Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31810 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ / Р. Зінчук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2009. — № 18. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31810 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-318102012-03-20T12:24:45Z Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ Зінчук, Р. Діалектологія 2009 Article Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ / Р. Зінчук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2009. — № 18. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31810 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалектологія Діалектологія |
| spellingShingle |
Діалектологія Діалектологія Зінчук, Р. Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Зінчук, Р. |
| author_facet |
Зінчук, Р. |
| author_sort |
Зінчук, Р. |
| title |
Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ |
| title_short |
Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ |
| title_full |
Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ |
| title_fullStr |
Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ |
| title_full_unstemmed |
Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ |
| title_sort |
словозміна іменника в заіднополіській говірці села смідин. іі |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31810 |
| citation_txt |
Словозміна іменника в заіднополіській говірці села Смідин. ІІ / Р. Зінчук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2009. — № 18. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT zínčukr slovozmínaímennikavzaídnopolísʹkíjgovírcíselasmídiníí |
| first_indexed |
2025-07-03T12:15:52Z |
| last_indexed |
2025-07-03T12:15:52Z |
| _version_ |
1836628001073135616 |
| fulltext |
Раїса ЗІНЧУК
СЛОВОЗМІНА ІМЕННИКА В ЗАХІДНОПОЛІСЬКІЙ
ГОВІРЦІ СЕЛА СМІДИН. II
Субстантивне формотворення говірки села Смідин як відносно
автономної одиниці північної діалектної зони західнополіського
говору позначене виразними, нерідко локально обмеженими
словозмінними явищами, що потребують всебічного обстеження та
системного представлення.
У вихідних засадах аналізу формотвірної системи іменника
спираємося передусім на досвід М. С. Павлюка та І. К. Робчука1,
Л. В. Рябець2, К. Д. Глуховцевої3 та ін., що передбачає роботу з
максимально повним реєстром словоформ, фіксованих у процесі
тривалого спостереження над спонтанним діалектним мовленням,
та створення моделі опису словозмінної структури говірки шляхом
формування типів субстантивного відмінювання на основі таких
критеріїв: а) рід іменника, б) закінчення називного відмінка
однини, в) характер кінцевого приголосного основи, г) категорія
істоти / неістоти, особи / неособи (для іменників ч. р.). Додатковим
критерієм для виділення формотвірних підтипів, до чого зобов’язує
варіантність афіксів у межах одного типу, обрано наголошеність /
ненаголошеність флексій в однині та множині.
На основі систематизації та аналізу фактичного матеріалу в
говірці села Смідин виокремлено 26 словозмінних типів, 36
підтипів та 2 лексеми з індивідуальною парадигмою відмінювання.
Пропонована стаття є спробою представити формотвірну систему
іменників чоловічого та середнього роду, а також субстантивів, які
відмінюються за словозмінною моделлю цих іменників.
Специфіку відмінювання іменників ч. р. простежимо,
враховуючи їх розрізнення за семантичною категорією істота /
1 Павлюк М. С., Робчук І. К. Словозміна іменників в українських говірках
Румунської Добруджі // Українська діалектна морфологія.– К.: Наук. думка,
1969. – С. 140–152.
2 Рябець Л. В. До питання опису словозміни іменника у говірці // Український
діалектологічний збірник.– К.: Довіра, 1997.– Вип. 3. – С. 64–74.
3 Глуховцева К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок.–
Луганськ: Альма-матер, 2005. – 592 с.
неістота.
Так, субстантиви-назви істот у досліджуваній говірці
представляють 4 типи, 8 підтипів та 1 лексему з індивідуальною
парадигмою.
Тип брат об’єднує іменники твердої групи з нульовим
закінченням.
Підтип брат. Лексеми з твердим кінцевим приголосним основи
та наголосом на закінченні у множині: брат, д′ід, пан, пип, сиен.
Система відмінкових флексій іменників цього підтипу
представлена так:
Таблиця 1.
Н Р Д З О М Кл
дн Ø а -óви, -ови -а -óм, -ом -óви, -ови -у, -е
н úе úв -áм -úв -áми -áх -úе
Особливо продуктивні у говірці форми Д., М. вв. одн. із
закінченням -ови: на бáт′кови, на сúенови.
