Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Вишневська, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України 2009
Назва видання:	Китайська цивілізація: традиції та сучасність
Теми:	Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31314
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США / І. Вишневська // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2009. — С. 20-27. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31314
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-313142012-03-03T12:08:11Z Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США Вишневська, І. Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР 2009 Article Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США / І. Вишневська // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2009. — С. 20-27. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0095 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31314 uk Китайська цивілізація: традиції та сучасність Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР
spellingShingle	Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР Вишневська, І. Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США Китайська цивілізація: традиції та сучасність
format	Article
author	Вишневська, І.
author_facet	Вишневська, І.
author_sort	Вишневська, І.
title	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США
title_short	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США
title_full	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США
title_fullStr	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США
title_full_unstemmed	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США
title_sort	стратегія стримування та залучення китаю в зовнішній політиці сша
publisher	Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31314
citation_txt	Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США / І. Вишневська // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2009. — С. 20-27. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Китайська цивілізація: традиції та сучасність
work_keys_str_mv	AT višnevsʹkaí strategíâstrimuvannâtazalučennâkitaûvzovníšníjpolíticísša
first_indexed	2025-07-03T11:46:43Z
last_indexed	2025-07-03T11:46:43Z
_version_	1836626166362931200
fulltext	20 Стратегія стримування та залучення КНР у зовнішній політиці США І. Вишневська Стратегія стримування та залучення Китаю зумовлена поліфуркацією об’єктивних причин. Стрімке економічне зростання Китаю впродовж чверті століття, пер- спектива його продовження тими самими темпами кардинально міняють гео- політичне становище країни, що викликає у світі неоднозначну реакцію. Офіцій- ний Пекін стає все більше конкурентоспроможним, і для цього є всі передумови: геополітична вага, міжнародний статус (постійний член Ради Безпеки ООН), рі- вень військової потужності (наявність ядерної зброї, стримуючого стратегічного арсеналу), привабливість для великої групи країн “третього світу”, економічна міць, що збільшує китайську амбітність при тому, що в країні – недемократична форма правління. Американська стратегія стримування та залучення Китаю – це не проста зміна парадигм у стратегічному мисленні адептів, а комплекс впливаючих чинників, котрі покликані запобігти “китайським викликам”. Варіабельний характер стра- тегії випливає з поліфуркації груп інтересів, що існують в американському сус- пільстві, наприклад, таких могутніх, як військово-промисловий та енергетичний комплекс, з одного боку, і прокитайське лобі в бізнесі та політиці – з іншого. Особливе місце в зовнішній політиці США посіла стратегія стримування КНР, сформована в переважній більшості фахівцями військових структур США на основі кумулятивних тенденцій “китайських загроз”. Прихильники стримування (containment) переконані, що наразі “баланс сил” нестабільний, а дестабілізував його головним чинником Китай. Тому доцільним є стримування Піднебесної різними політичними й економічними методами, перешкоджаючи зростанню її військово-політичного впливу. Для цього серед пропонованих способів нази- вається стримування економічного зростання Китаю; політична дестабілізація шляхом стимулювання відцентрових тенденцій і