Іронія в поезії Генріха Гейне

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Колосюк, І.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2009
Schriftenreihe:	Русская литература. Исследования
Schlagworte:	Актуальные проблемы изучения классической литературы
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31033
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Іронія в поезії Генріха Гейне / І.А. Колосюк // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31033
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-310332012-02-20T12:17:31Z Іронія в поезії Генріха Гейне Колосюк, І.А. Актуальные проблемы изучения классической литературы 2009 Article Іронія в поезії Генріха Гейне / І.А. Колосюк // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0092 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31033 uk Русская литература. Исследования Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуальные проблемы изучения классической литературы Актуальные проблемы изучения классической литературы
spellingShingle	Актуальные проблемы изучения классической литературы Актуальные проблемы изучения классической литературы Колосюк, І.А. Іронія в поезії Генріха Гейне Русская литература. Исследования
format	Article
author	Колосюк, І.А.
author_facet	Колосюк, І.А.
author_sort	Колосюк, І.А.
title	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_short	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_full	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_fullStr	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_full_unstemmed	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_sort	іронія в поезії генріха гейне
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Актуальные проблемы изучения классической литературы
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31033
citation_txt	Іронія в поезії Генріха Гейне / І.А. Колосюк // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Русская литература. Исследования
work_keys_str_mv	AT kolosûkía íroníâvpoezíígenríhagejne
first_indexed	2025-07-03T11:25:08Z
last_indexed	2025-07-03T11:25:08Z
_version_	1836624808425553920
fulltext	І.А. КОЛОСЮК (Кам’янець-Подільский) ІРОНІЯ В ПОЕЗІЇ ГЕНРІХА ГЕЙНЕ Іронія – це надзвичайно своєрідна і найхарактерніша риса стилю поезії Гейне; вона вносить думку і почуття поета, які хвилюють жит- тя, дух наступу і пошуку [3]. Іронія Гейне – явище історично-закономірне, а не примхлива гра поетичної фантазії, своє коріння вона бере глибоко з національного ґрунту. В іронії Гейне, як у фокусі, сконцентровані всі ідеологічні суперечності тієї епохи суспільного життя Німеччини [5, с. 136]. Іронія Гейне містить в собі всі суспільні суперечності не з метою їх гармонізації і примирення, вона, навпаки, оголює і загострює їх до кінця. У ній ведеться запекла боротьба між старим і новим, світлом і темрявою, розпачем і надією, сумнівами і вірою; у ній звучить скор- бота і тріумф, жалоба й радість, і над усіма цими почуттями і стана- ми в собі всі регістри людського голосу , що йде від серця, яке кохає і ненавидить. Саме цей підбадьорливий і натхненний сміх Гейне є запорукою того, що прогресивний гуманістичний початок життя врешті-решт візьме гору над силами темряви. У ранній романтичній поезії Гейне іронія стає носієм реалістич- ного елементу і виражає критичне ставлення поета до сучасної йому дійсності. Іронія Гейне така ж лірична, як лірика іронічна. Іронія і ліризм тут поєднані, так само як поєднані в творчості поета сатира і пафос. Ведучи мову про іронію Гейне, літературознавці, зазвичай, одра- зу ж звертаються до відомої кінцівки його ліричної мініатюри, і на- зивають цю кінцівку іронічною. Все це легко пояснюється. Адже в цій кінцівці найбільш випукло виступає поетична своєрідність, при- надна новизна віршів Гейне в перекладі. У ній начебто концентру- ється сміх [5, с. 139]. Проте, ця кінцівка сама по собі ще не є іронічною, вона – то жар- тівливо-лірична, то – гостроепіграматична. Іронія приходить лише в результаті взаємопроникнення епіграматизму і глибокого ліризму. 