Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.

У статті на основі архівних й опублікованих документів досліджуються обставини, що зумовили залишення російської залоги у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Кухарук, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інституту історії України НАН України 2010
Schriftenreihe:	Чорноморська минувшина
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31123
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр. / О. Кухарук // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 33-39. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31123
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-311232012-02-24T12:11:45Z Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Кухарук, О. Статті У статті на основі архівних й опублікованих документів досліджуються обставини, що зумовили залишення російської залоги у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр. In this article on the base of archive and published documents there have been investigated the circumstances which caused the settlement of Russian regiment in fortress of Silistra after Russian-Turkish war 1828-1829. 2010 Article Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр. / О. Кухарук // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 33-39. — укр. XXXX-0093 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31123 355.48(47:560)“1828/1829” uk Чорноморська минувшина Інституту історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Кухарук, О. Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Чорноморська минувшина
description	У статті на основі архівних й опублікованих документів досліджуються обставини, що зумовили залишення російської залоги у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
format	Article
author	Кухарук, О.
author_facet	Кухарук, О.
author_sort	Кухарук, О.
title	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
title_short	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
title_full	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
title_fullStr	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
title_full_unstemmed	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
title_sort	розміщення російських військ у фортеці сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
publisher	Інституту історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31123
citation_txt	Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр. / О. Кухарук // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 33-39. — укр.
series	Чорноморська минувшина
work_keys_str_mv	AT kuharuko rozmíŝennârosíjsʹkihvíjsʹkufortecísílístrapíslârosíjsʹkoturecʹkoívíjni18281829rr
first_indexed	2025-07-03T11:30:05Z
last_indexed	2025-07-03T11:30:05Z
_version_	1836625120591872000
fulltext	33 Села Савенец Василь Яковлев сын Молека 26 ― Жена его Парасковия ― 20 [арк. 704] // Дети их Пелагия ― 1 Марина ― 5 Брат его Семен Молока 18 ― Жена его Домникия ― 17 Деты их Григорий 4 ― Логин 1 ― Означенных Малеков отец Яков Иванов 48 ― Жена его Агафия ― 46 Дочь их Марина ― 6 [арк. 704 зв.] ДАОО. – Ф.1. – Оп.220. – Спр.6 за 1808 р. – Арк.704-705. Таким чином, можна говорити про виконання даного плану пересе- лення, оскільки із запланованих 25000 за три роки на землі Чорномор- ського війська перейшли 19791 малоросійських козаків, а в майбутньо- му очікувалося прибуття останніх 5264 чоловіків. Такі результати можна пояснити зацікавленістю уряду у козаках як військовослужбовцях та охо- ронцях прикордонних території, а також їх кращим матеріальним стано- вищем (порівнянно із державними селянами). Крім цього, малоросійські козаки мали подолати значно меншу відстань, ніж селяни внутрішніх ро- сійських губерній – це також було суттєвою складовою успіху. Переселен- ня 25000 малоросійських козаків було одним з найбільш результативних заходів, здійснених російським