Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі

Дано короткий історичний огляд розвитку предмету та методології інформатики, розглянуто вітчизняні та світові підходи до визначення інформатики. Проаналізовано взаємозв’язок розвитку інформатики та кібернетики як суміжних наук. Досліджено використання терміну «кібернетика» у галузі освіти і науки в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Жабін, С.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2010
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Методологія та соціологія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30869
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі / С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2010. — № 4. — С. 87-100. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-30869
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-308692012-02-17T12:13:12Z Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі Жабін, С.О. Методологія та соціологія науки Дано короткий історичний огляд розвитку предмету та методології інформатики, розглянуто вітчизняні та світові підходи до визначення інформатики. Проаналізовано взаємозв’язок розвитку інформатики та кібернетики як суміжних наук. Досліджено використання терміну «кібернетика» у галузі освіти і науки в Україні на сучасному етапі. Дан краткий исторический обзор развития предмета и методологии информатики, рассмотрены отечественные и мировые подходы к определению информатики. Проанализирована взаимосвязь развития информатики и кибернетики как смежных наук. Исследовано использование термина «кибернетика» в области образования и науки в Украине на современном этапе. 2010 Article Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі / С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2010. — № 4. — С. 87-100. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30869 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки
spellingShingle	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки Жабін, С.О. Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі Наука та наукознавство
description	Дано короткий історичний огляд розвитку предмету та методології інформатики, розглянуто вітчизняні та світові підходи до визначення інформатики. Проаналізовано взаємозв’язок розвитку інформатики та кібернетики як суміжних наук. Досліджено використання терміну «кібернетика» у галузі освіти і науки в Україні на сучасному етапі.
format	Article
author	Жабін, С.О.
author_facet	Жабін, С.О.
author_sort	Жабін, С.О.
title	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі
title_short	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі
title_full	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі
title_fullStr	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі
title_full_unstemmed	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі
title_sort	науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Методологія та соціологія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30869
citation_txt	Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі / С.О. Жабін // Наука та наукознавство. — 2010. — № 4. — С. 87-100. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT žabínso naukovometodologíčnízasadiínformatikiâkpredmetnoígaluzí
first_indexed	2025-07-03T11:17:36Z
last_indexed	2025-07-03T11:17:36Z
_version_	1836624334766997504
fulltext	НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 87 55. The Probabilistic Revolution.— Cambridge, 1987.— Vol. 1: Ideas in History; Vol. 2: Ideas in the Sciences. 56. См.: Сокулер З.А. Спор о детерминизме во французской философской литературе // Вопр. философии.— 1993.—№2.— С. 140—149. 57. Храмова В.Л. Целостность духовной культуры.— Киев, 1909.— 2-е изд. 58. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса,— М., 1986.— С. 269—270; см. также: Пригожин И. От существующего к возникающему.— М., 1985; его же. Первооткрытие времени.— Вопр. фило- софии.— 1989.— №8.— С. 3—19. 59. Prigogine I. The Philosophy of Instability // Futures.— 1989.— Aug.— P. 397. 60. Weizsacker C.F. von. Probability and Cuantum Mechanics // Brit. J. Phil. Sci.— 1973.— V. 24, N4.— P. 334. 61. Фок В.А. Квантовая физика и строение материи // Структура и формы материи.— М., 1967.— С. 173. 62. Кадомцев Б.Б. Динамика и информация.— М., 1997.— С. 332—333. 63. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения.— Т. 3.— С. 4. 64. Эпштейн М. К философии возможного. Введение в посткритическую эпоху // Вопр. фило- софии.— 1999.— №6.— С. 65. 65. Там же.— С. 72. 66. См.: Храмова В.Л. Категориальный синтез теоретического знания.— Киев, 1984. Получено 15.09.2010 В.Л. Храмова Критичний начерк філософії Карла Поппера. II Розглядаються космологічна метафізика К. Поппера, що постулює індетермінізм в онтологічно значущому світі схильностей, виникнення ймовірнісного підходу і характер ймовірнісного стилю мислення у різних царинах науки, а на завершення те, яким чином окреслений ймовірнісний (нелінійний, поліваріантний) стереотип мислення прикладається до філософії. Інформаційне суспільство є сус- пільством високого рівня розвитку ін- формаційних технологій, інформацій- ної індустрії та самої науки інформати- ки як предметної галузі. Уявлення про предмет інформатики змінювалися з часом. Її формування почалося в 60-ті роки ХХ ст. у зв’язку з появою склад- них прикладних задач великої розмір- ності в галузі розробки ядерної зброї, © С.О. Жабін, 2010 С.