Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України

Розкрито проблеми тарифного регулювання вітчизняної електроенергетики та виявлено причини недієвості спроб його вдосконалення. Досліджено особливості формування тарифів на електроенергію в Україні. Проаналізовано перспективи поліпшення тарифної політики. Ключові слова: диференціація тарифів, дотаці...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Шевчук, В.Р., Перфілова, О.Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Назва видання:	Економіка промисловості
Теми:	Промисловість: проблеми розвитку та управління
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31259
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України / В.Р. Шевчук, О.Є. Перфілова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 104-111. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31259
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-312592013-02-13T02:10:01Z Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України Шевчук, В.Р. Перфілова, О.Є. Промисловість: проблеми розвитку та управління Розкрито проблеми тарифного регулювання вітчизняної електроенергетики та виявлено причини недієвості спроб його вдосконалення. Досліджено особливості формування тарифів на електроенергію в Україні. Проаналізовано перспективи поліпшення тарифної політики. Ключові слова: диференціація тарифів, дотаційний сертифікат, єдиний тариф, зонний тариф, незалежний регулятор, перехресне субсидування, тарифна політика. Раскрыты проблемы тарифного регулирования отечественной электроэнергетики и выявлены причины недейственности попыток его усовершенствования. Исследованы особенности формирования тарифов на электроэнергию в Украине. Проанализированы перспективы улучшения тарифной политики. Ключевые слова: дифференциация тарифов, дотационные сертификаты, единые тарифы, зонные тарифы, независимый регулятор, перекрёстное субсидирование, тарифная политика. The paper discusses the problem of tarrff regulation of the native power energy and discovers the causes of ineffectiveness of attempts to improve it. The features of electricity tariff formation in Ukraine are investigated. The prospects for the tariff policy improvement are analyzed. Keywords: tariff differentiation, dotation certificates, uniform tariffs, seasonal tariffs, independent regulator, сross subsidization, tariff policy. 2011 Article Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України / В.Р. Шевчук, О.Є. Перфілова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 104-111. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31259 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Промисловість: проблеми розвитку та управління Промисловість: проблеми розвитку та управління
spellingShingle	Промисловість: проблеми розвитку та управління Промисловість: проблеми розвитку та управління Шевчук, В.Р. Перфілова, О.Є. Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України Економіка промисловості
description	Розкрито проблеми тарифного регулювання вітчизняної електроенергетики та виявлено причини недієвості спроб його вдосконалення. Досліджено особливості формування тарифів на електроенергію в Україні. Проаналізовано перспективи поліпшення тарифної політики. Ключові слова: диференціація тарифів, дотаційний сертифікат, єдиний тариф, зонний тариф, незалежний регулятор, перехресне субсидування, тарифна політика.
format	Article
author	Шевчук, В.Р. Перфілова, О.Є.
author_facet	Шевчук, В.Р. Перфілова, О.Є.
author_sort	Шевчук, В.Р.