урядом на землях Південної України і Чо- рноморії в першій половині ХІХ ст. Viktoria Lykova The Little Russian Cossacks’ migration to the Black Sea army lands at the beginning of the ХІХ c. In the article the author considers campaign of migration of Little Russian Cossacks group to the South Ukraine, carried out by the government of Russian Empire in the beginning of the XIX century. УДК 355.48(47:560)“1828/1829” Олександр Кухарук РОЗМІЩЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК У ФОРТЕЦІ СІЛІСТРА ПІСЛЯ РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1828-1829 РР. У статті на основі архівних й опублікованих документів досліджуються обставини, що зумовили залишення російської залоги у фортеці Сілістра піс- ля російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Період російсько-турецької війни 1828-1829 рр. та її наслідки не обділені увагою дослідників, як з теренів зниклих імперій-учасниць, так 34 і з боку більш-менш нейтральних фахівців. В той самий час складно знайти конфлікт у ХІХ ст., який викликав би стільки котраверсійних суджень, як за характером, так і за результатами. Це відноситься і до спогадів безпосередніх учасників подій, і до досліджень проведених на різних етапах розвитку Європи. Дозволимо короткий перелік найбільш показових із них114. Обставини формування даної ситуації в історіографії досить дета- льно виклав М.М.Шевченко, виходячи з особливостей джерел внутрі- шньої політики часів Миколи І, в зв’язку з ідеологічною заданістю оці- нок внесених в суспільну думку домінуючою ліберальною та соціалісти- чною історіографією115. Однак, крім вказаних факторів, для існування значної розбіжності в поглядах сучасників та дослідників на війну 1828-1829 рр., її політичні наслідки – існує ціла низка об’єктивних об- ставин. Досить часто об’єктивність досліджень залежить від того біль- шою чи меншою мірою брались дані обставини до уваги сучасниками та істориками. На нашу думку, перш за все, варто враховувати зміну позицій російського уряду в Східному питанні саме в часи конфлікту. Особливо це стосується стратегічного планування, характеру бойових дій та їхньої мети, безпосередньо-очікуваних результатів війни, їхніх закріплень в системі міжнародних угод. Вступаючи на престол Микола І наступним чином сформулював свою позицію: “Брат мій заповів мені вкрай важливі справи, і найваж- ливіша з них [справ] – Східна… Я неодмінно маю покласти край цій справі”116. Вказана принципова позиція простежується протягом всього прав- ління Миколи І. Однак погляд, яким має бути “закінченна ця справа”, суттєво змінився за досить короткий проміжок часу. Вже в серпні 1829 р. пройшов етап підготовчої діяльності, а 4 вересня 1829 р. відбулось перше засідання особливого Таємного комітету. Ще в підготовчій фазі робота комітету під головуванням графа Кочубея, а потім самого Мико- ли І, розпочалась з вивчення пропозицій віце-канцера Нессельроде. Бу- ла доведена до уваги комітету і записка президента Греції графа І.Каподістрії, який пропонував створити на територіях європейської Туреччини конфедерацію п’яти християнських держав з центром в 114 Наприклад: Мольтке Г.К. Русско-турецкая кампания в Европейской Турции 1828-1829 гг. – СПб., 1876; Епанчин Н. Очерк похода в Европейскую Турцию – Ч.1-2. – СПб, 1906; Му- равйов Н.Н. Русские на Босфоре в 1833 г. – М., 1869; Кизиветтер А.А. Словянство в начале ХІХ в. и Россия в царствование Николая I// Книга для чтения по истории Нового времени. – Т.4. – М., 1914 – Ч. 2.; Тэйлор А.Дж. Борьба за господство в Европе. – М., 1958; Киняпина Н.С.Внешняя политика России в п/п. ХIХ в. – М., 1963; Ляхов В.А. Русская армия и флот в войне с оттоманской Турцией 1828-1829. – Ярославль, 1972; Шеремет В.И. Турция и Андриа- нопольский мир 1829 г.: из истории Восточного вопроса. – М., 1975; История внешней поли- тики России первой половины ХIХ в. – М., 1995; Kagan F.W The military reforms of Nicholas I. The origins of the modern Russian army. – New-York, 1999; Айрапетов О.