Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження)
Охарактеризованы главные направления многолетней научной деятельности академика Е.Ф. Вот чала. Подчеркнут его весомый вклад в развитие прикладной фитофизиологии в Украине....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2009
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30122 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) / Л.І. Мусатенко, М.М. Мусієнко, Т.Є. Христова // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 6. — С. 864-872. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-30122 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-301222012-01-22T12:24:12Z Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) Мусатенко, Л.І. Мусієнко, М.М. Христова, Т.Є. Історія науки Охарактеризованы главные направления многолетней научной деятельности академика Е.Ф. Вот чала. Подчеркнут его весомый вклад в развитие прикладной фитофизиологии в Украине. Main directions of scientific activity of Academician E.F. Votchal are characterized. His great contribution to applied phytophysiology development in Ukraine is emphasized. 2009 Article Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) / Л.І. Мусатенко, М.М. Мусієнко, Т.Є. Христова // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 6. — С. 864-872. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30122 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія науки Історія науки |
| spellingShingle |
Історія науки Історія науки Мусатенко, Л.І. Мусієнко, М.М. Христова, Т.Є. Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) Український ботанічний журнал |
| description |
Охарактеризованы главные направления многолетней научной деятельности академика Е.Ф. Вот чала. Подчеркнут его весомый вклад в развитие прикладной фитофизиологии в Украине. |
| format |
Article |
| author |
Мусатенко, Л.І. Мусієнко, М.М. Христова, Т.Є. |
| author_facet |
Мусатенко, Л.І. Мусієнко, М.М. Христова, Т.Є. |
| author_sort |
Мусатенко, Л.І. |
| title |
Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) |
| title_short |
Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) |
| title_full |
Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) |
| title_sort |
академік євген пилипович вотчал — засновник прикладної фітофізіології в україні (до 145-річчя від дня народження) |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30122 |
| citation_txt |
Академік Євген Пилипович Вотчал — засновник прикладної фітофізіології в Україні (до 145-річчя від дня народження) / Л.І. Мусатенко, М.М. Мусієнко, Т.Є. Христова // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 6. — С. 864-872. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT musatenkolí akademíkêvgenpilipovičvotčalzasnovnikprikladnoífítofízíologíívukraínído145ríččâvíddnânarodžennâ AT musíênkomm akademíkêvgenpilipovičvotčalzasnovnikprikladnoífítofízíologíívukraínído145ríččâvíddnânarodžennâ AT hristovatê akademíkêvgenpilipovičvotčalzasnovnikprikladnoífítofízíologíívukraínído145ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-03T10:24:35Z |
| last_indexed |
2025-07-03T10:24:35Z |
| _version_ |
1836620999497351168 |
| fulltext |
864 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 6
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ Історія науки
Л.І. МУСАТЕНКО1, М.М. МУСІЄНКО1,
Т.Є. ХРИСТОВА2
1 Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна
2 Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64, м. Київ, 01033
АКАДЕМІК ЄВГЕН ПИЛИПОВИЧ ВОТЧАЛ —
ЗАСНОВНИК ПРИКЛАДНОЇ ФІТОФІЗІОЛОГІЇ
В УКРАЇНІ
(до 145-річчя від дня народження)
К л ю ч о в і с л о в а: фізіологія рослин, історичний огляд, при-
к ладна фітофізіологія, Є.П. Вотчал
© Л.І. МУСАТЕНКО,
М.М. МУСІЄНКО,
Т.Є. ХРИСТОВА, 2009
Наукова діяльність академіка Всеукраїнської академії
наук (ВУАН) Євгена Пилиповича Вотчала (26.10.1864—
01.04.1937) — засновника широко відомої школи при-
кладної фітофізіології — охоплює широке коло фунда-
ментальних, теоретичних і прикладних проблем: перші
в Україні дослідження з електрофізіології, водний ба-
ланс і фізіологія деревних порід, посухостійкість, фізіо-
логія фотосинтезу, різноманітні агрофізіологічні експе-
рименти.
