Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)

У статті на підставі сукупності маловідомих опублікованих та архівних джерел був здійснений аналіз діяльності ключового наукового об’єднання краєзнавців Криму періоду 20-х — початку 30-х років ХХ ст. Репрезентовані основні форми роботи організації, сформульовані висновки щодо ролі та значення діяльн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Севастьянов, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Кримознавство в системі української історичної науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31898
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.) / О. Севастьянов // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 96-102. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31898
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-318982013-02-13T03:25:45Z Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.) Севастьянов, О. Кримознавство в системі української історичної науки У статті на підставі сукупності маловідомих опублікованих та архівних джерел був здійснений аналіз діяльності ключового наукового об’єднання краєзнавців Криму періоду 20-х — початку 30-х років ХХ ст. Репрезентовані основні форми роботи організації, сформульовані висновки щодо ролі та значення діяльності товариства для розвитку наукового, дослідницького та масового, популярного краєзнавства. В статье на основании совокупности малоизвестных опубликованных и архивных источников осуществлен анализ деятельности ключевого сообщества краеведов Крыма периода 20-х — начала 30-х годов ХХ в. Раскрыты основные формы работы организации, сформулированы выводы о роли и значении деятельности общества для развития научного, исследовательского и массового, популярного краеведения. In article on the basis of set of the little-known published and archival sources the analysis of activity of key community of regional specialists of Crimea of the period 20 is carried out — the beginnings of 30th ХХ Are presented century the basic forms of work of the organization, conclusions about a role and value of activity of a society for development of scientific, research and mass, popular study of local lore are formulated. 2009 Article Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.) / О. Севастьянов // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 96-102. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31898 94(477.75)“192/193”:061.12 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Кримознавство в системі української історичної науки Кримознавство в системі української історичної науки
spellingShingle	Кримознавство в системі української історичної науки Кримознавство в системі української історичної науки Севастьянов, О. Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.) Краєзнавство
description	У статті на підставі сукупності маловідомих опублікованих та архівних джерел був здійснений аналіз діяльності ключового наукового об’єднання краєзнавців Криму періоду 20-х — початку 30-х років ХХ ст. Репрезентовані основні форми роботи організації, сформульовані висновки щодо ролі та значення діяльності товариства для розвитку наукового, дослідницького та масового, популярного краєзнавства.
format	Article
author	Севастьянов, О.
author_facet	Севастьянов, О.
author_sort	Севастьянов, О.
title	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)
title_short	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)
title_full	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)
title_fullStr	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)
title_full_unstemmed	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)
title_sort	десять років на службі краєзнавству: російське товариство з вивчення криму (1922–1932 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Кримознавство в системі української історичної науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31898