О. Жабін Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі Дано короткий історичний огляд розвитку предмету та методології інформатики, розглянуто вітчизняні та світові підходи до визначення інформатики. Проаналізо- вано взаємозв’язок розвитку інформатики та кібернетики як суміжних наук. Досліджено використання терміну «кібернетика» у галузі освіти і науки в Україні на сучасному етапі. С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 488 космічних досліджень, стратегічного й тактичного планування військових дій, використання різнорідної розвіду- вальної інформації, які не піддавалися аналізу за допомогою методів класич- ної математики. Ці задачі потребували опису досліджуваних процесів в тер- мінах збирання, зберігання, обробки, аналізу, оцінювання інформації, прий- няття управлінських рішень та прогно- зування. У широкому розумінні інформати- ка являє собою комплекс численних галузей науки, техніки й виробництва, пов’язаних з переробкою інформа- ції. Інформатику у вузькому значен- ні можна представити як сукупність трьох взаємопов’язаних частин: ін- форматика як фундаментальна наука, яка займається розробкою методології створення інформаційного забезпе- чення процесів керування будь-якими об’єктами на базі комп’ютерних інфор- маційних систем; прикладна інформа- тика; інформатика як галузь народного господарства. Оформлення інформатики про- ходило під впливом декількох полюсів її тлумачення — «інженерного», «ма- тематичного» та «комунікативного» у вітчизняній термінології або технокра- тичної, раціоналістичної й наукової парадигм у західній науці відповідно [1, с. 459; 2, с. 135]. Кожен із даних підхо- дів був зумовлений певними аспектами процесів обробки інформації. Так, у праці «Структура наукових революцій» Т. Кун визначає наукові парадигми як «деякі загальноприйняті приклади фак- тичної практики наукових досліджень, що включають закон, теорію, їх прак- тичне застосування та необхідне облад- нання, все це в сукупності дає моделі, з яких виникають конкретні традиції на- укового дослідження» [3, с. 12]. Технократична парадигма, пред- ставниками якої є переважно вчені в галузі розробки програмного забезпе- чення, тлумачить інформатику як на- уку про комп’ютерні системи, тобто як інженерну дисципліну. У цьому підхо- ді програми розглядаються як «прості дані», ведеться пошук вірогідного апос- теріорного знання про їх надійність, для чого системи тестуються емпірич- но [2, с. 3]. Даний інженерний підхід домінував в період становлення інфор- матики, коли проектувались і ство- рювались перші потужні комп’ютерні системи. Так, представники такого підходу американські вчені А. Нью- ел, А. Перліс та Г. Саймон (A. Newel, A. Perlis and H. Simon) проголошували предметом інформатики «вивчення об- числювальних машин» [4]. Нині даний підхід, відомий під назвою «програмна інженерія», охоплює комплекс техно- логічних проблем, пов’язаних з про- ектуванням, розробкою та технічною експлуатацією комп’ютерних систем [1, с. 459]. У період останніх десятиліть, коли з початком проникнення інформацій- них технологій в усі сфери суспільного життя постала проблема оптимізації та збільшення продуктивності праці в цій галузі, підвищення надійності та суттє- вого зниження собівартості у сфері ма- сового виробництва комп’ютерного об- ладнання та створення програмного за- безпечення, серед вчених-математиків сформувався інший підхід — так звана раціоналістична парадигма [1, с. 459]. Вона визначає інформатику як роз- діл математики, розглядає програми як математичні об’єкти, апріорно де- дуктивно обґрунтовуючи їх «правиль- ність» [2]. «Кращий, з моєї точки зору, спосіб визначити інформатику — це сказати, що вона займається вивчен- НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 89 ням алгоритмів», — писав послідовник раціоналістичної парадигми Д. Кнут, відомий американський вчений, по- чесний професор Стенфордського уні- верситету і кількох інших університетів та автор книг з програмування та мето- дів обчислювальної математики [5]. Інша наукова парадигма, що домі- нує в сфері досліджень штучного інте- лекту, визначає інформатику як природ- ничу, тобто емпіричну, науку, де про- грами пов’язані з процесами мислення, а апріорне та апостеріорне знання про них шукають на шляху поєднання фор- мальної логіки та експерименту [2]. На- уковій парадигмі відповідає вітчизня- ний комунікативний підхід, в якому на перший план виходять проблеми вза- ємодії між суб’єктами в комунікативних процесах [1, с. 459]. Представниками комунікативного під ходу можна назва- ти піонера теоретичного та системного програмування, творця сибірської шко- ли програмування академіка АН СРСР А.П. Єршова, дослідника процесів гло- балізації та інформатизації, професора МГУ, академіка АН Молдови А.Д. Урсу- ла та російського вченого О.В. Соколо- ва, який одним із перших запропонував термін «соціальна інформатика». На- приклад, у 1974 р. А.П. Єршов вбачав у інформатиці «назву фундаментальної природничої науки, яка вивчає процеси передачі та обробки інформації» [6], за- вдяки йому увійшло у вжиток розуміння терміну «інформатика» в значенні «про- грамування для ЕОМ». У 1987 р. вчений розширив своє визначення: «Предметом інформатики як науки є вивчення зако- нів, методів та способів накопичення, передачі й обробки інформації — перш за все за допомогою ЕОМ» [7, т. 21, с. 481]. Таким чином, інформатика є синте- тичною дисципліною, яка формується на межі природничих, технічних та гу- манітарних наук. Вона тісно пов’язана з математикою (математичною логі- кою, дискретною математикою, семі- отикою, теорією алгоритмів, теорією надійності), філософією (вченням про інформацію та теорією пізнання), лінгвістикою (знаковими системами, формальними мовами та граматикою) й обчислювальною технікою. Проте водночас із процесом використання результатів суміжних дисциплін у су- часній інформатиці відбуваються та- кож активний пошук та формування власного базису, тому процес її визна- чення не можна вважати завершеним, а межі чітко сформованими. Це є однією з найбільш актуальних методологічних задач інформатики, особливо важли- вих для освіти в цій галузі [1, с. 459]. Специфічною особливістю інфор- матики є те, що до її становлення у 70—80-х роках ХХ ст. протягом певно- го періоду паралельно розвивались два наукових напрями, які мали однакову назву. Нині інформатика — це наука, яка в англомовній літературі називаєть- ся «informatics» або «computer science». Проте одним з джерел інформатики є бібліотекознавство, де на початку ХХ ст. у в зв’язку зі збільшеною потре- бою в ефективних методах збирання, обробки, зберігання, пошуку та поши- рення наукової інформації з’явилася потреба раціоналізувати діяльність спеціальних професійних бібліотек в умовах «інформаційного вибуху». Так сформувався напрям, який