своє право на правотворчість,
при цьому вся правотворча процедура
поділяється на стадії за ознакою пев'
ного результативного компетентного
діяння суб’єкта правотворчості [3,
75–79].
Загалом юридична література налі'
чує значну кількість статей та ма'
теріалів, присвячених проблематиці
процесуальності створення норматив'
но'правових актів. Праці Н. Абдул'
лаєва, М. Голодного, Д. Ковачева,
А. Піголкіна та інших учених обґрун'
товують складність та багатоаспект'
ність вказаної проблеми, а також нада'
ють можливість з’ясувати їх власні по'
гляди на проблему розмежування
стадій, специфіку їх змісту та роль всіх
учасників правотворчості на кожній
стадії. Крім того, правознавцями про'
понуються і методичні рекомендації
щодо вдосконалення правового регу'
лювання та наукового забезпечення
кожної стадії. Однак виокремлення
стадій, змістом яких є певний ком'
плекс праць, здійснюється вченими в
рамках цілого правотворчого процесу,
що є спільною рисою їх наукових
досліджень.
Справедливо стверджує А. Соколо'
ва, характеризуючи сучасну юридичну
літературу як сукупність джерел, що
надають різноманітні схеми нормо'
творчого процесу, різниця між якими
проявляється лише у кількості та на'
звах стадій, проте «ефективність нор'
мотворчого процесу залежить від
змісту конкретних стадій, їх юридич'
ної регламентації та логічної ціліс'
ності всієї системи стадій» [7, 21].
На нашу думку, процес нормопро'
ектування є цілісним та має відносний
характер стадійної структури. Під час
розроблення проектів нормативно'
правових актів кожна стадія нормо'
проектування переплітається з інши'
ми, що виявляється при поверненні
проекту на доопрацювання, створенні
альтернативних проектів нормативно'
правових актів або припиненні нормо'
проектування та правотворчого про'
цесу у разі подальшої недоцільності
його розроблення.
Враховуючи погляди цих науков'
ців, можна стверджувати, що всі вони
є абсолютно різновекторними, що по'
яснюється складністю та дефіцитом
наукових розробок проблем процесу
нормопроектування. Єдність вказаних
поглядів простежується в тому, що всі
вчені стверджують про стадійність
172 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
Т. Дідич
правотворчості, змістом якої є послі'
довний, чітко визначений комплекс
робіт уповноважених суб’єктів.
Відмінність вказаних наукових
концепцій полягає, насамперед, у
відсутності чіткого критерію поділу
правотворчості на стадії та різно'
манітного розуміння змісту діяльності
суб’єктів правотворчості, суб’єктів
нормопроектування та учасників
правотворчого процесу. Крім того, у
вказаних працях майже відсутні мате'
ріали, присвячені розумінню значення
стадій, проблемам вдосконалення
поділу стадій та визначення змісту
діяльності суб’єктів на кожній стадії.
Одним із найдискусійніших питань
в юридичній літературі щодо форму'
вання проекту (моделі) правотворчого
рішення є проблема узгодження інте'
ресів різноманітних суб’єктів щодо
змісту розробленого проекту норма'
тивно'правового акта. Від того, на'
скільки нормопроектувальник повно'
цінно врахує інтереси зацікавлених
осіб та погодить розроблений проект
юридичного документа із ними,
настільки залежить ефективність та
результативність подальшого процесу
розгляду і прийняття нормативно'
правового акта. Переважна більшість
учених звертають увагу на те, що ос'
новним завданням нормопроектуваль'
ника є виявлення об’єктивних потреб
у зміні правового регулювання тих або
інших суспільних відносин, що
здійснюється шляхом аналізу інте'
ресів так званих зацікавлених осіб (ті
особи, на яких у подальшому поширю'
ватиметься дія прийнятого норматив'
но'правового акта, або торкатися їх
інтересів. — Т. Д.), а також у подальшо'
му погодження із ними розробленого
проекту нормативно'прапвового акта
[1, 142; 5, 304; 6, 167].
