Системний підхід та його роль в історії дендрології
Викладено історичні особливості розвитку дендрології до і після реформ К.Ліннея, акцентується увага на ролі дендрофлористики, що переважала в доеволюційну епоху. У подальшому домінували класифікаційні аспекти, супідрядні головній систематико-географічній парадигмі ботанічної науки. У прикладному й м...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2010
|
| Назва видання: | Наука та наукознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30763 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Системний підхід та його роль в історії дендрології / І.С. Івченко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 40-55. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-30763 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-307632012-02-14T12:11:31Z Системний підхід та його роль в історії дендрології Івченко, І.С. Методологія та соціологія науки Викладено історичні особливості розвитку дендрології до і після реформ К.Ліннея, акцентується увага на ролі дендрофлористики, що переважала в доеволюційну епоху. У подальшому домінували класифікаційні аспекти, супідрядні головній систематико-географічній парадигмі ботанічної науки. У прикладному й міждисциплінарному аспектах успіхи дендрології суттєвіші. Провідні складові феномену дендрології як ботанічного і лісівничого «зліпків» визначили її факультативний характер у ХХ ст., вторинність в теоретичному контексті. Теорія систем у дендрології, проведення системного аналізу дендрологічних об’єктів, застосування системного підходу є перспективними для інтегрування на етнобатанічнофлористичному базисі її провідних напрямків. Прослідковується комплексність дендрології в окремих країнах і природних регіонах. Излагаются исторические особенности развития дендрологии до и после реформ К.Линнея, акцентируется внимание на роли дендрофлористики, превалирующей в доэволюционную епоху. В дальнейшем доминировали классификационные аспекты, соподчинённые главенствующей систематико-географической парадигме ботанической науки. В прикладном и междисциплинарном аспектах успехи дендрологии существеннее. Ведущие составляющие феномена дендрологии как ботанического и лесоведческого «слепков» предопределили её факультативный характер в ХХ ст., вторичность в теоретическом контексте. Теории систем в дендрологии, проведение системного анализа дендрологических объектов, применение системного подхода перспективны для интегрирования на этноботаническо-флористическом базисе её ведущих направлений, Прослеживается комплексность дендрологии в отдельных странах и природных регионах. 2010 Article Системний підхід та його роль в історії дендрології / І.С. Івченко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 40-55. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30763 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки |
| spellingShingle |
Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки Івченко, І.С. Системний підхід та його роль в історії дендрології Наука та наукознавство |
| description |
Викладено історичні особливості розвитку дендрології до і після реформ К.Ліннея, акцентується увага на ролі дендрофлористики, що переважала в доеволюційну епоху. У подальшому домінували класифікаційні аспекти, супідрядні головній систематико-географічній парадигмі ботанічної науки. У прикладному й міждисциплінарному аспектах успіхи дендрології суттєвіші. Провідні складові феномену дендрології як ботанічного і лісівничого «зліпків» визначили її факультативний характер у ХХ ст., вторинність в теоретичному контексті. Теорія систем у дендрології, проведення системного аналізу дендрологічних об’єктів, застосування системного підходу є перспективними для інтегрування на етнобатанічнофлористичному базисі її провідних напрямків. Прослідковується комплексність дендрології в окремих країнах і природних регіонах. |
| format |
Article |
| author |
Івченко, І.С. |
| author_facet |
Івченко, І.С. |
| author_sort |
Івченко, І.С. |
| title |
Системний підхід та його роль в історії дендрології |
| title_short |
Системний підхід та його роль в історії дендрології |
| title_full |
Системний підхід та його роль в історії дендрології |
| title_fullStr |
Системний підхід та його роль в історії дендрології |
| title_full_unstemmed |
Системний підхід та його роль в історії дендрології |
| title_sort |
системний підхід та його роль в історії дендрології |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Методологія та соціологія науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30763 |
| citation_txt |
Системний підхід та його роль в історії дендрології / І.С. Івченко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 40-55. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ívčenkoís sistemnijpídhídtajogorolʹvístoríídendrologíí |
| first_indexed |
2025-07-03T11:08:48Z |
| last_indexed |
2025-07-03T11:08:48Z |
| _version_ |
1836623781353750528 |
| fulltext |
Science and Science of Science, 2010, № 140
Методологія та соціологія науки
Один з найбільш помітних вчених
ХVI ст. Андреа Чезальпіно (Цезальпі-
ні) в своєму філософському вченні на-
магався відтворити властивості приро-
ди. Його гербарій зберігається у Фло-
ренції. На честь Чезальпіно названий
рід рослин Цезальпінія (Caesalpinia)
L. За підтримки папи Климента VIII,
котрий призначив його своїм першим
лейб-медиком, Чезальпіно викладав
в Пізанському університеті у 1555 р.
і в папській Колегії мудрості в Римі у
1592 р. Як медик він докладно опи-
сав клапани серця, мале коло крово-
обігу, відмітив розбіжності у структурі
артерій легень і вен тощо. Деякі вчені
вважають, що Чезальпіно належить
пріоритет у питанні кровообігу. Комп-
лексність наукових напрямків у Че-
зальпіно незаперечна, проте на відміну
від інших класифікаторів Відродження
ним притаманні риси системності.
У своєму творі «De plantis libri», вида-
ному в обсязі 16 томів у Фло ренції, опис
численних деревних рослин Чезальпіно
пов’язує з дедуктивним підходом Аріс-
тотеля і поглядами Конрада Геснера.
У ньому провідне значення належить
поглядам Чезальпіно-карполога, ко-
трий насамперед врахував будову насін-
ня і плодів поряд із залученням інших
відомостей з морфології рослин. Вже
у виділенні перших 2 груп проявився і
Чезальпіно-дендролог (їх класифікація
базується на дерев’янистих або смоля-
них властивостях стебла). Форма пло-
ду, верхня або нижня зав’язь, кількість
насіння тощо дозволяють йому зробити
ухил і в помологію. Як один з перших
екологів Відродження Чезальпіно ви-
І.С. Івченко
Системний підхід та його роль
в історії дендрології
Викладено історичні особливості розвитку дендрології до і після реформ К.Ліннея,
акцентується увага на ролі дендрофлористики, що переважала в доеволюцій-
ну епоху. У подальшому домінували класифікаційні аспекти, супідрядні головній
систематико-географічній парадигмі ботанічної науки. У прикладному й міждис-
циплінарному аспектах успіхи дендрології суттєвіші. Провідні складові феномену
дендрології як ботанічного і лісівничого «зліпків» визначили її факультативний
характер у ХХ ст., вторинність в теоретичному контексті. Теорія систем у
дендрології, проведення системного аналізу дендрологічних об’єктів, застосуван-
ня системного підходу є перспективними для інтегрування на етнобатанічно-
флористичному базисі її провідних напрямків. Прослідковується комплексність
дендрології в окремих країнах і природних регіонах.