title	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України
title_short	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України
title_full	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України
title_fullStr	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України
title_full_unstemmed	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України
title_sort	удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Промисловість: проблеми розвитку та управління
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31259
citation_txt	Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України / В.Р. Шевчук, О.Є. Перфілова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 1. — С. 104-111. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT ševčukvr udoskonalennâsistemitarifívâkneobhídnaperedumovaperehodudoekonomíčnihmetodívderžavnogoregulûvannâvelektroenergeticíukraíni AT perfílovaoê udoskonalennâsistemitarifívâkneobhídnaperedumovaperehodudoekonomíčnihmetodívderžavnogoregulûvannâvelektroenergeticíukraíni
first_indexed	2025-07-03T11:40:39Z
last_indexed	2025-07-03T11:40:39Z
_version_	1836625785385910272
fulltext	В.Р. Шевчук, О.Є. Перфілова УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ТАРИФІВ ЯК НЕОБХІДНА ПЕРЕДУМОВА ПЕРЕХОДУ ДО ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ У більшості розвинутих країн світу тарифоутворення виступає одним з найбільш потужних важелів впливу на економічну поведінку учасників електроенергетичного ринку. Гнучкі та багаторівневі системи тарифів дозволяють ефективно розв’язувати проблеми енергозбереження, додержання балансу потужності в енергосистемі та зниження собівартості виробництва електроенергії. В Україні неодноразово здійснювалися спроби вдосконалення системи тарифів за декількома напрямками: регіонами, класами напруги, а також зонами (періодами) доби. Однак успішно ці спроби не закінчилися. За часів СРСР інструментом цінового регулювання в електроенергетиці був прей- скурант тарифів на електричну та теплову енергію, що затверджувався центральним органом державного регулювання (Державним комітетом СРСР з цін). На той час подібне регулювання було цілком виправданим і логічним у зв’язку з відсутністю економічних протиріч між виробниками та споживачами електроенергії, оскільки власником і тих, і інших виступала держава. По суті, прейскурант тарифів на електричну та теплову енергію представляв собою інструмент перерозподілу результатів господарської діяльності різних енергетичних суб’єктів, що належали державі. У 1991 р. із відміною прейскуранту на зміну централізованому плануванню прий- шло державне цінове регулювання в електроенергетиці. Перехід від уніфікованої системи формування тарифів на електричну енергію і затвердження прейскурантів (які встановлювали одно- та двоставкові тарифи за окремими енергосистемами СРСР у 1967, 1982, 1988 та 1991 роках) до частково ринкової змінив порядок установлення тарифів, схему руху фінансових потоків в енергосистемі, методики короткострокового та довгострокового планування. На даний час регулювання цін на електроенергію в Україні здійснюється методами державної тарифної політики. Тарифна політика – це система послідовних дій, заходів, організаційних і управлінських рішень, спрямованих на забезпечення узгодження економічних інтересів виробників продукції, робіт та послуг, ціни і тарифи на які підлягають державному регулюванню, з одного боку, і споживачів продукції, робіт, послуг, з іншого боку. Розробка системи тарифів в Україні бу- ла розпочата разом із підготовкою у 1993 р. положення про державне регулювання тарифів на електричну і теплову енергію. З того часу у сфері тарифоутворення з’явилося чимало прогресивних методик (наприклад, методика розрахунку роздрібних тарифів на електроенергію, диференційованих за рівнями напруги споживачів; методика встановлення знижки до тарифів на електроенергію за участь споживачів у зменшенні дефіциту електричної потужності в енергосистемі; методика встановлення екологічної складової до тарифів на електричну енергію тощо). Однак з ряду загальноекономічних та політичних причин жодна з них