Виступ учасника засідання
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28758 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Виступ учасника засідання / І.М. Вишневський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 24-26. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28758 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-287582011-11-23T12:07:59Z Виступ учасника засідання Вишневський, І.М. Актуально 2011 Article Виступ учасника засідання / І.М. Вишневський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 24-26. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28758 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Актуально Актуально |
| spellingShingle |
Актуально Актуально Вишневський, І.М. Виступ учасника засідання Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Вишневський, І.М. |
| author_facet |
Вишневський, І.М. |
| author_sort |
Вишневський, І.М. |
| title |
Виступ учасника засідання |
| title_short |
Виступ учасника засідання |
| title_full |
Виступ учасника засідання |
| title_fullStr |
Виступ учасника засідання |
| title_full_unstemmed |
Виступ учасника засідання |
| title_sort |
виступ учасника засідання |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Актуально |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28758 |
| citation_txt |
Виступ учасника засідання / І.М. Вишневський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 24-26. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT višnevsʹkijím vistupučasnikazasídannâ |
| first_indexed |
2025-07-03T08:55:16Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:55:16Z |
| _version_ |
1836615380457488384 |
| fulltext |
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
І.М. ВИШНЕВСЬКИЙ,
академік НАН України,
директор Інституту ядерних досліджень
У день Чорнобильської аварії мені зате-
лефонували додому, невідомий назвав-
ся працівником Ради міністрів УРСР, по-
радив їхати в інститут і чекати на вказівки.
Ми пробули там цілий день, але нової ін-
формації не почули. Зате в нас була група
дозиметристів, які регулярно досліджували
території у зв’язку з експлуатацією реакто-
ра. Вони поїхали в Голосіївський ліс і вия-
вили там підвищений радіаційний фон.
Група їздила по градієнту цього фону і
натрапила на веселу компанію, яка відпо-
чивала на природі. Студенти-заочники із
Сільгоспакадемії святкували зданий іспит.
Деякі були з Прип’яті й казали, що, коли
їхали в Київ, бачили якусь пожежу над
атомною станцією. Дозиметристи здивува-
лись, узяли їх із собою, «почистили від ра-
діації» і відпустили.
А в неділю з’явилися цілі групи людей,
які потребували дезактивації, — офіцери
КДБ, МВС. У понеділок, коли працівники
прийшли в інститут, на деяких «дзвонили»
внутрішні стійки, що контролювали вхід-
вихід. Їх розпитали і дійшли висновку, що
забруднення спричинила атомна аварія.
Уранці 27-го до нас приїхав Віктор Гри-
горович Бар’яхтар, ми розробили план дій і
вирішили послати в Чорнобиль на розвід-
ку своїх людей. Поїхав дозиметрист Гусар,
а згодом заступник директора Линьов і зав-
відділу Карасьов, уже, на жаль, покійні.
Коли вони приїхали, ми ясно усвідомили
масштаб лиха. 3 травня було організовано
оперативну комісію Президії на чолі з ака-
деміком Віктором Івановичем Трефіловим.
Наступного дня о 10 год. я був на нара-
ді у В.І. Трефілова. А за годину 25 хв. — у
Б.Є. Патона. Він доручив підготувати оцін-
ку наслідків аварії. Близько полудня інсти-
тут разом з метеорологами отримав від ЦК
Компартії України завдання визначити тен-
денцію розподілу радіоактивності, особли-
во в Києві. О 15 год. в інституті проведено
нараду Генпрокуратури і КДБ, де всіх під
розпис ознайомили з належною інформа-
цією, узявши обіцянку нерозголошення. Го-
ворили, що температура всередині реакто-
ра 1400°С, бетон тріщить і 3 блок під загро-
зою руйнування. О 16.10. був збір даних, їх
підготували і передали Президії та Урядо-
ві. За 2 год. я особисто доповідав Качалов-
ському, голові оперативної комісії, про ре-
зультати вимірювання об’єктів навколиш-
нього середовища.
Назавтра ми мали скласти карту спек-
трального аналізу об’єктів природного се-
редовища, дослідити воду на водозаборах,
проконтролювати продукти харчування.
5 травня о 10 год. було засідання комісії
Президії, нас зобов’язали щогодини пере-
давати інформацію в Держкомгідромет
УРСР. На телебаченні 8 травня зробили пе-
редачу «Вам відповідає вчений», вів її
Шандала; мій реалістичний огляд ситуації
дуже урізали, а заяви ведучого про зник-
нення радіоактивності після 19-го числа
лунали на всю.
Наш інститут працював у зоні аварії. За-
хищений бронетранспортер ми обладнали
дозиметрами і в перші дні з’ясували обста-
новку. На вертольоті облітали зони довко-
ла АЕС і дізналися, що діється у Прип’яті
й інших місцях. Наші працівники проник-
ли в підреакторне приміщення, виміряли
теплопотоки, гамма-нейтронне випроміню-
вання. Стало зрозуміло, що проплавлення
основи не буде, а уран та інші речовини, що
плавляться зверху, не проваляться у ґрунт,
не потраплять у підземні води. Параметри
нейтронних датчиків показали, що ядерної
реакції немає.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 25
У Києві ми контролювали на радіацію
все, навіть ринки. Спочатку офіційно пра-
цювали тільки спеціалісти Курчатовсько-
го інституту, а наша діяльність була «не-
легальна». Великі труднощі чинило тран-
спортування зразків до Москви, тож, озна-
йомившися з можливостями ІЯД, москвичі
перенесли сюди майже всі вимірювання.