Закінчивши з золотою медаллю природниче відді-
лення фізико-математичного факультету Казанського
університету (1887 р.), Є.П. Вотчал залишився при уні-
верситеті на два роки для підготовки до звання профе-
сора. Спеціалізувався з фізіології рослин у відомого бо-
таніка М.Ф. Леваковського. За власною заявою і з рі-
шенням Ради професорів Казанського університету в
1889 р. був направлений до Московського університету,
де його зарахували на посаду позаштатного лаборанта в
ботанічну лабораторію всесвітньо відомого вченого К.А. Ті-
мірязєва, який мав вирішальний вплив на формування
�6.indd 864�6.indd 864 24.12.2010 14:49:4124.12.2010 14:49:41
865ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 6
особистості молодого дослідника Є.П. Вотчал стає одним з найближчих його
учнів. Під керівництвом Климента Аркадійовича він також тривалий час працює у
Петровській академії землеробства та лісівництва. У 1890 р. Євгена Пилиповича
рекомендували на посаду асистента кафедри анатомії та фізіології рослин Вар шав-
ського університету, якою керував відомий ботанік — морфолог В.І. Бєляєв. Їх спі-
ль ним завданням було перетворення ботанічної лабораторії університету відпо-
відно до нових вимог часу, насамперед розгортання експериментальних дослі-
джень. Од нак тематика робіт кафедри цитології та ембріології рослин не відпові-
дала інтересам молодого вченого, вже за півтора року він повертається до Москви,
де продовжує працювати лаборантом в університеті й асистентом — у Петровській
академії. Впродовж 1893—1898 років Євген Пилипович — ад’юнкт-професор ка-
федри фізіології рослин і мікробіології Новоолександрійського інституту сіль-
ського господарства і лісівництва (м. Пулава, Польща).
Від 1898 р. Є.П. Вотчал очолює кафедру фізіології рослин і мікробіології
агрономічного факультету новоорганізованого Київського політехнічного уні-
верситету [1]. Свою багаторічну діяльність у цьому навчальному закладі він
розпочав з організації ботанічної лабораторії, спорудження вегетаційних буди-
ночків та заснування ботанічного саду з оранжереями. За короткий час була
створена одна з кращих у Росії ботанічна лабораторія. Необхідне новітнє нау-
кове обладнання Євген Пилипович придбав під час відрядження до Швейцарії
та Німеччини в 1899 р. На кафедру запросили відомих вчених — С.Г. Навашина,
В.В. Фінна, М.В. Цингера, Г.А. Левитського, які згодом стали гордістю вітчиз-
няної науки. І в тому, що Київський політехнічний інститут відіграв величезну
роль у розвитку фізіології рослин в Україні, безсумнівно, велика заслуга
Є.П. Вотчала і його наукової школи. Прекрасний лектор, неперевершений
експериментатор, він наснажував студентську аудиторію своїм ентузіазмом,
творчою енергією. Саме в Київському політехнічному Євген Пилипович під-
готував фахівців, які згодом стали провідними ботаніками і фізіологами рос-
лин. Це, зокрема, В.Р. Заленський, В.В. Колкунов, майбутні професори О.О. Та-
бенцький, І.М. Толмачов і багато інших [13]. Його учень — один з піонерів
екологічної фізіології рослин В.Р. Заленський — підготував магістерську робо-
ту з кількісної анатомії різних листків одних і тих самих рослин. Він виявив
залежність анатомічної будови листка від місця його розташування на стеблі,
що пізніше одержало назву закону Заленського. Його суть полягає у більшій
ксероморфності (меншому розмірі клітин, численніших продихах, вищій щіль-
ності жилок тощо) листків, розташованих на рослині вище, порівняно з роз-
ташованими нижче [10]. Захоплений новаторськими ідеями та лекціями про-
фесора Є.П. Вотчала, після закінчення юридичного факультету Київського
університету до нього прийде вчитися В.В. Колкунов. Перші наукові роботи
В.В. Колкунова [12], виконані під керівництвом Євгена Пилиповича, присвя-
чені фізіології посухостійкості культурних рослин.
