XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Китайська цивілізація: традиції та сучасність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31316 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ / О. Коваль // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2009. — С. 34-44. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31316 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-313162012-03-03T12:04:59Z XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ Коваль, О. Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР 2009 Article XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ / О. Коваль // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2009. — С. 34-44. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0095 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31316 uk Китайська цивілізація: традиції та сучасність Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР |
| spellingShingle |
Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР Коваль, О. XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ Китайська цивілізація: традиції та сучасність |
| format |
Article |
| author |
Коваль, О. |
| author_facet |
Коваль, О. |
| author_sort |
Коваль, О. |
| title |
XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ |
| title_short |
XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ |
| title_full |
XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ |
| title_fullStr |
XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ |
| title_full_unstemmed |
XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ |
| title_sort |
xvii-й всекитайський з'їзд кпк: новий курс китайських реформ |
| publisher |
Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Політичні та соціально-економічні проблеми сучасного розвитку КНР |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31316 |
| citation_txt |
XVII-й Всекитайський з'їзд КПК: новий курс китайських реформ / О. Коваль // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2009. — С. 34-44. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Китайська цивілізація: традиції та сучасність |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹo xviijvsekitajsʹkijzízdkpknovijkurskitajsʹkihreform |
| first_indexed |
2025-07-03T11:46:52Z |
| last_indexed |
2025-07-03T11:46:52Z |
| _version_ |
1836626176214302720 |
| fulltext |
34
XVII-й Всекитайський з’їзд КПК: новий курс китайських реформ
О. Коваль
У доповіді розглянуто основні напрями діяльності та засади політики Комуністичної
партії Китаю, китайського керівництва визначені XVII-м Всекитайським з’їздом
КПК, який відбувся 15-21 жовтня 2007 року. А також досліджується вплив пар-
тійних рішень на проведення реформ у Китаї. Запропонована доповідь ґрунту-
ється на офіційних матеріалах XVII-го Всекитайського з’їзду КПК, а також по-
відомленнях китайської та міжнародної преси та інформагенцій. Приватних спо-
стереженнях автора, який особисто висвітлював роботу з’їзду в Пекіні в якості
кореспондента. Залучені також відомості з державних та партійних видань Китаю
останнього десятиліття, матеріали XV-го та XVI-го Всекитайських з’їздів КПК.
1. Підготовка до з’їзду: пошук та визначення нових пріоритетів та засад
у діяльності КПК
У жовтні 2006 року 6-й пленум ЦК КПК 16-го скликання прийняв рішення
про проведення XVII-го Всекитайського з’їзду КПК у другій половині 2007 р.
При цьому особливо було зазначено, що “з’їзд відбуватиметься в момент, коли
Китай вступає в ключовий етап соціально-економічного розвитку, а від так має
виключне значення для партії ... у справі всебічної побудови суспільства серед-
нього добробуту і подальшої модернізації країни” [1]. Пленум затвердив доку-
мент під назвою “Важливі питання побудови гармонійного соціалістичного сус-
пільства”, який буде покладений в основу соціально-економічної стратегії країни
на ближче десятиліття. Сутність цієї концепції, відмова від нарощування темпів
зростання економіки та ВВП заради самих темпів. Такий підхід привів до того,
що всі досягнення і економічні успіхи створювалися головним чином у містах
або в східних приморських провінціях КНР. Натомість понад 800 млн. селян з
центральних і західних регіонів країни, які складають понад 60% населення були
позбавлені уваги влади, не мали шансів отримати бодай частку від багатств дер-
жави [2]. В останні роки це мало насідком стихійні протести, виступи знедоле-
них, які подекуди нагадують народні повстання в старовинному Китаї, чисель-
ність, яких уже сьогодні перевищує 10 тисяч на рік. Саме з такими явищами і
загрозами вирішило боротися китайське керівництво.
Проте ще задовго до рішення пленуму вище партійне керівництво розпочало
роботу по визначенню нової стратегії для партії вироблення її новітньої ідеології.
Експерти звернули увагу, що після 2003 року, коли Ху Цзіньтао цілковито вий-
шов з тіні Цзян Цземіня, і його виступах з’явилося багато посилань на конфуці-
анські настанови, зокрема, всіляко підкреслювалася поєднання держави, влади,
партії з народом.
Сучасна політична еліта КНР, як би завершує багатовікову дискусію між легіс-
тами та конфуціанцями, яка почалася у 5 ст. до н. е. навкруги твердження “народ
для держави, чи держава для народу”, зайнявши чітку конфуціанську позицію. У
новорічному посланні співгромадянам 1 січня 2004 року, зокрема він заявив “В
новому році ми повинні відстоювати встановлення партії для всіх і здійснювати
правління для народу, використовувати владу для народу, піклуватися про народ
і думати про його інтереси... ” [3]
Надалі керівництво КПК не одноразово зверталося до теми “поєднання з на-
родом” (цинь мінь), що є ключовою тезою конфуціанського трактату про “Ве-
лике вчення” (да сюе), яким відкривається конфуціанське “четверокнижжя” [4].
35
Утілювало його не лише словами, а й конкретними справами. Ось лише декілька
останніх прикладів. Голова держради КНР Вень Цзябао особисто приймав участь
у вирішенні ситуації на вокзалі міста Гуандун, де напередодні нового року за
місячним календарем у лютому 2008 року скупчилися майже 1 мільйон людей.