стосуєть- ся дослідження структури загальних властивостей об’єктивної наукової ін- формації, закономірностей та техно- логій її функціонування в суспільстві. Іноді він називається документальною інформатикою або автоматичним ана- лізом документів. Перший крок в орга- С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 490 нізаційному оформленні інформатики відбувся саме в рамках цього напряму. Це було створення в 1895 р. у Брюс- селі Міжнародного інституту бібліо- графії, який з 1938 р. став головною професійною організацією спеціаліс- тів з інформатики під назвою «Між- народна федерація з інформації та до- кументації» (Federation Internationale d’Informationet Documentation — FID). Організатором цього інституту бель- гійським вченим П. Отле були окрес- лені контури майбутньої наукової дис- ципліни. Спочатку для її назви було використано термін «документація» (documentation), при цьому документ розумівся як певний матеріальний об’єкт, в якому була закріплена інфор- мація, що використовувався на прак- тиці для зберігання та передачі у про- сторі й часі. Проте даний термін був незручним своєю многозначністю та акцентуванням уваги на матеріальних носіях інформації, коли вже тоді все більшого значення набували «недоку- ментальні» інформаційні процеси [7, т. 21, с. 481]. В англомовній літературі з кінця 1940-х років у тому ж значенні поча- ли використовувати словосполучен- ня «наукова інформація» (scientific information), у 1958 р. була проведена міжнародна конференція з наукової інформації. Автономізація інформати- ки в сучасному розумінні почалась на- прикінці 1950-х років і активно продо- вжувалось протягом 1960—1970-х років Інтенсивний розвиток і вдосконален- ня обчислювальної техніки та числен- ні приклади її зростаючого впливу на життя суспільства спонукали науков- ців і громадськість почати серйозно сприймати це явище. У 1957 р. німець- кий спеціаліст в галузі обчислюваль- ної техніки К. Штайнбух ввів термін «інформатика» в статті «Informatik: Automatische Informations verarbeitung» («Інформатика: автоматична обробка інформації») [8]. Англійський термін «informatics» зазвичай (не зовсім точ- но) означав «обчислювальні науки» («computer science»). Вважалось, що на відміну від «обчислювальних наук» інформатика — наука більш теоретич- на і, відповідно, більш математизова- на. Термін був складений із комбіна- ції слів «information» (інформація) та «automation» (автоматика) і призначе- ний для визначення науки, присвяче- ної автоматичній обробці інформації. Він набув поширення в Європі, за ви- нятком Великобританії, де домінува- ло розуміння, яке відповідало терміну «computer science» (наука про обчис- лення). У 1962 р. О.О. Харкевич (член- кореспондент АН УРСР, професор, у 1951 р. керівник відділу технічної фі- зики київського Інституту фізики АН УРСР, до 1965 р. керував Інститутом проблем передачі інформації РАН, який нині носить його ім’я) запропо- нував дати науці нову назву: інформо- логія, або інформатика («інформація» плюс «автоматика»). Основні поло- ження та принципи цієї дисципліни були вперше систематизовано викла- дені в монографії («Основи наукової інформації», 1965) російських учених О.І. Михайлова, О.І. Чорного (доктор технічних наук) та Р.С. Гіляровського (доктор філологічних наук, Всеросій- ський інститут наукової та технічної ін- формації РАН — ВИНИТИ). У 1968 р. ця праця була перевидана в переробле- ному та доповненому вигляді під на- звою «Основи інформатики» [9], після чого почали вживати термін «інформа- тика» замість терміну «документація». Попередні аспекти визначень інфор- НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 91 матики: інформатика — це вивчення ЕОМ (американські вчені А. Ньюел, А. Перліс та Г. Саймон, 1967); інфор- матика — це вивчення алгоритмів (Д. Кнут, США, 1968); інформатика — це вивчення та подолання складності (нідерландський вчений Е. Дейкстра, що ввів поняття «інформаційного се- мафору», основоположник структур- ного програмування, який працював в університетах США, 1969), — в подаль- шому ввійшли в предмет інформатики [7, т. 21, с. 481]. Термін «informatique» (а також ан- глійський термін «informatics», італій- ський, іспанський та португальський «informatica») був запропонований в 1962 р. французьким вченим Ф. Дрей- фусом для визначення процесів вико- ристання ЕОМ з метою зберігання та обробки інформації. Французьке Това- риство прикладної обчислюваль ної тех- ніки (Societe d’Informa-tique Appliquee) прийняло термін «informatique» в якості визначення сфери своїх інте- ресів — проблем розробки і викорис- тання ЕОМ. Таким чином, фактично до 1970-х років. склалися дві неза- лежні наукові дисципліни під назвою «інформатика». Досліджували вони, проте, різні сторони одного феномену інформації — змістовний сенс та тех- нічні засоби створення, накопичення й поширення знань. Розуміння єдності двох галузей прийшло в ході розвитку інформаційних технологій. З одного боку, обробка інформації стала ефек- тивно проводитися виключно за до- помогою ЕОМ, з іншого, підвищення ефективності обчислювальних систем потребувало обліку змістовного складу даних. Уявлення про структуру сучасної інформатики як фундаментальної нау- ки дає наступний перелік. У грудні 2001 ро ку Об’єднаний комітет з освіти між- народних комп’ютерних професійних товариств Асоціації обчислювальної машинерії (Association for Computing Machinery — ACM) та Комп’ютерне товариство Інституту інженерів з елек- тротехніки та електроніки (Institute of Electrical and Electronics Engineers Computer Society, або IEEE Computer Society) випустили чергову версію до- кумента з рекомендаціями щодо ви- кладання інформатики «Computing Curricula 2001: Computer Science». Су- купність знань з інформатики була визначена як перелік наступних роз- ділів: дискретні структури (Discrete Structures (DS)); основи програму- вання (Programming Fundamentals (PF)); алгоритми та теорія надійнос- ті (Algorithms and Complexity (AL)); архітектура та організація ЕОМ (Architecture and Organization (AR)); операційні системи (Operating Systems (OS)); розподілені обчислення (Net- Centric Computing (NC)); мови про- грамування (Programming Languages (PL)); взаємодія людини і машини (Human-Computer Interaction (HC)); графіка та візуалізація (Graphics and Visual Computing (GV)); інтелектуаль- ні системи (Intelligent Systems (IS)); управління інформацією (Information Management (IM)); соціальні та профе- сійні проблеми (Social and Professional Issues (SP)); програмна інженерія (Software Engineering (SE)); методи обчислень (Computational Science and Numerical Methods) [10, с. 14]. Слід та- кож зазначити, що в IEEE як організа- ції інженерів спостерігається певне до- мінування технократичної парадигми інформатики [2, c. 15]. Інформатика як прикладна дисци- пліна займається вивченням законо- мірностей в інформаційних процесах С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 492 (накопичення, переробка, розповсю- дження інформації); створенням ін- формаційних моделей комунікацій в різноманітних сферах людської діяль- ності; розробкою інформаційних сис- тем та технологій в конкретних галузях та створенням рекомендацій щодо їх «життєвого циклу» для етапів проекту- вання і розробки систем, їх виробни- цтва, функціонування і т.д. Інформатика як галузь народно- го господарства складається з одно- рідної сукупності підприємств різних форм власності, де займаються вироб- ництвом комп’ютерної техніки, про- грамного забезпечення та розробкою сучасних технологій переробки інфор- мації. Специфіка і значення інформа- тики як галузі виробництва полягають в тому, що від неї значною мірою зале- жить зростання продуктивності праці в інших галузях народного господарства. Загальновідомо, що в інформаційному суспільстві основними продуктами суспільного виробництва є знання та інформація. Нині в розвинутих краї- нах і в країнах, що розвиваються, пере- важає праця «білих комірців» (обробка інформації та сфера послуг), практич- но в кожній родині є персональний комп’ютер, а без мобільного телефону вже не тільки важко спілкуватися, а й працювати. Щоб окреслити предмет інфор- матики, необхідно провести її порів- няння з суміжними науками, перш за все з кібернетикою, оскільки термі- ни «інформатика» та «кібернетика» дуже взаємопов’язані. У суспільній свідомості вони є тотожними і вико- ристовуються як синоніми, причому такого підходу дотримуються деякі ві- домі вчені. Наприклад, перший учень В.М. Глушкова і відомий вітчизняний вчений-кібернетик В.П. Деркач у своїх поглядах не проводить чіткої межі між кібернетикою та інформатикою1. Існує декілька причин складності розмежування кібернетики та інфор- матики. Попередницею кібернетики була теорія автоматичного керування, що розглядала відносно прості об’єкти та системи керування. З появою елек- тронних цифрових обчислювальних машин з’явилася можливість ставити та успішно розв’язувати задачі авто- матизації не тільки фізичних процесів, а й розумової діяльності людини. Тео- ретичне ядро кібернетики формують теорія інформації, теорія алгоритмів, теорія автоматів, дослідження опера- цій, теорія оптимального управління, теорія розпізнавання образів та мовних сигналів. Основною задачею теоретич- ної кібернетики є розробка апарату і методів досліджень для вивчення сис- тем керування, незалежно від їх при- роди. Нині центр теоретичного ядра кібернетики відносно теорії автоматич- ного керування змістився від простих систем керування до складних, тобто поява обчислювальних машин і методу машинного моделювання привели до того, що теорія складних систем керу- вання стала одним із розділів кіберне- тики [11, с. 187]. Надзвичайно важливим є питання ідеологічного переслідування кіберне- тики в Радянському Союзі, яке поча- лося з публікації в 1948 р. книги Н. Ві- нера «Кибернетика, или управление и связь в животном и машине» [12]. У цій праці кібернетика визначала- ся як узагальнення закономірностей, які стосуються систем різноманітної природи — біологічних, технічних та соціальних [7, т. 21, с. 275], тобто ви- користовувався філософський метод, 1 Тут і надалі приватне повідомлення автору. НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 93 який у наступних працях комбінувався з математичним методом. Таким чи- ном, на Заході кібернетика почалася як філософська, ідеологічна, світоглядна система, проте у Радянському Союзі, де визнавалася лише одна державна ідеологія, правлячі кола відреагували забороною та репресіями на появу кі- бернетики, оскільки вона ідеологічно протистояла марксизму. Тим не менш, наприкінці 40-х років ХХ ст. в Україні склалися сприятливі умови для формування кібернетики: існувала потужна радянська матема- тична школа та починався розвиток об- числювальної техніки. Якщо на Заході тоді кібернетику трактували відповід- но до праць відомих учених Д. Бігелоу, С. Біра, Н. Вінера, Луї де Куфильяла, У.С. Маккалока, Дж. фон Неймана, В. Пітса, А. Тюрінга, У.Р. Ешбі як по- рівняно вузький, швидше гуманітар- ний, ніж природничо-науковий, на- прям досліджень загальних механізмів керування в живих організмах і маши- нах, то в Радянському Союзі кіберне- тику визначали ширше, інтерес до неї підтримували не сенсаційність питань щодо штучного мозку чи роботів, а на- самперед потреби інженерної справи в проектуванні та виробництві обчис- лювальних машин, а також керуванні виробничими процесами [13, с. 7]. Ін- шим стимулом реабілітації кібернети- ки були військові потреби країни. За часів Радянського Союзу кібер- нетика пройшла тернистий шлях від статусу лженауки та переслідування вчених до визнання, становлення та розвитку і навіть фетишизації [14, с. 68, 73, 210—213]. Кібернетиці в СРСР знадобилося 14 років (якщо брати від- лік від 1948 р. як дати появи книги Н. Вінера [12] до 1962 р. — заснування Інституту кібернетики), щоб повністю реабілітуватися. Причому сам процес реабілітації кібернетики проходив з точки зору електронної обчислюваль- ної автоматики — одного з напрямів кібернетики, ефективність викорис- тання якого можливо було довести науково, а також в процесі виконання практичних завдань, які стояли перед народним господарством та військо- вою сферою [15]. Керівництво країни вимушено було піти на реабілітацію кібернетики після жорсткої наукової дискусії. Таким чином, кібернетика передувала інформатиці і в Радян- ському Союзі вона міцно асоціювала- ся з інформатикою та обчислюваль- ною тех нікою. Біологічна кібернетика, медична кібернетика, економічна кі- бернетика та інші напрями з’являлися пізніше і набули значно меншого роз- витку, хоча за Вінером саме вони були основою [16]. У сучасній Україні часто говорять про зникнення терміну «кібернети- ка» з ужитку, навіть якщо мова йде про обчислювальні машини і системи, оскільки частіше замість «кібернети- ки» вживається слово «інформати- ка», яке більш точно окреслює сфери комп’ютеризації, інформаційних тех- нологій, телекомунікації та ін. Напри- клад, директор Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАНУ та президент Української федерації інформатики І.