так і не отримала практичного застосування. Метою дослідження є визначення передумов та можливостей удосконалення тарифної політики в контексті реалізації економічних важелів державного регулювання вітчизняної електроенергетики. Міжнародний досвід організації енергетичних ринків тяжіє до максимальної деталізації структури споживачів. При цьому враховуються усі об’єктивні параметри: потужність, що споживається, та напруга ___________________________ © Шевчук Віра Романівна – кандидат економічних наук, доцент; Перфілова Олександра Євгенівна – аспірант. Львівський національний університет імені Івана Франка. . ISSN 1562-109X мереж, відстань до джерел генерації, технічний стан мереж та обладнання, обсяги споживання, регіональні особливості розташування споживачів та інше. Загальним прагненням регулюючого органу за даного підходу є досягнення більшої об’єктивності у процесі формування енерготарифів. У країнах ЄС з метою підвищення ступеня прозорості ціноутворення в електроенергетиці застосовується прийнята Євростатом для розрахунку тарифних ставок досить широка класифікація груп кінцевих споживачів за рядом критеріїв, найбільш значущими з яких є обсяг споживання електроенергії, приєднана потужність, рівень напруги, участь споживача у максимальному використанні потужності енергосистеми та характер використання потужності в часі (базова або пікова), кількість годин використання навантаження, неперервне або дискретне енергоспоживання та ін. Як показує світова практика, більшість країн керується системою тарифів, диференційованих за періодами часу, що дає змогу здійснювати гнучкий облік змін поточних та одноразових витрат протягом пікового, напівпікового та нічного періодів. Часова диференціація тарифів полягає в застосуванні ставок, що варіюються відповідно до періодів доби залежно від вартості електроенергії, виробленої на маневрених теплових електростанціях. У години нічного мінімуму навантаження енергосистеми, за наявності вільних генеруючих потужностей та приросту виробітку, можливого із найменшими витратами, встановлюються знижені ставки оплати за електроенергію. У години пікових навантажень, навпаки, пропонуються максимальні тарифи. Науково обґрунтовані пропорції між тарифними ставками різних зон графіка навантаження виступають важливим інстру- ментом політики енергозбереження, оскільки відсутність різко вираженого максимального навантаження об’єднаної енергосистеми сприяє зниженню втрат електроенергії у лініях і трансформаторах. Шляхом заохочення споживання більш дешевої енергії у непіковий час диференціація тарифів за зонами доби стимулює вирівнювання добового режиму енергоспоживання, тим самим сприяючи економії палива за рахунок покращення режиму роботи обладнання, зокрема зменшення необхідності введення у період максимуму навантаження неекономічних пікових електростанцій та переведення у форсований режим усіх генеруючих потужностей, а також зменшення кількості пусків і зупинок котлів та турбін. Завдяки такій диференціації тарифів для споживачів зменшуються витрати на електроенергію, а для генеруючих компаній та об’єднаної енергетичної системи в цілому – потреба у маневрених потужностях і оптова ціна на електроенергію. У зарубіжній практиці найбільш досконалими вважаються водночас і найбільш складні тарифи Франції, диференційовані за напругою, заявленою потужністю та тривалістю її використання, обсягом споживаної електроенергії, зонами доби та сезонами року. Завдяки такій широкій диференціації кожен споживач отримує право вибору зі 196 варіантів (опцій) тарифних ставок. Обираючи прийнятний для себе варіант тарифу залежно від режиму споживання та фінансових можливостей, споживач тим самим бере активну участь у регулюванні графіка сумарного навантаження, виграючи при цьому у величині плати за спожиту електроенергію і потужність. Показовим у цьому плані є й приклад Росії. Російські енергопостачальні компанії формують тарифне меню диференційованих тарифів: сезонне регулювання, регулювання за типом дня (робочий, вихідний), декадне регулювання та регулювання за зонами доби. Таким чином, споживач отримує можливість обирати тарифну