© І.С. Івченко, 2010
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 41
користав 4 категорії життєвих форм
Теофраста, об’єднавши їх у 2 групи:
перша — дерева і чагарники, друга —
трав’янисті рослини (напівчагарники
і трави). Чезальпіно стверджував, що
«душа» рослини міститься у її серце-
вині, а «серце» — в насінні (він вміщує
його на межі відходження сім’ядолей
від гіпокотиля). Головні риси його
дендролого-карполого-етноботанічної
класифікації мали наступний вигляд
(виділено нами — І.І.): класи 1 і 2 обій-
мають дерева і кущі, серце у верхівці на-
сіння, насіння, здебільшого поодиноке
(мегаетноліннеони Дуб, Липа, Лавр,
Слива та ін.); рослини класу 5 мають де-
кілька насінин в сухому плоді (бобові)
тощо.
У низці відповідних праць по Украї-
ні та суміжних регіонах вчені-географи
вже протягом багатьох років впевнено
оперують макро-, мезо- і мікротопоні-
мами. На наш погляд, можлива їх іден-
тифікація і як чинників дендрографії,
котру розглядаємо як предтечу ден-
дрології. Ними також варто позначати
об’єкти донаукової галузі по вивченню
деревних рослин, що розвивалась до
реформ К.Ліннея. Латинізоване пріз-
вище К.Ліннея (1707—1778) (рис. 1)
«Linnaeus» походить від назви липи,
що зростала в одному із сільських
приходів — помешканні його пращу-
рів — і вважалася священним дере-
вом. Батько Ліннея — лютеранський
священик Нільс Інгемарсон, обрав-
ши це прізвище за шведською назвою
липи (Lind), опосередковано сприяв
подальшим етноботанічним спряму-
ванням Ліннея, розвинутим при до-
слідженні флори Швеції і Фінляндії у
їх сучасних межах. Два найбільш плід-
них періоди становлення Ліннея як
науковця можна розділити відповід-
но на голландський період 1-го триріччя
(1735—1738 рр.) і шведський період 2-го
триріччя (1738—1741 рр.) (тут і далі ви-
ділено нами — І.І.). Під час першого
він видав «Systema Naturae» (1735 р.),
«Fundamenda Botanica», «Bybliotheca
Botanica» (обидві — у 1736 р.), «Genera
Plantarum», «Flora Lapponica», «Critica
Botanica» (всі — у 1737 р.) і «Hortus
Cliffortianus» (1738 р.). У шведський
період 2-го триріччя розгортається ме-
дична практика К.Ліннея.
Лінней створив колекції в ботаніч-
них садах і описав їх. Зокрема, окре-
ме видання (див. рис. 1) присвячене
саду поблизу м. Харлем бургомістра
Амстердама і директора голландської
Ост-Індської компанії Джорджа Кліф-
форда (1685—1760). У 1771 р. К.Лінней
обнародував рід Муррайя (рис. 2). Це
сталося у додатках його провідних тво-
рів з видів і родів рослин і системного
погляду на природу на рівні розвитку
дендрології в середині XVIII ст. Від-
чуваючи погіршення здоров’я, Лінней
у 1772 р. передав своєму учню, гет-
тінгенському професорові Мюррею,
на честь котрого й назвав цей рід, ма-
теріали, що доповнювали «Systema
Naturae», які той оперативно підготу-
вав до друку і видав у 1774 р. під назвою
«Systema vegetabilium». У цьому ж році
папа римський Климент ХІV дозволив
публікацію в Італії системи Ліннея.
Вона несе історичні ознаки архаїчної
системи таксонів, котра відрізняється
від інших засобів класифікацій — пе-
реліків, каталогів тощо. Здоров’я Лін-
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 142
Рис. 1. Історія системних досліджень в дендрології у ХVIII cт.:
1 — Карл Лінней в період видання «Hortus Cliffortianus» i«Systema Naturae» (кінець
1730-х рр.); 2 — фрагмент гравірованого фронтисписа праці К.Ліннея «Кліффордівський
сад» (1737—1739); 3 — листки деревних рослин, замальовані Ліннеєм для книги «Hor-
tus Cliffortianus»); 4 — титульний лист «Systema Naturae» Ліннея; 5 — власноручний
ескіз К.Ліннея для майбутнього дворянського герба з використанням вегетативних
і репродуктивних органів Linnaea borealis L. та символів поновлення природи;
6 — могильна плита К.Ліннея і його сина в Уппсальскому кафедральному соборі
1
4 5 6
2 3
нея дедалі погіршувалось, і вже влітку
наступного року він обрав у Хамарбю
дерево в’яза для виготовлення труни.
Після смерті Ліннея (1778 р.) за роз-
порядженням шведського короля були
виготовлені медалі із зображеннями
його і фрігійської богині Кібели, що
перебувала в оточенні рослин і тварин.
Ліннея поховали в кафедральному со-
борі в Уппсалі, побудованому у 1435 р.,
найвищому (119 м) соборі Скандинавії
(див. рис. 2).
Михайлові Грушевському належать
фундаментальні дослідження розви-
тку дендрологічної науки в етнолого-
етнографічному контексті, насамперед
духовно-естетичного і прагматично-по-
бутових розділів етноботаніки. Це по-
мітно при аналізі праць Грушевського.
У розділі «Космогонія» праці [1], зокре-
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 43
ма, зосереджено підсумки і бібліографії
сучасних досліджень образів «світового
дерева» і «дерева життя». Посилюються
природознавчі мотиви ейдологічними
аспектами на карпологічному підґрунті:
«...його самостійність як образа осно-
вного не виступає так ясно, як в об-
разі світового дерева... Голуб чи сокіл
тут тільки один, дерево чи зникло, чи,
може бути, що його й не було зовсім в
архетипі творчої птиці...вони даються
в формі насіння…» (так у тексті —
Рис. 2. Історична діорама системного формування теорії чисел в дендрології:
а — Муррайя Кьоніга — «дерево каррі»; б — Муррайя волотева (Murraya paniculata
(L.) Jack) (syn. Murraya exotica L.); в — гробниця Леопардів у Тарквінії. V ст. до н.е.
(Національний музей етруського мистецтва у Римі); г — «арабські цифри», назва котрих
утворилась внаслідок застосування десятинної позиційної системи обчислення, і цифри,
котрі застосовуються в арабських країнах.
