Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні

Досліджено закономірності структурних зрушень у національній економіці. Визначено роль держави у їх регулюванні як у контексті світового досвіду, так і з урахуванням національних особливостей трансформаційного періоду. Ключові слова: національна економіка, промисловість, структура, державне регулюв...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
Hauptverfasser:	Юрик, Я.І., Коновалов, Ю.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Промисловість: проблеми розвитку та управління
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31245
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні / Я.І. Юрик, Ю.І. Коновалов // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 72-84. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31245
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-312452013-02-13T03:13:45Z Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні Юрик, Я.І. Коновалов, Ю.І. Промисловість: проблеми розвитку та управління Досліджено закономірності структурних зрушень у національній економіці. Визначено роль держави у їх регулюванні як у контексті світового досвіду, так і з урахуванням національних особливостей трансформаційного періоду. Ключові слова: національна економіка, промисловість, структура, державне регулювання. Исследованы закономерности структурных сдвигов в национальной экономике. Определена роль государства в их регулировании как в контексте мирового опыта, так и с учетом национальных особенностей трансформационного периода. Ключевые слова: национальная экономика, промышленность, структура, государственное регулирование. The paper studies regularities in the structural changes in the national economy. The role of the state is defined in their regulation, both in the context of the world experience and national features of a transformation period. Keywords: national economy, industry, structure, state regulation. 2011 Article Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні / Я.І. Юрик, Ю.І. Коновалов // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 72-84. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31245 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Промисловість: проблеми розвитку та управління Промисловість: проблеми розвитку та управління
spellingShingle	Промисловість: проблеми розвитку та управління Промисловість: проблеми розвитку та управління Юрик, Я.І. Коновалов, Ю.І. Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні Економіка промисловості
description	Досліджено закономірності структурних зрушень у національній економіці. Визначено роль держави у їх регулюванні як у контексті світового досвіду, так і з урахуванням національних особливостей трансформаційного періоду. Ключові слова: національна економіка, промисловість, структура, державне регулювання.
format	Article
author	Юрик, Я.І. Коновалов, Ю.І.
author_facet	Юрик, Я.І. Коновалов, Ю.І.
author_sort	Юрик, Я.І.
title	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні
title_short	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні
title_full	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні
title_fullStr	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні
title_full_unstemmed	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні
title_sort	передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в україні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Промисловість: проблеми розвитку та управління
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31245
citation_txt	Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні / Я.І. Юрик, Ю.І. Коновалов // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 72-84. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT ûrikâí peredumoviformuvannâtapotočnijstangaluzevoístrukturivirobnictvavukraíní AT konovalovûí peredumoviformuvannâtapotočnijstangaluzevoístrukturivirobnictvavukraíní
first_indexed	2025-07-03T11:39:49Z
last_indexed	2025-07-03T11:39:49Z
_version_	1836625732411850752
fulltext	Я.І. Юрик, Ю.І. Коновалов ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ПОТОЧНИЙ СТАН ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ Ключовим фактором збалансованого розвитку економічної системи держави є убезпечення індивідуальної надійності її функціонування за рахунок реформування реального сектору економіки та його реструк- туризації відповідно до визначених орієнтирів загальноекономічного прискорення в Україні. Успішне просування реформ убезпечить якісні зміни в галузевій та технологічній структурах виробництва, які ініціюватимуть адекватні трансформації українського суспільства. Теоретичним і прикладним аспектам вирішення багатогранних проблем реструктуризації економіки присвячені праці вітчизняних учених: О.М. Алимова, В.М. Гей- ця, М.С. Герасимчука, С.І. Дорогунцова, Б.Є. Кваснюка, В.Е. Коломойцева, І.І. Лукі- нова, Л.М. Шаблистої, М.М. Якубовського, а також російських дослідників: О.І. Ан- чишкіна, Е.В. Балацького, С.Ю. Глазьєва, Е.П. Горбунова, В.М. Кудрова, В.І. Маєвського, С.М. Меньшикова, Л.П. Ночовкіної, Ю.