структуру з переліку диференційованих структур відповідно до особливостей його енергопостачання та потреб. В Україні потреба у диференціації тарифів за зонами доби виникла у зв’язку з необхідністю відображення нерівномірності питомих витрат на виробництво електро- енергії, пов’язаної з різко вираженими коливаннями потреби в електроенергії протягом доби. Зонні тарифи на електроенергію були введені у практику розрахунків із споживачами затвердженою у 1994 р. Тимчасовою методикою системи взаєморозрахунків за тризонним тарифом, відповідно до якої диференціація тарифу за зонами доби здійснювалась за коефіцієнтами: 0,6 (ніч) : 1 (напівпік) : 1,8 (пік). Утім за такого співвідношення рівень зацікавленості споживача в участі у регулюванні режимів електроспоживання виявився досить низьким, тому тарифні ставки за зонами доби було переглянуто вбік більшої диференціації. Згідно із Постановою НКРЕ „Про тарифи, диференційовані за періодами часу” [1] з 1 січня 2002 р. диференційовані за періодами часу тарифи розраховуються енергопостачальними компаніями виходячи із рівня роздрібних тарифів на електричну енергію, встановлених для споживачів відповідних класів напруги. Ставка зонного тарифу для споживачів певного класу напруги визначається шляхом множення роздрібного тарифу для споживачів відповідного класу напруги на тарифний коефіцієнт відповідного періоду доби. Для визначення меж періодів за годинами доби (нічного, напівпікового та пікового) НКРЕ визначено такі чотири сезони: 1-й – листопад, грудень, січень, лютий; 2-й – березень; 3-й – квітень, травень, червень, липень, серпень; 4-й – вересень, жовтень. Межі періодів за годинами доби для кожного сезону за погодженням із НКРЕ встановлюються службами НЕК „Укренерго”. Величини тарифних коефіцієнтів і тривалість зонних періодів, що діють на сьогоднішній день в Україні, наведені у табл. 1. Таблиця 1 Тарифні коефіцієнти і тривалість зонних періодів Період часу Двозонні тарифи, диференційовані за періодами часу Тризонні тарифи, диференційовані за періодами часу Тарифні коефіцієнти Тривалість періоду, год. Тарифні коефіцієнти Тривалість періоду, год. Нічний 0,4 8 0,35 7 Денний 1,5 16 – – Напівпіковий – – 1,02 11 Піковий – – 1,68 6 Н – нічний, пп – напівпіковий, п – піковий. Джерело: опрацювання самостійне на основі [1]. Усупереч очікуванням диференціація тарифів за періодами доби не принесла бажаних результатів, і серед причин її неефективності варто виокремити такі [2, 10]. 1. Наявні тарифні коефіцієнти не враховують конфігурацію добових графіків навантаження споживачів j-го класу напруги в різних енергопостачальних компаніях. Оскільки добові графіки навантаження різ- них енегопостачальних компаній мають різ- ну конфігурацію, для обленерго з щільними графіками навантаження і для обленерго з гострими ранковими і вечірніми піками для вирівнювання їх графіків навантаження (тоб- то наближення коефіцієнтів нерівномірності до одиниці) необхідні різні тарифні коефіцієнти у відповідних періодах доби. 2. Існуючі тарифні коефіцієнти не забезпечують баланс витрат, тобто економія витрат у нічній період не дорівнює пере- витраті в напівпіковий + піковий періоди. Як наслідок, з метою компенсації споживачі повинні нести додаткові витрати, наприклад, у години максимумів навантаження, причому додаткові витрати в години максимумів повинні бути рівними економії витрат у нічний період. Деякими країнами практикується диференціація роздрібних тарифів за територіальною ознакою, що має на меті врахування структури виробництва електроенергії та структури її споживання в окремих регіонах. Діапазон регіональних тарифних ставок, як правило, не перевищує 10-12%. Так, у Японії тарифи для промислових та побутових споживачів диференціюються за обсягами споживання електроенергії та регіонами країни у межах 10% [3, 49]. В Україні з 1995 р. діяли окремі роздрібні тарифи для кожного регіону, що відображали різні витрати для кожної розподільчої компанії. У зв’язку із необхідністю врахування платоспроможності окремих категорій споживачів набула поширення практика встановлення більш низьких тарифів для пільговиків (населення, населених