Кл. в. одн. субстантивів окресленого підтипу представлений
структурами брáте, пáне, а також сúену, д′íду.
Діалектні особливості цих іменників у множині визначають:
фонетично зумовлена флексія -úе у Н. та Кл. вв.: волúе, синúе;
закінчення -úв як наслідок рефлексу давнього *о в староукраїнській
флексії -*овъ Р. в. іменників з основою на -ŭ: братúв, попúв.
Підтип музикант. Лексеми з твердим кінцевим приголосним
основи та ненаголошеною флексією у множині: бригад′éр,
музикáнт, нарóд, сус′íд.
Таблиця 2.
Ø -а -ови -а -ом -ови -е
-и -ув -ам -ув -ами -ах -и
Відповідно до флексії -*овъ, внаслідок рефлексу
етимологічного *о в досліджуваній говірці розвинулися
субстантивні форми із закінченням -ув: музикáнтув, сус′íдув.
Підтип парубок. Лексеми із задньоязиковим чи фарингальним
кінцевим приголосним основи та наголосом на закінченні у
множині: вовк, вóрог, жинúех, л′ісовúек, пáрубок, пастýх, чолов’íк.
Система закінчень цих іменників представлена так:
Таблиця 3.
Ø -á, -а -óви; -и -á, -а -óм, -ом -óви, -ви
-’é -’íв -áм -’íв -áми -áх
Особливістю відмінкової парадигми окресленого
субстантивного підтипу вважаємо структури з фонетично
зумовленим закінченням -’é у Н. в. мн.: ворог’é, парубк’é, пастух’é
та спорадично вживані форми Кл. в. одн. на -у: жинúеху, пáрубку.
Підтип онук. Лексеми із задньоязиковим чи фарингальним
кінцевим приголосним основи та ненаголошеним флексією у
множині: кóн′ух, копáлник, онýк, охóтн′ік, покóйн′ік, робúтник.
Ці субстантиви мають таку ж систему відмінкових закінчень, як
іменники підтипу музикант. Відмінність простежено лише в
оформленні Н. в. мн., який в іменників з основою на
задньоязиковий чи фарингальний репрезентований формами з
флексією -’і: онýк’і, робúтник’і.
Тип коваль об’єднує іменники м’якої групи з нульовим
закінченням.
Підтип коваль. Лексеми з м’яким кінцевим приголосним основи
та наголосом на флексії у множині: карáс′, ковáл′, купéц′, що мають
таку парадигму відмінювання:
Таблиця 4.
Ø -′é -′óви -′é -′óм -′óви
-′í -′íв -′éм -′íв -′éми -′éх
Діалектну специфіку іменників ч. р. з м’яким кінцевим
приголосним основи визначають закінчення -′óм в О. в. одн. та -
′óви у Д., М. вв. одн. як наслідок дії аналогії до відповідних форм
твердої групи: ковал′óм, карас′óм, ковал′óви, на карас′óви.
Флексія -′é у Р. та З. вв. одн. простежена лише у формах з
наголошеним закінченням: ковал′é; у ненаголошеній позиції
зафіксовано флексію -а: вчúетил′а, з′éт′а. При цьому всі інші
відмінкові форми цих іменників мають однакову фонетичну
реалізацію.
Закінчення Д., О., М. вв. мн. субстантивів, очевидно, зумовлені
типовим для досліджуваної говірки явищем підвищення і звуження
артикуляції наголошеного [а] після м’яких приголосних: занислá
ковал′éм, найíлис′а карас′éми, на купц′éх.
Підтип злодій. Лексеми з м’яким кінцевим приголосним основи
та ненаголошеним закінченням: веидм’íд′, злóдий, н′íмеиц′, хлóпеиц′.
Таблиця 5.
Ø -′а -′ови -′а -′ом -′ови -′у
′í, -′і -′ув -′ум -′ув -′ами -′ах ′í, -′і
У Н. та Кл вв. мн. іменників з основою на свистячий
простежено флексію -и як наслідок депалаталізації цих
консонантів: хлóпци, н′íмци. Загалом для говірки явище ствердіння
свистячих не характерне.
