Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр.
На базі документів з фонду ЦК Компартії України, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України, аналізуються питання, що розглядалися на з’їздах і пленумах ЦК К П(б)У впродовж 1944–1953 рр. і стосувалися західних областей Української РСР....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30894 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. / А.М. Іщенко // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 108-122. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-30894 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-308942012-02-18T12:12:41Z Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. Іщенко, А.М. Огляди джерел та документальні нариси На базі документів з фонду ЦК Компартії України, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України, аналізуються питання, що розглядалися на з’їздах і пленумах ЦК К П(б)У впродовж 1944–1953 рр. і стосувалися західних областей Української РСР. На основании документов из фонда ЦК Компартии Украины, которые хранятся в Центральном государственном архиве общественных объединений Украины, анализируются вопросы, которые рассматривались на съездах и пленумах ЦК К П(б)У на протяжении 1944–1953 гг. и касались западных областей Украинской ССР. There is analyzed the questions on Western regions of Ukraine discussed on congresses and plenums of Central Committee of Communist Party during 1944– 1953 on the basis of documents of Central Committee of Communist Party fond, stored in Central State Archives of Public Organizations of Ukraine. 2011 Article Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. / А.М. Іщенко // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 108-122. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30894 [930.253:94](477.8)"1944/1953" uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси |
| spellingShingle |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Іщенко, А.М. Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. Архіви України |
| description |
На базі документів з фонду ЦК Компартії України, які зберігаються у
Центральному державному архіві громадських об’єднань України, аналізуються питання, що розглядалися на з’їздах і пленумах ЦК К П(б)У впродовж
1944–1953 рр. і стосувалися західних областей Української РСР. |
| format |
Article |
| author |
Іщенко, А.М. |
| author_facet |
Іщенко, А.М. |
| author_sort |
Іщенко, А.М. |
| title |
Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. |
| title_short |
Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. |
| title_full |
Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. |
| title_fullStr |
Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. |
| title_full_unstemmed |
Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. |
| title_sort |
західна україна у документах з’їздів та пленумів цк кп(б)у: 1944–1953 рр. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30894 |
| citation_txt |
Західна Україна у документах з’їздів та пленумів ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр. / А.М. Іщенко // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 108-122. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT íŝenkoam zahídnaukraínaudokumentahzízdívtaplenumívckkpbu19441953rr |
| first_indexed |
2025-07-03T07:48:06Z |
| last_indexed |
2025-07-03T07:48:06Z |
| _version_ |
1836611154394218496 |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси108
УДК [930.253:94](477.8)"1944/1953"
А. М. ІЩЕНКО*
ЗАХІДНА УКРАЇНА У ДОКУМЕНТАХ З’ЇЗДІВ
ТА ПЛЕНУМІВ ЦК КП(б)У: 1944–1953 рр.
на базі документів з фонду Цк компартії україни, які зберігаються у
Центральному державному архіві громадських об’єднань україни, аналізу-
ються питання, що розглядалися на з’їздах і пленумах Цк кП(б)у впродовж
1944–1953 рр. і стосувалися західних областей української рср.
Ключові слова: Західна україна; з’їзди; пленуми; партійні органи.
Після звільнення у 1944 р. Західної україни від нацистської окупа-
ції, Цк кП(б)у та раднарком урср прагнули якнайшвидше реалізува-
ти в цьому регіоні програму: радянізація – індустріалізація – колекти-
візація і культурна революція.
Втілення в життя цієї програми в найстисліші терміни вимагало
від керівництва компартії урср застосовувати й “силові” методи: ка-
ральні операції проти членів оун і уПа, репресії та вислання учас-
ників націоналістичного підпілля, духовенства угкЦ, куркулів-одина-
ків, примусове “заганяння” селян в колгоспи, відбирання домашньої
худоби та майна в колгоспний фонд, боротьба з “куркульством” та ін.
така практика спричиняла негативні наслідки у різних сферах життя
регіону, які контрастували з досягнутими успіхами, зокрема у розви-
тку нафтогазовидобувної галузі, ліквідації неписьменності, розбудові
мережі навчальних закладів тощо. Під час проведення індустріалізації
гальмувався розвиток підприємств харчової та легкої промисловості,
які виробляли товари першої необхідності для населення, соціалістичні
перетворення сільського господарства здійснювалися із застосуванням
примусу, успіхи на освітянській ниві супроводжувалися русифікацією,
що не могло не викликати невдоволення й опору з боку місцевого на-
селення, отже й боротьбу проти нього.
у радянській історіографії згадані неоднозначні, складні процеси
не отримали належного висвітлення: деякі факти навмисно перекручу-
валися або замовчувалися, щоб не дискредитувати політику компартії
україни та уряду урср. не сприяла об’єктивному дослідженню історії
західноукраїнського регіону в 1944–1953 рр. й обмеженість джерельної
бази: чимало архівних документів були недоступними для істориків.
сьогодні така “недовивченість” викликає гострі дискусії та протисто-
© а. м. іщенко, 2011
* Іщенко Анатолій Миколайович – провідний спеціаліст відділу забез-
печення збереженості та обліку документів Центрального державного архіву
громадських об’єднань україни.
огляди джерел та документальні нариси 109
яння між різними політичними силами. тому західноукраїнська тема-
тика післявоєнного часу не втрачає актуальності.
серед багатьох історичних джерел, що висвітлюють події на захід-
ноукраїнських землях у 1940–1950-х рр., важливе місце посідають до-
кументи партійних органів, які в джерелознавчому аспекті недостатньо
досліджені.
