Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства

Проведено дослідження витоків електронного документознавства як наукового напряму документознавства. Хронологічні межі дослідження: нижня межа пов’язана із часом започаткування в Україні механізації та автоматизації діловодних процесів – середина 1920-х років. Верхня межа – прийняття законів Украї...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Ковтанюк, Ю.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Статті та повідомлення
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30887
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства / Ю.С. Ковтанюк // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 14-36. — Бібліогр.:107 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-30887
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-308872012-02-18T12:08:00Z Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства Ковтанюк, Ю.С. Статті та повідомлення Проведено дослідження витоків електронного документознавства як наукового напряму документознавства. Хронологічні межі дослідження: нижня межа пов’язана із часом започаткування в Україні механізації та автоматизації діловодних процесів – середина 1920-х років. Верхня межа – прийняття законів України “Про електронний документ та електронний документообіг” та “Про електронний цифровий підпис”. Проведено исследование истоков електронного документоведения как научного направления документоведения. Хронологические границы исследования: нижняя граница связана со временем внедрения в Украине механизации и автоматизации деловодных процессов – середина 1920-х годов. Верхняя граница – принятие законов Украины “Об электронном документе и электронном документообороте” и “Об электронной цифровой подписи”. In this paper is researched the issue of electronic document studies as a scientific direction of document studies. The chronological limits of research are: lower limit is associated with the establishment in Ukraine of researches in the field of implamintation mechanization of the documentation process that is the middle of 1920s; the upper limit is associated with the Laws of Ukraine “On Electronic Documents and Electronic Documents Circulation” and “On Electronic Digital Signature” that is 2003. 2011 Article Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства / Ю.С. Ковтанюк // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 14-36. — Бібліогр.:107 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30887 [930.22:004.08](477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та повідомлення Статті та повідомлення
spellingShingle	Статті та повідомлення Статті та повідомлення Ковтанюк, Ю.С. Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства Архіви України
description	Проведено дослідження витоків електронного документознавства як наукового напряму документознавства. Хронологічні межі дослідження: нижня межа пов’язана із часом започаткування в Україні механізації та автоматизації діловодних процесів – середина 1920-х років. Верхня межа – прийняття законів України “Про електронний документ та електронний документообіг” та “Про електронний цифровий підпис”.
format	Article
author	Ковтанюк, Ю.С.
author_facet	Ковтанюк, Ю.С.
author_sort	Ковтанюк, Ю.С.
title	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства
title_short	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства
title_full	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства
title_fullStr	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства
title_full_unstemmed	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства
title_sort	витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Статті та повідомлення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30887
citation_txt	Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства / Ю.С. Ковтанюк // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 14-36. — Бібліогр.:107 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT kovtanûkûs vitokielektronnogodokumentoznavstvaâknaukovogonaprâmudokumentoznavstva
first_indexed	2025-07-03T07:47:39Z
last_indexed	2025-07-03T07:47:39Z
_version_	1836611125605564416
fulltext	статті та повідомлення14 УДК [930.22:004.08](477) Ю. С. КовтанЮК* вИтоКИ ЕЛЕКтРонноГо ДоКУМЕнтоЗнавСтва ЯК наУКовоГо наПРЯМУ ДоКУМЕнтоЗнавСтва проведено дослідження витоків електронного документознавства як на- укового напряму документознавства. Хронологічні межі дослідження: нижня межа пов’язана із часом започаткування в Україні механізації та автоматизації діловодних процесів – середина 1920-х років. верхня межа – прийняття за- конів України “про електронний документ та електронний документообіг” та “про електронний цифровий підпис”. Ключові слова: електронне документознавство; електронний документ; уніфікація; стандартизація; автоматизація; діловодні процеси; архівна справа; носії інформації; автоматизовані системи; документалістика. нині термін “електронне документознавство” набуває певного по- ширення, зокрема у працях відомих українських документознавців (с. Кулешова, м. слободяника, Г. Швецової-водки та ін.). так, с. Ку- лешов окреслив найактуальніші наукові завдання у сфері створення та функціонування електронної документації1, м. слободяник зробив спробу визначити перспективну проблематику досліджень у сфері електронного документознавства2, Г. Швецова-водка виокремила елек- тронне документознавство у структурі документознавства3. водночас електронне документознавство ще комплексно не вивчалося як науко- вий напрям, не аналізувалися його історичні витоки та теоретичні за- сади як документознавчої дисципліни, не були достатньо обґрунтовані сучасні й перспективні напрями наукових досліджень в електронному документознавстві. витоки електронного документознавства, безперечно, сягають тих перших розробок, що стосувалися електронного документа. Ці пошуки за часом їх початку збіглися із становленням такої комплексної науки як інформатика, що формується в першій половині 1960-х років одно- часно в сРсР і Франції. У сШа та великій Британії змісту інформати- ки відповідали такі дисципліни, як інформаційна наука та комп’ютерна наука4. незважаючи на те, що за своїми об’єктами і предметом зазначе- ні дисципліни значно різнилися, але вони мали один спільний напрям – це дослідження процесів створення та функціонування інформації за допомогою електронно-обчислювальної техніки (еом). однак у ціло- * Ковтанюк Юрій Славович – старший науковий співробітник відділу до- ку ментознавства Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. © Ю. с. Ковтанюк, 2011 15статті та повідомлення му ця інформація не мала чітких меж за типологічними, функційними, комунікаційними та іншими характеристиками. Це могли бути орга- нізаційно-розпорядчі документи, тексти публіцистичних або наукових публікацій, описи винаходів, бухгалтерські рахунки, поштові повідо- млення, інформація, надіслана зі супутника тощо. тобто будь-яка ін- формація, що циркулює в еом та каналами зв’язку між еом. в сРсР на початку вона не позначалася навіть як документальна5, в англомов- ній спеціальній літературі застосовували термін “документи еом” або “перфокарти” (“перфофіші”) чи “перфострічки”, або “магнітні стрічки” (залежно від того, яким був основний вид носія для вводу і виводу інформації з еом на той час). З іншого боку, визначаючи спорідне- ність інформатики та документознавства у вивченні такого об’єкта як документна інформація, радянські вчені зазначали, що інформатика до- сліджує інформацію, яка виникла в результаті наукової та технічної ді- яльності, а документознавство – управлінської6. на документознавчому аспекті дослідження технічного докумен- тування наголошував ще фундатор радянського документознавства К. мітяєв: дослідження прийомів технічного документування інфор- мації, технічних засобів пошуку документальної інформації7, проблем розробки та створення єдиної державної системи діловодства на під- ґрунті технічного документування у техніці8, створення у межах єдиної системи діловодства раціональних національних і приватних систем документування з використанням технічних засобів для їх спрощення, здешевлення, надійності, уніфікації і стандартизації документації та матеріалів (носіїв – Ю. К.), технічних засобів9 (систем механізації та автоматизації – Ю. К.). У 1960-х роках в сРсР на межі кібернетики і документознавства сформувався напрям з назвою “документалістика” – наука про орга- нізацію наукової та технічної інформації10. автори монографій з ін- форматики11 та мовознавчих дисциплін12 зауважували, що цей термін був запропонований у 1958 р. математиком в. а. Успенським і його застосовують для позначення розділу інформатики, який вивчає доку- ментальні джерела наукової інформації. Радянські