citation_txt	Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.) / О. Севастьянов // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 96-102. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT sevastʹânovo desâtʹrokívnaslužbíkraêznavstvurosíjsʹketovaristvozvivčennâkrimu19221932rr
first_indexed	2025-07-03T12:23:35Z
last_indexed	2025-07-03T12:23:35Z
_version_	1836628485906366464
fulltext	96 Краєзнавство 3–4 2009 УДК 94(477.75)“192/193”:061.12 Олександр Севастьянов (м. Сімферополь) ДЕСЯТЬ РОКІВ НА СЛУЖБІ КРАЄЗНАВСТВУ: РОСІЙСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ВИВЧЕННЯ КРИМУ (1922–1932 рр.) У статті на підставі сукупності маловідомих опублікованих та архівних джерел був здій- снений аналіз діяльності ключового наукового об’єднання краєзнавців Криму періоду 20-х — початку 30-х років ХХ ст. Репрезентовані основні форми роботи організації, сформульовані висновки щодо ролі та значення діяльності товариства для розвитку наукового, дослідниць- кого та масового, популярного краєзнавства. Ключові слова: краєзнавство, історія та організація науки, Російське товариство з вив- чення Криму, регіональні відділення, Гурзуфська наукова база. Створення повної та неупередженої карти- ни регіонознавчих досліджень в Криму в 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. потребує висвітлення недостатньо вивченого в іс- торіографії сюжету ролі та місця громадських наукових об’єднань в організаційному станов- ленні та розвитку вивчення минулого та су- часності регіону. В означений період, завдяки значній концентрації на території Криму в роки громадянської війни представників нау- кової еліти дорадянського періоду та врахову- ючи бурхливий розвиток широкого краєзнав- чого руху після встановлення Радянської вла- ди наприкінці 1920 р., форми та методи кримознавчих досліджень змогли набути но- вих значущих та якісних різновидів, суттєво підвищився рівень наукового принципу ор- ганізації студій щодо вивчення краю1. Одною із цікавих сторінок цього процесу була плідна праця Російського товариства з вивчення Криму (РТВК). Воно було створене 13 жовтня 1922 р. у Москві авторитетним ко- лом представників столичної наукової еліти (серед яких — професори: історики та архео- логи О. С. Башкиров (1885–1963), І. М. Бороз- дін (1883–1959), Б. Ф. Добринін (1885–1951), етнограф Б. О. Куфтін (1892–1953); літерату- рознавець Є. Е. Лейтнеккер (1888–1954), заві- дувач Головнауки Наркомосу РРФСР Ф. М. Петров (1876–1973), народний комісар охорони здоров’я РРФСР М. О. Сємашко (1874–1949), один з фундаторів курортного будівництва в Криму за радянських часів, лі- кар М. І. Тезяков (1859–1925) та багато ін- ших). Товариство визначило своєю централь- ною метою всебічне вивчення півострова шля- хом організації наукових досліджень та популяризацію знань про Крим серед широ- ких кіл трудящих країни для розвитку курор- тної та рекреаційної галузей Кримської АСРР2. Серед основних напрямів діяльності РТВК слід виділити три найбільш значущі теми: пи- тання організації наукового кримознавства, створення розгалуженої мережі регіональних відділень, фундація і забезпечення роботи до- слідницьких установ та заходів. Важливими джерелами щодо участі РТВК в організаційній розбудові краєзнавчого руху в Криму є статути товариства, що відобража- ють внутрішню структуру організації на різ- них етапах її існування. Першим установчим документом РТВК слід вважати статут, за- тверджений НКВС РРФСР 9 травня 1923 ро- ку. Для популяризації кримознавчої організа- ції статут був надрукований у вигляді брошу- ри тиражем в 5000 екземплярів3. Документ складався з 5 розділів: “А. Задачі Товарист- ва”, “Б. Склад Товариства”, “В. Діяльність То- вариства”, “Г. Кошти Товариства”, “Д. Управ- ління справами Товариства”, — які поділяли- ся на 26 параграфів. Перший розділ статуту (§§ 1, 2) визначав завдання РТВК, а саме: “а) Всебічне вивчення Криму та широке поширення відомостей про нього; б) Всіляке сприяння його відвідуванню широкими масами населення з метою — нау- ковою, культурно-просвітницькою та відпо- чинку”. Параграф 2 оголошував районом діяльності РТВК усю територію РРФСР, прав- ління