др.1 Та за оцінкою інших адептів, посилення Китаю у військово-політичному та економічному плані може внести істотні корективи й змінити розстановку сил в АТР, витіснивши американське домінування з Далекого Сходу. Для недопу- щення розвитку подій за таким сценарієм, Сполученим Штатам пропонується досягти певних домовленостей з Китаєм, а саме: пропонується задіяння КНР у союзники. При цьому підкреслюється, що недопустимим є ставлення до Китаю як до постійного супротивника, адже КНР у такому випадку може зблизитися з Росією. Акцентується увага також на нетотожності сучасної ситуації в Азії з етапом “холодної війни”. Президент США Б. Клінтон пропонував упровадження “конструктивного залучення”, на відміну від позиції республіканців2, тому ж бо в травні 1995 року підписав, наприклад, закон, про поновлення статусу найбільшого сприян- ня для Китаю3. 1 Breslin S. Decentralization, globalization and Chines partial re-engagement with the global economy // New political economy. – 2000. – Vol.5. – № 2. – P. 214. 2 Peerenboom, Randall. China Modernizes: Threat to the West or Model for the Rest? - Oxford and New York: Oxford University Press, 2007. – Р. 88. 3 Waters, Harry J. China’s Economic Development Strategies for the 21st Century. – Westport, CT: Quorum, 1997. – Р. 26. 21 За президентства Б. Клінтона, набула популярності “м’яка” стратегія, відо- ма іманентною поліфонією визначень: “залучення”, “конструктивне залучення”, “комплексне залучення”4. До прихильників “м’якого” підходу в оцінках китай- ського виклику відносять Ф. Бергстена, Б. Гілла, Н. Ларді, Д. Мітчелла, які про- аналізували величезну кількість чинників КНР – від демографії, соціальної полі- тики, внутрішнього становища в різних сферах життя до місця й політики Китаю у світовій економічній і політичній системі, у пошуках відповіді на питання: чи повинні США боятися підйому Китаю. На це питання вони відповідають швидше “ні”, ніж “так”, заявляючи, що в США й КНР сфер загальних інтересів значно більше, ніж сфер потенційних конфліктів5. І справді, інтереси КНР не дозволять цій країні виступити проти США, оскільки товарообіг Китаю зі Сполученими Штатами становить майже 120 млрд. доларів, з яких приблизно 100 млрд. доларів припадає на китайський експорт. Для порівняння: російсько-китайський товаро- обіг в 10 разів менший. Сполучені Штати, у свою чергу, теж залежні від КНР. По-перше, Китай разом з японськими банками є найбільшим кредитором США. По-друге, Піднебесна посіла перше місце у світі за обсягом резервів у доларових активах. “Конструктивне залучення” передбачало формування китайського політично- го порядку, воно порівнювалося з азартною грою, де зростаюча частка Китаю в існуючому порядку мала зробити козирем будь-який інтерес, який вони мають у видозміненому порядку. Якщо азартна гра окупиться, це і буде безпрецедентним випадком, оскільки кожна зростаюча сила в історії прагнула переписати правила на свою користь, а не погоджувалася узгоджувати свої інтереси з існуючою сис- темою6. Роберт Дж. Лібер, викладач факультету державного управління й дипломатії Джорджтаунського університету, вказав на цілі стратегії адміністрації Б. Клінто- на: добитися балансу між конструктивною взаємодією з Китаєм у цілях сприяння економічній модернізації й розвитку Китаю з тим, щоб він перетворився на більш відкрите й плюралістичне суспільство. Клінтонське “комплексне залучення” в якості додаткового результату свого впровадження очікувало на конверсію у сфері прав людини7. В еволюційному ж плані політика Клінтона змінювалася від критики – до діалогу з Китаєм як з партнером і цілком підпадає під характеристики стратегії стримування та залу- чення, а не лише, як “комплексного залучення”8. Чжен Юн’нянь указує на те, що стратегія залучення США, якій було надано велике значення за президентства Б. Клінтона, не могла бути довгостроковою9 і як наслідок, - перевагу отримує радикальна парадигма хеджинг, на формування 4 Vogel, Ezra F. Living With China: U.S.-China Relations in the Twenty-First Century. – NY & London: W. W. Norton & Co., 1997. – Р. 99. 5 Бергстен Ф., Гилл Б., Ларди Н., Митчелл Д. Китай. Что следует знать о новой сверх- державе. – М., 2007. 