документознавці та архівознавці зазначали, що документознавство відрізняється від доку- менталістики – кібернетичної дисципліни, що вивчає динаміку і струк- туру інформаційних потоків і масивів і розглядає документ як будь-яку фіксовану інформацію13. У цьому вони спиралися на наукові засади одного з фундаторів документалістики – Г. воробйова14, але у цьому напрямі вбачали майбутнє документознавства і брали участь в науко- вих форумах та публікації наукових розвідок у виданнях з документа- лістики15. документалістика навіть стала (разом із документознавством та архівознавством) складовою наукової спеціальності 05.25.02 в меж- ах галузі науки “інформація та інформаційні системи” у номенклатурі статті та повідомлення16 спеціальностей наукових працівників, затверджених постановою дер- жавного комітету сРсР з науки і техніки. водночас документалісти- ка не отримала достатнього розвитку і як науковий напрям припинила своє існування вже у 1980-х роках. Бурхливий розвиток еом у 1970–1980-х рр., прийняття планів розбудови автоматизованих систем управління (асУ) в сРсР16 зумо- вили посилення уваги радянських документознавців та архівознавців до проб лем створення і використання документів електронно-обчислю- вальних систем17. відомий радянський архівіст в. автократов, директор всесоюзного інституту документознавства та архівної справи (вндідас), у своїй доповіді про результати перших наукових досліджень вндідас у га- лузі архівної справи та документознавства на зональній нараді праців- ників архівних установ сРсР у м. Чернівці (22–23 червня 1971 р.)18 окреслив два основних напрями досліджень у документознавстві: пер- ший пов’язаний зі створенням у сРсР єдиної системи інформаційного обслуговування асУ у народному господарстві та з’ясуванням право- вої сили нових видів машинних документів, що створюються за допо- могою машинної техніки19. початковим результатом роботи вндідас за першим напрямом була поява у 1976 р. посібника “Унифицирован- ная система организационно-распорядительной документации”. Щодо другого завдання в. м. автократов додав у своїй доповіді: “подробнее сказать о существе этого задания я не могу: задание еще не сформу- лировано”. Це можна вважати початком створення нового наукового напряму у документознавстві. і якщо найвідоміший радянський документознавець а. сокова в 1978 р. пише про пов’язані із еом нові носії інформації, нові спосо- би її фіксації, про нові документні форми (а з ними – про визначення складу їх реквізитів, способів засвідчення, шляхів уніфікації тощо), що мають бути внесені у загальнодержавний документообіг20, то вже у сво- їй докторській дисертації, захищеній 1986 р., вона визначає проблему трансформації писемного документа в умовах все більшого застосуван- ня обчислювальної техніки та “машинного документування”, окреслю- ючи проблеми заміни традиційного документа машинограмою, збере- женості писемного документа в умовах, з одного боку, недостатності для цього засобів в обчислювальній техніці, а з іншого боку – швидкої зміни поколінь еом21. За результатами своїх досліджень а. сокова окреслює напрями перспективних теоретичних досліджень, пов’язаних із формуванням принципової концепції документних систем, які вихо- дять за межі традиційного діловодного підходу і ґрунтуються на за- стосуванні асУ. Це, на думку а. сокової, гостро поставить завдання створення Загальнодержавної автоматизованої системи збору та об- робки інформації22. За розроблення саме такої системи висловлювався 17статті та повідомлення фундатор вітчизняної кібернетики в. м. Глушков. інститут кібернети- ки ан УРсР, який він очолював, активно розробляв загальнодержавну автоматизовану систему (Здас) збору й опрацювання інформації для обліку, планування, керування при комплексному вирішенні нагальних завдань народного господарства сРсР23. У 1960-х роках розпочинається процес впровадження еом у ді- яльність архівних систем країн, що активно використовують електрон- но-обчислювальну техніку. деякі аспекти проблеми впливу на архіви засобів інформаційної техніки, які швидко розвиваються, двічі пору- шували на міжнародних зустрічах архівістів: у 1964 р. на V міжнарод- ному конгресі архівістів у Брюсселі (“вперше було поставлено питання про прийом на постійне зберігання машиночитаної документації”24) і в 1965 р. на міжнародній конференції “Круглого столу архівів” у лон- доні. наступні п’ять років характеризуються значними досягненнями у розвитку електронно-обчислювальної техніки, які призвели до появи нової документації у вигляді перфокарт, перфострічок та пластинок25. обмін досвідом опрацювання еом даних, які складали “переважну більшість джерел для вивчення різних структур і кон’юнктури сучас- ності”, відбувся на XIII міжнародній конференції “Круглого столу ар- хівів”, у роботі якої взяли участь архівісти 40 країн світу, у тому числі й українські архівісти26. Ще з кінця XIX ст. людина прагнула підключати до опрацювання документної інформації різні пристрої та машини27. для цього створю- вались особливі документи з використанням машинних носіїв запису інформації: карти, стрічки, диски тощо. У дослідженнях напрямів за- стосування нетрадиційних документів на теренах нашої держави до по- чатку 1960-х рр. виокремлювалось три етапи цього складного процесу: дореволюційний (починаючи з 1897 р.) і два наступних, чітко зазна- чених у радянські часи (розділених другою половиною 1930-х рр.). Ко- жен із них характеризується помітною зміною складу та змістом таких документів, зростанням обсягу відображених у неї даних, удосконален- ням застосованих технічних засобів та форм носіїв запису28. технічні засоби, які розроблялися у цей період, були механічними і переважно відносилися до автоматизованих інфораційно-пошукових систем (іпс), а нетрадиційні документи, що створювались у таких системах, спочатку отримали назву механічних документів. одним із прикладів такої сис- теми, розробленої у 1925 р. відомим в Україні раціоналізатором діло- водства е. еммануїлом, була система “динамоучет”, яка включала пер- фокарти з подвійною крайовою перфорацією. вона застосовувалась для механізованого опрацювання матеріалів партстатистики у Київському окружному партійному комітеті29. дослідження механічних документів для впровадження іпс в установах, на підприємствах та у галузях на- родного господарства тривали до кінця 1980-х ро ків30. інформація на статті та повідомлення18 таких носіях фіксувалась у вигляді перфорованих отворів (механіч- ний спосіб), намагніченості (під дією магнітних імпульсів, магнітного поля), зміні структури (під дією оптичних сигналів, лазера) спеціаль- них ділянок носія, які утворювали певну матрицю. такі документи, ко- трі стали об’єктом вивчення документалістики, стали позначатися як матричні документи (матд)31. Комбінації отворів, намагніченості або поглиблень та виступів, які містяться на поверхні носія, є фізичними станами, що розрізняють пристрої читання машин і перетворюються цими пристроями у послідовність електричних сигналів, котрі є еквіва- лентом відповідних письмових, звукових та зображальних повідомлень. прогресуюча практика автоматичного читання інформації призвела до появи нетрадиційного різновиду документа32. У державних стандартах сРсР відповідний термін визначався як “документ, приспособленный (или пригодный) для автоматического считывания содержащейся в нем информации”33. У 1970–1980-х рр. у радянській документознавчій терміносистемі документи, що функціонують в еом, стали познача- тися як машиночитані документи (мЧд). Чи не найбільше публікацій присвятив мЧд відомий радянський документознавець і архівознавець К. Б. Гельман-виноградов, виконуючи обов’язки члена Комісії з до- кументалістики наукової ради з комплексної проблеми “Кібернетика” ан сРсР34. У 1980-х рр. були здійснені перші спроби документознавчого, ар- хівознавчого та джерелознавчого аналізу цих нових видів документів, з наданою їм функцією прискорення35. Ці дослідження показали, що мЧд виникали і удосконалювались не тільки у зв’язку з потребою фік- сації, розмноження, передачі інформації, але й завдяки зростанню по- треб у її швидкому пошуку та опрацюванні. виходячи з цих потреб, у 1980-х рр. найбільш актуальними напрямами наукових досліджень стали розробка асУ науково-технічною інформацією36 та асУ вироб- ничими процесами, виробництвами, галузями. У спеціальних документознавчих та архівознавчих виданнях ак- тивно почали опрацьовуватись питання, пов’язані із правовим аспек- том автоматизації керуванням народним господарством сРсР37, необ- хідністю підготовки нормативної бази створення та функціонування мЧд, класифікування цих документів38, їх експертизою цінності39, ар- хівним зберіганням40, уніфікації41 та стандартизації42. Це призвело до впровадження низки нормативних актів та стандартів. За допомогою інструктивних вказівок держарбітражу сРсР від 29 червня 1979 р. за № И-1-443 було вирішено питання про використання у якості доказів з арбітражних справ документів, які підготовлені за допомогою електро- нно-обчислювальної техніки. У 1981 р. нормативним актом було зат- верджено надання юридичної сили документам на магнітній стрічці та паперовому носії, утвореними засобами обчислювальної техніки44. 