На нашу думку, врахування інте'
ресів зацікавлених осіб та погодження
проекту нормативно'правового акта є
окремою самостійною стадією нормо'
проектування, оскільки за своїм
змістом є діяльністю результативною,
внаслідок якої формується уявлення
про підтримку або заперечення тих
або інших змін правового регулюван'
ня та отримуються висновки і пропо'
зиції щодо виправлення та доопрацю'
вання проекту. Актуальність науково'
го дослідження проблем цієї стадії
нормопроектування полягає в тому,
що вироблення досконалої процедури
виявлення зацікавлених осіб, їх залу'
чення до аналітичної роботи та по'
дальше оброблення отриманої інфор'
мації дасть змогу підвищити результа'
тивність нормопроектної роботи та
виробити ефективну модель зміни
правового регулювання шляхом ви'
найдення компромісу серед різнома'
нітних інтересів зацікавлених суб’єк'
тів.
Внесення проекту на розгляд заці'
кавлених осіб (крім документів, що не
розраховані на публічний характер
поширення) з метою його аналізу та
надання пропозицій проходить за уча'
стю всіх зацікавлених осіб, якими мо'
жуть бути ті особи, до сфери діяль'
ності яких належить реалізація цього
документа, а також ті, які визначені у
концепції нормативно'правового акта.
Зазначена стадія нормопроектування,
як правило, проходить за участю знач'
ного кола зацікавлених органів, орга'
нізацій та громадськості. Форми тако'
го обговорення можуть виявлятися у:
широкому обговоренні проекту на
місцях; парламентських читаннях; об'
говореннях на нарадах, конференціях;
заслухані доповідей; обговоренні у за'
собах масової інформації; отриманні
відзивів та висновків на проект з боку
органів державної влади та місцевого
самоврядування. Найважливіші про'
екти можуть бути винесені на всена'
173• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
ІНСТИТУТ ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО�ПРАВОВОГО АКТА В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ…
родне обговорення шляхом їх опуб'
лікування у місцевих засобах масової
інформації, розгляду на засіданнях ор'
ганів місцевого самоврядування, в
трудових колективах підприємств, ус'
танов, організацій, військових частин
та на зборах громадян за місцем про'
живання. Створення розгалуженої си'
стеми форм обговорення сприяє більш
глибокому і найбільш повному роз'
гляду й оцінки положень проекту.
У процесі здійснення стадії обгово'
рення проекту нормативно'правового
акта необхідно створити умови, які за'
безпечують конструктивний, творчий
розгляд та обговорення різних варіан'
тів рішень і альтернативних проектів.
Погодження проекту нормативно'
правового акта із зацікавленими осо'
бами здійснюється відповідно до
переліку осіб, який визначений у кон'
цепції нормативно'правового акта або
в чинному законодавстві.
За змістом ця стадія нормопроекту'
вання, на нашу думку, має три форми
прояву: 1) активна діяльність нормо'
проектувальників щодо направлення
екземпляра проекту нормативно'пра'
вового акта зацікавленим особам та
особам, з якими проект погоджується;
2) активна робота вказаних суб’єктів з
вивчення та аналізу отриманого про'
екту; 3) надання рекомендацій щодо
вдосконалення положень проекту або
візування документа без зауважень.
Завершенням вказаної стадії нор'
мопроектування є остаточне отриман'
ня пропозицій від зацікавлених осіб та
погодження змісту документа із інте'
ресами всіх зацікавлених суб’єктів.
У рамках удосконалення вказаної
стадії нормопроектування доцільно
чітко встановлювати порядок надання
проекту на погодження, терміни його
погодження, правила погодження про'
екту, на нормативно'правовому рівні
визначити чіткий перелік органів, по'
годження з якими є обов’язковим. Це
має бути відображено в нормативно
закріплених правилах нормопроекту'
вання.
Логічним продовженням діяль'
ності нормопроектувальника є оброб'
ка отриманих зауважень і пропозицій,
особливо від тих органів, з якими про'
ект проходить процедуру погодження.
Стадійність цієї діяльності вияв'
ляється в подальшій самостійній
аналітичній роботі з отриманим ма'
теріалом та роботі з доопрацювання
змісту і структури проекту норматив'
но'правового акта, доопрацювання
альтернативного варіанту проекту або
прийняття його за основу.