товариства розміщувалося в Москві4. Другий розділ статуту (§§ 3–7) регулював членство в організації, поділяв учасників РТВК на діючих членів та членів-співробітни- 97 ків, визначав порядок їх обрання, була визна- чена процедура вибування зі складу товарист- ва: “за особистим бажанням вибуваючого або за постановою 2/3 присутнього числа членів товариства”5. Третій розділ статуту (§§ 8, 9) конкретизу- вав задекларовані в параграфі 1 першого роз- ділу задачі товариства, висвітлював форми ро- боти організації: спостереження, збори колек- цій, матеріалів, виготовлення та збут наукових та демонстраційних колекцій; нау- кові відрядження, екскурсії та експедиції до Криму; організація лабораторій, обсерваторій, дослідних станцій, музеїв, виставок, науко- вих бібліотек; поширення видань про Крим, друкування наукових праць членів організа- ції у власних періодичних і неперіодичних ор- ганах; проведення публічних зборів, лекцій, курсів, семінарів і т. і.; організація всеросій- ських і регіональних з’їздів з краєзнавства6. Найоб’ємнішим розділом статуту був п’ятий (§§ 12–26). В ньому визначалися функ- ції розпорядчих і виконавчих органів РТВК. Вищим органом в управлінні справами РТВК визначалися розпорядчі збори членів товарис- тва, які збиралися раз на півроку. Всі питання вирішувалися відкритим голосуванням, рі- шення приймалися простою більшістю, окрім випадків, передбачених статутом. Документ визначав такі компетенції розпорядчих зборів: обрання кандидатів на посаду Голови та заступника голови товариства, членів прав- ління та Ревізійної комісії, діючих членів РТВК; затвердження інструкцій для посадо- вих осіб і членів організації; запровадження філіальних відділів, секцій, особливих ко- місій; встановлення допомоги та наукових відряджень членів товариства; виключення з членів РТВК; розгляд звіту Правління про перспективи діяльності; затвердження фінан- сової звітності Ревізійної комісії та встанов- лення нових розмірів членських внесків; обго- ворення змін в статуті організації; визначення емблеми та членського значка РТВК. Параг- рафи 18 — 19 статуту обмежували строк пов- новажень Голови, заступника голови, Прав- ління організації одним роком. Був визначе- ний посадовий склад Правління, куди входили Голова, заступник голови товариства, 11 членів Правління, два кандидати в члени Правління. До головних обов’язків Правління входило керування всією науковою та ад- міністративно-господарчою діяльністю, по- дання загальним зборам звітів про річну діяльність товариства й кошторису для по- дальшої діяльності, кадрова та міжустановча робота. Легітимність засідань Правління ви- значалася присутністю Голови (чи заступника голови) та двох членів Правління. Параграф 23 статуту висвітлював повноваження Ревізій- ної комісії, які поширювалися на всю фінансову та майнову звітність організації. В параграфі 24 фіксувалася підзвітність това- риства Головнауці: організація зобов’я зува- лася надавати піврічні звіти про діяльність і річні звіти. Заключний, 26-й параграф стату- ту визначав випадки, за яких робота товарис- тва могла бути припинена: “1) за постановою урядової влади; 2) внаслідок арешту більшої частини членів Ради; 3) за постановою 2/3 членів товариства згідно списків”. У випадку закриття товариства майно РТВК переходило до Наркомосву7. Положення статуту від 1923 року надали можливість для плідної організа- ції роботи товариства на початковому етапі його діяльності — у 1923–1926 рр. Після ство- рення розгалуженої структури відділень това- риства безпосередньо на території Кримської АСРР виникла потреба у переформовуванні структури РТВК, що призвело до потреби створення нового проекту статуту організації. Такий документ був запропонований для обго- ворення взимку 1925–1926 рр. низкою відді- лень РТВК та був ухвалений після проведення Першого з’їзду РТВК у квітні 1927 року в Сім- ферополі. Найбільш важливими змінами в статуті 1926–1927 рр. стали такі. Змінювала- ся назва організації — Російське товариство з вивчення Криму ставало Товариством з вив- чення