19статті та повідомлення У період з 1980 до 1984 рр. було впроваджено стандарти, які унормовували роботу з мЧд45. Гост 6.10.1–80 встановлював вимо- ги до уніфікованих систем документації (Усд), що використовують- ся в асУ, а також до розроблення, узгодження та затвердження Усд та складу реквізитів. Гост 6.10.2–83 надав склад терміносистеми Усд, які використовують в асУ, зокрема визначення терміна мЧд. Гост 6.10.3–83 розповсюджувався на запис інформації уніфікованих документів загальносоюзного призначення для обміну між асУ різних сфер, рівнів та обчислювальних центрів (оЦ) колективного користу- вання. Гост 6.10.4– 84 визначав надання юридичної сили документів з машинним носієм та машинограмам, створеними засобами обчис- лювальної техніки. У 1986 р. держстандартом сРсР було затверд- жено методичні рекомендації щодо впровадження та застосування Гост 6.10.4–8446. Розвиток еом у 1970 – першій половині 1980-х рр., побудова оЦ та налагоджування зв’язку між ними, розроблення та функціонування програмних засобів асУ призвели до виникнення великих комплексів документів, створюваних за результатами впровадження асУ47. Згід- но з положенням про державний архівний фонд сРсР48 та положен- ням, яке визначає порядок відбору, прийому на зберігання та доступу до користування документами, що створені засобами обчислювальної техніки49, масові мЧд підлягали зберіганню в державних та відомчих архівах. У 1984 р. за рішенням “ГКнт сссР и Госплана сссР внИ- Идад, нИЦтд сссР, ЦГанХ сссР”50 було розроблено методичні рекомендації щодо порядку зберігання документів з машиночитаними носіями51. У зв’язку з цим історики, джерелознавці порушили питання про необхідність розроблення методики користування мЧд. найбільш вагомий внесок у розв’язання проблем джерелознавства мЧд зробив К. Гельман-виноградов. У своїй докторській дисертації, захищеній 1985 р., він визначає засади комплектування та користування мЧд, як історичних джерел52. актуалізація зазначеної проблематики, як уже зазначалося, була спричинена розробленням планів впровадження загальнодержавних та галузевих асУ. Крім того, що кожна система мала продукувати служ- бові галузеві документи з машиночитаними носіями, але й зазначені системи у своєму складі повинні були мати підсистему “діловодство”. втім, значне відставання сРсР у галузі комп’ютерних технологій у другій половині 1980–1990-x рр. (період створення еом п’ятого по- коління та інтернету) не дозволили реалізувати ці плани, були впро- ваджені лише окремі проекти галузевих асУ. навіть пріоритетний проект, пов’язаний із розробленням автоматизованих підсистем інфор- маційно-обчислювальної системи “союз” у верховній Раді сРсР по- чав впроваджуватись тільки у 1989–1991 рр.53 слід зауважити, що саме статті та повідомлення20 у другій половині 1980-х рр. за кордоном посилюється увага до ство- рення так званих засобів конторської автоматизації, “автоматизованих бюро”, систем забезпечення прийняття рішень на фірмі тощо, які були власне проектами систем електронного діловодства, реалізованих на базі персональних еом. Результати науково-технічного прогресу впроваджувались у всі споріднені галузі діяльності суспільства, пов’язані з опрацюванням та зберіганням інформації. треба зазначити, що часто вивчення досвіду впровадження новітніх інформаційних технологій в одній галузі може призвести до прискорення вирішення нагальних завдань в іншій інфор- маційній галузі. так, для більш ефективного використання досягнень інформаційних технологій у діловодних процесах та архівній справі за- слуговує вивчення досвід впровадження таких технологій у бібліотеч- ній справі54. наприкінці 1980-х рр. з’являються перші посібники для гумані- тарних спеціальностей вишів, які дають загальне уявлення про види інформації, різноманітність інформаційних процесів та системи управ- ління цими процесами за допомогою електронно-обчислювальної тех- ніки у різних інформаційних галузях55. в Україні у 1970–1980-х рр. проблематика, присвячена вивченню створення та функціонування мЧд, опрацьовувалася науково-дослід- ними інституціями, пов’язаними із розробленням систем автоматизації та організацією науково-інформаційної діяльності (зокрема бібліотеч- но-бібліографічного та іншого). так, з метою автоматизації процесу сприймання тексту первинних документів безпосередньо еом у Ки- ївському інституті “Укрндіінжпроект” було розроблено програмний аналізатор розпорядчих документів (паРад), результатом якого був текст первинного документа з машинним носієм56. провідною інститу- цією на той час на теренах України, що опрацьовувала проблематику документалістики та впровадженням асУ, був інститут кібернетики ан УРсР. нижче ми наведемо перелік основних напрямів інституту кібернетики, які стосуються асУ та мЧд 57. 1. Розроблення інформаційних мов (ім) для пошуку наукових пуб- лікацій за допомогою машин. Зусилля були зосереджені на створенні мови, яка дозволяє здійснювати пошук інформації не тільки за про- стими текстами з прямою послідовністю літер, а й за тими, що мають складні формули, наприклад, хімічні. найбільш складну та чітку за сво- єю логікою ім в сРсР було розроблено групою співробітників інсти- туту кібернетики під керівництвом е. скороходько. Ця мова отримала назву “БИт”. терміни цією ім можуть бути представлені у трьох варі- антах: у вигляді формул, графіків та таблиць58. 2. споріднена проблематика ім – це технічні переклади текстів з однієї мови на іншу59. Розроблення обох напрямів ґрунтується на вирі- 21статті та повідомлення шенні завдання кодування текстів. до наукових інтересів інституту кі- бернетики, зокрема е. скороходько60, також відносилась і тема машин- ного перекладу текстів. треба зазначити, що дослідження з цієї теми розпочалися ще у першій половині XX ст. так, одним із заступників голови наукової Ради з кібернетики, яка була створена рішенням пре- зидії ан сРсР від 10 квітня 1959 р., був член-кореспондент ан УссР о. о. Харкевич (згодом – дійсний член ан сРсР)61. 3. продовжуються дослідження, пов’язані з розробкою нових іпс, які за способом реалізації отримують в інституті кібернетики другу на- зву – “інформаційно-логічні системи”. Розробляється експерименталь- на інформаційна система тематичної орієнтації та координації (істоК) такого класу, яка за алгоритмами автоматичної класифікації тематично зв’язаних між собою науково-дослідних організацій визначає кількіс- ний показник сили їх зв’язку та будує на цій основі мережі (графи) інформаційних зв’язків між ними62. 4. дослідження, пов’язані з розробкою нових типів носіїв інфор- мації, які були спрямовані на збільшення щільності запису даних на одиниці фізичної поверхні носія. 5. дослідження зі спрощення процесу машинного сприйняття ін- формації – надання еом “органів” зору, мовлення, слуху – розпізна- вання зображень і мови в їх природному вигляді (незакодованому) та розроблення програм синтезуючих людську мову за основними пра- вилами фонетики. Завдяки цим дослідженням стало можливим опра- цьовування зображень63, отриманих з космічних супутників Землі, для проведення більш ефективних геологічних досліджень (розвідок) по- верхні Землі. 6. вирішення проблеми опрацювання величезних обсягів потоків інформації за рахунок розроблення автоматизованих систем керування різного рівня та налагодження каналів зв’язку між різними оЦ та асУ виробництва з метою швидкого збору інформації про обладнання, ви- роби, сировину тощо у масштабі всього сРсР64. 7. Розроблення методів оптимального планування й керування за рахунок можливостей обчислювальних машин65. найбільш цікавим проектом серед інших, про який вже вказувалось вище, вважається так званий “оГас”66. на жаль, цей проект, не зважаючи на колосальну ро- боту, яка була здійснена інститутом кібернетики наприкінці 1970-х рр., з різних причин залишився на папері. 