Значною мірою це сприяло тому, що Київський політехнічний інститут
став базою для відкриття у місті сільськогосподарського і лісотехнічного інсти-
�6.indd 865�6.indd 865 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
866 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 6
тутів. Від 1922 р. Є.П. Вотчал — ординарний професор Київського сільськогос-
подарського інституту, ботанічна лабораторія якого стає підґрунтям відділу
фізіології рослин Наукового інституту селекції (нині — Інститут цукрового бу-
ряку УААН). Професор Є.П. Вотчал — один із організаторів цього інституту і
впродовж 1922—1937 років — його співробітник. Нарешті, як відомо, в 1934 р.
до створеного в 1931 р. Інституту ботаніки АН УРСР було приєднано шість до
того часу самостійних кафедр біоботанічного циклу — фізичної фізіології (ке-
рівник М.Г. Холодний), хімічної фізіології рослин (В.М. Любименко), генети-
ки рослин (А.О. Сапегін), систематики квіткових рослин (В.І. Ліпський), аклі-
матизації з акліматизаційним садом (М.Ф. Кащенко) та біології рослин сіль-
ського і лісового господарства (Є.П. Вотчал). Відтепер академік Є.П. Вотчал —
завідувач відділу біології сільськогосподарських культур Інституту ботаніки
АН УРСР [8, 9]. В усіх цих навчальних закладах і наукових установ Євген
Пилипович активно й плідно працював над розв’язанням актуальних фунда-
ментальних і прикладних проблем ботаніки та фізіології рослин. За досягнуті
успіхи в розвитку вітчизняної науки 11 грудня 1921 р. Є.П. Вотчала обрали дій-
сним членом (академіком) Всеукраїнської академії наук (ВУАН) по створеній
того ж року кафедрі біології рослин сільського і лісового господарства, яка ста-
ла одним з найважливіших наукових центрів України. При цій же кафедрі у
1926 р. він очолив Комісію з вивчення методів підсочки сосни — «підсочкову
комісію», а в 1927 р. — Комісію з вивчення сортів сільськогосподарських рос-
лин та умов, необхідних для їх високої врожайності — «врожайно-сортову ко-
місію» [11, 14].
Науково-дослідні кафедри УАН очолювали відомі вчені, але в їх штатах не-
рідко працювали лише один-два допоміжніх співробітники, не було потрібно-
го лабораторного обладнання, а іноді — навіть власних площ. Молода респуб-
ліка в пореволюційні роки повільно відбудовувала зруйноване господарство і
не могла виділити Академії наук хоча б мінімальну кількість потрібних їй фі-
нансових і матеріальних ресурсів. Тому до науково-дослідної роботи кафедр
долучалися ентузіасти-добровольці, що цікавилися природознавством («на
громадських засадах» — за сучасною термінологією). Кафедра Є.П. Вотчала
лише в 1927 р. одержала першу штатну одиницю асистента, на яку зарахували
В.Г. Коваленка. Асигнування доводилося добувати у зацікавлених господар-
ських організацій, що значною мірою впливало на спрямованість досліджень
кафедр [14].
Наукова спадщина академіка Є.П. Вотчала, зокрема його теоретичні уза-
гальнення і фахові експериментальні дослідження, науково-популярні статті
відзначаються глибоко індивідуальним характером й ерудицією. За 50 років
плідної наукової діяльності він опублікував понад 60 наукових праць [9]. У 1887—
1896 рр. — 10; 1897—1906 рр. — 6; 1907—1916 рр. — 9; 1917—1926 рр. — 15; 1927—
1937 рр. — 22. Найпродуктивнішими були останні 20 років життя Євгена Пи ли-
по вича. На жаль, багато наукових праць так і залишилося неоприлюдненими,
по з аяк він надто скрупульозно ставився до кожного встановленого явища, при-
�6.indd 866�6.indd 866 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
867ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 6
діляв велику увагу перевірці експериментальних результатів і лише після цього
представляв їх широкому колу читачів.