Фундатори дендрології в Східній Європі: 1 — Ян Сватопулк Пресл (1791—1849);
2 — меморіальна дошка на честь братів Карела и Яна Преслів; 3 — Карел Домін (1882—
1953); 4 — фундатор системного аналізу в біології Людвіг фон Берталанфі (1901—1972)
а б
г
1 2 3 4
в
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 144
І.І.). Окремо Грушевський розглядає
тему «поклону дерев на честь малому
Ісусові». Вона дійсно має всебічне у
кількох аспектах історичне підґрунтя.
У ньому також міститься етноботаніч-
ний зміст прагматично-побутового ґа-
тунку, пов’язаний із їстівними «овоча-
ми», котрі дерева різних регіонів відда-
вали дітям. Зокрема, у фольклорі країн
Південно-Східної Європи оспівуються
плодові дерева, що «...притихли, не
притихла трепета-осика і за те була
проклята...» Грушевський із знанням
справи констатує, що, наприклад, у
волинській колядці «кленове дерево...,
безсумнівно, заступає кедрове або ки-
парисове дерево...»
Дендрологія як складова біології з
її організованою складністю в порів-
нянні з організованою простотою кла-
сичної фізики і хаотичною складністю
статистичної механіки на різних ета-
пах розвитку увібрала ознаки цих при-
родознавчих дисциплін. Це помітно
при розгляді прагматично-побутових
рис дендрології в складі лісівництва,
плодівництва, інших господарських
сфер. Об’єднуючим методологічним
чинником системного аналізу в різних
наукових застосуваннях є послідовне
використання аналітичних і модель-
них методів в дослідженнях з великою
кількістю змінних в логічному розумін-
ні. На початку дослідження змінні мо-
жуть бути виміряні вельми приблизно і
навіть лишатись неідентифікованими.
При оцінці узагальнюючих характерис-
тик вирішальними складовими можуть
бути, зокрема, метаболічна та онтоге-
нетична, котрі продовжують розгляда-
тись теорією фітонізму. Філогенетичні
складові помітні на ранніх етапах роз-
витку етноботаніки із залученням як
доробку дослідників-дендрографів,
так і аналізу переходу від дендрогра-
фічних до дендрологічних досліджень.
Умовно етноботанічні та фітоністичні
системні підходи можна вважати від-
повідно внутрішніми (ендогенними) і
зовнішніми (екзогенними) системни-
ми підходами.
Із середини ХХ ст. дендрологія стає
комплексною дисципліною і потребує
системного підходу і аналізу. Сучасне
здійснення класифікацій організмів
відбувається в кладистичних (філоге-
нетичних) і чисельних (нумеричних)
напрямках систематики. Системати-
ка як провідна галузь ботаніки набула
сучасного наукового змісту протягом
еволюційної епохи дендрології й для
суспільства визначилась ще з часів ви-
дання праць провідних європейських
природознавців у XVII і особливо у
XVIII ст. На території України такі до-
слідження відбулися пізніше. Їх роз-
гортання мало особливий резонанс з
часів утворення низки університетів —
Харкова, Києва та інших міст України.
Праці О.П.Декандоля (1778—1841) і
його нащадків у ХІХ ст.по праву увін-
чують епоху класифікаційних розро-
бок К.Ліннея і його послідовників. Де-
кандоль вельми гармонійно поєднував
макро- і мікросистематичні підходи.
Його система вперше була викладена в
книзі «Елементарна теорія ботаніки»,
що з’явилася у 1813 р. Згодом її покла-
дено в основу найбільш повного для
того часу опису систематичного складу
рослинного покриву Землі. Вихід «По-
передньої системи рослинного цар-
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 45
ства» тривав протягом цілої історичної
епохи з 1824 по 1873 р. У ній Декандоль
здійснив новаторський на той час по-
діл рослин на дводольні, які помістив
на початку огляду покритонасінних, і
однодольні.
Розвиток природознавства в кон-
тексті виникнення нових наукових
напрямків та окремих наук втілився,
зокрема, в розробки Л.Пастера (1822—
1895) по оптичній асиметрії молекул.
Вони згодом лягли в основу стереохімії,
розвиненої В.І.Вернадським (1836—
1945) разом з теоретичними розробка-
ми в сфері неживої природи, і залучені
при поглибленні знань про біосферу і
ноосферу. Синтезу генетики і дарві-
нізму сприяла мутаційна теорія Г.Де
Фріза (1848—1935), хромосомна теорія
спадковості, розроблена насамперед
Т.Бовері (1862—1915), У.У.Сеттоном
(1836—1916), Т.Х.Морганом (1866—
1945). На основі вчення В.Л.Йогансена
(1857—1927) про чисті лінії запропо-
новано такі поняття, як ген, генотип,
фенотип. М.І.Вавиловим (1887—1943)
сформульований у 1920 р. закон гомо-
логічних рядів спадкової мінливості
організмів, запропонована трактовка
ліннеївського виду як системи, ви-
ділення найбільш древнього періоду
людства. Вавилов стверджував, що
«ботанік цілком може поправити й до-
повнити історика і археолога».
Серед науковців широкого профі-
лю не знайшлося дослідника, котро-
му було б до снаги втілити теоретичні
й практичні дендрологічні розробки
в такі необхідні для ботаніки інтегру-
ючі чинники. Фахівці з прикладної
дендрології втім вже тоді зазначали,
що поняття системи стало вузловим
в науковому дослідженні. Звичайно,
системи вивчались протягом мину-
лих століть, але у дослідженнях ХХ
ст. до них додавалися все нові й нові
наукові факти, підтверджувались і
спростовувались гіпотези, створю-
вались теоретичні схеми. Тенденція
досліджувати систему як певне ціле, а
не як конгломерат частин відповідає
сучасній дендрологічній науці. Її кре-
до — будувати дослідження не у вузь-
кому контексті, а вивчати перш за все
взаємовплив і взаємодію біотичних
і абіотичних факторів. Ідея систем-
ного дослідження та його багатьох
синонімів, конвергенція кількох спе-
ціальних чинників дендрології могли
б з успіхом інтегрувати колективну
дослідницьку діяльність, постійно
розширяючи спектр наукових і тех-
нічних дисциплін.
Згадаємо, наприклад, англійського
ботаніка-аматора із прізвищем, при-
таманним як персонажам детективів,
так і Нобелівському лауреату з фізі-
ології та медицини Д.Д.Уотсону (J.
D.Watson), Хьюїтта Уотсона (Hewett
Cottrell Watson) (1804—1881) (рис. 3).
Цей еволюціоніст створив першу де-
тальну схему флористичного розчле-
нування Великобританії, виділив 18
провінцій, 38 підпровінцій і 112 «під-
графств» (vice-counties). Уотсон впер-
ше, використавши адміністративний
поділ країни, продемонстрував зв’язок
флор Великобританії і континентальної
Європи, залежність флористичного ба-
гатства від площі місцезростання [2].