8. дослідження інформаційної основи історії науково-технічного розвитку та керування наукою, розроблення та освоювання ефективних методів аналізу масових потоків інформації з метою узагальнення та вивчення минулого досвіду науково-технічного розвитку. на підґрунті таких підходів до цілей і завдань історичного досвіду науки та техні- ки були сформовані нові наукові напрямки – загальне наукознавство67 (наука про науку68) та конкретні історико-технічні дослідження. най- статті та повідомлення22 більший внесок серед українських вчених у дослідження цих науко- вих напрямів зробив Г. добров, працюючи спочатку у відділі машин- них методів переробки історико-наукової інформації інституту історії ан УРсР, а далі в інституті математики та інституті кібернетики ан УРсР69. так, у жовтні 1975 р. у Києві була проведена Республіканська наукова конференція, присвячена шляхам підвищення якості та ефек- тивності користування науково-технічною інформацією, на якій Г. до- бров виступив від інституту кібернетики зі вступною доповіддю70. однак у УРсР в архівній справі та діловодстві дослідженя, пов’язані з проблематикою асУ та мЧд, були поодинокі, що наочно ілюструє провідний у цій сфері журнал “архіви України”71. побічно зазначена проблематика порушена у статті л. петрової72, де вперше подається ме- тодика визначення рівня механізації діловодних процесів в установах, організаціях та підприємствах, в якій визначено чотири рівня механі- зації діловодних процесів. методика, розроблена всесоюзним науко- во-дослідним інститутом праці, ґрунтується на визначенні оптимальної кількісної оцінки показників, необхідних при плануванні установами та організаціями робіт з механізації діловодних процесів. методику було апробовано на ряді московських підприємств під час визначення на них необхідного рівня механізації і праці діловодного персоналу. також пи- тання механізації та автоматизації діловодства розглядалися в оглядо- вій статті Б. астапова73, інженера Українського філіалу всесоюзного науково-дослідного інституту нормативів і планування при держплані сРсР, де докладно наведені сучасні для тогодення механічні засоби створення, копіювання, розмноження, опрацювання, зберігання та по- шуку документів, які дозволяли автоматизувати зазначені процеси у ді- ловодстві та архівній справі. У статті м. а. васильєва та в. п. плакси порушено питання уні- фікації документів, які функціонують в асУ74. автори розкривають недоліки тогочасних документальних систем в асУ і наводять шляхи їх усунення на підґрунті єдиної моделі уніфікації документів, акценту- ють на спеціальній урядовій постанові, за якою до 1975 р. заплановано створити 12 уніфікованих систем документації і наголошують на еко- номічному ефекті від уніфікації документів, наводячи статистику еко- номічного ефекту від впровадження асУ в 1966–1970-х рр. великий інтерес викликав виступ начальника канцелярії міністер- ства геології УссР в. К. савицької на Республіканській нараді з питань поліпшення діловодства і стану роботи відомчих архівів у міністер- ствах і відомствах, яку проводило Головне архівне управління при Раді міністрів УРсР 18 травня 1976 р. у Києві75. виступ в. К. савицької був присвячений контролю за виконанням документів. вона поділилася з присутніми досвідом розробки автоматизованої системи контролю за виконанням документів (асКвд), яка була розроблена і впроваджена 23статті та повідомлення геологічною експедицією з геолого-економічних досліджень. виконан- ня документів контролювалося за допомогою еом “минск-32”. для здійснення контролю застосовувалась спеціальна картка, де разом із словесною інформацією вносилась закодована інформація для ії зчиту- вання еом. Було підкреслено, що використання асКвд у міністерстві геології УссР призвело до постійного та всеохоплюючого контролю виконання документів, що сприяло підвищенню особистої відповідаль- ності працівників і покращенню роботи управлінського апарату мініс- терства в цілому. Розгляд питання контролю за виконанням документів із застосу- ванням еом було продовжено у статті о. Родіонова, начальника се- кретаріату Укрсільгосптехніки76. автор наводить кількісні показники системи Укрсільгосптехніки (кількість підприємств, працівників, обсяг документообігу на рік тощо) і зазначає, що для раціоналізації управ- лінської праці необхідне розроблення і впровадження основних видів робіт в апараті управління. для цього у центральному апараті Укрсіль- госптехніки було впроваджено систему центрального контролю за ви- конанням документів із застосуванням еом, яку почали впроваджувати і в обласних об’єднаннях. У статті докладно висвітлено запропоновану технологію контролю за виконанням документів. У 1988 р. на сторінках науково-практичного журналу “архіви України” Ф. вагановим, начальником Головархіву сРсР, було пору- шено питання появи та забезпечення збереженості архівів документів з нетрадиційними носіями інформації, зокрема мЧд77. У статті пові- домляється про створення у сШа та Швеції архівів, у яких передба- чені приміщення для зберігання документів з нетрадиційними носія- ми інформації, зокрема, мЧд, які у Швеції розміщені у спеціальних підземних приміщеннях78. Зазначено, як саме фізично зберігалися такі документи в архівах низки країн79. наприкінці огляду Ф. ваганов зу- пиняється на проблемах, пов’язаних із зберіганням документів з нетра- диційними носіями інформації в радянських архівах, і зазначає, що в деяких з галузевих фондів, що входять до складу даФ сРсР, є до- свід організації та використання мЧд, про який вони інформують за- цікавлені установи про зберігання файлів та виконують запити уста- нов і фізичних осіб на пошук документів, надають копії документів та витяги з них. Ф. ваганов вважав основним завданням серед тих, які стояли перед вітчизняними архівістами, – забезпечення “схоронності” (збереженості – Ю. К.) документів з нетрадиційними носіями80. специ- фічні особливості роботи з такими документами, вказує автор статті, вимагають відповідної підготовки кадрів архівних працівників. У світі така підготовка базується на двох рівнях: на методологічному аспекті діяльності архівістів та на академічних (історії, філософії, документоз- навстві, архівознавстві)81. статті та повідомлення24 У 1990-х рр. спостерігається підвищення зацікавленості докумен- тознавців та архівістів процесами машинного документування інфор- мації та створення асУ для автоматизації керування документаційни- ми процесами з метою більш ефективного функціонування установ, організацій і підприємств та використання електронно-обчислюваль- ної техніки для автоматизації архівної справи. Це було зумовлено по- ширенням у світі нового покоління мікропроцесорної техніки, зокре- ма, персональних еом (пеом) і впровадженням таких комп’ютерів у роботу установ, організацій і підприємств різної форми власності. Комп’ютерна техніка стає більш доступною, що дозволяє підвищити рівень підготовки суспільства до її повсюдного впровадження. Крім того, цей період історії України пов’язаний з її виходом зі складу сРсР та здобуттям незалежності. Це потребувало розроблення й впроваджен- ня власної для України нормативної та методичної бази у всіх галузях діяльності, зокрема щодо інформатизації українського суспільства. Згідно з наказом начальника Головного архівного управління при Кабінеті міністрів України 1 листопада 1994 р. № 45 на підставі по- станови верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. № 3815-Хіі “про порядок введення в дію Закону України “про національний архівний фонд і архівні установи” та постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 1994 р. № 311 “про створення в м. Києві Українського дер- жавного науково-дослідного інституту архівної справи та документоз- навства” була створена провідна в Україні науково-дослідна установа з архівної справи та документознавства. У складі інституту діяли: відділ архівознавства з секторами історії та теорії архівної справи, забезпе- чення схоронності документів, формування національного архівного фонду, науково-довідкового апарату та обліку документів; відділ доку- ментознавства; науково-інформаційний відділ82. практично одразу од- ним із напрямів роботи інституту стала галузь інформатизації архівної справи83. економічна ситуація 1990-х рр. не дозволяла повною мірою запро- вадити нові інформаційні технології (іт) для автоматизації діловодних процесів та архівної справи. Цей період можна визначити як підготов- чий період інформатизації суспільства, налагоджування інфраструкту- ри телекомунікаційних зв’язків (мереж) між комп’ютерними системами і окремими еом та з’ясування шляхів впровадження іт у діловодстві та архівній справі. У 1995 р. в Українському державному науково-до- слідному інституту архівної справи та документознавства розробляєть- ся проект першої концепції комп’ютеризації архівної справи84. посту- пова інформатизація архівних установ85 дозволила створити умови для використання нових технологій для розроблення національної архівної інформаційної системи (наіс)86 та вперше сформулювати принципи побудови автоматизованого робочого місця архівних працівників та до- 25статті та повідомлення слідників кінофотодокументів (аРм)87. найбільше досліджень у межах наіс було здійснено з автоматизації іпс88 та створення електронних видань89. Цікавою