Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів
У статті твори В. Шевчука розглядаються як фактор, що сприяє духовному збагаченню учнів і їх літературно-естетичному розвитку.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31889 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів / А. Лісовський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 20. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-31889 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-318892012-03-24T12:30:57Z Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів Лісовський, А. Методика викладання мов та літератур У статті твори В. Шевчука розглядаються як фактор, що сприяє духовному збагаченню учнів і їх літературно-естетичному розвитку. The V. Shevchuk’s works in the article are regarded as a factor which contributes to the spiritual enrichment and literary-aesthetic development of pupils. 2010 Article Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів / А. Лісовський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 20. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31889 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методика викладання мов та літератур Методика викладання мов та літератур |
| spellingShingle |
Методика викладання мов та літератур Методика викладання мов та літератур Лісовський, А. Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті твори В. Шевчука розглядаються як фактор, що сприяє духовному збагаченню учнів і їх літературно-естетичному розвитку. |
| format |
Article |
| author |
Лісовський, А. |
| author_facet |
Лісовський, А. |
| author_sort |
Лісовський, А. |
| title |
Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів |
| title_short |
Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів |
| title_full |
Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів |
| title_fullStr |
Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів |
| title_full_unstemmed |
Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів |
| title_sort |
твори валерія шевчука і літературний розвиток учнів |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Методика викладання мов та літератур |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31889 |
| citation_txt |
Твори Валерія Шевчука і літературний розвиток учнів / А. Лісовський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 20. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT lísovsʹkija tvorivaleríâševčukaílíteraturnijrozvitokučnív |
| first_indexed |
2025-07-03T12:23:02Z |
| last_indexed |
2025-07-03T12:23:02Z |
| _version_ |
1836628451588571136 |
| fulltext |
Антон ЛІСОВСЬКИЙ
ТВОРИ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА І ЛІТЕРАТУРНИЙ
РОЗВИТОК УЧНІВ
У статті твори В. Шевчука розглядаються як фактор, що
сприяє духовному збагаченню учнів і їх літературно-естетичному
розвитку
Твори Валерія Шевчука несуть почуття любові до людини і
рідної землі. Вони збагачують душу, породжують увагу до долі
людської, сповнюють духовний світ читача прагненням до добра,
правди і краси.
Особливо велику роль вони відіграють у літературному
розвитку учнів. Створені автором образи і ситуації відкривають
таку правду життя, що назавжди залишаються духовними реаліями
світу людини.
А здатність сприйняти, відчути, зрозуміти відкриті автором
духовні сутності виступає як свідчення духовного поступу,
літературно-естетичного розвитку читача взагалі, у тому числі – учня.
Твори Валерія Шевчука входили в духовне буття шкіл
Житомирщини в процесі ознайомлення з літературою рідного
краю, а також розглядалися на уроках позакласного читання. Їх
вивчення передбачено і чинними програмами школи.
Роль цих творів у літературному розвитку учнів визначає
особливий характер письменницького дарування автора, його
уміння відкривати глибокі духовні сутності у звичайних явищах і
предметах життя.
Розкриваючи невидимі зв’язки людини й образів її життя, її
прагнень і долі людської, автор створює такі картини буття своїх
героїв, які будять уяву, спонукають до роздумів, змушують
переглядати сторінки власного життя, а відтак – розвивають
здатність сприймати й розуміти художній твір як явище мистецтва.
В "Алхіміку" Пауло Коельо є такі слова: "Всевишній створив цей
світ для того, щоб люди крізь видиме прозрівали духовне" [1, с. 162].
Прозрівати крізь видиме духовне, те, що виражається видимим,
– це і є здатність естетичного ставлення до життя, та людська
якість душі, без якої неможливе глибоке сприймання і розуміння
мистецтва взагалі, в тому числі і літератури.
І твори Валерія Шевчука в цьому плані є чудовим засобом
розвитку здатності крізь зображене бачити смисл того, що воно
виражає. У життєвій правдивості, у художній яскравості
зображеного автором, доповненого таїною, що проявляє себе в долі
його героїв, для читача створюється та атмосфера уяви, роздумів і
почуттів, у якій формується його творчий потенціал, здатність
мріяти, творити, поєднувати свій досвід пізнання почуттів із
роздумами над долею героїв твору; а все це – благотворне поле для
літературного розвитку учня, студента чи й людини, за плечима
якої вже пролягли довгі роки життєвих доріг.
Кожен твір, кожен образ Шевчука, зображені ним події й
ситуації виступають як видиме, доступне всім, крізь яке автор
допомагає читачеві прозрівати духовне, яке не всім удається
відкрити самому.
Так, у побутовому розуміння дім – це будівля, приміщення, де
люди ховаються від холоду й дощу, працюють і відпочивають,
квартира для життя.