Вони не змогли вчасно виїхати з міста, через страшний сніговий буревій, якій
паралізував залізничний рух на значній території країни. Тоді ж голова КНР Ху
Цзіньтао особисто допомагав робітникам завантажити гуманітарний вантаж до
гвинтокрила, що відправлявся до найбільш віддалених районів, з якими не було
жодного іншого зв’язку.
Лідери демонстрували єдність із народом і в часи після трагедії - землетрусу
в провінції Сичуань 12 травня 2008 року, коли загинуло понад 70 тисяч осіб. І
врешті, з урочистого приводу, у час проведення Олімпіади-2008 у Пекіні.
Теорія Ху Цзіньтао вперше була цілісно сформульована ним напередодні
85-річниці створення КПК 1 липня 2006 року. 29 червня 2006 року на навчальній
сесії Політбюро ЦК КПК Ху Цзіньтао наголосив, що у втіленні наукового, де-
мократичного й базованого на праві правління, партія мусить керувати країною
для людей. У цьому важливо домогтися повного злиття трьох елементів: партії,
яка здійснює керівництво, людей, які самі визначають свою долю й урядування
державою, яке здійснюється на основі закону.
На наступний день 30 червня Ху Цзіньтао виголосив промову на урочистому
засіданні присвяченому партійному ювілею, провів аналіз просвітній компанії,
яка покликана підтримувати авангардну роль комуністів у суспільстві. Він знову
закликав однопартійців “служити інтересам суспільства, керувати державою для
людей, і ніколи не відходити від служіння людям усім серцем у здійсненні на-
укового, демократичного й базованого на праві правління” [5].
У 2004-2005 роках між найзначнішими економістами країни розгорнулася
жвава дискусія щодо подальших шляхів реформ. Стало зрозумілим, що гонитва
за показниками зростання – шлях унікуди. Вектор реформ був змінений з “росту”
на “розвиток”, з “економічної ефективності” до відновлення “соціальної спра-
ведливості” [6]. Свідченням підсумку цієї дискусії стали пріоритети, які Голова
держради КНР Вень Цзябао визначив для уряду на 2007 р., про що він говорив з
говорив про прагнення уряду поставити проблеми людини на перше місце, ще у
своїй доповіді на 4-му засіданні ВЗНП 10-го скликання в березні 2007 року.
Тоді він вирізнив 5 настанов і напрямків, яких уряду слід триматися.
Перше - настанови мають бути стабільними, вдосконалюватися й виконува-
тися. Себто уряд надалі займатиметься макроекономічним регулюванням, коре-
гуватиме політику залежно від стану економіки й буде забезпечувати втілення
настанов у життя
Друге – макрорегулювання буде посилене й удосконалене. Зменшити інвес-
тицій в основні фонди, зменшити кредитування, збалансування попиту й пропо-
зиції, тощо.
Третє – надалі підвищувати якість та ефективність економічного зростання.
Більше уваги приділяти економії енергоресурсів, охороні навколишнього серед-
овища, інтенсивному використанню землі. Підвищувати конкурентно-здатність
і якість товарів.
Четверте – приділяти більше уваги соціальному розвитку й покращувати жит-
тя народу. “Продовжуючи цінувати людину як основу, стимулюючи розвиток
соціальної сфери, активно займатися вирішенням тих проблем, які турбують лю-
дей”. Зберігати соціальну справедливість, щоб “всі мали можливість смакувати
плодами реформ і розвитку”.
36
П’яте – розглядати реформу й відкритість, як рушійну силу всієї роботи [7].
Таким чином, вже від 2006 року Ху Ціньтао та Вень Цзябао домоглися від
партії реалізації визначеного ними курсу «поєднання за народом» та науко-
вої концепції розвитку, що позиціонувала в центрі людину з її інтересами та
потребам и.
Цікаво, що Західна преса того часу вважала таку риторику керманичів КПК
популістською, не вбачала в ній жодного практичного змісту. Натомість уже за
пів року ці концептуальні напрацювання були включені до основних партійних
засад і зайняла чільне місце в доповіді Генерального секретаря Ху Цзіньтао на
з’їзді. А за результатами з’їзду внесена до Статуту КПК, як нова ідеологія, що
цілком убирає в себе (і просуває далі) марксизм-ленінізм, ідеї Мао Цзедуна, Ден
Сяопіна й “теорію потрійного представництва” Цзяна Цземіня.
2. Нова ідеологія лідерів КПК
XVII-й з’їзд КПК у внутрішньопартійному вимірі характерний посиленням
четвертої генерації китайських керівників, очолюваної Генеральним секретарем
ЦК КПК Ху Цзіньтао.
За перші 5 років його перебування за кермом партії і держави він домігся зна-
чного зростання свого власного авторитету, який на відміну від попередників не
вибудовувався вже на “революційних заслугах минулого”, натомість базувався
на нових методах управління державою і партією, нових ідеях, до яких часто
застосовують епітет “революційних”. На зміну “ровесникам КПК” прийшли “ро-
весники КНР” – молоде за китайськими мірками покоління політиків, яке буде
очолювати партію і країну до 2012-2013 років.
Воно вже в першому п’ятирічному терміні свого перебування при владі, у
період між Всекитайськими з’їздами КПК змогло розвинути і далі модернізува-
ти партійну ідеологію попередників. Це було зроблено, як для декого аж надто
швидко. Проте легкість, з якою це вдалося зробити була фактично дуже вдалим
фіналом кількох десятиліть теоретичних пошуків нової парадигми для китай-
ських комуністів.