Тоді було розроблено систему «Шатро»,
яку застосували на вірменській АЕС, —
розгалужену, здатну вимірювати багато па-
раметрів. Її поставили на зруйнованому ре-
акторі задля його контролю. Завдяки цьо-
му в корпусах реактора, де можна пройти,
автоматично виміряли всі потрібні харак-
теристики. Між системою й інститутом на-
лагодили зв’язок, це дало змогу керувати
процесом.
Серед виконаних завдань: вимірювання
радіоактивності за допомогою сотень ти-
сяч проб води, ґрунту, рослин, тварин, хар-
чових продуктів, установлення на молоко-
заводах пристроїв для експрес-перевірки
сировини, контроль автотранспорту, ство-
рення побутових радіометрів бета- і гамма-
випромінення.
Чорнобиль переконливо довів: для без-
печного функціонування ядерної енергети-
ки потрібен потужний науковий супровід.
Нещодавня ситуація в Японії простіша за
чорнобильську, але країна не може впора-
тися з нею як слід.
Після аварії атомну енергетику спітка-
ли великі труднощі: політичні вподобан-
ня керівників брали гору над економічною
доцільністю, вимогами безпеки і, врешті,
здоровим глуздом. Ось, скажімо, кампанія
проти проекту «Вектор», спрямованого на
утилізацію радіоактивних відходів у Чор-
нобильській зоні. Мене з В.Г. Бар’яхтаром
вилаяли в міськкомі партії за підтримку
цієї ідеї. На проект наклали мораторій, і
спорудження необхідного технічного ком-
плексу почалося тільки в 1999 р., через де-
сятиліття. У 1990 р. прийняли мораторій
на будівництво реакторів на Хмельницькій
і Рівненській АЕС. А вони були на 80% го-
тові. Добудували їх аж у 2004 р.
Натомість Академія не припиняла дба-
ти про ядерну енергетику. У 1997 р. під ке-
рівництвом В.Г. Бар’яхтара підготовлено 12
програм, що їх НАН України і Держком-
атом можуть виконувати разом. Академіч-
ні інститути працювали в цих напрямах, а
державний комітет ніби «оглух». Навес-
ні 2000 р. знову пробували створити схо-
жу програму, коли Департамент атомної
енергії Мінпаливенерго і НАЕК «Енергоа-
том» зібрали пропозиції від кількох десят-
ків науково-технічних установ для ство-
рення скоординованої програми науково-
технічних розробок у галузі. Але справа за-
буксувала, головним чином через те, що на
неї не виділили коштів.
Але нині з’явився позитивний тренд.
Хочу звернути увагу на Державну програ-
му фундаментальних і прикладних дослі-
джень з проблем використання ядерних ма-
теріалів і ядерних технологій у сфері розвит-
ку галузей економіки. Вона завершилась, її
результати недавно розглядали на Президії.
Цей орган видав постанову, у якій вирішив
створити в межах Академії Тимчасову про-
граму (можливо, вона стане державною)
«Науково-технічний супровід розвитку ядер-
ної енергетики та застосування радіаційних
технологій в галузях економіки». Її фінан-
сування, на жаль, обмежене.
У квітні 2008 р. Кабмін випустив По-
станову «Про створення системи науково-
технічної та проектно-конструкторської під-
тримки ядерно-енергетичного комплек-
су України», якою визначено провідні ор-
ганізації з матеріалознавства — Інститут
електрозварювання, Інститут традиційно-
го матеріалознавства; Інститут ядерних до-
сліджень, Харківський фізико-технічний
інститут — організації з реакторних устано-
вок, включаючи активну зону. У тарифній
сітці виділили кошти на відпущену елек-
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
троенергію. На жаль, ця програма не мала
продовження, хоча з розгляду її не зняли.
Уряд схвалив 8 жовтня 2008 р. концеп-
цію будівництва нового дослідницького
ядерного реактора за межами Києва і ство-
рення центру. Розроблено кошторис, але
грошей так і не виділили. Зате коштом уря-
ду модернізовано задіяний реактор. Для
дослідження стану корпусів реактора наші
камери обладнано найкращими пристроя-
ми, купленими за великі суми в Чехії, Індії,
Польщі, Великій Британії. Це дало змогу
створити сучасну лабораторію, гідну кон-
курентку Курчатовського інституту і від-
повідних установ Чехії. Ми монополісти
щодо системи моніторингу нейтронних по-
токів у реакторі.
Був спільний проект Єврокомісії, МА-
ГАТЕ, України на 2007–2010 рр. з безпе-
ки атомних станцій. А торік 7 грудня при-
йнято Комплексну програму «Підвищення
безпеки атомно-енергетичного комплексу
України», її сума — €1,4 млрд.
Ніхто з українських колег не бував на
«Фукусімі», але станцію відвідали росія-
ни. Їхнє враження таке: «Енергетик пови-
нен бути підготовлений до термінових дій
з управління тяжкими аваріями з викорис-
танням внутрішніх і зовнішніх ресурсів. На
кожній АЕС слід забезпечити набір необ-
хідних технічних засобів, що дають змогу
реалізувати заходи з управління аварією,
наприклад припинення подачі води».
НАЕК «Енергоатом» і Міністерство па-
лива та енергетики долучились до про-
грами перевірки наших реакторів, т.зв.
стрес-тестів. І це слушно, бо альтернативи
ядерній енергетиці ще не знайдено. І на-
останок. Як удалося швидко ліквідувати
аварію на ЧАЕС? Просто була сильна ви-
конавча вертикаль, завдяки цьому все ро-
били вчасно. Таке неможливо за приватної
власності на атомну енергетику, бо, коли
приватний власник опиниться сам на сам
з техногенною катастрофою, може статись
жахливе.
|