Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Класика архівознавчої думки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30889
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 222-237. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-30889
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-308892012-02-18T12:16:17Z Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis Класика архівознавчої думки 2011 Article Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 222-237. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30889 930.25(450) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Класика архівознавчої думки Класика архівознавчої думки
spellingShingle	Класика архівознавчої думки Класика архівознавчої думки Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis Архіви України
format	Article
title	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis
title_short	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis
title_full	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis
title_fullStr	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis
title_full_unstemmed	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis
title_sort	бальдасар боніфаціо та його стаття de archivis
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Класика архівознавчої думки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30889
citation_txt	Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 222-237. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.
series	Архіви України
first_indexed	2025-07-03T07:47:48Z
last_indexed	2025-07-03T07:47:48Z
_version_	1836611134706155520
fulltext	КласиКа архівознавчої думКи222 УДК 930.25(450) БАЛЬДАCАР БОНІФАЦІО ТА ЙОГО СТАТТЯ DE ARCHIVIS* Редакція журналу започатковує нову рубрику “Класика архівознавчої дум- ки”. У кожному номері нашого видання плануємо вміщувати переклади праць видатних істориків-архівознавців, які внесли значний вклад у розвиток архів- ної справи. На думку редакції, таке нововведення дасть змогу ознайомитися з працями класиків зарубіжного архівознавства, зокрема із трактуванням ними поняття архівознавства як науки і навчальної дисципліни, тенденціями розви- тку зарубіжного архівознавства, особливостями організації архівної справи у світі, державної політики в галузі архівної справи тощо. усе плинне, навіть слава і знаменитості, як справедливо зазначив марк аврелій приблизно сім століть тому. обґрунтованість цієї істини чудово ілюструє життя громадянина венеціанської республіки Баль- дасара Боніфаціо – юриста, професора й ректора коледжу, єпископа та визначного litterateur (літератора). він так ніколи і не був включений у наукові розділи будь-якого видання Encyclopedia Britannica (Британ- ської енциклопедії), більше того – за цю зневагу ніколи не помстилася Enciclopedia italiana (Італійська енциклопедія), в якій не знайшлося міс- ця для нього в жодному з її тридцяти з надлишком величезних томів. Єдиним захисником творчості Боніфаціо за останній час став месьє ліп- пінкотт, який присвятив йому чотири з половиною рядки (не враховуючи згадки про його статус викладача і адвоката) у своїй достойній поваги праці Універсальний фонетичний словник біографії та міфології. най- новішим біографічним нарисом, який можна вважати чимось більшим за згадку, є слова Женгене у праці Biographie universelle, видання 1812 р.1 Бальдасар Боніфаціо народився у місті Крема в провінції Кремона 5 січня 1586 р. він був сином Боніфація Боніфаціо, відомого2 юриста й оцінника, та Паули Карніані, дочки джованні Франциско Карніані, та- кож юриста й оцінника. своїм іменем Бальдасар завдячує тому, що він і його два брати – трійнята – були названі на честь трьох мудрих королів: КЛАСИКА АРХІВОЗНАВЧОЇ ДУМКИ * Переклад з англійської Білоус Мадіни Юріївни – провідного спеціаліста відділу використання інформації документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління україни. © м. Ю. Білоус, 2011 КласиКа архівознавчої думКи 223 Балтазара, мельхіора і Гаспара. Будучи, вочевидь, не по роках розвине- ною дитиною, у віці тринадцяти років Бальдасар пішов навчатися в уні- верситет Падуї. через п’ять років він закінчив його зі ступенем utriusque juris doctor – доктор цивільного та канонічного права. Приблизно в період наступних п’яти років молодий Боніфаціо як особистий секретар супроводжував графа джіраломо ді Порціа, єписко- па андрії і папського нунція, у його поїздці до німеччини. на цій посаді він завоював велику довіру. вона стала початком численних просувань щаблями громадської та церковної служби. Після повернення до венеці- анської республіки Боніфаціо призначили протопресвітером його родин- ної кафедри в ровіго, він також коментував священне писання у місцевій академії. 3 жовтня 1619 р. Боніфаціо було призначено професором грецької та латинської літератури університету Падуї, однак він відмовився від цієї посади, надаючи перевагу, згідно з Цицероном, “задоволенню від самоосвіти над клопотами від навчання інших”3. наступного року вене- ціанський сенат запропонував йому посаду професора цивільного права у венеціанській академії4. на момент цього призначення він перебував у римі. Перед поверненням Боніфаціо Папа урбан VIII, за рекомендаці- єю венеціанської республіки, призначив його єпископом сетії та ієра- петри на острові Кандіа. Боніфаціо був змушений від мо ви тися від цієї почесної пропозиції з огляду на стан здоров’я. Папа запро понував йому служіння в архідияконаті Тревізо у його рідній венеції. на цій посаді він перебував при чотирьох наступних єпископах. у 1636 р. венеціанська республіка створила нову академію для си- нів знаті в Падуї. офіційним наказом Боніфаціо було призначено