Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва

Розглянуто інтеграційні процеси фінансового і промислового капіталу як матеріальну основу корпоративного підприємництва. Визначено інтеграцію фінансового і промислового капіталу як об'єднання активів компаній, що дає змогу розширити масштаби присутності в різних сегментах ринку або диверсифікув...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Левковська, Л.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Проблеми сучасної економіки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31257
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва / Л.В. Левковська // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 57-62. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31257
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-312572013-02-13T03:13:02Z Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва Левковська, Л.В. Проблеми сучасної економіки Розглянуто інтеграційні процеси фінансового і промислового капіталу як матеріальну основу корпоративного підприємництва. Визначено інтеграцію фінансового і промислового капіталу як об'єднання активів компаній, що дає змогу розширити масштаби присутності в різних сегментах ринку або диверсифікувати ринки збуту продукції, яка випускається компанією за основним видом діяльності. Ключові слова: інтеграція, інтегрована корпоративна організація, фінансовий і промисловий капітал. Рассмотрены интеграционные процессы финансового и промышленного капитала как материальная основа корпоративного предпринимательства. Определена интеграция финансового и промышленного капитала как объединения активов компаний, которое дает возможность расширить масштабы присутствия в разных сегментах рынка или диверсифицировать рынки сбыта продукции, которая выпускается компанией по основному виду деятельности. Ключевые слова: интеграция, интегрированная корпоративная организация, финансовый и промышленный капитал. The integration processes of financial and industrial capital are considered as a material basis of corporate enterprise. Integration of financial and industrial capital as pooling of assets of companies is determined, what gives an opportunity to extend scales in different market segments or diversify the markets of products which are produced by a company by basic type of activity. Keywords: integration, integrated corporate organization, financial and industrial capital. 2011 Article Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва / Л.В. Левковська // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 57-62. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31257 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми сучасної економіки Проблеми сучасної економіки
spellingShingle	Проблеми сучасної економіки Проблеми сучасної економіки Левковська, Л.В. Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва Економіка промисловості
description	Розглянуто інтеграційні процеси фінансового і промислового капіталу як матеріальну основу корпоративного підприємництва. Визначено інтеграцію фінансового і промислового капіталу як об'єднання активів компаній, що дає змогу розширити масштаби присутності в різних сегментах ринку або диверсифікувати ринки збуту продукції, яка випускається компанією за основним видом діяльності. Ключові слова: інтеграція, інтегрована корпоративна організація, фінансовий і промисловий капітал.
format	Article
author	Левковська, Л.В.
author_facet	Левковська, Л.В.
author_sort	Левковська, Л.В.
title	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва
title_short	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва
title_full	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва
title_fullStr	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва
title_full_unstemmed	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва
title_sort	інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Проблеми сучасної економіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31257
citation_txt	Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва / Л.В. Левковська // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 57-62. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT levkovsʹkalv íntegracíjníprocesifínansovogotapromislovogokapítaluâkmateríalʹnaosnovakorporativnogopídpriêmnictva
first_indexed	2025-07-03T11:40:32Z
last_indexed	2025-07-03T11:40:32Z
_version_	1836625777662099456
