«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять
Gespeichert in:
Datum: | 2009 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
Schriftenreihe: | Право України |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28743 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять / Н. Янюк // Право України. — 2009. — № 11. — С. 180-184. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-28743 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-287432011-11-19T12:14:01Z «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять Янюк, Н. Дискусії та обговорення 2009 Article «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять / Н. Янюк // Право України. — 2009. — № 11. — С. 180-184. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0132-1331 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28743 uk Право України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Дискусії та обговорення Дискусії та обговорення |
spellingShingle |
Дискусії та обговорення Дискусії та обговорення Янюк, Н. «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять Право України |
format |
Article |
author |
Янюк, Н. |
author_facet |
Янюк, Н. |
author_sort |
Янюк, Н. |
title |
«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять |
title_short |
«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять |
title_full |
«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять |
title_fullStr |
«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять |
title_full_unstemmed |
«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять |
title_sort |
«посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2009 |
topic_facet |
Дискусії та обговорення |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28743 |
citation_txt |
«Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять / Н. Янюк // Право України. — 2009. — № 11. — С. 180-184. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
series |
Право України |
work_keys_str_mv |
AT ânûkn posadovííslužbovíosobiunacíonalʹnomuzakonodavstvíproblemirozmežuvannâponâtʹ |
first_indexed |
2025-07-03T08:54:22Z |
last_indexed |
2025-07-03T08:54:22Z |
_version_ |
1836615323590066176 |
fulltext |
180 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
© Н. Янюк, 2009
«ПОСАДОВІ» І «СЛУЖБОВІ» ОСОБИ
У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ:
ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ
Н. ЯНЮК
кандидат юридичних наук,
доцент
(Львівський національний університет
імені Івана Франка)
Вперше у законодавстві України
термін «посадова особа» був
вжитий у Законі України «Про
державну службу» і набув подальшого
використання у Конституції України і
поточному законодавстві. З прийнят'
тям Конституції України 1996 р.
виникла проблема розмежування по'
нять «посадова особа» і «службова
особа». Сьогодні законодавець часто
послуговується цими термінами,
однак відсутність належних критеріїв
у їх розмежуванні створює значні
труднощі у правозастосовній прак'
тиці. Саме це питання стало наріжним
у цій статті.
У різні періоди розвитку України, у
тому числі за часів перебування у
складі СРСР, питання державної
служби були в центрі уваги науковців.
У радянський період дослідження по'
няття «посадова особа» проходило у
звуженому обсязі — лише у межах дер'
жавної служби. Вагомий внесок у роз'
виток цієї теми зробили: В. Атаман'
чук, І. Бачило, Д. Бахрах, І. Пахомов,
В. Цвєтков, О. Щербак, Ц. Ямполь'
ська та інші вчені.
Однак розвиток сучасного законо'
давства потребує нових концептуаль'
них підходів у дослідженні тематики.
Окремі аспекти проблеми знайшли
своє відображення у працях представ'
ників сучасної української адміністра'
тивно'правової науки: В. Авер’янова,
О. Андрійко, Ю. Битяка, С. Дубенко,
Н. Нижник, Г. Ткач та ін. Значну увагу
дослідженню загальнотеоретичного
поняття «посадова особа» в україн'
ській правовій науці приділяє О. Пет'
ришин.
Досліджуючи природу державно'
службових відносин, представники
адміністративного права завжди наго'
лошували на особливостях статусу по'
садової особи як учасника цих відно'
син. Адже посадові особи, з одного
боку, становлять окрему групу служ'
бовців, а з другого — беруть безпосе'
редню участь у підборі, розстановці й
управлінні службовими кадрами.
Наявність владних повноважень зу'
мовлює важливу роль цієї групи
у формуванні певного мікроклімату у
колективі, а також допомагає «орга'
нізовувати управлінську (адміністра'
тивну) діяльність і скеровувати її у
відповідному напрямі» [1, 40]. Поса'
дова особа організовує інших праців'
ників на здійснення покладених на
181• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
«ПОСАДОВІ» І «СЛУЖБОВІ» ОСОБИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ…
них завдань і опосередковує взаємо'
відносини з організаційними структу'
рами чи іншими суб’єктами, у тому
числі громадянами.
