Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу

Концепція категоріального синтезу, розроблена Храмовою В.Л., дозволяє конкретизувати зміст парадигмального підходу і методу стосовно історії фізики на рубежі XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпіричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Перев’язко, Н.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2010
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Методологія та соціологія науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30764
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу / Н.В. Перев’язко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 55-63. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-30764
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-307642012-02-14T12:10:00Z Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу Перев’язко, Н.В. Методологія та соціологія науки Концепція категоріального синтезу, розроблена Храмовою В.Л., дозволяє конкретизувати зміст парадигмального підходу і методу стосовно історії фізики на рубежі XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпіричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «наукова парадигма». Категоріальна структури і взаємозв’язок її елементів забезпечують самототожність і чіткі межі парадигми, а також відмінність її від інших, виконують пояснювальну і детермінуючу функції подальшого розвитку наукового знання. В основі зміни наукових парадигм лежить переосмислення природи реальності, що зачіпає її логіко-гносеологічні підстави. У зв’язку з цим зміна наукових парадигм у фізиці на рубежі XIX—XX ст. розглядається як процес трансформації категоріальних структур і їх синтез при переході від класичної до некласичної фізики. Концепция категориального синтеза, разработанная Храмовой В.Л., позволяет конкретизировать содержание парадигмального подхода и метода относительно истории физики на рубеже XIX—XX ст. Категориальные структуры и осуществляемый на их основе синтез эмпирического знания выступают, на наш взгляд, логическим содержанием понятия «научная парадигма». Категориальная структура и взаимосвязь ее элементов обеспечивают самотождественность и четкие границы парадигмы, а также отличие ее от других, выполняют объясняющую и детерминирующую функции дальнейшего развития научного знания. В основе смены научных парадигм лежит переосмысление природы реальности, затрагивающее ее логико-гносеологические начала. В связи с этим смена научных парадигм в физике на рубеже XIX—XX ст. рассматривается как процесс трансформации категориальных структур и их синтез при переходе от классической к неклассической физике. 2010 Article Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу / Н.В. Перев’язко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 55-63. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30764 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки
spellingShingle	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки Перев’язко, Н.В. Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу Наука та наукознавство
description	Концепція категоріального синтезу, розроблена Храмовою В.Л., дозволяє конкретизувати зміст парадигмального підходу і методу стосовно історії фізики на рубежі XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпіричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «наукова парадигма». Категоріальна структури і взаємозв’язок її елементів забезпечують самототожність і чіткі межі парадигми, а також відмінність її від інших, виконують пояснювальну і детермінуючу функції подальшого розвитку наукового знання. В основі зміни наукових парадигм лежить переосмислення природи реальності, що зачіпає її логіко-гносеологічні підстави. У зв’язку з цим зміна наукових парадигм у фізиці на рубежі XIX—XX ст. розглядається як процес трансформації категоріальних структур і їх синтез при переході від класичної до некласичної фізики.
format	Article
author	Перев’язко, Н.В.
author_facet	Перев’язко, Н.В.
author_sort	Перев’язко, Н.В.