є розробка, присвячена формалізації вибіркових знань про предметну галузь та побудову інформаційної системи елек- тронного словника90. такий перелік тогочасних інтересів пояснюється зміною морально застарілих великих еом новим поколінням пеом. електронно-обчислювальна техніка нового покоління практично не ви- роблялась вітчизняною електронною промисловістю, а згодом залишки такого виробництва взагалі припинили своє існування. на жаль, цей пе- ріод можна характеризувати як період практично повної втрати мЧд91, які зберігались за рахунок роботи парку єдиної системи еом (Єс еом). Разом з припиненням експлуатації таких машин зникла можли- вість читати носії, які використовувались в них для зберігання даних. нові еом практично не підтримували роботу зі застарілими носіями. У сучасну архівну терміносистему увійшли такі поняття, як “комп’ютер”, “пеом”, “файл”, “каталог” (“папка”), “дискета”, “маг- нітний диск”, “оптичний диск”, “база даних”, “автоматизоване робоче місце”, “автоматизована система управління”, “інформаційна пошукова система”, “електронний каталог (довідник)”, “мережа”, “захист інфор- мації (інформаційної системи)” тощо. З середини 1990-х рр. починаєть- ся процес створення вітчизняних систем керування діловодними проце- сами. спочатку такі системи отримали назву “системи комп’ютерного діловодства”92, з часом – “системи електронного діловодства”93. нині такі системи частіше називають системами електронного документо- обігу94 (сед). на думку автора статті, виходячи з послідовності про- цесів, які охоплює діловодство та відповідності цим процесам функці- ональних можливостей сучасних систем, правильніша назва – “системи електрон ного діловодства”. документообіг є, хоча і основною, але складовою діловодства95. процес впровадження асУ в Україні потребував унормуван- ня. “Безумовно, що в країні [у 1990-х рр.] здійснюється діяльність, пов’язана із розробленням законів, стандартів, керівних нормативних документів, класифікаторів техніко-економічної інформації (що ма- ють, так би мовити, документознавчий характер), зі створенням різних уніфікованих систем документації чи обігом електронної документа- ції”, – зазначає відомий український документознавець с. Г. Кулешов, і продовжує: “однак, ці розробки часто незкоординовані, не мають пла- нового характеру, їхні проекти не завжди узгоджуються з компетент- ними та зацікавленими відомствами та організаціями”96. Цей процес зу- мовив появу стандарту дстУ 3719–98 (ISO 8613:1989) “інформаційні технології. електронний документообіг. архітектура службових доку- ментів (оDа) та обмінний формат”, який складається з восьми частин і встановлює вимоги до структури службових електронних документів статті та повідомлення26 призначених для їх обміну. стандарт було розроблено спеціалістами з іт (ват “інститут прикладної інформатики”), без урахування думки документознавців, за що цей документ був заслужено критикований97. наприкінці 1990-х рр. розгортаються дискусії і у середовищі відо- мих документознавців, зокрема навколо поняття “електронний доку- мент”, привнесеному до вітчизняної терміносистеми з західних країн98. Українські документознавці та архівісти все більше приділяють уваги у своїй науковій діяльності проблематиці електронного документа. про це свідчить зростання показників кількості публікацій, присвячених електронним документам. потреба вивчення феномену електронного документа, організації електронного діловодства та електронного доку- ментообігу, електронних архівів в Україні ілюструють статті, зокрема в таких профільних документознавчих виданнях, як “архіви України”99 та “студії з архівної справи та документознавства”100, а також в інших виданнях101. Збільшення потоків публікацій, присвячених електронним доку- ментам, стимулювало думку щодо виокремлення у структурі докумен- тознавства самостійного напряму – електронного документознавства. в Україні чи не першим про це написав у 1999 р. с. Г. Кулешов у статтях, присвячених структурі документознавства102. Зокрема, вче- ний зазначає: “У складі спеціального документознавства можуть бути й інші напрями, що пізніше, ймовірно, оформляться у наукові дисци- пліни, а саме – картографічне, науково-технічне, аудіовізуальне (кіно- фотофоновідеодокументознавство), електронне документознавство (виокремлено нами – Ю. К.). названі напрями будуть орієнтовані не тільки на архівну справу, а й на бібліотечну, музейну діяльність, ос- кіль ки ці заклади мають солідні фонди карт (виданих і рукописних), кіно фотофонодокументів. ... електронне документознавство взагалі є най перспективнішим та інтегративним напрямом спеціального доку- ментознавства й водночас може бути (у силу цієї ж інтегративності) розділом загального документознавства”103. пізніше с. Кулешов повто- рює цю тезу у монографії 2000 р.104 У цій роботі документознавець окреслив і найзагальніші завдання нового наукового напряму105. все це стало підґрунтям для прийняття у 2003 р. законів України, які визначили на законодавчому рівні такі поняття, як “електронний документ”, “електронний документообіг”106 та “електронний цифровий підпис”107, та стали основними документами для подальшого норматив- но-правового унормування електронного документообігу, електронного діловодства та архівного зберігання електронних документів в Україні. на цьому період, який передував формуванню електронного до- кументознавства як наукового напряму документознавства, в Україні закінчився. 27статті та повідомлення 1 Кулешов С. Г. документознавство: історія. теоретичні основи: моно гра- фія. – К., 2000. – с. 114. 2 Слободяник М. С. електронне документознавство: перспективна пробле- матика досліджень // державне управління і право: зб. наук. пр. / КнУКім. – К., 2006. – вип. 1. – с. 196–197. 3 Швецова-Водка Г. Н. общая теория документа и книги: учеб. пособие. – м.: Рыбари, 2009. – с. 235. 4 Малиновский Б. Н. очерки по истории компьютерной науки и техники в Украине – К.: Феникс, 1998. – с. 437–448. 5 див.: словарь терминов по информатике на русском и английском языках / вИнИтИ. – м.: наука, 1971. – 359 с. 6 Никитин П. И. некоторые аспекты разработки автоматизированных систем управления и обработки информации // тр. мГИаИ. – м., 1974. – т. 30, вып. 2: механизация и автоматизация делопроизводства и архивов. – с. 18–19. 7 Митяев К. Г. документоведение, его задачи и перспективы развития // вопр. архивоведения. – 1964. – № 2. – с. 32. 8 там же. – с. 35. 9 там же. – с. 36–37. 10 прикладная документалистика / отв. ред. в. в. налимов. – м.: наука, 1968. – с. 3. – (серия “организация и управление” / акад. наук сссР. науч. совет по кибернетике). 11 Михайлов А. И., Черный А. И., Гиляревский Р. С. научные коммуникации и информатика – м.: наука, 1976. – с. 403. 12 Кондратов А. М. Звуки и знаки. – 2 изд., перераб. – м.: Знание, 1978. – с. 54. 13 Автократов В. Н., Банасюкевич В. Д. , Сокова А. Н. основные направления развития документоведения // теоретические проблемы документоведения : тезисы докл. к теорет. семинару / внИИдад. – м., 1975. – с. 37. 14 документальные системы управления / под ред. Г. Г. воробьева и Г. м. Гаазе-Рапопорта. – м.: Экономика, 1973. – с. 3. 15 див., наприклад: Гаазе-Рапопорт м. Г., сокова а. н. психологические факторы в документации и их использование // вопр. кибернетики. – м., 1978. – вып. 39: документалистика и психология. – с. 27–39; вопросы кибернетики. современные документальные системы / под ред. в. н. автократова и а. н. соковой. – м.: сов. радио, 1979. – 155 с. 16 Глушков В. М. всесоюзная автоматизация // правда. – 1971. – 28 сент. – с. 59–64. 17 Его же. вычислительная техника и проблемы автоматизации управ ле- ния // наука и жизнь. – 1971. – № 2. – с. 59–64. 18 Бездрабко В. В. Ще один штрих до біографії в. м. автократова: нові джерельні знахідки // пам’ятки: археогр. щорічник / держкомархів України, Ундіасд. – К., 2008. – т. 9. – с. 44–55. 19 Цдаво України, ф. 14, оп. 2, спр. 2310, арк. 94–106. 20 Сокова А. Н. современные исследования в области документоведения // сов. архивы. – 1978. – № 4. – с. 50–51. 21 Её же. Развитие советского документоведения в условиях нтР (1960– 1980 г.г.): автореф. – дис … д-ра ист. наук. – м., 1986. – с. 41–42. 22 Её же. современные исследования в области документоведения // сов. архивы. – 1978. – № 4. – с. 44. статті та повідомлення28 23 Глушков В. М., Валах В. Я. Что такое оГас? – м.: наука. – 1981. – 160 с. – (Библиотека “Квант”; вып. 10). 24 Ваганов Ф. М. Забезпечення схоронності “нових архівів” // архіви України. – 1988. – № 6. – с. 19. 25 Мітюков О. Г. XIII міжнародна конференція “Круглого стола архівів” // архіви України. – 1972. – № 1. – с. 3. 26 там само. – с. 4–9. 27 Гельман-Виноградов К. Б. машиночитаемые документы в сссР. вып. 1: области применения. Классификация. – м., 1980. – вып. 1. – с. 17–43. 