Типовими рисами наукової творчості вченого були глибокий аналіз літера-
турного спадку попередників; самобутня власна експериментальна майстер-
ність (сконструював багато нових приладів, володів методиками найтоншого
експерименту в галузі фітофізіології); оригінальні авторські розробки та мето-
дики; найтісніший органічний зв’язок теорії з практикою. Його перші наукові
праці присвячувалися вивченню пересування води (пасоки) і розподілу елек-
тричного потенціалу в стовбурах дерев. Ще в 1897 р. Євген Пилипович обґрун-
тував теорію пересування води в рослині за участю верхнього (транспірація) і
нижнього (кореневий тиск) кінцевих двигунів. Було показано, що рух води в
судинах рослин зумовлений силами зчеплення молекул води між собою та зі
структурами клітинних стінок.
Виконувати цю роботу тоді ще молодому дослідникові суттєво допоміг ви-
датний учений у галузі механіки, засновник сучасної гідроаеродинаміки М.Є. Жу-
ковський. Тривала теоретико-експериментальна робота завершилася захистом
магістерської дисертації «О движении пасоки (воды) в растении …» [2]. Вчений
експериментально встановив аналогію між водним потоком у деревині та вод-
ним потоком у колонці піску, насиченого водою та пухирцями газу. Це дало
змогу М.Є. Жуковському математично обґрунтувати теорію Є.П. Вотчала і роз-
робити математичну модель явища, яка пояснює рух соків у рослині дією фі-
зичних сил. За цю роботу Євгену Пилиповичу було присуджено ступінь не ма-
гістра, а відразу доктора ботаніки — рідкісний випадок для Московського уні-
верситету [8].
Заслуговує на увагу низка його праць, присвячених вивченню руху пасоки,
підсочення сосни, смоловиділення, електрофізіології стовбура дерев. Є.П. Вот-
чал розробив оригінальну методику відбору проб пасоки зі стовбура дерева на
різних рівнях у природних умовах із дотриманням асептики; виявив факт при-
родної стерильності пасоки; з’ясував її ферментний склад і кількісні зміни в
часі. Це дало можливість уточнити уявлення про хімічну природу пасоки та її
участь в обміні речовин у рослини [3]. Навіть у суворі для України роки грома-
дянської війни Є.П. Вотчал прагне завершити дослідження з водного режиму й
електрофізіології рослин, продовжуючи викладацьку роботу. Вся подальша ді-
яльність Євгена Пилиповича була підпорядкована виконанню запитів народ-
ного господарства молодої держави. На основі комплексного аналізу його на-
укової спадщини можна констатувати, що в радянські часи роботи Є.П. Вотчала
з фізіології рослин мали переважно прикладне спрямування: дослідження фі-
зіології хвойних дерев (вивчав гідродинамічні процеси в системі смоляних хо-
дів рослин, розробив наукові засади підсочки, стояв біля джерел терпентино-
вого виробництва в країні); створення підґрунтя для розвитку екологічної фізі-
ології сільськогосподарських культур (розробляв питання фізіологічної при-
роди посухостійкості, фізіології фотосинтезу, зокрема цукрових буряків); за-
клав основи польової фізіології рослин [5, 6].
�6.indd 867�6.indd 867 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
868 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 6
Надзвичайну практичну цінність мали роботи Є.П. Вотчала, завдяки яким
в Україні було налагоджене промислове збирання скипидару та каніфолі, які
раніше імпортувалися. Євген Пилипович заснував новий експериментальний
напрямок — дослідження гідродинамічних процесів у системі смоляних ходів
рослин, що дало змогу створити теоретичну базу для розробки раціональних
способів підсочки, а також обґрунтував можливість систематичних поранень де-
ревини сосни протягом тривалого часу без істотного впливу на її життєздатність
[4]. Результати досліджень у 1921 р. були представлені на засіданні Українського
ботанічного товариства. Про значення розробок Є.П. Вотчала писав член-кор.