title	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу
title_short	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу
title_full	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу
title_fullStr	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу
title_full_unstemmed	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу
title_sort	трансформація наукових парадигм у фізиці на межі хіх—хх ст. у контексті категоріального синтезу
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Методологія та соціологія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30764
citation_txt	Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу / Н.В. Перев’язко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 55-63. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT perevâzkonv transformacíânaukovihparadigmufízicínamežíhíhhhstukontekstíkategoríalʹnogosintezu
first_indexed	2025-07-03T11:08:52Z
last_indexed	2025-07-03T11:08:52Z
_version_	1836623785228238848
fulltext	ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ ПРАДИГМ У ФІЗИЦІ НА МЕЖІ XIX—XX ст. У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОГО СИНТЕЗУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 55 24. Ткаченко В.С. Карагана скіфська / В.С.Ткаченко, В.М.Остапко, І.І.Моісеєнко // Червона книга України. Рослинний світ, під заг. ред. чл.- кор. НАН України Я.П.Дідуха. — К.: Вид-во «Гло- балконсалтинг», 2009. — С. 454. 25. Камелин Р.В. Великая селекция зари человечества. (Этноботанические этюды) / Р.В. Каме- лин — Барнаул, 2005. — 128 с. 26. Голубець М.А. Що таке біотична і ландшафтна різноманітність? / М.А.Голубець // Укр. бо- тан. журн. — 2006. — Т. 63, № 4. — С. 457—469. Одержано 17.09.2009 И.С.Ивченко СИСТЕМНЫЙ ПОДХОД И ЕГО РОЛЬ В ИСТОРИИ ДЕНДРОЛОГИИ Излагаются исторические особенности развития дендрологии до и после реформ К.Линнея, акценти- руется внимание на роли дендрофлористики, превалирующей в доэволюционную епоху. В дальнейшем до- минировали классификационные аспекты, соподчинённые главенствующей систематико-географической парадигме ботанической науки. В прикладном и междисциплинарном аспектах успехи дендрологии суще- ственнее. Ведущие составляющие феномена дендрологии как ботанического и лесоведческого «слепков» предопределили её факультативный характер в ХХ ст., вторичность в теоретическом контексте. Теории систем в дендрологии, проведение системного анализа дендрологических объектов, применение системного подхода перспективны для интегрирования на этноботаническо-флористическом базисе её ведущих на- правлений, Прослеживается комплексность дендрологии в отдельных странах и природных регионах. Н.В. Перев’язко Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі XIX—XX ст. у контексті категоріального синтезу Концепція категоріального синтезу, розроблена Храмовою В.Л., дозволяє конкрети- зувати зміст парадигмального підходу і методу стосовно історії фізики на рубежі XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпі- ричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «наукова парадигма». Категоріальна структури і взаємозв’язок її елементів забезпечують самототожність і чіткі межі парадигми, а також відмінність її від інших, вико- нують пояснювальну і детермінуючу функції подальшого розвитку наукового зна- ння. В основі зміни наукових парадигм лежить переосмислення природи реальності, що зачіпає її логіко-гносеологічні підстави. У зв’язку з цим зміна наукових парадигм у фізиці на рубежі XIX—XX ст. розглядається як процес трансформації категорі- альних структур і їх синтез при переході від класичної до некласичної фізики. Поняття парадигми і парадигмаль- ний підхід отримали широке застосу- вання в багатьох галузях сучасної науки, філософії, культурі тощо. Проте їх зміст досі залишається не до кінця зрозумі- лим. У методологію історії науки поняття © Н.В. Перев’язко, 2010 Н.В. Перев’язко Science and Science of Science, 2010, № 156 «парадигми» ввів Г.Бергман, розуміючи під цим загальні принципи і стандар- ти методологічного дослідження. Після праці Т.Куна «Структура наукових рево- люцій» [1] поняття «наукова парадигма» міцно увійшло до понятійного апарату сучасних досліджень в історії і філосо- фії науки. Це відбулося тому, що Т.