Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку
До уваги читачів пропонується інформація про становище і шляхи розвитку україністики на Кубані на сучасному етапі.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | Чорноморська минувшина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31137 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку / А. Авраменко // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 165-168. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31137 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-311372012-02-24T12:13:18Z Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку Авраменко, А. Рецензії, інформація До уваги читачів пропонується інформація про становище і шляхи розвитку україністики на Кубані на сучасному етапі. Into consideration of readers there is offered the information on contemporary state and ways of further development of Ukrainian studies in Cuban region. 2010 Article Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку / А. Авраменко // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 165-168. — укр. XXXX-0093 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31137 94(477.74):923“19-20” uk Чорноморська минувшина Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, інформація Рецензії, інформація |
| spellingShingle |
Рецензії, інформація Рецензії, інформація Авраменко, А. Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку Чорноморська минувшина |
| description |
До уваги читачів пропонується інформація про становище і шляхи розвитку україністики на Кубані на сучасному етапі. |
| format |
Article |
| author |
Авраменко, А. |
| author_facet |
Авраменко, А. |
| author_sort |
Авраменко, А. |
| title |
Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку |
| title_short |
Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку |
| title_full |
Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку |
| title_fullStr |
Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку |
| title_full_unstemmed |
Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку |
| title_sort |
україністика на кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії, інформація |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31137 |
| citation_txt |
Україністика на Кубані: витоки і сучасні тенденції розвитку / А. Авраменко // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 165-168. — укр. |
| series |
Чорноморська минувшина |
| work_keys_str_mv |
AT avramenkoa ukraínístikanakubanívitokiísučasnítendencíírozvitku |
| first_indexed |
2025-07-03T11:30:54Z |
| last_indexed |
2025-07-03T11:30:54Z |
| _version_ |
1836625170873188352 |
| fulltext |
165
фічні межі такої роботи безумовно стали одним із найважливіших
чинників досягнення загального успіху видання.
Неможливо оминути також надзвичайно високий технічний рівень
видання, його загальну доступність – адже примірники всіх перших
трьох томів оперативно були доставлені в найважливіші бібліотеки,
освітні установи України. Також важливий момент – розміщення ви-
дання в мережі Інтернет, завдяки чому будь-який дослідник в змозі
звернутись до виданих матеріалів.
Volodymyr Poltorak
FROM HIGH SCHOOL TO THE UNIVERSITY:
ON HISTORY OF ONE EDUCATIONAL INSTITUTION…
[Reference: Materials to history of the Berdyansk state pedagogical
university/ І.Lyman, V.Konstantinova. – T.1–3. – К., 2006-2008]
УДК 94(477.74):923“19-20”
Анатолій Авраменко
УКРАЇНІСТИКА НА КУБАНІ:
ВИТОКИ І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
До уваги читачів пропонується інформація про становище і шляхи роз-
витку україністики на Кубані на сучасному етапі.
Поняття “Кубань” часто згадують як один із регіонів сучасної Росії.
Це не викликає сумнівів, якщо говорити про політичні реалії. Але даний
регіон не чужий і для України: величезна частина місцевого населення
має українське походження. Як пише відомий київський історик
С. Кульчицький, “найбільшою у втраченому масиві українських етно-
графічних земель і за територією, й за населенням, є Кубань”. Тому те-
риторія сучасного Краснодарського краю викликає інтерес серед украї-
нських дослідників, як один із історико-культурних і етнографічних ре-
гіонів розселення українського етносу.
Переселення Чорноморського козацького війська на Кубань у кінці
XVIII ст. поклало початок української колонізації регіону. До середини
XIX ст. російський уряд здійснив три переселення з українських губер-
ній для поповнення чисельності цього війська. Надалі на Кубань пере-
селялися селяни переважно з губерній України, що вважалися тут “іно-
городніми”. Існує думка, що чорноморські козаки, вже в середині
XIX ст. не вважали себе українцями, що сформувалася нова етнічна
спільність у складі російського народу – кубанські козаки. Проте під час
перепису 1897 р. в Кубанській області 908818 осіб назвали своєю рід-
ною мовою українську, що дозволяє вважати цю територію одним із іс-
торико-культурних регіонів українського етносу. Масова українізація
1920-х рр. змінилася на антиукраїнську політику з 1932 р., що привело
166
до поступової втрати української етнічної самосвідомості більшості на-
селення регіону. Але елементи української культури, наприклад пісні,
зберігаються досі. Значна частина населення станиць користується у
побуті кубансько-українською говіркою (“балачкою”), дотримується де-
яких традиційних обрядових і культових свят.