Відомості про Уотсона у 2-й половині
ХХ ст. були обмежені. Наприклад,
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 146
дендролог-карполог С.І.Івченко (див.
рис. 3), маючи окремі праці про Уот-
сона [3], із захопленням розповідав
про нього як дендролога учням.
У ХХІ ст. відомості про діяльність цього
вченого-аматора значно доповнено [4].
Своєчасне отримання дендрологічних
матеріалів, наприклад про Ф. Унге-
ра (див. рис. 3), стало можливим по-
чинаючи з другої половини 1950-х
років. Дендролог-систематик і флорист
Є.М.Кондратюк (див. рис. 3) володів,
зокрема, матеріалами Меррітта Фер-
налда (Merritt Lyndon Fernald) (1873—
1950), американського ботаніка і фло-
риста. Даний автор своєрідно тлумачив
формування диз’юнктивних ареалів,
реліктів і ендемів хвойних рослин [5,
6]. Цим вченим, а також С.М.Стойку
(див. рис. 3) були притаманні активні
громадські созологічні позиції, їх
об’єднувало прагнення врятувати
Акліматизаційний сад М.Ф.Кащенка.
З його багатої дендрологічної колекції у
ХХІ ст. історики констатували наявність
лише одного виду роду Platanus [7],
Рис. 3. Дендрологи-класифікатори різних наукових епох:
а — А.Чезальпіно. Гравюра на дереві, датована 1765 р. з живописного портрету, що
знаходиться в музеї Ботанічного саду в Пізі; б — Caesalpinia sappan L.; в — Ф.Унгер,
наставник Грегора Менделя, про котрого стало відомо завдяки сумісним дослідженням
ботаніків Москви і Києва; г — Х.Уотсон; д — Є.М.Кондратюк та С.І.Івченко на тлі
колекції плодових рослин в НБС ім. М.М.Гришка; е — С.М.Стойко та С.І.Івченко в
Українських Карпатах; ж — С.І.Івченко та І.Б.Чорний (у 2009 р. одержав пам’ятну ме-
даль ім. акад. О.В.Фоміна), викладачі та студенти біля НПУ ім. М.П.Драгоманова
а б в г
д е ж
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 47
Кількарічний директор у 1950—
1960-х роках НБС ім. М.М.Гришка
(див. рис. 3) Є.М.Кондратюк також
причетний до утворення у 1975 р. в
Кривому Розі опорного пункту Доне-
цького ботанічного саду, котрий він
очолював у 1970—1980-х роках, у 1976
році перетвореному на відділ оптимі-
зації техногенних ландшафтів. У 1981
р. за участю Кондратюка його транс-
формовано у відділення Донецького
ботанічного саду з метою створення
Криворізького ботанічного саду, ко-
трий у 1992 р. стає самостійною уста-
новою. Як класифікатори Кондратюк
і його колеги багато в чому насліду-
вали праці згаданих класифікаторів
епохи Відродження. У 2-й половині
ХХ ст. в Україні класифікаційні етно-
дендрологічні одиниці розглядались в
класичних аспектах ботаніки — сис-
тематичному і географічному [8]. При
огляді природної теорії видових і ро-
дових таксонів об’єкти досліджень по
суті об’єднуються [8—11] з історико-
науковими подіями певної епохи, в
якій вони були встановлені [12].
Виходячи з укладеного нами кри-
тичного конспекту деревних рос-
лин України природного походжен-
ня, де кожен вид для різноманітних
теоретико-практичних етноботанічних
розробок пронумерований, доціль-
но створювати хронологічні спектри
їх авторів. Для дендрофлори України
виявлено 162 таких автора. Проте у
наведених конспектах, які мають ей-
дологічне спрямування (а при необхід-
ності розширюється за складовими),
автори здебільшого нексифікаційних
(філо-флорогенетично близьких) ви-
дів наводяться лише при першій їх
згадці. Поліактичність багатьох з них
потребує й більш докладного ейдоло-
гічного розмежування, яке пов’язане
з виділеними періодами Іа — ІІІс [10].
На зміну переважно гапактичним
об’єктам ліннеївського (Іа) і натура-
лістичного (Іb) періодів (категорії А,
рідше В), що нараховують близько
150 видів-агрегатів, прийшли поліак-
тичні об’єкти, позначені літерою С.
Останні нерідко фігурують в сучасних
зведеннях, але здебільшого не мають
усталених морфологічних ознак і гео-
графічно не відокремлені від видів-
агрегатів. Ці раси часто-густо потра-
пляють до синонімів збірних видів або
трактуються як різновидності чи навіть
форми. Методологічні питання різно-
манітних підходів до деревних рослин
як ботанічних об’єктів на їх організмо-
вому рівні варто вирішувати в біо- та
екоморфологічному аспектах. Геогра-
фічна топоніміка більш досконала. Це
пояснюється значно більш розробле-
ною етногеографічною галуззю взага-
лі. Саме на цьому підґрунті в ботаніці
й дендрології на організмовому рівні
мали б розвиватись теорії фітонізму і
філотаксису [11].
На цьому історико-науковому під-
ґрунті й сформувався системний ана-
ліз. Він спирається на системний під-
хід — напрямок методології наукового
пізнання в природознавчій практиці,
в основі якого лежить розгляд об’єктів
як систем. Загальна теорія систем ви-
никла більш ніж 70 років тому під час
формування одного з попередніх іс-
торичних періодів природознавства.
Її автор австрійський біолог-теоретик
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 148
Людвіг фон Берталанфі (1901—1972)
(див. рис. 2) з 1949 р. працював у США
і Канаді. Загальна теорія систем, ви-
сунута Берталанфі, передбачала роз-
робку математичного апарату опису
різних типів систем [13, 14]. Загальний
науковий інтерес був викликаний по-
дальшими спробами встановлення за-
конів ізоморфізму в різних напрямках
розвитку природознавства. Зокрема,
для ботанічної таксономії перспектив-
ним є залучення в даному контексті
внутрішньо родових та внутрішньови-
дових «секцій», «серій» «різновиднос-
тей» та «форм». Їх аналіз проводиться
за аналогією з ізоморфними діагональ-
ними рядами в хімічній таблиці еле-
ментів Менделєєва, безперервними
або переривистими ізоморфними су-
мішами двох та більшої кількості кін-
цевих членів мінералогічних рядів (се-
рій) тощо. Для комплексної біологічної
науки дендрологія була і є провідним
напрямком, що вивчає різноманіття
існуючих та вимерлих організмів, їх
взаємовідношення та родинні зв’язки
між таксонами. А втім дендрологія ще
має знайти місце в історичному проце-
сі створення класифікації органічного
світу. Її об’єкти містяться на всіх 5 лін-
неївських ярусах — різновидності, виді,
роді, порядку і класу.