Куну вдалося побачити в розвитку і змісті на- уки глибший соціокультурний контекст, ніж це традиційно розумілося до нього, контекст, який виходить за межі поняття «наукова теорія» та дозволяє по-новому побачити внутрішні механізми форму- вання і виробництва наукового знання. Згідно з Куном, поняття «парадигма»має два основні значення. У першому значен- ні поняття «парадигма» уживається в ши- рокому соціологічному сенсі й включає те, що об’єднує членів наукового співто- вариства — переконання і цінності. Під науковими цінностями він розуміє такі критерії, як внутрішня і зовнішня по- слідовність, корисність для суспільства, простота, логічність тощо. Друге значен- ня, яке автор визнає глибшим, — це розу- міння парадигми як моделі, зразка вирі- шення конкретних «головоломок» даної науки. Через декілька років після публі- кації книги «Структура наукових рево- люцій» Т.Кун пропонує значно ширше трактування поняття «парадигма». Він вводить поняття «дисциплінарної ма- триці», в якій, окрім вказаних вище зна- чень, поняття «парадигми» включає без- посередньо теоретичне «ядро» наукової парадигми. Він його називає символіч- ним узагальненням, це закони природи, формули. У «дисциплінарну матрицю» філософ включає також «метафізичну частину парадигми», або «концептуальну модель». Т.Кун також зауважує, що якби довелося переписати книгу, то він зна- чно б розширив концептуальну модель і аналіз її евристичного змісту. Концепція Куна пропонує глибший підхід порівняно з передуючим періодом в розумінні меха- нізмів розвитку насамперед природничо- наукового знання. Емпі рич ний досвід, наукова ідея і теорія включаються в со- ціокультурний контекст. Наукове співто- вариство є не тільки структурною одини- цею органі зації наукової діяльності, але і одиницею виробництва знання, оскільки важко уявити собі можливість вчених по- одинці вирішувати наукові проблеми. Останнім часом поняття парадиг- ми і парадигмальний підхід отримали небувале застосування у всіх областях наукового і ненаукового знання. Наяв- не також зловживання цим поняттям, коли його застосовують абсолютно не- адекватно. Мода на термін «парадигма» призводить до девальвації і розмивання його значення, втрати ним гносеологіч- ного, методологічного і евристичного змісту. Проте, на наш погляд, розповсю- дження та масштаби застосування па- радигмального підходу свідчать про ви- никнення нових серйозних тенденцій в розвитку перш за все наукового знання. Їх суть полягає в поступовому відході від номіналістичноі гносеологічної методо- логії та руху у бік платонічної пізнаваль- ної моделі. Розглянуті тенденції в на- уці означають, що позицію абстрактної об’єктивності змінює парадигмальний підхід, який підкреслює детермінацію процесу пізнання (виробництва зна- ння) ідеями-зразками більш високого рівня організації знання. І хоча в кожній певній системі знань парадигма безпо- ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ ПРАДИГМ У ФІЗИЦІ НА МЕЖІ XIX—XX ст. У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОГО СИНТЕЗУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 57 середньо не виявляється, опосередкова- ний рух у напрямку їх джерела дозволяє встановити її зміст. Механізм пізнання полягає в ідеа- лізації, перетворенні образів чуттєвого пізнання в знаки-слова за допомогою діяльності мислення та його форм. Зміст знання детермінований не стільки пред- метністю пізнання, скільки тим, що суб’єкт робить з цим предметом. У осно- ві ж діяльності суб’єкта лежить певна система знання або парадигма, відносно якої аналізується і оцінюється досліджу- ваний предмет. Це не означає, що пара- дигма має виключно суб’єктивний зміст. Як правило, парадигми мають суспільну або трансцендентну природу. Концепція категоріального синте- зу, розроблена В.Л. Храмовою в працях «Категориальный синтез теоретическо- го знания» [2] і «Целостность духовной культуры» [3], дозволяє, на наш погляд, зовсім по-іншому осмислити продук- тивність парадигмального підходу при вивченні історії і розвитку наукового знання. В.Л.