Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького

В статті проведений аналіз основних питань з історії Задунайської Січі, що були розв’язані в наукових працях відомого історика В.Голобуцького.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Юсов, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інституту історії України НАН України 2010
Назва видання:	Чорноморська минувшина
Теми:	Козакознавчі студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31129
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького / С. Юсов // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 107-122. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31129
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-311292012-02-24T12:13:53Z Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького Юсов, С. Козакознавчі студії В статті проведений аналіз основних питань з історії Задунайської Січі, що були розв’язані в наукових працях відомого історика В.Голобуцького. Іn the article there is conducted the analysis of the main questions on history of Zadounays’ka Sich, that were studied in scientific works of known historian V.O.Golobouts’kyi. 2010 Article Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького / С. Юсов // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 107-122. — укр. XXXX-0093 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31129 [37.015 + 06.06] В. Голобуцький “1903/1993” uk Чорноморська минувшина Інституту історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Козакознавчі студії Козакознавчі студії
spellingShingle	Козакознавчі студії Козакознавчі студії Юсов, С. Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького Чорноморська минувшина
description	В статті проведений аналіз основних питань з історії Задунайської Січі, що були розв’язані в наукових працях відомого історика В.Голобуцького.
format	Article
author	Юсов, С.
author_facet	Юсов, С.
author_sort	Юсов, С.
title	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького
title_short	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького
title_full	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького
title_fullStr	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького
title_full_unstemmed	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького
title_sort	проблематика задунайської січі в науковій творчості в. голобуцького
publisher	Інституту історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Козакознавчі студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31129
citation_txt	Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького / С. Юсов // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 107-122. — укр.
series	Чорноморська минувшина
work_keys_str_mv	AT ûsovs problematikazadunajsʹkoísíčívnaukovíjtvorčostívgolobucʹkogo
first_indexed	2025-07-03T11:30:27Z
last_indexed	2025-07-03T11:30:27Z
_version_	1836625143062855680
fulltext	107 аналізованих фактів. Прагнення довести власну точку зору в національ- ному питанні інколи сприяло “відкопуванню” з глибин літописів та іно- земних хронік цікавих поглядів на здавалося б відомі і зрозумілі події. Ihor Stambol Ukrainian Cossacks in the intellectual legacy of Ukrainian nationalistic ideologists of ХХ c. In this article it was considered the views of Ukrainian nationalistic theorists on Ukrainian Cossacks and their role in historical process. Sources of article are ideological and geopolitical works of the theorists. It is drawn a significance of such works to development of state direction of Ukrainian historiography and researching Cossacks history. УДК [37.015 + 06.06] В. Голобуцький “1903/1993” Святослав Юсов ПРОБЛЕМАТИКА ЗАДУНАЙСЬКОЇ СІЧІ В НАУКОВІЙ ТВОРЧОСТІ В. ГОЛОБУЦЬКОГО В статті проведений аналіз основних питань з історії Задунайської Січі, що були розв’язані в наукових працях відомого історика В.Голобуцького. Історія Задунайської Січі є, безумовно, важливою часткою козакоз- навства, – передусім, з огляду, на хронологічно близький до нашого ча- су період існування цього козацького Коша: історія останнього дає на- ближений до сьогодення взірець відповідних реалій громадського жит- тя козацької доби. Через низку причин цей період існування українсь- кого козацтва, на жаль, порівняно мало забезпечений джерельним ма- теріалом348. Така обставина змушує більш дбайливо підходити до нау- кової спадщини, що залишили нам попередні знавці теми; особливо ті, хто реконструював життя Задунайської Січі, опираючись на оригіналь- ні джерела. З 1930-х рр., коли в СРСР відбувається певна реанімація велико- державницької ідеології та офіційна політика інтернаціоналізму посту- пово дрейфує у напрямку до відродження російського націоналізму- патріотизму, тематика, подібна до історії Задунайського Коша, стає “не бажаною” для досліджень. Проте у самий розпал сталінського варіанта великодержавництва, як не дивно, у 1949 р. вийшло у світ в академіч- них “Исторических записках” дослідження видатного (в майбутньому) українського історика-козакознавця В. Голобуцького, присвячене полі- 348 Див.: Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи // Исторические записки. – М., 1949. – Т. 30. – С. 211; Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775–1828 рр. Історико-документальний нарис. – Одеса, 1994. – С. 4–5; Бачинська О. Вступ // Невичерпні джерела памяті: Зб. наук. ст., мат-лів та републікацій / ред. колегія: О. Ф. Ботушанська, О. А. Бачинська та ін. – Том ІІ. Задунайська Січ: До 1000-ліття літописання та книжкової справи в Україні. – Одеса, 1998. – С. 5. 108 тично небезпечній тематиці349. Вірогідно, виходу статі посприяв давній покровитель історика академік Б. Греков. Після цієї історіографічної події, як зазначає найбільш авторитетний сучасний знавець історії за- дунайського козацтва А. Бачинський, наукових публікацій на вказану тему в УРСР не з’являлося350. Дійсно, наукових студій, спеціально при- свячених питанням історії Задунайської Січі (окрім названої статі В. Голобуцького), не було впродовж 60-ти рр. (з 1929 – до 1990 рр.). Сучасні науковці починають звертатися до більш поглибленого вивчення історіографії теми, в тому числі і до такого предмета дослі- джень, як з’ясування персонального внеску попередніх дослідників до цієї галузі козакознавства, зокрема і В. Голобуцького. Досліди вченого в царині історії Задунайської Січі найбільш повно використані у моно- графії А. Бачинського, що вийшла в 1994 р.351 Утім, одеський історик не ставив собі спеціального історіографічного завдання щодо з’ясування внеску В. Голобуцького у дану проблематику, як і не піддає комплексному аналізу названу статтю вченого. Цю лакуну спробуємо