Лексема кінь має індивідуальну парадигму відмінювання,
представлену такою системою закінчень:
Таблиця 6.
Ø -′é -′óви -′é -′óм -′óви
-и -úей -′ум -úей -′мúе -′ох
Закінчення однини іменника оформлені як відповідні флексії
субстантивів підтипу коваль. Виразні діалектні особливості
засвідчені у відмінкових формах множини: закінчення -ум у Д. в. як
фонетична видозміна давньої флексії -ом, яку іменники з м’яким
приголосним основи перейняли від форм твердої групи4: кóн′ум;
закінчення -ох у М. в. як наслідок впливу субстантивних форм
колишньої -ŭ-основи5: на кóн′ох.
Тип сторож об’єднує іменники з шиплячим приголосним
основи та нульовою флексією. Виділення підтипів у межах
окресленого словозмінного типу зумовлене впливом семантичної
категорії особа / неособа на специфіку відмінкових закінчень.
Підтип сторож. Назви осіб-істот: сторож, товариш (лексеми
вжито в прямому значенні), що мають таку систему флексій:
Таблиця 7.
Ø -а -ови -а -ом -ови
-ú -úв -áм -úв -áми -áх
Підтип хрущ. Назви осіб-неістот: вуж, л′ашч, хрушч, що мають
таку відмінкову парадигму:
Таблиця 8.
4 Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові. – К.: Рад. шк., 1974. – С. 135.
5 Там же. – С. 143.
Ø -’é -óви -’é -óм -óви
-ú -úв -’éм -úв -’éми -’éх
Закінчення Н., Р., З. вв. мн. іменників окресленого типу
вказують на процес депалаталізації історично м’якого шиплячого в
кінці основи: сторожú, хрушчú, який, однак, проходив
непослідовно, про що свідчать форми вуж’é, хрушч’éми.
Тип батько об’єднує лексеми з твердим кінцевим приголосним
основи та флексією -о: бáт′ко, д′áд′т′ко, Пеитрó, що мають таку
систему відмінкових закінчень, як іменники підтипу парубок.
Кл. в. одн. цих субстантивів представлений формами на -у та -е:
бáт′ку, д′áд′т′ку, Пéтре.
Іменники ч. р.-назви неістот у досліджуваній говірці
представлені 3 типами, 5 підтипами.
Тип хліб об’єднує іменники з нульовим закінченням.
Підтип хліб. Лексеми з твердим приголосним основи та
наголосом на флексії у множині: виз, в’íт′ор, дуб, л′іс, ст′іл, суд,
хл′іб.
Ці іменники та іменники ч. р.-назви істот підтипу брат мають
спільну відмінкову парадигму. Відмінність простежено в
оформленні Р. в. одн. субстантивів окресленого підтипу:
паралельне функціонування флексій -и, -ови: на в’íтри, на
в’íтрови; спорадичне вживання форм на -′í: у суд′í, на стол′í.
Підтип завод. Лексеми з твердим приголосним основи та
ненаголошеною флексією у множині: горóд, завóд, клуб, майдáн,
об’íд. Система відмінкових закінчень цих іменників представлена
таким чином:
Таблиця 9.
Ø -у, -а -и Ø -ом -и
-и -ув -ам -и -ами -ах
У Р. в. одн. простежено більшу супроти літературної мови
частотність закінчення -а: завóда, клýба.
Підтип кожух. Лексеми із задньоязиковим чи фарингальним
кінцевим приголосним основи: бéреиг, гурóк, грих, винóк, кожýх,
пирúг, ставóк, хвартýх, що мають таку парадигму відмінювання:
Таблиця 10.
Ø -á, -а -óви, -ови Ø -óм, -ом -óви, -ови
-’é -’íв -áм -’é -áми -áх
Ці субстантиви мають спільну систему флексій з іменниками
підтипу парубок. Відмінність простежено лише в оформленні З. в.
одн. та мн.
Тип вогонь представляють іменники м’якої групи з нульовим
закінченням.
Підтип вогонь. Лексеми з м’яким кінцевим приголосним
основи та наголосом на флексії у множині: вогóн′, кáм’ін′, ол′івéц′,
йачм’íн′.