6 Feaver, Peter D. The Clinton Administration’s China Engagement Policy in Perspective. – Durham: Associate Professor of Political Science & Duke University // www.duke.edu/web/cis/ pass/pdf/warpeaceconf/p-feaver.pdf 7 Santoro, Michael A. Profits and Principles: Global Capitalism and Human Rights in China. – Ithaca, N.Y.: Cornell University Press, 2000. – Р. 34. 8 Mar, Pamela C., Richter, Frank-Jurgen. China: Enabling a New Era of Changes. – Singapore: John Wiley & Sons, 2003. – Р. 123. 9 Zheng,Yongnian. Discovering Chinese Nationalism in China: Modernization, Identity, and International Relations. – Cambridge: Cambridge University Press, 1999. – Р. 96. 22 якої в значній мірі вплинули військові, зокрема, заяви генерал-лейтенанта Па- тріка Хьюгеса, директорів ЦРУ Джона Дойча та Джорджа Тенета, професора стратегії й політики військово-морського коледжу США Артура Уелдрона, ко- лишнього директора контролю озброєнь, співробітника ради національної без- пеки в 1981–1987 рр. Свена Краймера, співробітника служби міністра оборони з придбання та технологій Поля Камінського та ін. Радикальна стратегія хеджинг (hedging - hedge strategy)10 є дериватом стратегії А.Мехена “анаконда”, котра покликана блокувати та ізолювати Китай від сиро- винних баз і доступу до теплих морів на півдні. Послідовне залучення країн регі- ону остаточно має зімкнути “кільце анаконди”, зменшивши можливості КНР. Стратегія хеджинг або як ще її називають “стратегічним оточенням”, “огоро- дженням” набула популярності в зовнішній політиці Сполучених Штатів після інциденту із затриманням ВПС Китаю у квітні 2001 року літака-розвідника США та з американським розчаруванням клінтонською стратегією комплексного за- лучення КНР, яка не привела до “розм'якшення” офіцерів китайських збройних сил, - вони залишилися “армією партії”11. За китайськими оцінками, нова стратегія стримування стала аналогом мак- картиської стратегії 1950-х років12, і була розцінена керівництвом КПК як стра- тегія агресії, що безпосередньо несе загрозу безпеці Китаю13. Стратегія хеджинг передбачає ущільнення системи військових союзів в Азії по периметру кордонів Китаю, включно з Індією, Монголією й Австралією, як частина прихованої стратегії, вона направлена на зміцнення позицій США й со- юзних сил задля стримування Китаю. Це, на думку експертів, зближує дану стра- тегію також з класичною концепцією “санітарного кордону”. Ключове місце тут відводиться союзнику США – Японії, котрою була висунута “концепція китай- ської загрози”. З 1991 р. японський уряд почав відводити КНР окрему частину у своїй Білій книзі безпеки. Міністерство оборони США в рамках стратегії хеджинг проводить передисло- кацію своїх військових сил поближче до кордонів Китаю. Острів Гуам, розташо- ваний на 3,300 миль ближче до Тайванської протоки, аніж Гонолулу, де дотепер була головна база ВМС США, наразі перетворюється на найважливіший передо- вий плацдарм для американських ВМС, ВПС, зокрема, для бомбардувальників дальнього радіусу дії B-1 і B-2, а також літаків-розвідників. Сюди перекидаються 7000 морських піхотинців. Біл Гєртц такі дії пов’язує з превентивною необхідніс- тю у випадку несподіваної “ракетної атаки з боку Китаю або Північної Кореї”14. Тож центр активності ВМС США переноситься з Атлантичного океану в Тихий. За принципом ротації на Гуамі мають нести службу винищувачі F-22A Raptor (“Хижак”) 18-ої ескадрильї ВВС США, що базуються в Елмендорфі на Алясці. Розміщення винищувачів на авіабазі Андерсен викликане необхідністю тримати в боєготовності сили на заході Тихого океану на випадок конфлікту з Китаєм. “Ці літаки стабілізують обстановку в регіоні”, - сказав генерал Хестер, командувач угрупуванням ВПС США на Тихому океані. 10 Bill Gertz. More Muscle, With Eye On China // Washington Times. – April 20, 2006. – p. 1. 11 Bill Gertz. New U.S. Strategy Anticipates China As Treat // Washington Times. – 14, April 20, 2006. 12 Russell Ong, China’s Security Interests in the post-Cold War era. - London: Curzon Press, 2001.- Р. 162. 13 Bin Huwaidin, Mohamed. China’s Relations with Arabia and the Gulf, 1949–1999. – New York: RoutledgeCurzon, 2002. – Р. 56. 14 Bill Gertz. More Muscle, With Eye On China // Washington Times. – April 20, 2006. – p. 1. 