fulltext	Л.В. Левковська ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ФІНАНСОВОГО ТА ПРОМИСЛОВОГО КАПІТАЛУ ЯК МАТЕРІАЛЬНА ОСНОВА КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА Різноманіття економічних умов на рин- ках і в регіонах обумовлює різні форми інтеграції. У процесі економічної еволюції під впливом механізму конкурентної боротьби створюються і знищуються різноманітні інтеграційні форми. У результаті конкуренції виживають ті з них, які виробили найкращу систему адаптації до економічного середовища, що змінюється, і тим самим забезпечили достатню для виживання й розвитку ефективність і стійкість. Необхідними умовами розвитку є конкуренція і певна нестійкість економічного стану підприємств. Існування потужних інтеграційних об'єднань є запорукою стабільності національних економік. Держава, законодавчо підтримуючи певний рівень конкуренції, заохочує створення інтеграційних об'єднань, водночас перешкоджаючи монополізації ринків. Інтеграція також сприяє розширенню ринків збуту продукції, освоєнню нових територіальних ринків через інтеграцію з підприємствами в інших регіонах і країнах, а також створенню спільних підприємств на цих територіях. Особливо необхідно виділити диверсифікацію ринків, що дає змогу краще використовувати мобільні ресурси, підвищувати ефективність і стійкість загальної відтворювальної системи. Прикладом може бути інтеграція банківського і промислового капіталів, у результаті чого відбувається оперативне переміщення вільного промислового капіталу в найбільш прибуткові сегменти фінансового ринку. Становлення великих інтегрованих кор- поративних структур стало однією з істотних тенденції перетворення української економіки. Реформи не змінили загальної для всіх галузей народного господарства тенденції зростання концентрації виробництва у великих підприємствах і об'єднаннях. Світовий досвід підтверджує ефективність інтегрованих форм власності з об'єднанням постачальників і споживачів, виробництва і збуту тощо [1, 2]. У той час, коли розвинена ринкова економіка господарства інтегрується, створюючи все більш потужні надкорпорації транснаціонального характеру, які фактично контролюють велику частину промисловості у світі, у нашій країні відповідно до курсу реформ відбувалася дезінтеграція підприємств згідно з тенденцією послаблення і ліквідації галузевих міністерств, подрібнення і розукрупнення підприємств під приводом створення конкурентного середовища й боротьби з монополізацією у промисловості. При цьому не враховувався негативний аспект дезінтеграційної установки, яка підривала життєздатність вітчизняного виробництва в умовах відкритості ринків і здатності підприємств протистояти проникненню зарубіжних компаній. Політика створення безлічі неконкурентоспроможних суб'єктів ринку підриває основи економіки, оскільки, розширюючись, держава організаційно роззброюється та економічно послаблюється в умовах загострення ринкового суперництва у світі. Під впливом тенденцій інтеграційного і дезінтеграційного характеру поступово формуються нові види виробничих і управлінських організаційних структур. На думку багатьох дослідників, про- відною тенденцією у кінці XX – на початку XXI ст. стала інтеграція фінансових і промислових капіталів [3-6], що створює передумови формування великих корпоративних організацій (корпорацій) – основи економічної та політичної потужності індустріально розвинених країн, визначає рівень конкурентоспроможності національних економік на світовому ринку. Про це свідчить, наприклад, те, що на великі корпорації припадає незначна питома вага у ___________________________ © Левковська Людмила Володимирівна – кандидат економічних наук, старший науковий співробітник. ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», Київ. ISSN 1562-109X складі підприємницьких організацій, саме вони визначають якість національної економіки. Так, наприклад у США корпорації становлять лише 18% загальної кількості промислових фірм, але при цьому виробляють 90% обсягу промислової продукції. Причому на частку 100 найбільших корпорацій припадає 60% ВНП США, 45 – зайнятих у виробництві робіт- ників, 60% інвестицій, а сукупний річний обсяг продажів 6 найбільших корпоративних об’єднань Японії становить до 15% ВНП, під її контролем перебуває близько 50%, а за деякими оцінками – навіть до 75% промислових активів країни [4]. Сучасна економічна політика Америки підтверджує тезу, яка висувається провідними вітчизняними науковцями [5, 