Криму (ТВК), тепер організація поши- рювала свою діяльність на територію всього СРСР, Правління розміщувалося у Сімферо- полі. У товаристві виділялася група почесних членів, яких обирали під час з’їздів, що мали заслуги в галузі кримознавства чи безпосеред- ньо перед РТВК. Серйозні зміни зачепили уп- равлінську структуру організації. Вищим ор- ганом організації ставав з’їзд представників відділень товариства, який скликали не мен- ше одного разу на рік за нормою представниц- тва 1 делегат від 50 членів РТВК. В компетен- цію з’їзду входили усі питання щодо звітності керівництва РТВК, обговорення та затверд- ження усіх установчих документів організації та формування нових напрямів роботи. Вико- навчим органом залишалося Правління, що зберегло свій представницький склад, а також обсяг повноважень без змін. Виконавчими ор- 98 Краєзнавство 3–4 2009 ганами на рівні відділень ставали правління відділень, які складалися з посадових осіб, встановлених розпорядчими зборами, в ком- петенцію яких входила організація всієї внут- рішньої діяльності відділення. Новий статут товариства передбачав такі форми закриття організації: за постановою правлячої влади та за постановою з’їзду. У випадку закриття всіх відділень товариства владою їх майно та гро- шові суми переходили до ведення установ та організацій, які мали аналогічні кримознавчі цілі. У випадку одиничного закриття одного відділення ТВК питання про долю його майна розв’язувалося розпорядчими зборами відді- лень8. Статут товариства, розроблений за без- посередньої участі регіональних відділень ор- ганізації, наочно демонстрував ріст їх ролі та значення в її діяльності. Це підкреслює зв’язок між першою та другою темами основ- них напрямів роботи РТВК — організацією наукового кримознавства та створенням роз- галуженої мережі регіональних осередків. Створення та діяльність регіональних від- ділень при РТВК фіксувалася статутом органі- зації як один з видів діяльності. Він був реалі- зований на практиці через заснування у міс- тах Криму відділень РТВК. Цей процес протікав протягом 1923–1925 рр. та завер- шився з початком організаційного перетво- рення товариства. Перші відділення РТВК у Криму були створені в Ялті та Керчі — восени 1923 року, в 1924 році філії були організовані в Сімферополі, Феодосії, Судаку, Бахчисараї, Севастополі та Ленінграді, останніми — про- тягом 1925 року — сформувалися осередки в Джанкої, Євпаторії та Алушті. Серед форм та методів роботи відділень слід відокремити як дослідницькі (проведення самостійних або участь у міжустановчих наукових експеди- ціях або інших заходах та доведення резуль- татів цих студій через наукові доповіді та пуб- лікації) так і масові заходи, що мали на меті привернути увагу та залучити до участі в краєзнавчих заняттях якомога ширші верстви населення (публічні лекції, вечори, екскурсії тощо)9. Прикладом найбільш системної робо- ти в цьому сенсі слід вважати діяльність Кер- ченського відділення РТВК після зміни ор- ганізаційної структури товариства — тобто у 1926–1929 рр. Так, у 1926 році філіал органі- зації налічував 36 дійсних членів, яких очо- лював директор Керченського історико-архео- логічного музею ім. О. С. Пушкіна Ю. Ю. Мар- ті. Основним видом діяльності відділення у 1926 році було проведення загальних і секцій- них зборів, була налагоджена постійна робота трьох секцій — природничо-історичної, на- родного побуту та шкільно-краєзнавчої. У межах загальних у 1926 році зборів учас- ники Керченського філіалу РТВК знайомили- ся з науковими розробками столичних дослід- ників, що мали значення для регіону. Так, темою перших загальних зборів стало вшано- вування ленінградського професора, видатно- го океанолога та гідробіолога М. М. Книпови- ча (1862–1939), який провів у 1922–1927 рр. експедиції, присвячені гідробіології Азово- Чорноморського басейну. Під час засідання співробітником міської Іхтіологічної лабора- торії В. М. Тихоновим була зачитана доповідь “До 40-річчя діяльності М. М. Книповича”. Другі загальні збори, на яких були присутні