У сучасній систематичній номен-
клатурі ранги — важливий технічний
компонент. Це спричинено утворен-
ням назв таксонів одного рангу за од-
ними правилами, котрі відрізняються
від різноманітних номенклатурних
кодексів, проте в цілому основні прин-
ципи залежать від назв родинної, ро-
дової, видової груп, біноміальних назв
(біноменів), або видових (підвидових)
епітетів останніх. Назви групи роди-
ни, котрі складаються з одного слова,
утворюється від назви типового роду
шляхом додання до його основи у ро-
довому відміннику стандартизованих
закінчень. Системи живих організмів
поступово ускладнювались, вводились
нові рівні ієрархії, проте бракувало тер-
мінів. Складна структура ієрархічних
відносин деревних рослин була усклад-
нена історією систематики, коли з ча-
сів Ліннея не відбулося спроб охопити
в одному творі всіх живих організмів,
а відбулися спроби пропозицій різних
рангів «ad hoc» (серій, когорт, легіонів
тощо), проте загальноприйнятої сис-
теми рангів не створено. У 2-й поло-
вині XX ст. з виникненням фенетики
і кладистичного аналізу, котрі претен-
дували на методологічну науковість і
об’єктивність, вдосконалення проце-
дур оцінки загальної подібності, що
обґрунтували фенетичні класифікації,
та принципів сумісно-однозначної від-
повідності між філогенією і системою
в кладистиці, не спричинило форму-
вання універсальних об’єктивованих
рангів ієрархії таксономічних катего-
рій. Розробка проектів безрангових
номенклатур не призвела до загально-
го визнання жодного з них, а пропози-
ція «Філокодексу» (номенклатурного
кодексу, заснованого на принципах
філогенетики) викликала полеміку се-
ред зоологів і ботаніків.
Досить показовими у запропоно-
ваному контексті є рослини згаданого
роду Муррайя (Murraya J.Koenig), котрі
з недавніх часів вирощуються в приват-
них колекціях захищеного грунту О. та
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 49
М.Бабаєвих на Київщині. Автор роду
Муррайя Йоганн Гергард (Георг) Кьо-
ніг (Johann Gerhard Knig) (1728—1785)
вперше зібрав рослину на азіатсько-
му континенті. Найбільш відомий вид
даного роду також має ім’я його від-
кривача. Муррайя Кьоніга (Murraya
koenigii (L.) Spreng.) — кущик з Індії
(див. рис. 2). Вічнозелені кущики і де-
рева роду, поширені здебільшого в Індії
і країнах Південно-Східній Азії, близь-
кі до роду Цитрус (Citrus). Описуючі
цю рослину наприкінці своєї кар’єри,
Лінней оцінював можливості своїх най-
ближчих учнів, серед яких виділявся
Юхан Андреас Муррей (Johan Andreas
Murray) (1740—1791). Шведський (ні-
мецький) ботанік, він пропагував твори
свого вчителя і сприяв їх доповненню і
перевиданню. Листки Муррайя Кьоні-
га («дерева каррі») мають приємний
аромат, в Індії та Шрі-Ланці їх у свіжому
вигляді додають до овочевих і м’ясних
страв як приправу типу «каррі».
Назва «дерево каррі» належить ан-
глійцям, котрі не володіли на час пер-
шого знайомства з рослиною комплек-
сом сучасних відомостей. Тамільською
мовою це дерево зветься «карівепалай»
(скорочено «карі») [15]. Як кімнат-
на рослина відома Муррайя волоте-
ва (див. рис. 3) (її нерідко називають
«апельсиновим жасміном»). Плоди М.
волотевої знижують кров’яний тиск,
відрізняються тонізуючою дією. За ле-
гендами цей факт враховував ще Олек-
сандр Македонський (356—323 рр. до
н.е. [16].
Для системного формування теорії
чисел в дендрології важливе історич-
не походження цифр. Римські цифри
з’явились близько 500 років до нашої
ери в етрусків, становлення держави
котрих, її розвиток і розпад відбувалися
на тлі трьох періодів Древньої Греції —
орієнталізуючого, або геометричного,
класичного та елліністичного, а також
піднесення Римської Республіки [17].
На початку VI—V ст. до н.е.
з’явились перші ознаки могутності
Риму і послаблення етруських міст. У їх
розписах того часу помітні дрібність
деталей, одноманітність у розташуван-
ні людей, декоративна різнобарвність,
Дещо монотонна ритміка східних дра-
пірувань, схожих дерев з листками (! —
І.І.), з котрими чергуються фігури і
рухи рук. Декоративні, тонко виконані
теракотові узори прикрашали поверх-
ні стін храмів у вигляді складного ме-
реживного плетива. Наприклад, храм
Сассі Кадуті у Фалеріях-Ветерес мав
широкі фронтони і карнизи, теракото-
ві смуги з ажурними узорами по одному
краю, в котрих спіралеподібні й круглі
орнаменти переплітались і обмежува-
лись красивими пальметами. Арабські
цифри , котрі сформувались в Індії не
пізніше V ст., виникли значно пізніше
римських. У дану епоху було відкрито
і формалізовано поняття нуля (шун’я),
перейдено до позиціонування запису
чисел. Традиційні арабські цифри, на-
ведені в таблиці (див. рис. 2), є видо-
зміненими накресленнями індійських
цифр, прилаштованих до арабського
письма.
Індійську систему запису популя-
ризував мусульманський вчений ал-
Хорезмі (783—850), автор знаменитої
праці «Китаб ал-джабр ва-л-мукабала»,
від назви котрої пішов термін «алгебра».
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 150
Арабські цифри набули популярності в
Європі з X ст. Завдяки діяльності папи
римського Сильвестра II ( 946—1003),
який, зрозумівши зручність застосу-
вання арабських цифр, з 999 до 1003 рр.
широко пропагував і впроваджував їх в
науку, тісним зв’язкам християнської
Барселони (Барселонське графство)
і мусульманської Кордови (Кордов-
ський халіфат) став можливим доступ
наукової інформації, котрої ще не було
в Європі. Символ, зокрема в мисте-
цтві, є характеристикою художнього
образу з точки зору його осмислення,
вираження художньої ідеї. На відміну
від алегорії в науці символ невідділь-
ний від образної ейдологічної струк-
тури і відрізняється багатозначністю
свого змісту [18, 19], котру можна про-
слідкувати від наукової діяльності Гете
до праць сучасних українських митців
і вчених. Отже, попередні позначен-
ня, застосовані нами для епох сучасної
систематики (І—ІІІ), обсягу роду і виду
як географічної раси (А, В, С), геогра-
фічних груп (A—І), системного підпо-
рядкування дендрологічних чинників
(a—f), позначення етнодендрологіч-
ної (дендрологічної) області (I—VIII),
дендрологічного екотону (IX—XII),
підлягають подальшому формуванню
в історико-дендрологічному контексті
У біологічній класифікації, ко-
тра ще набуває чинності, історико-
дендрологічні властивості рослин не-
обхідно розглядати в межах таксонів:
домену Ядерні (Eucaryota), царства
Зелені рослини (Viridiplantae), відділів
Steptophyta, Steptophytina, Embryophyta
(Ембріофіти), Tracheophyta (Судин-
ні), Euphyllophyta, Spermatophyta (На-
сінні), надкласу Покритонасінні (Mag-
noliophyta), класу Еудікоти «справ-
жніх дводольних» (Eudicots), корене-
вих і стовбурних, класу Однодольні
(Liliopsida), ряду Арекові, а також пе-
реважно порядків (рядів) Лавроцвіті
(Laurales), Магнолієцвіті (Magnoliales).