В. Яременка та інших. Проте, віддаючи належне науково-методологічній цінності попередніх наукових здобутків та визнанню на різних рівнях управління необхідності провадження дієвої політики структурної перебудови національного господарства, існує гостра потреба у здійсненні системного дослідження параметрів існуючих передумов для забезпечення результативності сучасної моделі реструктуризації, формалізації оптимального складу комплексних заходів щодо її реалізації, а також у світоглядно- методологічному осмисленні перешкод на шляху провадження дієвих структурних реформ в Україні, які до цього часу, по суті, проводилися стихійно. Структурна трансформація суспільного виробництва і вдосконалення відносин потребують вивчення та ідентифікації чинників формалізації диспропорцій, а також причинно-наслідкових зв’язків, що їх породжують. Таким чином, особливої актуальності набуває завдання дослідження закономірностей структурних зрушень у національній економіці в контексті обґрунтування вагомості впливу системи державного управління на їх цільову орієнтацію. Структура економіки, з якою Україна вступила на шлях незалежного розвитку, сформувалася як невід’ємна частина єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР і характеризувалась неабиякою деформованістю. Зокрема, ніякими аргументами не можна виправдати те, що в республіці, на яку припадало 2,7% території Радянського Союзу, було побудовано майже 40,0% атомних енергоблоків. Крім того, ці ознаки виявлялись, насамперед, у слабкій розвинутості невиробничої сфери, а щодо такої складової, як ринкова інфраструктура – можна відзначити їх відсутність. Деформації у структурі промисловості виявлялися в пере- важанні розвитку галузей важкої промисловості (добувних і тих, що виробляють проміжний продукт), що було пов’язано з високим ступенем мілітаризованості економіки і відсталістю галузей, які виробляють товари народного споживання. Зокрема, досить показовим є такий факт: у 1990 р. у СРСР вироблено 843 млн. пар взуття, що перевищило його сукупний випуск Італією (435 млн. пар), США (209 млн. пар) і Францією (165 млн. пар), а тим часом, придбання якісного ім- портного взуття в торговельній мережі супроводжувалося значними труднощами, багатогодинними чергами, спекуляцією [1]. Крім того, попри гіпертрофовано ___________________________ © Юрик Ярина Іванівна – кандидат економічних наук. ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», Київ. Коновалов Юрій Іванович – кандидат економічних наук. ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана». ISSN 1562-109X високу частку випуску засобів виробництва (їх частка в загальному обсязі продукції промисловості СРСР становила у 1980 р. 73,8%, у 1985 р. – 74,8, у 1990 р. – 72,4%, а в УРСР вона зросла з 71% у 1970 р. до 72% у 1988 р.) значні обсяги машин і устаткування доводилося закуповувати за кордоном. Так, наприклад, частка імпорту у споживанні у СРСР прокатного устаткування у 1990 р. становила 45,3%, устаткування для: а) харчосмакової промисловості – 51,4%; б) текстильної промисловості – 68,3%; в) хімічної промисловості – 63,3% [1]. Для самостійного функціонування в рамках суверенної держави необхідно було сформувати нову структуру господарства, яка відповідала б ринковій системі відносин. Однак особливості попереднього етапу розвитку країни й обрана схема реформування, націлена не на змістовний економічний результат, а на інституціональні й політичні зміни, і крім того, ще й у найкоротші, нічим не обґрунтовані, крім політичних міркувань, терміни, «сприяли» переведенню економіки на ринкові принципи господарювання, що супроводжувався глибокою структурною кризою. Найважливішими структурними характеристиками на макрорівні, які дають загальне уявлення про економіку країни, її тип, є структура валового внутрішнього продукту (ВВП) або валової доданої вартості (ВДВ), а також структурні характеристики окремих галузей, насамперед промисловості. Простежимо за зміною цих показників. Так, за період із 1991 по 2000 р. у структурі ВДВ намітилась тенденція до скорочення частки галузей, які виробляють товари, і, навпаки, зростання частки послуг. Зміна співвідношення між цими двома секторами стала характерною особливістю початку формування ринкової структури економіки. Зокрема, частка галузей, які виробляють товари скоротилася з 73,7% у 1991 р. до 53,4% у 2000 р., а частка послуг – зросла з 28,2% у 1991 р. до 47,8% у 2000 р. Найбільшою мірою скоротилися частки сільського господарства і будівництва – відповідно в 1,4 та 2 рази. У сфері ж послуг упродовж 90-х років найінтенсивніше зростали частки галузей, обслуговуючих започатковані ринкові відносини – транспорт, зв'язок, торгівля, фінанси [2, 3]. Щодо промислового виробництва, то за цей же період найбільшого структурного скорочення зазнали галузі, орієнтовані на кінцевого споживача, а саме: машинобудування та металообробка – з 26,3% від загального обсягу промислового випуску до 13,4%; легка промисловість – з 12,3 до 1,6%. Відносно стабільний рівень попиту (що є питанням фізичного виживання) на вітчизняну продукцію не дозволив глибоко скоротитися виробництву продуктів харчування (з 24,4 до 16,8%.) Водночас галузі, що виробляють продукцію для проміжного споживання, значно збільшили свої частки: чорна металургія – з 9,9 до 27,4%; паливна промисловість – з 3,8 до 10,1%; електроенергетика – з 3,5 до 12,1% [4]. Із 2001 по 2007 р. внесок галузей, що виробляють товари, у структуру ВДВ продовжує зменшуватися (за рахунок скорочення часток сільського господарства та будівництва), поступаючись сфері послуг (табл. 1). Як видно з наведених у табл. 1 даних, протягом аналізованого періоду частка перших скоротилася в 1,2 раза, а частка других – зросла з 43,3 до 49,7% (або в 1,14 раза). У сфері послуг за аналізований період відзначено зростання обсягів реалізації із середньорічним темпом приросту 13%, і на кінець 2007 р. обсяг реалізованих послуг перевищив рівень 2001 р. у 2,4 раза (табл. 2). Проте, на жаль, розширення вітчизняної сфери послуг не супроводжується не лише якісними змінами в самій промисловості, а й не сприяє, навіть, навпаки, прискорює деградацію останньої. Так, наприклад, якщо у країнах із розвинутою економікою активно йде процес розвитку послуг, що безпосередньо пов’язані з якісним удосконаленням виробництва (дослідження і розробки, маркетингові, освітянські, інжиніринг, консалтингові послуги), і прискорений розвиток інтелектуально-інфор- маційної сфери забезпечує нарощення інноваційних процесів, тим самим формуючи імпульси для стратегічного розвитку, то в Україні ж ці напрями розвиваються досить повільно, а в ряді випадків спостерігається відкат назад порівняно з попередніми етапами розвитку. Так, до кінця 80-х років Україна за рівнем розвитку науки, інтелектуального потенціалу та науково- технічних розробок була одним із лідерів серед передових країн світу. Таблиця 1 Галузева структура валової доданої вартості у 2001-2009 рр.