АН СРСР Б. Вул. (20.10.1942): «Подтверждаю, что акад. Е.Ф. Вотчал действи-
тельно был создателем впервые заработавших в СССР подсочных промыслов,
организатором и руководителем подготовки необходимых кадров сначала на
Украине, а затем по всему Союзу. Участвуя непосредственно во всех работах,
акад. Є.Ф. Вотчал еще в 1920 г. разрабатывал новые методы безболезненного
прижизненного использования смолоотделительного аппарата хвойных. Бла-
годаря трудам акад. Є.Ф. Вотчала, его исключительной энергии и неиссякаемой
работоспособности, наша страна была освобождена от импорта важного для
промышленности и обороны страны продукта» (Архів Президії АН УРСР, осо-
биста справа Є.П. Вотчала, аркуш 10) [14].
Багато зробив учений і для розв’язання гострої проблеми підготовки кад-
рів терпентинової промисловості [10, 14]. Її розвиток значною мірою базувався
на результатах досліджень Євгена Пилиповича, котрі були технічно добре
оснащені, проводились у природних умовах і водночас стосувалися загально-
теоретичних питань фізіології деревних рослин (рух пасоки і «плач», розподіл
тиску в судинах і смоляних ходах у межах стовбура дерева, електричні поля ат-
мосфери та їх вплив на дерева, іонізація повітря в кронах). Завдання своєї ка-
федри Є.П. Вотчал вбачав у дослідженні широкого кола питань фізіології рос-
лин лісу і поля.
Десь з 1925 р. основним стрижнем наукової роботи академіка Є.П. Вотчала
стала боротьба з наслідками посухи, він вивчав її вплив на культурні рослини і
добір більш посухостійких сортів. Учений уперше відзначив, що важливо до-
сліджувати не посухостійкість у звичайному розумінні цього слова, а посухо-
врожайність, тобто здатність рослин зберегти високу врожайність за умов не-
достатнього водопостачання.
У процесі онтогенезу рослина формує сукупність фізіологічних властивос-
тей, які забезпечують високий урожай під впливом несприятливих умов існу-
вання. Вперше введений цим авторитетним ученим до наукового обігу термін
«посуховрожайність» характеризував різницю між ксерофітністю і посухостій-
кістю рослин. Професорові Є.П. Вотчалу також належить пріоритет у запро-
вадженні до фітофізіології поняття про патологічний стан фізіологічних функ-
цій для пояснення втрат врожаїв за умов посухи. Головну увагу самобутній до-
слідник приділяв не лише водному режиму, як це було прийнято в ті роки, а
процесам асиміляції і дихання за нормального і патологічного станів рослин.
�6.indd 868�6.indd 868 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
869ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 6
Він переконливо довів, що для з’ясування посухостійкості рослин важливе
значення має динаміка деяких фізіологічних процесів, зокрема інтенсивності
фотосинтезу, дихання, транспірації, зміни температури листків, їх тургору та
інших показників за умов посухи. Є.П. Вотчал запропонував враховувати ве-
личину транспіраційного коефіцієнта асиміляції — відношення між кількістю
води, витраченої на транспірацію, та кількістю асимільованої за той самий час
вуглекислоти. Посухостійкість рослин уперше комплексно вивчалась у польо-
вих умовах спеціально розробленими методами. Є.П. Вотчал надавав великого
значення селекції на посухостійкість: сформулював конкретні положення від-
бору посухостійких рослин, важливу роль відводив бракуванню всіх біотипів,
схильних до проявів патологічного стану за спекотної і ясної погоди.
Дослідження, виконані у 1923—1930 рр. під керівництвом Є.П. Вотчала,
дали змогу науково обґрунтувати і практично підтвердити теорію посухостій-
кості рослин. У процесі розробки теорії посухостійкості та врожайності запо-
чатковано новий прикладний напрямок досліджень — польову фізіологію рос-
лин. Його основою стала порівняльна фізіологія різних сортів: це вивчення
специфіки анатомічної будови, процесів асиміляції вуглекислоти, дихання,
показника водного балансу рослин і температури листка, показника нормаль-
ної чи патологічної спрямованості процесів метаболізму в природних умовах.
Основним порушенням правил фізіологічної методики в цих роботах була
та обставина, що дослідник зосереджувався на вивченні патологічних відхи-
лень у рослинному організмі та їх перехідних станів. Перенесення досліджень
у мінливі умови поля потребувало, паралельно з фізіологічним обліком, і спо-
стережень за геофізичними факторами: інсоляцією, температурою повітря та
вмістом у ньому вуглекислого газу, вологістю повітря і ґрунту.