А дім на горі в романі з тією ж назвою – несе високу, відкриту
автором духовну сутність, в якій виразилася таїна зв’язку дому
людського і долі людини. Автор відкрив те, що не тільки
характерне для героїв його роману-балади, а й виступає як загальна
закономірність долі людської та її буття в рідному домі.
Дім і доля…
Розглядаючи символ дому в романі В. Шевчука, Микола
Жулинський підкреслює, що це знак надійності, збереження роду,
духовної спорідненості поколінь [2, с. 13]. А в широкому
узагальнюючому плані - це саме і є взаємозв’язок Дому і Долі,
точніше обумовленість долі – домом, у якому людина стала
людиною. А тому логіка авторського аналізу, покладена в основу
роману-балади, відображає правду духовного буття людини,
правду людської долі.
Говорячи про особливості роману "Дім на горі", Марко
Павлишин підкреслює реалістичний характер зображення в ньому
елементів життя:
"Часом на Галю находило: хотілося убратися у найкращу
одежу, взяти сина за руку й податися у кіно чи просто пройтися по
вулицях; накидала гачок на двері й годину крутилася біля дзеркала,
видивляючись на себе".
А далі зроблено висновок, що такі й подібні реалістично
зображені елементи життя вкладаються в зовсім не реалістичну
загальну схему. Зв’язок між подіями підлягає не ланцюгові причин
і наслідків, а правилам циклу вічного повторення, у якому
вирішальну роль відіграють надприродні сили. Ці правила
об’єднуються в міф дому на горі, якого кожна мешканка передає
своїй спадкоємиці [3, с. 495].
Цей міф відіграє особливо важливу роль у романі:
" – Наш дім трохи незвичайний… Так от, народжуються в цьому домі
здебільшого дівчата, чоловіки сюди приходять… Вони підіймаються
знизу і, як правило, просять напитися води. Той, хто нап’ється з наших
рук, переступає цей поріг і залишається в домі назавжди. Так було і в
матері твоєї, так повинно бути і з тобою… Мені бракує розуму, щоб усе
це пояснити, але так воно траплялося [3, с. 495]…"
Цей цикл вічного повторення створює в читача особливу
психологічну установку: те, що залишається таємничим, не
підвладним раціональному тлумаченню, будить уяву й почуття
читача, під впливом яких формується його творча думка; доля
героїв книги входить у духовний світ читача, вони мовби
зливаються з ним, від чого й болі і радощі героїв стають болями й
радощами читача, а їх проблеми й радощі – його проблемами й
радощами. Нерозривно пов’язаний із ними спільністю тривог, він
не може відірватися від долі героїв, іде з ними до кінця книги й
продовжує цей шлях і тоді, коли книга вже прочитана. У цьому
особлива сила справжнього, глибокого художнього твору. Таким
твором і є "Дім на горі" В. Шевчука.
Образ дому часто використовують і інші письменники для
вираження глибоких закономірностей людського життя. В
Олександра Твардовського дім біля дороги стає символом вітчизни;
у Василя Бикова згарище рідного дому виступає як знак біди, яку
принесла людям війна; Юзеф Крашевський у хаті на краю села
відобразив прагнення й надію на щастя своїх героїв; дім на горі
В. Шевчука в цьому переліку виступає як відкриття ще однієї
сутності людського життя – взаємозв’язку дому й долі людської. І
хоч не причинно-наслідкові закономірності лягли в основу міфу,
що передається з покоління в покоління героїнями твору, у самій
суті своїй міф передає відкриту автором глибоку правду людського
буття: доля людини нерозривно пов’язана з домом, у якому вона
виросла й живе.
Можна провести аналогію: у притчі про блудного сина батько
мовби порушує справедливість, радо приймаючи сина, який розтратив
одержану спадщину і знову повернувся до батька. Але ж батьківська
любов вища за просту справедливість… Про це каже Біблія.
Правда, яку відкриває "Дім на горі" В. Шевчука, вища за просту
побутову реальність, це не тільки вища, але й віща правда
мистецтва. Відчути, пізнати, відкрити її – значить піднятися на
новий щабель у своєму розумінні мистецтва й літератури.
Саме тому "Дім на горі" несе в собі особливий заряд творчості
й духовного розвитку читача. Уже багато років у школі іде пошук
шляхів і методів, які б допомогли розвивати здатність учнів
мислити, відкривати, бути творчими людьми. Цій темі присвячені
дослідження педагогів, психологів і методистів, конференції,
семінари тощо.
Прагнучи вирішити цю проблему, у школі використовуються
схеми, таблиці, діаграми залежностей і причинно-наслідкових
зв’язків подій та явищ, проте не завжди враховується інтуїтивне
пізнання, на що давно звернув увагу відомий учений-
літературознавець В. Р. Щербина: "Внаслідок ряду обставин
розвитку нашої теорії літератури і мистецтва проблеми емоційного,
уяви, фантазії, підсвідомого, інтуїції, що відіграють у художній
творчості значну роль, залишаються нерозкритими" [4, с. 41].