Г. Внешняя политика Российской империи (1801-1914). – М., 2006; Россия и Турция: 500 лет соседства: Тематиче- ский номер// Родина. – М., 1998. – № 5 – 6. 115 Шевченко М.М. Историческое значение политической системы императора Николая I: к новой точке зрения // ХIХ век в истории России: Современные концепции истории России ХIХ века и их музейная интерпретация // Труды ГИМ. – Вып. 163. – М., 2007. – С. 281 – 302. 116 Татищев С.С. Внешняя политика Николая I. – СПб., 1887. – С. 137 – 138. 35 Константинополі, що мав отримати статус “вільного міста”. Саме рі- шення фактично було підготовлено ще в серпні, до спільних засідань комітету. Відповідно воно заздалегідь стало відомо І.І.Дібічу. Умови Адріанопольского миру, продиктовані Османській імперії 2 вересня 1829 р., майже повністю збігалися з інструкціями Таємного комітету, остаточно виробленими вже під час його засідань, хоча вони надійшли в ставку І. І. Дібіча лише в середині вересня. Базовою посилкою цих рішень стала одноголосна думка членів особливого Таємного комітету, що вигоди збереження Османської імперії в Європі перевищують мож- ливі дивіденти для Росії в разі її ліквідації. Відповідно – розвал Осман- ської імперії не відповідав інтересам Росії, але якщо Туреччина буде руйнуватись – Російська імперія мала, перш за все, піклуватись, щоб ніхто її не випередив в зоні Чорноморських проток117. Важливим елементом у здійсненні контролю за політикою Османсь- кої імперії, стала вимога у виплаті компенсацій та контрибуцій перед- бачена статтями 8-9 договору. Вони загалом оцінювались в суму 11,5 млн. голландських червонців (гульденів). Залишення турецьких те- риторій російськими військовими узгоджувалось з графіком виплат. До остаточного розрахунку Росія зберігала управління Молдовою і Волощи- ною та фортецею Сілістра118. Якщо зміни в зовнішньополітичному положенні та війна в Польщі, досить швидко примусили вивести російські війська з-за Дунаю, то в Сілістрі вони залишились на більш-менш тривалий час. Фінансові роз- рахунки, які врешті-решт були спрощені для Османської імперії, на цей фактор вплинули опосередковано. Згідно з стратегічними планами кампанії 1829 р., саме Сілістра розцінювалась як ключовий пункт, база всіх операцій на Балканах, на- віть враховуючи блокаду Босфору Чорноморським флотом. Хоч саме панування на Чорному морі бралось за основу при плануванні кампанії 1828 р.119 Вплив Сілістри, як стратегічного пункту на ситуацію в Подунав’ї та все Північне Причорномор’я чудово розуміли в Османській імперії. Так, починаючи з 1593 р. в адміністративному поділі Порти з’явився Сіліст- рінсько-Очаківський еялет, до території якого відносилась до кінця XVІІІ ст. значна територія сучасної України (від гирл Дунаю до Дніп- ра)120. Саме для оборони Сілістри султанський уряд задіяв у 1828- 1829р р. основні контингенти задунайських козаків, здебільшого тих, хто дотримувався протурецької орієнтації121. 117 Зайончковский А.М. Восточная война 1853-1856 гг. – Т.1. – СПб., 2002. – С. 216 – 222. 118Див. Фадеев А.В. Россия и восточный кризис 20-х годов ХIХ в. – М., 1958; Шеремет В.И. Турция и Андрианопольский мир 1829 г. 119 Епанчин Н. Очерк похода в Европейскую Турцию. – Ч.2. – СПб., 1906. – С. 27–63. 120 Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300-1600. – К., 1998. – С. 116–117; Середа О. Ханська Україна в адміністративній структурі Сілістринсько-Очаківського еялету // Чор- номорська минувшина: Зб. наук. пр. – Вип. 3. – Одеса, 2008. – С. 57–72. 121 Бачинська О. Козацтво в “післякозацьку добу” української історії (Кінець XVIII-XIX). – Оде- са, 2009. – С. 138–143. 