* (відсотків до загального підсумку) Галузі Ретроспективний період, роки 2001 2002 2005 2007 2009 Усього 100 100 100 100 100 Галузі, які виробляють товари: 45,1 43,8 40,1 38,3 32,8 сільське господарство, мисливство, лісове господарство 14,4 13 9,2 6,6 7,2 добувна промисловість 4,2 4,4 4,1 4,4 3,9 переробна промисловість 17,4 17,9 19,7 19,9 15,8 виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 5,5 5,1 3,4 3,2 3,5 будівництво 3,6 3,4 3,7 4,2 2,4 Галузі, які надають послуги: 43,3 45,4 47,9 49,7 54,4 торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів 11 10,9 12,7 13,2 13,5 діяльність транспорту та зв'язку 12 12,2 10,7 9,7 11,3 освіта 4,4 4,8 4,7 4,6 5,2 охорона здоров'я та надання соціальної допомоги 2,9 3,3 3,2 3,1 3,5 інші види економічної діяльності 14,4 15,6 18,3 22,2 26,5 оплата послуг фінансових посередників -1,4 -1,4 -1,7 -3,1 -5,6 Податки на продукти 11,6 10,9 12 12,2 13,1 Субсидії на продукти 0 0 0 -0,3 -0,2 * Розраховано за даними Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. За офіційними даними ЮНЕСКО, на- уково-технічний комплекс України становив 6,5% світового за умови, що чисельність населення України становить усього 0,1% від населення світу [5]. За роки реформування економіки України частка послуг науково- технічного, дослідницького та інформаційного характеру скоротилась. Якщо у 1991 р. витрати на науку з усіх джерел фінансування становили приблизно 2,4% від ВВП, то у 2007 р. цей показник знизився до 0,85%, (у 2009 р. 0,86%). Кількість спеціалістів, які виконували науково-технічні роботи, зменшилася за цей період у 3 рази [6]. Щодо промисловості, то протягом 2001- 2007 рр. відмічено зростання виробництва із середньорічним темпом приросту майже 9%, і на кінець 2007 р. обсяги промислового виробництва перевищували рівень 2001 р. в 1,6 раза (табл. 2). Крім того, знаковим явищем цього етапу можна вважати вихід промислового потенціалу (у 2006 р.) за обсягом виробництва продукції на рівень 1990 р. Україні на це знадобилося 16 років. Серед лідерів зростання (табл. 2), а це виробництво деревини і виробів із деревини та машинобудування, особливо втішно виглядає зростання саме останнього. Тут, за аналізований період відзначено збільшення обсягів виробництва із середньорічним темпом приросту близько 16%, що було забезпечено переважно нарощенням (майже в 5 разів щодо 2001 р.) випуску транспортних засобів та устаткування. Але маємо відзначити, що зростання машинобудування не супроводжувалося відповідним динамічним зростанням інших видів діяльності (через механізм міжгалузевих зв’язків), наприклад, металургії та оброблення металу, ПЕК, хімічної промисловості. А не відбулося це через те, що українським заводам відведено роль http://www.ukrstat.gov.ua механічного складальника транспортних засобів з імпортованих машинокомплектів, виробництво яких здійснюється за межами України на заводах провідних автомобілебудівних корпорацій. Іншими словами, спостерігаємо ситуацію, за якої динамічне зростання галузі знаходиться в антикореляції з її розвитком, відбувається її технологічна примітивізація. Таблиця 2 Динаміка промислового виробництва та обсягу реалізованих послуг за період із 2001-2009 рр.* Види економічної діяльності 2007 до 2001, рази Середньорічний темп приросту, % 2009 до 2007, рази Середньорічний темп приросту, % ПРОМИСЛОВІСТЬ 1,6 8,6 0,74 -13,95 Добувна промисловість 1,3 4,1 0,86 -7,50 видобування енергетичних матеріалів 1,1 1,4 0,95 -2,75 видобування неенергетичних матеріалів 1,6 8,2 0,75 -13,63 Переробна промисловість 1,8 10,0 0,69 -16,88 харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів 2,0 11,9 0,92 -4,07 легка промисловість 1,1 2,2 0,66 -18,55 текстильна промисловість і пошиття одягу 1,1 2,0 0,64 -20,31 виробництво шкіри та шкіряного взуття 1,2 3,0 0,81 -10,24 виробництво деревини та виробів із деревини 2,9 19,6 0,74 -14,22 целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа 2,4 15,5 0,81 -9,79 виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення 1,1 1,5 0,84 -8,54 хімічна та нафтохімічна промисловість 1,7 9,8 0,70 -16,11 хімічне виробництво 1,6 8,3 0,69 -16,96 виробництво гумових і пластмасових виробів 2,3 15,1 0,76 -13,04 виробництво інших неметалевих виробів (будматеріалів, скловиробів) 2,1 13,5 0,60 -22,68 металургія та оброблення металу 1,5 7,3 0,64 -19,82 машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування 2,8 18,4 0,55 -25,66 виробництво машин і устаткування 1,7 9,5 0,61 -21,72 виробництво електричного та електронного устаткування 2,5 16,5 0,67 -18,20 виробництво транспортних засобів та устаткування 4,6 28,8 0,44 -33,29 виробництво та розподілення електроенергії 1,2 2,7 0,87 -6,57 ОБСЯГ РЕАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ 2,4 15,5 н/д н/д * Розраховано за даними Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. У цілому можна констатувати, що на фоні динамічного зростання, на жаль, не вдалося подолати низку серйозних проблем, що накопичились у вітчизняній промисловості за роки реформ. Більше того, відсутність належної уваги до розв’язання http://www.ukrstat.gov.ua цих проблем ще більше їх загострила і вони далися взнаки вже з другої половини 2008 р., коли у світі з’явилися ознаки початку глибокої фінансової