Храмовій вдалося показа- ти глибоку внутрішню зв’язаність фі- лософського (логіко-гносеологічного) і власне наукового рівнів організації зна- ння в процесі зміни наукової парадигми у фізиці наприкінці XIX — на початку XX ст. З цією метою філософ проводить історичний аналіз вирішення пробле- ми категоріального синтезу в класичній проблематиці теорії пізнання і прихо- дить до наступного висновку: «Преод- оление трансцендентального идеализма Канта, его априоризма и агностицизма, а также объективного идеализма Ге- геля и неокантианства возможно при осмыслениии категориального строя мышления в контексте социально- исторической практики. В этом случае он предстает координированной и су- бординированной системой категорий, в предельно обобщенном виде закрепля- ющей опыт рода и задающей объективно значимые стереотипы познания и пре- образования мира» [3, c.16]. В.Л.Храмовій вдалося виявити, що вирішальна роль в створенні квантово- релятивістської парадигми належала не стільки емпіричному змісту фізики кінця XIX — початку XX ст., скільки фундаментальному переосмисленню її головних категорій на основі прий нятої гносеологічної установки. Категоріаль- ний синтез при створенні наукової теорії виступав як структуруючий, формоутво- рюючий та синтезуючий чинник. Вчені- фізики, в даному випадку А.Ейнштейн, Н.Бор, В.Гейзенберг, М.Борн та інші, стихійно використовували категоріальні структури і їх функції в побудові нової теорії. Автор наводить безліч фактів, що свідчать про глибокий інтерес Ейнштей- на і творців квантової механіки до питань гносеології і філософії. Проте виявити вирішальну роль категоріального підхо- ду в створенні квантово-релятивістської парадигми непросто. Необхідно про- вести глибокий аналіз всіх рівнів орга- нізації знання в процесі її створення: емпіричного, теоретичного, математич- ного і власне філософського (логіко- гносеологічного). Розглянемо аналіз переходу від класичної до некласичної фізики, запропонований В.Л.Храмовою на основі концепції категоріального синтезу, більш детально. Першим в радянській філософії розробку проблеми категоріально го Н.В. Перев’язко Science and Science of Science, 2010, № 158 синтезу наукової теорії почав А.Т.Ар- тюх. Він виявив, що з фізичною теорі- єю досить строго можуть бути зіставле- ні категоріальні структури теоретично- го мислення як певна цілісність, в якій між елементами структури (категорія- ми) існують відношення субординації. А.Т.Артюху вдалося провести аналіз класичної механіки і термодинамі- ки і виділити відповідні категоріальні структури, встановити зміст початко- вих понять і межі їх проблемної свідо- мості [4]. Після нього синтез наукової теорії на основі категоріальних струк- тур в гранично абстрактній формі роз- глядав Н.К.Вахтомін. Але такий підхід не дозволяє реалізувати конкретно- науковий аналіз категоріальних струк- тур, що визначають розвиток окремих наукових теорій і їх зміну в історії [5]. На відміну від Артюха А.Т. і Вахто- міна Н.К. Храмова В.Л. робить акцент на синтезуючій, формоутворюючій функції категорій. Своє головне завдан- ня вона визначає таким чином: «Однако меня интересует иной аспект «интерио- ризации» социокультурного контекста в научном познании: непосредственная интеграция этого контекста во внутрен- ние механизмы развития науки. Опред- еляющим (в гносеологическом плане) каналом воздействия культурного со- циума на научное познание выступает, на мой взгляд, категориальный строй мышления в единстве его мировозз- ренческих и логико-гносеологических функций» [3, с.5—6]. Центральним поняттям в даному підході виступає категорія, яку Храмо- ва В.Л. визначає таким чином: «Кате- гория — универсальный, предельный по всеобщности род сущего в сфере природы, общества и человеческого мышления. Характеристика катего- рий (всеобщность, необходимость, экстенсивность, бесконечность и др.) определяется единством материаль- ного и идеального, реализуемым в общественно-исторической практике» [3, с.6]. Саме категорії акумулюють до- свід людського роду, реконструюють його в світоглядному сенсі, оскільки володіють синтезуючими, формо- утворюючими, експліцируючими та об’єктивуючими функціями. Категорії проектуються на дослідницький про- цес та інтегруються у внутрішній меха- нізм розвитку науки [3, с.6]. Загальновідомо, що існує певний розрив інтерналістського і екстерна- лістського підходів в реконструкції про- цесу пізнання. На думку Храмової В.