В. Сергієнко пише: «В останні десяти- річчя термін «кібернетика» як означен- ня науки про перетворення інформації майже витіснений терміном «інфор- матика». Ми вживатимемо тут обидва терміни як синоніми, не вдаючись до визначення меж їх застосування» [17, с. 3]. Особливо ця тенденція стосуєть- ся сфери освіти, за деякими винятка- ми. Так, в середніх школах викладають дисципліну «Інформатика», у вищих С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 494 навчальних закладах — дисципліни «Інформаційні технології», «Приклад- на інформатика», «Актуальні пробле- ми інформатики», «Основи квантової інформатики» тощо, а слова «кіберне- тика» та «кібернетичний» залишилися у назвах. Наприклад, заснований у 1965 р. вітчизняний журнал «Кібернетика та системний аналіз», «Інститут кіберне- тики імені В.М. Глушкова Національ- ної академії наук України», «кафедра теоретичної кібернетики факультету кібернетики Київського університету імені Т.Г. Шевченка», «кафедра техніч- ної кібернетики НТУУ (Київського по- літехнічного інституту)». Проведений нами аналіз свідчить, що у навчальних планах наведених кафедр потужних та відомих вузів Києва немає технічних дисциплін, де у назві зустрічалося б слово «кібернетика» або навіть корінь «кібер» [18-21]. Напрям біомедичної кібернетики теж мало поширений у сфері освіти. Наприклад, на кафедрі медичної кі- бернетики та телемедицини Націо- нального медичного університету ім. О.О. Богомольця існує спеціалізація «Медична кібернетика та інформацій- ні технології в телемедицині.» У Чер- каському національному університеті ім. Б. Хмельницького є факультет ін- формаційних технологій та біомедич- ної кібернетики, де існує кафедра кі- бернетики. Є кафедра біокібернетики та аерокосмічної медицини в Націо- нальному авіаційному університеті [15, 22—24]. Проте наведені випадки по- одинокі. На сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти дуже престижним напрямом стала економічна кібернети- ка (шифри: 6.030502—напрям, 7.050102 — спеціаліст, 8.050102 — магістр), про що свідчить її поширення на економіч- них факультетах багатьох вузів: Харків- ського національного університету ім. В. Каразіна, Національного технічного університету «Харківський політехніч- ний інститут», Дніпропетровського національного університету, Доне- цького національного університету, Київського національного економіч- ного університету ім. В. Гетьмана та ін. [25—29]. Економічна кібернетика як основна дисципліна викладається для студентів зазначеного напряму підго- товки 6.030502. Слово «кібернетика» часто можна почути у загальному і науковому вжит- ку, коли мова йде про сталінські репре- сії у суспільстві та науці в 30—50-х ро- ках ХХ ст., зустрічається воно також у працях з досліджень історії обчислю- вальної техніки. Тут кібернетика згаду- ється поряд з генетикою як галузі науки, особливо постраждалі від репресій та прямої заборони. Широковживаність та популярність кібернетики після її ре- абілітації прийшлися на 60—70-ті роки ХХ ст. [14, с.327—331]. На перший погляд виникає думка про поглинання однієї наукової дис- ципліни іншою, проте більш глибоке дослідження визначення термінів «кі- бернетика» та «інформатика» дозволяє говорити про їх схожість, а не тотож- ність. Так, «Енциклопедія кібернети- ки» за 1975 р. дає наступні визначення: «Інформатика — це наукова дисциплі- на, яка вивчає структуру та загальні властивості наукової інформації, а та- кож закономірності всіх процесів на- укової комунікації — від неформаль- них процесів обміну науковою інфор- мацією при безпосередньому усному та письмовому спілкуванні вчених та спеціалістів до формальних процесів обміну засобами наукової літератури. Значну частину цих процесів складає науково-інформаційна діяльність із НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 95 збирання, аналітико-синтетичної пе- реробки, зберігання, пошуку та поши- рення наукової інформації» [30, с. 392]. «Кібернетика (від грец. kybernetike — мистецтво керувати) — наука про за- гальні закони отримання, зберігання, передачі та перетворення інформації у складних системах керування. При цьому під системами керування тут ро- зуміють не тільки технічні, а й будь-які біологічні, адміністративні та соціальні системи. Прикладами складних систем керування є нервові системи живих ор- ганізмів, особливо організм людини, а також апарат управління в людському суспільстві» [30, с. 440]. Згідно з наведеним визначенням, інформатика охоплює наукову (тобто таку, яка піддається точному вимірю- ванню, відтворюванню і передачі) ін- формацію і перш за все використовує електронні обчислювальні машини (ЕОМ) або комп’ютери. Оскільки для кібернетики електронна інформація в обчислювальних машинах систем керу- вання була і є тільки одним з напрямів (причому мається на увазі будь-яка аб- страктна інформація), то інформатика розумілася як один з розділів кіберне- тики у рамках лише документалістики, джерелознавства та баз даних. Згідно зі сформульованими у 70-х роках ХХ ст. визначеннями кібернетика значно ширша за інформатику за об’єктом та предметом. У наступні роки уявлення про пред- мет та методологію кібернетики та ін- форматики уточнювалося [11, с. 186]. Більш сучасний «Словник з кіберне- тики» за 1989 р. характеризує ці науки наступним чином: «Кібернетика — це наука про керування, отримання, пе- редачу