Посадова особа завжди наділена
організаційно'розпорядчими повнова'
женнями, що надає їй можливість
визначати завдання і вибирати відпо'
відні методи діяльності, приймати уп'
равлінські рішення, організовувати
інших осіб на здійснення компетенції
відповідного органу. І. Пахомов наго'
лосив, що наявність організаційно'
розпорядчих повноважень має прояв у
правомочності посадових осіб здійс'
нювати адміністративно'господарські
або інші обов’язки, які пов’язані з
можливістю проводити дії юридично'
го значення [2, 71]. При цьому мова
йде лише про правомірні дії посадової
особи.
Виконуючи службові повноважен'
ня, посадова особа водночас виконує
завдання і функції відповідної орга'
нізаційної структури та здійснює
управління людьми, «впливаючи на їх
поведінку з допомогою юридично'
владних дій» [3, 16]. Саме через наяв'
ність права вчиняти юридично'владні
дії посадову особу виділяють серед
інших службовців.
Владний характер посадових пов'
новажень дає змогу досягти ефектив'
ності управлінської діяльності, забез'
печує «максимально можливе набли'
ження до мети управління» [4, 108],
яка визначена відповідно до компе'
тенції організаційної структури. Поса'
дові особи органу публічної влади
наділені правом здійснювати прийом
на службу, застосовувати до підлеглих
по службі заходи заохочення чи захо'
ди дисциплінарного примусу. О. Пет'
ришин пропонує таку дефініцію: «По'
садова особа — це громадянин, який
виконує службову функцію по уп'
равлінню на професійній основі,
наділений хоча б мінімумом держав'
но'владних повноважень і здатністю
приводити в дію апарат примусу,
спеціальним юридичним статусом і
офіційними атрибутами посади» [5,
79, 29].
Н. Плахотнюк наголошує на цільо'
вому призначенні владних повнова'
жень, якими наділена посадова особа,
так як вони мають сприяти реалізації
організаційно'розпорядчих, контроль'
но'наглядових та адміністративно'
господарських функцій, а не викорис'
товуватися з корисливою метою [6,
204–207].
Однак цього критерію недостатньо
для розмежування понять «посадова
особа» і «службова особа» державної
служби.
Поняття «службова особа» також
пов’язане із реалізацією владних по'
вноважень, але їх спрямованість є
відмінною від повноважень, належних
посадовій особі. Тому, встановлюючи
категоріальний зміст понять «посадо'
ва особа» і «службова особа», доцільно
виходити з природи наданих їм влад'
них повноважень.
Посадові особи державних органів,
органів місцевого самоврядування,
державних установ і підприємств, а
також недержавних організацій, з мо'
менту зайняття ними керівної посади
наділяються владою, що надає мож'
ливість здійснювати організаційно'
розпорядчі функції. Характер викону'
ваних посадовими особами функцій і
межі представництва інтересів ор'
ганізації у зовнішніх відносинах
визначає безпосередній вид діяльності
організації та її компетенцію. Посадові
особи органів публічної влади у
відповідному обсязі виконують дер'
жавно'владні повноваження і пред'
ставляють орган чи його структурний
підрозділ у процесі здійснення служ'
бових завдань та функцій у відносинах
182 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
Н. Янюк
з іншими суб’єктами. Сектор їхнього
владного впливу чітко окреслений
нормативно визначеною компетен'
цією відповідного органу та посадо'
вою інструкцією.
На відміну від посадових осіб,
службові особи наділені функціональ'
ною владою, тобто владними понова'
женнями щодо практичного здійснен'
ня окремих функцій, насамперед —
контрольно'наглядових, і застосуван'
ня певних заходів владного впливу
щодо суб’єктів, з якими не перебува'
ють у жодних організаційних відноси'
нах. Між такими особами відсутні
службово'правові зв’язки. Службови'
ми особами можуть бути лише ті осо'
би, яким нормативно'правовими акта'
ми надано такі повноваження, і лише у
тих межах, які нормативно визначені.
Через наявні у них важелі владного
впливу службові особи наділені пра'
вом вимагати певної поведінки з боку
осіб, яким віддають владні розпоря'
дження, а також вправі застосовувати
заходи адміністративного примусу до
тих учасників правовідносин, які по'
рушують нормативно встановлені
правила поведінки. Коло таких осіб не
може бути наперед визначеним.