заповнити в поточному дослідженні352. Отже, як зазначалося, впродовж 1960-ти рр. радянського тоталі- таризму єдиною дослідною працею на тему історії Задунайської Січі бу- ла стаття В. Голобуцького – “О социальных отношениях в Задунайской Сечи” (1949 р.). Утім, побіжно історії козаків-задунайців вчений торка- вся і в інших оригінальних працях353 та енциклопедичних статтях354. Історик, урешті, мав намір створити значне дослідження з історії Заду- найської Січі. Так, в одному зі списків його наукових праць, а саме в списку станом на 1958 р., вказується, що ним підготовлено рукопис під назвою “Запорожці за Дунаєм” обсягом у сім авторських аркушів355. Судячи з обсягу – це повинна була бути монографія (можливо – науко- во-популярна книга). Вочевидь, у зв’язку з роботою над зазначеним до- слідженням пов’язані останні відрядження В. Голобуцького (в період його роботи в Інституті історії АН УРСР), а саме – до Одеси й Ізмаїла на початку 1961 р.356 Наразі є інформація, що над книгою В. Голобуцький працював ще як мінімум у 1964 р., коли вже третій рік поспіль працю- вав у Київському інституті народного господарства357. Подальша доля рукопису не відома. Зазначимо, що у цей період історик познайомився і 349 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи // Исторические записки. – М., 1949. – Т. 30. – С. 211–231. 350 Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775–1828. – С. 4. 351 Там само. – С. 5, 68, 89–90, 95-96. 352 Див. також: Юсов С. Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького та її місце у вітчизняній історіографії // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. ст. Вип. 9. – К., 2006. – С. 242–268. 353 Голобуцкий В. Социальные отношения в Запорожье XVIII века // Вопросы истории. – 1948. – № 9. – С. 83– 84; Його ж. Черноморское казачество. – К., 1956. – С. 120, 134, 185, 199, 200, 202, 355, 357. 354 Голобуцкий В. А. Сечь Задунайская // СИЭ. – М., 1969. – Т. ХІІ. – Стб. 816-817; Його ж. Задунайська Січ // РЕІУ. – К., 1970. – Т. II. – С. 163–164. 355 Науковий архів Інституту історії України НАН України. – Ф. 1. – Оп. 1-а. – Спр. 329. – Арк. 23. 356 Там само. – Ф. 1. – Оп. 1. – Од. зб. 1022. – Арк. 13. 357 Листування // Анатолій Діомидович Бачинський (1933–1995). До 75-річчя з дня народження (біографічні матеріали) / Упор.: Бачинська О.А. та ін. – Одеса, 2008. – С. 189. 109 співпрацював з іншим дослідником (в майбутньому) історії задунайсь- ких козаків – А. Бачинським, який в 1958–1963 рр. працював на нау- кових посадах в Державному архіві Одеської області358. А. Бачинський допомагав В. Голобуцькому в роботі в одеському архівосховищі над “за- дунайськими” матеріалами, а маститий професор турбувався щодо під- готовки молодим істориком кандидатської дисертації359. Стаття “О социальных отношениях в Задунайской Сечи” практично відображує весь опублікований доробок В. Голобуцького з проблемати- ки Задунайської Січі. Тому спробуємо визначити місце насамперед цієї роботи в площині вказаної проблематики української історіографії, а отже, й персональний внесок В. Голобуцького в “січе-задунайську” (умовно кажучи) галузь козакознавства. Зазначена стаття стала другою працею вченого, опублікованою, за власним виразом самого ж історика, “у великій пресі” (тобто – у фаховій історичній періодиці). Її попередниця – студія “Социальные отношения в Запорожье ХVІІІ века”360 – вийшла 1948 р. і має тісний зв’язок з на- званою вище, як і дві наступні публікації361. Всі разом – вони склада- ють певний цикл. Тут, доречно, торкнутися питання про тематичні на- прямки досліджень власне у творчості В. Голобуцького та про періоди- зацію його наукового доробку. Київський історіограф В. Горак пропо- нує класифікацію наукової спадщини вченого згідно з тематичним принципом. Таких тематичних ліній у творчості В. Голобуцького історі- ограф нараховує чотири: а) праці, присвячені національно-визвольній війні на чолі з Б. Хмельницьким; б) праці, присвячені історії Запорозь- кої Січі і запорізького козацтва; в) праці з історії Чорноморсько- Кубанського козацтва; г) праці, присвячені деяким важливим аспектам економічної історії України362. В поділі, запропонованому В. Гораком, як бачимо, не залишається місця для “січе-задунайської” тематики. Сам В. Голобуцький називав козацькі Коші (війська), що виникли після лік- відації Запорозької Січі, “епігонами” останньої363. До таких епігонів на- лежав і Задунайсько-Запорозький Кіш. Тому пропонуємо для урахуван- ня всіх козацьких тематичних пластів у доробку В. Голобуцького та, за- лишаючи заявлені В. Гораком чотири групування, – третю групу (в) на- звати ось як: праці з історії козацтва – епігонів Запорозької Січі. До цієї групи, окрім не названого В. Гораком задунайського козацтва, попадає 358 Анатолій Діомидович Бачинський (1933 – 1995). До 75-річчя з дня народження (біографічні матеріали) / Упор. Бачинська О.А. та ін. – Одеса, 2008. – С. 19. 359 Листування. – С. 184-189; Інтерв’ю з П. В. Голобуцьким. Записано Н.М. Юсовою 5.11.2005 р. у м. Києві. 360 Голобуцкий В. Социальные отношения в Запорожье XVIII века // Вопросы истории. – 1948. – №9. – С. 71-84. 361 Голобуцький В. О. Чорноморське козацтво за Бугом. (До питання про соціально- економічний розвиток степової України наприкінці XVIII ст.) // Наукові записки Інституту історії АН УРСР / Ред. кол.: О. К. Касименко (відп. ред.) та ін. – К., 1952. – Т. 4. – С. 133–157; Його ж. К вопросу о социально-экономических отношениях на Запорожье во второй половине XVIII в. // Исторические записки. – М., 1953. – Т. 44. – С. 231–252. 362 Горак В. Знавець козацької доби (Володимир Голобуцький) // Історичний журнал. – 2003. – №4-5. – С. 123. 363 Архів Російської Академії наук (далі – Архів РАН). – Ф. 1547. – Оп. 3. – Спр. 64. – Арк. 3. 