понад 70 осіб (що свідчить про зростання чи- сельності організації), розв’язували організа- ційні питання. Правління Керченського відді- лення РТВК протягом 1926 року провело 5 за- сідань, де окрім організаційних і господарчих питань розглянуло й питання про краєзнавчу виставку у місті. Метою зібрання матеріалів для проведення виставки, згідно з планами правління, повинно було стати створення “Музею виробничих сил району” при відділен- ні. Виставка пройшла під час роботи Кер- ченської археологічної конференції 6–12 вере- сня 1926 року та залучила широкі кола відві- дувачів: всього експонати оглянуло 325 відвідувачів. Під час заключного засідання конференції ініціатива створення музею при філіалі РТВК отримала публічну підтримку з боку керівництва міста, й до кінця року зобов’язання райвиконкому з надання при- міщення для музею було виконано. Організа- ція експозиції визнавалася правлінням відді- лення головним пріоритетом подальшої робо- ти10. Проміжні підсумки роботи Керченського відділення РТВК за три роки з моменту засну- вання підбив у своєму нарисі заступник голо- ви товариства Є. Е. Лейтнеккер. Автор зазна- чав, що за ці роки (1923–1926) відділення так і не набуло масового характеру: чисельність його активістів була визначена 50 особами. Також вказувалося, що основний склад філіа- лу — педагоги міста, для залучення ж до скла- ду РТВК робітників та господарюючих пред- ставник керівництва організації пропонував провести спеціальну агітаційну кампанію. Як позитив відзначалося створення зусиллями відділення Музею виробничих сил у місті. Не- 99 зважаючи на скромність приміщення, яке займалося, цей об’єкт за короткий час зміг стати наочним показником краєзнавчої ак- тивності членів РТВК11. У межах проведення у 1927 році Керченсь- ким відділенням РТВК кампанії публічних доповідей у звіті відділення відзначено такі виступи: професора О. І. Анісімова “Про пам’ятки живопису в Криму”, архітектора Центральних державних реставраційних май- стерень Б. М. Засипкіна “Про пам’ятки архі- тектури в Криму”, Ю. Ю. Марті “Про задачі та роботу 1-ї Всекримської краєзнавчої конфе- ренції”, М. Г. Тодорова “Про цілі та задачі краєзнавства”, Є. П. Філіпова “Про перший кримський з’їзд краєзнавців” (очевидно, був присвячений першому з’їзду РТВК у Сімферо- полі 16–18 квітня 1927 року) і “Про музей міс- цевого краю”, гідротехніка Ф. І. Михайлова “Гідротехнічні споруди Керченського півос- трова у стародавні часи та тепер”, аспіранта Ленінградського інституту дослідної зоології та фітопатології В. І. Кузнєцова “Ентомоло- гічні подорожі весною 1927 року Керченським районом”. Пріоритетними завданнями для по- дальшої роботи Керченського філіалу РТВК Є. Е. Лейтнеккер визначив: розширення чис- ла учасників, зміцнення матеріальної бази, створення постійного екскурсійного органу в межах організації, подальший розвиток Му- зею виробничих сил, краєзнавча робота на підприємствах і в селі, налагодження контак- ту та спільні дослідження з науковими експе- диціями різного профілю, які прибувають на Керченський півострів12. У 1928 році дослід- ницька активність Керченського відділення РТВК залишалася на такому ж високому рів- ні. В цей час було остаточно сформовано структуру Музею місцевого краю, попередни- ком якого у 1926–1927 рр. був Музей вироб- ничих сил. У закладі було визначено розподіл на три відділи — природничо-історичний, присвячений флорі, фауні, геології регіону; виробничий, який освітлював історію станов- лення та сучасний стан економіки та соціаль- ного розвитку; й т. зв. “революційний” — ос- новна експозиція якого була зібрана під впли- вом святкування 10-річчя Жовтневої соціалістичної революції у 1927 році та існу- вання якого було результатом спільних зусиль філіалів РТВК і міського Істпарту. У контекс- ті проведення популяризаторських акцій, що сприяли ознайомленню з результатами науко- вих досліджень широких мас міської інтелі- генції, робітників, молоді, Керченським відді- ленням РТВК були продовжені публічні до- повіді, які можна було розподілити