Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща

У статті проаналізовано процедуру прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща. Автор подає позиції провідних політичних партій стосовно запровадження прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст, характеризує законопроекти з даної проблематики, ініційовані пр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Слободян, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 2009
Schriftenreihe:	Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї
Schlagworte:	Проблеми геополітичного розвитку
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31680
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща / Т. Слободян // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 18. — С. 353-365. — Бібліогр.:12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31680
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-316802013-02-13T03:15:24Z Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща Слободян, Т. Проблеми геополітичного розвитку У статті проаналізовано процедуру прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща. Автор подає позиції провідних політичних партій стосовно запровадження прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст, характеризує законопроекти з даної проблематики, ініційовані президентом РП, сенаторами, депутатами Союзу демократичної лівиці та Громадянської платформи. Political and legal analysis of direct elections of wojts, bailiffs and city presidents in the Republic of Poland has been made in this article. The author presents opinions of leading political parties on realization of direct elections of wojts, bailiffs and city presidents, characterizes bills presented by the president of the Republic of Poland, senators, deputies from Democratic left alliance and Civic platform concerning this matter. 2009 Article Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща / Т. Слободян // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 18. — С. 353-365. — Бібліогр.:12 назв. — укр. 1810-5270 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31680 324 (438) uk Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми геополітичного розвитку Проблеми геополітичного розвитку
spellingShingle	Проблеми геополітичного розвитку Проблеми геополітичного розвитку Слободян, Т. Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї
description	У статті проаналізовано процедуру прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща. Автор подає позиції провідних політичних партій стосовно запровадження прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст, характеризує законопроекти з даної проблематики, ініційовані президентом РП, сенаторами, депутатами Союзу демократичної лівиці та Громадянської платформи.
format	Article
author	Слободян, Т.
author_facet	Слободян, Т.
author_sort	Слободян, Т.
title	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща
title_short	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща
title_full	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща
title_fullStr	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща
title_full_unstemmed	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща
title_sort	політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці польща
publisher	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Проблеми геополітичного розвитку
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31680
citation_txt	Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща / Т. Слободян // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2009. — Вип. 18. — С. 353-365. — Бібліогр.:12 назв. — укр.
series	Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї
work_keys_str_mv	AT slobodânt polítikopravovijanalízviborívvíjtívburmístrívíprezidentívmísturespublícípolʹŝa
first_indexed	2025-07-03T07:50:05Z
last_indexed	2025-07-03T07:50:05Z
_version_	1836611279246065664