110 також і (так само ним не названої) Усть-Дунайське Буджацьке військо (1807 р.), яке теж знайшло своє місце в науковій творчості В. Голобуцького. Схеми періодизації наукової спадщини В. Голобуцького згідно з хронологічно-тематичним принципом В. Горак не пропонує. Згідно з нашою періодизацією підставова стаття В. Голобуцького належить до другого періоду його наукової творчості, що відображується, по-перше – у початкових наукових публікаціях історика у виданнях фахової пері- одики, а по-друге, останні об’єднуються одним наскрізним сюжетом – темою про соціальні (чи соціально-економічні) відносини у Запорозькій Січі (Війську) та Військах-епігонах. Цей період, якщо брати за хроноло- гічні рубежі роки виходу публікацій циклу, слід окреслити у межах 1948–1953 рр. Початок роботи В. Голобуцького в галузі історії задунайців слід віднести до другого періоду життя вченого в Краснодарі (1937– 1941 рр.), де він впритул зайнявся архівними пошуками в фондах Кра- снодарського крайового архівного управління. Архівний матеріал давав змогу висвітлити соціальну історію Чорноморського козацтва (тема майбу- тньої докторської дисертації вченого). Окрім того, джерельний матеріал до- зволяв В. Голобуцькому застосовувати ретроспективний метод (він сам згадує про цей метод) для реконструкції соціальних відносин, як у Запоро- зькій Новій Січі, так і в Задунайській Січі (також і в Усть-Дунайському Бу- джацькому війську). З літа 1943 р., в евакуації, В. Голобуцький починає працювати завідувачем кафедри історії СРСР Казанського державного універси- тету. В бібліотеці університету він завершує роботу над докторською дисертацією364. Про деякі обставини, пов’язані з підготовкою до захи- сту дисертації, про творчі задуми вченого, в тому числі, й ті, що при- вели його до створення циклу статей (серед яких і студія про Задунай- ську Січ) другого періоду його наукової творчості тощо, йдеться у лис- тах В. Голобуцького до В. Пічети, що збереглися в особовому фонді академіка365. Важливим моментом у згаданому епістолярії є інформація, яка роз- криває перипетії зі спробами опублікування першої наукової статі В. Голобуцького – студії, що відкриває цикл його міні-праць з соціальної (соціально-економічної) проблематики запорозького козацтва та, за ви- словом історика, його “епігонів”. Так, зокрема, у третьому листі (від 27 січня 1945 р.) є перша згадка про творчий задум щодо створення дослі- дження, яке може “освіжити та виправити ряд положень Кіндратовича і Рябініна-Скляревського”366. В листі вчений пов’язує майбутню розвід- ку про Задунайську Січ зі своїм основним дослідженням соціальної іс- торії чорноморського козацтва. Так, він зазначає (подібно до статті 1948 р.), що історія вищеназваного козацтва – це “один варіант історії За- порізької Січі, що проходила в особливих умовах. Другий – це історія Заду- 364 Голобуцкий В. А. Страницы из моих воспоминаний // История СССР. – 1966. – №3. – С. 126 – 127. 365 Архів РАН. – Ф. 1547. – Оп. 3. – Спр. 64. – 10 арк. 366 Там само. – Арк. 3. 111 найської Січі”367. В. Голобуцький звітував: він дещо зумів знайти в красно- дарському архівосховищі, що є новим матеріалом порівняно з науковими розвідками Ф. Вовка та О. Рябініна-Скляревського. З контексту листа зро- зуміло: В. Голобуцький вважав ґрунтовними науковими працями лише ро- боти двох названих вчених. В листі вказано, який саме матеріал мається на увазі. Це – “десятки-півтори протоколів допитів задунайських козаків, що датовані початком ХІХ ст.”368. Саме цей матеріал і був покладений в основу статті 1949 р. У 1947 р. вчений, після захисту докторської дисертації, був переве- дений на роботу до Чернівців, де працював у місцевому університеті до серпня 1949 р. В цей період й вийшли дві перші наукові статті вченого у “великій пресі”369, які відкривають його цикл міні-праць з соціальної (або соціально-економічної) проблематики Запорозької Січі та її епіго- нів. Зазначені статті найбільш подібні між собою серед студій цієї групи й не лише тому, що в обох розглядається задунайська тематика (в пер- шій вона власне зачіпається). Тому є сенс бодай коротко відмітити ос- новні моменти подібності статей. Передусім, подібні їхні назви, а відповідно й методологічна спрямо- ваність. І там, і там застосована соціологічна методологія, що її (в засто- суванні до наукової творчості В. Голобуцького) укладач сучасної малої енциклопедії українського козацтва С. Лях називає методологією “вуль- гарного соціологізму”370. Насправді, така методологія почала застосову- ватися в історичних працях з 1920-х рр. і видавалася за марксистську. Цікаво, що в обох статтях не має жодної згадки про застосування марк- систської чи марксистко-ленінської методології, як і жодних посилань на “класиків”. Не має посилань також і на праці Й. Сталіна. Враховуючи ту обставину, що праці на час публікації не пов’язані ні з якою суспільною актуалізацією, то, слід припустити, що вони просто дочекалися своєї черги у редакційних “портфелях”. Названі студії подібні не лише за те- матикою (соціальні відносини в козацьких Січах), але й концептуально (концепції соціального розшарування козацтва аж до класових антагоні- змів та раннього розвитку капіталістичного виробництва й відповідних суспільних відносин). Укажемо, що зазначені концепції В. Голобуцького стали новим явищем у історіографії козацтва на ті часи. Джерельна база подібна лише в одному: і там, і там (в обох статтях) використано матеріали архіву Чорноморського козацького війська (інколи навіть однакові справи). Названі матеріали обумовлюють застосування В. Голобуцьким ретроспективного методу. В першому випадку – для реко- нструкції соціальних відносин у Новій Січі, а в другому – в Задунайській Січі та Усть-Буджацькому козацькому війську (відмітимо, що матеріали по останньому, своєю чергою, вчений використовує для аналізу соціальних відносин у Задунайському Коші). В історіографічному аспекті контрверсії 367 Архів РАН. – Ф. 1547. – Оп. 3. – Спр. 64. – Арк. 3. 368 Там само. – Арк. 3. 369 Голобуцкий В. Социальные отношения в Запорожье XVIII века. – С. 71-84; Його ж. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 211-231. 370 Лях С.р. Голобуцький Володимир Олексієвич // Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.; Запоріжжя, 2002. – С. 108. 112 В. Голобуцького в обох статтях (це характерно для всієї його козакознавчої творчості) спрямована на те, щоб зруйнувати притаманні вітчизняній іс- торіографії традиційні романтичні стереотипи щодо козацтва як якогось “ордену”, “братства” “безкласового” соціального організму. Такі загальні мі- ркування з приводу співзвучності статей. Тепер перейдемо до більш дета- льного розгляду студії про Задунайську Січ. Робимо акцент на тому, що при аналізі зазначеної статті В. Голобуцького питань, які торкаються історії Усть-Дунайського Бу- джацького війська, будемо торкатися лише принагідно. Історія цього війська – це окремий тематичний пласт козакознавства. На науковий ґрунт вивчення історії усть-дунайців поставив саме В. Голобуцький371, який, зокрема, ввів до наукового обігу нові джерела з теми. Його внесок до вказаного сюжету розглянуто в 1960-х рр. А. Бачинським372. При- кметно, що В. Голобуцький (в рамках статті про Задунайську Січ) роз- глядає Усть-Дунайське Буджацьке військо як епізод з історії Задунай- ської Січі. Проаналізуємо статтю В. Голобуцького “О социальных отношениях в Задунайской Сечи” згідно з наступними компонентами: структура ро- боти, стан наукової розробки теми та історіографічна складова дослі- дження, основна тематика праці та мета її написання, методологія