та перетворення інформації. Основний її об’єкт — так звані кібер- нетичні системи, що розуміються аб- страктно, незалежно від їх матеріаль- ної природи: автоматичні регулятори в техніці, ЕОМ, людський мозок, біо- логічні популяції, людське суспіль- ство. Кожна така система являє собою множину взаємопов’язаних об’єктів, здатних сприймати, запам’ятовувати, переробляти інформацію, обмінюва- тися нею» [31]. «Інформатика — це наука, яка вивчає інформаційні про- цеси і системи в соціальному середо- вищі, їх роль, методи побудови, ме- ханізм впливу на людську практику, посилення цього впливу за допомогою обчислювальної техніки» [31]. Як ба- чимо, у порівнянні з визначеннями 70-х років ХХ ст. в інформатиці кінця 80-х і початку 90-х років з’являється поняття інформаційного процесу, а також соціальний аспект, оскільки інформатика виходить за межі вико- ристання тільки вчених-спеціалістів. Цікавим є також наступне сучасне визначення вітчизняного вченого- інформатика В.В. Зубенка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка): «Інформатика — це наука, що вивчає моделі комунікативних про- цесів та систем» [1, с. 460]. Аналізуючи наведені визначення інформатики, можна стверджувати, що інформатика походить із конкрети- зації теорії інформації для потреб авто- матизації соціально-комунікативних процесів. Вона аналізує інформацію у вигляді знань, включаючи її семан- тичні аспекти (зміст та цінність для користувача), а також системи, що забезпечують інтелектуальну взаємо- дію людей. В інформатиці інформа- ційний процес трактується як зміна знань дійсного суб’єкта, розширення його уявлень, а інформація — як нові додаткові знання, що відповідають ці- лям користувача, або як проектоване С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 496 наближення управлінських, військо- вих, медичних, пошукових, учбових та інших систем до оптимуму [11, с 187]. Можна стверджувати, що говорити про «смерть кібернетики» або «повне поглинання кібернетики інформати- кою» передчасно. Кібернетика ще не вийшла із наукового обігу, хоча її пік був у 60—70-х роках ХХ ст. [32, с. 15]. Отже, підсумовуючи вищезазна- чені твердження і визначення, можна сказати, що предметом інформатики є загальнонаукове поняття «інформації» та методи її представлення, обробки та використання у вигляді знань. Більш широким є поняття об’єкту інформа- тики, який визначається як інформа- ційні процеси та системи в соціальному середовищі, що включають усю вхідну інформацію: символи, сигнали, зо- браження та моделі інформації, тобто сукупність даних, доступних для вико- ристання; реалізацію та моделі інфор- мації або результат застосування щодо вхідної інформації методів попередньої обробки, що забезпечують її перетво- рення до виду, який дозволяє залучення математичних методів обробки, аналіз та оцінювання інформації; математичні методи перетворення інформації; реа- лізацію математичних методів перетво- рення інформації у вигляді програм для ЕОМ; результати обробки, аналізу та оцінювання інформації, у складі якої є як рішення, так і оброблена інформація для їх прийняття. Як і кожна наука, інформатика має вирішувати певні сформульовані для її сфери задачі. Оскільки визначення інформатики та її предмету ускладню- валось з часом від виникнення до сьо- годення й нині вони також продовжу- ють еволюціонувати та розділяються на декілька підходів (в західній термі- нології — парадигм), то логічно ствер- джувати, що й задачі інформатики теж змінюються і доповнюються. Наприклад, основні задачі інфор- матики в період її виникнення і станов- лення в СРСР були сформульовані в мо- нографії О.І. Михайлова, О.І. Чор ного та Р.С. Гіляровського [9, с. 43] таким чином: гранично повне збирання ін- формації, її аналітико-синтетична пере- робка; довгострокове зберігання доку- ментальної інформації в інформаційно- пошукових системах; переробка інфор- мації в інформаційно-логічних системах з метою отримання нової інформації. Для періоду 60—70-х років ХХ ст. цей перелік є досить вичерпним, про- те для сучасної науки інформатики він вже недостатній, навіть з точки зори соціального аспекту або інформатиза- ції, що мають місце в інформаційному суспільстві. З огляду на сучасний стан розвитку інформатики як науки, її проникнен- ня в усі сфери людської діяльності, а також у суміжні науки найбільш уза- гальнені задачі інформатики можна запропонувати сформулювати так: до- слідження інформаційних процесів будь-якої природи; розробка інформа- ційної техніки і створення нових тех- нологій переробки інформації на базі отриманих результатів дослідження ін- формаційних процесів; вирішення на- укових та інженерних задач створення, впровадження та забезпечення ефек- тивного використання комп’ютерної техніки і технологій в усіх сферах сус- пільного життя за допомогою «друж- нього» інтерфейсу між людиною та апаратно-програмними засобами об- робки інформації. Четверту «неофі- ційну» та одну з найбільш актуальних задач сучасної інформатики можна ви- значити як самовдосконалення, тобто створення власного фундаменту. НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 97 Методологія інформатики визнача- ється історією її становлення та сучас- ним станом, розвитком обчислювальної техніки, міжнародним характером при- кладної направленості. Загальний роз- гляд методології інформатики потребує дослідження останньої як комплексної науки. Методологічну основу інформа- тики складають базові методи її напря- мів, таких як кібернетика, програмуван- ня, штучний інтелект, обчислювальна техніка, інформаційні системи. Розви- ток сучасної науки, її новітні досягнен- ня (нейроінформатика, нанороботи, квантові обчислювальні середовища), неперервний розвиток інформаційних технологій, становлення синергетики також розширюють методологію інфор- матики та трансформують її. Методи наукового пізнання, ко- трі використовує інформатика, можна подати в даному достатньо вичерпно- му переліку: абстрагування і конкре- тизація; аналіз та синтез; індукція та дедукція; формалізація; віртуалізація; актуалізація; структурування; маке- тування; алгоритмізація і програму- вання; інформаційно-логічне моде- лювання; математичне моделювання; комп’ютерне моделювання та обчис- лювальний експеримент; програмне управління; розпізнавання; класифі- кація та ідентифікація [33, 34]. Відомо, що для виникнення певної наукової дисципліни необхідна наяв- ність ряду передумов, зокрема акту- альних задач для вирішення. Станов- ленню інформатики як науки у другій половині ХХ ст. передував розвиток обчислювальної техніки, проте най- глибші її витоки сягають найдавніших часів — виникнення логіки, формалі- зації розумової діяльності людини, без якої неможливі обробка інформації та обчислювальна техніка. Перші силогізми, тобто судження, які складаються з двох посилань і од- ного умовиводу, були викладені дав- ньогрецьким філософом Аристотелем (384 — 322 до н.