28 Его же. машиночитаемые документы периода развитого социа лис- тического общества. проблемы источниковедения: автореф. дис. … д-ра ист. наук. – м.: мГИаИ, 1984. – с. 16. 29 Его же. Исторический опыт разработки механизированных систем документальной инфорамции // анализ тенденций и прогнозирование научно- технического процесса. применение математических методов и Эвм в ис сле- дованиях по истории науки и техники. – К.: наук. думка, 1967. – с. 127–131. 30 Кибернетика и документалистика. механизация процесса накопления, хранения и поиска научной информации / отв. ред. в. в. налимов. – м.: наука, 1966. – 164 с. – (серия “организация и управление” / акад. наук сссР. науч. совет по кибернетике); Кузнецов Г. М., Хромов Л. Н. система информационного обслуживания с дифференцированным распределением информации // прикладная документалистика / отв. ред. в. в. налимов. – м.: наука, 1968. – с. 138–158. – (серия “организация и управление” / акад. наук сссР. науч. совет по кибернетике); Кискин П. Х. применение методов документалистики в молдавии [Україні] // там же. – с. 160–171. 31 Гельман-Виноградов К. Б. машиночитаемые документы: вопросы тер- ми нологии и идентификации // науч.-техн. информ. (вИнИтИ). – м., 1981. – сер. 2, № 3. – с. 3. 32 Его же. трудности научной трактовки понятия “документ” и пути их преодоления // особая миссия документов: избр. тр. / предисл. проф. м. в. ларина. – м., 2009. – с. 18–19. 33 Гост 6.10.2–83. Унифицированные системы документации. термины и определения. – м.: Изд-во стандартов. – 1984. 34 див. збірник праць вченого різних років: Гельман-виноградов К. Б. особая миссия документов: избр. тр. – м., 2009. – 184 с. 35 Гельман-Виноградов К. Б. теоретические проблемы документоведения, архивоведения и источниковедения машиночитаемых документов // мето- дологические вопросы архивоведения и организации документов в архивах: сб. науч. тр. / внИИдад. – м., 1984. – с. 1–19. 36 Добров Г. М. система цілей і засобів керування наукою. Бесіда VI // в. м. Глушков, добров Г. м., терещенко в. і. Бесіди про управління. – К.: політвидав. – 1973. – с. 84–98. 37 див., наприклад: Венгеров А. Б. право и информация в условиях авто- ма тизации управления. – м.: Юрид. лит., 1978. – 208 с.; Венгеров А. Б., Пертцик В. А., Самощенко В. А. правовые основы автоматизации управления народным хозяйством сссР: учеб. пособие. – м. : высш. шк., 1979. – с. 139; Знаменский Г. Л. методы и средства повышения эффективности хозяйственного законодательства: автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – м.: ИГп ан сссР, 1984. – с. 14–15. 29статті та повідомлення 38 Чуковенков А. Ю. машиночитаемые документы: определение понятия и выбор признаков классификации // документирование управленческой деятельности: сб. науч. тр. / внИИдад. – м., 1986. – с. 53–73. 39 Мирошниченко А. В. о классификации и экспертизе ценности документов асУ // сов. архивы. – 1979. – № 6. – с. 53–56. 40 Даниленко И. И., Цаплин В. В. об отборе на государственное хранение машиночитаемых документов // сов. архивы. – 1981. – № 3. – с. 14–19; Даниленко И. И., Цаплин В. В. об архивном хранении и использовании машиночитаемых документов // сов. архивы. – 1985. – № 3. – с. 3–11; Тахонин В. А., Цаплин В. В. о задачах, методах и концепции описания маши- ночитаемых документов, подлежащих передаче в государственные архивы // сов. архивы. – 1986. – № 1. – с. 10–14. 41 Кокорев В. И. Унификация документов управления. – м.: Экономика, 1979. – 184 с. 42 Кокорев В. И. стандартизация документов в управлении // докумен- тальные системы в управлении / под ред. Г. Г. воробьева и м. Г. Гаазе- Рапопорта. – м.: Экономика, 1973. – с. 164–166. 43 Инструктивные указания об использовании в качестве доказательств по арбитражным делам документов, подготовленных с помощью электронно- вычислительной техники. Госарбитраж сссР от 29 июня 1979 г. № И-1-4 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств сссР. – м., 1980. – № 1. 44 временные общеотраслевые руководящие указанияе о придании юри дической силы документам на магнитной ленте и бумажном носи теле, создаваемым средствами вычислительной техники: утверждены поста нов- лением ГКнт от 20 апреля 1981 г. № 100 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств сссР. – м., 1981. – № 9. 45 Гост 6.10.1–80. Унифицированные системы документации. основные положения (замінено на Гост 6.10.1–88 “Унифицированная система доку- мен тации, используемые в асУ. основные положения”); Гост 6.10.2–83. Уни фикация систем документации. термины и определения; Гост 6.10.3– 83. Унифицированные системы документации. Запись информации унифици- ро ван ных документов в коммуникативном формате; Гост 6.10.4–84. Уни- фи цированные системы документации. придание юридической силы доку- ментам на машинном носителе и машинограмме, создаваемым средст вами вычислительной техники. основные положения; Пшенко А. В., Чуко вен- ков А. Ю. Формирование нормативной базы документов, создаваемых средствами вычислительной техники // сов. архивы. – 1986. – № 2. – с. 37–42. 46 Рд 50–613–86. методические указания по внедрению и применению Гост 6.10.4–84: утверждены постановлением Госстандарта от 24 сентября 1986 г. № 2781 со сроком введения с 1 июля 1987 г. 47 Ковальченко И. Д., Дробяков В. З., Воронкова С. В. научная организация массовой документации и ее использование в интересах исторической науки // архивы сссР периода развитого социалистического общества: материалы всесоюз. науч. конф. – м., 1979. – Ч. 1. – с. 48–51. 48 положение о Государственном архивном фонде сссР (ГаФ сссР): утверждено постановлением совета министров сссР от 4 апреля 1980 г. № 274 // собрание постановлений правительства сссР. – м., 1980. – № 10. – ст. 71. статті та повідомлення30 49 положение о порядке отбора, приема на хранение и выдачи потребителям документов, созданных средствами вычислительной техники. – м., 1983. – с. 3. 50 Пшенко А. В., Чуковенков А. Ю. Формирование нормативной базы доку- ментов, создаваемых средствами вычислительной техники // сов. архивы. – 1986. – № 2. – с. 41. 51 Рд 50–524–84. методические указания “порядок хранения документов на машинных носителях”: утверждены постановлением Госстандарта от 25 декабря 1984 г. № 4895 со сроком введения с 1 января 1986 г. 52 Гельман-Виноградов К. Б. машиночитаемые документы периода разви- того социалистического общества. проблемы источниковедения: автореф. дис. … д-ра ист. наук. – м.: мГИаИ, 1984. – с. 4–6. 53 Никитов В. А., Орлов Е. И., Старовотов А. В., Савин Г. И. Инфор- мационное обеспечение государственного управления. – м.: славян. диалог, 2000. – с. 98–117. 54 див., наприклад: Кулешов С. Г. система передачи заказов на литературу с помощью прикладных телевизионных установок (птУ) // автоматизация и механизация информационной и библиотечной работы в вУЗе. – К.: Знание, 1978. – с. 21–22; Кулешов С. Г., Стародубов Є. Ф., Терно В. В. Эффективность механизации и автоматизации третьего контура Ипс в усло- виях территориально разобщенных научно-промышленных объединений // пути повышения качества и эффективности использования научно-техни- ческой информации: тез. докл. респ. науч. конф. секция 6: механизация и автоматизация информационных процессов. – К., 1975. – с. 37–39; Кулешов С. Г. механизация и автоматизация справочно-информационной работы вузовских библиотек // автоматизированные системы библиотек. – К.: Знание, 1977. – с. 27–28; Його ж. машинопрочитувані носії як об’єкт комплектування наукової бібліотеки // стратегія комплектування фондів наукової бібліотеки: тези доп. міжнар. наук. конф., 8–10 жовт. 1996 р. / нан України, нац. б-ка України ім. в. і. вернадського. – К., 1996. – с. 64– 65; Павлуша І. А. створення та розвиток електронних бібліотек в Україні: бібліотекознавчий аспект: автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 2002. – 18 с.; Слободяник М. С. Концептуальні засади формування електронної бібліотеки університету // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые техно- логии и новые формы сотрудничества: материалы 9-й междунар. конф. “Крым 2002”. – м., 2002. – т. 1. – с. 257–259 та ін. 55 див., наприклад: Информатика / под ред. К. в. тараканова. – м.: Книга, 1986. – 304 с. 56 Дудаков Б. Г., Малышев Д. Д., Фельдман Я. Л. об одном из решений проблемы ввода распорядительных документов в Эвм // сов. архивы. – 1986. – № 2. – с. 43–46. 57 Глушков В. М., Валах В. Я. Что такое оГас? – м.: наука. – 1981. – с. 59–61. – (Библиотека “Квант”; вып. 10). 58 Кондратов А. М. Звуки и знаки. – 2 изд., перераб. – м.: Знание, 1978. – с. 59. 59 Успенский В. А. Итоги работы секции алгоритмов машинного перево- да // труды по нематематике: в 2 т. – м.: оГИ, 2002. – с. 314–333. 