23 Відповідно до чергового чотирирічного плану оборони, направленого Пента- гоном у Конгрес в 2006 р., на Гуамі до 2010 р. будуть зосереджені 60% підводних човнів і, як мінімум, ще одна авіаносна група США. За визначенням американських стратегів, “точкою вісі ATР” стає острів Окі- нава. Тайбей, Шанхай, Гонконг, Сеул, Вабила й Токіо знаходяться в радіусі 1,5 тис. км від цієї бази. Це означає, що сили передового базування можуть бути дуже швидко перекинуті з острова в “проблемні точки” – до Кореї або на Тай- вань. Для порівняння: для перекидання американських військ з Окінави повітрям йде 2 години, з Гуама – 5, з Гавайїв – 11, з Америки – 16 годин. Аналогічна ситу- ація з морським транспортуванням: з Окінави – 1,5 діб, з Гуама – 5, з Гавайїв – 12, а з континентальної частини США – 17 діб. Яка причина такої військової активності США? Американська розвідка пред- ставила докази щодо загрозливих дій з боку КНР: розробка Китаєм нових кри- латих ракет великої дальності, введення в дію нових бойових кораблів, оснаще- них китайським аналогом викраденої у США системи управління вогнем Aegis; створення нового атакуючого підводного човна класу “Юань”; розробка нової високоточної зброї, включаючи ракети класу повітря-земля з вдосконаленою бо- єголовкою та ін. Р. Бернстайн і Р. Манро, автори книги “Майбутній конфлікт із Китаєм”, на основі комп'ютерного моделювання дійшли висновку: США переможуть в ядер- ній війні з КНР лише в тому випадку, якщо вона спалахне до 2015 р.15 Військові стверджують, що зовнішня політика КНР підпорядкована таємній доктрині «три півночі, чотири моря», прийнятій Військовою радою ЦК КПК в 1993 році. Згідно доктрині, Китай до 2019 року подолає "три півночі в чотирьох морях" (Північноатлантичний альянс, Росію й Північноамериканські Сполучені Штати в Новому Світі). Американська розвідка також стурбована китайською тактикою асиметрич- них рішень, а саме “кістенею вбивці” (шашоу цзянь) і “козирною картою”. Нині відсутня достовірна інформація відносно “кістеня вбивці”, проте є припущення, що ця операція передбачає інформаційну війну, озброєння космосу, ПРО. Такти- ка “козирної карти” покликана забезпечити Китаю конкурентоспроможність у протистоянні зі США, орієнтуючись на економічну й торгову дипломатію16. В Огляді стратегії національної безпеки Пентагону констатуються експансій- ні методи діяльності Китаю, характерні для меркантилізму епохи становлення капіталізму, коли великі держави поспішали захопити більше заморських земель: китайці “діють так, ніби вони можуть закріпити за собою запаси енергоресурсів або можуть управляти ринками, а не відкривати їх”. Майкл Грін, колишній відповідальний за Китай у Раді національної безпеки США, зазначав, що КНР “набуває довгострокового доступу до ресурсів, де б не виявила їх, включаючи Судан, Іран і Бірму, з ким ми не співпрацюємо”. Щоб мати доступ до енергоресурсів Африки, Китай підтримує опальні режи- ми Омара Хассана аль-Башира (Omar Hassan Bashir) у Судані, Роберта Мугабе (Robert Mugabe) у Зімбабве. Окрім того, Китай активно обходить Малі, Маври- танію та інші країни, що приєдналися до “Транссахарської контртерористичної ініціативи” (Trans-Sahara Counterterrorism Initiative), висунутої адміністрацією президента Дж. Буша. 15 Головченко В. “Дракон у тумані”: геополітичний виклик Пекіна і відповідь Вашингтона // Людина і політика. –2004. – №3. – С. 97–107. 16 FY04 Report to Congress on PRC Military Power // www.defenselink.mil/pubs/ d20040528PRC.pdf 24 Олусегун Обасанджо (Olusegun Obasanjo), президент Нігерії, - країни, що має важливе значення для США, як постачальник нафти, а також унаслідок мирот- ворчої ролі в Західній Африці – у ході візиту до КНР у квітні 2005 р. погодився укласти “стратегічне партнерство” з Китаєм, відтіснивши пріоритетність від- носин зі Сполученими Штатами. Ангола, що одержала від Китаю кредит на $2 мільярди, відмовилася звітувати перед Міжнародним валютним фондом про ви- користання власних нафтових доходів. У звітах Пентагону фігурує китайська стратегія “нитки перлів”, яка перед- бачає налагодження стосунків з країнами, розташованими на шляху доставки на- фти в Китай та