Доопрацювання проекту норматив'
но'правового акта має здійснюватись
відповідно до концепції нормативно'
правового акта. З метою удосконален'
ня цієї стадії нормопроектування
доцільно чітко визначати терміни та'
кої роботи, їх послідовність, а також
визначати статус і наслідки наданих
зауважень та пропозицій.
У цілому зміст вказаної стадії схо'
жий на стадію розроблення проектів
нормативно'правових актів. Після
врахування пропозицій та зауважень
проект остаточно редагується та офор'
мляється. Після цього нормопроекту'
вання переходить на нову стадію.
Визначення меж нормопроектуван'
ня в рамках правотворчого процесу
має принципове значення, оскільки
дає змогу визначити цілісність цього
явища та єдність окремих елементів
(стадій) нормопроектної діяльності як
частини цілого явища, так і як завер'
шеного процесу, що складається з
окремих стадій.
Стадійність нормопроектування
має не лише теоретичне значення, а й
практичне. Це пояснюється тим, що
теоретичне дослідження стадій нормо'
проектування дає змогу виробити
174 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
Т. Дідич
практичну модель поетапного розроб'
лення проектів нормативно'правових
актів. Саме за допомогою моделюван'
ня черговості проведення тих або
інших нормопроектних дій, а також
специфіки їх проведення, маємо змогу
надати процесу нормопроектування
рис наукової обґрунтованості та сис'
темного характеру. Моделюючи той
або інший порядок дій суб’єктів нор'
мопроектування, можна створити
найбільш доцільні форми діяльності
нормопроектувальників.
Підбиваючи підсумки проведеного
наукового дослідження проблематики
стадій нормопроектування, слід зазна'
чити, що нормопроектування – це
складне процесуальне явище, що здій'
снюється в чіткій послідовності суб’єк'
тами нормопроектування, має складну
структуру та етапність. Окремо варто
зупинитись на таких аспектах: 1) на
сьогодні в юридичній літературі та на
практиці нормопроектування гостро
відчувається дефіцит наукових дослі'
джень проблематики стадійності
нормопроектування, що створює пере'
думови хаотичності та невизначеності
процедури нормопроектування залеж'
но від виду проектів, що розробляють'
ся, та залежно від суб’єктів, що
здійснюють таке розроблення, що без'
поседньо відображається на якості
процедури погодження проектів юри'
дичних документів; 2) стадії нормо'
проектування характеризуються риса'
ми самостійності та завершеності, що
обумовлює складний змістовний ха'
рактер нормопроектування та створює
підґрунтя для вироблення науково
обґрунтованих рекомендацій щодо
вдосконалення процедурних основ
нормопроектування; 3) процес нормо'
проектування має складний характер,
що дає змогу досліджувати його як
складову (стадію) цілого процесу пра'
вотворчості, так і самостійне явище,
що складається з окремих стадій. То'
му, на нашу думку, правотворчість,
нормопроектування та окрема стадія
нормопроектування співвідносяться
між собою як загальне явище, одинич'
не та особливе.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1. Абдуллаев Н. Д. Диалектика правотворчества. — Баку, 1972. — 142 с.
2. Голодный М. А. Организация и процедура законотворчества в первые годы Советской власти на
Украине (1917–1925 гг.) : дис. ... канд. юрид. наук. — К., 1971. — 213 с.
3. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории. —
М., 1977. — 113 с.
4. Лихолат І. П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості) : дис. ...
канд. юрид. наук : 12.00.12. — К., 2001. — 217 с.
5. Лукич Р. Методология права / Д. А. Керимов (ред. вступ. ст.), В. М. Кулистиков (пер. с сербо/
хорв.). — М., 1981. — 304 с.
6. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов. (Организация и методика). — М.,
1968. — 167 с.
7. Соколова А. А. Социальные аспекты правообразования : автореф. дис. ... д/ра юрид. наук. — Мн.,
2003. — 32 с.
8. Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України // Матеріали
науково/практичної конференції «Концепція розвитку законодавства України» / за ред.
В. Ф. Опришка. — К., 1996. — С. 40–42.
|