пунктів та сільськогосподарських виробників), що фактично запустило механізм субсидування одних областей за рахунок інших. З метою пом’якшення економічних наслідків регіональної диференціації були введені граничні рівні тарифів, що діяли до 1 липня 2002 р. Із 1 вересня 2005 р. постановою Кабінету Міністрів України „Про перехід до єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається споживачам” [4] запроваджено єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів (крім тарифів на електроенергію для побутових потреб населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення). Загалом, чіткого обґрунтування у чинному законодавстві України таке серйозне нововведення не отримало. Вирівнювання роздрібних тарифів для всіх груп споживачів, незалежно від територіальних відмінностей систем енергозабезпечення за складом, потужністю та структурою, начебто покликане забезпечити рівні умови усім суб’єктам господарювання в електроенергетиці. Вигоди від запровадження єдиних роздрібних тарифів представники НКРЕ вбачають у забезпеченні рівних умов для усіх споживачів електроенергії відповідного класу напруги незалежно від місця їх розташування та інших особливостей, створенні додаткових стимулів для розвитку менш розвинутих регіонів України, скороченні дефіциту коштів у місцевих бюджетах цих регіонів на величину обсягу скорочення вартості електроенергії для бюджетних установ та організацій. Як очікується, встановлення єдиних тарифів забезпечить можливості для розвитку малого та середнього підприємництва, створення додаткових робочих місць і в результаті сприятиме стабілізації та покращенню соціальної ситуації у депресивних регіонах [5, 13]. Однак пропонуємо розцінювати акт запровадження єдиних тарифів як такий, що відверто суперечить принципам ринкового ціноутворення. Адже на момент установлення єдиних тарифів у 2005 р. уже було введено в дію Концепцію функціонування і розвитку Оптового ринку електроенергії [6], яка передбачала перехід до вільного тарифоутворення, що не поєднується з єдиними тарифами. Нововведення негативно впливає на діяльність незалежних постачальників за нерегульованим тарифом, з самого початку створюючи нерівні умови для учасників ринку електроенергії, що несумісне з розвитком ринкових відносин в енергетиці та не сприяє прозорості й обґрунтованості ціноутворення на електроенергію [7, 11]. Крім того, на практиці, якщо витрати не є широко еквівалентними по всій країні, введення єдиних тарифів на електроенергію зумовлює розширення сфери перехресного субсидування за рахунок територіального та міжгалузевого дотування одних споживачів іншими. Як наслідок, відбувається дискримінація бізнесу та населення економічно та енергетично більш забезпечених регіонів. Особливих втрат зазнають крупні промислові споживачі, на яких припадає основний тягар перехресного субсидування – практики зниження цінового навантаження на певні групи споживачів за рахунок регуляторного формування цін для інших груп на рівні, що перевищує загальні середні витрати на виробництво, передачу і постачання електренергії. Так, після впровадження єдиних тарифів роздрібні тарифи для промислових споживачів підвищились на 3-5% щомісячно [3, 51]. На даний час діючі роздрібні тарифи на електроенергію для промислових споживачів у 2,5 раза перевищують тарифи для населення, у результаті чого промисловість щомісячно дотує населення на 1,5 млрд. грн. [5, 16]. Унаслідок цього населення несе набагато більше цінове навантаження, ніж у випадку підвищення цін на електроенергію для побутових споживачів з одночасним наданням соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Крім того, штучне стримування роздрібних тарифів для пільгових категорій споживачів неминуче призводить до зростання собівартості продукції вітчизняного виробника, що значно ослаблює конкурентні позиції української промисловості як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках, особливо в енергомістких галузях народного господарства. Варто відзначити, що у розвинутих країнах Європи тарифи для населення істотно вищі за тарифи для промисловості. Це закономірно, оскільки споживання