будівництво воєнних баз на їхній території. У рамках зазначеної стратегії, Пекін установив у Гвадарі, найближчій точці до Перської затоки, засо- би електронної розвідки для спостереження за Аравійським морем та Ормузькою протокою; будує воєнно-морські бази в М’янмі й розміщує засоби електронної розвідки на островах у Бенгальській затоці та поряд з Малаккською протокою17. На випадок блокування Малаккської протоки, через який 80% нафти поступає до КНР, Пекін створює альтернативні транспортні маршрути: канал через переши- йок Кра в Таїланді (вартість проекту складає 20 млрд. дол.); глибоководний порт Гвадар (Пакистан), що автодорогою з’єднається з високогірним Каракорумським шосе та Індійською трасою. Та американський політолог К. Пауелл вважає, що дії КНР не загрожують США: це лише метод отримання високого статусу, престижу18. Г. Кіссінджер теж стверджує, що не бачить загрози з боку Китаю: виклик КНР може досягти тільки політичної або економічної сфер; перехід же до політики стримування Китаю спричинить негативні наслідки. Не дивно, що в США впродовж останнього десятиліття з’являється багато при- хильників стратегії конгейджмент. Генезис стратегії конгейджмент припадає на кінець ХХ – початок ХХІ століття, коли представники корпорації “Ренд” зголоси- лися об’єднати обидві концепції – стримування та залучення – в єдину стратегію. Провісник нового підходу З. Халізед, визначив стратегію як поєднання “со- лодкого та кислого”; у його трактовці конгейджмент “congagement” – це комп- ліментарність концепцій стримування та інтеграції (containment + engagement)19. Серед аналітиків упроваджена стратегія отримує ще назву “кнута та пряника”, а також “пильного спостереження та застереження”. Між парадигмами стримування та конгейджменту існують принципові розхо- дження. Наприклад, якщо стримування передбачає заохочення Тайваню до про- голошення ним незалежності, то конгейджмент – ні. Прагнення сумістити різні парадигми політики США як варіанти відповіді на різні сценарії великої стратегії Китаю демонструє одна з найбільш фундамен- тальних американських робіт з цієї проблеми – книга ведучих аналітиків кор- порації “Ренд” М. Свейна та Е. Теллиса “Інтерпретація великої стратегії Китаю: минуле, сьогодення й майбутнє”20. Не дивлячись на жорстку характеристику перспектив китайської великої стра- тегії, автори вважають непродуктивними як превентивне стримування, так і по- переднє заспокоєння Китаю. Відповідно рекомендується проводити триєдин у по- 17 Вяземский В. Объединенные командования вооруженных сил США // Зарубежное воен- ное обозрение. – 2003. – №3. – С. 5. 18 Жэньминь жибао хайвай бань. – 2005. – 21 июля. 19 Khalizad Z. M. Congage China. – RAND, 1999. – 8 p. 20 Swaine M.D., Tellis A.J. Interpreting China’s grand strategy: past, present and future. – 2000. – 308 p. 25 літику, направлену на те, щоб, по-перше, використовувати всі можливості співп- раці з Китаєм і ще більше інтегрувати його в міжнародну систему й стимулювати “демократизацію” правління, по-друге, не дати Китаю можливості загрожувати фундаментальним інтересам національної безпеки США в Азії й за її межами і, по-третє, бути готовими в разі потреби протистояти дипломатичними, економіч- ними й військовими засобами напористому й войовничому Китаю. 2005 року конгейджмент і хеджинг трансформуються в стратегію відпові- дального акціонера (responsible stake holder), проголошену на засіданні Комітету з американо-китайських відносин держсекретарем США Р. Зелліком. Дипломат детально виклав причини, внаслідок яких США не повинні застосовувати до Китаю стратегію ізоляції (fencing), котра в роки “холодної війни” застосовува- лася проти СРСР, оскільки сучасний Китай відрізняється від колишнього СРСР наступни м: 1. КНР не прагне поширювати у світі антиамериканську ідеологію. 2. Хоча Китай не є демократичною країною, але він у той же час не демон- струє прагнення до потенційного конфлікту з демократичними країнами. 3. Сповідаючи меркантилізм, Китай не готовий до боротьби з капіталізмом. 