Зазначимо, що їй передувала сформульована на межі тисячоліть лідером тре-
тього покоління - колишнім генеральним секретарем ЦК КПК Цзяном Цземінем
теорія «потрійного представництва», яка стала підсумком майже десятирічного
пошуку нової концепції розбудови партії. Завдяки цій теорії комуністичні лідери
змогли посилити і підтвердити керівну роль партії в державі, підвищити її ав-
торитет у суспільстві, зміцнити КПК зсередини. Фактично від XVI з’їзду КПК
партія потроху стала відходити від сліпого слідування марксистсько-ленінській
та маоїстській ідеології, беручи на озброєння старі принципи “патріарха” китай-
ських реформ Ден Сяопіна, про те, що “чим більше людей, які думають у партії і
народі, тим краще для нашої справи” і ще про те, що практика є критерієм істини,
яка втілена у відомій народній сентенції про чорну та білу кішку. Саме з практич-
ної точки зору партія від 2002 року відкрила себе для представників нової сус-
пільної верстви – підприємців, поява яких змінила дух та стиль роботи партії.
Переставши де-факто бути партією робітників і селян, але перетворившись
на партію “всіх передових сил”, ставши авангардом цілого суспільства, а, отже
загальнонародну партією КПК зміцнила свої позиції.
На скільки великий шлях пройшла КПК видно за таким порівнянням. Ще
на XV-му з’їзді КПК у 1997 році проголошувалося, що: “На сучасному етапі
Комуністична партія Китаю очолює китайський народ у справі побудови соціа-
лізму з китайською специфікою і докладає зусиль до досягнення своєї кінцевої
мети – комунізму” [8].
37
У доповіді Ху Цзіньтао у 2007 році, натомість, йдеться лише про те, щоб ко-
муністи залишалися “стійкими прихильниками ідеалів комунізму і загальних
ідеалів соціалізму з китайською специфікою”. Про мету побудови комунізму не
йшлося – його заступило “поняття побудови суспільства середнього добробуту”
(сяокан), яке згідно конфуціанського тлумачення і розуміння переважною части-
ною китайського населення в загально державному вимірі є “символом внутріш-
нього спокою та економічного покращення”, а в соціально-побутовому – симво-
лом відносного статку, коли людина і родина забезпечена всім необхідним [9].
Ху Цзіньтао фактично повернувся до трактування терміну “суспільства се-
реднього статку”, яким ще на початку реформ у 1979 році оперував патріарх
китайських реформ Ден Сяопін. У його трактуванні можна розглядати сяокан
– синонімом “соціалізму з китайскою специфікою”, а також “конфуціанським
соціалізмом” [10].
Нова генерація, формально взявши на озброєння напрацювання попередників,
від 2004 року, коли Ху Цзіньтао офіційно заступив Цзяна Цземіня на всіх офіцій-
них державних посадах, висунула за змістом зовсім нову теорію, що має на меті
вивести не лише Комуністичну партію, а й цілий Китай на передові світові пози-
ції. Отже, вже в переддень з’їзду, КПК чітко визначило його керівну ідеологічну
лінію, що дістала назву “теорії наукового розвитку», або “концепції наукового
розвитку”. Саме вона була покладена в основу доповіді генерального секретаря
ЦК КПК ХУ Цзіньтао перед понад 2000 делегатами з’їзду 15 жовтня 2007 року і
мала назву “Високо тримаючи великий прапор соціалізму з китайською специфі-
кою, боротися за нову перемогу суспільства середньої заможності” [11].
Генеральний секретар ЦК КПК Ху Цзіньтао зокрема зазначив, що головною
серед проблем сучасного Китаю, як і раніше залишається – протиріччя між зрос-
таючими матеріально-культурними потребами народу та відсталим суспільним
виробництвом. Звідси витікає стара теза, що Китай все ще залишається на почат-
ковій стадії побудови соціалізму.
Натомість деякі акценти були змінені. Китай мусить змінити пріоритети сво-
го розвитку, поставивши на перше місце потреби людини та завдання створити
більш соціально справедливу систему розподілу матеріального статку, що його
Китай накопичив за 30 років реформ.
Фактично з’їзд остаточно відмовився від учення Мао Цзедуна – щодо класової
боротьби, замінивши її теорією “соціальної гармонії” і навіть “спорідненості з на-
родом” до якої так пасує визнання політичних прав за новою соціальною верствою
– підприємцями, які не минулому з’їзді лише одержали можливість вступати до
лав партії, та позиціонування “потреб людини” в центр партійної стратегії.
3. Погляди керівництва КПК на подальші реформи й державне будівництво
Китайські комуністи переконані, що перше десятиліття XXI століття є найваж-
нішим періодом та “ключовим етапом” у здійсненні модернізації Китаю. Серед
головних завдань КПК уже давно визначила для себе – докорінне перетворення
економічної системи й моделей економічного зростання, щоб згодом сформува-
ти довершену систему соціалістичної ринкової економіки й зберегти тривалий,
швидкий і здоровий розвиток країни, закласти міцний фундамент для здійснен-
ня модернізації Китаю в середині XXI століття, коли країна перетвориться на
“демократичну цивілізовану соцалістичну державу” [12]. У відповідності з цими
цілями, які були розроблені, на ще XV-м Всекитайським з’їздом КПК у 1997 році
діє нове покоління керівників китайської компартії. Тези викладеної Ху Цзіньтао
новітньої концепції мають декілька ключових пунктів:
38
Наукова концепція розвитку
Розуміти сутність розвитку. Ставити інтереси людини на перше місце – як
основу наукового погляду на розвиток. Повний, збалансований і постійний роз-
виток – базова вимога й усезагальне обговорення – фундаментальний підхід.