історико-партійне джерелознавство почало розвиватися під час
формування джерелознавства ленінських праць. Ця робота диктувалася
як необхідністю опанування ленінської ідейно-теоретичної спадщини
історико-партійною наукою, так і підготовкою спочатку першого, а по-
тім другого і третього видань творів В. леніна. При підготовці до пу-
блікацій ленінських творів виникало багато складних джерелознавчих
проблем, які успішно вирішувалися. також велика джерелознавча ро-
бота була проведена інститутом історії партії та жовтневої революції в
україні при Цк кП(б)у (істпарт) в 1920 – на початку 1930-х років при
підготовці до видання серії протоколів і стенографічних звітів партій-
них з’їздів та конференцій. однак надалі, аж до середини 1950-х рр.,
спеціальні джерелознавчі історико-партійні праці майже не видавали-
ся і питання про самостійну розробку джерелознавства історії партії
не ставилося. Цьому “сприяло” й вилучення в ті роки з ужитку низки
джерел, зниження інтересу або й ігнорування істориками документів в
багатьох роботах. тон такому зневажливому ставленню “к бумажным
документам” 1 задавав відомий лист Й. сталіна до редакції журналу
“Пролетарская революция” “о некоторых вопросах истории больше-
визма” (1931 р.). джерелознавча робота в галузі історії кПрс в ці роки
носила переважно прикладний характер. Вона проводилася у зв’язку зі
збиранням і підготовкою до публікацій творів к. маркса, Ф. енгельса,
В. леніна. Зниження темпів розробок історико-партійних джерелознав-
чих проблем негативно вплинуло на науковий рівень досліджень, як з
історії кПрс, так і в інших галузях науки.
інтерес до проблем джерелознавства історії кПрс відновився після
ХХ з’їзду Цк кПрс. Цьому сприяло загальне становище на історично-
му “фронті”, зокрема публікація джерел, яка розпочалася у зв’язку з
50-річчям першої російської революції та викриттям культу особи ста-
ліна. у статті і. смирнова в журналі “Вопросы истории” (№ 4 1956)
не лише зверталась увага на необхідність розвитку джерелознавства
історії кПрс, як однієї з найбільш занедбаних ділянок науки, але й
окреслювалися завдання й шляхи його розробки.
Вагомий внесок у теорію джерелознавства, методику й методоло-
гію дослідження джерел, аналіз окремих їх видів зробили українські
вчені. у 1989 р. у москві було видано книгу відомого українського
історика-джерелознавця м. я. Варшавчика “источниковедение исто-
рии кПсс”. у цій роботі всі джерела з історії кПрс розділено на де-
огляди джерел та документальні нариси110
сять груп, однією з яких є документи партійних органів і партійних
організацій. саме ці документи є основою наукового вивчення історії
кПрс, оскільки вони утворилися “…в процесі діяльності самої пар-
тії”… документи партійних органів і партійних організацій – різні за
походженням, призначенням, формою, що вимагає, наголошує м. я.
Варшавчик, диференційованого підходу до їх вивчення, і з цією метою
пропонує внутрішню класифікацію в рамках єдиної групи джерел. а
саме: програми й статути партії, матеріали загальнопартійних з’їздів і
конференцій, документи центральних керівних органів партії, докумен-
ти місцевих партійних органів і організацій2.
З’їзди і пленуми були найвищими інституціями з вироблення стра-
тегічних, тактичних і організаційних завдань партії, в тому числі й сто-
совно Західної україни, що потім реалізовувалися місцевими органами
влади. документи з’їздів і пленумів є джерелом для вивчення політико-
державних, господарських і культурних процесів, які відбувалися в За-
хідній україні у перше повоєнне десятиліття. тому предметом нашого
дослідження обрано групу документів, що відклалася в процесі діяль-
ності з’їздів і пленумів Цк кП(б)у. Ці важливі джерела зберігаються
у фонді Цк кП(б)у в Центральному державному архіві громадських
об’єднань україни (колишній архів Цк компартії україни).
За радянських часів резолюції та постанови з’їздів і пленумів
Цк кП(б)у, опубліковані в низці збірників документів та матеріалів,
були надто заідеологізовані й не завжди реально відображали події, в
тому числі й у Західній україні в 40–50-х рр. ХХ ст.3 деякі резолюції
і постанови з’їздів та пленумів з ідеологічних причин публікувалися
не повністю або зовсім не публікувалися, а доступ до них був обме-
жений. деякі документи навмисно вилучалися через ті ж ідеологічні
причини. Прикладом є пленум Цк кПу, який відбувався 2–4 червня
1953 р., і розглядав питання “Про постанову Цк кПрс від 26 травня
1953 р. “Питання західних областей української рср і доповідну за-
писку тов. л. П. Берія до Президії Цк кПрс” 4. Безперечно, в першому
варіанті згадана записка додавалася до тексту. але 26 червня 1953 р.
л. Берія був заарештований під час засідання Президії Цк кПрс як ан-
типартійний і антидержавний злочинець, а 2–7 липня 1953 р. на плену-
мі Цк кПрс виключений з лав кПрс і виведений зі складу Політбюро
Цк кПрс. Ці події спонукали до скликання у серпні 1953 р. пленуму
Цк кПу, на якому було прийнято постанову про вилучення з тексту
постанови пленуму Цк кПу від 4 червня 1953 р. всіх посилань на до-
повідну записку л. Берії до Президії Цк кПрс5.
у 1991 р. у збірнику документів “комуністична партія україни:
з’їзди і конференції” вперше за багато років було зроблено спробу на-
дати найповнішу інформацію про рішення вищих органів компартії
україни без вилучень і замовчувань6.
огляди джерел та документальні нариси 111
отже, можна зробити висновок, що у джерелознавчому аспекті
комплекс матеріалів з’їздів та пленумів Цк кП(б)у – кПу майже не
досліджений.
упродовж 1944–1953 рр. було проведено два з’їзди кП(б)у – ХVі
(1949 р.) і ХVіі (1952 р.) та 38 пленумів, на тридцяти з яких розглядали
питання, пов’язані із Західною україною. Це свідчить про те, що цьому
регіону в повоєнний період приділялася велика увага.