Провідні місцеві козацькі історики ХІХ ст. – І. Попко,
П. Короленко, Ф. Щербина, пам’ятали своє українське походження, але
офіційно не могли розвивити україністику, як таку. В нечисленних ко-
зацьких школах навчання велося лише російською мовою, а українська
використовувалася у побуті. Під час нетривалої політики “українізації”
Кубані на початку радянської доби з’явилися українські навчальні за-
клади, наукові центри й друковані видання, що мало бути основою для
розвитку україністики. Але внаслідок різкого повороту в урядовій полі-
тиці, багато активістів українізації були репресовані, а більшість украї-
нського підлягало забуттю. Внаслідок цього чисельність українців Куба-
ні скоротилася до теперішнього часу порівняно з 1926 р. майже в 10
разів – показник, який з погляду сучасної науки можна характеризува-
ти як етнічну катастрофу.
До кінця XX ст. україністика в Краснодарському краї практично не
розвивалась. Український історик В. Голобуцький, що був у 1937–
1940 рр. доцентом Краснодарського педінституту, опрацював значний
архівний матеріал, у 1947 р. захистив докторську дисертацію “Чорно-
морське козацтво” в Ленінграді і у 1956 р. видав відповідну моногра-
фію у Києві. У 1967 р. московські етнографи опублікували колективну
монографію “Кубанские станицы”, в якій проаналізовано етнічні й
культурно-побутові процеси на Кубані, але ця книга має опосередкова-
не відношення до україністики.
З початку 90-х рр. ХХ ст. стала можлива поява українських гро-
мадських організацій в Краснодарському краї, більш активне прове-
дення досліджень з української тематики. Так, історик М. Тернавський
організував “Товариство української культури Кубані”, почав видавати
газету. Він опублікував низку робіт з історії чорноморського та кубан-
ського козацтва, “Реєстр Запорізького війська” 1756 р., досліджував іс-
торію станиці Єлизаветинської. На сьогодні головою організації, яка
змінила назву на “Товариство українців Кубані” є М. Сергієнко.
У 2006 р. були створені ще дві громадські організації “Українська
діаспора. Співдружність” (голова О. Слободян) і “Співдружність Ку-
бань – Україна” (голова І. Скибіцька). Остання досягла певних успіхів
(враховуючи вкрай скромні можливості): з 2006 р. відбулося п’ять нау-
ково-практичних конференцій “Кубань – Україна: питання історико-
культурної взаємодії”, надруковано три збірки статей, проведено ви-
ставки творчості українських майстринь тощо. За ініціативою органі-
зації спільно з Інститутом суспільних досліджень (м. Дніпропетровськ) у
серпні 2008 р. провели Міжнародну наукову конференцію “Україна –
Кубань: ретроспектива етнокультурних взаємин”. У 2009 р. “Співдруж-
ність Кубань – Україна” прийнята до Міжнародної асоціації україністів,
167
що відкриває нові можливості для розвитку україністики в Краснодар-
ському краї.
Особливе місце в розвитку україністики займає Центр української
культури, створений у 1995 р. в с. Лазаревському (у Великому Сочі). Він
сприяє вивченню історії, культури та побуту українців, їх звичаїв і тра-
дицій: зібрано значний матеріал щодо народних обрядів і свят, записа-
но музичний матеріал (ноти), вивчається пісенний фольклор. Велика
робота в центрі здійснюється по збереженню традиційних народних
промислів. У студії декоративно-прикладної майстерності знайомляться
з основними видами народної української творчості: вишивка, гончар-
ство, писанкарство. На жаль, у Краснодарському краї це єдиний центр
української культури такого типу.
Значний внесок у розвиток україністики на Кубані зроблено профе-
сором Краснодарського університету культури та мистецтв
В. Чумаченко. Він активно співпрацює з українськими академічними
інститутами, очолює Кубанське відділення Наукового товариства імені
Т. Шевченка. В.Чумаченко активно працює в сфері історії української
літератури Кубані. Ним опубліковано антологію кубанської літератури
кінця XVIII – початку XX ст. “Курінь” (1994 р.), навчальний посібник-
хрестоматію з української літератури для кубанських шкіл “Козак Ма-
май” (1998 р., спільно з В. Оліфіренком), ініційовано й організувано ни-
зка міжнародних і регіональних наукових конференцій; “Кухаренківські
читання”(1993, 1996, 1999 рр.), “Кубанські літературно-історичні чи-
тання” (1999, 2000, 2001, 2003 рр.) та ін.