електро- енергії побутовими споживачами протягом доби носить вкрай нерівномірний характер та відбувається в основному з пікової частини графіка навантаження. Нещодавно в Україні також почалось підвищення цін на електроенергію для населення, але, на нашу думку, це немає нічого спільного з ринковими перетвореннями та є суто адміністративним рішенням, вимушено прийнятим з метою подолання загальних труднощів у вітчизняній економіці. До цього часу обсяг перехресних субсидій мав тенденцію до щомісячного збільшення, що відбувалося через недосконалість механізму нарахування дотацій. Необґрунтоване зростання обсягів дотаційних сертифікатів обумовлене використанням у розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни і виникало внаслідок необхідності придбання енергопостачальними компаніями електроенергії на компенсацію технологічних втрат за ціною, збільшеною на суму дотацій. Це призводило до перевищення темпу зростання обсягу дотацій відносно темпу зростання оптової ринкової ціни у порівняно стабільних обсягах споживання за пільговими тарифами. Як видно з рисунка, у 2009 р. частка дотаційних сертифікатів у структурі середньої оптової ринкової ціни електроенергії сягнула 28,21% (для порівняння: у 2008 р. вона становила 21,99%). У результаті подібної практики відбувається зниження рівня розрахунків за спожиту промисловими регіонами електроенергію та накопичення значної заборгованості перед енергетичними підприємствами, що негативно позначається на їх фінансовому стані. Як наслідок, підприємства теплової енергетики зазнають чималих збитків, що у кінцевому підсумку підриває фінансово-економічну стабільність галузі та національної економіки в цілому. 15,70 16,07 21,99 28,21 0,00 5,00 10,00 15,00 20,00 25,00 30,00 2006 2007 2008 2009 роки % Джерело: опрацювання власне на основі [8, 9]. Рисунок. Динаміка дотаційних сертифікатів у структурі середньої оптової ринкової ціни на електроенергію у 2006-2009 рр. Згідно з офіційною позицією регулю- ючого органу діючий механізм дотаційних сертифікатів необхідний для відшкодування збитків енергопостачальних компаній від постачання електроенергії побутовим споживачам. Проте якщо таке дотування існує, то за логікою сума дотацій, що виділяються, повинна компенсувати винятково суму недоотриманих енергопостачальною компанією доходів унаслідок застосування фіксованих тарифів для побутових споживачів. Тому проблема насамперед полягає в достовірності розрахункового визначення економічно обґрунтованої компенсації і розумінні того, що компенсується: збитки від електропостачання населення за заниженим тарифом або неефективну діяльність енергопостачальної компанії. Очевидно, дотацію можна розглядати як економічно обґрунтовану тільки якщо вона представляє собою різницю між реальними витратами енергопостачальної організації на електропостачання побутових споживачів, включаючи витрати на придбання електроенергії на оптовому ринку, на передачу її локальними мережами і постачання, і доходом від реалізації електроенергії дотованим споживачам за встановленими тарифами. У готовому вигляді цю різницю неможливо знайти у статистиці, проте вона може бути визначена як у цілому по Україні, так і у кожному конкретному випадку для будь-якої енергопостачальної організації виходячи з інформації, що є у розпорядженні компетентних організацій та розрахункових даних. Наведемо оціночний розрахунок необхідної суми доплати за електроенергію дотованими категоріями споживачів (населенням, комунально-побутовими споживачами, сільгоспспоживачами) за умови ліквідації дотацій у 2009 р. (табл. 2). З метою розрахунку зроблені такі припущення. 1. Вважається, що усіма дотованими категоріями споживачів покривається 60% економічно обґрунтованих витрат на електроенергію, на рівні покриття їх населенням [5, 16] 2. Ціна електроенергії прийнята рівною економічно обґрунтованим витратам на електроенергію. 