Є.П. Вотчал уперше виявив, теоретично обґрунтував та сформулював по-
няття про такі фізіологічні явища, як «транспіраційна втома», «транспірацій-
ний коефіцієнт асиміляції», «депресія асиміляції» тощо.
Динаміка системи «рослина — поле» охоплювала всі її провідні ланки. По льо-
ві дослідження відзначались порівняльним характером (використовували водно-
час кілька сортів рослин і стандарт); були значно тривалішими за часом проведен-
ня; мали комплексний характер (вивчали процеси асиміляції і транспірації пара-
лельно у різних сільськогосподарських рослин, у різних їх лініях за неперервний
ряд денних годин). Кінцева мета роботи Є.П. Вотчала та його учнів — вироблення
конкретних методичних прийомів для селекціонерів при доборі на підвищену
врожайність і стійкість за умов посухи на основі фізіологічного підходу. Так, для
попереднього швидкого орієнтування у коливанні зеленого забарвлення листків
упродовж вегетаційного періоду за різної погоди він розробив стандартні шкали з
метою точного визначення блиску та інтенсивності відтінків забарвлення листків
цукрових буряків і пшениці, щоб діагностувати їх фізіологічні стани у польових
умовах, які отримали широке розповсюдження в країні [5].
Професор Є.П. Вотчал разом зі співробітниками (І.М. Толмачов, А.С. Ока-
ненко, О.О. Табенцький, О.М. Кекух, Ф.І. Завгородній, Х.М. Починок) закла-
�6.indd 869�6.indd 869 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
870 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 6
ли фундамент вивчення еколого-фізіологічних аспектів фотосинтезу, зокрема
такої важливої для України технічної культури, як цукровий буряк. Праці нау-
кової школи Є.П. Вотчала з фізіології цукрових буряків охоплювали питання
фотосинтезу, водного режиму, мінерального живлення і біохімічних процесів у
різних сортів цієї культури [7]. Оскільки на процес фотосинтезу впливає чима-
ло факторів, його денний перебіг має складний характер. Під керівництвом
Є.П. Вотчала вперше розроблено методику, яка поєднала фотосинтез, водний
режим, тепловий баланс, дихання і врожайність за строгого обліку геофізичних
чинників. Для дослідження інтенсивності фотосинтезу створено стаціонарну
багатоканальну газометричну установку, з допомогою якої водночас вимірювали
температуру листка, транспірацію, вологість і температуру повітря, інтенсив-
ність сонячної радіації. Досліди показали, що асиміляція зростає вран ці, з підви-
щенням інтенсивності світла і температури, потім знижується при посиленні
інсоляції і знову підвищується за її послаблення, тобто денна динаміка фото-
синтезу має двовершинний характер. Уперше встановлено, що в полудневі го-
дини відзначається глибока депресія асиміляції вуглекислого газу, іноді — на-
віть він виділяється на світлі, тобто максимуми фотосинтезу припадають на
ранкові і післяполудневі години.
Причини полудневої депресії фотосинтезу різноманітні — зневоднення та
перегрівання листків, пошкодження фотосинтетичного апарату, порушення
відпливу фотоасимілятів, закривання продихів тощо. Проте провідна причина
депресії асиміляції — це порушення водного балансу внаслідок перевищення
випаровування води листками над подачею її кореневою системою у спекотні
години дня. Як результат — порушується загальний метаболізм, що характери-
зується підсиленням дихання і припиненням асиміляції вуглекислого газу. Під
керівництвом Є.П. Вотчала колектив учених (Д.Я. Самійленко, О.М. Кекух,
Ф.І. Завгородній та інші) детально вивчив процес транспірації і всупереч пану-
ючій у ті часи думці більшості фахівців, які вважали цей процес «фізіологічним
злом», підтвердив важливу роль транспірації у пересуванні рослиною міне-
ральних та органічних речовин.