головними документами цих органів є резолюції та постанови, які
ухвалювалися після обговорення і розгляду відповідних проектів по-
станов, різноманітних довідок та інших супровідних матеріалів з кон-
кретного питання. до складу цієї групи джерел належать також ще такі
види документів, як протоколи засідань, стенограми, виступи, доповіді
секретарів Цк, обкомів кП(б)у та інших партійно-посадових осіб.
В архіві збереглися перші, другі й треті примірники резолюцій,
постанов та стенограм з’їздів і пленумів Цк кП(б)у, варіанти резо-
люцій, постанов і доповідей з правками партійно-державних діячів та
матеріали інформаційного характеру. Більшість документів написані
по-російськи.
резолюції та постанови з’їздів і пленумів Цк кП(б)у обов’язково
мали констатуючу і постановляючу частини. Це документи прямої
дії. на з’їздах і пленумах Цк кП(б)у ухвалювалися рішення на ви-
конання постанов Цк ВкП (б), ради міністрів срср, проектів рішень
Цк ВкП (б) тощо. до травня 1946 р. ухвалювались резолюції пленумів,
а з серпня 1946 р. – постанови.
можна виділити такі тематичні групи питань, що розглядалися на
з’їздах і пленумах Цк кП(б)у, і стосувалися західноукраїнських земель:
робота партійних, радянських, комсомольських органів та організацій
(організаційно-партійна робота); управління народним господарством
(промисловість, сільське господарство тощо); розвиток культури, на-
уки, освіти.
на ХVі і ХVіі з’їздах кП(б) у стосовно Західної україни розгляда-
лися питання сільського господарства – двічі (колективізація, боротьба
з куркульством та ін.); боротьба з українськими націоналістами –двічі.
спеціально обговорювалися питання про недоліки в роботі Цк кП(б)
у, обкомів, міськкомів і райкомів партії у західноукраїнських областях,
зокрема в ідеологічній роботі, літературі, мистецтві7.
на пленумах обговорювалися питання про роботу партійних, ра-
дянських, комсомольських та інших органів – близько 20 разів, сіль-
ське господарство – більше 10 разів, і лише на декількох пленумах роз-
глядалися питання про стан культури, науки й освіти, промисловості та
обслуговування населення.
до першої, визначеної нами групи джерел, належать документи,
котрі висвітлювали роль партійних, радянських та інших органів у со-
огляди джерел та документальні нариси112
ціалістичних перетвореннях на Західній україні, зокрема сільського
господарства. ХVI з’їзд кП(б)у визначив, що головне завдання партій-
них організацій полягало в тому, щоб забезпечити організаційно-гос-
подарське зміцнення колгоспів, а ХVіі з’їзд кП(б)у зазначав, що вели-
кою перемогою парторганізації республіки було завершення суцільної
колективізації в Західній україні8.
Пленуми Цк кП(б)у зобов’язували партійні, радянські й земельні
органи західних областей урср надавати допомогу земельним орга-
нізаціям на місцях і селянам у збиранні врожаю, земельним товари-
ствам – у створенні ковалень, зерноочисних і протруювальних пунктів
для обслуговування селянських господарств тощо. мінторгівлі урср,
укрторг, Плодоовочтрест та укоопспілка зобов’язувалися забезпечити
безперебійну доставку овочів та іншої сільськогосподарської продук-
ції споживачам. обкомам кП(б)у і облвиконкомам західних областей
давалися вказівки забезпечити виконання урядового завдання щодо за-
готівлі та вивезення лісу для потреб колгоспного і тваринницького бу-
дівництва.
оскільки обласні ради депутатів трудящих, земельні органи і нар-
комзем урср зволікли з виконанням рішення рнк урср і Цк кП(б)у
від 24 березня 1941 р. про відновлення землекористування в західних
областях україни, “по-справжньому” не контролювали здійснення за-
ходів із повернення землі селянам і не організували необхідного об-
ліку та розподілу земельних угідь, обкоми і райкоми кП(б)у, облви-
конкоми і райвиконкоми, мінсільгосп урср і його органи на місцях
зобов’язувалися вжити заходів до прискорення видачі державних актів
на вічне користування землею колгоспам західних областей урср, вра-
ховуючи, що це є “важливою господарсько-політичною справою”9.
також пленуми Цк кП(б)у зобов’язували партійні обкоми, окруж-
коми і райкоми, облвиконкоми, окрвиконкоми і райвиконкоми та по-
літвідділи мтс західних областей звернути особливу увагу на підбір,
розстановку і виховання керівних колгоспних кадрів.
недоліки в роботі партійно-державних та інших органів, недо-
статнє керівництво з боку Цк компартії україни призвели до того, що
серед значної частини населення західних областей україни існувало
невдоволення не лише політичними і культурними, а й господарськи-
ми заходами, які проводилися на місцях 10. на червневому пленумі Цк
кПу 1953 р. зазначалось, що в керівництві сільським господарством
західних областей з боку Бюро Цк кПу, ради міністрів урср і місце-
вих партійних, радянських і сільськогосподарських органів допущені
серйозні помилки. Бюро Цк кПу і рада міністрів урср глибоко не
аналізували стан сільського господарства і не вирішували корінних пи-
тань його розвитку, окремі галузі сільського господарства в багатьох
районах і колгоспах західних областей розвивалися без урахування міс-
огляди джерел та документальні нариси 113
цевих особливостей. не вживалися ефективні заходи щодо організацій-
но-господарського зміцнення колгоспів, які одержували низькі прибут-
ки, що в свою чергу знижувало матеріальний добробут колгоспників.
При цьому податкова політика на селі здійснювалася неправильно, без
урахування економічного стану колгоспів і сільського населення. та-
кож зазначалося, що партійні організації недостатньо організовували
селян на боротьбу з куркульством. наголошувалося, що для успішного
подальшого розвитку сільського господарства необхідно ширше впро-
ваджувати досвід східних областей україни і передових колгоспів За-
хідної україни.