дирек- тором і першим ректором (із доволі значною зарплатою) нового закладу, який офіційно відкрився у 1637 р. ми не знаємо, як довго він обіймав цю посаду. Цицерон говорить, що Боніфаціо керував академією лише короткий проміжок часу5, його змінив наступник Франциско Бернарді- но Феррарі з мілану. з іншого ж боку, Йохер у своїй праці, написаній майже двадцять років по тому, однозначно стверджував, що академію було розформовано6, і що після цього Боніфаціо міг вільно приступити до служіння на своїй останній офіційній посаді єпископа Юстінополіса у Капо д’істрія поблизу Трієста. Після призначення тридцять восьмим єпископом престолу в Юсті- нополісі (заснованого у 756 році) 24 листопада 1653 р. Боніфаціо при- святив свої останні роки збагаченню та розвитку ввіреної йому пара- фії, а також своїм обов’язкам радника інквізиції церкви Тревізо. мирно проживши відведені йому сімдесят з лишком років7, Боніфаціо помер у 1659 р. та був похований у своїй кафедральній церкві поруч із олтарем Богоявлення (на побудову якого він здійснював таємні пожертви), в мо- гилі, яку увінчала наступна епітафія: КласиКа архівознавчої думКи224 Balthsaris Bonifacii Cornianii, S.Theol. & J.U.D. Episcopi Justinopolitani, & Comitis, qui plurimos libros in untraque lingua conscripsit, quidquid fuerat mortale, hic as pedes recens nati Salvatoris, eiusque Virginis Matris humillime iacet. Vixit an. 75. Obiit MDCLIX8 наступного року його каноніки побудували на знак вдячності мемо- ріал у хорі тієї ж церкви: Balthassari Bonifacio, Pontificum optimo, Literatorum maximo, qui pietate immense distributionum mensam, Canonicatum, Clericatum suo aere instituendo, Ecclesaim sponsam inopem dotavit, ditavit, Canonici posuere. MDCLX9 Елегійний панегрік, складений сучасником Боніфаціо, визначним датським науковцем Томасом Бартоліном, певним чином перевершує обидві вищезгадані присвяти. Balthazar hic situs est, doctus, pius atque poeta, Qui bene multa facit, sed moriendo male10. з огляду на свою рідкісну довершеність, до якої, як дехто вважає, доклався сам Боніфаціо, цей панегірик стане плавним переходом до ко- роткого обговорення літературних досягнень Боніфаціо. Перша з друкованих робіт Боніфаціо, яких загалом налічують понад тридцять11, була написана під псевдонімом Пьєтро-антоніо сальмоне, а місцем її видання значився Париж, хоча насправді книга була надру- кована в Падуї. існує пояснення цієї очевидної загадки. дядько Бальда- сара, джованні Боніфаціо – юрист, історик і письменник – одного разу написав листа єпископу андрії (тому самому графу Порціа, секретарем якого був Бальдасар) із проханням перенести останки святого Белліно з Падуї до собору в ровіго. розворушене осине гніздо не йшло б у жодне порівняння з громадським розголосом і наслідками цього прохання, тож Бальдасар взявся за перо заради справедливості цієї справи12. невдовзі був написаний ряд віршів італійською та латинською мова- ми, статті на різноманітні теми цими ж мовами, листи, а також історичні праці. Перший вірш Бальдасара, опублікований спільно з віршем його близького друга, побачив світ у 1618 р. під назвою типовою для пері- оду що в усьому прагнув до надмірної алюзії: Castore e Polluce, rimed i Baldassare Bonifacio e di Gio. Maria Vanti. наступного року була опу- блікована поетична збірка Stichidicon libri XVIII, про пишномовний ха- рактер якої можна з легкістю судити з декількох окремих назв: Propylon (ворота), Erotarion (обитель любові), Rhina (сховище), Ptocos (Жебрак), Cyclaminus (Цикламен). результатом його спроб у жанрі трагедії став твір Amata: tragedia, опублікований у венеції у 1622 році. Кресцімбені у своїй книзі Storia della poesia italiana (“Історія італійської поезії”), яка КласиКа архівознавчої думКи 225 була написана в наступному поколінні, назвав цю трагедію одним з кра- щих творів тих часів. інші оцінки поетичної творчості Боніфаціо, попо- вненої другою збіркою з десяти книг під назвою Musarum seu latinorump oematum…, опублікованою у 1646 р., були вже не такими великодушни- ми. наприклад, даніель джордж моргоф назвав Боніфаціо “писакою” (“writin’est man” – scribacissimus), стверджуючи, що його твори були “як послід орла, що пахне ані добре, ані погано”13. Книга Discorso dell’ immortalita dell’ anuma (венеція, 1621), після якої наступного року були опубліковані Lettere poetiche, Dell’ Aristocrazia (1620), Elogia Contarena (1623), у якій Боніфаціо прославляє близько тридцяти членів родини Контаріні, уривки (1627) з книги Карло сігоніо про римських істориків, біографія батька (1629), Prælectiones et civilium institutionum epitcome (1632) свідчать, що Боніфаціо посилено займався літературною роботою, одночасно викладаючи гуманітарні науки і право та виконуючи клерикальні функції. Після прийняття єпископського сану Боніфаціо написав Panegirici sacri (1657), однак його найвизначнішу окрему працю – Historia ludicra, opus ex omni disciplinarum genere selectum et jucunda eruditione refertum14 – було опубліковано в рік перед призначенням на цю посаду. друге видан- ня (Брюссель, 1659), надруковане в рік смерті автора, містить повний пе- релік його літературних творів, а також біографію на латині в перекладі з італійської Le glorie degli Incogniti, overe gli huomini illustri dell’ Academia dei Signori Incogniti15 di Venetia (венеція, 1647), що є унікальним джере- лом багатьох фактів з життя Боніфаціо. з огляду на багатогранне професійне й особисте життя автора, яке ми щойно описали, зовсім не дивно, що стаття On Archives (“Про ар- хіви”), опублікована 1632 року16 у розквіті його кар’єри, повинна була стати тим, чим вона і є насправді – типовим гуманістичним Kabinettstück (шедевром). Про класичну ерудицію Боніфаціо