Є.П. Вотчал постійно поєднував вивчення фізіології та анатомічних осо-
бливостей рослинного організму. Так, при дослідженні фізіології фотосинте-
зу цук рового буряку було з’ясовано його анатомічну будову, диференціювання
тканин, їх гістологічні особливості. Значну увагу приділяли фізіології пересуван-
ня та накопичення цукрів у різних тканинах цієї культури. Було встановлено чіт-
ку залежність між анатомічною будовою, розташуванням судинно-волокнистих
пучків і накопиченням цукру в коренеплоді, вивчено особливості транспорту-
вання цукрів у листках і коренеплодах. З’ясовано динаміку накопичення і пере-
міщення цукрів протягом дня за різних погодних умов і впродовж вегетаційно-
го періоду різних форм рослини у сортів урожайного та цукристого напрямків.
Процеси накопичення цукрів розглянуто в тісному зв’язку з онтогенезом і фі-
логенезом культури. Завдяки комплексу цих досліджень (1925—1936 рр.) роз-
роблено теорію виробничих якостей цукрових буряків, у тому числі їх врожай-
�6.indd 870�6.indd 870 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
871ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 6
ності та посухостійкості. Слід зазначити, що всі дослідження проводилися за
оригінальною, доведеною до високої досконалості методикою, і супроводжу-
валися відкриттям низки явищ, вартих подальшого поглибленого вивчення,
особливо тих, що стосуються фотосинтезу, зокрема виділення вуглекислоти із
зеленого листка на світлі вперше виявив І.М. Толмачов у 1925 р. [14].
Наукова школа Є.П. Вотчала за результатами фізіологічних досліджень зро-
била суттєвий внесок у формування теоретичних засад створення нових сортів
цукрових буряків. Відповідно до принципів польової фізіології рослин було роз-
роблено теорію виробничих властивостей цієї культури, що враховувала нор-
мальні і патологічні процеси в її онтогенезі. Це мало важливе народногосподар-
ське і державне значення, сприяло розвитку в Україні цукрової промисловості.
Є.П. Вотчал був видатним дослідником, ученим з широким колом науко-
вих інтересів. Він глибоко розумів проблеми фізіології рослин. Експеримента-
ль ні дослідження проводив з широким розмахом, керуючи великими колекти-
вами фахівців різного профілю. Свої наукові досягнення, важливі теоретичні
висновки Євген Пилипович широко пропагував на різних наукових форумах,
де формувались основи ведення сільського господарства і промисловості краї-
ни. Визнанням авторитету вченого стало обрання його членом, заступником
голови оргкомітету всесоюзних ботанічних з’їздів у Москві (1926 р.) та Ле нін-
граді (1928 р.), всесоюзної конференції терпентинної промисловості (1928 р.),
всесоюзної конференції з реконструкції лісової промисловості (1931 р.) та ін-
ших галузевих і регіональних форумів.
Безперечно, що принципово важливі розробки Є.П. Вотчала в теорії і
практиці польових досліджень мали вагомий вплив на розвиток нових напрям-
ків фізіології рослин, необхідних для прогресу різних галузей сільського госпо-
дарства і промисловості. Вони актуальні і в наш час, коли молекулярна і клі-
тинна біологія допомагають фітофізіологам краще зрозуміти організацію клі-
тинних органел, диференціювання тканин, адаптивні перебудови в організмі,
взаємозв’язки і взаємозалежності між органами рослини. Проте ні молекуляр-
на, ні фізико-хімічна біологія не можуть замінити фітофізіологію, яка інтегрує
сучасні знання про елементарні прояви життя та забезпечує цю інтеграцію до
фізіології цілісної рослини і навіть до окремих ценозів з їх провідною пробле-
мою біологічної продуктивності.
1. Автобіографія Є.П. Вотчала // Архів АН України. — К. 518. Оп. 5. — № 27.
2. Вотчал Е.Ф. О движении пасоки (воды) в растении: Критическое и экспериментальное
исследование. — М.: Тип. Кушнерева, 1897. — 390 с.