Л., категоріальний склад мислення є під- ставою для осмислення його в єдності світоглядних і логіко-гносеологічних функцій і забезпечує цілісність вну- трішніх і зовнішніх детермінантів про- цесу пізнання [3, с.6]. Категоріальний склад мислення представляють катего- ріальні структури, які визначають орі- єнтацію суб’єкта на певний спосіб його теоретичного і практичного освоєння реальності [3, с.7]. Розвитком поняття «категоріаль- ний склад мислення» є категоріальний синтез, який визначається як синтез прородного різноманіття на основі категорій мислення, породжує на за- вершуючому етапі цілісне розуміння досліджуваних явищ [3, с.13)]. Категоріальний синтез дозволяє розкрити таємницю творчого про- ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ ПРАДИГМ У ФІЗИЦІ НА МЕЖІ XIX—XX ст. У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОГО СИНТЕЗУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 59 цесу, оскільки об’єктивно змістовні категорії аналізуються як його логіко- гносеологична складова, забезпечують синтез і формоутворення нових систем знання [3, с.14]. «Синтез эмпирических данных в фундаментальную тео- рию, — пише в своїй книзі Храмо- ва В.Л., — осуществляется на основе конкретно-исторических объективно- содержательных кате гориальных струк- тур мышления — целостных образо- ваний, которые фик си руют единство некоторых взаимо связанных кате- гориальных элементов и функциони- руют как нормативные схемы практи- ческой деятельности и творческого со- знания. В философско осознанном виде они выступают особой спецификацией философского метода теоретического освоения действительности, который, выражая объективную тенденцию идей- ного развития науки, обычно применя- ют стихийно» [3, с.16]. Авторка запропо- нованого підходу відзначає, що катего- ріальні структури не існують в «чистому вигляді», а «вмонтовані», «вбудовані» безпосередньо в тіло науки [3, с.16]. Категоріальна структура спочатку зливається з фундаментальною ідеєю, експліцірує останню. «В результате, в предельно абстрактной форме фикси- руется начало, предвосхищающее на- учное объяснение и целенаправленный поиск. Данное методологическое об- разование (категориальная структура- идея) выступает, в сущности, той нитью Ариадны, следуя которой, ученый при- ходит к созданию фундаментальной фи- зической теории. Решающим моментом в этом процессе является вычленение общих принципов систематизации осмысливаемого эмпирического мате- риала, так назы ваемых исходных прин- ципов теории» [3, с.16—17]. Доцільно, вважає Храмова, рішен- ня поставленої задачі почати з аналізу теоретичної свідомості сучасної фізики: «... довести методологический анализ когнитивного измерения физики до фи- лософского уровня, т.е. до экспликации соответствующих категориальных ос- но ваний «категориальных структур» выделенных теорий» [3, с.8]. Концепції категоріальних структур і категоріального синтезу, розроблені Артюхом А.Т., Вахтоміним Н.К., Хра- мовою В.Л. та іншими, дозволяють конкретизувати зміст парадигмаль- ного підходу і методу стосовно історії розвитку наукового знання у фізиці. Категоріальні структури і здійснюва- ний на їх основі синтез емпіричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «наукова парадигма». Категоріальна структу- ра і взаємозв’язок її елементів забез- печують самототожність і чіткі межі парадигми, а також її відмінність від інших. Систематичне застосування в науковому знанні інших категорій вка- зує на те, що його компоненти нале- жать іншій науковій парадигмі. Запро- поновані поняття дозволяють також зрозуміти, що в основі зміни наукових парадигм лежить переосмислення при- роди реальності, яке зачіпає її логіко- гносеологичні підстави. Категоріальні структури не тільки беруть участь в синтезі та формоутворенні нових сис- тем знання, але також виконують по- яснювальну і детермінуючу функцію його подальшого розвитку. Н.В. Перев’язко Science and Science of Science, 2010, № 160 Цінність робіт В.Л.