fulltext	353 УдК 324 (438) ПОЛІТиКО-ПРАВОВий АнАЛІЗ ВиБОРІВ ВІйТІВ, БУРМІСТРІВ І ПРеЗиДенТІВ МІСТ У РеСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА Т. Слободян У статті проаналізовано процедуру прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща. Автор подає позиції провідних політичних партій стосовно запровадження прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст, характеризує законопроекти з даної проблематики, ініційовані президентом РП, сенаторами, депутатами Союзу демократичної лівиці та Громадянської платформи. Ключові слова: війт, бурмістр, президент міста, рада, прямі вибори. Political and legal analysis of direct elections of wojts, bailiffs and city presidents in the Republic of Poland has been made in this article. The author presents opinions of leading political parties on realization of direct elections of wojts, bailiffs and city presidents, characterizes bills presented by the president of the Republic of Poland, senators, deputies from Democratic left alliance and Civic platform concerning this matter. Keywords: wojt, bailiff, city president, soviet, direct elections. У середовищі польської політичної еліти проблема місцевих виборів є однією з дискусійних тем. зокрема, система представницьких виборів неодноразово критикувалася з точки зору слабкості виконавчої влади, а також за постійну залежність від політичних змін у раді. Одну з вад представницьких виборів убачали також у тому, що вони створювали систему безвідповідальності конкретних осіб за результати комунальної політики. Серед відомих політичних діячів Польщі, які безпосередньо були творцями реформи місцевого самоврядування і займалися цією проблематикою, необхідно назвати: Є. Регульського, Є. Степєня, М. Кулешу, Т. Врону, А. Пясецького, К. Яніка, П. Бурковського, і. Ліпович та ін. 354 Метою цього дослідження є політико-правовий аналіз безпосередніх (прямих) вибори війтів, бурмістрів і президентів міст у Республіці Польща, які були запроваджені в Польщі у 2002 році у зв’язку з ухваленням закону «Про безпосередні вибори війтів, бурмістрів і президентів міст». Прямі вибори – це вибори, які засновані на праві громадян обирати і бути обраними безпосередньо до представницьких органів та на керівні посади. ідея безпосередніх виборів виконавчих органів гмін з’явилася у суспільстві ще на початку 90-х років минулого століття, а також була підтримана авторами реформи місцевого самоврядування 1990 р. Але тільки з політичних мотивів згадана ідея не була реалізована в законодавчій ініціативі [9, с. 188]. Першими, хто публічно висловився за зміну процедури обрання виконавчих органів гміни, були представники соціал- демократичних організацій Польщі. зокрема, на своїй ііі Крайовій конференції, яка відбувалася 23 квітня 1994 року, соціал-демократи затвердили важливий документ, який визначав пріоритетні напрямки реформування місцевого самоврядування, під загальною назвою «Польща - самоврядна і громадянська соціал-демократична альтернатива політичного устрою Польщі». В цьому політико- правовому документі було записано необхідність започаткування «безпосередніх, загальних» виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у Республіці Польща. В документі наголошувалося: «Соціал- демократія Польщі вважає, що запровадження цієї ініціативи є необхідним для побудови нових політичних механізмів у середовищах гмін, для формування нових еліт, створення нових норм політичного життя, а також зміцнення позицій війтів, бурмістрів і президентів, – що стабілізує локальну політику» [9, с. 189]. Слід зазначити, що цей постулат істотно не вплинув на тогочасну діяльність партії. це було зумовлено тим, що значна частина керівництва партії була сконцентрована на реалізації урядових завдань. Саме ж реформістське лобі було на той час занадто маловпливове. Крім того, значна частина політиків, які його формували, після виборів 1994 року обійняли посади президентів міст і не мали можливостей присвятити свій час проблемам реформування місцевого самоврядування на парламентському рівні. Водночас, низка політиків були залучені до президентської кампанії Александра Кваснєвського, а після його перемоги перейшли працювати в Канцелярію президента РП [9, с. 189]. 