Багато трудящих західних областей, як про це свідчать числен-
ні факти, висловлювали невдоволення діями місцевих органів влади.
мали місце сигнали про незадовільне ведення господарства в багатьох
колгоспах і на підприємствах, факти грубого зневажання прав грома-
дян, адміністрування, безчинства і беззаконня з боку окремих праців-
ників у ставленні до західноукраїнського населення. Бюро Цк компар-
тії україни, рада міністрів урср, партійні і радянські органи західних
областей не завжди робили з цих фактів відповідні політичні висно-
вки, слабо боролися за зміцнення радянського правопорядку і суворого
впровадження соціалістичної законності. у зв’язку з цим пленумами
Цк було прийнято низку постанов, у яких вимагалося негайне усунен-
ня всіх недоліків.
лютнево-березневий пленум Цк кП(б)у 1948 р. відзначав незадо-
вільну внутріпартійну роботу районних і міських парторганізацій, зо-
крема дрогобицької області11. серйозним недоліком у роботі Волин-
ського, станіславського і Чернівецького обкомів, міськкомів і райкомів
кП(б)у пленум назвав недостатню увагу до діяльності місцевих рад
депутатів трудящих, активізації роботи депутатів і місцевого активу.
Пленум Цк кП(б)у звернув увагу і на те, що в багатьох селах дрого-
бицької області не створено комсомольських організацій, незадовільно
ведеться політико-виховна робота серед комсомольців і взагалі серед
молоді та членів профспілок. Про недоліки в роботі серед молоді йшло-
ся й на червневому 1953 р. Пленумі Цк кПу. констатувалося, що Цк
лксму не виявляв активності в організації політичної роботи серед
молоді західних областей україни, не забезпечував зростання рядів
комсомольських організацій, не пропагував переваг соціалістичного
ладу, зокрема широких можливостей для отримання молоддю освіти і
здобуття будь-якої спеціальності.
неабияке місце в діяльності партійно-радянських органів посідала
кадрова політика, в якій теж було не все гаразд. Червневий пленум Цк
кП україни 1953 р. вважав, що Бюро Цк кПу, рада міністрів урср
і обкоми партії західних областей протягом останніх років не приділя-
ли належної уваги створенню кадрового резерву керівного партійного
огляди джерел та документальні нариси114
і радянського активу з місцевого населення. Бюро Цк кПу і рада мі-
ністрів урср не ставили перед керівними партійними, радянськими,
комсомольськими та іншими працівниками, надісланими в свій час для
роботи в західні області, як одного з найважливіших завдань – вихо-
вання і “сміливого” висування представників місцевого населення на
керівні пости в усіх ланках партійної, радянської, комсомольської, на-
укової, культурно-освітньої та іншої роботи.
Це призвело до того, що майже всі керівні посади в партійних і ра-
дянських органах західних областей урср обіймали працівники, відря-
джені зі східних областей урср, а також з інших республік радянського
союзу. За статистичними даними національного складу керівників пар-
тійних і радянських органів західних областей урср в перше повоєнне
десятиріччя, наприклад, серед усієї номенклатури львівської області за
станом на травень 1945 р. 27,7 % становили росіяни. із їх загальної
кількості на партійні органи припадало 15 %, на комсомольські – 13 %,
радянські – 8 %, а на правоохоронні – 25 %12. Зауважимо, що тенденція
до концентрації росіян саме в каральному апараті зберігалася протягом
усього часу. особливо це помітно було на рівні районів. так, серед
начальників райвідділів нкВс і нкдБ українці ніколи не були в біль-
шості, в кращому випадку становили половину штатних працівників.
у січні 1951 р. у партійних комітетах львівської області різних рівнів
на керівних посадах налічувалося вже 53,7 % представників російської
національності13. Є підстави вважати, що існували своєрідні квоти на
посади. скажімо, посади голів виконкомів усіх рівнів вважалися пере-
важно “українськими”. у дрогобицькій області за період 1944–1950 рр.
серед голів виконкомів був лише один росіянин і ще двоє очолювали
сільради. Зате в партійних комітетах, насамперед районних ланок, се-
ред трьох перших осіб був представник російської національності, най-
частіше на посаді другого секретаря. росіяни, зазвичай, очолювали в
парторганах відділи, що займалися організаційною, адміністративною
роботою, керівництвом комсомольських і профспілкових організацій.
тобто ті структури, які спрямовували кадрову політику. у системі ра-
дянських установ кадри російської національності з рік у рік перева-
жали серед керівників фінансових і торгових відділів, а також установ
держбанку. Багато росіян очолювали первинні партійні організації,
відділи кадрів великих підприємств тощо, хоча серед прибулих керів-
ників російської національності було чимало людей як з недостатньою
освітою, так і з низькими моральними принципами. Показовою у цьому
сенсі була система правоохоронних органів. так, серед 15 начальників
райвідділів нкВс тернопільської області в середині 1945 р. 9 мали
нижчу освіту14. Повсюди допускалися порушення соціалістичної закон-
ності, про що свідчать доповідні записки, які надсилалися до Цк кП(б)
у, і прийняті з цих питань постанови Політбюро Цк кП(б)у.