Храмової, при- свячених категоріальному синтезу в те- оретичній фізиці, полягає в тому, що їй вдається здійснити експлікацію кате- горіальних структур в процесі генезису квантово-релятивістської парадигми. У результаті дана наукова парадигма може бути представлена у вигляді кон- кретного набору її елементів — кате- горій. Категоріальну структуру можна зобразити в графічному вигляді, така форма дозволяє відобразити зв’язки, що існують між її елементами (катего- ріями) [3, с.20]. Важливе значення має встановлений Храмовою зв’язок між категоріальною структурою і експліко- ваною з неї фундаментальною фізич- ною ідеєю. Слід особливо відзначити, що фундаментальні зміни наукових парадигм, котрі приводять до науко- вих революцій, якраз і відбуваються на рівні категоріальних структур. На ниж- чому рівні (теоретичному) межа між парадигмами розмита. Таким чином, трансформацію наукових парадигм у фізиці можна розглядати як процес зміни її категоріальних структур. У зв’язку з цим зміну наукових па- радигм у фізиці на рубежі XIX—XX ст. ми розглядаємо як процес транс- формації категоріальних структур в квантово-релятивістській фізиці. Син- тез категоріальних структур ми запози- чили з праць В.Л.Храмової [3, с.20,32] з деякими змінами, що допомагають, на наш погляд, більш всебічно розкрити характер їх історичної трансформації. Аналіз категоріальних структур, проведений В.Л.Храмовою та пред- ставлений у відповідній графічній фор- мі [3, с.20,32], показує, що класичну фізичну парадигму складає визначаль- на категоріальна структура, до складу якої входять категорії (1) простору, часу, руху (матерії). Між розглянутими категоріями відсутній взаємозв’язок, це свідчить про абсолютний характер цих понять. Додаткова категоріальна структура (2) представлена категоріями причини, наслідку і необхідності (ви- падковості). Між категоріями причини і наслідку існує однозначний зв’язок, спрямований від причини до наслідку, який і виражає поняття необхідності. Додаткова категоріальна структура (3) включає категорії суб’єкта і об’єкту і дії (взаємодії) й відображає об’єктний (споглядальний) характер відносин між ними. До складу додаткової катего- ріальної структури (4) входять категорії відносного і абсолютного. Тут можна відзначити визначальний характер аб- солютної системи відліку (ефіру), всі інші системи залежні від цієї і, отже, набувають відносного характеру. У рамках СТВ (спеціальної теорії відносності) Храмова виділяє чотири категоріальні структури: (1) простір, час, рух (матерія); (2) причина, наслідок, необхідність (випадковість); (3) суб’єкт, об’єкт, дія, взаємодія; (4) об’єктивне, суб’єктивне, абсолютне, відносне. Останню категоріальну структуру ми б спростили до двох категорій — абсо- лютне і відносне, оскільки, на наш по- гляд, категорії об’єктивне і суб’єктивне генетично пов’язані зі структурою (3). Структури (1), (2), (3) і (4) пере- ходять у СТВ з механіки Ньютона. У структурі (1) виникає зв’язок між її елементами. Простір і час об’єднуються в просторово-часовий континуум і ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ ПРАДИГМ У ФІЗИЦІ НА МЕЖІ XIX—XX ст. У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОГО СИНТЕЗУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 61 по суті визначають спільно характер руху. Додаткові структури (2) і (3) за- лишаються незмінними. Структура (4) трансформується у відношення тотож- ності — відносність стає абсолютною. Структура (1) переходить в ЗТВ (за- гальну теорію відносності) і зберігає свій визначальний характер. Її зміст розкри- вається за рахунок появи категорії мате- рії, яка є логічною проекцією фізичного поняття тяжкості й маси. У цій структу- рі матерія грає визначальну роль, від- ношення між рухом і простором-часом отримують конкретніший характер. Категоріальні структури (2), (3), (4) пе- реходять в ЗТВ без змін. Не дивлячись на новизну, СТВ і ЗТВ зберігають ідею класичного детер- мінізму. Нерелятивістська квантова механі- ка (НКМ) кардинально змінює ідейно- категоріальні основи класичної фізики. Додаткова категоріальна структура ТВ (2), істотно трансформуючись, перехо- дить в НКМ і стає такою, що об’єднує категорії необхідності, випадковості, можливості й дійсності. Структури (3) і (4) переходять з теорії відносності в нерелятивістську квантову механіку, оскільки обидві зв’язані єдиним спо- собом опису. «Последний, — пишет Храмова, — осознан в рамках концеп- ции относительности — к способу на- блюдения (системам отсчета) в теории относительности и средствам наблю- дений (приборам) в квантовой меха- нике» [3, с.36]. Визначальна категоріальна струк- тура квантової механіки (необхідність, випадковість, можливість і дійсність) розкриває зміст фундаментальної ідеї корпускулярно-хвильового дуаліз- му (онотологічний аспект) і спосо- бів її пізнання (гносеологічний). Ідея квантово-корпускулярного дуалізму отримує нетривіальний зміст: кор- пускулярні уявлення характеризують мікрооб’єкти, а хвильові виражають вірогідність реалізаціі їх станів. Кон- цепція додатковості переводить зміст фундаментальної ідеї в гносеологічну площину: корпускулярно-хвильовий дуалізм відтворюється як додатковий способ опису реальності мікрофізики в термінах класичної фізики. Понят- тя можливості виступає синтезуючою основою, яка конкретизується зако- ном імовірнісного розподілу випадко- вих подій [3, с.132—133]. Квантова механіка актуалізує кате- горіальную структуру (3), яка включає категорії суб’єкту, об’єкту, дії та вза- ємодії. Структуроутворюючу функ- цію виконує категорія взаємодії. Спо- глядальний, об’єктний етап развит- ку фізичного знання доповнюється суб’єктним (що включає спостерігача в матеріальний процес і відображає його активний характер в процесі пе- ретворення емпіричного змісту в тео- ретичний). «В итоге, — робить цікавий висновок Храмова, — следуя толь- ко объективной логике физических идей — от Ньютона через накопление экспериментальных фактов и их теоре- тическую репрезентацию с помощью средств математических формализ- мов, — физики на уровне самосознания своей науки обрели философскую ис- тину о подлинном характере субъект- объектной взаимосвязи, отказались от классического идеала созерцательного Н.В. Перев’язко Science and Science of Science, 2010, № 162 отношения к действительности, при- шли к категориальному осознанию идеи деятельной активности субъекта познания» [3, с.134]. Храмова включає в НКМ пара- дигму ще структуру (5), яка містить категорії суб’єктивне, об’єктивне, аб- солютне і відносне. Ця структура, на думку авторки концепції, дозволяє «говорить об объективном характе- ре субъект-объектной взаимосвязи и постигать закономерности природы, не зависящие ни от человека, ни от человечества» [3, с.135]. «Квантовая механика, — пише Храмова, — адек- ватно отображает закономерности объективно сущих микрообъектов. Одни их свойства безотносительны к используемой экспериментальной аппаратуре, другие — относительны. Реальной предпосылкой макропрояв- ления пространственно-временных и импульсно-энергетических характе- ристик частицы является материаль- ное взаимодействие (с присущим ему атомизмом действия) двух онтологи- чески разноуровневых этажей миро- здания. Его результат — объективно значимая проекция микромира на макромир, фиксируемая прибором, и поэтому — физически реальная для макроскопического субъекта позна- ния» [3, с.135—136]. У зв’язку з цією структурою та коментарями щодо неї необхідно зазначити наступне. Процес пізнання природи незалеж- но від людини неможливий. У цьо- му сенсі говорити про абсолютно об’єктивне пізнання, не залежне від людини і її суб’єктивної діяльності, теж неможливо. Коректніше, мабуть, гово- рити про загальну діалектику суб’єкта і об’єкту, про їх внутрішню єдність в процесі пізнання (конкретну тотож- ність за Гегелем). Розглянуті категоріальні структури квантової механіки, резюмує Храмова, моделюють ідеї вірогідності, діяльної активності та релятивізму, які визнача- ють стереотипи мислення в першій по- ловині ХХ ст. і формують некласичний спосіб наукового пізнання [3, с.136]. Таким чином, розробка Храмовою концепції категоріального синтезу і її за- стосування в аналізі наукової революції у фізиці на межі XIX—ХX ст. дозволили гранично конкретизувати історичний зміст процесу зміни наукових парадигм і виявити його істотні особливості. Найбільш суттєвим, на наш погляд, висновком, який напрошується сам по собі і про який