Їх прикладне значення з урахуванням
сучасного висвітлення також має вихо-
дити з історії термінології і застосуван-
ня у філогенетиці рослинної метафори
«дерево». Історія філогенетичної сис-
тематики свідчить, що «деревоподібна»
схема була запроваджена схоластами, а
також залучена з генеалогічних розро-
бок, котрі здавна використовувались в
Європі для схематичних позначень ро-
доводів.
У ХХ ст. вчені також вдавались до
певних символів при сповідуванні,
наприклад, анагенетичних поглядів.
В анагенетиці, котра не надає вирі-
шального значення монофілії, філо-
генез інтерпретується як сукупність
паралельних ліній розвитку. При слі-
дуванні анагенетиці формою його
відображення є «кущ» або »трав’яне
поле». У них філогенетичні лінії не
обов’язково сходяться при основі.
Один з прихильників цього підходу
Л.С.Берг [20] розвиток філогенетич-
них ліній порівнював з полем пшени-
ці, де окреме стебло походить з свого
плоду-зернівки. Порівняння ж з КУ-
ЩЕМ (виділено нами — І.І.) більш
близьке дендрологічним класифікаці-
ям, оскільки термінологічно це багато-
річна невисока (0,8—6 м) дерев’яниста
рослина, котра галузиться від одного
кореня з поверхні землі й на відміну від
дерев не має головного стовбуру. У всіх
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 51
зонах рослинності планети чагарники
утворюють угруповання — вербняки,
єрники, шибляки, гариги, маквіси,
скреби та ін., формуючи в лісах під-
лісок. Щодо суто систематичної скла-
дової деревних рослин, то у сучасних
покритонасінних разом із так званими
«класифікованими» філами порядків
Cycadalles, Ginkgoales, Pinales, Gnetales
міститься низка «некласифікованих»
порядків, зокрема Fabales та ін. [21].
Наприклад, провідне значення
історико-дендрологічних досліджень
покритонасінних, представлених по-
над 50 тис. видів, об’єднаних у близько
2 тис. родів і понад 80 родин, зумовле-
не їх поширенням на всіх континентах.
Поглиблене вивчення тих властивос-
тей покритонасінних, що сприяли їх
сучасному пануванню, в історичному
контексті дозволить зрештою приділи-
ти належну увагу їх росту, дослідженню
систем коренів та листків, велика пло-
ща яких і різноманітність форм сприя-
ли ефективному фотосинтезу. Поживні
речовини сприяли їх росту, переважан-
ню спорофіту безстатевого диплоїдного
покоління, представленого відповід-
ними деревними життєвими форма-
ми, адаптації квіток і плодів. Систему
уклали підсумок дослідження насін-
нєвого розмножування, властивостей
розвитку насіння, утворення плоду та
його розселення тваринами, явища по-
двійного запліднення, вивчення будови
судинної системи, укладеної судинами
різних типів, і властивостей транспорту
води і поживних речовин. Утворення
зав’язі з насінним зачатком і майбут-
ньою насіниною, захищеної різнома-
нітними стінками плоду, присутність
або відсутність водного середовища при
заплідненні є вузловими аспектами у
вітчизняній науці та педагогіці для спо-
відування системного підходу .
Автори видання з прикметною на-
звою «Основи системної біології» [22]
висувають таке поняття, як впорядко-
ваність живого світу, розмежовуючи її
на просторову і часову, а в межах першої
пропонуючи глобальне бачення еко-
систем Землі як поєднання таких чин-
ників, як біосфера і ноосфера. Глава 3
даного посібника має визначальну для
усього розуміння проблеми назву «Ево-
люція — історія часово-просторової
організації живого світу», а її 2-й розділ
присвячено питанням функціонування
живих систем, розподілених на віруси,
про- та еукаріоти. Більш наближені до
дендрології приклади можна розвинути,
зокрема, у згадуваному нами і найбільш
актуальному нині созологічному аспек-
ті. Так, у охороні деревних рослин на
рівні популяцій в даному контексті най-
більш вдалими є «червонокнижні» дані
з роду Chamaecytisus Link. Багаторічні
дослідження їх авторів М.В.Шевери,
Л.І.Криць кої, Л.Г.Лю бинської, О.О.Ор-
ло ва, Л.Е.Рифа, що вдало доповнені фо-
тографічними матеріалами Я.П.Ді духа,
В.П.Ісікова, О.О.Ка гала, Я.І.Ка педюха,
Г.І.Оліяра, Р.Я.Кіша, І.І.Моісеєнка,
окрім загальноприйнятої для роду
Chamaecytisus української назви «Зі-
новать», вживають рідкісну назву «Ро-
китничок», відтворюючи справжній
ейдологічний спектр видів роду. Це ж
стосується спорідненого до Рокитнич-
ка Дроку (Дрочку) (автори О.О.Кагало,
В.М.Остапко, Я.П.Дідух, Л.В.Куп рю-
шина, Т.Д.Андрієнко, І.І.Чер ней). По-
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 152
казовим є такоє приклад єднання фло-
ристів і фітоценологів, авторів Червоної
і Зеленої книг України, у рекомендаціях
охорони дендрологічних об’єктів на по-
пуляційному і геоботанічному рівнях
ще одного представника бобових — 357)
Карагани скіфської.1 Співавторство
київського геоботаніка В.С.Ткаченка
і донецького флориста В.М.Остапка
разом із вдалим зображенням (фото
І.І.Моісеєнка) дозволило сподіватись
на успішну охорону як окремих місцез-
находжень даного виду, так і формації
Carageneta stythicae [23, 24].