3. Тариф для усіх дотованих категорій споживачів прийнятий рівним тарифу для на- селення, який становить 2,55 цента/кВт·год. [10]. Таблиця 2 Розрахунок необхідної суми доплати за електроенергію дотованими категоріями споживачів за умови ліквідації дотацій у 2009 р. Показник Одиниця виміру Значення Джерело 1. Річне виробництво електроенергії млрд. кВт·год. 173,1 Звіт ДП „Енергоринок” 2. Річне споживання електроенергії дотованими категоріями споживачів % 41,2 Дані ДП „Укренерго”млрд. кВт·год. 71,32 3. Тариф для дотованих категорій споживачів (орієнтовано прийнятий рівним тарифу для населення) центів/кВт·год. 2,55 Дані Донбаської паливно-енергетич- ної компанії 4. Фактична сума оплати за електро- енергію дотованими категоріями споживачів (23) млрд. грн. 14,55 Розрахунок 5. Сума оплати за електроенергію дотованими категоріями споживачів за умови відсутності дотацій (4/60%) млрд. грн. 24,25 Розрахунок 6. Орієнтовно необхідна сума доплати млрд. грн. 9,7 Розрахунок за електроенергію дотованими категоріями споживачів (5-4) 7. Фактична сума дотаційних сертифікатів млрд. грн. 18 Звіт ДП „Енергоринок” Як видно з нашого розрахунку, фактичний обсяг дотаційних сертифікатів значно перевищує необхідну суму доплати дотованими категоріями споживачів за електроенергію. Таким чином, існуючий в Україні порядок ціноутворення в електроенергетиці далекий від ринкового. Неодноразово здійснювані спроби вдосконалення системи тарифного регулювання не тільки не приносять очікуваних результатів, а й загострюють і так непростий стан вітчизняної електроенергетики. Дослідження особливостей механізму формування тарифів на електроенергію в Україні дало змогу виявити ряд причин, через які ці спроби не досягли своєї мети. 1. Недосконалість порядку ціноутворення на оптовому ринку електроенергії, що проявляється насамперед у наявності перехресного субсидування. Останнє спотворює цінові сигнали та викривляє систему тарифоутворення, практично унеможливлюючи вдосконалення тарифної політики у напрямку поглиблення диференціації тарифів на електроенергію та їх зниження, перш за все, для крупних промислових споживачів. Унаслідок постійного зростання обсягів перехресного субсидіювання в електроенергетиці підвищуються ціни на продукцію вітчизняного виробника, що в свою чергу призводить до перманентного зростання собівартості вітчизняної продукції, а відповідно й до зниження її конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. 2. Адміністративне втручання регулюючого органу, що простежується майже на всіх етапах формування цін і тарифів на електроенергію. По суті, перехресне субсидування є ні що інше, як форма адміністративного втручання держави у взаємовідносини між виробником та споживачем. У рамках енергоринку воно породжує масу цінових перекосів, підміняючи собою дію ринкових механізмів у галузі і тим самим позбавляючи тариф на електроенергію його економічних функцій. Тому існування перехресного субсидування зводить нанівець усі потенційні вигоди від теоретично корисних нововведень у сфері тарифоутворення. 3. Підпорядкування НКРЕ Кабінетові Міністрів, що унеможливлює прийняття регулятором самостійних рішень у сфері своїх повноважень. Оскільки Комісія представляє державну владу і перебуває в системі центральних органів влади, вона не може збалансовувати інтереси держави, виробників і споживачів, що зумовлює виникнення конфлікту інтересів у її діяльності. З цього випливає, що положення Комісії як органу центральної виконавчої влади із спеціальним статусом дає змогу нехтувати її рішеннями. Висновки і пропозиції. Таким чином, жодна прогресивна система тарифів не буде спроможна забезпечити належні стимули до підвищення економічності виробництва для виробників електроенергії та до енергозбереження для споживачів, допоки існуватимуть численні цінові диспропорції, котрі своєю появою зобов’язані адміністративному втручанню у порядок ціноутворення на енергоринку. Водночас в умовах переходу електроенергетики до ринкових відносин, незалежно від обраної моделі енергоринку, тарифи на електроенергію як економічний інструмент державного управління енергетичним комплексом країни набувають надзвичайно важливого значення. Підвищення рівня ефек- тивності електроенергетики в першу чергу залежить від оптимізації системи тарифів на електроенергію, завдання розробки якої мають бути покладені на регулятор, повністю незалежний