6], про переростання сучасного глобалізму в економічний державно-корпоративний імперіалізм, у якому потужні масштабні корпорації набувають ознак структурної характеристики світової економіки. При цьому глобалізм, як слушно зазначає О. Білорус, є найбільшою тоталітарною системою, що будь-коли існувала, оскільки охоплює весь світ [7]. Оцінка глобального ринку дає підстави для висновку про те, що головну роль у світовій економіці відіграє вузьке коло міжнародних економічних і фінансових організацій, до якого входить 50-60 найбільших корпорацій. При цьому в кожній розвиненій країні панівне положення займають кілька фінансово-промислових груп, що конкурують на всіх світових ринках між собою та іноземними корпораціями [8]. Роль корпорацій у розвитку національної економіки обумовлює необхідність їх дослідження, з одного боку, як суб'єктів і об'єктів промислової політики, а з іншого – як інституціональної основи змішаної економіки, що формується у процесі реформування національної економіки і трансформації господарської системи. У такій якості корпоративні організації стають стратегічними партнерами держави. На наш погляд, формування великих інтегрованих корпоративних структур відповідає потребам розвитку вітчизняного виробництва. Національне господарство індустріально розвинених країн базується на великих інтегрованих корпоративних організаціях, навколо яких формуються мережі підприємств середнього та малого бізнесу. Національний капітал набуває шансу стати конкурентоспроможним на світових ринках, якщо у значній своїй частині структурується в корпоративні ядра (центри), регульовані й підтримувані державою. Сучасна практика країн із розвиненою ринковою економікою пітверджує необхідність зміни конкретних форм цього регулювання і підтримки, що, поза сумнівом, слід ураховувати у процесі налагодження української системи партнерства держави і корпоративного сектору економіки [6]. Під інтегрованою корпоративною організацією ми розуміємо групу юридичних осіб (самостійних господарських організацій), що здійснюють спільну діяльність на основі консолідації активів або договірних (контрактних) відносин для досягнення спільних цілей [8]. Необхідно зазначити, що в сучасній економічній теорії не існує єдиної позиції щодо поняття інтеграції. Воно частіше досліджується в роботах зарубіжних економістів у процесі аналізу концентрації капіталу в різних секторах економіки, установлення цін на товари (у процесі цінових воєн і картельних угод), розподілу ринків за видами (досконала конкуренція, монополія, олігополія). У рамках цих підходів виділено найбільш значущі економічні чинники інтеграції промислового і фінансового капіталів. Інтеграція капіталу, як показують результати досліджень, є сукупністю таких послідовно виконуваних дій: мобілізація коштів фізичних і юридичних осіб для утворення акціонерного капіталу; матеріалізації акціонерного капіталу в чинники виробництва; концентрація капіталу (збільшення його розмірів у результаті капіталізації частини прибутку); централізація капіталу (об'єднання капіталів окремих господарюючих суб'єктів у єдиний капітал групи суб'єктів); концентрація виробництва (наростання маси засобів виробництва і робочої сили на великих підприємствах у результаті концентрації та централізації капіталу). Між концентрацією капіталу, зростанням розмірів підприємств (концентрацією виробництва) і централізацією капіталу існує взаємозв'язок. У разі, якщо концентрація капіталу перевищує можливості збільшення розмірів підприємства, то так званий вільний капітал спрямовується на створення нових аналогічних підприємств або в інші галузі виробництва. Якщо ж зростання розмірів підприємства має високі потенційні можливості й більші темпи, ніж концентрація капіталу, то остання має доповнюватися за рахунок його централізації. При цьому слід мати на увазі, що існують об'єктивні фактори, які обмежують збільшення розмірів підприємства, а саме: місткість ринків збуту, природні умови виробництва, співвідношення між розміром виробництва й керованістю підприємства та його ефективністю. У міру зростання розмірів підприємства показники ефективності його роботи, як правило, збільшуються, а потім знижуються, обмежуючи сферу його раціональних розмірів при відповідному поєднанні факторів. Тому підвищення ефективності підприємств у світовій практиці досягається за рахунок концентрації капіталу й утворення об'єднань (інтегрованих корпоративних організацій) у формі