Укладений нами реєстр мега-,
рідше мікроетноліннеонів базується
на об’єктах родового рангу і сполу-
чає як класичні філогенетичні схеми,
так і розробки ХХІ ст., частково про-
аналізовані в монографії [8]. Окрім
вже згаданих, відмітимо найбільш
показові з них в географічному і еко-
номічному відношеннях. Для потреб
прагматично-побутової етноботаніки
доцільно використати створений за
ідеєю компакт-дендрофлори родовий
ресурсологіч ний блок. D. Деревинні
рослини. Дана група визначає специ-
фіку корисних рослин саме дендроф-
лори України. Зрозуміло, що подібний
аналіз іншої флори потребуватиме
акцентуації на властивостях іншої
прагматично-побутової спрямова-
ності. Подальший огляд відповідних
об’єктів побудовано з використанням
класифікації Б.М.Козо-Полянського.
Далі з-понад 15 груп корисних рослин
дендрофлори України обрано й харак-
1 Деревні рослини України наводяться за від-
повідними номерами, використаними для істо-
рико-системного аналізу [8].
теризуються найбільш важливі й по-
казові з них. Рослини ужитку людини.
Декоративні ; Рослини, які залучають-
ся людиною після попередньої переробки.
Лікарські (в народній і науковій меди-
цині), вітамінні; Рослини, які викорис-
товуються в найближчому оточенні люди-
ни. Кормові. Рослини, які безпосередньо
залучаються людиною. Харчові.
Провідний російський ботанік
Р.В.Камелін [25] батьківщину прадав-
ніх форм людини розумної пов’язує з
африканським та азіатським конти-
нентами, а австралійського і американ-
ського Homo sapiens вважає алохтон-
ним видом. Зрештою природознавці
відмічених держав, де дендрологічний
напрямок плідно розвивався у минулі
наукові епохи, з-поміж яких провідне
значення для розвитку дендрології має
еволюційна, дійшли таких важливих
для сучасної науки про деревні росли-
ни висновків: на Землі немає більш ве-
ликих за розмірами живих організмів,
ніж численні дерева, що зростають на
значній частині суші. Процес поступо-
вого перевищення ними за сприятли-
вих екологічних умов інших квіткових
рослин зумовлений перш за все ростом
у висоту, утворенням стійкого вегета-
тивного тіла і багаторічним існуван-
ням. Комбінація цих ознак, що вияви-
лась напрочуд продуктивною, сприя-
ла широкому розповсюдженню саме
біоморф дерево. Разом з трав’янистими
рослинами природного походження
представники дендрофлори є етнобо-
танічними об’єктами історичних дослі-
джень минулого, розглянутих на сим-
позіумах ХVII Міжнародного ботаніч-
ного конгресу (Wien, 2005). Об’єктивне
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ ДЕНДРОЛОГІЇ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 53
висвітлення багатогранних дендроло-
гічних аспектів, побудованих на сучас-
ній таксономічній основі, сформованій
на макро- та мікроетнічних рівнях, має
здійснюватись із залученням підходів
ботанічного ресурсознавства та історії
ботаніки. Пріоритетні напрямки віт-
чизняної дендрології співвідносяться з
багаторічними дослідженнями в сфері
ботанічної науки.
Ряд вітчизняних природознавців-
аналітиків, зокрема М.А.Голубець [26],
доходять висновку щодо трьох катего-
рій або так званих «обсягів» біорізно-
манітності. Дві з цих категорій мають
безпосереднє відношення до питань,
піднятих при аналізі становлення ден-
дрологічної науки. У даному контексті,
на наш погляд, можливий дещо видо-
змінений авторський підхід до вивчен-
ня дендрологічних об’єктів. Так, пер-
ша — наукознавчо-галузева — категорія
складається з двох головних науко-
вих напрямів в розвитку дендрології
(флористико-систематичного і фіто-
ценотичного), причому другий напрям
виник пізніше першого. Друга — при-
кладна — категорія представлена 3-м
головним напрямом розвитку дендро-
логії, сенс якого в історичному перехо-
ді від ресурсознавства до ресурсології,
тобто від споживацько-педагогічної
сфери до теоретико-пізнавальної.
Остання використовується в універ-
сальній етноботанічній галузі для
осмислення історичних шляхів форму-
вання дендрології та сучасних тенден-
цій її розвитку.
«Зворотний зв’язок» та «відкрита
система», термін «гомеостаз», що трак-
туються в двох іпостасях, з урахуванням
фізіологічних змінних і семантичних
аспектів [12], дозволяють аналізувати
рослинні системи, укладені об’єктами
дендрології у флористичному і фіто-
ценотичному аспектах як провідних.
У розвитку і еволюції динамічної вза-
ємодії відкритих систем з урахуванням
зворотного зв’язку головним залиша-
ється класичний підхід до загальної
теорії систем. Поняття системи в при-
родознавстві враховує взаємозв’язок
провідних дисциплін та їх досягнень.
Наприклад, загальна теорія нелінійних
диференційних рівнянь, стан рухомої
рівноваги та ритмічних явищ, узагаль-
нений принцип найменшої дії, термо-
динамічне визначення рухомої рівно-
ваги мають розглядатись в інтеграль-
ній взаємодії. Важливим чинником
при цьому є системний аналіз наукової
спадкоємності.
Доробок природознавців різних
країн та епох розглядається насамперед
під кутом їх діяльності в сфері диферен-
ціації біоти. У дендрології вона відбува-
лась переважно на двох магістральних
напрямках розвитку ботанічної на-
уки — систематичному та географічно-
му. Пріоритет комплексної дендроло-
гічної науки пов’язаний з наведеними
найважливішими для неї складовими.
Для вдосконалення етноботанічного
підгрунтя дендрологічних досліджень
також значним є з’ясування найпер-
ших наукових проявів. Водночас зна-
чення періодизаційно-концептуаль-
них даних розвитку таксономії дерев-
них рослин України [8, 10] в дендроло-
гії є провідним. При подібному аналізі
йдеться не лише про спільні об’єкти
досліджень, сповідування близьких
І.С. Івченко
Science and Science of Science, 2010, № 154
концептуальних поглядів, розвиток
ряду наукових напрямків, а й про огляд
більш широкого кола питань. У цьому
контексті доцільніше говорити про
інтелектуально-генетичну єдність до-
слідників різних країн і континентів.
1. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. — Нью-Йорк,
1960. — Т. 4. — С. 341—666.
2. Watson H.C. British Plants, and their geographical relations / H.C.Watson. — L. : Longman & Co.,
1847—1860. — Vol. 1. — 1847. — 472 p.; Vol. 2. Distribution of species (Continued). — 1849. — 480 p.
3. Dandy J. E. Watsonian vice-counties of Great Britain / J. E.Dandy. — L.: Ray Soc., 1969. — 38 p.
4. Egerton F.N. Hewett Cottrell Watson: Victorian plant ecologist Andevolutionist / F.N.Egerton. —
Aldershot: Ashgate, 2003. — 283 p.