і методи дослідження, джерельна база та особливості її застосування, но- визна теми та концептуальна складова дослідження. Виходячи з позицій конструктивно-критичної та методологічної функцій історіографії, необхідно відзначити, що підставова студія В. Голобуцького не належить до числа його кращих праць. Вона далеко не є взірцевою з точки зору формальних вимог, що застосовуються (в усякому випадку – в наш час) для того роду досліджень. Можливо, наявність основних недоліків статті пояснюється не достатньою вимог- ливістю та не розробленістю тогочасних науково-методичних підходів щодо написання подібних робіт. Нагадуємо також про те, що названа розвідка була другою статтею вченого, опублікованою у фаховій пері- одиці. Насамперед, публікація має структурні недоліки й упущення: та- кі складові частини конструкції як преамбула, актуалізація й, частково, елементи, що мають відношення до історіографії проблеми (або стану наукової розробки теми), змішані між собою в одному абзаці; відсутні такі компоненти побудови як методологія та характеристика джерель- ної бази (зауважимо, їх бажано було б вмістити з огляду на те, що стат- тя претендує на постановку проблеми) тощо. Далі в студії в двох коротеньких абзацах подається загальна харак- теристика стану наукової розробки проблеми. В першому з них міс- титься (ритуальне для радянської історіографії) звинувачення історич- ної школи М. Грушевського у фальсифікації історичного процесу. 371 Див.: Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо. 1806–1807 рр. Розд. 7. / Упор. А. О. Бачинська // Козацтво на півдні України. Кінець ХVIII – XIX ст. / Автори- упоряд.: О. А. Бачинська й ін., гол. ред. В. А. Смолій. – Одеса, 2000. – С. 120. 372 Див. напр.: Бачинський А. Д. До історії Усть-Дунайського Буджацького козацького війська // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСр. – К., 1962. – №6. – С. 52–58. 113 В. Голобуцький наводить тут основну тезу цієї школи (з якою він має намір полемізувати) – тезу про “безкласовість” козацтва. В другому іс- торіографічному абзаці дослідник констатує факт незадовільного ста- ну розробки проблеми в радянській історичній науці, згадуючи при цьому: в радянську добу з’явилась низка статей присвячених Задунай- ській Січі. Що це за студії вчений не називає (sic!), як і (в обох випад- ках) не вважає за потрібне зробити посилання на відповідні праці. Втім, з подальшого викладу статті (з виносок) можна вичленити історі- ографічну складову дослідження. Не дивлячись на те, що В. Голобуцький на початку розвідки констатував бідність літератури з питання, він у своєму дослідженні використав навіть не всі праці з числа наукових творів знавців теми. Так, задіяні лише дві праці Ф. Вовка373 та по одній – О. Рябініна-Скляревського (а саме – “Заду- найська Січ в народних переказах і письменстві”)374 і В. Біднова (псе- вдонім – В. Степовий)375. Щоправда, також використано деякі, дотичні до теми, праці інших російських та українських авторів376. Стаття В. Біднова використана один раз, а саме: наводиться принагідна оці- нка ним господарської бази запорожців, які перейшли на турецьку сторону після 1775 р. (ловитва козацькими ватагами риби вздовж за- хідного берега р. Південний Буг). Власне, більше інформації з публіка- ції В. Біднова, присвяченій початковому періоду історії Задунайської Січі, В. Голобуцький і не міг взяти для розкриття своєї теми. На жаль, з тематики свого дослідження В. Голобуцький викорис- тав не всі праці Ф. Вовка. Якщо інші (власне – “Українське рибальство в Добруджі”) роботи цього українського вченого не були необхідні для розкриття теми, то варто було б, хоча би їх вказати. Одну з двох вико- ристаних студій Ф. Вовка (“Русские колонии в Добрудже”) також, як і у випадку з В. Бідновим, залучено один раз – для додаткової ілюстрації господарської бази задунайських запорожців. Значно ширше викорис- тана В. Голобуцьким піонерська робота Ф. Вовка в царині „січе- задунайської тематики” – нарис “Задунайская Сечь”, котра побудована на джерелах „усної історії”, першою чергою – на дуже цінних для роз- криття теми про соціальні відносини в Задунайській Січі – спогадах ко- лишнього запорожця Ананія Коломийця. В. Голобуцький наводить й мі- ркування Ф. Вовка, з якими в більшості випадків полемізує. 373 Кондратович Ф. Задунайская Сечь: (По местным воспоминаниям и рассказам) // Киевская старина. – 1883. – Т. 1, янв. – С. 27-66; Т. 5, февр. – С. 269-300; Т. 5, апр. – С. 728-773; Лупуллеску. Русские колонии в Добрудже: историко-этнографический очерк // Киевская старина. – 1889. – Т. 24, янв. – С. 117– 154; Т. 24, февр. – С. 314–336; Т. 24, март. – С. 685–703. (Зауважимо: В. Голобуцький не вказував, що Ф. Кондратович і Лупуллеску – це один і той же автор. Цим В. Голобуцький звужує для непосвяченого читача науковий доробок з теми Ф. Вовка до одного нарису). 374 Рябінін-Скляревський О. Задунайська Січ в народних переказах і письменстві // Науковий збірник за рік 1928. (Записки УНТ в Києві: Істор. секція /за ред. М. Грушевського. – Т. 26). – К., 1928. – С. 108–138. 375 Степовий В. До історії Задунайської Січі // Україна. – 1914. – №3. – С. 9–15. 376 Петров А. Война России с Турцией: 1806 – 1812 гг. В 2-х тт. – Спб., 1885. – Т. 1: 1806 – 1807 гг. Михельсон и Мейндорф. – 414 с.; Туренко А. Исторические записки о войске Черноморском // Киевская старина. – 1887. – Т. 17, март. – С. 494–536 та ін. 114 Важливо наголосити, що з невідомих причин основні праці з історії Задунайської Січі (передусім ті, де розглядається тема соціальних від- носин у задунайських запорожців) О. Рябініна-Скляревського В. Голобуцький не лише не використовує, але навіть не інформує про їх наявність (хоча вони вийшли за радянських часів). Названа стаття О. Рябініна-Скляревського має для розкриття основної теми в дослі- дженні В. Голобуцького лише дуже опосередковане значення: за її до- помоги радянський історик вибудовує головні моменти історії Усть- Дунайського Буджацького козацького війська. Згадаємо, що в листі до В. Пічети В. Голобуцький висловлює намір “освіжити й виправити ряд положень”, як Ф. Вовка, так і О. Рябініна-Скляревського. Інакше кажу- чи, В. Голобуцький мав намір полемізувати не лише з Ф. Вовком, але й з О. Рябініним-Скляревським. Тематика дослідження В. Голобуцького заявлена в назві студії й обумовлюється у вступі. Вчений ставить собі за мету з’ясувати характер соціальних відносин у Задунайській Січі або ж, як він зауважує в ін- шому місці, “познайомитися з соціальними антагонізмами” в цьому осе- редку українського козацтва377. Належить відмітити, що в основному тексті дослідження історик не дуже акцентує увагу на антагонізмах, а, дійсно, аналізує