В основі наукової концепції розвитку – нова модель розвитку, вироблення
якої є дуже складним завданням, яка щойно розпочалася. Економічні програми,
які надалі розроблятиме держава, мають тепер обов’язково враховувати влив на
навколишнє середовище, бути орієнтовані на вирішення соціальних потреб, міс-
тити інноваційну складову.
Науковий принцип розвитку закладений був в основу нової концепції сталого
розвитку КНР та побудови інноваційної економіки. Уже кілька років влада Ки-
таю вживає зусиль, аби темпи розвитку економіки відповідали науково обгрун-
тованним розрахункам, щодо ефективних витрат ресурсів, робочої сили, енергії
тощо. Нажаль усі зусилля, аж до минулого року не давали наслідків. Зростання
економіки перевищувало10% на рік, що тепер на думку китайських політиків
лягає страшним тягарем на навколишнє середовище, природні ресурси.
З завданням п’ятирічки 2006-2010 рр. щодо зменшення споживання енергії
наразі впоратися не вдалося в перші два роки. Уряд КНР із 2007 року перейшов
до більш суттєвого та жорсткого регулювання виробництвом шляхом стримуван-
ня експорту (те на чому Китай спеціалізувався останні два десятиріччя). Китай
визначив перелік з кілька тисяч товарів виробництво й експорт, яких створювало
найбільше навантаження на ресурсно-енергетичний потенціал країни. Виробни-
ки такої продукції були обкладені додатковими експортними податками. Це над
усе стосується текстильної та металургійної галузей, в яких уже цього року намі-
тилися суттєвий спад виробництва. Сотні підприємств, що за нових умов ставали
збитковими мусили згорнути обсяги виробництва або ліквідовуються.
Економічне зростання
Поставлене завдання збільшити в чотири рази середньодушовий частку ВВП
до 2020 року в порівнянні з рівнем 2000 року, який тоді за деякими оцінками вже
перевищив $1000 шляхом оптимізації економічної структури й збільшення до-
ходів, яке б одночасно супроводжувалося скороченням споживання ресурсів та
захистом навколишнього середовища.
Уряд підтримуватиме модерні інноваційні виробництва. 80 млрд. юанів буде
витрачено на розвиток високих технологій. За цим показником Китай уже по-
сідає одне з провідних місць у світі. У широкі верстви кинуте гасло змінити всім
відоме “Made in China” на “Invented in China” – “винайдено в Китаї”. З метою,
щоб країна перетворилася з фабрики по виробництву чи складанню товарів, на
лабораторію, де б новітні товари й технології розроблялися.
Партія визначила для великих національних корпорацій стратегію виходу на
зовнішній ринок - перетворення в міжнародні шляхом скуповування навіть відо-
мих іноземних компаній і фірм, брендів. Збільшуватимуться інвестиції Китаю в
закордонні країни. “Державна інвестиційна компанія” створена восени 2007 року
зі статутним капіталом у 500 мільярдів доларів стає для КНР найбільш потужним
інструментом на додаток до товарної експансії, для поширення свого глобально-
го економічного впливу.
У той самий час створюються умови до того, щоб китайські товари високої
якості тепер усе частіше потрапляли на внутрішній ринок, а китайський спожи-
вач зміг задовольнити свої потреби високоякісним, але, можливо, дещо дорогим
продуктом. Окрім того уряд КНР і партія передбачають, що вже 2020 року буде
створено економіку, яка цілковито працює на ринкових засадах.
39
Подолання майнового розриву
Наукова концепція розвитку названа керівним курсом у справі соціально-
економічного розвитку. Як писала в дні з’їзду газета “China Daily” – “у філософ-
ському розумінні Компартія Китаю наново віднайшла людину”. Людина – “осно-
ва основ” наукової концепції розвитку.
Китай повинен створити нову систему поширення заможності. За пів року до
XVII-го з’їзду КПК про це говорив міністр економіки Ма Кай. ЗА його словами
різниці в доходах між містом та селищем, між різними соціальними прошарками
та регіонами Китаю поглиблюється, нехтування цими процесами створює загрозу
для Китаю з точки зору соціальної стабільності та рівня зростання продуктивності.
10% китайців володіють 40% всього майна, у той час, як 10% найбідніших мають
– 2%. 80,7% вимагають змінити дисбаланс у розподілі заможності. Для цього пла-
нується збільшити соціальні відрахування та інтенсифікується податкова реформа
(яка накладає більший тягар на тих, хто більше заробляє), посилено боротися з
монополіями, створювати рівні можливості на ринку, перегляд практики розподілу
доходів з метою поступового зупинення зростання диспропорцій у доходах.
Уряд від 2007 року постійно збільшує інвестиції в сільгоспсектор, провінційні
та районі підприємства й ферми, а також продовжує вдосконалювати стратегію
розвитку Західних регіонів країни, де економіка дуже слабка.