2 Іронією пройнята вся творчість Гейне. Для нього вона те ж саме, що Мефістофель для Фауста. І він міг би сказати про себе: «Іронізую – значить існую» [5, с. 139]. Але іронія Гейне є й конкретним ставленням поета до світу речей, до світу психологічних явищ і суспільних відносин, тобто – вона є своєрідним художнім світоглядом великого лірика, якоюсь мірою його поетичною критичною філософією. Зміст цієї статті коротко розкриває читачу шлях розвитку деяких характерних рис іронії в поезії Гейне, а також показує стосунок гей- нівської іронії до романтичної іронії, особливо їх відмінність. Гейнівська іронія як винятково яскрава художня особливість його лірики, має свій глибокий і закономірний розвиток. У перших віршованих циклах іронія ще не виступає в тій класич- ній зрілій формі, яку ми зустрічаємо в пізнішій ліриці. Але вже у ві- ршах циклу «Страждання юності» закладені основні ідейні ї художні передумови для її подальшого і повного розквіту. Зародок іронії Гейне – в його поетичних антитезах. Поетична ан- титеза займає значне місце у всій «Книзі пісень». Значущим є те, що нею розпочинається вже перше сновидіння з «Страждань юності». Поетична антитеза є вираженням роздвоєння емоцій; роздвоєння ще більше узагальнюється в цілій системі контрастних картин. Ці контрасти свідчать про внутрішню боротьбу суперечливих почуттів і про болісний сумнів в душі поета. Сумнів же складає ідейний зміст іронії в ранній ліриці Гейне. Розвиток внутрішніх політичних контрастів крокує поряд з за- глибленням сумніву в почуттях Гейне – і все це знаходить своє кла- сичне втілення в суспільному і глибоко психологічному образі «Лі- ричного інтермеццо». У контрастному пластичному образі ранніх віршів зароджується іронічна насмішка поета. І важливо вже завчасно підкреслити, що гейнівській іронії властиво буде саме матеріальне і пластичне. В іронії Гейне живуть і сумніви, і віра, і розчарування, і надія. Ця іронія сповнена життєвого натиску, вона веде до життєвої боротьби. Найяскравіше виступає ідейний зміст ранньої гейнівської іронії у вірші «Розмова на падерборзькій галявині». Тут під подихом гейнів- ської іронії лопають веселкові мильні бульбашки романтичних мрій, 3 але, з іншого боку, тут закладена ненависть поета до тупого, плазу- ючого життя філістера [5, с. 147]. Подвійний сумнів простежується в іронії Гейне. Вона як блискав- ка запалюється при зіткненні романтичної грози з життєвою прав- дою. У світлі іронії романтична мрія виступає лише як самоодурен- ня, а сучасна дійсність – як глибоко схована брехня. У Гейне іронія – це потужна зброя боротьби з сентиментальною мрійливістю. У наступній ліричній мініатюрі ця риса виступає особ- ливо виразно [2, с. 183]: Я нову співаю пісню, Наладнавши цитру дзвінко. Та старий – ще Соломонів – Текст у ній: «Гірка ти , жінко!» Що їй, жінці, щирість друга, Мужа віддане кохання! Мов полин, гірка любові Крапля в келиху остання. Значить, чисту правду каже Про гріха прокляття темне, Що на тебе змій накликав, Древня книга недаремно? Змій на череві плазує По усіх кущах і нині, Й ти спокусливе прихильне Слухаєш його шипіння. Ах, як холодно і хмурно! Сонце круки чорнкрилі Облягли. Кохання й радість Довго спатимуть в могилі. Іронія виникає тут з самої фольклорної будови вірша в перепле- тенні смішного і чуттєвого. Гейне невипадкового ставить фольклорну формулу на службу іронії. Необхідно мати на увазі, що фольклорний зворот, який по- 4 вторюється, за своєю природою має більшу силу навіювання; він вводить нашу уяву в конкретне і стійке річище. За допомогою фольклорної формули Гейне навмисне примушує нас зжитися з певним устроєм почуттів до тієї міри, що навіть тоді, коли поет здійснює різкий перехід до зовсім протилежного за своїм змістом світу емоцій, зненацька перекидаючи нас із втоптаної колії думок, ми, в якийсь момент за рахунок