В юридичній літературі вже згаду'
валася позиція О. Кульбашної про те,
що службовою особою є учасник адмі'
ністративно'правових відносин на
відміну від посадової особи, яка є
учасником службово'правових відно'
син [73, 98]. Проте слід зауважити, що
службовими особами є не лише дер'
жавні службовці. Наприклад, згідно із
Законом України «Про участь грома'
дян в охороні громадського порядку і
державного кордону» члени таких
громадських об’єднань вправі застосо'
вувати адміністративний примус
(ст. 14 Закону). Розпорядчі дії цих
осіб є обов’язкові до виконання,
оскільки за злісну непокору їхній за'
конній вимозі передбачена адміністра'
тивна відповідальність за ст. 185 Ко'
дексу України про адміністративні
правопорушення.
Досліджуючи юридичну природу
поняття службової особи, необхідно
виокремити такі властиві їй ознаки:
1) наявність спеціальних владних по'
вноважень, які закріплені у норматив'
но'правових актах; 2) можливість за'
стосовувати вказівки обов’язкового
характеру щодо фізичних та юридич'
них осіб, з якими не перебувають в
організаційно'правових зв’язках;
3) можливість застосовувати заходи
адміністративного примусу у випад'
ках, визначених чинним законодавст'
вом [8, 119; 9, 288].
В окремих випадках статус посадо'
вої особи і службової особи збігається,
наприклад, керівник та заступник
керівника правоохоронних органів,
державних інспекцій. Ці особи наді'
лені як лінійною владою щодо підлег'
лих по службі, так і функціональною,
що пов’язана зі здійсненням наглядо'
вих функцій з охорони громадського
порядку за особами, з якими не пере'
бувають в службовому підпорядку'
ванні, так званими «третіми особами».
Чинне законодавство, за винятком
КК України, не містить визначення
поняття «службова особа». У Приміт'
ці до ст. 364 КК України визначено:
«Службові особи — це особи, які
постійно чи тимчасово здійснюють
функції представників влади, а також
обіймають постійно чи тимчасово на
підприємствах, в установах чи орга'
нізаціях незалежно від форм власності
посади, пов’язані з виконанням орга'
нізаційно'розпорядчих або адмініст'
ративно'господарських обов’язків, або
виконують такі обов’язки за спеціаль'
ними повноваженнями».
За своїм змістом ця дефініція
повністю відповідає дефініції поняття
183• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
«ПОСАДОВІ» І «СЛУЖБОВІ» ОСОБИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ…
«посадова особа», яке містила при'
мітка до ст. 164 попередньої редакції
КК України. Практично, відбулася ли'
ше зміна термінів без зміни змісту са'
мих понять. Підхід, запропонований
представниками науки кримінального
права, не вирішує проблеми співвідно'
шення цих понять.
По'перше, недоліком кримінально'
го законодавства є ототожнення по'
нять «функції» і «обов’язки». Функції
та обов’язки співвідносяться як за'
гальне і часткове. Функції обумовлю'
ють встановлення конкретних обо'
в’язків, а останні — забезпечують їх ре'
алізацію. Функції вказують напрями
діяльності службовця, а обов’язки
конкретизують цю діяльність, визна'
чають засоби, способи і форми здійс'
нення функцій, зумовлюють вибір
стилю управління.
По'друге, КК України містить ряд
бланкетних норм, посилаючись на За'
кон України «Про державну службу»
від 16 грудня 1993 р. Але в найближ'
чих перспективах інститут державної
служби має бути реформований,
результатом чого має оновлення за'
гальної законодавчої бази у сфері дер'
жавно'службових відносин. Прийнят'
тя нового Закону про державну служ'
бу зумовить потребу у внесенні відпо'
відних змін до КК України. А часте
внесення змін щодо понятійного
апарату законодавства не сприяє його
належному застосуванню.
По'третє, запропонований підхід
має значення лише при визначенні сту'
пеня кримінальної відповідальності і
не може бути використаний при врегу'
люванні адміністративно'правових
питань, зокрема щодо проходження
служби і правового статусу цих осіб.
Визначення у кримінальному зако'
нодавстві поняття «службова особа»
через різні критерії не сприяє встанов'
ленню його правової природи і не
дозволяє провести розмежування з
поняттям «посадова особа».
З метою подальшого законодавчого
регулювання публічно'службових від'
носин слід врахувати такі моменти:
1. Поняття «посадова особа» вихо'
дить за межі публічно'службових
відносин. Посадова особа, на відміну
від інших службовців, наділена влад'
ними повноваженнями, що дозволя'
ють забезпечувати централізований
вплив на організаційну структуру,
сприяти її цілісності й узгодженості
діяльності службового апарату при
виконанні завдань і функцій, визначе'
них відповідно до його компетенції.