Твір "Дім на горі" з його показом особливої закономірності долі
героїв виступає як могутній засіб, що будить мрії й почуття,
розвиває інтуїцію, здатність до творчості.
І можна зробити висновок, підказаний практикою: хто раз
напився із духовної чаші письменника, той назавжди залишається
прихильником творчості автора. Це теж правда, така ж
закономірна, як правда авторської легенди.
"Картинки Волині" Гарина-Михайловського зберегли образ
нашого краю таким, яким він був у 19 столітті. Валерій Шевчук
зберіг для нащадків духовне обличчя Житомира післявоєнного часу
і Житомира нинішнього.
Герої його "Теплої осені" – добрі, щирі, сповнені душевної сили
й краси – приходять до читача зі своїми скромними радощами і
надіями, викликають співчуття й біль, що несе в собі відзвук їхніх
тривог і сердечної чистоти. І цей біль сповнює нас гіркою радістю
співчуття й надії, від чого серце читача стає глибшим і багатшим. У
його героїв було невеселе життя, але ж сонце над головою все-таки
світило, і в цьому вони вміли бачити щастя.
Надію на щастя несуть у нелегкий час всі його герої: і Стефа, і
Георгій, і навіть самотня стара Зінчиха, що жила разом із сонцем…
Таке гуманне ставлення до людини характерне для всіх творів
письменника. Не можна залишатися байдужим, читаючи, наприклад,
такі його слова: "Це я, синку. Матері чутливі, навіть, коли їх немає на
світі, а коли в їхніх дітей горе, вони покидають могили".
Живою панорамою недавньої нашої історії стає для учнів його
роман "Юнаки з вогненної печі", у якому мовби запеклися гіркі
епізоди життя, коли за слово на уроці виключали зі школи, коли
після презентації фільма Параджанова "Тіні забутих предків"
почалися арешти у переслідування багатьох людей.
Відомий критик у свій час сказав слова, суть яких можна
передати так: ви розповідаєте казку або повість. Заховайтеся за
них, і хай промовляє мовою любові й життя і німий камінь, і
польова билинка, і тихе звучання рівчака. У Валерія Шевчука
мовою любові й життя промовляє й осінь, що грає на тонкій
павутині повільну і прегарну пісню, і павук, що мандрував поміж
кущами й розвішував перше жовте листя; він відкриває радощі й
тривоги душі Івана з Вишні, і пошук правди, яку відкривають
митці; крізь видиме прозріває духовне його герой козопас Іван
Шевчук, що відкриває в шелесті трави голос віків, поклик і
заповіти предків.
Ось художник Григорій розмовляє в монастирі зі знаменитим
Іоанном із Вишні:
– Людина може побачити схід сонця, і це може висвітлити їй
кров, – сказав Григорій.
– Це і є побачити святощі, – так само гаряче сказав Іоанн.
Тут розкривається таїна народження образів бачень, образів
пам’яті й почуттів, крізь які потім, просвітлена зв'язками зі світом,
людина сприймає факти й події життя. Людина духовна.
Напрошується порівняння зі словами Маленького принца
Екзюпері:
– Коли буває дуже сумно, добре подивитися на сонце, яке
заходить.
Подібне не можна придумати. Його можна лише відкрити, і
його відкриває і Шевчук, і Екзюпері. А вміння такого відкриття
доступне лише справжнім, великим художникам, що мають у душі
Боже благословення. Таким він і є, наш земляк, житомирянин
Валерій Шевчук. Він допомагає зрозуміти світ як єдність усього
сущого – людини, трави, сонця і зір, відкрити душу світу, а її
відкриття – це і є те прозріння, яке робить людину духовно
багатою, красивою, сильною і мудрою, людину – людяну. У цьому
– суть людського, літературного, духовного розвитку.
Введені в шкільну програму "Юнаки з вогненної печі", "Панна
сотниківна", "Джума", як і інші твори Валерія Шевчука, що давно
вже використовуються на уроках позакласного читання,
збагачують духовний світ учнів, їх розуміння сучасного
літературного процесу.
Література:
1. Коельо Пауло. Алхимик. – К.: София, 2003 . – 206 с.
2. Жулинський Микола. До людини і світу – з любов’ю. – В кн.:
Валерій Шевчук. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1989. – С. 5-15.
3. Павлишин Марко. "Дім на горі" Валерія Шевчука. В кн.:
Українське слово. Хрестоматія української літератури та
літературної крики ХХ ст. Упорядники Василь Яременко (Україна),
Євген Федоренко (США). – К.: Рось, 1994. – С. 493-505.
4. Щербина В. Р. Проблемы изучения литературы. – М.:
Советская педагогика, 1970. – № 3. – С 30-43.
The V. Shevchuk’s works in the article are regarded as a factor
which contributes to the spiritual enrichment and literary-aesthetic
development of pupils.
|