355 Питання безпосереднього обрання війтів, бурмістрів і президентів міст неодноразово обговорювалось на різноманітних наукових конференціях, семінарах і круглих столах. Так, уже 13 січня 1997 року у Варшаві був проведений спеціальний семінар, який стосувався питань запровадження безпосередніх виборів війтів, бурмістрів і президентів міст. У семінарі брали участь експерти інституту державних справ і автори проекту безпосередніх виборів – представники Канцелярії президента Польщі, науковці, представники громадськості. Однак, думки стосовно цього питання розділилися. Проти запровадження безпосереднього обрання війтів, бурмістрів і президентів міст виступили професори М. Кулеша і М. Стець. На підтримку ініціативи висловились представники канцелярії президента К. Янік, г. Бялоруський, професор Ж. гіловська і президент союзу польських міст В. Качмарек та ін. [7, 4]. зі свого боку, президент РП прийняв рішення - на основі експертних оцінок підготувати відповідний проект реформи місцевого самоврядування. Тому вже навесні 1996 року в Канцелярії президента розпочалася робота над Виборчим кодексом Республіки Польща. Керівником групи, яка займалася приготування цього документа, була д. Ванєк – керівник Канцелярії президента. Метою цієї групи було створення консолідованого, спільного правового акту, який враховував би специфіку кожних виборів, а також уніфікував відповідні приписи щодо організації та технології виборів, правових та організаційних засад проведення і фінансування виборчої кампанії, порядку висунення кандидатів, санкцій за порушення виборчого права тощо. Утім, на початку 1997 року з різних причин, зокрема внаслідок методологічних труднощів, робота цієї групи була припинена [9, с. 189]. Президент Польщі вирішив виділити з акту, який підготувала вищезазначена група, проблематику, яка торкалася гмін, і на основі законодавчої ініціативи навесні 1997 року вніс до Сейму проект закону «Виборче положення до рад гмін, а також війтів, бурмістрів і президентів міст» [5]. згаданий законопроект передбачав, що виборці будуть обирати одноособовий виконавчий орган гміни (війта, бурмістра, президента міста) безпосередньо з кандидатів, висунених у виборчих округах. Крім того, право висунення осіб на ці пости відповідно до запропонованого законопроекту мали політичні партії і групи громадян. для цього вимагалося отримання від 300 356 (в гмінах до 10 000 жителів) до 3000 підписів (у містах більше 100 000 жителів). Однією з підстав втрати мандату законопроект передбачав відкликання війта (бурмістра, президента міста) шляхом референдуму [5]. Проте згаданий законопроект так і не був ухвалений парламентом. Процедура законотворчого процесу була такою: 1 квітня 1997 року цей законопроект був направлений на перше читання. 23 травня 1997 року відбулося його перше читання, але було прийнято рішення про незавершення 1-го читання та його перенесення на наступне засідання Сейму. 4 червня 1997 року продовжилось обговорення цього законопроекту. за відхилення у першому читанні проекту цього закону проголосувало 163 депутати, 206 було проти, 13 утрималось [5]. Необхідно зазначити, що за відхилення законопроекту проголосували Клуб Польської селянської партії (PSL) і Клуб Союзу свободи (UW). Водночас за направлення для подальшого доопрацювання в комісіях Сейму висловились Клуби Союзу демократичної лівиці (SLD), Союзу праці (UP) і парламентське коло Консервативно-національної Партії (SKL). На основі голосування було ухвалено рішення про направлення цього законопроекту до Комісії територіального самоврядування і законодавчої комісії. Проте цей законопроект так і залишився в комісіях Сейму до закінчення його каденції [9, с. 190]. Нові спроби ухвалення законопроекту відбувались протягом 2000 року. Уже 18 січня 2000 р. група сенаторів внесла до маршала Сенату проект закону «Про зміни закону Виборчого положення до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств, закону про гмінне самоврядування та інших законів». Маршал Сенату направив цей законопроект на перше читання в Комісію територіального самоврядування й адміністрації, а також законодавчу комісію. Останнє третє читання відбулося в Комісії 9 червня 2000 року і проект закону відповідно з регламентною процедурою був переданий Сеймові. Минуло більш ніж три місяці, поки відбулося перше читання цього законопроекту в Сеймі. Тільки 22 вересня 2000 року Сейм розглянув його разом із законопроектом, внесеним депутатами Союзу демократичної лівиці (СЛд). Основна відмінність між цими законопроектами полягала в