огляди джерел та документальні нариси 115
Взагалі західноукраїнців на керівних посадах у партійно-радян-
ських і культурно-наукових установах було мало, про що свідчать ста-
тистичні дані. З 742 секретарів обкомів, міськкомів і райкомів партії
було лише 62 особи з місцевого населення, серед 599 відповідальних
працівників апарату обкомів партії місцевих – лише 22 особи. Відпо-
відальних працівників апарату міськкомів і райкомів партії – лише 285
осіб з місцевого населення15. серед голів, заступників голів і секретарів
виконкомів міських і районних рад депутатів трудящих місцеві україн-
ці складали 44 %, секретарів міськкомів і райкомів комсомолу – 46 %,
міських і районних прокурорів – 12 %, народних суддів – 40 %, завідую-
чих міськими і районними фінвідділами – 44 %, завідуючих районними
відділами сільського господарства – 16 %16. ігнорувалися регіональні
особливості й в організації підготовки керівних партійних, радянських
і господарських кадрів. так, у мережі партійних шкіл і курсів західних
областей навчалося 967 осіб, з них з місцевого населення лише 498
осіб. таке ж становище спостерігалося з висуванням місцевих кадрів
на керівні посади і в наукових, культурно-освітніх, адміністративних,
господарських та інших організаціях західних областей республіки.
Хибна практика недооцінки висування західних українців на відпо-
відальні посади викликала справедливе нарікання місцевого населення.
особливо хворобливо воно сприймало недовіру до західноукраїнської
інтелігенції, зокрема старшого покоління. у львові з 1718 професорів і
викладачів 12 вищих навчальних закладів до числа місцевої інтеліген-
ції належало лише 320 осіб, у складі директорів цих закладів не було
жодного, у числі 25 заступників директорів – лише один, а серед 42
деканів тільки 2 були західними українцями.
така ж помилкова політика спостерігалася і у підготовці учитель-
ських кадрів. на червневому пленумі Цк кПу 1953 р. відзначалося, що
Бюро Цк кПу, рада міністрів урср, місцеві партійні й радянські ор-
гани західних областей республіки погано керували підготовкою учи-
тельських кадрів. до того часу серед учителів шкіл вихідці з місцевого
населення становили ледь більше третини. Зазначалося, що Цк кПу
і обкоми партії західних областей не розуміли всієї важливості збере-
ження і використання кадрів західноукраїнської інтелігенції.
Важливе місце в діяльності партійно-радянських органів посідала
ідейно-агітаційна, політико-вихована робота. у перші повоєнні роки
у західних областях одним із пріоритетних напрямів цієї роботи було
роз’яснення засад радянського ладу. усіма засобами пропагувалося
і роз’яснювалось населенню, що своїми великими успіхами в госпо-
дарському, культурному та іншому будівництві український народ
зобов’язаний більшовицькій партії, т. сталіну, дружбі народів, своє-
му “старшому братові” – великому російському народу, що лише під
зіркою радянської влади україна перетворилась в квітучу індустріаль-
огляди джерел та документальні нариси116
но-колгоспну республіку. грудневий пленум Цк кПу 1952 р. вважав
одним із найважливіших завдань Президії і партійної організації ан
урср – “нещадне” викриття в наукових роботах ідеології українських
буржуазних націоналістів як агентів імперіалістичної буржуазії 17. Во-
линський, станіславський і Чернівецький обкоми кП(б)у силами пар-
тійно-радянського активу роз’яснювали серед населення звернення уря-
ду урср до учасників уПа і унра, видавали листівки, які викривали
“українсько-німецьких націоналістів”. однак, на пленумі зазначалося,
що партійні, радянські та комсомольські органи та організації не роз-
горнули повною мірою серед населення більшовицької агітації й гли-
бокого роз’яснення всіх заходів, що їх здійснювали партія і радянська
влада. Під час агітаційної роботи не використовувались патріотичні
листи фронтовиків, які були призвані до лав Червоної армії із західних
областей, та від населення, яке виїхало із західних областей на роботу
в східні регіони республіки. також відзначалося, що обкоми належно
не висвітлювали у своїй агітаційній роботі значення об’єднання укра-
їнських земель в єдиній українській радянській державі, повернення
радянською владою селянам землі, відновлення роботи шкіл, інститу-
тів та культурно-освітніх закладів. акцентувалося на першорядному
значенні викриття фашистської ідеології та “повного розгрому агенту-
ри фашизму – українсько-німецьких націоналістів”. Щоб посилити цю
роботу, відділу пропаганди і агітації Цк кП(б)у доручалося система-
тично розробляти і розсилати тези для доповідачів обкомів, міськ комів
і райкомів кП(б)у з питань історії україни, а також матеріали, які ви-
кривають антирадянську діяльність “українсько-німецьких націона-
лістів”.
Завдання – “посилити боротьбу на ідеологічному фронті за чисто-
ту марксистсько-ленінської теорії проти проявів буржуазно-націоналіс-
тичної ідеології, викривати у пресі й усних виступах прояви буржу-
азного націоналізму, піддавати критиці націоналістичні перекручення
історії україни м. грушевським та його школою” – було поставлено
перед Політбюро, оргбюро, обкомами, міськкомами, райкомами Цк
кП(б)у і первинними парторганізаціями ще серпневим пленум Цк
кП(б)у 1946 р.18. тоді ж приверталася увага до більш якісного підбору
агітаторів, критикувалися деякі парторганізації, особливо в станіслав-
ській, тернопільській, рівненській і дрогобицькій областях, які погано
проводили цю роботу. особливо наголошувалось на необхідності поси-
лення політико-виховної роботи у військах нкВс. Партійні організації
зобов’язувалися більше уваги приділяти й роботі серед жінок, залуча-
ти їх до активної участі в культурному і суспільному житті, сприяти
зміцненню роботи жіночих делегатських зборів, їх ролі в колгоспному
будівництві, громадському житті села. також зазначалося, що обкоми,
міськкоми і райкоми кП(б)у послабили роботу з марксистсько-ленін-
огляди джерел та документальні нариси 117
ського виховання інтелігенції, її залучення до участі в громадському
житті, культурно-освітній роботі.
Важлива роль у соціалістичних перетвореннях західноукраїнського
регіону відводилася засобам масової інформації та видавничій справі.