Таблиця 11.
Ø ′ý, -′у, -′á, -′а -′óви,
-ови Ø -′óм, -′ом -′óви, -′ови
-′í -′íв -′éм -′í -′éми -′éх
На діалектну специфіку іменників окресленого підтипу
вказують форми Д., О., М. вв. мн. з фонетично обумовленими
закінченнями -′éм, -′éми, -′éх відповідно: ол′івц′éм, ол′івц′éми, на
йачмин′éх.
Підтип ніготь. Лексеми з м’яким кінцевим приголосним основи
та ненаголошеною флексією у множині: гвоз′д′, гостúениц′
‘подарунок’, н′íгот′, пáлеиц′.
Таблиця 12.
Ø -′а -′ови Ø -′ом -′ови
-и, -′і -′ув -′ум -и, -′і -′ами -′ох
Н., З. вв. мн. цих субстантивів, як правило, представлені
структурами на -и: гостúенци, н′íхти, пáлци, однак, тільки гвóз′д′і.
Іменники ч. р.-назви неістот з м’яким кінцевим приголосним
основи послідовно зберігають наслідки вирівнювання за аналогією
до відповідних форм твердої групи у Д., М. вв. та О. в. одн.: на
ол′івц′óви, н′íхт′ом, к’éнув кáмин′ом.
Тип ніж. Лексеми з шиплячим кінцевим приголосним основи:
драпáч ‘березовий віник’, кл′уч, корж, кушч, ниж, плашч, що
мають таку систему відмінкових закінчень:
Таблиця 13.
Ø -’é -éви, -óви Ø -éм, -óм -éви, -óви
-’í -’íв -’éм -’í -’éми -’éх
Відмінювання іменників цього підтипу в досліджуваній говірці
позначене паралельним уживанням форм із флексіями -éви, -óви у
Д., М. вв. одн.: плашчéви, плашчóви; та -éм, -óм в О. в. одн.: кл′учéм,
кл′учóм.
Іменники с. р. в говірці с. Смідин представляють 3 типи,
7 підтипів.
Тип відро об’єднує іменники із закінченням -о.
Підтип відро. Лексеми з твердим приголосним основи та
наголошеною флексією: видрó, винó, окнó, полотнó, сеилó, раднó.
Відмінкова парадигма іменників засвідчена такими закінченнями:
Таблиця 14.
-ó -á -óви -ó -óм -′í, -óви
-а Ø -ам -а -ами -ах
Простежено паралельне вживання флексій -′í, -óви у М. в. одн.:
на радн′í, на раднóви.
Підтип дерево. Лексеми з твердим приголосним основи та
ненаголошеним закінченням: болóто, дéреиво, д′íло, крúсло, л′íто,
óзеиро, слóво, т′íло.
Таблиця 15.
-о -а -и, -ови -о -ом -и, -ови
-á, -а Ø -áм, -ам -á, -а -áми, -ами -áх, -ах
Поряд з домінуючим у Д., М. вв. одн. цих іменників
закінченням -и: на болóти, на дéреиви, на т′íли, зафіксовано також
форми на -ови: на крúслови, в óзеирови.
Лексема око, яка за флексіями більшості відмінків належить до
окресленого підтипу, має свою специфіку в оформленні Н., З. вв.
мн.: óчи, та Р. в. мн.: очúей.
Тип серце об’єднує іменники середнього роду з флексією -е.
Підтип лице. Лексеми зі свистячим кінцевим приголосним
основи та наголошеним закінченням: лицé, йіцé (йайцé), що мають
таку парадигму відмінювання:
Таблиця 16.
-é -′á -′í, -éви -é -éм -′í, -éви
-′а -′ув -′ум -′а -′ами -′ох
Підтип серце. Лексеми зі свистячим кінцевим приголосним
основи та ненаголошеним закінченням: м’íсце, сéрце.
Таблиця 17.
-е -′а -и -е -ем -и, -′ови
-′á Ø -′áм -′á -′áми -′áх
Таку ж систему відмінкових закінчень у досліджуваній говірці
мають іменники з основою на шиплячий приголосний типу
видóвишче, збóришче.