свідчить не лише загаль- на концепція його короткої статті, але й двадцять п’ять конкретних поси- лань на античні джерела, кількість яких могла б бути ще більшою, якби до переліку було включено сім посилань на римських юристів-теорети- ків. знання Боніфаціо в галузі юриспруденції підтверджується його вмі- лим використанням Corpus juris, а також згадками про останніх юристів і їхні праці. Широта його літературних смаків, безсумнівно, є причиною різнобічного переліку посилань на папську літературу, протоколи сино- дів, християнські тексти та описи подорожей17. Ця, можливо, найдавні- ша незалежна стаття на тему архівів, що збереглася до наших днів18 (без сумніву, одна з найдавніших) однозначно заслуговує ретельного розгля- ду як приклад нового жанру літератури, який виник у першій половині сімнадцятого століття. сама по собі стаття також варта уваги з огляду на обґрунтовані різнобічні спостереження щодо теорії та практики. Пере- клад статті подано нижче. КласиКа архівознавчої думКи226 БОНІФАЦІО “DE ARCHIVIS” ПРО АРХІВИ [Вступ] одного разу кардинал Клезіус сказав мені, коли ми зустрілися у його зворотній подорожі з німеччини, що він є чимось на зразок живо- го архіву австрійського дому, оскільки служив чотирьом імператорам цієї родини впродовж близько шістдесяти років. однак вас, найкращого та наймудрішого із сенаторів19, хто не лише перечитав усі літописи на- ших предків і всі таємні записи цієї благодатної держави, але й повністю вивчив їх напам’ять, ми ще з більшою справедливістю можемо назвати живим архівом венеції. і оскільки, мабуть, немає жодної книги, яку б ви не відкривали, не переглядали та не оцінювали з ретельною пильністю, щоб увібрати з неї усе вартісне, ми (з більшою точністю, аніж це зро- бив Кассіус лонгінус20) називаємо вас живою бібліотекою та тілесною обителлю муз. і хоча ми не можемо відібрати жодних нових творів анти- чних чи сучасних авторів, з яких ви б іще не зробили своїх виписок, ви попросили мене записувати будь-що стосовно тематики архівів, на що я звертатиму увагу, читаючи книги. і я, будучи дуже далеким від такої на- уки і не маючи майже жодних попередніх знань про античність, неспро- можний написати щось, що було б гідне вашої ерудиції, волію здаватися всім необізнаним, аніж бути невдячним до вас. Розділ І. Що таке архіви? Пізні греки вживали слово archeion21, пізні латинські автори, сліду- ючи тій самій ідеї та використовуючи майже той самий набір літер вико- ристовували слово аrchivum. Проте стародавні греки надавали перевагу термінам grammatophylaktion і chartophylaktion, а стародавні римляни – термінам tabularium і tablinum22. Те, що слово camera також було еквіва- лентом аrchivum, очевидно з рескрипту інокентія ііі, в якому говорить- ся: “ми не сумнівалися в достовірності книги перепису населення, хоча вона знаходилася не в нашому архіві (camera), а в архіві (camera) карди- нала св.адріана, який, будучи camerarius, взяв її з архіву (camera) св. Пе- тра”23. однак згідно з визначенням сервіуса мауріуса24 слово аrchivum позначає “місце, в якому зберігаються документи державного характе- ру”, або, згідно з глосарієм юристів25, “громадським сховищем записів і документів”, чи, нарешті, як говорив ульпіан26, “громадським місцем, де зберігаються документи”. зібрання праць вчених мужів в одному місці греки називали atheneion, а римляни – pluteum, напр., Juvenal27: КласиКа архівознавчої думКи 227 Et iubet archetypos pluteum servare Cleanthas для стародавніх єгиптян слово mouseion означало те ж, що і prytaneion для афінян, тобто “приміщення, до якого мали вільний доступ усі, кого їх знання зробило знаменитим в усьому Єгипті”, як зазначає Філостратус28. однак у широкому використанні, “яке має вирішальний вплив на розмовну мову”, як говорить венусіан29, сховище книг і томів здебільшого називається музеєм – святинею, присвяченою музам. Розділ ІІ. Коли були створені перші архіви? Є люди, які вважають, що інститут архівів виник порівняно недав- но, в часи наших прапрабатьків, і що в усіх державах італії приблиз- но п’ять сотень років тому були побудовані приміщення, де зберігалися публічні документи. не складає жодних труднощів указати на нестачу знань таких людей і спростувати їхнє неуцтво. Тисячу років тому святий римський понтифік деусдедіт написав єпископу севільї Гордіану, що він знайшов записи Послання до Ефесян в архівах апостольського престо- лу30. одинадцять сотень років тому імператор Юстиніан постановив, що документ, взятий з державних архівів, має силу державного офіційного документу31. дванадцять століть тому св. Жером писав Паулі та Еусто- хісу, що він переклав “Книгу Естер, врятовану з архівів іудеїв, у більш прямій формі, слово в слово”32. на синоді в мілеумі приблизно 400 років тому було вирішено33, що реєстр і архіви (аrchivus) нумідії повинні знаходитися в метрополії Кос- тянтина. згідно з тлумаченням Цезаря Баронуіса34 аrchivus є тим самим, що й аrchivum, тобто місцем, де постійно зберігаються державні доку- менти. ульпіан в часи імператора олександра, який правив чотирнад- цять сотень років тому, науково означив та визначив терміни аrchivum і grammatophylacium, як вже зазначалося вище35. із свідчень цих авторів можемо зробити висновок, що існування інституту державних архівів сягає у глибоку давнину. однак Тертулліан, який жив іще раніше, аніж усі перелічені вище автори, доказом перепису населення всього світу, здійсненого августом, називає записи перепису населення з римських архівів, де зберігали- ся записи кожного перепису36. і нарешті Флавіус джозефус, який жив у часи веспасіана приблизно шістнадцять століть тому, свідчить, що повстанці запалили архів, який знаходився в Єрусалимі, для того, щоб