за трьома тематичними спрямуваннями: вивчення при- родних багатств Керченського регіону; дослід- ження, що стосуються історичного минулого району в археологічному й етнологічному кон- текстах; доповіді з краєзнавчої методології та практики й в цілому із суспільних наук13. В цілому слід зауважити, що досвід Керченської філії РТВК демонстрував залучення всіх форм краєзнавчої роботи при активному синтезі до- слідницьких та масових напрямів організації цих студій. Що стосується інших відділень РТВК, то під час їхньої діяльності сформува- лася певна спеціалізація у дослідженні історії та етнографії (Євпаторійське, Феодосійське відділення РТВК), природничо-історичних наук (Ленінградське, Ялтинське відділення РТВК), організації музейної справи (Алуш- тинське, Бахчисарайське відділення РТВК). Високий професіоналізм членів товариства, слідування академічним традиціям дора- дянської науки, синтез даних традицій із за- лученням до краєзнавчої роботи широких мас громадськості міст Кримської АСРР, відсут- ність перешкод у здійсненні діяльності РТВК з боку органів Радянської влади стали запору- кою успішної роботи відділень цього автори- тетного товариства кримознавців. Третій напрям роботи РТВК — фундація та забезпечення роботи дослідницьких уста- нов — найбільш рельєфно відобразився в діяльності Гурзуфської (Південнобережної) наукової бази товариства (1923–1926 рр.). Не- обхідність утворення Гурзуфської наукової бази була вперше оголошена одразу після офіційної реєстрації товариства — у травні 1923 року. Нарком охорони здоров’я РРФСР М. О. Сємашко заявив про готовність держав- ної установи надати до користування товарис- тва житловий фонд закладу на Південному бе- резі Криму для облаштування там наукової бази. Правління РТВК ввійшло в переговори з Головним курортним управлінням Нарком- здраву РРФСР, і в результаті товариству були надані колишні дачі Дерюжинського та Троя- нова у Гурзуфі. Вони і стали Гурзуфською на- уковою базою РТВК. Статус Гурзуфської нау- кової бази РТВК докладно визначався в “Інс- трукції завідуючому Південнобережної бази товариства”, складеної Правлінням РТВК. Вона знаходилася в безпосередньому веденні Правління РТВК, яке керувало базою через 100 Краєзнавство 3–4 2009 свого уповноваженого представника. До кола обов’язків останнього входила уся внутрішня розпорядча діяльність на базі та виконання настанов Правління товариства14. Безпосеред- ня робота бази почалась у серпні–вересні 1923 року з прийняття перших відвідувачів бази — членів РТВК для відпочинку та наукових за- нять. На рубежі 1923–1924 років був посиле- ний керівний склад бази. Її директором був обраний професор Б. Ф. Добринін. 23 травня 1924 року на засіданні Правління товариства був затверджений план роботи бази на 1924 рік. Робота Гурзуфської бази як науково-до- слідного закладу в 1924 році тривала 5 міся- ців — з червня до кінця жовтня. За цей період були проведені студії за такими напрямами: “1) Геологічні дослідження в районі Гурзуфа та найближчих гір; 2) Геоморфологічне вив- чення Гурзуфського району; 3) Геоморфологіч- ні спостереження над лаколітами Гурзуфсько- Алуштинського району; 4) Геобота ніч не вив- чення Гурзуфського району; 5) До слідження рослинних угруповань гірського Криму; 6) Вив чення культурної рослинності Гур- зуфського району; 7) Метеорологічні спостере- ження; 8) Астрономічні спостереження; 9) Ар- хеологічні спостереження; 10) Екскурсії для дослідження Ласпінського району західної частини Південного берега. Ставилося на меті зробити також ґрунтові та етнографічні до- слідження, але довелося відкласти їх до на- ступного року через неприїзд спеціалістів, які повинні були працювати на базі (Є. П. Троїць- кого та Б. О. Куфтіна)”. Результатами дослід- жень, проведених на базі в 1924 році, стали колекції та зібрані матеріали з геології, бо- таніки, ґрунтознавства, фотографії. Вони по- винні були надійти до Музею-виставки у Кри- му, заснованій у Москві. Також за підсумками роботи бази була намічена підготовка допові- дей і наукових праць до