інерції, все ще продовжуємо перебувати в атмосфері старих почуттів. Отже, хоча іронічна кінцівка, по суті, підготована всім шляхом розвитку художнього змісту вірша, вона все ж таки застає нас зненацька; пробудження від романтичних снів дається як акт миттєвий, тим різкіше і повніше відчувається повернення до дійсності. В епіграматичній кінцівці особливо яскраво проявляється майстерність Гейне – правдивого психолога; у ній Гейне – реаліст говорить Гейне-романтику «правду сміючись» [5, с. 146]. В іронії Гейне бачив специфічну художню особливість, найбільш характерну для німецької реалістичної літератури; він чудово розу- мів її історичну обумовленість, прагнув глибше пізнати її соціально- політичний характер, розкрити її ідейну суть, її суспільне коріння. Вже в 1833 році, розповідаючи про значення іронії, він підкреслює, що і в наш час вона відіграє важливу роль в німецькій літературі. Значущим є те, що для підтвердження своєї думки Гейне посилаєть- ся на творчість великого національного поета Німеччини – Гете, в якому він завжди вбачав «великого вчителя» правди в мистецтві [5, с. 146]. В іронії йому вчувається прихований протест, вона в розумінні Гейне – є сама життєва правда, котра змушена вбиратися в одяг бла- зня, це сама істина, яка за необхідності грає трагічну вдавану роль. Гейне пояснює необхідність існування прихованої іронії в німе- цькій літературі пригніченим політичним становищем Німеччини, відсутністю свободи думки, слова, друку. Зрозуміло, чому Гейне по- чинаючи свій творчий шлях в роки реакції, у своїх «Стражданнях юності» звертається головним чином до прихованої іронії. Важкий і суперечливий шлях розвитку поетичного стилю Гейне аж до початку 40-х років веде від прихованої іронії до саркастичної іронії, сповне- ної жагучим, бойовим, критичним змістом. 5 Поету вдалося стати справжнім новатором в галузі створення во- йовничої реалістичної іронії тому, що він радісно і довірливо загли- бився в джерело німецької народної пісні; в її задушевній мелодії, її здоровому сміхові він вловив і голос протесту народу проти своїх гнобителів, і «барабанний стук» «німецького гніву», і свист німець- кої насмішки, і знущання над біднотою знаттю, попами, і самим Бо- гом; народна пісня говорила серцю поета про найпотаємніші мрії і покаяння; про самі сокровенні почуття і волелюбні прагнення прос- тої людини. Саме незадоволена плебейська насмішка знайшла своє високе ху- дожнє втілення в іронічному стилі Гейне, саме вона своїм соціаль- ним змістом, своєю народною оцінкою, своєю бадьорою і діяльною силою вже в надрах революційного романтизму Гейне щедро піджи- влювала його реалізм і на весь голос зазвучала в саркастичній іронії поета. Іронія стає самозахистом Гейне. Він очищає душу від сміття і бруду, він заперечує мораль великосвітського і бюргерського суспі- льства. Шлях гейнівської іронії – від сумнівів до критичного викриття і войовничого заперечення. У «Ліричному інтермеццо» трагічна іро- нія живе в роздвоєній емоції, з почуттями, що звучать як лірично- психологічні парадокси. Найсміливіші поетичні парадокси головним чином стосуються до кохання поета і коханої. Їй він робить такі зі- знання [2, с. 70]: А скажеш: «Я тебе люблю!» – Тоді я гірко сльози ллю. (Переклад Д. Павличко) Тебе до болі обнявши, я Від туги кохання загину! (Переклад Л. Первомайського) На такому поетичному парадоксі Гейне інколи будує цілий вірш. Так, мініатюра 13-та «Ліричного інтермецо» суцільно побудована на психологічних контрастах. Між першою частиною цього вірша «Ці- луй мене і не клянись...» і другою – «Клянись, кохана моя!» прихо- вана глибока іронія, яка загострюється і наче проявляється епіграма- 6 тичною кінцівкою: «Я вірю вірності твоїй, навіки і багато днів» [2, с. 73]. Епіграматична кінцівка ще вдаліше вдало проявляє іронію Гейне. Ця кінцівка є концентратом іронії, зростанням і накопиченням сміху. В цій кінцівці іронія стає пластичною, матеріальною, що особливо властиво віршам «Повернення на батьківщину». Вже в «Ліричному інтермецо» неважко помітити, що Гейне також здатен пронести одне єдине почуття до кінця, не торкаючись іронічного настрою. Але й нерідко зустрічаються у нього вірші, які від початку до кінця прони- зані гостроепіграматичним сміхом. Часто ліричні й епіграматичні вірші взаємно впливають один на одного і відбувається змішування ліризму й епіграматизму. Лірич- ний вірш починає звучати іронічно, епіграматичний – забарвлюється в серйозні ліричні відтінки. У поєднанні ліричного й епіграматичного і реалізується іронія Гейне. У «Ліричному інтермецо», де суб`єктивні емоції поета найбільш загострені, зміст іронії переповнений трагічними сумнівами. Іронія перебуває у соціально-психологічному контексті і має лірико- елегійний характер [3]. У своєму іронічному стилі Гейне вбачав не тільки найвищий ху- дожній засіб правдивого відображення складних суперечностей су- часної йому німецької дійсності, але і найдієвішої, за умов тих часів, зброї для боротьби з нею. «Іронія – головний герой трагедії» [5, с. 155] – цей афоризм поета у всій своїй парадоксальності є глибоким вираженням критичного єства іронічного методу Гейне, влучним визначенням серйозного і пристрасного ідейного змісту його сміху. Уже в «Поверненні на батьківщину» і в «Північному морі» ви- ступає нова якість гейнівської іронії. Похмурі й трагічні переживання ранніх віршів переростають в суворе незадоволення, де вже звучать нотки соціального і політич- ного протесту. У зіткненні жвавих веселощів і суворої незадоволеності поета спалахує іронія Гейне. Вона суцільно звільняється від фантастичної оболонки фольклорної балади, переростає сферу психологічного і особистісно-суб`єктивного життя і набуває явного суспільно-кри- тичного загострення. 7 Саркастична реалістична іронія властива циклові віршів «Повер- нення на батьківщину». Від романтичних привидів до життя – такою є одна з відмінних рис реалістичної іронії Гейне. Іронія Гейне все більш наповнюється суспільно-критичним зміс- том. Вже в останніх віршах «Повернення на батьківщину» вона оби- рає своїм об`єктом критики деякі серйозні риси феодально-бюр- герської ідеології, вона спрямована проти «націоналізму німецького міщанина» (Енгельс) [5, с. 159], проти того національного шовініз- му, який завжди був ненависним серцю поета. Літературознавці завжди вбачали в саркастичній іронії Гейне от- руту, яка роз`їдає тонку тканину ліризму, руйнує гармонійну красу правдивої поезії, і звинувачує поета у фривольності. Фривольна не іронія Гейне, фривольний той світ, проти якого вона спрямована [5, с. 159]. Іронія Гейне руйнує все те, що пройнято холопством і брехнею, але вона нізащо не руйнує те, що є життєвим, цінним, що насправді цінує поет. Безсмертя саркастичної іронії Гейне саме в тому й полягає, що в її пристрасному запереченні закладена і сила ствердження. Іронія Гейне – не голе, а плідне заперечення. Таке ствердження занапащає живу душу, заморожує теплу кров гейнівської іронії. Не вбачаючи в ній дієвості і цілеспрямованості, критики фактич- но стверджують, що гейнівська іронія нічого нового з собою не при- несла і залишилась тією ж самою романтичною грою. Позитивною мрією Гейне була воля, над нею він ніколи не зну- щався. Проте ідеал свободи Гейне нічого спільного не мав з хибним ідеалом свободи ліберала-фразера. В іронії Гейне завжди текла тепла лірична течія, та й сама іронія його зародилась і розвинулась в надрах лірики. І тому Гейне в своїй «Мандрівці по Гарцу» з такою трагічною серйозністю міг крикнути: «Я не можу зрозуміти, де закінчується іронія і розпочинається небо» [4]. Руйнівний сміх і ліричний пафос живуть замкнутою єдністю в іронії Гейне. В цьому її цілеспрямованість. Цим вона відрізняється від суб`єктивного свавілля іронії романтиків. У своїй критиці вона 8 реалістична, у своєму ліризмі вона войовнича, у ній горить мрія про майбутнє вільної людини. Суміш жагучого пафосу ліричної оди з дошкульним сарказмом