4. У КНР домінує переконання, що його майбутнє пов'язано зі збереженням нинішньої системи міжнародних відносин21. Нова стратегія видалася адміністрації Дж. Буша-молодшого більш комп- лексною й “миролюбною”; у ній акцентувалася увага на доцільності залучення Китаю в існуючу систему міжнародних відносин як “утримувача акцій”. Вна- слідок стратегії відповідального акціонера, китайські інтереси мають стати взаємопов’язаними з міжнародним бізнесом, а отже, у Китаї встановиться конти- нуум зацікавленості в збереженні даної системи. Стратегією передбачається ку- муляція заходів, спрямованих на сприяння розвитку КНР, однак за умови ухва- лення китайцями запропонованих “правил гри”. Співробітник Інституту АТР Шанхайської академії суспільних наук Ван Вей- нань концепцію “відповідального зацікавленого учасника” розцінив як спробу Сполучених Штатів добитися від Китаю підтримки у відстоюванні американ- ських інтересів і, таким чином, назвав її інструментом продовження стратегії “конгейджмент” (congagement=containment+engagement)22. Поліфуркація поглядів адептів, що впливають на формування американської політики щодо Китаю, на перший погляд зумовлює нелінійність і, відповідно, непередбачуваність курсу в перспективі. Щоб підтвердити це або ж спростувати, варто визначити найвірогідніші флуктуації, що впливатимуть на формування зо- внішньої політики США щодо КНР. З цією метою доцільно звернутися до теорії додавання паралельних сил. Нехай маємо сукупність двох паралельних сил F1 (залучення КНР) та F2 (стри- мування КНР), котрі не рівні за модулем, але мають спрямування в тотожному напрямку - до превентивної цілі. Співпадаючі точки інтересів різномодульних сил зобразимо відрізком АВ, а дію самих сил – перпендикулярною лінією. Зіткнення сил F1 та F2 відбувається в точці О. Якщо систему сил (М0) привести до рівності М0 (F 1) = М0 (F 2), то М0 (F 1) – М0 (F 2) = М0 Тобто, М0 = 0 протилежної спрямованості різномодульних векторів у досяг- ненні Сполученими Штатами превентивної мети щодо загрози з боку КНР. 21 Zoellick, Robert. United States Urges China To Be Responsible World Citizen. – 22 Sep 2005 // http://usinfo.state.gov/eap/Archive/2005/Sep/22-290478.html 22 Ван Вэйнань. Вновь об американской “дипломатии преобразования” // Сяньдай гоцзи гуаньси. – 2007. – № 5. – С. 40–41. 26 Таким чином, система паралель- них сил приводиться до рівнодіючої, котра за величиною та напрямком співпадає з головним вектором зо- внішньої політики. Рівнодіюча на- правлена в ту ж сторону, що і задані сили, вздовж лінії інтересів, що про- ходить через точку О, місце котрої на відрізку АВ визначається рівністю сил F1 та F2. F1 . \|AO\| = F2 . \|ВО\| У випадку, якщо сили F1 та F2 на- правлені в протилежні сторони, тобто, їхні інтереси не мають точок зіткнен- ня, скажімо, модуль F1 має на меті де- мократизувати китайський соціум, а отже, - тісно співпрацювати з КНР; а F2 – ізолювати КНР, утворивши навколо неї “кільце анаконди”, то місцезнаходження точки О буде на відрізку сторони біль- шої сили. У такому випадку головний зовнішньополітичний курс R буде мати наступний вигляд: R = F1 - F2. Отже, зовнішню політику США можуть визначати два методи досяг- нення мети: а) поєднання різномодульних сил; б) використання домінуючої сили. Стратегія ж конгейджмент синте- зує протилежні евристичні домінан- ти, незважаючи на різномодульність сил та колізію між їхніми методами досягнення мети. Застосовуючи стратегію конгей- джмент, Сполучені Штати досягають вивіреного балансу. З одного боку, налагоджують з Китаєм економічну співпрацю, нарощують взаємозв’язки в питаннях регіональної, світової політики, а з іншої — чинять тиск на недемокра- тичну китайську політичну систему, зокрема, вказують на порушення прав люди- ни, а також висловлюють незадоволення з приводу продажу зброї недружнім для США країнам, співпрацю з ними в галузі ракетних та ядерних технологій. Отже, обрана Сполученими Штатами стратегія дозволяє контролювати полі- тичний курс КНР і орієнтувати на демократичну релевантність. Утім, в обраній американцями стратегії чимало протиріч. Зокрема, вони по- кладають найбільші надії на інтеграцію Китаю, мовляв, інтеграція – рятувальний круг. Чи це так? Власне, міжнародна інтеграція передбачає 6 послідовних стадій. На почат- ковій стадії між державами укладаються преференційні торговельні угоди, що передбачають надання країнам-учасницям більш сприятливого режиму, аніж вони надають третім країнам. Власне, у 2001 році Президент США Джордж Буш- молодший надав Китаю статус найбільшого сприяння в торгівлі. На другій стадії держави переходять до створення зони вільної торгівлі (ЗВТ), що передбачає повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі при збере- женні національних митних тарифів по відношенню до інших країн. 