та економічної кризи, яка не обійшла й України. Значна кількість вітчизняних підприємств відразу відчула на собі її впливи й почала скорочувати виробництво. Так, станом на 2009 р. обсяги промислового виробництва скоротилися майже на 14% порівняно з 2007 р. Найбільше це торкнулось таких галузей, як машинобудування (особливо виробництво транспортних засобів та устаткування), виробництва неметалевих виробів, більша частина з яких належить будівельним матеріалам, а також легкої промисловість, експортоорієнтованих – металургії та хімічного виробництва. Сьогодні у структурі ВВП за видами економічної діяльності продовжує переважати частка галузей, що надають послуги (станом на 2009 р. їх частка становить 54,4%) і в першу чергу це галузі обігу – фінансова діяльність, операції з нерухомим майном, оренда (18,8%), оптова та роздрібна торгівлі (13,5%), транспорт та зв'язок (11,3%). Також вагому частку у структурі ВВП зберігає за собою переробна промисловість (15,8%), хоч її внесок і зменшився у формування ВВП. Порівняння галузевої структури ВВП України з аналогічною структурою найбільш розвинених країн (табл. 3) дозволяє помітити найбільш характерні особливості структурно-динамічних показників ВВП нашої держави, а саме: Таблиця 3 Галузева структура валового внутрішнього продукту окремих країн світу, % [7] Країни С іл ьс ьк е та л іс ов е го сп од ар ст во , ри ба ль ст во т а ми сл ив ст во П ро ми сл ов іс ть Бу ді вн иц тв о Тр ан сп ор т та зв 'яз ок То рг ів ля , г от ел і та р ес то ра ни Ф ін ан со ва д ія ль - ні ст ь, о пе ра ці ї з не ру хо ми м ма йн ом , ор ен да т а на да нн я по сл уг О св іт а, о хо ро на зд ор ов ’я , с оц іа ль ні по сл уг и Ін ш і п ос лу ги Україна* 7,2 23,2 2,4 11,3 13,5 18,8 8,7 15 Бельгія 1,2 21,0 5,0 8,4 13,7 28,4 13 9,4 Великобританія 0,9 18,5 6,2 7,2 15,0 30,0 12,2 9,9 Німеччина 1,1 25,0 4,1 5,6 12,4 29,1 11,6 11,1 Італія 2,3 20,8 6,0 7,8 15,4 26,9 10,6 10,2 Нідерланди 2,1 18,2 5,7 7,5 15,0 26,8 13,7 11,0 Фінляндія 3,1 24,8 5,4 10,8 12,2 21,0 13,8 8,9 Франція 2,2 15,1 5,8 6,4 12,9 32,0 13,9 11,7 Ізраїль 1,8 17,1 4,8 7,2 10,6 32,9 13,7 11,9 Китай 12,5 42,0 5,5 5,9 9,7 н/д 4,7 19,8 Республіка Корея 3,3 31,1 9,2 7,2 9,8 20,9 8,9 9,4 Японія 1,6 22,8 6,2 6,8 13,0 18,1 31,54 н/д Канада 2,2 25,5 5,4 7,1 13,8 26,0 11,2 8,8 США 1,2 17,6 5,2 н/д 18,8 32,4 24,8 н/д * Складено за даними Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. висока частка аграрного сектору, тоді як у галузевій структурі світового господарства спостерігається послідовний перехід від високої частки сільського господарства, видобувної промисловості до http://www.ukrstat.gov.ua обробних галузей, що створюють продукцію на основі високих технологій; частка транспорту та зв'язку підвищена, що відображає значну роль у державі транзитних потоків; слабкий розвиток будівельного сектору в Україні. Разом із тим будівельна галузь є локомотивом зростання економіки. Досвід країн Європи (у тому числі Східної) показує, що цей сектор у короткостроковій перспективі здатний внести відчутний вклад у зростання ВВП і підвищення зайнятості, а також стимулювати розвиток суміжних секторів економіки; помітне відставання від найбільш розвинених у соціально-економічних відносинах країн галузей соціальної сфери. Формалізація цих диспропорцій, звичайно, є не повною. Її можна доповнити за результатами порівняння структури обробної промисловості України з аналогічними показниками провідних країн ЄС, Китаю, США та Японії (табл. 4). Вони свідчать про те, що в Україні у структурі переробної промисловості спостерігається: істотно завищена частка чорної й кольорової металургії, орієнтованої на експорт напівфабрикатів; низька частка машинобудування, котре є важливою галуззю національної економіки, що забезпечує відносно висока додана вартість кінцевої продукції порівняно із сировинними галузями. Крім того, воно значною мірою сприяє інтенсифікація фундаментальних і прикладних досліджень, упровадженню нових технологій. Сектор машинобудування виступає основним плацдармом для прямих іноземних інвестицій; щонайменше у два рази меншою є частка хімічної промисловості, де експортна орієнтація обмеженого кола підгалузей сполучається із сильною залежністю від імпорту продукції інших переділів хімічної індустрії; низька частка легкої промисловості, характерними особливостями якої є надсильна конкуренція з боку контрабандної та контрафактної продукції. Таблиця 4 Галузева структура обробної промисловості окремих країн [7] Країни В ир об ни цт во п ро ду кт ів х ар - чу ва нн я, в кл ю чн о з н ап оя ми та т ю тю но ви ми в ир об ам и Те кс ти ль не т а ш ве йн е ви ро бн иц тв о, в ир об ни цт во ш кі ри , в ир об ів зі ш кі ри , ви ро бн иц тв о вз ут тя О бр об ле нн я де ре ви ни т а ви ро бн иц тв о ви ро бі в із де ре ва , ц ел ю ло зн о- па пе ро ве ви ро бн иц тв о, в ид ав ни ча та п ол іг ра фі чн а ді ял ьн іс ть В ир об ни цт во к ок су т а на фт оп ро ду кт ів Х ім іч не в ир об ни цт во , ви ро бн иц тв о гу мо ви х та п ла ст ма со ви х ви ро бі в В ир об ни цт во ін ш их не ме та ле ви х пр од ук ті в М ет ал ур гі йн е ви ро бн иц тв о та в ир об ни цт во г от ов их ме та ле ви х ви ро бі в М аш ин об уд ув ан ня Україна (2007)* 15,3 1,0 3,2 7,3 6,1 3,8 22 13,7 Україна (2009)* 19,8 0,9 3,5 6,7 6,0 3,0 17,6 10,6 Німеччина (2004) 11,5 1,8 6,9 6,7 13 2,5 11,5 43,8 Італія (2004) 11,8 10,8 7,6 3,8 12,2 4,7 15,9 27 Великобританія (2004) 17,6 2,5 12 6,6 15,1 3 9,3 29,9 Франція (2004) 15,3 3,2 7,3 6,8 16,7 2,9 9,8 33,6 Китай (2005) 9,3 9,7 3,4 5,5 14 4,2 13,5 37,9 Японія (2005) 10,9 1,7 5,9 4,6 13,1 2,5 12,3 47 Канада (2002) 14 2,9 13,9 5,6 12,1 2,3 11,5 31,9 США (2004) 14,5 2,6 8,9 7 16,6 2,7 9,8 34,4 * Складено за даними Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua>. Показники