е.) у праці «Перша ана- літика» [1, с.462; 14, с.8; 35]. Загальна ідея машинізації логічних умовиводів була висунута іспанським філософом Р. Луллієм (1235 — 1315), який на- магався на основі логіки Аристотеля створити універсальний метод пізнан- ня та механізувати його в спеціальній логічній машині, так званих «колах Луллія» — рухомих концентричних па- перових колах, розділених поперечни- ми лініями на відділення, в яких у пев- ному порядку розміщувались загальні поняття та категорії. Хоча завдяки ме- ханічному моделюванню Р. Луллія не були відкриті нові істини чи закони, дана спроба вважається піонерською в галузі «штучного інтелекту» [1, с. 462, 14, с.8]. Наступний важливий крок зро- бив Г. Лейбніц. Він першим усвідомив можливості двійкової системи чис- лення для побудови обчислювальних машин і в 1673 р. частково реалізував проект механічного арифмометра, який виконував чотири арифметичні дії: додавання, віднімання, множен- ня та ділення. До ХХ ст. з’явився ще ряд механічних арифмометрів, які по- ступово ускладнювалися. Наприкінці XIX — на початку XX ст. ідеї Г. Лейб- ніца про універсальну платформу були використані при формалізації кла- сичної математики, зокрема побудові прикладного числення предикатів — змішаної дескриптологічної системи, створеної як універсальний інструмент з метою формального уточнення та до- слідження таких фундаментальних понять, як математичне твердження та його доведення, для опису мате- С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 498 матичних об’єктів та роботи з ними [1, с. 462; 14, с. 9]. У 1936 р. англійський вчений А. Тю- рінг формалізував поняття інтуїтивно- го алгоритму в автоматі — абстрактній машині (машині Тюрінга), яка реалі- зовувала процес покрокового обчис- лення, де кожний крок був достатньо елементарним. Аналогічну конструк- цію машини згодом і незалежно від А. Тюрінга запровадив американський математик Е. Пост [14, с. 19; 36]. Другим і вирішальним чинником на шляху становлення сучасної ін- форматики стала поява електронно- обчислювальних машин (ЕОМ). Про- тотипом сучасних ЕОМ був проект механічної аналітичної машини, роз- робленої англійцем Ч. Беббіджом у 1830 — 1846 рр. На жаль, через свою складність він не був реалізований. Тільки майже через століття з’явилися перші успішні спроби створення ді- ючих версій (машина Z3 німецького вченого К. Цузе (1941 р.) та інші) [37], проте вони мали електромеханічну основу. Першою діючою ЕОМ стала машина, побудована в проекті ENIAK (Electronical Numerical Integrator and Calculator — Електронний числовий інтегратор та обчислювач) під керівни- цтвом Д. Мочлі та П. Еккерта в 1946 р. у Прінстонському університеті (США). Вона використовувала 18000 електро- ламп, виконувала біля 3000 операцій за секунду і керувалась програмою, команди якої встановлювались за до- помогою механічних перемикачів. Таке введення програми обмежувало можливості автоматизації обчислень, тому в наступному проекті цих вче- них — EDWAK (1951) було передбаче- но зберігання команд програми разом з даними безпосередньо в оперативній пам’яті. Принцип побудови подібних ЕОМ отримав назву нейманівсько- го за прізвищем відомого математика Дж. фон Неймана, який у 1946 р. ра- зом з Г. Голдстайном та А. Берксом у спеціальному звіті узагальнив набутий на той момент досвід розробки ЕОМ [1, с. 463]. У Радянському Союзі перша ЕОМ МЕСМ («Малая электронно-счетная машина») була створена в 1951 р. у Ки- єві під керівництвом С.О. Лебедєва [38, с. 13—21]. Вона стала першою діючою ЕОМ, побудованою на теренах колиш- нього СРСР і континентальної Євро- пи. Поява МЕСМ була результатом значного інтересу з боку тогочасного радянського керівництва до розвитку електронно-обчислювальної техніки, насамперед в оборонних цілях. На ці роботи в СРСР виділялись значні ко- шти. Створення МЕСМ дало потуж- ний поштовх розвитку кібернетики в Україні, формуванню значної кількос- ті вчених-кібернетиків. Обчислюваль- ний центр АН України, організований у 1957 р. на базі лабораторії моделюван- ня та обчислювальної техніки С.О. Ле- бедєва Інституту електротехніки, було перетворено у 1961 р. на Інститут кі- бернетики. Нині інститут носить ім’я В.М. Глушкова, під керівництвом яко- го він став одним з провідних наукових центрів з розробки та впровадження інформаційних технологій в Україні та Радянському Союзі. За ініціативи В.М. Глушкова на початку 80-х років в АН СРСР було створено Відділення інформатики, обчислювальної техніки та автоматизації [1, с. 462—465]. Наступний етап розвитку інформа- тики, який триває і нині, пов’язаний з виникненням і становленням інфор- маційного суспільства. Загальновідо- мо, що сам термін «інформаційне сус- пільство» був винайдений професором НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИКИ ЯК ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ Наука та наукознавство, 2010, № 4 99 Токійського технологічного інституту Ю. Хаяши в 1969 р., коли уряду Японії були представлені звіти «Японське ін- формаційне суспільство: теми і підходи» та «Контури політики сприяння інфор- матизації японського суспільства», а в 1971 р. — «План інформаційного сус- пільства» [39]. У Радянському Союзі же у середині 1970-х років О.В. Соколовим був запропонований термін «соціальна інформатика» для визначення нової на- укової дисципліни, що «вивчала за допо- могою інформаційного підходу суспіль- ну свідомість, соціальну комунікацію та управління суспільством». За думкою О.