3. Вотчал Е.Ф. К вопросу о составе и роли пасоки. І. Присутствие ферментов в пасоке. ІІ.
Об изменении в содержании оксидаз в пасоке в течение плача // Сб. статей, посвященный
К.А. Тимирязеву его учениками в ознаменование 70-летия со дня его рождения. — М.,
1916. — С. 509—572.
4. Вотчал Є.П. Стан підсочки в лісовому господарстві Північної Америки та Франції і
можлива роль підсочної промисловості в лісах України // Вісн. с.-г. науки. — 1923. — 2,
№ 1—2. — С. 13—15.
�6.indd 871�6.indd 871 24.12.2010 14:49:4924.12.2010 14:49:49
872 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 6
5. Вотчал Е.Ф. Полевая физиология (нормальная и патологическая) и физиологическое
сортоизучение в селекции // Тр. Науч. ин-та селекции. — 1928. — Вып. 2. — С. 209—
236.
6. Вотчал Є.П. Теорія походження неврожаю в умовах посухи та зміни тургору і рухи лист-
ків як покажчики стану загального комплексного балансу динаміки фізіологічних про-
цесів рослини // Журн. біо-ботан. циклу ВУАН. — 1932. — № 7—8. — С. 207—209.
7. Вотчал Е.Ф. Физиология производственных свойств свеклы (урожайность в условиях
засухи, засухоустойчивость и устойчивость высоты урожаев) // Науч. зап. по сах. пром-
ти. — 1939. — Вып. 3—4. — С. 12—60.
8. Вотчал-Словачевська В.Є., Костюк Г.Г. Євген Пилипович Вотчал. — К.: Наук. думка,
1991. — 152 с.
9. Вотчал Е.Ф. Библиографический указатель АН УССР. — Киев: Наук. думка, 1990. — 24 с.
10. Заленский В.Р. Материалы к количественной анатомии различных листьев одних и тех
же растений // Изв. Киев. политех. ин-та. — 1904. — 4, вып. 1. — С. 1—209.
11. Кафедра біології сільськогосподарських рослин і комісія підсочки. — Відділ рукописів
ЦНБ. — 1930. — Оп. Х. — Спр. 18643.
12. Колкунов В.В. К вопросу о выработке выносливых к засухе рас культурных растений //
Изв. Киев. политех. ин-та. — 1905, — 5, № 4. — С. 18—31.
13. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. — К.: Либідь, 2005. — 808 с.
14. Ситник К.М. Фізіологія рослин // Укр. ботан. журн. — 1991. — 48, № 6. — С. 87—99.
Рекомендує до друку Надійшла 12.05.2009
К.М. Ситник
Л.И. Мусатенко 1, Н.Н. Мусиенко 1, Т.Е. Христова 2
1 Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев
2 Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко
АКАДЕМИК ЕВГЕНИЙ ФИЛИППОВИЧ ВОТЧАЛ — ОСНОВАТЕЛЬ ПРИКЛАДНОЙ
ФИТОФИЗИОЛОГИИ В УКРАИНЕ
(к 145-летию со дня рождения)
Охарактеризованы главные направления многолетней научной деятельности академика
Е.Ф. Вот чала. Подчеркнут его весомый вклад в развитие прикладной фитофизиологии в
Украине.
К л ю ч е в ы е с л о в а: физиология растений, исторический очерк, прикладная фитофизи-
ология, Є.Ф. Вотчал.
L.I. Musatenko1,M.M. Musienko1, T.E. Khristova2
1 M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
2 Kiev Taras Shevchenko National University
ACADEMICIAN EUGEN F. VOTCHAL, THE FOUNDER OF APPLIED
PHYTOPHYSIOLOGY IN UKRAINE
(on the occasion of his 145 th anniversary)
Main directions of scientific activity of Academician E.F. Votchal are characterized. His great con t-
ribution to applied phytophysiology development in Ukraine is emphasized.
K e y w o r d s: plant physiology, history of survey, applied phytophysiology, E.F. Votchal.
�6.indd 872�6.indd 872 24.12.2010 14:49:5024.12.2010 14:49:50
|