керівництво пресою і видавничою справою мало постійно перебува-
ти в полі зору партійних органів. Червневий 1953 р. Пленум Цк кПу
зобов’язував обкоми, міськкоми, райкоми і первинні партійні організа-
ції різко поліпшити керівництво пресою, підвищити організаційну роль
преси задля поліпшення політичної агітації і пропаганди, дієво вико-
ристовувати друковане слово в боротьбі з “ворогами народу”, добитися
підвищення ідейного змісту, грамотності й культури оформлення газет
і журналів. також пленум Цк кП(б)у вимагав від обкомів, міськкомів
і райкомів кП(б)у відновити видання районних газет у всіх районах і
усунути наявні недоліки в розподілі й доставці преси, поліпшити робо-
ту місцевих органів зв’язку.
специфічним напрямом діяльності партійно-радянських органів на
західноукраїнських землях у 1944-1953 рр. була боротьба з націона-
лістичним підпіллям. листопадовий пленум Цк кП(б)у 1944 р. звер-
тав увагу секретарів обкомів та райкомів кП(б)у західних областей
республіки на необхідність посилення боротьби з “націоналістичними
бандами”, спрямувавши удар насамперед на знищення керівних кадрів
і так званої “служби безпеки”. Пленум рекомендував гнучкіше і різно-
бічніше використовувати всі методи боротьби, створювати і зміцню-
вати з місцевого активу групи самооборони, посилювати конспірацію
при підготовці і проведенні операцій. Пленум Цк кП(б)у зобов’язував
Волинський, станіславський і Чернівецький обкоми кП(б)у сприяти
органам нкВс та нкдБ у знищенні “банд українсько-німецьких на-
ціоналістів”19. також Пленум Цк кП(б)у вимагав від усіх організацій
кП(б)у, від кожного комуніста взяти активну участь в агітації та про-
паганді з викриття ворожої діяльності націоналістів, в широкому залу-
ченні трудящих мас до боротьби з ними. Пізніше, у червні 1953 р., Пле-
нум Цк кПу зважив на те, що Цк і обкоми кПу західних областей до
цього часу не враховували того, що боротьбу з націоналістичним під-
піллям не можна вести лише шляхом масових репресій і чекістсько-вій-
ськових операцій, що безглузде застосування репресій викликає лише
невдоволення населення і завдає шкоди справі (протягом 1944–1952 рр.
у західних областях репресій зазнала велика кількість людей)20. у той
же час Пленум Цк кПу вимагав від Бюро Цк кПу, ради міністрів
урср: якнайшвидшої ліквідації “буржуазно-націоналістичного підпіл-
ля” в західних областях республіки; при здійсненні необхідних караль-
них заходів стосовно справжніх ворогів радянської влади не допускати
перекручень; піднести пильність; вжити всіх заходів до активізації міс-
цевого населення в боротьбі проти націоналістичного підпілля.
огляди джерел та документальні нариси118
Прорахунки в організаційно-партійній, ідеологічній, політико-ви-
ховній роботі позначалися на загальних результатах реалізації про-
грами соціалістичних перетворень, зокрема в галузях управління на-
родним господарством та розвитку культури, науки, освіти в західних
областях урср.
як вже зазначалося, на партійних з’їздах і пленумах Цк велика
увага приділялася сільському господарству. Першорядними тут були
питання проведення колективізації та ставлення радянської влади до
одноосібних господарств і “кулаків”. грудневий пленум Цк кП(б)у
1949 р. вважав, що в умовах західних областей головними завдання-
ми є: проведення подальшої роботи по колективізації бідняцько-серед-
няцьких селянських господарств на основі принципу добровільності;
орга нізаційно-господарське зміцнення колгоспів, особливо заново
ство рених21. на березневому пленумі Цк кП(б)у 1948 р. відзначалося,
що в За хідних, Закарпатській та ізмаїльській областях україни зроста-
ло прагнення селян-одноосібників вступити в колгоспи. З 2017 колгос-
пів, які були в цих областях у період з 1 серпня 1947 р. до 10 лютого
1948 р. організовано 1028 колгоспів, і це є свідченням того, що все кіль-
кість селян-одноосібників, які переконувалися в перевазі колгоспного
ладу, зростала22. Приверталася увага до допущених в цій роботі поми-
лок. Йшлося, наприклад, про те, що в багатьох колгоспах і радгоспах
рівненської області допускалося розкрадання суспільних земель, ху-
доби, продуктів, грошових ресурсів, порушення демократичних основ
управління колгоспами23. на партійних форумах Часто розглядалися й
конкретні господарські питання: перебіг посівних і збиральних компа-
ній, роботи мтс та земельних органів, облаштування пунктів прийо-
му продукції, зерносховищ, овочесховищ і кагатів, стан тваринництва.
обов’язковим елементом цих обговорень було виявлення недоліків і,
відповідно, мобілізація всіх причетних до їх усунення. Підбиваючи під-
сумки проведеної роботи, ХVII з’їзд кП(б)у зробив висновок: на осно-
ві суцільної колективізації ліквідовано куркульство, завдано нищівного
удару по недобитках українських буржуазних націоналістів24.
Значно менше приділялося уваги проблемам розвитку промисло-
вого виробництва та обслуговування населення, причому йшлося пере-
важно про критику. так, пленуми Цк кП(б)у відзначали незадовільну
організацію виробництва тари і тароматеріалів на підприємствах лісо-
вої промисловості – деяких деревообробних комбінатів, ліспромгоспів
станіславської і Волинської областей. надто незадовільно працювали
будівельні трести міністерства житлово-комунального будівництва
урср , в тому числі й у тернопільській області. як позитивний при-
клад наводився дрогобицький керамічний завод, який знову налагодив
і виробляв достатню кількість керамічних блоків. Планувалося органі-
огляди джерел та документальні нариси 119
зувати у львові виробництво будівельних деталей зі стружко-бетону,
необхідних для будівництва.