після спалення всіх боргових документів велика група боржників, яка вимагала звільнення від сплати боргів, стала на бік повстанців37. Тож, на нашу думку, перші архіви є не лише стародавнім явищем, але й явищем, що бере свій початок від створення світу. і справді, той самий Флавіус джозефус38 пише, що сини сета, онуки ноя, побудували дві башти: одну з цегли, а іншу з мармуру, одну для захисту від пожеж, а іншу для захис- КласиКа архівознавчої думКи228 ту від потопів. у цих баштах вони зберігали усе, що вартувало запису, оскільки адам повідав їм, що світ буде зруйновано двічі: спершу він по- тоне у воді, а потім його буде знищено вогнем. і я також вважаю, що ці башти були нічим іншим, як архівами. Розділ ІІІ. Про архіви народів античності згідно зі свідченнями одного священнослужителя єгипетського на- роду, що ми знаходимо в книзі Платона39, в архівах єгипетського міста саїс зберігаються записи за вісім тисячоліть. однак Геродот40 свідчить, що цей народ зберігав записи за сімнадцять тисячоліть. нам, людям, які живуть лише в шостому тисячолітті з моменту заснування світу згідно з літочисленням іудеїв, такі твердження здаються дивовижними та незбаг- неними. однак ще більш незвичайні речі розповідають самі єгиптяни, оскільки вони говорять, згідно з лаертіусом41, що з часів вулкана, сина ніла, до часів олександра великого пройшло понад сорок тисяч років, і, як вони стверджують, за цей період затемнення сонця відбулося триста шістдесят три рази, а затемнення місяця – вісімсот тридцять два рази. окрім того, за словами мели42, вони заявляють, що до амасіса в них було триста тридцять королів, і що за їх часів, як свідчать записи, впало тринадцять тисяч зірок, і що всі зірки пройшли свою повну траєкторію руху чотири рази, і що двічі сонце вставало й рухалося в протилежному напрямку – із заходу. халдеї, ще більш нахабні фальсифікатори, хвали- лися, що вони спостерігали сузір’я, що з’явилися за три-чотири сотні тисяч років до часів олександра македонського, як говорить нам діодо- рус43. Цицерон44 додає, що халдеї заявляють, що вони можуть пред’явити записи з публічних сховищ, у яких описано події за чотириста сімдесят тисяч років. Розділ IV. Про архіви греків та римлян за словами олександра олександрійського45, лакедемоняни най ста- ран ніше зберегли в суспільному володінні звіти щодо союзів та догово- рів в аміклах. але я знаходжу в інших джерелах, що публічно-правові документи зберігалися в ареопазі та в храмі мінерви. римляни також мали як скарбницю, так і архіви в храмі сатурна. свої заповіти та додат- кові розпорядження, свої записи та розписки вони віддавали на зберіган- ня до храму аполлона Капітолійського або покладалися на сумлінність весталок. Це за свідченням светонія та багатьох інших46. майже всі країни мали бібліотеки, які було б правильно назвати ар- хівами книг, що для тлумачення47 називалися архівами armaria codicum. найбільш пам’ятною та відмінною від усіх інших була єврейська бібліо- тека, яка була у храмі, де зберігалися пророцтва оракулів, акти суддів та справи царів. Те, що ця бібліотека була дуже древньою, підтверджується КласиКа архівознавчої думКи 229 авторитетом Писання48. вавилонські та перські архіви також згадуються в святому Письмі49. Потім приходить слава бібліотеки греків, яку Пісі- страт вперше заснував в афінах, Ксеркс переніс до Персії, а селевк при- мусив повернути в афіни50. Птолемей Філадельф побудував олексан- дрійську бібліотеку і, за словами авла Геллія51, заповнив її сімомастами тисячами томів. Публій віктор сказав, що у римі було двадцять дев’ять державних бібліотек, серед яких відомими були Юліанська, заснована Юлієм Цезарем, Палатинська – августом, ульпіанська – Траяном, до- міціанська та Гордіанська, – тими з римських імператорів, від імен яких вони були відомі. але серед бібліотек риму, а насправді серед усіх у ці- лому світі, на сьогоднішній день найбільш відомою та видатною є біблі- отека ватикану, побудована в пам’ять про наших пап сікстом V у зв’язку з базилікою Князя апостолів. Розділ V. Про архіви варварів ми дізналися, що серед варварів цифри інколи заміняли букви в такій мірі, що вони сплітали разом історію не лише з вітчизняних, але навіть з громадських заходів по номерах. у Перу, як ми читаємо в ов’єдо та Фаранусія52, в кожному з великих міст існують архіви певних розмірів. обслуговуючий персонал у них, який є дуже досвідченим у цій справі, виготовляє невеличкі мотузки, які вони називають quippi, а кольори змінюються залежно від питань, які вони позначають, та зв’язують їх в різноманітні вузли. нарешті, вони розміщують їх у різних місцях залежно від різниці у часі, і з них вони можуть сказати швидко та зі знанням справи про будь-який випадок, у будь-якому місці, що був вартий запису. але китайцям, яких деякі називають сіні, не лише не бракує літер, але вони навіть використовують більше шести тисяч символів (замість двадцяти двох літер у греків), і з однієї з них роблять не лише одну бук- вою або склад, а ціле слово, часто й ціле зауваження. Про це написав хуан Гонсалес де мендоса у своїй історії цього регіону53. Говориться, що у китайців друк використовувався набагато давніше, ніж у нас. хоча це мистецтво, як вважають, було винайдене в нашій частині Європи у рік спасителя 1458, джоном Гутенбергом з майнцу, але збереглися томи, які були вміло надруковані китайськими літерами на вісімсот років ра- ніше54. в їхніх архівах про це знайдені дуже старі записи, які створені з їхньої історії про те, що від віті до цієї доби двісті п’ятдесят царів керу- вали справами чотири тисячі триста років55. Повіримо словам мендоси тільки тоді, якщо він не помиляється та не фальшивить56. ми не зна- ємо, але не