60 Скороходько Э. Ф. вопросы перевода английской технической лите- ратуры. – К.: Киев. ун-т, 1963. – 92 с. 31статті та повідомлення 61 Иванов В. В. академик а. И. Берг и развитие работ по структурной лингвистике и семиотике в сссР [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://www.mmedia.nsu.ru/cshistory/obj221/DEFAULT.htm. – назва з екрана. 62 Коренной А. А. проектирование направления использования научно- технической информации в управлении // пути повышения качества и эффективности использования научно-технической информации: тез. докл. Респ. науч. конф. секция 1. – К.: УкрнИИнтИ, 1975. – с. 24–27. 63 див., наприклад: Глушков В. М., Ковалевский В. А., Рыбак В. И. Универсальная установка для исследования алгоритмов распознавания изображений // принципы построения самообучающихся систем. – К., 1962. – с. 63–72; Глушков В. М. алгоритм обучения машины распознаванию простейших геометрических фигур // там же. – с. 5–18; Глушков В. М., Грищенко Н. М., Стогний А. А. алгоритм распознавания осмысленных предложений // там же. – с. 19–26; Браверман Э. М., Глушков В. М., Ковалевский В. А., Летичевский А. А. теория распознавания образов и обучающихся систем // Изв. ан сссР. техн. кибернетика. – 1963 – №5. – с. 98–101. 64 див., наприклад: Архангельский Ю. С., Быченок Н. Н., Глушков В. М. о взаимодействии функциональных звеньев Рас УссР // тр. семинара “вопросы создания Рас и Государственной сети вычислительных центров”. – 1975; Глушков В. М., Михеев Ю. А., Стогний А. А. вопросы реализации информационного обеспечения в условиях государственной сети вычислительных центров и распределенные банки данных // прин ципы построения распределенного автоматизированного банка данных ГсвЦ. – К., 1975. – с. 5–20; Глушков В. М., Кушнир Э. Ф., Стогний А. А. Функ цио нальная структура и элементы сетей Эвм // Управляющие системы и машины. – 1975. – № 3. – с. 1–10; Глушков В. М., Паньшин Б. Н., Стогний А. А., Урсин Г. И. проблемы разработки программного обеспечения для органи- зации взаимодействия асУ различных уровней // вопросы построения сетей Эвм и вЦ коллективного пользования. – К.: ИК ан УссР, 1978. – с. 3–9; Глушков В. М., Никулин В. Н. состояние и задачи проектирования и создания сетей вычислительных центров коллективного пользования // механизация и автоматизация управления. – 1982. – № 3. – с. 1–4; Глушков В. М., Никитин А. И. научные и практические проблемы создания сетей Эвм и систем коллективного пользования // вычислительные системы, сети и центры коллективного пользования (всс и ЦКп-78): материалы конф. – новосибирск, 1978; Их же. некоторые проблемы создания и развития сетей Эвм // программное обеспечение вычислительных сетей и систем реального времени: тез. докл. всесоюз. конф. – К., 1981. – с. 3–6. 65 Глушков В. М., Карнаух В. Г., Матвеев М. Т., Михалевич В. М. общие принципы создания республиканской автоматизированной системы управления народным хозяйством УссР (РасУ). – К.: Изд-во вЦ Госплана, 1973; Глушков В. М. асУ. состояние и перспективы // механизация и авто- матизация управления. – 1975. – № 1. – с. 3–13; Глушков В. М. макро- экономические модели и принципы построения оГас. – м.: статистика,1975. – 159 с.; Глушков В. М., Морозов А. А., Скурихин В. И. система БаРс. назначение, структура, характеристики // Управляющие системы и машины. – 1979. – № 2. – с. 3–7; Глушков В. М., Брусиловский Б. Я., Матвеев М. Т., Шкурба В. В. РасУнт – важнейшая подсистема Рас УссР // механизация и автоматизация управления. – К., 1980. – № 2. – с. 8–11; Бакаев А. А., статті та повідомлення32 Глушков В. М., Крамаренко Р. П. система управления базами данных “пальма” // Управляющие системы и машины. – 1980. – № 5. – с. 94–97; Глушков В. М. дИсплан – новая технология планирования // Управляющие системы и машины. – 1980. – № 6. – с. 5–10; Глушков В. М., Михалевич В. С., Подчасова Т. П., Хазанов И. Б., Шкурба В. В. многоуровневая система управления производственным объединением в организационно-программном комплексе Этап // Управляющие системы и машины. – 1980. – № 3. – с. 3–7; Глушков В. М., Кожурин Ф. Д. Региональные автоматизированные системы управления. – К.: Знание, 1980. – сер. 12, № 1. – с. 63; Глушков В. М. основы безбумажной информатики. – м.: наука, 1982. – 552 с. 66 Глушков В. М. проблемы оГас на современном этапе // алгоритмы и организация решения экономических задач. – м.: статистика, 1975. – вып. 6. – с. 5–14. 67 Добров Г. М. актуальные проблемы науковедения. – м.: Знание, 1968. – 46 с. 68 Его же. наука о науке. введение в общее науковедение. – м.: наука, 1966. – 271 с. 69 Його ж. про машинні методи обробки історико-наукової інформації // Укр. іст. журн. – 1965. – № 1. – с. 96–101; Его же. о современных ме- то дах переработки историко-технической информации // техника и ее место в истории общества. – м.: ИИет ан сссР, 1965. – с. 34–65; Его же. перфокартотеки для исследований по истории научно-технического прогресса: сб. инструктивных материалов. – К.: Кднтп, 1965. – 27 с.; Его же. Информационная основа научно-технического развития // прикладная доку- менталистика / отв. ред. в. в. налимов. – м.: наука, 1968. – с. 5–31. – (серия “организация и управление” / акад. наук сссР. науч. совет по кибернетике); Добров Г. М., Клименюк В. Н., Смирнов Л. П. машинные методы переработки историко-научной информации. – м.: наука, 1969. – 270 с.; Добров Г. М. документалистика и управление наукой // документальные системы в управлении / под ред. Г. Г. воробьева и м. Г. Гаазе-Рапопорта. – м.: Экономика, 1973. – с. 6–15. 70 Его же. проблемы управления качеством процессов и результатов научных исследований // пути повышения качества и эффективности исполь- зования научно-технической информации: тез. докл. Респ. науч. конф. сек- ция 1. – К.: УкрнИИнтИ, 1975. – с. 24–27. 71 архіви України: бібліогр. покажч. змісту, 1947–1970 рр. / уклад.: а. а. Батюк, м. і. Бутич. – К., 1999. – 188 с. – (архівні та бібліографічні джерела української історичної думки; вип. 3); архіви України: сист. покажч., 1971–1987 рр. / упоряд.: л. м. васько та ін. – К., 1988. – 194 с.; анотований покажчик публікацій журналу “архіви України” за 1988–1995 рр. / Голов. архів. упр. при Кабінеті міністрів України, Удндіасд; уклад. н. п. павловська; відп. ред. і. Б. матяш. – К., 1997. – 152 с. 72 Петрова Л. методика визначення рівня механізації діловодства // архіви України. – 1968. – № 6. – с. 58–62. 73 Астапов Б. І. сучасні засоби механізації та автоматизації діловодства // архіви України. – 1972. – № 1. – с. 45–51. 74 Васильєв М. А., Плакса В. П. Уніфіковані документи в автоматизованих системах управління // архіви України. – 1972. – № 3. – с. 68–71; Їх же. Єдині моделі як засіб уніфікації документів // архіви України. – 1972. – № 4. – с. 71–74. 33статті та повідомлення 75 Соловова Т. М. Республіканська нарада з питань поліпшення діловодства і стану роботи відомчих архівів у міністерствах і відомствах // архіви України. – 1976. – № 4. – с. 28. 76 Родіонов О. М. Застосування електронно-обчислювальної техніки для контролю за виконанням документів // архіви України. – 1977. – № 3. – с. 40– 45. 77 Ваганов Ф. М. Забезпечення схоронності “нових архівів” // архіви України. – 1988. – № 6. – с. 18–30. 78 там само. – с. 22. 79 там само. – с. 26. 80 там само. – с. 29. 81 там само. – с. 30. 82 Український науково-дослідний інститут архівної справи та до- кументознавства (Ундіасд) [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://undiasd.archives.gov.ua/index.php?m=15. – назва з екрана; нова установа архівної системи // архіви України. – 1994. – № 1/6. – с. 14–17. інтерв’ю дає директор Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства в. п. ляхоцький. він визначив основні завдання, що стоять перед науковим закладом, окреслив структуру установи, її штат, розповів про творчі задуми, відповів на питання про майбутню видавничу діяльність інституту. 83 Ляхоцький В. П. Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства (Удндіасд): основні напрями діяльності в галузі інформатизації архівної справи // національна архівна інформаційна система України і “архівна та рукописна Україніка. – К., 1996. – вип. 1: інформатизація архівної справи в Україні: сучасний стан та перспективи: зб. наук. пр. – с. 63–65 84 проект Концепції комп’ютеризації архівної справи / Удндіасд. – К., 1995. – 12 с. – Ротапринт. 85 Захарченко Т. М. Застосування еом у роботі державних архівів Украї- ни // архіви України. – 1996. – № 4/6. – с. 37–47; Резникова В. В., Дудка Ю. А. К вопросу компьютеризации некоторых участков работы Госархива Харьковской области // національна архівна інформаційна система України і “архівна та рукописна Україніка. – К., 1996. – вип. 1: інформатизація архівної справи в Україні: сучасний стан та перспективи: зб. наук. пр. – с. 133–139. 