також зверталась увага на серйозні хиби в комунально-побутово-
му обслуговуванні населення. у деяких містах, особливо у львові й
дрогобичі, погано працював міський транспорт, допускалися перебої
з постачанням населенню води. околиці багатьох міст не були забез-
печені електроенергією. Погано працювали комунальні пральні, якість
прання білизни була низькою, тому населення мало користувалося їх
послугами. слабо була розвинена мережа перукарень на околицях міст,
у робітничих селищах і в сільській місцевості.
у колі питань, що обговорювалися на з’їздах компартії україни і
пленумах Цк у 1944–1953 рр., тематично виокремлюються розвиток
культури, освіти, науки у західноукраїнському регіоні. Вони обговорю-
валися як спеціально, так і у зв’язку із загальними питаннями ідеоло-
гічної, політико-виховної, кадрової роботи партії. так, при визначенні
основних напрямів розвитку культурно-освітньої галузі особливо наго-
лошувалася на таких завданнях, як викриття злочинств “українсько-ні-
мецьких націоналістів”, широкомасштабне доведення переваг соціаліс-
тичного суспільного ладу. Зокрема, на листопадовому пленумі 1951 р.
наголошувалося на тому, що українські націоналісти ведуть боротьбу
за відчуженість української культури від радянської, проти росіян вза-
галі, проти російської культури та її надбання – ленінізму 25.
грудневий пленум Цк кПу 1952 р. ухвалив рішення – показува-
ти перевагу соціалістичної ідеології перед буржуазною, зробити всю
ідеологічну роботу наступальною, войовничою, спрямувавши її на ви-
криття ідеології і політики українських буржуазних націоналістів. Під-
даючи серйозній критиці журнали “дніпро”, “Вітчизна”, “советская
украина”, “жовтень”, в яких часто публікувалися “ідейно порочні тво-
ри”, пленум вимагав посилити на сторінках видань викриття “реакцій-
ної, антинаціональної буржуазної ідеології”. Під час проведеної диску-
сії були засуджені ворожі марксизму погляди і теорії, що проявлялися
в науці, літературі й мистецтві. успіхи у соціалістичних перетвореннях
мали сприяти утвердженню комуністичної ідеології, викоріненню на-
ціональної ворожнечі та буржуазно-націоналістичної ідеології26.
Чимало уваги приділялося критиці в культурній галузі. критикува-
лися письменники (м. рильський, л. Первомайський та ін.), компози-
тори (жуковський), художники, архітектори, які “знаходились ще під
впливом буржуазно-націоналістичних ідей” і в своїх творах не відо-
бражали дружби народів, зокрема, українського і російського, а також
радянської україни – складової і невід’ємної частини срср. Приверта-
лася увага до недоліків в організації культурно-масової роботи на селі.
у Волинській, станіславській і Чернівецькій областях багато сільських
клубів, хат-читалень, червоних кутків не перетворено ще в центри
огляди джерел та документальні нариси120
культурної роботи на селі, в них не проводилась агітаційно-масова і
культурно-освітня робота. керівництво гуртками художньої самодіяль-
ності нерідко доручалося політично неблагонадійним, націоналістич-
ним елементам. а у дрогобицькій і тернопільській областях частину
приміщень культурно-освітніх закладів на селі віддали під зерносхови-
ща, квартири, чайні, магазини тощо27.
Червневий пленум Цк кПу 1953 р. звертав увагу на недоліки в
освіті, зокрема у викладанні дисциплін українською мовою. Вказува-
лось, що переважна більшість дисциплін викладалися російською мо-
вою. наприклад, у львівському торговельно-економічному інституті
всі 56 дисциплін викладалися російською мовою, а в лісотехнічному
інституті із 41 дисципліни українською мовою викладалися лише 4; у
політехнічному інституті із 412 викладачів українською мовою вели
заняття лише 15. така ж ситуація спостерігалася в державному універ-
ситеті ім. і. Франка, де із 295 викладачів лекції українською мовою
читали лише 49 осіб. аналогічне становище в педагогічному, сільсько-
господарському і поліграфічному інститутах м. львова.
у зв’язку з цим перед видавництвами ставилося завдання нарощу-
вати випуск підручників українською мовою для вищих і середніх уч-
бових закладів, збільшити видання українською мовою творів класиків
російської літератури та сучасної літератури братніх радянських респу-
блік, також випустити “історію української рср”, “історію української
літератури”, українсько-російський та російсько-український словники.
Партійні організації західних областей та народний комісарі-
ат освіти урср зобов’язувалися забезпечити повне охоплення дітей
шкільного віку навчанням, приділяти серйозну увагу створенню нор-
мальних умов для роботи шкіл і вчителів, видати для них необхідні
методичні посібники, враховуючи особливості викладання предметів у
школах західних областей. наркомат освіти урср, Цк лксму, обко-
ми і райкоми кП(б)у мали подбати про створення в кожному селі шко-
ли з ліквідації малописьменності й неписьменності, охопити навчанням
все неписьменне й малописьменне населення. для цієї роботи рекомен-
дувалося використовувати інтелігенцію села, найбільш підготовлених
комсомольців і безпартійних активістів. Враховуючи важливу роль пе-
дагогічних кадрів у соціалістичних перетвореннях західних областей
україни, вимагалося організувати широку мережу курсів підвищення
кваліфікації учителів без відриву від виробництва. також зауважува-
лось, що органи народної освіти на місцях не надавали достатню допо-
могу працівникам політосвітніх закладів, а також не вжили заходів до
підготовки й перепідготовки політосвітніх кадрів.
Працівники науки спрямовувались більш активно вести неприми-
ренну боротьбу проти українського буржуазного націоналізму. у нау-
кових працях піддавати глибокій критиці, “нещадно викривати” буржу-
огляди джерел та документальні нариси 121
азно-націоналістичних фальсифікаторів історії й культури українського
народу, будь-які спроби протаскування буржуазно-націоналістичних
поглядів.