можемо й спростувати необачно речі, які сказані іспанськими письменниками про народи, що живуть на протилежних сторонах землі від нас. КласиКа архівознавчої думКи230 Розділ VI. Про архіви нашого народу Про те? що установи архівів не так нові, як деякі помилково вважа- ли, і те, про що ми вже говорили вище, підтверджується повторюваними свідченнями св. ієроніма57. найвидатніший перекладач святого Письма писав, що архів римлян, у якому зберігалися документи про вселенські собори та усі інші секретні релігійні справи, так славився у свій час, що з усіх частин християнського світу до нього зверталися для вирішення сумнівних питань. у римському синоді також, незабаром після смер- ті ієроніма, за часів Папи Геласія часто згадуються архіви та скрині з офіційними документами в римі, бібліотекарі, книжники та охоронці скринь. Те, що в ряді інших міст італії також були дуже старі архіви, видно зі стародавності самих місць та записів, які були там знайдені. у наших канонічних архівах, у дуже старій церкві міста Тревізо58 маємо оригінал рукопису, зроблений шість сотень років тому, який пов’язаний з дипломатичною місією наших покійних каноніків. Турбота про майбутнє, і це було колись банальним прислів’ям мо- вою греків59 краще, ніж турбота про минуле. ви, великий сенатор, збері- гач листів, меценат літераторів, відроджувач давнини, найбільш старан- ний реставратор записів, які зникають, нещодавно заснували бібліотеку та архіви академії в Падуї. у ній ви зібрали багато томів, як друкованих, так і рукописних. ви обдарували її доходами та прибутками. ваші влас- ні книги, найвизначніші через популярність їх авторів, найбільш затре- бувані через їхню ерудицію, з найбільш точним друком, найсучасніші, найкрасивіші в оформленні, найбагатші примітками, доповненнями та коментарями, найчарівніші через безліч аргументів та тем. Розділ VII. Про корисність архівів Ті князі, які не розуміють корисності архівів та бібліотек насправді є послідовниками найгіршого прецеденту у своєму хибному змаганні з Калігулами та Йовініанами, жахливими прикладами та неподобствами римської імперії, від огидного святотатства яких з багатьох бібліотек, як кажуть, були викрадені твори всіх кращих письменників, а потім біблі- отеки були зруйновані та спалені. немає нічого настільки священ ного, щоб його не могла осквернити божевільна розбещеність та невгамовна сміливість тиранів. але ті, хто зберігав у місцях священних для пам’яті книги та записи, з яких майбутнє потомство, яке не знає про минулі по- дії, може здобути, як зі складу, інформацію для власної ерудиції про сво- їх попередників. вони наслідують олександрів великих, Юліїв Цезарів, октавіанів августів та великих Константинів, чиїй щедрій пишності ми вдячні за отримання того, що залишилося нам від усіченої та майже стертої давнини. Якщо б ми були повністю позбавлені цих дорогоцінних КласиКа архівознавчої думКи 231 крихт, ми всі змушені були б блукати в темряві, навпомацки шукати наш шлях не тільки в історії, але і в інших дисциплінах. немає нічого більш корисного для повчання та навчання людей, ні- чого більш необхідного для очищення та пояснення незрозумілих пи- тань, нічого більш необхідного для збереження вотчини та престолів, всіх державних та приватних речей, аніж добре складений запас томів та документів і матеріалів – за розміром такий, скільки ярдів у військово- морському флоті, так само ефективний, як заводи боєприпасів, тому що краще перемогти за рахунок розуму, а не шляхом насильства, правдою, аніж неправдою. і ми отримаємо знання античності лише через архіви та бібліотеки. хто ж може представити нам традиції євреїв, секретні зна- ння каббалістів та величезні записи Ездри без літератури, щоб ми могли дізнатися про справи минулих років та дії наших предків. Розділ VIII. Про адміністраторів архівів Було б марно зберігати писання в будь-якому місці, якщо увага та старанність людини не запобігають травмам часу. Ті ж комахи, той же розклад, те ж руйнування, ті ж миші мало-помалу будуть псувати та з’їдять їх у сховищі, так само якби вони були занедбані та розсіяні по різних місцях. Тож, відповідно до кращих порад, кваліфіковані та сум- лінні люди були поставлені на чолі бібліотек та архівів, і за рахунок дер- жавних коштів, завдяки щедрості князів розпочали сумлінне виконання поставленого завдання (збереження документів). Цих людей називали архівістами (archivista) або бібліотекарями (bibliothecarius), або хорони- телями (custos), або опікунами написаного (grammatophylax), або охо- ронцями скринь (scrinarius). скриня (scrinium) місце не для монет, а для книг та писань, тому що ми читаємо в Катулла60 про скрині торговців книгами та про скрині літер у Плінія старшого61, а Горацій62 вимагає свою ручку, папір та скриню для книг на світанку. обслуговуючий персонал архівів був також відомий під іншими іме- нами. наші предки називали їх скарбниками (camerarius), хранителями паперів (chartularius), опікунами паперів (chartophylax) і, нарешті, еди- лами (aediles), через це Помпоній пише: “Щоб охороняти будівлі, в яких люди зберігали всі свої відомі справи, вони складаються з двох, і на- зивають їх едилами”63. Тлумачення свідчить, що їх сьогодні називають massario та camerlingo. але тих, хто отримує публічні акти та передає їх копії на запит, ми називаємо нотаріусами (notarius, tabellio), секре- тарями (amanuensis), книжниками (scriba), стенографістами (excerptor), реєстра торами (commentariensis), переписувачами (exscriptor) та секре- тарями нотаріуса (libellio). і справді, нагляд за архівами доручався лише великим та вченим людям. ми читаємо, що м. Теренцій варрон як найбільш освічений з рим- лян був поставлений Гаєм Юлієм Цезарем64 на