Підтип поле. Лексеми м’якої групи з ненаголошеним
закінченням: мóре, пóле, які мають таку парадигму, як іменники
підтипу серце в однині. У Р. в. мн. простежено флексію -′íв: мор′íв,
пол′íв. Зафіксовано також спорадично вживані форми із фонетично
зумовленими закінченнями у Д., О. вв. мн.: пол′éм, пол′éми, поряд із
домінуючими у цих відмінках флексіями -′áм, -′áми: мор′áм,
пол′áми.
Тип тім’я.
Підтип тім’я. Лексеми давнього консонантного типу на *-t-:
вúмн′е, врéмн′е, íмн′е, с′íмн′е ‘насіння’, т′íмн′е.
Таблиця 18.
-′е -и, -′а -′ови -′е -′ом -′ови
-еин-á Ø -еин-áм -еин-а -еин-áми -еин-áх
Іменники вúмн′е, т′íмн′е мають неповну числову парадигму.
Діалектну специфіку відмінкової системи окресленого підтипу
засвідчують форми Н., З. вв. одн. із флексією -е: вúмн′е, с′íмн′е. У
Р. в. одн. цих іменників простежено використання історично
закономірного закінчення -и: ни чýла такóго íмеини, ни с′óго рóду /
плéмеини. Зафіксовано також безсуфіксні форми Р. в. одн.: нимá в
минé такóго с′íмн′а.
Флексії -′ови, -′ом у Д., М. та О. вв. одн. цих лексем (вúмн′ови,
вúмн′ом), очевидно, зумовлені впливом відповідних іменників
підтипу дерево.
Підтип теля. Лексеми давнього консонантного типу на *-t-:
гус′é, курч’é, котин′é, лош’é, тил′é, йагн′é, які мають таку систему
закінчень:
Таблиця 19.
-′é, -’é, -′éт-а, -′éт-ови, -′é, -’é, -′éт-ом, -′éт-ови,
-′éт-о,
-’éт-о
-’éт-а -’éт-ови -′éт-о,
-’éт-о
-’éт-ом -’éт-ови
-′éт-а,
-’éт-а Ø -′éт-ам,
-’éт-ам
-′éт-а,
-’éт-а
-′éт-ами,
-’éт-ами
-′éт-ах,
-′éт-ах
У Н. в. одн. цих іменників домінує закінчення -′é, -’é: гус′é,
курч’é. Хоча засвідчені форми, ускладнені суфіксом, за аналогією
до непрямих відмінків: котин′éто, порос′éто, тил′éто. Фонетично
видозмінений суфікс -′éт, -’éт збережений у всіх відмінкових
формах: до лош’éта, дай тил′éтови, порос′éтом, курч’éтом.
Іменники singularia tantum
Серед субстантивів ч. р. та с. р. з неповною числовою
парадигмою, зокрема іменників singularia tantum у досліджуваній
говірці виділено 3 словозмінні типи.
Тип попіл утворюють лексеми ч. р. з нульовою флексією:
беитóн, виск, пóпил, смýток, що мають таку парадигму
відмінювання:
Таблиця 20.
Ø -у -ови Ø -ом -ови
Іменники-назви продуктів харчування мáсло, молокó, які
відносимо до singularia tantum (тип молоко), мають словозмінну
модель однини лексем типу вікно. Хоча простежено спорадично
вживані форми Н. в. мн. цих іменників: маслá, молóка.
Тип весілля представляють лексеми с. р. з фонетично
видозміненою флексією -′е, -’е: висéл′:е, волóс′:е, збúж’:е, клóч’:е,
нас′íн′:е, п’íрйе, с′м’íт′:е, шчáс′т′ц′е. Ці іменники мають таку
систему відмінкових закінчень:
Таблиця 21.
-′е, -’е -′а, -’а -′і, -’і -′е, -’е -′ем, -’ем -′і, -’і
Іменники pluralia tantum
Серед іменників pluralia tantum виокремлено 4 типи, 2 підтипи.
Тип сани об’єднує лексеми сáни, с′íни, двéри, які мають таку
парадигму відмінювання, як іменник кінь у множині.
Тип вибори представляють лексеми двох підтипів:
I підтип: вúбори, макарóни з такою парадигмою:
Таблиця 22.