тому, що депутати СЛд пропонували охопити новою системою виборів виконавчі органи в гмінах до 20 тисяч жителів, у той час коли сенатський проект стосувався всіх адміністративних одиниць на правах гміни. за направлення цих законопроектів до подальшої 357 праці в комісіях Сейму висловився тільки парламентський клуб СЛд, проти були клуби Виборчої акції (AWS), Союзу cвободи (UW), Польської cелянської партії (PSL), а також коло Рух відбудови Польщі - Порозуміння центру (ROP-PC) [9, с. 191]. Ще більш несподіваними були результати голосування над пропозицією про відхилення цих двох законопроектів. за відхилення обох законопроектів послідовно голосували клуби Союзу свободи (UW) і Польської селянської партії (PSL), проти - клуб Союзу демократичної лівиці (SLD). голоси Виборчої акції «Солідарність» (AWS) розділилися. завдяки кільком голосам цього клубу (а саме дев’яти) сенатський законопроект потрапив до Комісії територіального самоврядування і регіональної політики, а проект СЛд був відхилений. Можливо, це було ефектом тиску з боку Сенату і, по суті, авторів проекту – сенаторів Виборчої акції «Солідарність» (AWS), а також коментарів журналістів, які не змогли зрозуміти того, що «Солідарність» наперед повідомляє про голосування проти законопроекту власного авторства. Разом із тим, цей законопроект аж до кінця каденції даного парламенту так і не вийшов з комісії Сейму на друге читання [9, с. 191]. Неабияке важливе значення для такого стану речей мала виборча кампанія до Сейму і Сенату в 2001 році, яка наближалася. Під час цієї кампанії вимога запровадження безпосередніх виборів війтів, бурмістрів і президентів міст практично стала однією з ключових пропозицій програм двох партій: Союзу демократичної лівиці (SLD) і новоутвореної громадянської платформи (РО). Незмінно негативним було ставлення Союзу свободи (UW) до цього питання. Проти запровадження безпосередніх виборів війтів, бурмістрів і президентів міст виступили також лідери Права і справедливості (PiS), які вважали, що у випадку послаблення позиції рад і зміцнення влади війтів, бурмістрів і президентів міст неузгодженості буде ще більше [9, с. 192]. У 2001 р. перемогу на парламентських виборах здобула коаліція Союзу демократичної лівиці (SLD) і Союзу праці (UР). Саме тому черговий проект закону про безпосередні вибори війта гміни був внесений депутатами SLD 22 листопада 2001 року. даний законопроект встановлював спочатку безпосередні вибори війтів винятково в гмінах до 20 тисяч жителів. Разом із тим він не передбачав ліквідацію правління гміни, яке мало бути утворене за пропозицією війта, обраного жителями гміни. цей законопроект надавав право висування кандидата на війта партіям, об’єднанням, 358 громадським організаціям і виборцям (комітетові, який налічує мінімум 3 особи). Кількість підписів залежала від кількості мешканців: у гміні до 2,5 тис. жителів вистачало 50 підписів, у гміні, яка налічувала від 15 до 20 тис. жителів, – 250 підписів. У цьому законопроекті пропонувалося обирати війта простою більшістю голосів в одному турі. Втрата мандата була аналогічною як і у випадку депутата, передбачалась також можливість відкликання війта шляхом референдуму в гміні [6, с. 37]. Слід зазначити, що проект закону про зміни Виборчого положення до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств був внесений також депутатами громадянської платформи (РО) 17 грудня 2001 року. цей законопроект передбачав безпосередні вибори не тільки війтів, а й бурмістрів і президентів міст, а також ліквідацію управлінь. У законопроекті пропонувалося, щоб вибори призначалися і проводилися разом із виборами до рад гмін, а кандидати висувалися разом зі списком кандидатів у депутати. Кожний список мав бути підтриманий підписами щонайменше 300 виборців у гмінах до 20 тис. жителів, а в решті гмінах – щонайменше 1 тис. виборців. Передбачалося також, що в гмінах до 20 тисяч мешканців війтом (бурмістром) стає той, хто отримує найбільше голосів у більш як половині округів. цей законопроект передбачав, що якщо жоден із кандидатів не виконав цієї вимоги, то переможець визначався б простою більшістю голосів колегією виборців-депутатів, серед кандидатів, які отримали найбільшу кількість голосів у найбільшій кількості