картелів, синдикатів, комбінатів, трестів, конгломератів, транснаціональних компаній тощо. Кожна така корпорація включає малі, середні та великі підприємства, що дає змогу краще використовувати переваги спеціалізації, кооперації та комбінування, економити на управлінських витратах. Крім того, компанія, що об'єднує кілька підприємств, захоплює значну частку галузевого або регіонального ринку і за рахунок його монополізації збільшує обсяги продажів і, отже, прибутку, частина якого спрямовується в капіталізацію, забезпечуючи процес розширеного відтворення. Інтеграційні процеси знайшли своє виявлення в таких формах, як злиття і поглинання, що останнім часом набули широкого розвитку в усьому світі. Злиття (приєднання) характеризує об'єднання двох або більше компаній, яке може здійснюватися шляхом об'єднання капіталів без переоцінки активів чи купівлі однією компанією іншої (інших) з переоцінкою активів придбаної компанії. Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що процес концентрації виробництва має три її різновиди: горизонтальну, вертикальну та конгломератну. В останньому випадку відбувається придбання фірми однієї галузі фірмою іншої, непов'язаної галузі (наприклад, страхова фірма купує автотранспортну), тобто жодна фірма не збільшує своєї частки на власному ринку, хоча і тут ураховується техніко-економічна ефективність злиття. Горизонтальна концентрація – це зосередження основної частини виробництва галузі в декількох компаніях, рідше – в одній. Вертикальна полягає в концентрації в одній компанії послідовних переділів (стадій) виробництва кінцевого продукту, зазвичай, починаючи від видобутку сировини до збуту (продажів) готової продукції. Диверсифікація – це проникнення великої компанії в інші галузі, з якими вона не перебуває у прямому й навіть непрямому виробничому зв'язку. До процесів конгломератного злиття держава, як правило, відноситься поблажливіше, ніж до горизонтального, коли конкуруючі фірми однієї галузі здатні монополізувати ринок, оскільки відбувається збільшення частки великої компанії в певній галузі, зосередження в неї все більшої питомої ваги галузевого виробництва. Вертикальним є злиття, коли фірми інтегруються із суміжними виробництвами різних галузей по етапах технологічного переділу основної продукції. При такому злитті інші фірми втрачають можливість продавати свою продукцію фірмі-покупцеві (суміжникові). Подібні визначення можна віднести й до фінансової сфери економіки, де горизонтальне злиття виникає в певному фінансовому секторі (наприклад, злиття кількох інвестиційних компаній унаслідок посилення вимог законодавства щодо власного капіталу). Вертикальне злиття інститутів фінансового ринку є об'єднанням інститутів, що спеціалізуються в різних його секторах (банківському, інвестиційному, консалтинговому, офшорному, ф'ючерсному). Ще однією перевагою об'єднання банків у фінансові холдинги є зниження витрат у сфері реклами, аудиторських операцій і ревізій, а також розширення кола своїх операцій. Сфери поширення в кожного виду концентрації різні. Горизонтальна концентрація характерна для галузей із низькою органічною будовою капіталу, вертикальна – приводить до створення великих комбінатів, підприємства яких зайняті послідовною переробкою та обробкою сировини аж до створення кінцевої готової продукції. Диверсифікація обумовлена галузевою концентрацією виробництва, прагненням знизити міру ризику в підприємницькій діяльності шляхом перенесення його на більшу кількість видів діяльності, нівелюванням рівня попиту і високими кон'юнктурними коливаннями при багатопродуктовій діяльності. Процеси інтеграції капіталу й концентрації виробництва системно обумовлені (табл. 1). Таблиця 1 Послідовність реалізації схеми взаємодії капіталу і виробництва Етап Завдання Спосіб вирішення 1 Вибір джерел капіталу Використання накопичень і заощаджень громадян і компаній 2 Збільшення обсягів капіталу Концентрація капіталу 3 Формування корпоративного капіталу Централізація капіталу 4 Вибір форми інтеграції капіталу Горизонтальна інтеграція Вертикальна інтеграція 5 Матеріалізація капіталу в чинниках виробництва Концентрація виробництва і розширення ринків збуту готової продукції 6 Зниження ризиків ринкової кон'юнктури Диверсифікація та спеціалізація капіталу й виробництва Таким чином, інтеграцію фінансового і промислового капіталу можна визначити як об'єднання активів компаній, що дає змогу розширити масштаби присутності в різних