конкурентоспроможності є базовим індикатором для оцінки ефективності функціонування будь-якого виду економічної діяльності. Задля поглиблення аналізу проблем галузевої структури вітчизняної економіки доцільно використати одну з існуючих методик аналізу конкурентоспроможності виробництва на зовнішніх ринках. Обраний підхід спирається на статистику зовнішньої торгівлі з детальними даними про експорт та імпорт товарів. Зокрема, істотне переважання експорту над імпортом однорідної продукції свідчитиме про високу конкурентоспроможність конкретного виду вітчизняної продукції, і відповідно обернена ситуація (значне перевищення імпорту над експортом) означатиме низьку конкурентоспроможність. Для отримання відповідних значень використовуються індекси конкурентоспроможності, які розраховуються за такими формулами (1) та (2): 100, якщо 0E I E I E    , (1) 100, якщо 0E I E I I    , (2) де Е – експорт; I – імпорт; E – I – сальдо експорту й імпорту. Отримані значення вкладаються в чіткий інтервал із верхньою межею, що дорівнює 100 (наявність експорту за відсутності імпорту) та нижньою межею, що дорівнює – 100, якщо в даній товарній групі має місце лише імпорт за відсутності експорту. Близькі до 100 позитивні значення індексу характеризують товарні групи з високою конкурентоспроможністю, близькі до 100 від’ємні значення – з низькою. Значення індексу, що близькі до нуля, свідчать або про достатньо сильну конкуренцію між вітчизняним та імпортними товарами для однорідної за складом продукції товарної групи, або про так званий «асортиментний обмін», коли експортуються одні види, сорти, типорозміри продукції даної товарної групи, а імпортуються інші. У табл. 5 подано дані про найбільш конкурентоспроможні групи товарів українського експорту. Таблиця 5 Групи товарів українського експорту з найвищим рівнем конкурентоспроможності на зовнішніх ринках* Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД Сальдо експорту та імпорту, млн. дол. США Темп зростання, 2009/2001, рази Індекс конкурен-то- спроможності, % 2001 2009 експорт імпорт 2001 2009 I. Живі тварини; продукти тваринного походження 04 молоко i молочні продукти; яйця 243,56 335,93 1,8 6,4 91,71 70,51 II. Продукти рослинного походження 10 зернові культури 433,49 3457,66 7,4 2,0 89,61 0,01 11 продукція борошномельного виробництва -24,40 69,49 7,1 0,5 -65,73 0,01 12 масляне насіння та плоди 120,06 904,77 6,8 4,0 78,01 0,01 III. 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження 138,98 1421,76 8,0 4,3 61,64 79,16 VI. Продукція хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловості 31 добрива 336,82 600,50 2,3 8,8 91,99 70,00 XV. Недорогоцінні метали та вироби з них 72 чорні метали 4699,08 9134,99 2,1 4,0 94,42 89,10 XVI. Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; http://www.ukrstat.gov.ua пристрої для записування або відтворення зображення і звуку 86 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання 82,33 684,41 5,2 1,4 54,86 88,07 89 плавучі засоби морські або річкові 86,11 189,11 2,7 10,3 94,07 77,23 * Тут і в табл. 6-9 розраховано за даними Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. У табл. 6 наведено перелік основних товарних груп, за продукцією яких наша економіка в найбільшій мірі залежить від імпорту, причому рівень цієї залежності або стабільно високий протягом аналізованого періоду або ж різко зростає на кінець аналізованого періоду. Відзначимо, що особливо негативним є попадання до групи найменш конкурентоспроможних видів продукції наукоємних виробництв, таких як хімічна промисловість (фармацевтична продукція), машинобудування (наземні транспортні засоби, крім залізничних). Таблиця 6 Неконкурентоспроможні групи товарів українського експорту Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД Сальдо експорту та ім- порту, млн. дол. США Індекс конкуренто- спроможності, % 2001 2009 2001 2009 I. Живі тварини; продукти тваринного походження 01 живі тварини -5,20 -64,73 -74,28 -87,12 03 риба i рибопродукти -54,87 -446,02 -70,41 -94,66 II. Продукти рослинного походження 09 кава, чай, прянощі -58,93 -186,96 -98,43 -96,22 V. Мінеральні продукти нафта сира (включаючи газовий конденсат) -2091,41 -2987,27 -99,34 -99,92 газ природний -3209,13 -7977,53 -97,61 -99,98 VI. Продукція хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловості 30 фармацевтична продукція -292,76 -1980,29 -85,45 -92,96 33 ефiрнi олії, косметичні препарати -79,79 -548,97 -79,71 -80,06 34 мило, мийні засоби -38,71 -288,29 -77,46 -77,46 37 фото- або кінематографічні товари -10,51 -37,16 -88,81 -96,66 VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук 39 полімерні матеріали, пластмаси -341,87 -1745,28 -73,76 -81,49 X. Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів 47 маса з деревини -43,22 -76,04 -99,50 -99,01 ХI. Текстиль та вироби з текстилю 50 шовк -0,62 -2,01 -96,83 -96,25 51 вовна -54,49 -55,28 -86,36 -91,44 52 бавовна (тканини) -94,19 -142,95 -98,47 -95,30 54 нитки синтетичні або штучні -56,14 -119,25 -53,67 -93,49 55 хiмiчнi штапельні волокна -123,91 -172,52 -96,19 -95,43 58 спецiальнi тканини -18,81 -54,68 -98,93 -96,60 60 трикотажні полотна -24,39 -55,91 -95,77 -93,26 XV. Недорогоцінні метали та вироби з них 75 нікель i вироби з нікелю -46,76 -90,81 -90,49 -87,48 79 цинк i вироби із цинку -26,31 -33,23 -98,23 -99,12 80 олово та вироби з олова -2,99 -5,55 -98,76 -98,65 http://www.ukrstat.gov.ua XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання 87 наземні транспортні засоби, крім залізничних -466,51 -1581,80 -73,22 -80,57 XVIII. Прилади i апарати оптичні, для фотографування або кiнематографiї; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичні інструменти 90 прилади і апарати -374,37 -177,50 -69,72 -57,46 91 годинники -11,16 -3,88 -98,85 -90,22 92 музичні інструменти -6,53 -1,30 -79,08 -95,06 У табл. 7 подано дані за певними товарними групами, у яких конкурентні можливості за аналізований період помітно погіршилися, головним чином, через істотне перевищення темпів зростання імпорту над темпами збільшення експорту. Особливо насторожує та обставина, що ряд українських традиційних експортерів істотно втратили свої позиції. Таблиця 7 Групи товарів, конкурентоспроможність яких на зовнішніх ринках значно скоротилася Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД Сальдо експорту та імпорту, млн. дол. США Темп зростання, 2009/2001, рази Індекс конкуренто- спроможності, % 2001 2009 експорт імпорт 2001 2009 I. Живі тварини; продукти тваринного походження 02 м’ясо i субпродукти харчові 84,23 84,23 0,5 7,6 52,88 -86,08 05 продукти тваринного походження 4,21 4,21 1,2 24,9 88,94 -56,77 II. Продукти рослинного походження 07 овочі, коренеплоди 17,42 17,42 7,2 16,5 78,68 51,18 IV. Готові харчові продукти 20 продукти переробки плодів, овочів 6,31 6,31 4,3 7,0 18,45 -24,51 VI. Продукція хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловості 29 органiчнi хiмiчнi сполуки 16,26 16,26 0,8 2,9 8,03 -72,01 32 екстракти дубильні, барвники 17,49 17,49 1,7 3,3 15,14 -37,23 35 бiлковi речовини 87,59 87,59 0,3 4,7 79,72 -65,66 VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук 40 каучук, гума -99,19 -99,19 1,2 2,2 -42,44 -68,02 VIII. Шкіряна i хутряна сировина та вироби з них 42 вироби із шкіри 0,47 0,47 3,0 7,3 5,08 -56,67 ХI. Текстиль та вироби з текстилю 61 одяг трикотажний 32,47 32,47 1,6 6,7 50,39 -51,51 62 одяг текстильний 383,63 383,63 1,0 6,2 91,44 47,59 XII. Взуття, головні убори, парасольки 64 взуття 40,95 40,95 1,7 6,4 49,73 -47,86 65 головні убори 0,70 0,70 2,2 7,3 38,24 -50,66 67 оброблені перо та пух -0,12 -0,12 0,9 19,3 -31,00 -96,67 XIII. Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла 70 скло та вироби із скла 12,61 12,61 1,4 4,7 20,69 -63,23 XV. Недорогоцінні метали та вироби з них 74 мідь i вироби з міді 130,04 130,04 0,9 1,5 64,60 41,70 76 алюмiнiй i вироби з алюмінію 323,71 323,71 0,5 2,7 76,09 -27,18 81 інші недорогоцінні метали 55,68 55,68 1,1 7,0 84,06 -5,87 82 інструменти, ножові вироби 325,33 325,33 0,1 2,8 85,46 -76,00 Національні господарства економічно розвинутих країн мають у своїй структурі галузі, які помітно перевищують інші в технічному, технологічному, кадровому, науковому та інших подібних аспектах. Їх прийнято називати високотехнологічними галузями (виробництвами). Саме останні забезпечують техніко-технологічну базу динамічного і прогресивного розвитку абсолютно всіх секторів і сфер діяльності економіки тієї чи іншої країни. У високотехнологічних галузях формуються якісно нові принципи організації праці та виробництва, створюються ефективні технології, виробляються найсучасніші зразки техніки. Усе разом це сприяє значній економії живої праці, забезпечує високу конкурентоспроможність суб’єкта господарювання і в цілому створює міцну основу національної безпеки та надає інноваційної спрямованості розвитку даної країни. Безумовно, не можемо не погодитися з усіма, хто говорить про необхідність посилення наукоємної складової вітчизняної економіки та відповідного товарного експорту для забезпечення ефективності економічної системи та національної безпеки України. Однак згадки про виробників високотехнологічних товарів за відсутності чітких державних стратегічних орієнтирів та заходів з регулювання та стимулювання їх розвитку не що інше як демагогія. Вирішення ж цієї проблеми можливе лише за наявності об’єктивної оцінки потенціалу високотехнологічних виробництв та рівня конкурентоспроможності їх товарів на зовнішніх ринках, а також ідентифікації тенденцій їх розвитку. Задля створення в Україні Переліку високотехнологічних продуктів, гармонізованого з Переліком, розробленим Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), на основі аналізу Standard International Trade Classification Rev. 4 (SITC) та рекомендацій ОЕСР щодо класифікації високотехнологічних продуктів вітчизняними фахівцями ідентифіковано близько 279 номенклатурний позицій в Українському класифікаторі товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що систематизовано і віднесено до дев'яти груп високотехнологічних продуктів: хімічні продукти; електричні машини i устаткування та їх частини; наукові прилади; неелектрична техніка; озброєння; фармацевтичні продукти; аерокосмічна техніка; комп’ютерна та офісна техніка; електроніка та телекомунікації [8- 10]. Цей класифікатор дозволяє проаналізувати експортно-імпортні потоки високотехнологічних товарів та здійснити порівняльний аналіз з іншими країнами. Крім того, цей класифікатор може бути використано для здійснення аналізу конкурентоспроможності високотехнологічних товарів на зовнішніх ринках. Таблиця 8 Структура зовнішньої торгівлі України високотехнологічними товарами, млн. дол. США Товарна група* 2003 р. 2006 р. 2010 р. експорт імпорт експорт імпорт експорт імпорт 1. Хімічні продукти 16,2 184,5 84,5 533,1 90,5 774,8 % до ВТТ 1,6 14,7 9,6 19,1 6,8 20,3 2. Електричнi машини i устаткування та їх частини 5,3 34,6 18,9 57,2 28,6 45,7 % до ВТТ 0,5 2,8 2,2 2,0 2,2 1,2 3. Наукові прилади 290,5 193,7 97,5 399,1 151,7 421,6 % до ВТТ 29,3 15,4 11,1 14,3 11,5 11,0 4. Неелектрична техніка 131,5 333,5 176,0 456,0 224,0 677,5 % до ВТТ 13,3 26,6 20,0 16,3 16,9 17,7 5. Фармацевтичні продукти 7,5 159,7 21,0 353,5 46,8 625,6 % до ВТТ 0,8 12,7 2,4 12,6 3,5 16,4 6. Аерокосмічна техніка 267,0 34,0 343,0 108,7 542,8 74,9 % до ВТТ 27,0 2,7 39,0 3,9 41,0 2,0 7. Комп’ютерна, офісна техніка 7,8 91,5 24,3 84,7 36,5 136,3 % до ВТТ 0,8 7,3 2,8 3,0 2,8 3,6 8. Електроніка та