епіграми «Північне море» дає філософську іронію Гейне. У цій філософській іронії закладено глибоке заперечення цілого світогляду експлуатаційного суспільства, заперечення старого рома- нтизму і християнської релігії. Іронія Гейне тут зіштовхує духовне і мрійливе з матеріальним і прозаїчним. Іронія, втілена в пластичному образі зустрічається на кожному кроці в «Північному морі». Тут чути «безсмертний кашель богів», тут Амфітрита – «товста торгашка рибою». Чи є все це доказом того, що Гейне фривольно ставиться до матеріальних і духовних ціннос- тей, що його іронія є вираження фривольної самосвідомості. Нізащо. Гейне іронічно ставиться до вузького розуміння бюргером матеріа- льного. Живий діалектичний дух гейнівської іронії є органічним продук- том її стихійно-матеріалістичної природи. Іронії Гейне однаково не властиво як абстрактно-раціоналістичне, так і сентиментально-мрій- ливе. Вона вся пригноблена матеріальним, вся перебуває в реально- му, матеріальному, чуттєвому житті. Реалістична іронія Гейне не терпить ні безплідного скепсису, ні пафосу. Іронія – це жорстокий суддя, устами якого поет говорить самому собі сувору правду, при- мушуючи себе тверезо споглядати на речі [5, с. 163]. Єдність ліричного й саркастичного в іронії Гейне переростає в результаті в класичну єдність нещадної сатири і високого пафосу, в якому виражається дух заперечення монархічної старої Німеччини в ім`я ствердження єдиної демократичної нової Німеччини. Реалістична іронія Гейне вільна від суто суб`єктивного свавілля, тому що навіть у своїй великій суб`єктивності вона виражає об`єктивну дійсність, вона розвінчує уявну гармонію буржуазного суспільства, їй властива цілеспрямованість і войовничість. Шляхом розвитку іронії Гейне є рух від романтичних мрій до сві- ту реальних відносин. В іронії Гейне закладено дієве прагнення до вирішення серйозних суперечностей шляхом боротьби на ґрунті са- мої дійсності. Іронія Гейне серйозна у своїй жартівливості, лірична у своєму сарказмі. 9 Сам Гейне неодноразово підкреслював високе ідейно-художнє призначення іронії. Він бачив в ній силу поетичної правди. Він вба- чав у ній тільки тоді, коли вона мала в собі глибоку філософську і соціальну ідею. Він висміював несерйозну «звичайну» гостроту, на- зиваючи її «розумовим чханням» [5, с. 164]. Іронія Гейне сповнена глибоким гуманістичним змістом і є носі- єм серйозного протесту гноблення людської особистості. Гейнівська іронія не тільки знищує хибно сентиментальне почут- тя німецького філістера, вона не тільки є способом відображення дисгармонійної дійсності, вона також має в собі «дещо мрійливе». Іронія живе в найсерйозніших суперечливих почуттях самого по- ета, вона загострює і приводить їх до пристрасного руху, вона хви- лює серце і свідомість Гейне сумнівами і цим самим рухає його впе- ред до нових ідеалів. Погляди Гейне завжди спрямовані в майбутнє, тому що в найсер- йозніших його суперечностях завжди провідним є його революційне почуття, мрія про вільну людину. Він залишається вірним солдатом у великій війні за визволення людства. Меч смертоносної сатири цього великого поета був загартований у полум’ї його ліричної іронії. Реалістична іронія не тільки індивідуальна особливість поетично- го стилю Гейне, вона глибоке ідейно-естетичне узагальнення і над- бання в поетичному мистецтві Німеччини ХІХ століття. У надрах реалістичної іронії Гейне зароджується його політична поезія 40-х років – того періоду, коли поет досяг вершини свого ліричного і са- тиричного генія. ЛІТЕРАТУРА 1. Гейне Г. Вибрані твори: В 4 т. – К.: Дніпро, 1972. 2. Гиждеу С. Лирика Генриха Гейне. – М.: Художественная литература, 1983. 3. Дорофеєва Н.І. Зарубіжна література. Словник-довідник. – Х., 2000. 4. Дмитриева А. Гейне в воспоминаниях современников. – М.: Художе- ственная литература, 1988. 5. Рейман П. Основные течения в немецкой литературе 1750-1848. – М., 1959.

Іронія в поезії Генріха Гейне

Institution

Ähnliche Einträge