соціальні відносини, як і зазначено в назві роботи. Як уже вказувалося, В. Голобуцький в даній роботі ніде не декларує тезу: ним висвітлюється тема з марксистських чи марксистко-ленінських ме- тодологічних позицій, як і не робить жодних посилань на „класиків”. Вочевидь, він базується на методологічних підходах соціологізму. Крім традиційних методів, притаманних будь-якому історичному досліджен- ню, історик активно застосовував ретроспективний метод: він викори- стовує джерельні матеріали пізнішого часу для реконструкції більш ранніх процесів і явищ. Також вагоме місце серед наукових методів вченого займає біографічний. В даному разі він, зокрема, користувався біографічними матеріалами з протоколів допитів запорожців- задунайців (також й усть-дунайців) російськими урядовцями для з’ясування характеру соціальних відносин у козацькому середовищі ду- найського регіону. Віднайдені в краснодарському архівосховищі біографічні матеріа- ли саме і становлять основну джерельну базу дослідження В. Голобуцького. В ширшому джерелознавчому аспекті вказані матеріа- ли належать до комплексу так званих “біографічних” відомостей про вихідців із Задунайської Січі. Ці відомості містяться в їхніх розповідях або зізнаннях378. Залучення такого роду джерел не стало новацією В. Голобуцького. Одним із перших використав розповіді козаків- задунайців Ф. Вовк у нарисі “Задунайская Сеч”. Залучив до аналізу в своїх працях біографічні відомості (розповіді і зізнання при допитах) також і О. Рябінін-Скляревський. Загальну характеристику цього плас- ту джерел з історії Задунайської Січі в наш час зробив 377 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 211. 378 Див.: Бачинський А. Задунайська Січ в оповідях козаків-сучасників 1824 р. // Невичерпні джерела памяті: зб. наук. ст., мат-лів та републікацій. – С. 353. 115 А. Бачинський379. Він же і зазначав, що специфіка їх використання здебільшого вимагає ретроспекції380. Прикрим упущенням у дослідженні В. Голобуцького є те, що ці біо- графічні матеріали (“нові дані”, за висловом В. Голобуцького), не заяв- лені у вступі, де (всього в одному реченні!) йдеться про джерельну базу статті. В подальшому, про них та їхню важливість для свого досліджен- ня вчений згадував кілька разів по ходу викладу матеріалу381. Нато- мість, нові матеріали, які, як вказує у вступі В. Голобуцький, будуть за- лучені в його роботі, він називає “листуванням чорноморської козацької влади з новоросійським губернатором де Рішельє” 382. Це вводить в оману читача, оскільки документи, що їх сукупно В. Голобуцький нази- ває листуванням (а це – скарги, рапорти, відношення, заяви тощо) майже не мають або ж не мають суттєвого значення для розкриття за- явленої теми. Як можна припустити – подібну назву має один із вико- ристаних архівних фондів, а саме під номером – 251. Позаяк, коли в тексті статті згадуються різні документи і матеріали, пов’язані з листу- ванням Ришельє та чорноморців, то посилання робляться лише на справи з цього фонду. В іншому місці В. Голобуцький наводить уточ- нення: допити запорожців додаються до листування383. Але з контексту абзацу можна зрозуміти, що маються на увазі лише протоколи допитів 12-ти козаків-задунайців, а це не так. Взагалі, лише з подальших, при- нагідних, джерельних екскурсів В. Голобуцького деякою мірою вдається зрозуміти, які саме архівні матеріали він використав у статті. Ситуація була б зовсім іншою, якби вчений дав на початку публікації розгорнуту характеристику джерельної бази, в усякому разі тієї, що віднайдена в краснодарському архівосховищі. Це тим паче необхідно було зробити, оскільки в статті робиться нова постановка проблеми. Отже, саме біографічні матеріали й складають, здебільшого, ті нові джерела, що їх застосовано вченим для реконструкції соціальних відно- син у Задунайській Січі. В згаданому листі до В. Пічети частину з них вчений називає протоколами допитів задунайських козаків і, зауважує, що це – той “мізер” (в тексті листа звучить дослівно як – “очень немного”), який дозволяє “освіжити і виправити ряд положень Кіндратовича і Рябі- ніна-Скляревського”384. В. Голобуцький згадує тут про “десятка-півтора протоколів” і датує їх початком ХІХ ст. В публікації 1949 р. це число про- токолів і даний часовий відрізок можемо ідентифікувати з протоколами допитів 12 задунайців, які в 1809 р. перейшли на російську сторону (ф. 251, спр. 167). Проте впродовж статті В. Голобуцький використав й інші біографічні матеріали, що їх він не згадує у листі до В. Пічети. По- перше, – це протоколи допитів задунайців, які відносяться ще до 90- х рр. ХVІІІ ст. (ф. 249, спр. 22; ф. 250, спр. 31), а також – протоколи до- питів усть-дунайців, датовані 1807 р. (ф. 251, спр. 151). По-друге, деякі 379 Бачинський А. Задунайська Січ в оповідях козаків-сучасників 1824 р. – С. 353–354. 380 Там само. – С. 354. 381 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 213, 214, 222. 382 Там же. – С. 211. 383 Там само. – С. 222. 384 Архів РАН. – Ф. 1547. – Оп. 3. – Спр. 64. – Арк. 3. 116 інші матеріали (наприклад – відомість про переселення частини усть- дунайців на Кубань, ф. 251, спр. 191; відношення А.Е.Рішельє до Чор- номорської військової канцелярії від 19 вересня 1807 р., де йдеться про усть-дунайців, які раніше були кріпаками, ф. 251, спр. 134 тощо). Окрім того, біографічним матеріалом, що дає уявлення, за словами В. Голобуцького, “про соціальну фізіономію тих, хто шукав щастя на Ду- наї”, є введений В. Голобуцьким до наукового обігу, “Список учиненной в Коше усть-дунайского буджацкого войска о состоящих в оном на службе казаках в августе 1807 г.”, котрий він віднайшов у архіві Чорноморсько- го козацького війська в Краснодарі (ф. 251, спр. 151)385. Аналіз “Списку” теж дозволив вченому підкріпити власні міркування з приводу соціаль- них відносин в Задунайському Коші. Як бачимо, “нові дані”, що мають відношення до реконструкції со- ціально-економічної історії Задунайського Коша, насправді сконцент- ровані в фонді 251 Краснодарського крайового архівного управління (назва архівосховища на момент опублікування статті В. Голобуцького). Саме його В. Голобуцький напевне й іменував як “листування чорно- морської козацької влади з новоросійським губернатором де Рішельє”. З опублікованих джерел, використаних В. Голобуцьким, важливе зна- чення для розкриття теми мають спогади колишнього запорожця Микити Коржа386. В них, для прикладу, міститься деяка інформація про соціальне розшарування в середовищі козацтва часів ліквідації Нової Січі. Тепер розглянемо новизну дослідження та концепцію В. Голобуцького. Проблему соціальних відносин у Задунайській Січі роз- глядали Ф. Вовк