36 Вкрай важливу роль в очах військового командування в ХІХ ст. ві- діграв господарський факто р. Враховуючи проблеми військової логіс- тики існувало питання переміщення стратегічних запасів, підготовле- них для кампанії за Дунаєм. Саме Сілістра стала ключовим пунктом, у зв’язку з економією на дорогих транспортних видатках. Обставина ду- же актуальна через складну фінансову ситуацію в Росії початку 1830-х рр.122 Загалом, зберігаючи Сілістру, російська армія, з одного боку, на- ближала операційний базис до Чорноморських проток практично напо- ловину, з іншого – нівелювала дві з трьох стратегічних перешкод, що традиційно прикривали від неї Балкани: власне річку Дунай, яку Г.Мольтке вважав ровом фортеці Балкани; фортечний гласіс-систему турецьких фортець по Дунаю і за ним. Отже, лишалась одна стіна – власне Балканський хребет123. Утримання Сілістри також узабезпечувало систему етапних доріг у князівствах з відповідними продовольчими запасами. В той самий час утримання доріг і фортеці практично нічого не коштувало російській каз- ні, оскільки здійснювалось за рахунок васальної данини князівств Осман- ській імперії, та списувалось з суми боргу. Стратегічна роль фортеці проявилась досить швидко, вже під час кризи 1833 р. Діючи в руслі рішень особливого Таємного комітету російський уряд направив в Царград генерал-лейтенанта Н.Н. Муравйова з особливою місі- єю. В бойову готовність привели Чорноморський флот. Одночасно генералу П. Д. Кисельову доручили сформувати 25-тисячний Береговий корпус. Ава- нгард корпусу мав скласти загін, основу якого становили 6 батальйонів за- логи Сілістри. Одночасно, з частин 26-ї піхотної дивізії в Одесі та Криму мав формуватись окремий Десантний загін чисельністю до 10 тис. чоловік. Зна- чною мірою російський уряд блефував. Чорноморський флот зміг трьома ешелонами доставити на Босфор лише 8 піхотних батальйонів з мінімаль- ним обозом. Прикрити Константинополь від Єгипетських військ за підтри- мки флоту вони могли, але для маневрування десант мав не більше 6 тисяч реально боєздатних вояків. Варто враховувати що позбавлені штатного обо- зу та підтримки кавалерії, новосформовані частини десанту, виділені з 2-х бригад 26 піхотної дивізії, могли віддалятись від побережжя максимум на півтора-два переходи124. Навіть теоретично, Десантний загін на Босфорі отримував підтримку авангардом Берегового корпусу сформованого в Сілістрі П.Д. Кисельовим, не раніше ніж через 1,5-2 місяці. До складу авангарду увійшли лише 6 батальйонів і 2 козацьких полки при 12 гарматах. За ним поешелонно мала виступати 14 піхотна дивізія з частинами посилення. Інших боєзда- тних частини у Північному Причорномор’ї Росія не мала. Реально через 122 Російський державний військо-історичний архів (далі – РДВІА). – Ф.38. – Оп. 4. – Спр. 302. – Арк. 1–6. 123 Мольтке Г.К. Русско-турецкая кампания в Европейской Турции 1828-1829 гг. – С. 38–43. 124 Смотр русских войск при Хункиар-Искелессии 15.04 сего года// Военный журнал. – 1833. – №4. – С. 129–142; Муравйов Н.Н. Русские на Босфоре в 1833 г. – М., 1869. – С. 47–48; Ставраки М.И. Русские на Босфоре в 1833г //Русская старина. – 1884. – Т.43. – С.363-368. 37 відсутність необхідного обозу, навіть війська із Сілістри, могли рушити значно пізніше планованого терміну125. Микола І та його оточення чудово розуміли ситуацію, але свідомо йшли на ризик. Вони сподівались на потужну репутацію Росії на Сході та в Європі, розраховували на посилення позицій в Османській імперії. Ри- зик виправдовувся й тим, що саме в 1832 р. відбувалося широкомасшта- бне реформування сухопутних військ. Під час якого крім структурних реформ проваджувалось пересування армійських частин у небачених досі масштабах, навіть, порівнянно з війною 1812–1814 рр. Зовнішньополіти- чний блеф затінював тимчасову військову слабкість країни126. Продемонструвавши своє значення в подіях 1833 р., та з огляду на хід військової реформи, фортеця Сілістра значно підвищує свій пріори- тет в очах керівництва. В штабі П.Д.