Від 2007 року уведена в дію система прожиткового мінімуму для людей з
низькими прибутками (фактично – це є перша спроба всеохоплюючого соціаль-
ної програми з часів “культурної революції”, коли держава гарантувала медичне
обслуговування для членів комун.)
Головна увага комуністичної партії й китайської держави тепер буде зосеред-
жена на допомозі малозабезпеченим і зовсім знедоленим верствам – які в допо-
віді Ху Цзіньтао названі – “люди з низьким рівнем доходів”. Їх у Китаї найбіль-
ше – сотні мільйонів. Їх не можна назвати злидарями, проте їх статки, ще дуже
сильно відстають від того, що має середній клас, натомість вони вже вирвалися
зі злиднів, але ще потребують допомоги й соціального захисту.
На іншому соціальному “полюсі” вже є 120 мільйонів китайців, які зайняті в
приватному секторі. Щороку їх чисельність збільшується на 11 мільйонів. Для
них держава поступово створює сприятливі й більш певні умови ведення бізнесу.
Це виявилося в прийнятті останнім часом законів про захист приватної власності
– “Закон про речове право”, антимонопольний кодекс, кількох законів стосовно
трудових правових відносин тощо. Попри це, держава не буде надмірно піклува-
тися про них, вбачаючи в них людей, які здатні самостійно покращувати свій рі-
вень життя. Але одночасно партія розглядає середній клас, як найбільш заможну
й у перспективі найчисельнішу верству китайського населення, що за нинішніх
умов стає авангардом суспільства.
Допоки ситуація така зберігається, партія покладає в основу забезпечення
суспільної гармонії дотримання всім народом принципу “від кожного – за зді-
бностями, кожному – своє місце” з одночасним співіснуванням різних прошарків
у згоді. У резолюції XVII-го з’їзду КПК наголошується, що до цього важливого
розуміння партія прийшла в процесі практичної роботи [13].
Національна оборона й зовнішня політика
Скоротивши армію на 200 тис. осіб, Китай прискорює модернізацію війська
в наступні 5 років і далі з метою самозахисту й підтримання миру в цілому світі.
У зовнішній політиці партійне керівництво КНР першочергову увагу буде при-
діляти “справі об’єднання Батьківщини”, яка стосується Тайваню й тепер утілен а
40
в тезі, що “об’єднання берегів – історична необхідність відродження китайської
нації”, умова здійснення “повного возз’єднання Батьківщини”
Керівництво КНР наголошує, що піднесення Китаю, як світового лідера, роз-
виток країни має виразно мирний характер, що ситуація у світі буде характе-
ризуватися “миром та розвитком”, поглибленням глобалізації та “незворотньою
мультиполяризацією світу”
4. Внутрішньопартійне будівництво
У розділі який стосується внутрішньопартійних питань, а він був у доповіді
останнім, дальшої розбудови й зміцнення партійної організації Ху Цзіньтао при-
ділив значну увагу й поставив на чільне місце моральні чесноти членів КПК.
Головні тези Генсека до однопартійців полягали в тому, що подальше партійне
будівництво розглядається, як “нова велика інженерія в дусі реформ та інновацій”,
що свідчить про те що, партія бере на себе відповідальність за успіх і невдачі.
З трибуни з’їзду наголошено, що інновація в партійному будівництві пролог
до інновацій в інших галузях. Серед головних завдань у партійному будівництві
відзначимо такі:
• вивчати та втілювати в життя теоретичну систему соціалізму з китайською
специфікою та “озброювати” партію новими досягненнями китаєзованого
марксизму;
• надалі підвищувати керівну здатність партії, створювати керівні колекти-
ви з високими якостями;
• активно просувати вперед будівництво внутрішньопартійної демократії,
посилювати згуртованість і єдність партії;
• безперервно поглиблювати реформу кадрової системи, посилено створю-
вати армію кадрів і армію спеціалістів високої якості;
• практично підвищувати партійний стиль, посилювати боротьбу проти ко-
рупції, за збереження непідкупності.
КПК прагне зберігати за собою, головним чином, ідейно-політичне керівни-
цтво в КНР. Компартія концентрує волю народу й утілює її у своїй позиції й
політичних настановах, які згодом у відповідності до легальної процедури за-
тверджуються Всекитайськими зборами народних представників, і таким чином
набувають вагу державного закону чи рішення [14].
Керівництво функціонуванням держави з боку КПК здійснюється через ви-
значення політичних принципів, політичних напрямків і найважніших рішень, а
також через рекомендування найвищих кадрів до органів державної влади [15].
Як говорять офіційні документи – “для успішного керівництва державою Ко-
муністична партія Китаю проводить чітку межу між функціями партії, органів дер-
жавної влади. Вона налагоджує взаємодію між партією, з одного боку, і Радами на-
родних представників (РНП), урядами (провінцій та автономних районів), право-
охоронними органами, громадськими організаціями, підприємствами, з іншого. Як
правляча партія – КПК займає керівне місце в державі, проте партійні організації
різних ступенів не підміняють уряд, не дають указівок держчиновникам” [16].
Тим не менше попри таку офіційну позицію, партійний контроль за держав-
ним управлінням надалі здійснюється через досить широкі та різноманітні кана-
ли. Як зазначила в цьому зв’язку американська газета “USToday” 20 жовтня 2007
році “Джерелом влади в Китаї залишається компартія”.