та побіжно О. Рябінін-Скляревський. Проте новизна до- слідження В. Голобуцького заключалася в іншому ракурсі постановки проблеми. Саме віднайдений в архіві Чорноморського козацького війсь- ка матеріал допоміг В. Голобуцькому аргументувати свою концепцію, яка корелювалася з його основною концепцією соціального розшаруван- ня козацтва і формування капіталістичних відносин в Новій Січі та в козацьких військах – її епігонів. Ключова концепція вперше обстоювала- ся вченим в докторській дисертації. В дисертаційній роботі вчений ви- суває нові положення стосовно “матері” – Чорноморського і Задунайсь- кого козацтва – Запорозької Січі. Згідно з його аналізом основою сільсь- когосподарського виробництва у Новій Сечі був хутір-зимівник, котрий обслуговувався найманими робітниками – як запорозькими козаками, так й різними утікачами, які формально не числилися у Війську. Взагалі, вже в період Нової Січі наймана праця глибоко вкоренилася в різні галу- зі запорозького господарства, зокрема – у військову службу (багатії під- ряджали замість себе відбувати військовий обов’язок у Коші бідних ко- заків-“сіромах”). Типовий курінь на Запоріжжі, на думку 385 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 213. (В друге, після В. Голобуцького цей “Список” проаналізував на початку 1960-х рр. А. Бачинський, див.: Бачинський А. Д. Джерело для вивчення історії народної колонізації Буджацького степу і пониззя в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. // Наук.-інформ. бюлетень Архівного управління УРСР. – 1963. – №4. – С. 65–73). 386 Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. – Одесса, 1842. – 95 с. 117 В. Голобуцького, відображав “класові антагонізми козацтва”: основна маса січовиків являла собою “незаможний люд” – “сірому”, яку експлуа- тувала заможна козацька старшина, порівняно малочисельна. Під кінець існування Запорозької Січі там виразно проявилися ознаки капіталісти- чного ладу387. Капіталістичні тенденції, котрі позначилися на Запорож- жі, мали своє продовження в Чорноморському козацькому війську і в Задунайській Січі388. Концепція В. Голобуцького виявилася новою стосовно історії За- порозької Січі та її епігонів. Окрім того, вона на конкретному регіона- льному матеріалі (мається на увазі – в межах Російської імперії) ілюст- рувала тези В. Леніна про те, що на “півдні Росії” процес розвитку капі- талізму йшов раніше і швидше, ніж в інших регіонах, а також – про ви- зрівання буржуазних відносин у феодальній системі, починаючи з се- редини ХVІІ ст. В повоєнній радянській історіографії саме і розпочали- ся дослідження, які на конкретних прикладах мусили підкріплювати й розвивати зазначені тези В. Леніна. Докторська дисертація В. Голобуцького була одним із перших фундаментальних досліджень в цьому напрямку. У дискусії з опонентами (М. Клочковим, В. Мавродіним, А. Предтеченським) на докторському захисті в Ленін- градському університеті В. Голобуцький, відстоюючи свої погляди, за- значав: у радянській історичній науці вивчення проблеми генезису ка- піталізму знаходиться в зародковому стані. На його думку, в тогочасній науці домінує “тенденція недооцінки ступеню буржуазного розвитку Росії в першій половині ХІХ і в ХVІІІ ст.”389 Це, зокрема, пов’язано з тим, що “багато хто не враховує нерівномірності розвитку окремих областей Росії”390. На початку статті “О социальных отношениях в Задунайской Се- чи” В. Голобуцький робить концептуальну заяву: Задунайська Січ, як і Чорноморське козацьке військо, було відгалуженням Нової Січі, а тому при аналізі соціальних відносин у Задунайському Коші належить вихо- дити з аналізу соціальних протиріч Нової Січі. Вперше, згідно з наяв- ними джерелами, подібним чином, вчений висловився у листі до В. Пічети від 27 січня 1945 р.391 Але ця заява В. Голобуцького не зовсім оригінальна: раніше аналогічні речі зазначав Ф. Вовк, хоча не й так ви- разно392. Далі В. Голобуцький повторює основні тези дисертації про со- ціальні відносини і протиріччя на Запорожжі. У студії він лише додає, що порівняно з Запорожжям (де переважали скотарство і землеробство) на Дунаї на перше місце в господарській діяльності висунулося рибаль- ство. Проте це не змінило основи соціальної структури козацтва: за 387 Центральний державний архів Санкт-Петербурга. – Ф. 7240. – Оп. 12. – Спр. 2143. – Арк. 15. 388 Там само. – Арк. 15–16. 389 Там само. – Арк. 43. 390 Там само. – Арк. 43. 391 Архів РАН. – Ф. 1547. – Оп. 3. – Спр. 64. – Арк. 3. 392 Див. напр.: Кондратович Ф. Задунайская Сечь: (По местным воспоминаниям и рассказам) // Невичерпні джерела памяті: Зб. наук. ст., мат-лів та републікацій. – С. 100– 103, 122–125; Лупуллеску. Русские колонии в Добрудже: историко-этнографический очерк // Там само. – С. 194. (Цю подібність поглядів Ф. Вовка і В. Голобуцького відмічав А. Бачинський: Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775–1828 рр. – С. 89). 118 Дунай були перенесені ті соціально-економічні відносини, котрі склали- ся на Дніпрі393. В цьому аспекті концепція В. Голобуцького відрізняєть- ся від поглядів Ф. Вовка, який вважав, що і в Дніпровській Січі доміну- вало, поряд з охотою, рибальство394. Для розкриття своєї концепції на “дунайському” матеріалі В. Голобуцький вважає необхідним насамперед з’ясувати “соціальне об- личчя тих елементів, які стали складовою частиною Задунайського “товариства”395. Ось тут він спочатку і використовує ті матеріали з Ар- хіву Чорноморців, де йдеться про усть-дунайських козаків. Реконстру- юючи за допомогою біографічних джерел їх соціальний склад, В. Голобуцький частково мав можливість дати уявлення і про соціальний склад Задунайської Січі, адже Усть-Дунайське Буджацьке козацьке вій- сько, в переважній більшості, складали колишні січовики-задунайці. З аналізу В. Голобуцького випливає, що усть-дунайські козаки та, відповід- но, задунайські запорожці складалися передусім із сіроми, яка, здебіль- шого, працювала по найму як у заможних козаків, так і у господарів ін- ших національностей (молдаван, турків, болгар та ін.). Більш виразно, за словами В. Голобуцького, уявляється соціальне обличчя задунайців з інших джерельних матеріалів, першою чергою, з протоколів допитів запорожців, що чи перейшли на бік Росії, чи ж були при різних обставинах спіймані. В результаті аналізу джерельної інфо- рмації вчений приходить до висновку: Задунайська Січ притягувала надто упосліджений, незаможний елемент (етнографічні назви цього елементу – “сірома”, “голота”, “голоколінчики”, “безштаньки”) з українсь- кого селянства, який ставав на Січі джерелом найманої праці для коза- ків-багатіїв – “дуків”. Наявність останніх В. Голобуцький також фіксує переважно на основі