5. Fernald M.L. Isolation and endemism in northeastern America and their relation to the age-and-area
hypothesis / M.L. Fernald // Amer. J. Bot. — 1924. — Vol. 11, № 9. P. 558—572.
6. Fernald M.L. Persistence of plants in unglaciated areas of boreal America / M.L.Fernald // Mem.
Amer. Acad. Arts Sci. — 1925. — Vol. 15, № 3. — P. 239—342.
7. Клименко С.В. Акліматизаційний сад / С.В.Клименко, Н.В.Чувікіна // Енциклопедія сучасної
України. — К., 2001. — Т. 1. — С. 299—300.
8. Івченко І.С. Розвиток дендрології у ХVIII—XX ст. / І.С.Івченко. — К.: Вид-во НПУ ім.
М.П.Драгоманова, 2009. — 287 с.
9. Івченко І.С. Історична роль Карла Ліннея та його послідовників у ХVІІІ ст. у формуванні су-
часного видового кадастру дендрофлори України / І.С.Івченко // Наука та наукознавство. — 2001. —
№ 1. — С. 104—113.
10. Івченко І.С. Періодизаційно-концептуальний аналіз розвитку таксономії деревних рослин
України / І.С.Івченко // Наука і наукознавство. — 2002. — № 3. — С. 84 — 95.
11. Івченко І.С. Теорія фітонізма як об’єднуюча наукознавча парадигма дендрологічних
досліджень минулого і сьогодення / І.С.Івченко // Історія української науки на межі тисячоліть. —
К., 2007. — Вип. 31.— С. 93— 100.
12. Skvortzov A.K. Same logic-semantic Preliminanaries to a Theory of Systematics / A.K.Skvortzov //
Бюл. МОИП, отд. биол. — 2002. — Т.107, вып. 1. — С. 32 — 39.
13. Bertalanffy L. von. General System Theory: A Critical Review / L.von. Bertalanffy // General Sys-
tems. — 1962. — Vol. 7. — P. 1—20.
14. Bertalanffy L. von. General System Theory: Foundations, Development, Applications / L.von.Ber-
talanffy. — New York, 1968. — 387 p.
15. Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира» [Під ред. Д.Григор’єва]. —Knemann, 2006. —
С. 585.
16. Новиков С.В. Александр Македонський / С.В.Новиков // Большая историческая энцикло-
педия. — М.: Олма-Пресс. — 2003. — С. 22.
17. Соколов Г.И. Искусство этрусков / Г.И.Соколов. — М. — Искусство, 1990. — 319 с.
18. Гордиенко А.Н. Энциклопедия символов / А.Н.Гордиенко. — М.: ЭКСМО, 2007. — 304 с.
19. Даренський В.Ю. Евристичність концепці «протоформ» мислення у дослідженні діалогічних
процесів / В.Ю.Даренський // Філософські дослідження. — Луганськ. — 2004. — С. 85—93. — (Зб.
наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля; Вип. 5).
20. Берг Л.С. Труды по теории эволюции. 1922—1930/ Л.С.Берг. — Л.: Наука, 1977. — 387 с.
21. The evolutionary history of Fagus in western Eurasia: Evidence from genes, morphology and the fossil
record / Denk, T. [et al.] // Pl. Syst. Evol. — 2002. — Vol. 232. — P. 213—236.
22. Околітченко Н.І. Основи системної біології: Навчальний посібник / Н.І.Околітченко,
Д.М.Гродзинський. — К.: Либідь. — 2005. — 360 с.
23. Зелена книга України / [під ред. чл.-кор. НАН України Я.П.Дідуха]. — К. Альтерпрес, 2009. —
448 с. + 48 кол. сл.
ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ ПРАДИГМ У ФІЗИЦІ НА МЕЖІ XIX—XX ст.
У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОГО СИНТЕЗУ
Наука та наукознавство, 2010, № 1 55
24. Ткаченко В.С. Карагана скіфська / В.С.Ткаченко, В.М.Остапко, І.І.Моісеєнко // Червона
книга України. Рослинний світ, під заг. ред. чл.- кор. НАН України Я.П.Дідуха. — К.: Вид-во «Гло-
балконсалтинг», 2009. — С. 454.
25. Камелин Р.В. Великая селекция зари человечества. (Этноботанические этюды) / Р.В. Каме-
лин — Барнаул, 2005. — 128 с.
26. Голубець М.А. Що таке біотична і ландшафтна різноманітність? / М.А.Голубець // Укр. бо-
тан. журн. — 2006. — Т. 63, № 4. — С. 457—469.
Одержано 17.09.2009
И.С.Ивченко
СИСТЕМНЫЙ ПОДХОД И ЕГО РОЛЬ В ИСТОРИИ ДЕНДРОЛОГИИ
Излагаются исторические особенности развития дендрологии до и после реформ К.Линнея, акценти-
руется внимание на роли дендрофлористики, превалирующей в доэволюционную епоху. В дальнейшем до-
минировали классификационные аспекты, соподчинённые главенствующей систематико-географической
парадигме ботанической науки. В прикладном и междисциплинарном аспектах успехи дендрологии суще-
ственнее. Ведущие составляющие феномена дендрологии как ботанического и лесоведческого «слепков»
предопределили её факультативный характер в ХХ ст., вторичность в теоретическом контексте. Теории
систем в дендрологии, проведение системного анализа дендрологических объектов, применение системного
подхода перспективны для интегрирования на этноботаническо-флористическом базисе её ведущих на-
правлений, Прослеживается комплексность дендрологии в отдельных странах и природных регионах.
Н.В. Перев’язко
Трансформація наукових парадигм у
фізиці на межі XIX—XX ст. у контексті
категоріального синтезу
Концепція категоріального синтезу, розроблена Храмовою В.Л., дозволяє конкрети-
зувати зміст парадигмального підходу і методу стосовно історії фізики на рубежі
XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпі-
ричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «наукова
парадигма». Категоріальна структури і взаємозв’язок її елементів забезпечують
самототожність і чіткі межі парадигми, а також відмінність її від інших, вико-
нують пояснювальну і детермінуючу функції подальшого розвитку наукового зна-
ння. В основі зміни наукових парадигм лежить переосмислення природи реальності,
що зачіпає її логіко-гносеологічні підстави. У зв’язку з цим зміна наукових парадигм
у фізиці на рубежі XIX—XX ст. розглядається як процес трансформації категорі-
альних структур і їх синтез при переході від класичної до некласичної фізики.
Поняття парадигми і парадигмаль-
ний підхід отримали широке застосу-
вання в багатьох галузях сучасної науки,
філософії, культурі тощо. Проте їх зміст
досі залишається не до кінця зрозумі-
лим. У методологію історії науки поняття
© Н.В. Перев’язко, 2010
|