чолі Палатинської бі- КласиКа архівознавчої думКи232 бліотеки. деметрій з Фалерону та зенодот з Ефесу були поставлені на чолі олександрійської бібліотеки Птолемеєм Філадельфом. Гай мелісс з умбрії зобов’язався піклуватися про бібліотеку августа в портику окта- вія. альбін Флакк [тобто, алкуїн], наставник імператора Карла вели- кого, очолював бібліотеку Йорку в англії, марк антоній сабеллік за- відував бібліотекою сан-марко у венеції; Платина та Бароній взяли на себе керівництво бібліотекою ватикану. Про високий ступінь гідності та мудрості кожного з цих чоловіків свідчать роботи, які вони видали та відзнаки, якими їх вшановували. Розділ IX. Про збереження порядку в архівах розміщення у повному порядку – властивість одного Бога, і сам по- рядок є чимось божественним. Коли всі речі були невпорядковані та сплутані, не лише без належного відношення один до одного, але навіть дуже розходилися один з одним, Бог приніс порядок у сум’яття. одразу ж після цього показалося красиве лице землі, виблискувало прекрасне лице небес, прийняла форму чудова гармонія всесвіту. через порядок він надав форму безформним речам. Порядок заслужено називається академіками душею світу. справедливо буде сказати, що душа архівів, теж є нічим іншим аніж порядком. Цегла, балки і плитки, як ми дізна- ємося зі знаменитого вислову Ксенофонта65, складені без жодної мети та розсіяні без порядку неприємні на вигляд, непридатні для використання, але, встановлені на свої місця піднімаються вгору в дуже красивих та величних будівлях. Так дійсно, від будь-яких творів, якщо вони сплутані та погано змішані, немає ніякої користі. і навпаки, якщо ви їх правильно розкладете по скринях, їх зручно та легко буде шукати і на них будуть менше впливати пил та черв’яки. самою Природою доведений порядок, який безумовно, повинний зберігатися в архівах: по-перше правильно розподілити місця, потім справи, і, нарешті, часи. Якщо ми зробимо такий розподіл використавши покажчики, розташовані в алфавітному порядку, нам все буде легко зна- йти. спочатку, наприклад, давайте відокремимо те, що стосується міст, венеції, потім те, що стосується до Падуї, потім – верони. Після цього давайте розділимо окремі елементи справ окремих міст, так що в одному місці ми можемо розмістити заповіти, в іншому питання торгівлі, ще в іншому – контракти. Тоді, починаючи з найдавніших часів, перейдемо через послідовність років та місяців до останньої дати. Тоді давайте під- готуємо покажчики та плани, складемо списки та каталоги в алфавіт- ному порядку. Коли пристосувати до кожного набору матеріалів власні покажчики, все необхідне відразу ж буде в нас на очах так, що здавати- меться, що воно потрапило до рук навмисно, а не випадково. КласиКа архівознавчої думКи 233 Розділ X. Про недоторканність архівів Як ми вже говорили, архіви колись знаходилися в храмах і сама свя- тість місця демонструє їх недоторканність. архіви не перестали бути недоторканними, хоча сьогодні вони і не розташовуються в храмах. Пра- вильно, говорить ульпіан66, ми називаємо недоторканними ті речі, які не є ні священними, ні світськими, але підкріплені певною недоторкан- ністю. Те що підтримане певною святістю, є недоторканним хоча і не присвячене Богу. маркіян67 також говорить, що недоторканне – це те, що захищене та укріплене від пошкоджень людиною. освячене місце може бути розташоване навіть у приватному будинку. Тому, навіть зараз при- пустимо називати архіви недоторканними, тим паче, що вони здобули державну владу та захист князя, під чиїм патронатом тепер знаходяться громадські місця, як наслідок зловмисники архівів обвинувачуються не лише у святотатстві, але і в державній зраді, та згідно з конституцією Пап римських, на них накладається анафема. однак архіви оскверня- ються підроблювачами, які викривляють цілісність державних доку- ментів, дрібними шахраями, які крадуть або викрадають документи, що були здані на зберігання, паліями, які підпалюють та намагаються спали- ти місця, в яких повинні зберігатися державні акти. Повага до архівів настільки велика, що очевидно, слід довіряти до- кументам, взятим з державних архівів, і вони мають, як говорять пра- вознавці, повну правомірність. Так робили Йохан андреус, хостен сій, Панормітаній, архідіакон та всі інші тлумачі канонічного права, зазна- чені в розділі Cum causam “Про дослідження”, в розділі Ad audientiam “Про рекомендації”, а також у розділі Pervenit, 30, quaest. 1. відповідно до цього діяли Бартоло, Балдус, олександр, джейсон, Кастренсіс та інші тлумачі цивільного права в усьому світі в оригіналі ad haec, в Кодексі “Про надійність документів”. для того, щоб проти недоторканності та святості архівів не було вчи- нено гріха через зло, зроблене недобрими людьми, і те, що залишилося від державних документів, не загинуло через відсутність догляду або від зневаги, Юстиніан, найбільш далекоглядний з імператорів, наказав буду- вати архіви в окремих містах римської імперії. він писав іоанну, префек- ту преторіанців, ці слова: “нехай ваше високопреосвященство віддасть накази у всіх та кожній провінції, щоб була виділена громадська будівля, у цій будівлі магістрат (defensor) зберігатиме записи, вибираючи когось для опіки над ними таким чином, щоб вони залишалися неушкодженими і їх можна було швидко знайти тими, кому вони потрібні, і нехай будуть серед них архіви, а те, що було знехтуване в містах, буде виправлено”68. Так говорив імператор. з його слів зрозуміло, скажемо це мимохідь, що назва “Преосвященство”, якою урбан VIII, верховний понтифік все- ленської Церкви, нещодавно нагородив кардиналів, належала свого часу КласиКа архівознавчої думКи234 префектам преторіанців, звання яких було настільки високим, що Ев- навпій69 назвав його aporfhyron basiletan; тобто королівською владою без пурпурового кольору. Лестер К. Борн вашингтон, округ Колумбія 1 оскільки про Боніфаціо відомо дуже мало доведених фактів, список ви- користаних джерел не може не становити зацікавлення. Фактична інформація вступних приміток ґрунтується на цих працях, якщо не зазначено інше. 1. Bibliotheca Aprosiana… (Болонья, 1673), 502–512. Багато інформації про літературну діяльність, друзів, особистих ворогів тощо; містить посилання на першоджерела; немає даних про викладацьку та єпископську діяльність тощо. 2. Георг Кьоніг Bibliotheca vetus et nova… (альтдорф, 1678), 123; 8 рядків; деякі дати та деталі; деякі посилання на праці. 