архівних біографічних джерел. Отже, вчений на джерельному матеріалі аргументує одну з центральних тез своєї концепції – положення про соціальну диференціацію і соціальні антагонізми в Заду- найській Січі. Співзвучні спостереження, хоча і присутні в працях Ф. Вовка і О. Рябініна-Скляревського, але зазначені вчені на них особливо не акцентують уваги. У зв’язку з тим, що головним видом господарської діяльності за Дунаєм було рибальство, сірома наймалася працювати на рибальських угіддях396. З’ясування головної господарської бази козаків-задунайців підводить В. Голобуцького до питання, рішення якого ним кардинально 393 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 212. (Варто зауважити: коротко змальовуючи соціально-економічну картину на Запорожжі періоду кінця Нової Січі, В. Голобуцький не робить посилань, а висловлює свої погляди як-щось загальновідоме. А, між тим, його концепція, заявлена в докторській дисертації, ще не була опублікована на час подачі матеріалу до редакції “Исторических записок”. Оскільки він не посилається на першу статтю циклу “Социальные отношения в Запорожье XVIII века”, де ця концепція власне і була вперше опублікована, то, напевно, статті були віддані до відповідних редакцій практично паралельно. Зазначена історіографічна неузгодженість послаблює висновок В. Голобуцького в статті 1949 р., адже його тезові міркування виявляються нічим не підкріпленими). 394 Кондратович Ф. Задунайская Сечь: (По местным воспоминаниям и рассказам) // Невичерпні джерела памяті: зб. наук. ст., мат-лів та ре публікацій. – С. 123; Лупуллеску. Русские колонии в Добрудже: историко-этнографический очерк // Там само. – С. 194. 395 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 212. 396 Там само. – С. 226. 119 розходиться з поглядами попередніх знавців теми, зокрема – Ф. Вовка. Власне, В. Голобуцький, як зазначалося, полемізує саме з концепцією Ф. Вовка. В принципі, концентровані й аргументовані погляди стосовно соціальної організації Задунайської Січі, реально, викладені лише на- званим вітчизняним етнологом. А. Бачинський також зіставляв конце- пції цих двох вчених397. Ф. Вовк вбачав, що Задунайська Січ була робо- чою асоціацією або союзом асоціацій, представлених куренями398. За його уявленнями – всі курені мали осібні риболовні заводи, на яких працювали за чергою всі члени куреня. Відповідно, прибутки від заво- дів належали всій куреневій громаді399. Звідси, курінь являв собою не лише громадську та військово-адміністративну організацію, але й еко- номічну общину400. Втім, Ф. Вовк не відкидав існування приватних за- водів, а також визнавав наявність соціального розмежування козацтва на “дуків-срібляників” і сірому – “два нерівних і зрозуміло, ворожих між собою суспільних класи401. Однак, вчений не вважав сірому, яка пра- цювала на приватних заводах, найманою робочою силою. На його дум- ку, сірома була пайщиками, товаришами у підприємстві402. Соціальні протиріччя (навіть – “антагонізми”), що їх визнає Ф. Вовк, все ж таки були в Задунайській Січі ще в зародковому стані. Узагальнюючи конце- пцію Ф. Вовка, А. Бачинський слушно зазначає, що згідно з поглядами Ф. Вовка, соціально-економічні відносини на Січі переважно базували- ся на асоціативно-кооперативних рівноправних засадах403. Згідно з концепцією В. Голобуцького, “січе-задунайське” риболовст- во було в цілому організовано на принципах найма робочої сили, тобто – на основі експлуатації праці сіроми власниками риболовецьких гос- подарств404. Критикуючи погляди Ф. Вовка на приватні заводи як “теж свого роду асоціації”405, В. Голобуцький слушно наголошував, що так званий “пай” полягав у роботі, а заробітна плата такого асоціативного “пайщика” виступає в натуральній формі. На думку В. Голобуцького, це свідчило про те, що приватний завод в Задунайській Січі являв собою підприємство, засноване на найманій праці і на якому, були недостат- ньо розвинені грошові відносини. За таких умов, робить висновок В. Голобуцький, “найманий працівник закабалявся ще більше, ніж в умовах розвиненої капіталістичної промисловості”406. Проведене В. Голобуцьким дослідження дозволило йому достатньо аргументовано підтвердити свою заяву про те, що Задунайська Січ за- твердилася на тих соціальних засадах, що розвинулися ще в Новій Січі. 397 Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775–1828. – С. 89-90. 398 Кондратович Ф. Задунайская Сечь: (По местным воспоминаниям и рассказам) // Невичерпні джерела памяті: зб. наук. ст., мат-лів та републікацій. – С. 100. 399 Там само. – С. 104. 400 Там само. – С. 101. 401 Там само. – С. 101-102. 402 Там само. – С. 102. 403 Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775–1828 рр. – С. 90. 404 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 227. 405 Кондратович Ф. Задунайская Сечь: (По местным воспоминаниям и рассказам) // Невичерпні джерела памяті: зб. наук. ст., мат-лів та републікацій. – С. 104. 406 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 228. 120 Більше того, Задунайська Січ засадничо була побудована на класових антагонізмах, що з часом лише поглиблювалися. Зазначену тезу В. Голобуцький аргументує у підсумку дослідження. На його думку, під- кріплену, зокрема, знайденим ним джерельним матеріалом, частина запорозької старшини у своїй еміграції за Дунай керувалася не одним устремлінням до свободи. Право на автономне існування Січі вона від- стоювала насамперед з матеріальних причин. Існування великого рибо- ловецького господарства в Дніпровській Січі, тобто нічим не обмеженої експлуатації сіроми, яка не була захищена в правому відношенні, було можливо за умови безперевного притоку робочих рук з Російської імпе- рії та Речі Посполитої. В. Голобуцький наголошує, що на риболовецьких підприємствах Запорожжя “зосереджувався як правило самий безпомі- чний в економічному відношенні і беззахисний в правовому, здебільшо- го нелегальний, елемент”407. Ліквідація Нової Січі призвела до тяжкої кризи в запорозькій риболовецькій промисловості. Вказаний малоза- хищений або взагалі нелегальний елемент, який працював по найму в риболовстві, в першу чергу, втікав за межі Російської імперії. Отже, втрата робочої сили та неможливість у подальшому її поповняти за ра- хунок утікачів з Гетьманщини та інших регіонів Росії та Польщі, все це стало головним поштовхом для переходу частини риболовецьких коза- ків-підприємців за Дунай408. Юридична автономія Січі під патронатом Османської імперії, згідно з міркуваннями В. Голобуцького, була основ- ною умовою, що забезпечувала притік робочої сили із зовні й дозволяла старшині і “дукам” монопольно експлуатувати “голоколінчиків”. З цією метою “задунайська