Кисельова досить швидко готують пропозиції, що проходять відповідні владні інституції. Після імператор- ського затвердження “Проэкт положения о войсках находящихся в кре- пости Силистрия и на военно-этапной дороге через Молдавию и Вала- хию” набуває чинності 14 травня 1834 р.127 На момент прийняття поло- ження військові частини на півдні України вже переформувалися згідно з новим штатом. Вони об’єднуються в складі 5-го піхотного корпусу128. Згідно з новом штатом Сілістру, змінюючись через півроку, мали займати Єгерські полки. У травні 1834 р. у фортеці розміщувався Єгер- ський полк 17-ї піхотної дивізії. Відповідно до нових штатів він форму- вався у чотирибатальйонному складі. Артилерійську підтримку полку забезпечувала легка артилерійська батарея 17-ї артилерійської бригади, загалом 8 польових гармат та 220 артилеристів. Для пікетів, естафет, мобільної підтримки до кріпосної залоги увійшли Донські козацькі пол- ки № 40 і 42. Вони нараховували близько 1110 козаків. Для забезпечення рухливості військ, підвищення їх автономності при фортеці формувався транспортний парк з 150 пароволових і 50 парокінних фур. У мирний час його зайняли перевезенням залишків військового майна та запасів у районі Cілістри129. Виходячи з досвіду 1833 р., в разі політичної кризи в Османській ім- перії, з залоги Сілістри без проблем виділявся досить потужний загін із трьох родів зброї, чисельністю до 6000 осіб. Завдяки додатковим обозам він мав можливість рушити для зайняття проходів через Балкани або ви- рішення інших завдань, навіть не очікуючи підкріплень з Росії. До підходу підкріплень зі складу 5-го піхотного корпусу, що забез- печувався запасами на етапній дорозі, чи в разі доставки їх кораблями Дунайської флотилії, у фортеці залишалась достатня кількість військ для охорони, а за необхідності і захисту. До їх числа належали: 125 Муравйов Н.Н. Русские на Босфоре в 1833 г. – С. 188 – 196, 306–316. 126 РДВІА – Ф 38. – Оп.4 – Спр. 9. – Арк. 2-28; Спр 22. – Арк 1-96 зв.; Расписание войск на 1833 г. – СПб., 1833. – Арк.1–8; Кухарук А.В. Реформирование армии правительством Нико- лая І в 1830-е годы // Русский сборник. – Вып. VII. – М., 2009. – С. 191–205. 127 Проэкт положения о войсках находящихся в крепости Силистрия и на военно-этапной дороге через Молдавию и Валахию. – СПб., 1834. – С. 1–59 (Далі – “Положення”). 128 РДВІА. – Ф.38. оп 4. – Спр 302. – Арк. 14–2; 43–47. 129 “Положення…”. – С. 1–3, § 1; § 2, пункт В. 38 1) 1 ½ роти гарнізонної артилерії зі складу 10-ї Гарнізонної артиле- рійської бригади; 2) посилена рота Кишинівського гарнізонного батальйону; 3) рухома інвалідна рота № 40; 4) військово-робітнича рота № 27; 5) тимчасово-зведена рота; 6) команда Дунайської флотилії та інші допоміжні частини. Таким чином, у фортеці залишилось понад 1500 чинів з потужною артилерією130. Попри свою важливість фортеця Сілістра мала суттєвий недолік – “шкідливий клімат”. Через це значну увагу звертали на харчування та роз- міщення військ. Утримання солдат передбачалось за посиленою закор- доною нормою. Крім додаткового харчування, за рахунок полкових сум, він мав отримувати харчі в розрахунку на місяць: муки – 2 четверики, круп 1 ½ гарнця, м’яса 15 фунтів, солі 2 фунти, горілки 12 6/7 чарки (ча- рка 125 гр), оцет і перець в пропорції131. Автори “Положення” обгрунтували економічну вигідність утримання гарнізону Силістри, особливо при обмін- ному курсі 1 червонець = 31 ½ лева. Здебільшого, з князівств, за рахунок продовольства військ визискувались кошти за вигідними довідковими ці- нами. Це було двічі вигідно, бо війська використовували старі запаси круп і муки з війни 1828-1829 рр. Самих круп мало вистачити до 1839 р. В ін- ших випадках, перш за все, м'ясо, дрова та сіно поставлялись натурою, за цінами вигідними військам. Стосовно поставок м’яса застосовувалась на- ступна схема. В рахунок податків османському уряду, м'ясо з князівств поставлялось російським військам у “живому” вигляді на весь рік. Термін поставок визначався лише