3. Фердінандо угеллі Italia sacra; sive, De episcopis Italiae… (венеція, 1720), V, 393. незначні дані про єпископську діяльність; епітафії. 4. Йоханн Фабріціус Historiae bibliothecae Fabricianae… (вольфенбют- тель, 1722), V, 498. Його джерела не описують життя Боніфаціо повністю. 5. джин П. ніцерон Mémoires pour server à l’histoire des homes illustrés… (Париж, 1731), XVI, 366–378. Повні дані, деяка літературна критика, список праць тощо. 6. даніель джордж моргоф Polyhistor… (видання 3-тє, любек, 1732), і, 244, 316, 317, 940, 1010. літературна критика. 7. Grosses vollständiges universal Lexicon aller Wissenschaften und Künste… (халле і лейпциг, 1733), IV, 618. значний об’єм інформації, список автори- тетних джерел. 8. Кр. Готтліб Йохер Allgemeines gelehrten-lexicon… (лейпциг, 1750), і, 1233. деякі дані, яких ми не знаходимо в інших джерелах; деяка інформація про якість праць, епітафії, основні риси характеру тощо. 9. давід Клемент Bibliothèque curieuse, ou catalogue raisonné de livres difficiles à trouver (Ганновер, 1754), V, 72–75. Багато інформації про рідкісний характер праць Боніфаціо; цитати з інших авторитетних книжкових джерел тощо. 10. Nouveau dictionnaire historique… (видання 7-ме, Париж, 1789), іі, 1831, 16 рядків. 11. Новий генеалогічний і бібліографічний словник (нове видання, допо- внене, лондон, 1798), іі, 458, 8½ рядків. взято дослівно з 10. 12. П’єр-луї Женгене Biographie universelle… (Париж, 1812), V, 117-120. одне з найкращих окремих джерел; не є вичерпним. 13. Dictionnaire historique et bibliographique (Париж, 1822), і, 289; 8 ряд- ків. 14. дж. с. Ерш і дж. Г. Грубер Allgemeine Encyclopädie der Wissenschaften und Künste… (лейпциг, 1823), XI, 390. здебільшого інформація про праці; уні- кальний перелік джерел, який не подано в жодній іншій книзі. 15. Encyclopedie catholique… (Париж, дата не вказана), іV, 44, 45. дослів- на копія джерела 14, окрім декількох випущених фраз. 16. дж. л. Блейк Загальний біографічний словник… (нью-Йорк, 1835), 139; 8 рядків. КласиКа архівознавчої думКи 235 17. вільям а’Бекетт Універсальна біографія... (лондон, 1836), і, 491; 11 рядків. 18. Biographie universelle… (Париж, 1848), іі, 101; менше однієї колонки. не підписано; очевидно, скорочений варіант джерела 12. 19. Г. дж. роуз Новий загальний біографічний словник (лондон, 1850), іV, 419; 12½ рядків. сім рядків присвячені походженню імені Боніфаціо! 20. а.К.марані, в Імперському словнику універсальної біографії (лондон, 1863), і, 670. окрім посилання на Клемента (у цитованому виданні), не міс- тить жодних даних, яких не подано у джерелі 12. 21. Pierers Universal-conversations-lexikon (лейпциг, 1875), ііі, 664; 17 рядків. 22. La grande encyclopedie (Париж, дата не вказана), Vіі, 300; 12 рядків, підписаних ініціалами G.L. 23. Enciclopedia universal ilustrada europeo-americana… (Барселона, дата не вказана), іх, 15; 13 рядків. 24. [ліппінкотт] Універсальний фонетичний словник біографії та міфоло- гії (Філадельфія, 1886), 427; менше 4½ рядків. Позиції 15-23 не містять жодної нової інформації. їх подано як доказ зникнення Боніфаціо з горизонту наукової думки. 2 за словами ніцерона (у цитованому виданні), однак на даний момент про нього жодної інформації немає. 3 У цитованому виданні 4 Його інавгураційна промова, опублікована окремим виданням, збе- реглася до наших днів: Oratorio cum inciperet jus civile in Gymnasio Veneto interpretari (венеція, 1632). 5 У цитованому виданні 6 У цитованому виданні: “Als sich aber solch Kollegium nach der Zeit wider zerschulg und vom Rath gar aufgehoben wurde…” 7 згідно з більшістю джерел, він народився у 1586 р., деякі джерела стверджують, що це був 1584 р. 8 угеллі (у цитованому виданні): “Бальдасар Боніфаціо-Корніані, доктор теології та канонічного і цивільного права, єпископ Капо д’істрія, граф, автор численних книг двома мовами. усе, що тлінне було, смиренно покоїться тут біляніг новонародженого спасителя та його непорочної матері. він прожив 74 роки та помер у 1659 році”. 9 Там же: Каноніки звели це для Бальдасара Боніфаціо, найкращого з єпископів, найкращого з письменників, який з глибини свого благочестя за- снував за власний кошт жертовник, зібрання каноніків і духовенства, забез- печував і збагачував ввірену йому церкву. 10 ризикуючи зробити погане ще гіршим, я склав цей недолугий вірш: Тут лежить Бальтазар, вчений, праведник, поет: часто робив він добрі справи; померши, покинув нас. 11 Перелік подано наприкінці другого видання Historia ludicra. Понад двадцять праць, як на італійській, так і на латинській мові, все ще неопублі- ковані та знаходяться у власності родини згідно з Женгене (у цитованому виданні) та іншими. 12 Difesa dell’ “Oratione” del sig. Gio.Bonifacio, … per trasporto in Rovigo del corpo di San Bellino, contra le ragion; del cavalier Battista Guarno, con le quail cerca d’impedirlo, di Pietr’ Antonio Salmone, … (Parigi, 1609). КласиКа архівознавчої думКи236 13 У цитованій праці, 1070. Щоб ознайомитися з іншими прикладами кри- тики поезії, перегляньте перелічені вище основні джерела, які суттєвим чином повторюють твердження моргофа, що “деякі твори є хорошими, а деякі – не- долугими, що властиво для імпровізованих непідготовлених праць”. 