таким чином, аналіз документів партійних з’їздів і пленумів Цк
кП(б)у-кПу за період 1944-1953 рр. дозволяє дійти висновку, що За-
хідній україні приділялася велика увага. коло питань, які піднімалися
на цих форумах, охоплювало різні напрями роботи у західноукраїн-
ському регіоні (організаційно-партійну, кадрову, ідеологічну, політико-
масову тощо), реалізацію програм з радянізації, індустріалізації, колек-
тивізації, культурної революції. документи засвідчують, що важливе
місце у цих процесах посідала боротьба з націоналістичним рухом і
національною ідеєю, і у ній використовувалися як ідеологічні, так і ка-
ральні методи.
не менша увага приділялася окремим питанням сільського госпо-
дарства, серед яких: проведення посівних і збиральних кампаній, збері-
гання та реалізації сільськогосподарської продукції, стан матеріально-
технічної бази. менше уваги – масово-політичній та агітаційній роботі,
і зовсім мало – культурі, науці та освіті, промисловості. тож бачимо,
щó найбільше “хвилювало” українське керівництво і які при цьому ви-
значалися пріоритети його діяльності.
розгляд будь-якого питання супроводжувався критичними заува-
женнями, визначенням недоліків у роботі. Часто для ліквідації допу-
щених прорахунків вимагалося більше уваги приділяти особливостям
регіону, враховуючи його специфіку.
документи партійних з’їздів і пленумів Цк кП(б)у-кПу з цієї про-
блеми неможливо розглядати без залучення великого масиву матеріа-
лів, які відклалися у ході діяльності як вищих, так і місцевих партійно-
державних органів влади урср. Вони містять детальнішу інформацію
про діяльність партійних і радянських органів влади, розвиток сіль-
ського господарства, промисловості, освіти, науки, культури та інших
галузей в Західній україні у повоєнний період.
1 Варшавчик М. А. источниковедение истории кПсс. – м.: Высшая
школа, 1989. – с. 7.
2 там само. – с. 81, 154.
3 комуністична партія україни в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій
і пленумів Цк: В 2-х т. / голова В. і. Юрчук. – т. 2: 1941–1976. – к.: Вид-во
політичної літератури україни, 1977. – 1022 с.
4 Центральний державний архів громадських об’єднань україни (далі –
Цдаго україни), ф. 1, оп. 1, спр. 1117, арк. 7.
5 там само, спр. 1157, арк. 5.
6 комуністична партія україни: з’їзди і конференції / голова Ф. м. рудич. –
к.: україна, 1991. – 478 с.
7 комуністична партія україни в резолюціях і рішеннях з’їздів, конфе-
ренцій і пленумів Цк: В 2-х т. / голова В. і. Юрчук. – т. 2: 1941–1976. – к.:
огляди джерел та документальні нариси122
Вид-во політичної літератури україни, 1977. – с. 245, 246, 258, 261, 262, 412,
413, 420, 421.
8 там само. – с. 261, 413
9 Цдаго україни, ф. 1, оп. 1, спр. 966, арк. 45.
10 там само, спр. 1117, арк. 7.
11 комуністична партія україни в резолюціях і рішеннях з’їздів, конфе-
ренцій і пленумів Цк: В 2-х т. / голова В. і. Юрчук. – т. 2: 1941–1976. – к.:
Вид-во політичної літератури україни, 1977. – с. 132.
12 там само. – с. 308.
13 Терлюк І. Залучення росіян у систему державного управління західних
областей україни в перше повоєнне десятиріччя // українська державність:
історія і сучасність: мат. наук. конф. січень 1993 р. – к., 1993. – с. 308.
14 там само.
15 Цдаго україни, ф. 1, оп. 1, спр. 1117, арк. 8.
16 там само, арк. 8–9.
17 там само, спр. 1091, арк. 22.
18 комуністична партія україни в резолюціях і рішеннях з’їздів, кон фе-
рен цій і пленумів Цк: В 2-х т. / голова В. і. Юрчук. – т. 2: 1941–1976. – к.:
Вид-во політичної літератури україни, 1977. – с. 162–163.
19 там само. – с. 82–83.
20 Цдаго україни, ф. 1, оп. 1, спр. 1117, арк. 10.
21 там само, спр. 890, арк. 23.
22 там само, спр. 766, арк. 35.
23 там само, спр. 913, арк. 59.
24 комуністична партія україни в резолюціях і рішеннях з’їздів, кон фе-
ренцій і пленумів Цк: В 2-х т. / голова В. і. Юрчук. – т. 2: 1941–1976. – к.:
Вид-во політичної літератури україни, 1977. – с. 413.
25 Цдаго україни, ф. 1, оп. 1, спр. 890, арк. 25–26.
26 там само, спр. 966, арк. 11.
27 комуністична партія україни в резолюціях і рішеннях з’їздів, конфе-
ренцій і пленумів Цк: В 2-х т. / голова В. і. Юрчук. – т. 2: 1941–1976. – к.:
Вид-во політичної літератури україни, 1977. – с. 304.
на основании документов из фонда Цк компартии украины, которые
хранятся в Центральном государственном архиве общественных объединений
украины, анализируются вопросы, которые рассматривались на съездах
и пленумах Цк кП(б)у на протяжении 1944–1953 гг. и касались западных
областей украинской сср.
Ключевые слова: Западная украина; съезды; пленумы; партийные ор-
ганы.
There is analyzed the questions on Western regions of Ukraine discussed on
congresses and plenums of Central Committee of Communist Party during 1944–
1953 on the basis of documents of Central Committee of Communist Party fond,
stored in Central State Archives of Public Organizations of Ukraine.
Keywords: Western Ukraine; congresses; plenums; Party organs.
|