Мабуть, головним у ньому є підбір, рекомендування, призначення нових
урядових кадрів та демократичні консультації щодо цього питання з урядовими
структурами. Виходячи з вищенаведених постулатів, партія дала згоду на збіль-
шення кількості державних посад, які обійматимуть позапартійні чиновники, які
натомість також узгоджують своє призначення з партією.
41
Натомість із початку ХХ століття Комуністична партія Китаю істотно відчу-
ває кадрової проблеми. Покоління “старої гвардії”, представники якого стали до
лав КПК, ще до створення КНР або в перші роки будівництва країни відійшли
від активної роботи. Отже, особливо гостро стоїть питання стосовно виховання
нових кадрів, як кажуть у Китаї, “великого калібру”.
Проблема людей чий світогляд формувався під впливом ідей Мао Цзедуна
– “покоління культурної революції” існує. До керівництва будуть залучатися ті
його члени, які будуть відданими ідеям відкритості та реформ, підтримувати об-
раний партією курс.
На з’їзді увага була прикута до двох осіб. Це насамперед Сі Цзіньпін – ке-
рівник Шанхайського міському партії, та Лі Кецян – керівник провінції Ляонін.
Обидва в ході з’їзду буди включені до Постійного комітету Політбюро ЦК КПК,
а вже на й сесії ВЗНП 11-го скликання в березні 2008 року були затверджені на
посадах – перший – заступника Голови КНР, другий першого заступника Голови
держради КНР. Вважається, що саме один з них (ймовірно Сі Цзіньпін) замінить
Ху Цзіньтао на посаді генерального секретаря КПК у 2012 році, другий вірогідно
– стане наступним головою Держради КНР [17].
Натомість вочевидь, що після 2020 року та в середині XXI століття до керів-
ництва в партії та державі прийдуть відносно молоді політики чий світогляд уже
повністю сформований у часи реформи, яким належить урешті втілити в життя
ідеї Ден Сяопіна.
КПК також трансформується через дальший розвиток системи внутрішньо-
партійної демократії, а саме через відкриті вибори та заохочення конкуренції,
змагання між кандидатами на найважніші посади.
Так, зокрема, вже на XVII-му з’їзді КПК під час виборів до Центрального Ко-
мітету КПК відсіяні 8% запропонованих кандидатів (на XVI-му з’їзді КПК цей
показник сягав 5%). Система ця була посилена 2006 року ухваленням трьох вну-
трішньопартійних документів: “Правил щодо терміну перебування на посадах
для керівних кадрів”, “Правил щодо переміщення керівних кадрів” та “Правил
щодо відкликання керівних кадрів”. Тепер ця система вдосконалюється згідно
вимог часу. Зокрема 14 березня 2007 року газета “China daily” повідомила про рі-
шення Секретаріату ЦК КПК, який відповідає, зокрема, за підбір і затвердження
кадрів державного управління, яким усім місцевим чиновникам повідомлено, що
від 2007 року до показників оцінювання їх роботи буде доданий фактор їх успіхів
у заходах з охорони навколишнього середовища. [18]
Можемо зазначити, що критерії добору кадрів, оцінювання їх відповідальнос-
ті стають дедалі суворішими й спрямовані на покращення діяльності партії, що
на думку китайського партійного керівництва є запорукою збереження за КПК
керівної ролі в політичній системі країни, підтримки КПК із боку народу.
Головний принцип, покладений в основу внутрішньопартійної демократії є
демократичний централізм, де колективне керівництво поєднується з розподілом
відповідальності між окремими членами. [19]
На додаток до традиційних методів внутрішньої самоорганізації та само дис-
ципліни, Ху Цзіньтао проголосив безкомпромісну боротьбу з корупцією та інши-
ми негативними явищами – панібратством, марнотратством.
Показовим у цьому контексті є процес над секретарем шанхайського міському
комітету КПК, членом ЦК КПК Ченом Ляньюєм, який набув широкого розголосу
за кілька днів перед початком з’їзду. Він був досить впливовим політиком, чле-
ном ЦК КПК і міг претендувати навіть на обрання до Політбюро ЦК КПК, нато-
мість був визнаний причетним до протиправних оборудках з державним майном
на велику суму. Рішенням пленуму ЦК КПК він був позбавлений усіх посад і
42
виключений з партії. У березні 2008 року народнім судом Китаю його засуджено
до 18 років позбавлення волі. Винний визнав свою провину. Рішуче покарання й
ефективне попередження корупції є найважнішим задля забезпечення народної
підтримки партії і її виживання – зазначив Ху Цзіньтао в доповіді з’їзду. Особли-
во відмічено, що від покарання не втече жоден, не зважаючи на ранги й посади.
З’їзд визнав правильною компанію проти тих чиновників, які у своїй роботі за-
були про “потреби людей”, натомість більше піклуються про свої статки, про еко-
номічний добробут. Загальному осудженню були піддані лідери й партійні функці-
онери провінційного рівня, які використали надприбутки від покращення економі-
ки провінцій не на соціальні програми, а на зведення помпезних партійних офісів.
Тенденція, що Комісія з дисципліни стане лише органом внутрішньопартій-
ного контролю не виправдалися й надалі вона посідатиме важливе місце загаль-
нодержавного контролюючого органу. На підставі рішень з’їзду вже на початку
2008 року Центральна комісія КПК із перевірки дисципліни розробила жорстокі-
ші правила, яким будуть підкорятися де-факто всі чиновники держапарату, адже
переважна більшість із них досі є членами КПК.