14 Клемент (у цитованому виданні) цитує Bibliotheca antiqua струвіуса (Йена, 1706), 444: “Це різностороння філологічна робота, в якій автор наво- дить чимало цитат і витягів, як серйозних, так і гумористичних, … однак без визначеного порядку”. Про цю різноманітність жанру двадцяти книг автора, які стали результатом його значної начитаності, ніцерон говорить (у цито- ваному виданні): “Il y a néanmoins beaucoup d’érudition, & il peut être utile à bien de Sçavans d’une certaine espese”. Про праці Боніфаціо загалом він гово- рить: “Bonifacio a beaucoup écrit, mais son stile est peu châtié, et quoiqu’il eût de l’érudition, il y a peu d’exactitude dans ses ouvrages”. 15 Incogniti (венеція) – одна з кількох професійних і наукових спілок, до яких належав Боніфаціо. серед інших: Olympici (верона), Humanistae (рим), Philarmonici і Solliciti. остання була заснована самим Боніфаціо у Тревізо. 16 De archivis liber singularis ad amplissimum senatorem Dominicum Molinum (Venetiis, 1632, apud J.P.Pinellum, typographum ducalem). Також знаходимо у дж. дж. мадера Syntagma scriptorium variorum de bibliothecis atque archivis (хелмштадт, 1666). друге видання, яким я користувався, має назву De bibliothecis atque archivis virorum clarissimorum libelli et commentationes (хел- мштадт, 1702). Також знаходимо у дж.Полені Utriusque thesauri antiquitatum… supplementa (венеція, 1737), і у Якоба венкера (який випустив декілька архів- них праць) Collecta archive at cancellariae jura. сенатор моліно, якому Боні- фаціо присвятив принаймні ще три роботи, окрім цієї, згідно з епітафією був людиною, що спрямовувала всі свої зусилля на збереження величі венеціан- ської республіки та сприяння розквіту літератури. Як і про Боніфаціо, тепер про нього не зустрічаємо жодної згадки. 17 деякі цитати (принаймні ті, що подані в другому виданні) є неточними. 18 Еуженіо Казанова в праці Archivistica (видання 2-ге, сієна, 1928), 378- 380, досліджуючи письменників сімнадцятого століття, спершу згадує Боні- фаціо, потім – альбертіно Барізоне (Commentarii de archivis antiquorum), по- тім – Фортунато ольмо, абата монте Касіно, який у 1647 р. написав статтю Direttorio et arte per intendere le pubbliche scritture: “certamente uno dei primi, se non il primo addirittura, trattato di archivistica e diplomatica. Quel’ opera rimase pero inedita”. 19 див. примітку 16. слова Боніфаціо, хоча й суттєво перебільшені, під- тверджують репутацію моліно. інші особи, згадані в цій статті, не удостоїли- ся окремої згадки. Прямі посилання ідентифіковані, де можливо. 20 Еунапіус Життя софістів: Кассіус лонгінус, ст.7 (ред. Буассвен). 21 в оригіналі слово написано грецькими літерами. 22 див. Паулі-віссова Real-encyclopädie, під рубрикою “архів”. 23 “C. ad audientiam de praecriptionibus”. не підтверджено. 24 Commentary on Virgil, Geo., 2.502. 25 див. Corpus glossariorum latinorum, V.168.6 26 Dig., 48.19.9.6. Юридичні джерела Боніфаціо ідентифікувати нелегко, наприклад, це джерело визначене в праці як “l. moris ff. de poenis”. 27 Juvenal, 2.7. 28 Життя софістів, 524. 29 Горацій Мистецтво поезії, 2.71.72. КласиКа архівознавчої думКи 237 30 “C. pervenit 30.q.1”; Annales ecclesiastici, 617 рік н.е., глава і. 31 “De iis qui ingred”. не підтверджено. 32 Migne, Patrologia Latina, 28.1433A. 33 “Conc. Afr., c.53”; згадується у Бароніуса (цитована праця), 402 рік н. е., глава LXV. 34 Бароніус, 402 рік н.е., глава LXV. 35 див. примітку 26. 36 “Lib. De carne Christi”; неправильне посилання, можливо, це має бути “П’ять книг у відповідь марціону”, Bk.V. 37 Єврейська війна, 2.17.6. 38 Єврейська античність, 1.2.70.71. 39 Timaeus, 22. 40 Histories, 2.43. 41 діоген лаертіус Життя відомих філософів, 1.2.; цифру подано як 48 863. 42 Помпоніус мела, 1.59, стверджує, що записано 13 000 століть. 43 діодорус сікулус, Бібліотека історії, 2.3.9, подає цифру 473 000. 44 On divination, 1.19.37; немає згадки про “публічні приміщення”. 45 Alexander ab Alexandro, Genialium dierum libri sex . . . , 5.3. 46 див. відповідні посилання в Pauly-Wissowa, Real-encyclopädie. 47 Пор. Corpus glossariorum latinorum, IV.20.51, V. 168.5. 48 наприклад, II маккавей, 2:13. 49 наприклад, I Ездра, 5:17 та 6:15 Есфір, 10:2. 50 авл Геллій, “Аттичні ночі”, 7.17.1,2. 51 Там же, 7.17.3. 52 “Hist. ind. occid. cpist. nuncup. ad Fra Castorium navig. vol. 3” невизна- чено. 53 Historia de las cosas . . . , 3.13. 54 Там же, 3.16, сказано, що п’ятсот років. 55 Там же, 3.1, сказано про віті та його прямих нащадків. 56 Критичне зауваження Боніфаціо прикрашене грою слів: Mendoza. . . . mendo (помилка) . . . mendacio (фальш). 57 Epist. 52 ad Pammachius.” невірне посилання; невизначено. 58 через те що Боніфаціо не використовує hic, is, ille у значенні озна ченого артикля “the,” зрозуміло, що він писав це есе на посаді свого архідіаконату. 59 невизначено; очевидно не знаходилася в таких збірках, як Ada ges Ераз- ма або а. Шотта, Adagia sive froverbia graecorum . . . (ант верпен, 1612). 60 Катулл, 14.18. 61 “Природнича історія”, 7.94. 62 Epistles, 2.1.114,115. 63 Dig., 1.2.2.21. 64 светоній, Життя дванадцяти цезарів: Юлій, 44. 65 Memorabilia, 3.1.7. згадане посилання “Bk. a.” 66 Dig., 11.7.2. 67 Там же, 11.7.36. 68 “De defensorib. civ. et iudicare coll. 3.” невизначено; подібна думка зна- ходиться в Cod., 1.55.9. 69 Життя софістів. Прохересій, стор. 490 (редактор дідо).

Бальдасар Боніфаціо та його стаття De archivis

Репозитарії

Схожі ресурси