виборчих округів. У великих гмінах перемагав би той кандидат, котрий був у списках кандидатів у депутати, які отримали більше ніж половину мандатів у раді. Невиконання цієї вимоги означало б вибір бурмістра (президента міста) колегією виборців- депутатів [6, с. 37]. Президія Сейму направила законопроект про безпосередні вибори війта гміни, який був внесений депутатами Союзу демократичної лівиці (SLD) і законопроект про зміни Виборчого положення до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств, що був внесений депутатами громадянської платформи (РО) до спільного першого читання, яке відбулося уже 21 грудня 2001 року. Проти розгляду цих проектів проголосували клуби Права і справедливості (PiS), Ліги польських родин (LPR) і Самооборони. Проте більшість у Сеймі була за обговорення цих законопроектів. Під час дебатів клуби Права і справедливості і Ліги польських родин запропонували відхилити ці законопроекти в першому 359 читанні. Проте таке рішення не було прийняте: за таку пропозицію проголосувало тільки 80 депутатів, 335 були проти. Спікер направив ці законопроекти до Комісії територіального самоврядування і регіональної політики для доопрацювання. Найбільше часу в комісії зайняла детальне правове узгодження: норми даного закону мали відповідати положенням інших законодавчих актів – починаючи від Конституції і закінчуючи законом про референдум у гміні. Насамперед згадані положення мали відповідати нормам закону про вибори і про працівників органів самоврядування [8, с. 17]. Під час роботи Комісії над цими законопроектами, а також під час другого читання були різноманітні погляди, дискусії, пошук різних компромісів, вносилися різні варіанти проведення виборів, наприклад австралійська система тощо. дискусії тривали навколо того чи вибори мають відбуватися в одному чи в двох турах, чи простою чи абсолютною більшістю голосів. Наприклад, В. гінтовт- дзєвалтовський (SLD), один із заступників голови Комісії сейму з місцевого самоврядування і регіональної політики, висловлювався за голосування в одному турі, обґрунтовуючи це тим, що по-перше, як свідчить практика, виборча активність у другому турі є низькою, і по-друге - це додаткові кошти (біля 150 мільйонів злотих). інший заступник голови Комісії сейму з місцевого самоврядування і регіональної політики В. дзіковський (PO) підтримував вибори у двох турах, як і інші депутати громадянської платформи (PO). Вони висловлювались за вибори війтів, бурмістрів і президентів абсолютною більшістю голосів, щоб до другого туру проходили два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі [8, с. 18]. Проте всі поправки були відхилені або ще під час роботи в комісіях, або під час другого і третього читань. друге читання відбулося 8 травня 2002 року, а уже 22 травня Сейм 371 голосом (проти проголосував тільки 31 депутат) прийняв цей закон і за відповідною процедурою він був направлений до Сенату. 6 червня на засіданні Сенату були ухвалені деякі поправки до цього закону, частину яких Сейм прийняв [9, с. 193]. Таким чином, закон був остаточно ухвалений 20 червня 2002 року і підписаний президентом РП 5 липня цього ж року. з моменту прийняття і до сьогоднішнього дня Сейм сім разів вносив зміни до цього закону. закон складається з 7 розділів і 102 статей. Перший розділ закріплює загальні положення, другий – 360 висування і реєстрацію кандидатів, третій – спосіб голосування і встановлення результатів виборів, четвертий – виборчу кампанію і фінансування виборів, п’ятий – втрату мандата війта, сьомий – перехідні і заключні положення. Найбільш об’ємним є розділ 6, який містить 70 статей (ст.ст. 28-98) і який впроваджував зміни в інші законодавчі акти в зв’язку із запровадженням безпосередніх виборів війта, бурмістра і президента міста [10, с. 475]. Питання, що не врегульовані законом про безпосередні вибори війтів, бурмістрів і президентів міст, регулюються законом від 16 липня 1998 року – Виборчим положенням до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств. Вибори війта (бурмістра, президента міста) є загальними, рівними, безпосередніми і проводяться шляхом таємного голосування [1]. Активне виборче право, тобто право обрання війта (бурмістра, президента міста) має кожен, хто має право обирати до ради гміни. Пасивне виборче право (право бути обраним) у першій редакції закону надавалось кожному громадянину Польщі, який мав право обирати до ради гміни, і якому на день голосування виповнилось 25 років. 