Якщо поняття «посадова особа» роз'
глядати лише в межах публічної служ'
би, то воно становитиме окрему групу
службовців, тобто тих, хто обіймає
керівні посади або нормативно наді'
лені правом вчиняти управлінські дії.
2. Відсутність єдиної позиції законо'
давця щодо понять «посадова особа» і
«службова особа» особливо гостро
відчувається у правозастосовній сфері,
зокрема при застосуванні норм законо'
давства про адміністративну і криміна'
льну відповідальність, при здійсненні
адміністративного судочинства. На'
приклад, уніфікація зазначених понять
значно сприятиме вирішенню пробле'
ми щодо тлумачення поняття «суб’єкт
владних повноважень», який викорис'
товується у Кодексі адміністративного
судочинства України.
3. Сьогодні видається, що найбільш
вдалим було б доповнити ст. 3 «Визна'
чення понять» Кодексу адміністратив'
ного судочинства такими поняттями:
Посадовою особою визнається
службовець, який з метою постійного
чи тимчасового управління організа'
ційною структурою і представництва
її інтересів у відносинах з фізичними
та юридичними особами наділений
організаційно'владними повноважен'
184 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
Н. Янюк
нями і правомочний вчиняти службові
юридичні дії, у тому числі застосову'
вати заходи дисциплінарного впливу
щодо осіб, які перебувають у службо'
во'правових відносинах.
Службовою особою є особа, яка
постійно чи тимчасово обіймає посаду
в органах державної влади, місцевого
самоврядування, організаціях, неза'
лежно від форм власності, і норматив'
но'правовими актами наділена спе'
ціальними владними повноваження'
ми та правом вчиняти юридично'
обов’язкові дії, щодо осіб, які не пере'
бувають з ним у службово'правових
відносинах, а у випадках, передбаче'
них законодавством, має право засто'
совувати заходи адміністративного
примусу. Заходи адміністративного
примусу можуть включати адміністра'
тивні стягнення, але їх застосування
регулюється виключно законом, зок'
рема Кодексом України про адмініст'
ративні правопорушення.
4. Визначення зазначених понять
має знайти належне відображення і в
Адміністративно'процедурному ко'
дексі України (Кодексі адміністратив'
них процедур). Нормативне окреслен'
ня кола суб’єктів, які мають право вчи'
няти владні дії щодо інших осіб,
сприяє підвищенню особистої відпо'
відальності цих осіб при здійсненні
повноважень, а також вносить конкре'
тизацію у суб’єктивний склад учас'
ників відносин при отриманні грома'
дянином адміністративних послуг.
5. Розмежування понять «посадова
особа» і «службова особа» водночас
сприятиме подальшому вирішенню
проблеми адміністративно'правового
регулювання їхнього правового стату'
су, визначення правообмежень, які зу'
мовлені наявністю владних повнова'
жень, здійснення представницьких
функцій з іншими учасниками право'
відносин, встановлення відповідних
заходів юридичної відповідальності.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / за заг. ред. В. П. Тимощука,
А. М. Школика. — К., 2007. — 735 с.
2. Пахомов И. Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности. — Львов,
1965. — 71 с.
3. Усольцев А. Т. Должностное лицо в советском государственном управлении // Правоведение. —
1987. — № 2. — С. 13–19.
4. Цветков В. В., Щербак А. І. Дисциплинарная ответственность в аппарате государственного
управления. — К., 1985. — 224 с.
5. Петришин А. В. Статус должностного лица : природа, структура, специализация. — К., 1990. —
74 с.
6. Плахотнюк Н. Г. До питання про визначення в адміністративному праві поняття посадової осо/
би державної служби в Україні // Актуальні проблеми держави і права. — Одеса, 2003. —
Вип. 19. — С. 204–207.
7. Кульбашна О. Співвідношення понять «службовець» і «державний службовець» у законодавстві
України // Право України. — 1999. — № 4. — С. 97–101.
8. Янюк Н. В. Проблеми співвідношення понять «посадова особа» і «службова особа» в адміністра/
тивному праві // Право України. — 2001. — № 12. — С. 117–120.
9. Державне управління : проблеми адміністративно/правової теорії та практики : моногр.
(у співавт.) / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2003. — С. 284–289.
|