з 15 червня по 1 грудня 2-х місячними порція- ми132. Оскільки війська користувались правом безкоштовних пасовиськ, то кожна голова худоби приносила додатково від 7 до 10 пудів м’яса, вартість якого йшла в “економічні суми”. Тобто війська отримували додатково 28- 40 левів прибутку за голову худоби. Поряд з поточним утриманням військ, князівства мали забезпечити натуральний запас продуктів у фортеці Сіліс- тра для залоги 7895 осіб на півроку, запас харчів для маневрового загону на той самий термін133. Одночасово готувались запаси для руху військ ета- пною дорогою. На шляху від кордонів Російської імперії до Сілістри, виходячи з правила триденного “носимого” запасу харчів на солдата, готувалось 5 магазинів у стратегічних пунктах етапної дороги. Сама дорога удтри- мувалась за рахунок князівств. Етапи з відповідними складами та об- слуговуючим персоналом розміщувались: 1) монастир на околиці Ясс; 2) Бирлад; 3) Фокшани, крім цього тут розгортався шпиталь на 150 лі- жок; 4) Бузео; 5) Калараш. Тут складались запаси харчів та ресурси: борошно, крупа, горілка, сіно, зерновий фураж, дрова тощо. Ними мав забезпечуватись форсований марш посиленої піхотної дивізії на Силіс- 130 Там само. – Гл. І, § 1, № 3–8. 131 “Положення…”. – С. 9–10. 132 Там само. – С. 12–19. 133 Там само. – С. 8, 17, 28–37, 59. 39 тру та її повернення. Таке розміщення запасів дозволяло здійснювати рух військ без обозів. В XVІІІ – ХІХ ст. саме тривале та вартісне форму- вання обозу за штатами військового чину затримувало пересування військ134. Утримуючи фортецю Сілістру 1831-1836 рр., коли Оттоманська По- рта перебувала в стані гострої кризи, російський уряд мав надійну опе- раційну базу для швидких дій на Балканах, а в разі потреби і для руху Берегового корпусу на Босфор. Відносна стабілізація політичної ситуації в Османській імперії, яка все ж залишилась ослабленою, вважалась урядом Миколи І, як така, що відповідала інтересам Російської імперії. В умовах відносно стабільної Османської імперії середини 1830-х рр., питання її розділення іноземними країнами здавалось знятим з порядку денного. Саме ця обставина та перехід уряду Росії до нової стратегії в Східному питанні і вплинули на відмову Росії від зайняття Сілістри й прийняття рішення про її дочасну евакуацію. Oleksandr Kuharuk Russian regiment in fortress of Silistra after Russian-Turkish war 1828-1829 In this article on the base of archive and published documents there have been investigated the circumstances which caused the settlement of Russian regiment in fortress of Silistra after Russian-Turkish war 1828-1829. УДК 94(477.7) Марина Міц РЕКРУТСЬКА ТА ЗЕМСЬКІ ПОВИННОСТІ МАЛОРОСІЙСЬКОГО КОЗАЦТВА в першій половині ХІХ ст. (за “Сводом законов Российской империи”) У статті на основі “Свода законов Российской империи” надано характери- стику правового статусу козацтва щодо виконання земських і рекрутської по- винностей у першій половині ХІХ ст. Зокрема, значну увагу приділено питан- ням юридичного санкціонування та розвитку цих повинностей, проаналізовано їх види, процеси реалізації, форми й обсяги виконання. Історія українського козацтва належить до тих періодів вітчизняної минувшини, що є цікавими не лише для науковців, а й мало не для кож- ного пересічного громадянина. Питання виникнення, становлення та розвитку козацтва як стану, їх побуту, традицій і подвигів завжди пере- бували в полі зору дослідників і науковців. Однак, традиційно історія ко- зацтва нерозривно пов’язувалася з періодом існування Запорозької Січі та Гетьманщини, а подальші, не менш цікаві трансформації стану зали- шилися поза увагою істориків. Зокрема, на сьогоднішній день практично не вивченим залишається правовий статус козаків кінця XVIII – ХІХ ст. 134 Там само. – С.6–7, 38–40, 52–53.

Розміщення російських військ у фортеці Сілістра після російсько-турецької війни 1828-1829 рр.

Institution

Ähnliche Einträge