8 липня 2005 року були внесені зміни в закон, відповідно до яких пасивне виборче право має кожний громадянин Польщі, який має право бути обраним до ради гміни, якому на день голосування виповнилось 25 років [2]. Кандидат на війта (бурмістра, президента міста) не повинен постійно проживати на території гміни, в якій є кандидатом. Проте закон забороняє кандидату на війта (бурмістра, президента міста) бути одночасно кандидатом на війта (бурмістра, президента міста) в іншій гміні. Обраним на війта (бурмістра, президента міста) вважається той кандидат, який отримав більше половини дійсних голосів. Передбачається проведення другого туру виборів у тому випадку, якщо жоден кандидат не отримав більше половини дійсних голосів. другий тур відбувається на 14-й день після першого голосування серед двох кандидатів, які в першому турі отримали найбільшу кількість голосів. Обраним вважається той, який набрав більшу кількість дійсних голосів. Вибори війта (бурмістра, президента міста) призначає голова Ради міністрів разом з виборами до рад гмін. 361 Організовують вибори і здійснюють нагляд за їх проведенням державна виборча комісія і виборчі комісари. Проводять вибори комісії, які утворені для проведення виборів до рад гмін. Право висувати кандидатів на війта (бурмістра, президента міста) мають політичні партії та їх коаліції, об’єднання і громадські організації, а також виборці. Про участь у виборах заявляється до виборчої комісії гміни не пізніше ніж до 24-ї години за 25 днів до виборів [1]. Після подання необхідних документів передбачених законом, виборча комісія гміни негайно реєструє кандидата на війта (бурмістра, президента міста), про що складає відповідний протокол. Виборча комісія гміни готує список кандидатів у алфавітному порядку, де зазначається прізвище, ім’я, вік, освіта, місце проживання, назва комітету, який висунув кандидата, чи назва політичної партії, до якої належить кандидат. цю інформацію у вигляді оголошень виборча комісія гміни повинна оприлюднити не пізніше ніж за 15 днів до виборів [1]. Якщо у визначений законом термін не висунуто жодного кандидата або висунуто тільки одного, то виборча комісія гміни зобов’язана вжити відповідних заходів. У таких випадках вона негайно оголошує про здійснення додаткового висунення кандидатів. закон надає для цього 5 днів з дня подання таких оголошень. Якщо жоден кандидат так і не буде зареєстрований, або зареєстрований лише один і він не отримав більше половини дійсних голосів, то вибори війта (бурмістра, президента міста) здійснює рада гміни абсолютною більшістю голосів законодавчо встановленого складу ради шляхом таємного голосування. для обрання війта (бурмістра, президента міста) рада має два місяці з дня виборів. Якщо протягом цього терміну рада не обрала війта (бурмістра, президента міста), то його обов’язки до кінця каденції виконує особа, призначена головою Ради міністрів за пропозицією відповідного міністра [1]. Виборча комісія гміни викреслює зі списку кандидатів тих, які відмовилися від кандидування, були кандидатом на війта (бурмістра, президента міста) в іншій гміні, втратили пасивне виборче право або ж у випадку смерті. інформацію про це комісія повинна негайно оприлюднити. У разі смерті кандидата комісія інформує відповідного уповноваженого про можливість висунення нового кандидата. доповнення списків здійснюється не пізніше, ніж за 15 днів до виборів. Виборчі комітети, кандидати яких на війта (бурмістра, 362 президента міста) зареєстровані у відповідному порядку, мають право в період за 15 днів до виборів і до дня закінчення виборчої кампанії на безкоштовний час у виборчих передачах у програмах регіонального державного телебачення і державного радіо. загальний безкоштовний час у виборчих програмах становить у кожній програмі регіонального державного телебачення 2 години і в кожній програмі регіонального державного радіо 4 години. Розподіл часу мовлення між виборчими комітетами здійснюється пропорційно до кількості зареєстрованих кандидатів на війтів (бурмістрів, президентів міст) на території мовлення виборчих передач. У випадку дострокових виборів загальний безкоштовний час у виборчих передачах становить 30 хвилин у телебаченні і 60 хвилин у державному радіо [1]. Виборча комісія гміни відповідає за друкування бюлетенів і забезпечує їх передання дільничним виборчим комісіям у порядку, визначеному виборчим комісаром. Фінансування виборів війта (бурмістра, президента міста) регулюється законом «Про безпосередні вибори війтів, бурмістрів і президентів міст» (розділ 4), а також Виборчим положенням до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств. зареєстрований кандидат зобов’язаний приготувати фінансовий звіт про залучені джерела фонду і витрати під час проведення виборчої кампанії. Витрати, пов’язані з організацією приготування і проведенням виборів війтів (бурмістрів, президентів міст), покриваються з бюджету держави на засадах, визначених Виборчим положення до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств. Втрата мандату війта (бурмістра, президента міста) настає внаслідок: 1) відмови від складання присяги; 2) письмової відмови від мандата; 3) втрати права виборності або відсутність цього права на день виборів; 4) порушення передбаченої законом заборони поєднання повноважень війта з виконанням функцій або здійсненням господарської діяльності, визначених окремими нормами; 5) законного обвинувального вироку суду за умисний злочин; 6) тривалої непрацездатності; 7) смерті; 8) відкликання шляхом референдуму; 9) неодноразового порушення законодавства; 10) змін у територіальному поділі [1]. 23 листопада 2002 р. Сейм прийняв низку змін до законів про гмінне самоврядування, до виборчого положення до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств, та інших законів. У закон про безпосередні вибори війтів, бурмістрів і президентів міст у 363 Республіці Польща було внесено доповнення, відповідно до якого якщо війт (бурмістр, президент міста) до дня виборів виконував функції або здійснював господарську діяльність, зобов’язаний відмовитися від функцій або припинити здійснення господарської діяльності протягом трьох місяців з дня складення присяги. У випадку, якщо війт (бурмістр, президент міста) не відмовиться від функцій або не припинить здійснювати господарську діяльність рада гміни ухвалює рішення про втрату мандату не пізніше місяця від закінчення цього терміну [3]. 8 липня 2005 року також були внесені зміни в закон відповідно до яких вносилась ще одна підстава втрати мандату війта (бурмістра, президента міста). А саме, неподання у відповідні строки, заяви про своє майнове становище, заяви про здійснення господарської діяльності подружжя, заяви про цивільно-правові договори подружжя або інформації про працю, початок оплати праці чи виконання діяльності, яка приносить заробіток або зміну становища подружжя[2]. 13 березня 2007 року дана підстава втрати мандату війта (бурмістра, президента міста) була визнана рішенням Конституційного трибуналу Польщі такою, що не відповідає ч.3 статті 31 і статті 2 Конституції [4]. Вибори війтів (бурмістрів, президентів міст) відбувалися у 2002 і 2006 роках разом з виборами до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств. Наступні чергові вибори війтів (бурмістрів, президентів міст) будуть відбуватися у 2010 році. Необхідно зазначити, що громадяни Польщі підтримували запровадження безпосередніх виборів війтів, бурмістрів і президентів міст про що свідчать результати різноманітних соціологічних досліджень, які проводились як до так і після прийняття закону. згідно з дослідженням, яке проводилось ще перед ухваленням закону, за безпосередні вибори війтів, бурмістрів, президентів міст висловилось 85 % поляків, а 62 % заявило, що візьмуть участь у місцевих виборах [8, с. 18]. з 10-14 січня 2002 р. опитування проводив центр досліджень громадської думки. за результатами дослідження, 64 % опитаних висловились за прямі вибори не тільки депутатів, а й війта (бурмістра, президента міста); 10 % - за обрання тільки депутатів (як було до цього часу); «мені байдуже» відповіли 20% і важко відповісти – 6% [12]. Через три місяці, у квітні 2002 року, центр дослідження громадської думки знову провів опитування громадян щодо 364 