-и -ув -ам -и -ами -ах
II підтип: отрубúе ‘висівки’, штанúе з такою системою флексій:
Таблиця 23.
-úе -úв -áм -úе -áми -áх
Лексеми грабл′í, конопл′í утворюють третій тип граблі і мають
таку парадигму відмінювання:
Таблиця 24.
-′í -′íв -′éм -′í -′éми -′éх
Тип ножиці об’єднує іменники нóжиц′і, помúейі з такою
системою закінчень:
Таблиця 25.
-′і, -і Ø,-′ув, -ув -′ам,-ам -′і, -і -′ами,-ами -′ах, -ах
Субстантивовані прикметники
Серед субстантивованих прикметників ч. р. та с. р. виділено
2 словозмінні типи.
Тип молодий. Лексеми ч. р. з флексією -ий: гайóвий ‘лісник’,
йіздóвий, ланковúей ‘чоловік-керівник польової ланки’, л′існúечий,
малúей ‘менший брат’, молодúей ‘парубок, що одружується’,
старúей ‘батько, свекор’, що мають таку відмінкову парадигму:
Таблиця 26.
-úей, -ий -óго,-
ого -óму, -ому -óго, -
ого -úем, -им -óму,
-ому
-úейі, -и -úех, -их -úем, -им -úейі, -и -úеми,
-ими
-úех,
-их
Простежено відмінювання цих лексем за словозмінною
моделлю прикметників ч. р. Діалектну специфіку засвідчених
словоформ визначають передусім фонетичні закономірності,
характерні для досліджуваної говірки, зокрема явище обниження і
розширення артикуляції наголошеного [и]: з ланковúем, з малúеми.
Н. в. мн. представлений повними нестягненими формами із
закінченням -úейі: старúейі; зафіксовано також структури на -и:
гайóви, йіздóви.
Тип придане. Лексеми с. р. з флексією -е: дурнé ‘дурощі’,
кóлишн′е, кýраче ‘посуд, з якого годують курей’, прúедане ‘віно
молодої’, свин′éче ‘посуд, з якого годують свиней’, типéришн′е.
Більшість із цих субстантивованих прикметників мають
неповну числову парадигму. Загалом система відмінкових
закінчень представлена так:
Таблиця 27.
-é, -е,
-′е
-óго,-ого,
-′ого
-óму,
ому,-′ому
-é, -е,
-′е
-úем,-им,
-′ім
-óму,
-ому,-′ому
-и -их -им -и -ими -их
Окремий тип (тип бобові) формують субстантивовані
прикметники з неповною числовою парадигмою, зокрема лексеми
pluralia tantum: зеирновúе, бобóви, які, очевидно, запозичені з
літературної мови, та засвідчена в говірці лексема лéхк’і ‘легені’:
Таблиця 28.
-úе, -и, -’і -úех,-их,
-’іх
-úем,-им,
-’ім
-úе, -и,
-’і
-úеми,
-ими,
-’іми
-úех, -их,
-’іх
Системний опис формотвірної структури західнополіської
говірки, здійснений на основі багатого фактичного матеріалу з
увагою до всіх засобів діалектного формотворення, дає підстави
твердити насамперед про відкритість словозміни говірки с. Смідин
для фонетико-морфологічних інновацій, що мають в окресленій
мікрозоні таку реалізацію:
1) зневиразнення відмінностей, зумовлених поділом іменників
на групи, внаслідок уніфікації словоформ Д., О. та М. вв. за
моделлю твердого типу відмінювання;
2) аналогійні впливи субстантивних форм колишніх вокалічних
передусім -ŭ-основ;
3) вплив характерних для говірки фонетичних закономірностей
на вияв словозмінних афіксів;
4) фонетичні видозміни в структурі давніх флексій, зокрема
Р. в. одн. іменників ч. р., внаслідок локальних особливостей
рефлексації етимологічних голосних.
Активні формотвірні процеси західнополіської говірки
супроводжувані також високим ступенем варіантності відмінкових
формантів, що при функціональній ідентичності (вираженні
значення окремого відмінка) можуть співіснувати паралельно.
|