Виконання рішень партійного з’їзду
Наприкінці 2007-го – на початку 2008-го років у КНР була розгорнута компа-
нія активного вивчення рішень XVII-го з’їзду КПК, ідей Ху Цзіньтао про “кон-
цепцію наукового розвитку”, “суспільства соціальної гармонії”, тощо.
Разом з теоретичним обговоренням, почалося практичне виконання його наста-
нов, у першу чергу, відбувалося через масову ротацію керівних кадрів з гори до низу
– не обмежуючись лише партійними органами на місцях, але й у локальних урядах.
Керівництво на провінційному рівні й у великих містах оновлено повністю.
У цей самий час відбувалися вибори депутатів вищого представницького ор-
гану держави Всекитайських зборів народних представників 11-го скликання, які
забезпечуватимуть виконання партійних настанов у ближчі 5 років.
На XVII-му з’їзді КПК Генеральний секретар Ху Цзіньтао в запропонував
збільшити представництво й частку депутатів – представників сільських ре-
гіонів, які нині перебувають у меншості. Також Ху Цзіньтао поставив вимогу
“покращити депутатський склад Рад народних представників зокрема в сенсі їх
освітнього рівня та віку” [20]
За словами Ху Цзіньтао в складі Рад народних представників різних рівнів чи-
сельність висуванців від міст у чотири рази перевищує представництво сільських
регіонів, що звичайно є диспропорцією, яка впливає на рішення, які приймаються.
Зазначимо також, що представництво у вищому законодавчому органі країни
– ВЗНП від робітників і селян у складі депутатського корпусу 9-го, а також 10-го
скликань повільно зменшувалося з 18,87 до 18,46%. І вже поступалося представ-
никам інтелігенції 21% і майже в півтори рази (18% проти 32%) було меншим від
представництва “кадрових працівників”. [21]
Склад депутатів ВЗНП 11-го скликання ці тенденції не змінив, натомість упер-
ше до складу обрані депутати від сезонних робітників-мігрантів, що на думку ки-
тайських оглядачів є дальшим удосконаленням демократичної системи.
Нові завдання для уряду й модернізація системи держаного управління
У січні 2008 року китайський уряд оголосив, що на виконання постанов з’їзду
КПК воно продовжить посилювати макроконтроль економіки, аби перешкодити
надто високим темпам зростання й інфляції, з метою сприяння швидкому й здо-
ровому розвитку економіки країни. Обмежене будівництво великих споруд, по-
силено контроль над кредитуванням і розподілом та користуванням земельними
ресурсами. У той самий час уряд засвідчив, що він не здатен контролювати ціни
43
на енергоносії, проте буде втримувати ціни на харчові продукти. Також не буде
підвищуватися платня за освіту й товари повсякденного вжитку. Уряд обіцяє
вжити більш суворих заходів проти тих, хто здійснює економічні злочини.
Попри ці заходи, найбільш значущим наслідком обговорення нової моделі еко-
номічної реформи стала реформа центрального апарату уряду - Державної ради
КНР, підвищення ефективності його роботи. Вирішено скоротити чисельність
міністерств на чотири до 25, а в тих, що збереглися провести реструктуризацію
напрямків діяльності перерозподіл повноважень, так, щоб вони не перетиналися
у своїй діяльності й повноваженнях. Ця так звана концепція “великого міністер-
ства” має остаточно зліквідувати риси й державного планового управління, під
яке в КНР ще в 1980-х роках був створений апарат у цілу сотню державних мі-
ністерств та відомств. Узявши за приклад розвинені країни Заходу і Японію ки-
тайські ідеологи реформи вирішили, що оптимальною кількістю є близько 20-мі-
ністерств, зважаючи на те, що деякі країни мають лише 16. Як кажуть у Китаї
“перейти від практики коли однією річкою, керують дев’ять драконів”.
Реформа центрального апарату формально почата весною 2008 року тривати-
ме довго. За переконанням професора відділу по дослідженню публічного управ-
ління Державного адміністративного інституту КНР Ван Юйкая в, першу чергу
потрібно реформувати ті держустанови, діяльність яких торкається суспільних
інтересів, і чия діяльність викликає великий суспільний резонанс. НА дуку вче-
ного реформа Держради КНР триватиме кілька років, натомість він сподівається,
що в такий спосіб будуть вирішені найголовніші проблеми державного управлін-
ня в КНР. Серед них, зокрема, вирізняють: 1) необхідність чіткого розмежування
повноважень і функцій міністерств, створення системи контролю за виконанням
рішень; 2) “узгодити” повноваження в управлінні державою між Комуністичною
партією й урядом; 3) прийняти “раціональну тематику й методику реформи”; 4)
проводити структурні зміни одночасно з визначенням нових функцій.
Висновки
XVII-й з’їзд Комуністичної партії Китаю, який відбувся 15-21 жовтня 2007 року
став значною подією в політичному житті КНР. З’їзд визначив напрями та пріори-
тети розвитку країни на найближчі 5 років. Як і кожний партійний форум такого
ґатунку він також затвердив і взяв на озброєння оновлену партійну ідеологію, яка
була внесена до нової редакції Статуту КПК. Провів кадрові зміни в партійному
керівництві, що стали основою для оновлення цілого держапарату КНР у період з
жовтня 2007 року до березня 2008 року і початку нового етапу реформи економічної
системи країни. Комуністична партія Китаю взяла на себе відповідальність за по-
дальше втілення реформ. Її керівна роль не лише не зменшилася, а й зросла завдяки
сучасним інноваційним підходам у партійному будівництві та управлінні країною.