сегментах ринку або диверсифікувати ринки збуту продукції, яка випускається компанією за основним видом діяльності. Причини інтеграційних процесів мають подвійний характер: одні з них пов'язані з тими внутрішніми перевагами, які виникають у результаті інтеграції, інші – з появою зовнішніх закономірностей ринкового господарювання. Так, однією із внутрішніх причин промислової інтеграції став ефект масштабу, що дав змогу в умовах великосерійного і масового виробництва значно скоротити внутрішні витрати і збільшити обсяг науково-дослідних і конструкторських робіт. Розширення масштабів (до певних меж у вигляді оптимального обсягу) виробництва сприяло більш ефективному використанню наявних ресурсів. Крім того, нестійке становище виробника, коли в галузі є багато фірм із високими витратами, кожна з яких не змогла реалізувати переваги масового виробництва через невеликі розміри, також сприяло концентрації капіталу. Прагнення фірми до скорочення витрат призводить до активізації процесів злиття і поглинань, коли розширення ринків збуту відбувається за рахунок конкурентів. Внутрішньою причиною інтеграції фінансового і промислового капіталу виявилися переваги цього процесу порівняно із сукупністю окремих підприємств. Наприклад, з'явилася можливість концентрації великих фінансових ресурсів і використання залишків коштів на рахунках у кожній організації на активізацію фінансової діяльності всієї групи або проведення великих програм; оптимізації процесів управління фінансовими потоками всередині групи і прискорення взаєморозрахунків між підприємствами-учасниками, скорочення термінів дебіторської заборгованості. У результаті цього збільшується швидкість оборотності засобів і відпадає необхідність у банківському кредитуванні для поповнення оборотних коштів. Тобто кошти постійно перебувають в обороті, приносячи таким чином додатковий економічний ефект. Це – прояв так званого ефекту злиття, що дає змогу фірмі, крім того, контролювати ринок і ціну продукції. При злитті у фірми- поглинача з'являється можливість контролювати капітали більших розмірів, ніж її власний. Оскільки найчастіше об'єднання компаній відбувається за технологічним принципом, то і компанія, яку придбали, збільшує загальний обсяг виробництва і стимулює попит на продукцію суб'єкта поглинання, тобто досягає ефекту синергії (табл. 2) [7]. Таблиця 2 Взаємообумовленість інтеграції та синергетичного ефекту Ефект інтеграції Джерела синергії Економія від масштабу Зниження витрат на виробництво одиниці продукції при розподілі постійних витрат на великий обсяг виробництва і реалізації продукції Диверсифікація ризиків Скорочення ризиків змін у перевагах споживачів у результаті розширення номенклатури та асортименту продукції Збільшення темпів зростання Залучення до підприємницького обороту більшого обсягу ресурсів товарного виробництва Централізація управління Скорочення трансакційних витрат за рахунок централізації функцій агентського контролю Крім того, виникають ще й додаткові синергетичні ефекти об'єднання: приріст оборотів руху коштів, прибутку за рахунок підвищення якості управління взагалі та обліку й управління фінансами зокрема. Так, наприклад, при злитті і поглинанні виникає безліч проблем, але головна вигода від інтеграції має полягати в тому, щоб ринкова ціна власного капіталу після об'єднання була вища за просту суму цих величин до цього [8]. Таким чином, інтеграція має бути вигідною всім групам акціонерів. Ефект синергії може виникнути в результаті вертикальної інтеграції, коли підприємство знаходиться на іншому рівні технологічного ланцюжка виробничого процесу, здійснюваного холдингом, що поглинається. Цей вид інтеграції може забезпечити нижчі витрати повернення або ефективніший розподіл ресурсів, що позитивно впливає на прибутки чи грошові потоки холдингової групи. Синергія можлива і при горизонтальній інтеграції, коли об'єкт, що поглинається, ідентичний за напрямом діяльності й має невикористані сумісні виробничо-технологічні ресурси чи маркетингові можливості, якими могло б скористатися підприємство або інша компанія холдингу. Основою для інтеграції фінансового і промислового капіталів може бути: доступ до інвестиційних ресурсів; очікування ефективнішого фінансового управління компанією, що керує; можливість організації ланцюжка іноді від видобутку сировини до випуску кінцевої продукції високого ступеня переробки; створення умов для диверсифікації виробництва; збільшення