Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31500 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури / В. Барштейн, Я. Блюм // Вісн. НАН України. — 2011. — № 12. — С. 75-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31500 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-315002012-03-10T12:26:24Z Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури Барштейн, В. Блюм, Я. Ретроспектива 2011 Article Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури / В. Барштейн, Я. Блюм // Вісн. НАН України. — 2011. — № 12. — С. 75-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31500 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ретроспектива Ретроспектива |
| spellingShingle |
Ретроспектива Ретроспектива Барштейн, В. Блюм, Я. Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Барштейн, В. Блюм, Я. |
| author_facet |
Барштейн, В. Блюм, Я. |
| author_sort |
Барштейн, В. |
| title |
Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури |
| title_short |
Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури |
| title_full |
Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури |
| title_fullStr |
Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури |
| title_full_unstemmed |
Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури |
| title_sort |
манфред ейген у пам’ятках матеріальної культури |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Ретроспектива |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31500 |
| citation_txt |
Манфред Ейген у пам’ятках матеріальної культури / В. Барштейн, Я. Блюм // Вісн. НАН України. — 2011. — № 12. — С. 75-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT barštejnv manfredejgenupamâtkahmateríalʹnoíkulʹturi AT blûmâ manfredejgenupamâtkahmateríalʹnoíkulʹturi |
| first_indexed |
2025-07-03T11:57:14Z |
| last_indexed |
2025-07-03T11:57:14Z |
| _version_ |
1836626827619074048 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12 75
© БАРШТЕЙН Віктор Юрійович. Кандидат технічних наук. Учений секретар Інституту харчової біо-
технології та геноміки НАН України.
БЛЮМ Ярослав Борисович. Академік НАН України. Директор Інституту харчової біотехнології та гено-
міки НАН України. Київ, 2011.
В. Барштейн, Я. Блюм
МАНФРЕД ЕЙГЕН У ПАМ’ЯТКАХ
МАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
О станніми роками присудження Нобе-
лівської премії з хімії має умовний ха-
рактер [1]. Результати досліджень лауреа-
тів — біологів, біохіміків і, природно, хімі-
ків можна сприймати як важливий внесок і
в біологію. Згадаймо, наприклад, вручення
премій з хімії в 2006 р. за вивчення меха-
нізму копіювання клітинами генетичної ін-
формації, у 2008 р. — за відкриття і розви-
ток зеленого флюоресцентного білка, а в
2009 р. — за дослідження структури і функ-
цій рибосоми.
Манфред Ейген (Manfred Eigen, 1927) —
видатний німецький фізико-хімік, член
Лондонського королівського товариства,
Французької академії наук, Національної
академії наук США, Американської акаде-
Рис. 1. Плакета
Рис. 2. Плакета, фрагмент. Цитата з книги М. Ейге-
на і Р. Вінклер
мії наук і мистецтв, Геттінгенської академії
наук. Багато років він вивчав питання до-
біологічної та біологічної еволюції, виник-
нення і розвитку життя на Землі [2–4]. У
1967 р. його (разом з Джорджем Портером
і Роналдом Норрішем) було відзначено Но-
белівською премією з хімії за дослідження
надшвидких реакцій, яке не має прямого
стосунку до біології.
Постулати теорії Манфреда Ейгена відоб-
ражено в цікавій пам’ятці (рис. 1) — німець-
кій плакеті (340×340 мм, чавунне лиття,
скульптор K. Франке), виготовленій фір-
мою Buderus, відомою з 1731 р. [5]. У
нижній частині плакети розташовано напис
німецькою мовою в п’ять рядків: «BIOLOGIS-
CHE / ORDNUNG IST / INFORMATIONS /
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12
GESTEUERT / EIGEN & WINKLER»
(БІОЛОГІЧНЕ / ВПОРЯДКУВАННЯ /
НАПРАВЛЕНЕ / ІНФОРМАЦІЄЮ /
ЕЙГЕН & ВІНКЛЕР). Це цитата з книги
Манфреда Ейгена і його колеги Рутхільд
Вінклер [3]. Над написом розташовано
формулу граничного співвідношення для
максимальної кількості інформації, яка
може втримуватися у квазівиді (рис. 2). За
умови перевищення співвідношення інфор-
мацію, накопичену в процесі еволюції, буде
загублено через катастрофу помилок [4].
Ейген так означив квазівид: «Окремий
(молекулярний) вид не є, однак, справжнім
об’єктом відбору … у результаті відбору ви-
никає скоріше квазівид, себто організована
сукупність видів з певним розподілом віро-
гідностей. Як такий він відбирається з усіх
інших розподілів. Під тиском відбору чи-
сельності популяцій усіх квазівидів, крім
одного, насправді повинні перетворитися в
нуль. Квазівид тісно пов’язаний з тим, що
називається «диким типом» популяції» [4].
Низка інших зображень на плакеті також
пов’язана з книгами вченого [2, 4].
Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. М. Ейген ра-
зом з австрійцем П. Шустером запропо-
нував модель гіперциклів як одного з прин-
ципів самоорганізації макромолекул —
гіпо тетичного етапу біохімічної еволюції
живих організмів після стадії квазівидів
[4]. Ейген розглядав гіперцикл як білково-
нуклеотидний комплекс, у якому білок ка-
талізує реплікацію РНК, а молекули РНК,
своєю чергою, виступають матрицями для
синтезу білка.