аристократія” вживала штучні методи для залу- чення притоку населення за Дунай409. Тут відтворювалася подібна до Запорожжя картина соціальних відносин та антагонізмів. Завершуючи своє дослідження, присвячене соціальним відносинам у Задунайській Січі, В. Голобуцький торкається питання про привабливість її образу для утікачів з різних теренів, передусім з України. Січ організовувала українську колонізацію на Дунаї, надаючи колишнім кріпакам та іншим упослідженим на батьківщині соціальним елементам, реальну можливість вільно продавати свою робочу силу, хоча, і в тяжких умовах. Ті самі утікачі, які становали членами кошевого товариства, набували певні права, підтри- мувані традицією. Втім, ці права, як підкреслював В. Голобуцький, були об- межені інтересами заможної, підприємницької верхівки задунайського ко- зацтва410. Таким чином, в дослідженні О социальных отношениях в Задунайской Сечи” на основі нових, переважно біографічних матеріалах, котрі стосува- лися соціальних аспектів історії Задунайської Січі, В. Голобуцький аргумен- товано показав адекватність конкретним історичним реаліям своєї концеп- ції, яка була вперше заявлена в докторській дисертації, й окремо опубліко- 407 Там само. – С. 229. 408 Там само. 409 Там само. – С. 330. 410 Голобуцкий В. А. Социальные отношения в Задунайской Сечи. – С. 231. 121 вана в статті “Социальные отношения в Запорожье XVIII века” (1948 р.), де вона розкривалася на матеріалах Нової Січі. Розпочате в ХІХ ст. наукове студіювання тематики, пов’язаної з іс- торією Задунайської Січі, плідно продовжилося в найбільш сприятливі для вітчизняної історичної науки роки радянської політики “україніза- ції”. Найкращий тогочасний знавець теми – О. Рябінін-Скляревський відкрив нові сюжетні напрямки та віднайшов нові джерела, що нада- вало для розвитку подальших наукових студій непогану перспективу. Все це обірвалося з наступом тоталітаризму на національне наукове життя. Єдиною з’єднуючою ланкою між дототалітарними “січе- задунайськими” дослідженнями та сучасною історичною наукою – стала розглянута вище фундаментальна розвідка В. Голобуцького присвячена розгляду соціальних відносин у Задунайській Січі. Наголосимо, що вона стала також єдиною спеціальною науковою працею, котра з’явилася в той час, коли українська історична наука опинилася “в лещатах тоталі- таризму”, а ширше – в шестидесятирічний період, що його історіографи іменують періодом тоталітарного “монізму”. Залучені нові архівні дже- рела та нова інтерпретація старих дозволила В. Голобуцькому подати свій оригінальний погляд на проблему соціальних відносин у Задунай- ській Січі; погляд, що відповідав його загальній концепції соціальній іс- торії козацтва в період другої половини ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Не дивлячись на звуженість методологічних підходів, що їх продемонс- трував В. Голобуцький в характерній для нього соціологічній манері, вибраний ним концептуальний ракурс в розкритті теми є самодостат- нім. В рамках соціологізму вчений досить переконливо й аргументовано з’ясував характер домінуючих соціальних відносин і суперечностей, які склалися в період існування Задунайської Січі; цілком довів існування соціальної диференціації козацтва капіталістичного типу, наявність бу- ржуазного підприємництва й найманої праці, проілюстрував на джере- льних прикладах процеси зародження і формування капіталістичних відносин. Все це вітчизняною історіографією до нього або не визнава- лося, або на цьому не акцентувалася увага (Ф. Вовк), – як в силу наяв- ності або відсутності певних джерел, так і в зв’язку з дотриманням ін- ших методологічних установок. Напевно і Ф. Вовк, який дотримувався близької до марксизму позитивістської методології, з тих же причин не визнав потужного вкорінення соціально-економічних відносин капіталіс- тичного характеру в Задунайській Січі, хоча зафіксував відповідну тен- денцію місцевого (і тогочасного) суспільного розвитку. Поряд з тим, В. Голобуцький не відкидав наявності артільно- кооперативних форм у задунайців, зокрема, у рибальстві, але не вва- жав їх домінуючими (мається на увазі – період від початку ХІХ ст. і до кінця існування Коша). Сучасні дослідники, перш за все, А. Бачинський займають посередню позицію між поглядами Ф. Вовка й В. Голобуцького. Одеський історик, зокрема наводить додаткові факти з нових джерел (теж, до речі, біографічного характеру), які, на його ду- мку, свідчать про досить масовий характер існування в Задунайській Січі артільно-кооперативних форм (в риболовстві). Проте ні він, ні 122 Ф. Вовк, ні В. Голобуцький, ні інші вчені не мали і не мають достатньо повної репрезентативної статистичної картини розвитку господарства в Задунайській Січі в першій чверті ХІХ ст., яка свідчила би на користь тієї чи іншої точки зору. Тому посередня точка зору А. Бачинського не вирішила питання остаточно, а має право на існування так само, як і думка В. Голобуцького. Очевидно, що позиція Ф. Вовка в такому разі, зберігає лише історіографічне значення. Отже, соціальна концепція історії Задунайської Січі В. Голобуцького не втрачає своєї актуальності дотепер. Слід зазначити, що на рівні з О. Рябініним-Скляревським, В. Голобуцький задав для сучасних дослід- ників (починаючи з А. Бачинського) той евристичний напрямок пошуку і використання джерел біографічного походження, що продемонстрував свою ефективність для розкриття різних аспектів соціальних відносин у Задунайській Січі. На прикладі розкриття “січезадунайської” теми, В. Голобуцький наочно продемонстрував також і ефективність такого методу дослідження як ретроспективний. Важливою перспективою ев- ристичного пошуку нових матеріалів з теми є пошуки в краснодарсь- ких архівосховищах, котрі першим з цієї проблематики розпочав В. Голобуцький. На завершення, ще раз підкреслимо, що стаття “О социальных от- ношениях в Задунайской Сечи” – це єдиний опублікований фундамен- тальний доробок історика з цієї проблематики, побудований майже ви- ключно на архівних матеріалах, що вперше ним були введені до науко- вого обігу. Метод широкого цитування або детального переказу докуме- нтальних джерел, характерний для наукового стилю В. Голобуцького, фактично підносить статтю до рівня опублікованих джерел, а, відтак, вона не втрачає своєї наукової значущості й понині. Svyatoslav Yusov The Zadounays’ka (Trans-Danube) Sich theme in scientific works of V. Golobouts’ kyi Іn the article there is conducted the analysis of the main questions on history of Zadounays’ka Sich, that were studied in scientific works of known historian V.O.Golobouts’kyi.

Проблематика Задунайської Січі в науковій творчості В. Голобуцького

Репозитарії

Схожі ресурси