В. Соколова, саме інформаційний підхід є для соціальної інформатики основним науковим методом [32, с 28]. Наявність значного впливу методів і за- собів інформатики на суспільство, його економіку, освіту та культуру нині вже не викликає сумнівів. 1. Зубенко В.В. Про становлення інформатики як наукової та учбової дисципліни / Зубен- ко В.В. // Проблеми програмування. — 2008. — № 2/3. Спец. вип. — C. 459—466. 2. Eden Amnon H. Three paradigms of computer science / Eden Amnon H. // Minds and Machines, Special issue on the Philosophy of Computer Science — Jul. 2007. — Vol. 17, No. 2. — P. 135—167. 3. Кун Т. Структура научных революций ; [пер. с англ. И.З. Налетова]. — 2-е изд. / Кун Т. — М. : Прогресс, 1977. — 300 с. 4. Newel A. Computer Science / Allen Newel, Alan Perlis and Herbert A. Simon // Science. — 1967. — № 157. — Р. 1373—1374. 5. Кнут Д. Информатика и ее связь с математикой / Д.Кнут // Современные проблемы матема- тики. — М.: Знание, 1977. — C. 4 — 32. 6. Ершов А.П. Информатика: предмет и понятие / А.П.Ершов // Кибернетика. Cтановление ин- форматики. — М.: Наука, 1986. — С. 28 — 31. 7. Большая Российская Энциклопедия: В 30 т. — М. : Большая Рос. Энцикл., 2008. — 767 с. 8. Steinbuch K. Informatik: Automatische Informationsverarbeitung / Steinbuch K. // SEG-Nachrichten (Technische Mitteilungen der Standard Elektrik Gruppe). Firmenzeitschrift. — 1957. 9. Михайлов А.И. Основы информатики / А.И. Михайлов, А.И. Черный, Р.С. Гиляровский — М.: Наука, 1968. — 655 с. 10. Computing Curricula 2001. Computer Science. Final Report // The Joint Task Force on Computing Curricula IEEE Computer Society Association for Computing Machinery, 2001. — 240 p. 11. Малицкий Б.А. Информатика и науковедение: импульсы методологического влияния / Ма- лицкий Б.А., Оноприенко В.И. // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. — C. 183-195. 12. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. — 2-е изд. / Винер Н. — М. : Наука, 1983. — 344 с. 13. Стан та перспективи розвитку інформатики в Україні: монографія / Алексєєв В.А., Алішов Н.І., Андон А.В. та ін.. — К. : Наук. думка, 2010. — 1008 с. 14. Хоменко Л.Г. История отечественной кибернетики и информатики. Монография / Л.Г.Хоменко. — К.: Ин-т кибернетики им. В.М. Глушкова НАН Украины, 1998. — 455 с. 15. Кафедра медичної кібернетики та телемедицини. ММІФ МКТМ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mmif-kpi.org.ua/. 16. Хідекелі А.В. Боротьба за кібернетику засобами преси / А.В.Хідекелі // Наука та наукознав- ство. — 2007. — № 4. — С. 27—45. 17. Сергієнко. І.В. Інформатика в Україні: становлення, розвиток, проблеми / І.В.Сергієнко. — К.: Наук. думка, 1999. — 354 с. 18. Кибернетика и системный анализ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. kibernetika.org/ru/info/journal.php. 19. Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// incyb.kiev.ua/s/48/ua. С.О. Жабін Science and Science of Science, 2010, № 4100 20. Кафедра теоретичної кібернетики. Факультет кібернетики. Київський університет імені Та- раса Шевченка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.tk.unicyb.kiev.ua/ua. 21. Кафедра технічної кібернетики НТУУ «КПІ» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// tc.ntu-kpi.kiev.ua/. 22. Національний медичний університет О.О. Богомольця [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: http://www.nmu.edu.ua/. 23. Факультет інформаційних технологій та біомедичної кібернетики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://fitbmk.cdu.edu.ua/. 24. Кафедра біокібернетики та аерокосмічної медицини [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу: http://iesu.nau.edu.ua/ukr/fe/bicam/index.htm. 25. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: http://www.univer.kharkov.ua/ua/departments/computer/chair/electronics_and_control_systems. 26. Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kpi.kharkiv.edu/ekmm/specialities.htm. 27. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dnu.dp.ua/view/feconom. 28. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.donnu.edu.ua/elf/. 29. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: http://www.kneu.kiev.ua/ua/72.htm. 30. Энциклопедия кибернетики. — Т. 1; [под ред. В.М. Глушкова]. — К. : Гл. ред. Укр. Социа- лист. Энцикл., 1974. — 606 с. 31. Словарь по кибернетике / [под ред. акад. В. С. Михалевича]. — 2-е изд. — Киев: Глав. ред. Укр. Совет. Энцикл. им. М. П. Бажана, 1989. — 751 с. 32. Апокин И.А. История информатики. Методические материалы для подготовки к кандидат- скому экзамену по истории и философии науки / Апокин И.А., Ю.С. Воронков, А.Е. Сатунина. — М.: Диполь — Т, 2003. — 110 с. 33. Казиев В.М. Введение в математику и информатику / В.М.Казиев. — М.: Бином, 2007. — 304 с. 34. Казиев В.М. Введение в анализ, синтез и моделирование систем / В.М.Казиев. — М.: Бином, 2007. — 248 с. 35. Аристотель. Analytica Priora. Analytica protera / Аристотель // «Философское наследие»: Ари- стотель : Соч. в 4 т., T. 2. — М.,1978. — С. 119—126. 36. Turing A.M. On computable numbers, with an application to the Entscheidungsproblem / A.M. Turing // Proc. London Math Soc. — Ser. 2. — 1936. — V. 42. 37. Zuse K. German Computer Activities / K.Zuse // Computers and their future. Express Zitho Service. — Oxford, 1970. 38. Сергієнко І. В. Інформатика та комп’ютерні технології / І.В.Сергієнко. — К. : Наук. думка, 2004. — 432 с. 39. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Ф.Абдеев. — М.: ВЛАДОС, 1994. — 336 с. Одержано 14.10.2010 С.А. Жабин Научно-методологические основы информатики как предметной области Дан краткий исторический обзор развития предмета и методологии информатики, рассмотрены отечественные и мировые подходы к определению информатики. Проанализирована взаимосвязь разви- тия информатики и кибернетики как смежных наук. Исследовано использование термина «кибернети- ка» в области образования и науки в Украине на современном этапе.

Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі

Репозитарії

Схожі ресурси