У гіперциклі (рис. 3) до ланцюжків РНК
додаються ланцюжки амінокислот — білки,
які виконують певні каталітичні функції і
разом з ланцюжками РНК формують ціліс-
ну систему молекул, що кооперативно взає-
модіють. Образно кажучи, у гіперциклі лан-
цюжки РНК кооперуються, але не самі, а за
допомогою примітивних поліпептидних
ферментів. Окрім того, згадані макромоле-
кули кооперативно забезпечують трансля-
цію, так що інформація, закодована в РНК,
транслюється у структуру ферментів, ана-
логічно звичайній трансляції в живих клі-
тинах. Циклічна організація гіперциклу за-
безпечує його структурну стабільність. Схе-
ма роботи гіперциклу ще дуже далека від
молекулярно-генетичної схеми самовідтво-
рення в живій клітині, однак вона вже пе-
редбачає кооперацію між полінуклеотида-
ми і білками — а це крок до живої клітини.
Узагалі ця плакета містить величезний
обсяг інформації з історії біології. У верх-
Рис. 3. Плакета, фрагмент. Схематичне зображення
каталітичного гіперциклу
Рис. 4. Плакета, фрагмент. Видатні постаті в історії
біології
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12 77
ній частині напис німецькою мовою у два-
надцять рядків: «LINNÉ / 1707–1778 /
DARWIN / 1809–1882 / MENDEL / 1822–
1884 / PASTEUR / 1822–1895 / CRICK /
1916 / WATSON / 1928» (рис. 4). За цими
іменами — цілий пласт історії біологічних
учень. Карл Лінней — шведський лікар і
натураліст, створив єдину систему рослин-
ного і тваринного світу, основу сучасної бі-
номіальної номенклатури, описав близько
півтори тисячі нових рослинних і велику
кількість тваринних видів. Чарльз Роберт
Дарвін — англійський натураліст і мандрів-
ник, автор еволюційної теорії, перший роз-
горнутий виклад якої було опубліковано в
1859 р. у книзі «Походження видів». Грегор
Йоганн Мендель — австрійський біолог і
ботанік, відкрив закономірності успадку-
вання (відомі тепер як закони Менделя),
що стало першим кроком до сучасної гене-
тики. Луї Пастер — видатний французький
мікробіолог і хімік, один з основоположни-
ків мікробіології та імунології. Британ-
ський молекулярний біолог, лікар, нейробіо-
лог Френсис Крік і американський біолог
Джеймс Дьюї Ватсон (разом з британським
біофізиком Морісом Г’ю Фредеріком Віл-
кінсом) здобули в 1962 р. Нобелівську пре-
мію з фізіології та медицини за відкриття,
Рис. 5. Плакета, фрагмент. Секторний варіант запи-
су генетичного коду
Рис. 6. Плакета, фрагмент. Таблиця, що демонструє
досліди Грегора Менделя
Рис. 7. Плакета, фрагмент. Мітоз
Рис. 8. Поштовий блок держави Антигуа і Барбуда з
портретом М. Ейгена
78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12
що стосуються молекулярної структури ну-
клеїнових кислот та їхнього значення для
передачі інформації в живих системах.
Центральну частину плакети займає сек-
торний варіант запису генетичного коду
(рис. 5). Загадкове слово CHNOPS, розта-
шоване праворуч від генетичного коду, до-
сить просто розшифрувати: С — вуглець,
Н — водень, N — азот, О — кисень, Р — фос-
фор, S — сірка. Це основні, життєво важливі
елементи живих організмів. Нижче — та-
блиця, що демонструє досліди Грегора Мен-
деля з горохом, які допомогли йому відкри-
ти закономірності успадкування (рис. 6).
Чотири зображення відповідають стадіям
мітозу — поділу ядра евкаріотичної клітини
зі збереженням числа хромосом (рис. 7).
Не залишено без уваги і таку подію, як
синтез сечовини, формулу якої бачимо на
плакеті. Отримання з неорганічної сполу-
ки органічної завдало нищівного удару по
віталістичному вченню про т.зв. життєву
силу. Зробив це німецький хімік, лікар за
освітою Фрідріх Велер.
Манфредові Ейгену (разом з іншими ви-
датними вченими, такими як Роберт Кох,
Александер Флемінг) присвячено пошто-
вий блок з 9 марок маленької держави Ан-
тигуа і Барбуда, розташованої на островах
Антигуа, Барбуда, Редонда в групі Малих
Антильських островів на сході Карибського
моря. Блок випущено до сторіччя Нобелів-
ських премій, портрет Манфреда Ейгена по-
ставлено в центрі нижнього ряду (рис. 8).
Гриби, зображені на марці, не стосуються до
його наукових досліджень. Просто він захо-
плюється туристичними походами, гірськи-
ми сходженнями, збиранням грибів.
1. Комісаренко С. Шляхи реалізації генетичної ін-
формації // Вісник НАН України. — 2009. —
№ 12. — С. 40–45.
2. Эйген М. Самоорганизация материи и эволюция
биологических макромолекул. — М.: Мир, 1973. —
224 с.
3. Эйген М., Винклер Р. Игра жизни. Перевод с не-
мецкого В.М. Андреева, под ред. М.В. Волькен-
штейна. — М.: Наука, Главная редакция физико-
ма тематической литературы, 1979. — 96 с.
4. Эйген М., Шустер П. Гиперцикл. Принципы само-
организации макромолекул / Перевод с немецко-
го В.М. Андреева, под ред. М.В. Волькенштейна,
Д.С. Чернавского. — М.: Мир, 1982. — 270 с.
5. Барштейн В.Ю. Биологическая информация и ин-
формация о биологии // Актуальные проблемы
гуманитарных и естественных наук. — 2010. —
№ 7. — С. 382–385.
|