86 Лозицький В. С., Боряк Г. В., Дубровіна Л. А. національна архівна інфор- маційна система України і “архівна та рукописна Україніка” // національна архівна інформаційна система України і “архівна та рукописна Україніка. – К., 1996. – вип. 1: інформатизація архівної справи в Україні: сучасний стан та перспективи: зб. наук. пр. – с. 12–18; Гриша С. М., Сохань О. В. програмно- технологічні аспекти розбудови національної архівної інформаційної систе- ми (асоціативний підхід) // там само. – с. 72–87; національна архівна інфор- маційна система: технічне завдання // там само. – с. 196–224. 87 Пшеничний В. Г. принципи побудови автоматизованого робочого місця архівних працівників та дослідників кінодокументів // там само. – с. 148– 153; Кулешов С. Г., Терпіль Н. С. научная работа студентов по созданию электронных каталогов изданий // Информационные технологии в славянской культуре и украинском возрождении: тез. докл. междунар. науч. конф., 16– 17 февр. 1993 г. / Харьк. гос. ин-т культуры. – Х., 1993. – с. 81–82. статті та повідомлення34 88 Захарченко Т. М. автоматизована інформаційно-пошукова система (аіпс – “Фондовий каталог”) Головархіву України // національна архівна інформаційна система України і “архівна та рукописна Україніка. – К., 1996. – вип. 1: інформатизація архівної справи в Україні: сучасний стан та перспективи: зб. наук. пр. – с. 117–121; Сохань О. В. Гіпертекстові та гіпермедіальні технології // там само. – с. 88–97; Духновська Г. І., Куче- рявий Ю. Р., Лозниця Я. С. автоматизована інформаційно-пошукова система Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України // там само. – с. 125–132; Войцехівська Н. П., Джурджа Л. В., Лозова С. Ф. аіпс “Реп” на документи держархіву Київської області // там само. – с. 140–143; Сохань О. В. автоматизований банк даних “джерела з історії Упа” як складова частина національної архівної інформаційної системи “архівна та рукописна Україніка”: національна зведена система документальної інформації” // там само. – с. 144–147; Кулешов С. Г. організація функціонування документаційних інформаційно-пошукових систем / Голов. архів. упр. при Кабінеті міністрів України, Удндіасд. – К., 1998. – 26 с. 89 Дубровіна Л. А., Костенко Л. Й., Павлуша Т. П. Книжкова спадщина України: електронна енциклопедія // національна архівна інформаційна система України і “архівна та рукописна Україніка. – К., 1996. – вип. 1: інформатизація архівної справи в Україні: сучасний стан та перспективи: зб. наук. пр. – с. 181–188; Боряк Г. В. проект комп’ютерного довідника “археобібліобаза” як складова “архівної та рукописної Україніки” // там само. – с. 189–192. 90 Широков А. В., Пещак М. М. структурна модель реєстрової частини словника української мови // там само. – с. 154–174. 91 Носевич В. Л. проблеми довгострокового зберігання електронних архівів у роботі Білоруського науково-дослідного центру електронної документації / пер. з рос. о. в. Бондаренко // архіви України. – 2001. – № 3. – с. 65. 92 Маньковский А. Л. організація комп’ютерного діловодства в установах. програмно-апаратне забезпечення: метод. рекомендації / Голов. архів. упр. при Кабінеті міністрів України, Удндіасд. – К., 1998. – 28 с.; Його ж. системи комп’ютерного діловодства: сучасний стан та перспективи розвитку програмно-апаратного забезпечення / Голов. архів. упр. при Кабінеті міністрів України, Удндіасд. – 36 с.; Його ж. Засоби захисту інформації в системах комп’ютерного діловодства / Голов. архів. упр. при Кабінеті міністрів України, Удндіасд. – 40 с. 93 про затвердження переліку завдань (проектів) національної програми інформатизації на 2004 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування: Розпорядження Кабінету міністрів України від 27 березня 2004 р. № 181-р. 94 Маньковський А. Л. модель захищеного документообігу в установі // студії з архів. справи та документознавства. – К., 1999. – т. 4. – с. 102. 95 Сельченкова С. В. діловодство: практ. посіб. – К.: інкунабула, 2009. – с. 141. 96 Кулешов С. Г. Українське документознавство: сучасний стан та пер- спек тиви розвитку // студії з архів. справи та документознавства. – К., 1999. – т. 4. – с. 96. 97 Загорецька О. М., Кузнецова Л. В., Кулешов С. Г. стандартизація в галузі справочинства в Україні: невирішені проблеми // архіви України. – 2001. – № 1/2. – с. 11–20. 35статті та повідомлення 98 Загорецька О. М. , Кузнецова Л. В. , Кулешов С. Г. стандартизація в галузі справочинства в Україні: невирішені проблеми // архіви України. – 2001. – № 1/2. – с. 13, 15; Кулешов С. Г. нові навчальні видання з документознавства // студії з архів. справи та документознавства. – К., 1999. – т. 4. – с. 201–204; Швецова-Водка Г. М. типологія документа: навч. посібник для студентів ін- тів культури / Рівн. держ. ін-т культури. – К.: Кн. палата України, 1998. – 80 с. 99 Мєшков Д. Ю. електронний документ: обіг, зберігання, використання, законодавчі аспекти. досвід ФРн (1990–200) // архіви України. – 2001. – № 6. – с. 73–87; Іствуд Т. експертиза цінності електронних документів // архіви України. – 2002. – № 1/3. – с. 232–236; Носевич В. Л. проблеми довгострокового зберігання електронних архівних матеріалів у роботі Білоруського науково-дослідного центру електронної документації // архіви України. – 2001. – № 3. – с. 65–74. 100 Гордійчук Г. досвід впровадження і застосування електронного доку- ментообігу в джерелах комплектування держархіву Херсонської області – Херсонській облдержадміністрації та регіональному відділенні фонду державного майна // студії з архів. справи та документознавства. – К., 2000. – т. 6. – с. 84–85; Окорокова Л. Л., Левченко Л. И. створення страхового фонду на цифрових носіях в держархіві миколаївської області (з досвіду роботи) // студії з архів. справи та документознавства. – К., 2000. – т. 6. – с. 85–87; Маньковський А. Л. спеціалізовані системи автоматизації діловодства і доку- ментообігу // студії з архів. справи та документознавства. – К., 2002. – т. 8. – с. 142–146. 101 Дудченко С. В. Электронный документ как полнотекстовый, справочный и библиографический первоисточник // Культура народов причерноморья. – 2002. – № 50, т. 3. – с. 59–64; Гладун А. Я., Журавльов Ю. Д., Штонда В. М. методологічні аспекти створення системи корпоративного електронного доку ментообігу // наук. зап. / нац. ун-т “Києво-могилянська академія”. – К., 2003. – том 21: Комп’ютерні науки. – с. 96–102 та ін. 102 Кулешов С. Г. Українське документознавство: сучасний стан та пер- спективи розвитку // студії з архів. справи та документознавства. – К., 1999. – т. 4. – с. 97; Його ж. Чи входить книгознавство у документознавство (до проблеми структуризації документознавства) // Бібл. вісн. – 1999. – № 5. – с. 12–13. 103 Його ж. Чи входить книгознавство у документознавство (до проблеми структуризації документознавства) // Бібл. вісн. – 1999. – № 5. – с. 12–13. 104 Кулешов С. Г. документознавство: історія. теоретичні основи / Удндіасд, даКККім. – К., 2000. – с.44. 105 там само. – с. 114. 106 про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22 травня 2003 р. № 851–IV // відомості верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 275. 107 про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 р. № 852–IV // відомості верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 276. проведено исследование истоков електронного документоведения как науч ного направления документоведения. Хронологические границы иссле- дования: нижняя граница связана со временем внедрения в Украине механи- зации и автоматизации деловодных процессов – середина 1920-х годов. верх- статті та повідомлення36 няя граница – принятие законов Украины “об электронном документе и электронном документообороте” и “об электронной цифровой подписи”. Ключевые слова: электронное документоведение; электронный документ; унификация; стандартизация; автоматизация; деловодные процессы; архивное дело; носители информации; автоматизированные системы; документалистика. In this paper is researched the issue of electronic document studies as a scien- tific direction of document studies. The chronological limits of research are: lower limit is associated with the establishment in Ukraine of researches in the field of implamintation mechanization of the documentation process that is the middle of 1920s; the upper limit is associated with the Laws of Ukraine “On Electronic Docu- ments and Electronic Documents Circulation” and “On Electronic Digital Signa- ture” that is 2003. Keyword: electronic document studies; electronic document; unification; stan- dardization; automation; records management; archival affairs; information medi- um; automated systems; documentalystica.

Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства

Репозитарії

Схожі ресурси