Останні трансформації в Китаї, затверджені з’їздом, за невеликим винятком
були цілком передбачуваними, але від того не стали менш значущими. Виконан-
ня завдань з’їзду протягом останніх місяців приносить подекуди досить неочіку-
вані результати та наслідки, і свідчать про масштабність перетворень і складність
нових завдань, які стоять перед країною на ближчі роки.
З’їзд також відгукнувся на найболючіші й найактуальніші проблеми, які сто-
ять перед Китаєм у цілому та Комуністичною партією, зокрема, у нову добу, коли
КНР виходить на світову арену, як країна-лідер, майбутня надпотуга і світовий
центр сили.
Комуністична партія під час 17-го з’їзду КПК прийняла всі ці виклики сучас-
ності, і ще раз довела гнучкість і здатність трансформуватися, аби зберегти до-
мінуючи позиції в політичній і держаній системі країни.
44
Література й посилання
[1] Китай-2007. – Пекин, 2007. – С. 76.
[2] Переломов Л.С. Конфуцианство и современный стратегический курс КНР. – М.:
Изд-во ЛКИ, 2007. – С. 227.
[3] Переломов Л. С. “Четверокнижие” – ключ к постижению конфуцианства // Конфу-
цианское “четверокнижие” (“Сы шу”). – М., 2004. – C. 63.
[4] Да сюе – “Велике вчення” // Всесвіт. – 1989. – №10. – С. 62.
[5] Zhang Rongchen. The Communist Party of China: Its Organization and Their Functions.
– Beijing: China Intercontinental Press, 2007 – P. 95.
[6] Переломов Л.С. Конфуцианство и современный стратегический курс КНР. – М.:
Изд-во ЛКИ, 2007. – С. 227. – Насправді, ця дискусія досі триває, і в полемічній літера-
турі Китаю можна зустріти погляди на подальший розвиток до країни від ліберальних
до радикальних, які критикують партію за поступливість, вимагають “йти шляхом пу-
тинської Росії”, де держава домінує у всіх сферах життя і закликають до більш суворих
методів боротьби з “капіталізмом” і “грабунком народу”.
[7] За матеріалами Сіньхуа 05/03/2007
http://russian.china.org.cn/china/archive/lianghui-5/2007-03/05/content_7907571.htm
[8] Китай-1998. – Пекин, 1998. – С. 57.
[9] Переломов Л.С. “Четверокнижие” – ключ к постижению конфуцианства // Конфу-
цианское “четверокнижие” (“Сы шу”). – М., – 2004. – С. 44.
[10] Саме в такому контексті Ден Сяопін протиставляв свої погляди ініціаторам рин-
кових реформ в Японії, Південній Кореї, Сінгапурі, Гонконзі, Тайвані, які щоб вирізнити
себе з поміж інших капіталістичних країн, називали свою модель – “конфуціанским капіта-
лізмом”, що є “китаєзацією”, або точніше “конфуціанізацією” європейсько-американської
моделі демократії. Див.: Переломов Л. С. “Четверокнижие” – ключ к постижению конфу-
цианства // Конфуцианское “четверокнижие” (“Сы шу”). – М., 2004. – С. 57.
[11] Тут і далі цитати згідно офіційного тексту доповіді, який був поширений 21 жов-
тня 2007 року агенцією “Сіньхуа”, як узгоджений текст виступу Генерального секретаря
Ху Цзіньтао 15 жовтня 2007 р. Натомість напередодні виступу Ху Цзіньтао в перший
день роботи з’їзду всі присутні на з’їзді отримали неофіційний текст доповіді.
[12] XV Всекитайский съезд КПК: вопросы и ответы. – Пекин: Синьсин, 1997. – С. 5-6.
[13] Резолюція XVII Всекитайського з’їзду Комуністичної партії Китаю щодо проекту
переглянутого статуту КПК. У принципі “від кожного – за здібностями, кожному – своє
місце” закладено засіб забезпечення мирного співіснування різних прошарків, не дивля-
чись на існуючі суспільні протиріччя.
[14] Инь Чжунцин. Политический строй Китая. – Пекин, 2004 – 149 с.
[15] Инь Чжунцин. Политический строй Китая. – Пекин, 2004 – 149 с.
[16] Инь Чжунцин. Политический строй Китая. – Пекин, 2004 – 149 с.
[17] За повідомленням зарубіжних агенцій: CNN, REUTERS, та видань Гонконгу.
[18] Central gov’t seeks tightened authority (Xinhua) 2007-03-14 22:16 http://www.
chinadaily.com.cn/china/2007-03/14/content_827898.htm
[19] Democracy dominates Hu’s speech // China Daily. – 16 October 2007. – P. 6.
[20] Democracy dominates Hu’s speech // China Daily. – 16 October 2007. – P. 6.
[21] Китай–2002. – Пекин: Синьсин, 2002. – С. 52; Китай–2003. – Пекин: Синьсин,
2003. – С.72 (довідник “Китай–1999” вказує ще більший відсоток депутатів від “кадрових
працівників” – понад 33%). У складі ВЗНП 8-го скликання чисельність селянських 9%
і робітничих 11% депутатів уже поступалася представництву інтелігенції 21%, тоді як
частка представництва кадрових працівників складала лише 28%.
|