27 Виходячи з американської стратегії стримування та залучення КНР, друга ста- дія інтеграції Китаю не є бажаною для самих же Сполучених Штатів, оскільки зо- внішня політика офіційного Вашингтону передбачає дії з недопущення регіональ- ного лідерства КНР, а у випадку створення ЗВТ, Китай ним стає беззаперечно. На сучасному етапі малоперспективним є досягнення офіційним Пекіном за- ключних стадій інтеграції, де на п’ятому етапі досягається рівень економічного союзу з переходом до координації макроекономічної політики, уніфікації зако- нодавства у валютній, бюджетній, грошовій галузях, запровадження спільної ва- люти, а на шостому етапі – проведення спільної зовнішньої політики в галузі безпеки, оборони, внутрішніх справ та юстиції, цілковите скасування внутрішніх кордонів для переміщення громадян і вантажів тощо. Отож, для США ефективним є континуум китайської інтеграції, вихід же КНР із рамок першої стадії інтеграції може становити національним інтересам США небезпеку. Континуум інтеграційних процесів у КНР можна підтримувати за умо- ви виокремлення точок китайської зацікавленості. З цього випливає доречність упровадження Сполученими Штатами такої зовнішньої політики, що сприятиме, наприклад, інтеграції знань, оскільки в Піднебесній унаслідок конфуціанства ви- щими цінностями є освіта, відданість сім'ї й законопослушність, причому осві- та - на верхнім щаблі пріоритетів. Такі американські заходи будуть позитивно сприйматися Китаєм, адже його динамічно зростаюча економіка потребує висо- кокваліфікованих фахівців. Хоча вказані сприяння з боку США не мають великої ефективності для них самих: освіта взаємопов’язана з економічним зростанням країни, тому більшого зиску отримує Китай, аніж США. З вищевказаного випливає, що інтеграція Китаю не вирішує проблемні пи- тання США? Адже навіть “безневинна” інтеграція знань, з якої, власне, і по- чинається зазвичай сама інтеграція, - неефективна для США. Не говорячи вже про інтеграцію у військовій галузі. Згадаймо події 2000-го року, коли офіційний Вашингтон припинив свої санкції щодо КНР (спричинені підозрами в передачі Пекіном ракетних технологій Ірану, Пакистану та Північній Кореї) і налагодив співпрацю в галузі комерційних космічних програм, а невдовзі Loral і Hughes передали Китаю секретні технології в ущерб безпеці США. Зокрема, у рамках американо-китайських угод було передано інформацію про сумісність американ- ських супутників з китайськими носіями і, таким чином, було підвищено надій- ність носія Chang Zheng 3B (Long March 3B). Колишній керівник Агентства національної безпеки США Б.Одом зазначив, що Китай, зумівши увійти в такі міжнародні інститути, як Світовий банк, Між- народний валютний фонд, Світова організація торгівлі, зміг зсередини перенаці- лити їхню діяльність на власну користь (тобто, всупереч задуму творців). Найдивовижніше ж – це те, як Китай, не змінюючи ані цивілізаційної сутнос- ті, ані навіть форми політичного режиму змусив усю світову машину сучасного капіталізму “крутити колеса” китайського прогресу23. Утім, інтеграція все ж стане корегуючим чинником китайського соціуму, але при тому Сполучені Штати можуть утратити свої позиції. Якщо політика США буде незмінною, тобто “прив’язана” до стратегій стримування та залучення й не прогресуватиме шляхом упровадження нових тактик та стратегій, то можливе затухання лідерства цієї країни, як на те й очікують аналітики. 23 Гура В. Про деякі аспекти дослідження проблем глобального розвитку // Соціальне середовище країн Азії і Африки в глобальних потоках сучасності: між відторгненням та залученням. Матеріали Міжвідомчої науково-теоретичної конференції, Київ, 16 березня 2006. – Київ, С.4-15.

Стратегія стримування та залучення Китаю в зовнішній політиці США

Репозитарії

Схожі ресурси