виборів війта (бурмістра, президента міста). Результат був такий: хотіла(в) би обирати, як і раніше, тільки депутатів, які вже потім обирають війта (бурмістра, президента міста) – 11%; хотіла(в) би безпосередньо обирати не тільки депутатів, а й війта (бурмістра, президента міста) – 68 %; мені однаково – 16%, важко відповісти – 5% [9, 195]. Отже, бачимо що згідно з результатами соціологічних досліджень, більшість громадян Польщі підтримувало прямі вибори війтів (бурмістрів, президентів міст). У жовтні 2006 р, перед черговими місцевими виборами, були проведені соціологічні дослідження на тему «Ефективність діяльності самоврядування в Польщі», які здійснювалися Сервісом самоврядування Польського агентства преси й охопили всі воєводства. В результаті цього дослідження приблизно 54 % опитаних виборців підтримали впроваджені чотири роки тому прямі вибори війтів (старост), бурмістрів і президенті міст [11]. Впровадження безпосередніх виборів війтів (бурмістрів, президентів міста) було дійсно позитивним явищем у суспільно- політичному житті Польщі, яке підвищило рівень місцевого самоврядування, а також сприяло активізації політичної активності громад та формуванню місцевих еліт. 1. Ustawa z dnia 20 czerwca 2002 r. O bezpośrednim wyborze wójta, burmistrza i prezydenta miasta. Dziennik Ustaw 2002 Nr 113 poz. 984. 2. Ustawa z dnia 8 lipca 2005 r. O zmianie ustawy o samorządzie gminnym oraz o zmianie niektórych innych ustaw. Dziennik Ustaw 2005 Nr 175 poz. 1457.122. 3. Ustawa z dnia 23 listopada 2002 r. O zmianie ustawy o samorządzie gminnym oraz o zmianie niektórych innych ustaw. Dziennik Ustaw 2002 Nr 214 poz. 1806.123. 4. Wyrok Trybunału Konstytucyjnego z dnia 13 marca 2007 r. Sygn. akt K.8/07. Dziennik Ustaw 2007 Nr 48 poz.327.124. 5. Przedstawiony przez Prezydenta RP projekt ustawy Ordynacja wyborcza do rad gmin oraz wójtów, burmistrzów i prezydentów miast/ http://www.orka.sejm.gov. pl. 6. Giedrewicz-Niewińska A. Bezpośredni wybór wójta, burmistrza i prezydenta miasta – wybrane zagadnienia prawne / Aneta Giedrewicz - Niewińska // Samorząd Terytorialny.- 2006. - №12(192). - S. 36-46. 7. Doering M. Bezpośrednie wybory wójta, burmistrza i prezydenta / Marzanna Doering // Wspólnota. – 1997.- № 5.-S.4-5. 8. Kalinowska B. Spór o kompetencje / Beata Kalinowska // Wspólnota.-2002.-№ 10. - S.17-18. 9. Samorząd terytorialny. Studium Politologiczne / Pod red. 365 J. Marszałek-Kawy.-Toruń:Dom Wydawniczy DUET,2007. – 262s. 10. Samorządowe prawo wyborcze. Komentarz / [Czaplicki K.W., Dauter B., Kisielewicz A., Rymarz F.]. -Wolters Kluwer Polska Dom Wydawniczy ABC, 2006. -535s. 11. Сосновський Р. Польський досвід у сфері реформування держави і побудови розвинутих місцевих органів самоврядування / Ришард Сосновський // Економічний часопис – ХХі. Науковий журнал 2007р., №1-2. 12. Centrum badania opinii społecznej. Jak wybierać wójtów, burmistrzów, prezydentów miast? Komunikat z badań. / Warszawa, styczeń.- 2002. - інтернет ресурс http://www.cbos.pl УдК 316.774 (438) ОСОБЛиВОСТІ ЗАКОнОДАВЧОГО РеГУЛЮВАннЯ ІнФОРМАЦІйнОГО СУСПІЛЬСТВА ПОЛЬЩІ В КОнТеКСТІ ЄВРОПейСЬКОї ІнТеГРАЦІї М. Лазарук У статті досліджуються особливості становлення та сучасний стан інформаційного суспільства Польщі, його правове регулювання. Зокрема, проаналізовано роль євроінтеграції у трансформаційних перетвореннях інформаційної доби. Ключові слова: інформаційне суспільство, євроінтеграція, інформаційна діяльність, інформаційні технології, інформатизація країни. In the paper, the author researches the peculiarities of forming and current condition of the information society of Poland, its legal regulation. In particular, the role of eurointegration in transformational changes of information era is analyzed. Keywords: information society, eurointegration, information activity, information technologies, informatization of a country. Країни центральної Європи, які увійшли до так званої «п’ятої хвилі» розширення ЄС у своїх інтеграційних стратегіях, враховували необхідність застосування європейської моделі інформаційного суспільства (іС) як складової частини соціальної та економічної

Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у республіці Польща

Institution

Ähnliche Einträge