телекомунікації 264,1 224,5 113,7 804,1 202,1 1067,8 % до ВТТ 26,7 17,9 12,9 28,8 15,3 27,9 ВТТ, усього 989,9 1256,0 879,0 2796,4 1323,0 3824,2 % до загального підсумку 4,3 5,5 2,3 6,2 2,6 6,3 Усього 23066,8 23020,1 38367,7 45034,5 51430,5 60739,9 * Група «Озброєння» за відсутністю даних не ввійшла до таблиці. Як свідчать наведені дані (табл. 8), з 2003 по 2010 p. товарообіг високотехнологіч- них товарів в Україні збільшився на 129% до 5147,2 млн. дол. США. Причому це зумовлене переважно зростанням імпорту високотехнологічної продукції, що вплинуло на збільшення від'ємного сальдо країни, яке зросло з 266,1 млн. дол. США у 2003 р. до 2501,2 млн. дол. США у 2010 р. Зокрема, з 2003 до 2010 р. імпорт високотехнологічної продукції збільшився в 3 рази до 3824,2 млн. дол. США, тоді як експорт зріс лише на 33,7% до 1323,01 млн. дол. США. Зростання імпорту ВТТ зумовлено в першу чергу значним збільшенням (майже в 5 разів) ввезення до України товарів із групи «Електроніка та телекомунікації». Високі темпи зростання імпорту зумовили зростання частки високотехнологічної продукції в загальному імпорті країни з 5,5% у 2003 р. до 6,3% у 2010 р. У свою чергу частка експорту ВТП у загальному експорті країни зменшилася в 1,7 раза, з 4,2 до 2,6% у 2010 р. (див. табл. 8). Як уже зазначалось, найбільше ввозиться до України товарів з групи «Електроніка та телекомунікації». Так, з 2003 р. їх частка зросла з 17,9 % до 27,9% у 2010 р. Щодо експорту, то беззаперечне лідерство належить групі товарів «Аерокосмічна техніка», їх частка у структурі експорту ВТП становила у 2010 р. 41% (проти 27% у 2003 р.). Таблиця 9 Оцінка конкурентоспроможності вітчизняних високотехнологічних товарів на зовнішніх ринках Товарна група 2010 у % до 2003 Сальдо експорту та імпорту, млн. дол. США Індекс конкуренто- спроможності, % експорт імпорт 2003 2006 2010 2003 2006 2010 1. Хімічні продукти 558,5 419,9 -168,3 -448,7 -684,3 -91,2 -84,2 -88,3 2. Електричнi машини i устаткування та їх частини 539,1 132,1 -29,3 -38,3 -17,1 -84,7 -66,9 -37,5 3. Наукові прилади 52,2 217,7 96,8 -301,6 -269,9 33,3 -75,6 -64,0 4. Неелектрична техніка 170,3 203,2 -202,0 -280,0 -453,5 -60,6 -61,4 -66,9 5. Фармацевтичні продукти 624,3 391,7 -152,2 -332,5 -578,7 -95,3 -94,0 -92,5 6. Аерокосмічна техніка 203,3 220,4 233,0 234,3 467,9 87,3 68,3 86,2 7. Комп’ютерна, офісна техніка 468,4 148,9 -83,7 -60,4 -99,7 -91,5 -71,3 -73,2 8. Електроніка і телекомунікації 76,5 475,6 39,6 -690,4 -865,7 15,0 -85,9 -81,1 Усього ВТТ 133,7 304,5 -266,1 -1917,4 -2501,2 -21,2 -68,6 -65,4 Оцінка конкурентоспроможності (за методикою, описаною вище) високотехнологічних товарів на зовнішніх ринках не демонструє втішних тенденцій. Відповідно до отриманих значень індексів конкурентоспроможною групою товарів з 8 поданих залишається лише одна – аерокосмічна техніка. Тоді такі групи товарів, як: «Наукові прилади» та «Електроніка і телекомунікації», до кінця аналізованого періоду втратили свої конкурентні позиції на зовнішніх ринках. Найбільш неконкурентоспроможними є товари із груп «Хімічні продукти» та «Фармацевтика». У цілому дані у табл. 8 та 9 відображають тривожну динаміку української економіки: величезний від’ємний торговельний баланс у групах високотехнологічних товарів. Ці цифри свідчать про надзвичайно низький інноваційний потенціал нашої країни. Користуючись високотехнологічною продук- цією, не створюємо власної виробничої бази для адекватного збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної прогресивної продукції. Такий стан не може задовольняти в контексті завдання створення передумов для майбутнього економічного зростання української економіки. Проголошення переходу України до «інноваційної моделі розвитку», «постіндустріального суспільства», «наукоємної економіки», «економіки знань» представлені, наразі, у кожній політичній платформі економічного розвитку. У дійсності ж українська економічна система розвивається у зворотній щодо зазначених орієнтирів магістральній траєкторії. Усе більше зростає сировинна складова економічного зростання, що відбулося за рахунок згортання, власне, інноваційно- інформаційних компонентів. Витрачаються ресурси не відтворювального типу, а відновлюваний інтелектуальний продукт усе більше мінімізується та знищується інформаційний потенціал промислового зростання. Сучасна українська модель економіки представляє той випадок, коли виражене через ВВП економічне зростання знаходиться в антикореляції з вимогами до відтворення об’єктивного змісту економічного розвитку. Визнана динамічна модель побудови економіки інтелектуального типу задається інноваціями. Однак цей аспект щодо української економіки має лише епізодичний характер. Висновки. Проблема визначення шляхів та реалізації стратегії щодо усунення структурних диспропорцій в економіці України не лише не зникла, а навіть поглибилась. Структура суспільного виробництва відтворює яскраво виражений сировинний характер, а частки інноваційно- інвестиційних та спрямованих на виробництво товарів народного споживання видів економічної діяльності значно скоротилася. Таким чином, слід визнати, що якісні зрушення-перетворення в межах реального сектору економіки, що супроводжували цикл реформування (структурного, технологічного, виробничого) були регресійно спрямованими. Тому постає питання щодо нагальної модифікації структури суспільного виробництва. Сутнісний зміст якого, полягає в необхідності забезпечення адресного переливу капіталу та інвестицій, які знаходяться в розпорядженні держави від енерго- та сировинновитратних галузей до наукомістких, а також створення державою мотивів і для зацікавленого добровільного переливу приватного капіталу. Певним чином підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що існування заперечливих