Співробітники Кубанського університету О. Борисова, О. Рибалко
та Л. Костіна здійснюють діалектологічні експедиції по станицях Крас-
нодарського краю, збираючи матеріал для “Словника кубанських гові-
рок” і виділяючи українську та південноросійську лексику. Така робота
вимагає тісної взаємодії з українськими лінгвістами, однак до сьогодні
це викликає певні складнощі. Етнографічний напрямок досліджень
представлений працями краснодарських учених д.і.н. В. І. Чурсіної, яка
вивчає зміни у фольклорі та етнокультурних традиціях східно-
слов’янського (зокрема, українського) населення Кубані; к.і.н.
Л. Мартиненка, предметом досліджень якого є сучасне використання
прислів’їв, приказок і загадок чорноморських козаків; Н.Гангури, що
працює над питаннями матеріальної культури чорноморських і кубан-
ських козаків, як частиною української етнокультурної традиції.
Історик В. Бондар аналізує “український слід” в кубанській архітек-
турі, а також виявляє пам’ятки історії та культури, щоб забезпечити їх
зберігання. Над дослідженнями історії чорноморського і кубанського
козацтва працює Б. Фролов, але українських аспектів теми він торка-
ється побіжно. Тим часом гостру полеміку викликає проблема ідентич-
ності місцевих козаків та їхне ставлення до України та Росії.
Українські історики з Києва (С. Кульчицький, В. Сергійчук, Є. Пет-
ренко), Донецька (Д. Білий, В. Задунайський), Запоріжжя
(Л. Маленко, р. Шиян), Одеси (І. Сапожников), Харкова (С. Чухлій), Рів-
но (Н.Супрун-Яремко) в останні роки опублікували низку робіт з історії
168
Кубані та духовної історії українців Кубані. Однак значною проблемою
залишається можливість використання вченими з України архівних
джерел з кубанських архівів, як і для кубанських дослідників вивчення
джерел архівосховищ та бібліотек України. Все це виявляє необхідність
створення спільних науково-дослідницьких проектів, тим більш, що пе-
вний досвід вдалого співробітництва вже існує. Зокрема, польові дослі-
дження Н. Супрун-Яремко, внаслідок вийшла друком її монографія
“Українці Кубані та їх пісні” (2005 р.), опублікований матеріал про чор-
номорське та кубанське козацтво, написаний кубанськими дослідника-
ми А. Авраменком, Б. Фроловим і В. Чумаченком в колективній моно-
графії “Історія українського козацтва” (Київ, 2007), статті цих авторів в
енциклопедії “Українське козацтво” (Запоріжжя-Київ, 2006), створив
низку карт з історії українського козацтва та Кубані А. Авраменко, що
актуалізується у зв’язку з підготовкою Ю. Лозою “Великого Історичного
Атласу України”.
Розпочато археографічну роботу, зокрема, співробітники Держав-
ного архіву Краснодарського краю видали цінні матеріали першого пе-
репису козаків Чорноморського війська, що переселилися на Кубань у
кінці XVIII ст. (Краснодар, 2006), виявлено й опубліковано низку доку-
ментів, пов’язаних з історією проведення “українізації” І.Іванцовим, ет-
нодемографічних питань В.Ракачовим.
Україністика як галузь гуманітарного знання на Кубані ще має не-
визначений статус, її структура лише усталюється, дослідження здійс-
нюються окремими вченими, які не мають координаційного центру.
Об’єктивне дослідження історії та культури українців регіону сприяти-
ме виробленню українськими та російськими вченими узгоджених й
об’єктивних наукових висновків.
Anatoliy Avramenko
Ukrainian studies in Cuban region: the origins and the modern trends of development
Into consideration of readers there is offered the information on contemporary
state and ways of further development of Ukrainian studies in Cuban region.
УДК 94(477.7)“2010”
Олександр Середа
“ЛІТНЯ ШКОЛА” І СТАЖУВАННЯ В БОЛГАРІЇ
ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. І.І.МЕЧНИКОВА у 2010 р.:
ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
До уваги читачів пропонується інформація про навчання та стажування
викладачів і студентів історичного факультету ОНУ імені І.І.Мечникова у
2010 р., в рамках якого відбувся круглий стіл “Історична наука в Болгарії й
Україні: тенденції дослідження регіональної історії та міжетнічних процесів”.
|