від адміністративного впливу держави. Адже у світовій практиці дієвість економічного регулювання досягається лише за умов економічної, організаційної та фінансової незалежності регулюючого органу від будь-якого впливу державних органів. Тому вважається необхідним законодавче закріплення незалежного статусу НКРЕ як регулятора або створення нового незалежного органу, до функцій якого входитиме врегулювання відносин між учасниками ринку електроенергії шляхом реалізації економічних методів державного регулювання, у першу чергу у частині розробки та вдосконалення тарифної політики. Крім того, заходи з удосконалення тарифного регулювання в електроенергетиці України мають включати: 1) ліквідацію перехресного субсидування, перш за все шляхом обмеження кола пільгових споживачів. Як відшкодування витрат на електроенергію для соціально незахищених категорій та сектору сільського господарства варто запровадити адресну державну допомогу, що виділятиметься з бюджетного фонду, спеціального призначення (на покриття оплати за електроенергію; 2) диференціацію тарифів за рядом критеріїв (регіони країни, зони доби та дні тижня) та формування тарифного меню (за прикладом Франції), що сприятиме вирівнюванню графіка навантаження через заохочення споживачів до збільшення енергоспоживаня у періоди нічних провалів та зменшення – у періоди піків. 3) підвищення тарифів для населення до рівня, що відбиватиме реальні затрати на її виробництво і транспортування. Виходячи з досвіду провідних країн Європи [3, 57], тарифи для побутових споживачів повинні перевищувати промислові щонайменше на 40%. У середньому по Європі таке перевищення становить до 50%. Література 1. Про тарифи, диференційовані за періодами часу: постанова Національної комі- сії регулювання електроенергетики України № 1241 від 20 груд. 2001 р. / НКРЕ України. // Інформаційний Бюлетень НКРЕ. – 2002. – № 1. 2. Дерзский В.Г. Анализ эффективности функционирования оптового рынка электроэнергии / В.Г. Дерзский, О.В. Мозенков // Енергетика та електрифікація. – 2009. – № 5. – С. 7-13. 3. Письменна У.Є. Ринки електричної і теплової енергії в Україні: структура, ціноутворення і регулювання: [моногр.] / Уляна Євгенівна Письменна; НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2008. – 208 с. 4. Про перехід до єдиних тарифів на електричну енергію, що відпускається споживачам: постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 15 серп. 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 33. – С. 127. 5. Кайдаш Р.Ю. Формування цінової та тарифної політики в електроенергетичній галузі України / Р.Ю. Кайдаш // Новини енергетики. – 2009. – № 6. – С. 11-19. 6. Концепція функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України: ухвал. постановою Кабінету Міністрів України № 1789 від 16 листоп. 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 47. – С. 263. 7. Ватагин М. 2 Д, 2 П и 3 П в ценовой политике / М. Ватагин, В. Бронников // ЭФЭН-Киев, год 7-й : аналитика, экспертиза, полемика… / под общ. ред. М.Ю. Ватагина, Е.Ф. Коваленко. – К.: Знания Украины, 2006. – С. 6-12. 8. Звіт ДП „Енергоринок” про основну діяльність у 2007 році [Електронний ресурс]: щорічні загальні збори членів ОРЕ / ДП „Енергоринок” // Державне підприємство „Енергоринок”: офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.er.gov.ua/. 9. Звіт ДП „Енергоринок” про основну діяльність у 2009 році [Електронний ресурс]: щорічні загальні збори членів ОРЕ / ДП „Енергоринок” // Державне підприємство „Енергоринок”: офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.er.gov.ua/. 10. Энергетическая отрасль Украины в условиях кризиса [Электронный ресурс] / [авт. Максим Тимченко; Донбасская топливно-энергетическая компания]. – Электрон. презентация (737 Кб). – К., 2009. – Режим доступа: http://www.dtek.com/images/File/Presen- tations/Energy_Sector_in_Crisis_June_2009. pdf. http://www.er.gov.ua/ http://www.er.gov.ua/ http://www.dtek.com/images/File/Presen-

Удосконалення системи тарифів як необхідна передумова переходу до економічних методів державного регулювання в електроенергетиці України

Репозитарії

Схожі ресурси