організаційно-економічних пе- редумов для реалізації подальших структурних трансформацій та наслідків провадження попередніх «інноваційних зрушень» зумовлюють перегляд світоглядно- методологічного осмислення мотиваційного компонента ресурсно-функціонального забезпечення поступу економічної сфери держави у єдине поле передових країн. А саме, ініціювання й залучення мотиваційних засад введення бізнесу – це прибутковість, стабільність, мінімізація ризиків. При цьому інструментарій державного регулювання також має класичний вплив на темпи економічного зростання, а саме: диференційоване оподаткування; державні пріоритети та бюджетні інвестиції; державно-приватне партнерство; стимулююче інвестиційне кредитування; державне страхування (як фінансове, так і політичне) та гарантії, підтримка бізнесу (інформаційна, наукова, кадрова, освітянська тощо). У зв’язку із зазначеним, актуальним завданням стає сформування оптимізаційного складу технологій управління за критерієм пріоритетності. Державою можуть бути визначені галузі, які є пріоритетними з позицій відповідності національним інтересам та забезпечення національної безпеки країни. Існує неоліберальна позиція, за якою держава начебто не спроможна визначити пріоритетні для форсованого розвитку види економічної діяльності. Разом із тим світовий досвід доводить зворотне: так, наприклад, у США створено спеціальний афілійований із державою орган управління для стимулювання розвитку новітніх галузей науки та промисловості – DARPA. При цьому використовуються масштабні методи Делфі та Форсайт. Та й із загальних міркувань є очевидним, що існуює певний перелік сфер інтересів, у яких ринок не працює як ефективний регулятор. До них відносяться не лише інтереси держави, а й соціальні. Не все вимірюється прибутковістю, є, наприклад, принципово ви- тратні сфери життя та розвитку. Тому, у цьому випадку, існує конфлікт приватновласницького інтересу із суспільним благом. Серед індикаторів (у тому числі й кількісних) вибору пріоритетних видів економічної діяльності можуть бути такі: прибуток на одиницю продукції; податкове навантаження на одиницю продукції та на одиницю прибутку; частка реалізації на внутрішньому ринку в загальному обсязі реалізації; частка продукції, яка реалізується за межами регіону в загальному обсязі продукції; число зайнятих у загальному обсязі зайнятих; частка прибутку, що направляється на розвиток (для цих цілей у законодавстві мають бути визначені чіткі критерії наукоємності продукції, робіт, послуг). З огляду на зазначене, реалізація пріоритетного підходу полягатиме у здійсненні в межах обраного виду економічної діяльності цільових адресних заходів. Щодо термінів застосування останніх, то вони визначатимуться конкретними обставинами і знаходитимуться в діапазоні від чітко визначеного періоду до безстрокового, діючого постійно. Отже, доцільним вбачається здійснення кластерізації – ранжування основних видів економічної діяльності за режимами державної підтримки. Серед заходів, що ініціюють останніх: а) виведення частини прибутки, що направляється на НДДКР з-під оподатковуваної бази; б) диференціація ставок з податку на прибуток і податку на майно; в) введення податкових канікул для нових виробництв; г) законодавче закріплення обов'язковості кредитування нових виробництв на певний період; д) зобов’язання капіталізувати прибуток у розмірі до 100% з виведенням даного прибутку з-під оподатковування; ж) зниження мита на ввезення високотехнологічного устаткування, що не має аналогів у Україні, до 0%; з) введення державної системи стимулювання продажів (лізингу, субсидіювання процентних ставок по кредитах на закупівлю устаткування) у машинобудуванні (у частині високотехнологічного устаткування); к) розвиток системи експортного кредитування з державною підтримкою експортерів; л) консолідація інформаційної бази та впорядкування матеріало-, документо- та ресурсо-потоків тощо. Таким чином, реалізація нових, відповідних запитам сучасного світового рівня, програм реструктуризації та комплексу структурних реформ актуалізує ідентифікацію в межах національної економічної системи параметрів загальноекономічного прискорення, згідно з якими відбудуться перетворення в напрямі оптимізації структури української економіки та посилення національної домінанти інноваційних змін. Література 1. Народное хозяйство СССР в 1990 г.: стат. ежегодник / Госкомстат СССР. – М.: Финансы и статистика, 1990. – С. 641. 2. Національні рахунки України за 1990-1999 роки: стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2001. – 361 с. 3. Національні рахунки за 2001 р. – К., 2002. – 17 с. 4. Статистичний щорічник України за 2000 рік.– К.: Техніка, 2001 – 598 с. 5. Філіпенко А. Нас виштовхують на периферію / А. Філіпенко // Голос України. – 1994. – 5 трав. 6. Алимов О.М. Структурно-динамічна оцінка потенціалу інноваційних та органі- заційно-економічних змін / О.М. Алимов, Я.І. Юрик // Економіка промисловості. – 2010. – № 1 (49). – С. 3-14. 7. Россия и страны мира. 2010: стат. сб. / Росстат. – М., 2010. 8. «High-technology» aggregations based on SITC Rev. 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu. 9. Саліхова О.Б. Зовнішня торгівля високотехнологічними товарами: проблеми методології та практики статистичного обліку в Україні / О.Б. Саліхова // Статистика України. – 2006. – № 3. – С. 10-16. 10. Наказ Міністерства промислової політики України «Про затвердження Методики ідентифікації українських високотехнологічних промислових підприємств» від 08.02.2008 р. № 80 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0080581-08. http://epp.eurostat.ec.europa.eu http://zakon.nau.ua/doc/

Передумови формування та поточний стан галузевої структури виробництва в Україні

Institution

Ähnliche Einträge