конкурентоспроможності; нові можливості модернізації устаткування й упровадження досягнень НТП, створення інноваційних підрозділів, що забезпечують новітні розробки у сфері НДДКР; прагнення до монопольно високих прибутків. Господарська одиниця, інтегрувавшись до тієї або іншої структури, набуває великої економічної та фінансової стійкості. Відмовившись від частини прав на самостійність ухвалення господарських рішень, вона натомість отримує додатковий прибуток. Ефект об'єднання господарюючих суб'єктів у єдину інтегровану корпоративну структуру можна розрахувати за формулою: 1 2 3 4 5 ,F П П Е П П З      де П1 – прибуток, отриманий за рахунок підвищення рівня управління засобами учасників інтегрованої корпоративної структури з боку компанії, що керує, і вкладення тимчасово вільних коштів у короткострокові фінансові операції; П2 – прибуток за рахунок використання переваг диверсифікації діяльності та зниження ризиків кредитування; Е3 – економія за рахунок зниження витрат виробництва завдяки раціоналізації коопераційних зв'язків і великооптових закупівель зі сторони, внутрішніх трансфертних цін у групі, а також зниження витрат при використанні місцевих ресурсів території (трудових, природних, фінансових); П4 – прибуток від розміщення пакетів акцій нових утворень, вартість яких нелінійно зростає в результаті об'єднання активів учасників інтегрованої корпоративної структури; П5 – прибуток від синергетичних ефектів об'єднання; З – витрати, пов'язані із придбанням акцій суміжних виробництв і розширенням масштабів діяльності, у тому числі диверсифікації. У процесі об'єднання компаній виявляються і негативні ознаки процесів інтеграції. При утворенні фінансово- промислової групи дочірні фірми втрачають самостійність, звужуються їх права, виникають проблеми узгодження інтересів не лише по вертикалі, але й між усіма учасниками. При холдинговій організації проблема полягає у формуванні рівнів ієрархії, визначенні оптимального обсягу контрольованого капіталу, виділенні центрів фінансової відповідальності тощо. Отже, промислово-фінансові групи, концерни, холдинги, конгломерати та кон- сорціуми, а також інші структури асоціативного типу, які базуються на внутрішніх договірних відносинах, є своєрідним каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому. Їх створення в Україні сприятиме виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських зв´яз- ків, підвищенню міцності промисловості та розвитку фінансової сфери, підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств і виходу їх на світовий ринок, розвитку підприємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування та реструктуризації. Література 1. Галабурда Г.С. Корпоративное уп- равление: факторы формирования и особенности российской модели / Г.С. Галабурда, Б.В. Коваленко. – СПб.: Изд-во СПб ЛУЭ, 2008. – 246 с. 2. Шаститко А.Е. Проблемы корпоративного управления и пути их решения в корпоративном законодательстве / А.Е. Шаститко // Российский журнал менеджмента. – 2006. – Т. 4. – № 2. – С. 3-24. 3. Федулова Л.О. Технологічний розвиток економіки України / Л.О. Федулова. – К.: Ін-т економіки та прогнозування, 2006. – 636 с. 4. Свердан М. Державне регулювання розвитку фондового ринку та управління державними корпоративними правами // Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах / М. Свердан; за заг. ред. І. Розпутенка та Б. Лессера. – К.: К.І.С., 2004. – 106 с. 5. Грідчина М.В. Роль корпоративного управління у підвищенні інноваційної активності акціонерних товариств / М.В. Грідчина // Корпоративні структури в національній інноваційній системі України. – К.: УкрІНТЕІ, 2007. – С. 5-9. 6. Антонов Г.Д. Как сформировать эффективные интегрированные компании в промышленности России? / Г.Д. Антонов, О.П. Иванова // ЭКО. – 2002. – № 7. – С. 14-24. 7. Венгер Л.А. Формування ефективної системи корпоративного управління // По- тенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / Л.А. Вен- гер; Ю.В. Кіндзерський (ред.). – К.: Ін-т економіки та прогнозування, 2009. – С. 658- 673. 8. Білорус О. Проблеми політичної економії глобалізму. Глобалізм як світова система імперіалістичної інтеграції / О. Біло- рус // Україна в глобалізованому світі: зб. наук. праць. – К.: Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2007. – С. 5-23.

Інтеграційні процеси фінансового та промислового капіталу як матеріальна основа корпоративного підприємництва

Institution

Ähnliche Einträge