згадувала Храмова, поля- гає в тому, що фізика на межі XIX—ХX ст. в своїй власній формі (у теоретичній формі позитивного знання) фактично «перевідкриває» підсумки розвитку ні- мецької класичної філософії XVIII—XIX ст. і підтверджує їх справедливість. Згід- но з традиційною точкою зору, підсум- ком історичного розвитку класичної но- воєвропейської філософії є всезагальна діалектика, яка розкриває і доводить фі- лософськими засобами конкретну (з від- мінністю) єдність суб’єкта і об’єкту (бут- тя і мислення), їх неподільність в процесі пізнання. Потрібно відмітити. що саме такий висновок робить і один з твор- ців квантової механіки В.Гейзенберг. У своїй книзі «Шаги за горизонт» він пише: «…те составные части материи, которые мы первоначально считали последней объективной реальностью, ТРАНСФОРМАЦІЯ НАУКОВИХ ПРАДИГМ У ФІЗИЦІ НА МЕЖІ XIX—XX ст. У КОНТЕКСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОГО СИНТЕЗУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 63 вообще нельзя рассматривать «сами по себе», что они ускользают от какой бы то ни было объективной фиксации в про- странстве и во времени и что предметом научного анализа в принципе может быть только знание об этих частицах. Целью исследования поэтому уже не яв- ляется познание атома и его движения «самих по себе», то есть вне зависимости от экспериментально поставленного во- проса. Мы с самого начала находимся в средоточии взаимоотношений природы и человека и естествознание представ- ляет собой только часть этих отноше- ний, так что общепринятое разделение мира на субъект и объект, внутренний мир и внешний, тело и душу больше не- приемлемо и приводит к затруднениям. Стало быть, и в естествознании предме- том исследования является уже не при- рода сама по себе, а природа, поскольку она принадлежит человеческому вопро- шанию. Поэтому и здесь человек опять- таки встречается с самим собой» [6, с. 300—301]. Таким чином, концепція катего- ріального синтезу, розроблена Хра- мовою В.Л., дозволяє конкретизу- вати зміст парадигмального підхо- ду стосовно історії фізики на межі XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпіричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом по- няття «наукова парадигма». В основі зміни наукових парадигм лежить пе- реосмислення природи реальності, що зачіпає її логіко-гносеологичні підстави. У зв’язку з цим зміну на- укових парадигм у фізиці на рубежі XIX—XX ст. ми розглядаємо як про- цес трансформації категоріальних структур і їх синтез при переході від класичної до некласичної фізики. 1. Кун Т. Структура научных революцій / Т.Кун. — М., 1977. 2. Храмова В.Л. Категориальный синтез теоретического знания / В.Л.Храмова. — Киев, 1984. 3. Храмова В.Л. Целостность духовной культуры / В.Л.Храмова. — Киев: Феникс. 1995. 4. Артюх А.Т. Категориальный синтез теории / А.Т.Артюх. — Киев, 1967. 5. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания / Н.К.Вахтомин. — М., 1973. 6. Гейзенберг В.Шаги за горизонт / В.Гейзенберг. — М., 1987. Одержано 17.12.2009 Н.В.Перевязко Трансформация научных парадигм в физике на рубеже XIX—XX ст. в контексте категориального синтеза Концепция категориального синтеза, разработанная Храмовой В.Л., позволяет конкретизировать содержание парадигмального подхода и метода относительно истории физики на рубеже XIX—XX ст. Категориальные структуры и осуществляемый на их основе синтез эмпирического знания выступают, на наш взгляд, логическим содержанием понятия «научная парадигма». Категориальная структура и взаимосвязь ее элементов обеспечивают самотождественность и четкие границы парадигмы, а также отличие ее от других, выполняют объясняющую и детерминирующую функции дальнейшего развития на- учного знания. В основе смены научных парадигм лежит переосмысление природы реальности, затраги- вающее ее логико-гносеологические начала. В связи с этим смена научных парадигм в физике на рубеже XIX—XX ст. рассматривается как процесс трансформации категориальных структур и их синтез при переходе от классической к неклассической физике.

Трансформація наукових парадигм у фізиці на межі ХІХ—ХХ ст. у контексті категоріального синтезу

Institution

Ähnliche Einträge