друку. Культурно- просвітницька діяльність бази полягала в про- веденні науково-популярних лекцій, екс- курсій на її території й околицях Гурзуфа, також за ініціативи співробітників бази було засновано Гурзуфське відділення РТВК, яке отримало статус філіалу Ялтинського відді- лення товариства. Разом із владою Гурзуфа був розроблений план долучення місцевого населення до краєзнавчої роботи, за сприян- ням членів РТВК — професора Ленінград- ського державного університету В. Ф. Пчелін- цева та завідуючого Ялтинським музеєм краєзнавства Г. Я. Россілевича було намічено співробітництво бази з науковою громадськіс- тю Ленінграда та Ялти15. У звіті про діяльність Гурзуфської наукової бази за 1925 рік відзначалося, що керівництво базою через закордонне відрядження Б. Ф. До- бриніна здійснювалося В. Ф. Пчелінцевим. Був проведений ремонт великого флігеля, роз- ширений житловий фонд бази, відновлено ро- зарій, налагоджено пансіон із харчуванням. Наукова діяльність була зосереджена за таки- ми напрямами: географічне вивчення Гур- зуфського району групою ленінградських вче- них на чолі з В. Ф. Пчелінцевим, ботанічні за- няття групи студентів Першого МДУ на чолі з професором О. О. Борзовим, астрономічні спостереження, які здійснювали працівники Астрономічної обсерваторії при Першому МДУ під керівництвом М. Є. Набокова. Вису- валися проекти метеорологічних та економіч- них досліджень, які можна застосовувати на базі. У 1925 році Гурзуфська наукова база встановила тісні контакти з усіма органами влади в Гурзуфі, Ялті, Алушті, налагодила тісну взаємодію з Ялтинським й Алуштинсь- ким відділеннями РТВК, що сприяло зміцнен- ню матеріально-технічного та наукового по- тенціалу, залученню широких мас місцевих жителів до роботи бази. Південнобережна (Гурзуфська) наукова база досягла рівня пов- ноцінного науково-дослідного закладу16. Переломним у діяльності центру регіональ- них досліджень РТВК у Гурзуфі став 1926 рік. Першим сигналом загрози роботі наукової бази стало звернення Гурзуфської сільради в кінці березня 1926 року до Правління това- риства: сільрада вважала приміщення бази такими, що належать її відомству, й пропону- вала укласти з нею відповідний орендний до- говір. Попри багаторазові звернення керів- ництва РТВК, Головнауки та Наркомосву РРФСР і значні поступки з боку РТВК у відно- шенні влади Гурзуфа, 16 червня 1926 року сільрада в односторонньому порядку постано- вила у тижневий строк або пристати на її умо- ви, або звернутися по допомогу до суду для опечатання приміщень бази. До осені 1926 року Гурзуфська (Південнобережна) наукова база РТВК припинила свою наукову роботу та існування17. Період 1929–1932 рр. у радянському крає- знавстві відзначився значними утисканнями та репресіями проти очільників та рядових активістів громадських наукових співтова- риств. Не оминула ця тяжка доля й РТВК, яке 101 було вимушене з 1929 року значно скоротити масштаби своєї роботи, а в січні 1932 року — під тиском владних органів Кримської АСРР РТВК прийняло рішення про саморозпуск та долучення до Кримського обласного бюро краєзнавства. Як бачимо, дослідницька та масова діяль- ність РТВК спромоглася охопити усі напрями в різноманітті краєзнавчих студій. Отже, мож- на сформулювати основні висновки значення роботи РТВК для краєзнавчого руху: • Товариство чітко окреслило свої цілі та завдання щодо організації роботи в до- слідницькому та масовому напрямах. Ці програмні тези були закріплені в стату- тах товариства, що мали дві редакції — 1923 та 1926 рр. та відображали прогрес в діяльності організації. Статути РТВК можна вважати зразковими установчи- ми документами для краєзнавчої органі- зації періоду 20-х — початку 30-х років ХХ ст.; • Процес ініціювання регіонознавчих студій мав декілька джерел — це були переважно представники столичної ін- телігенції, творчий шлях яких був у різ- ні часи пов’язаний з Кримом, та нова генерація ентузіастів-дослідників регіо- нального рівня, керована представни- ками дорадянської губернської інтелі- генції; • Створення краєзнавчих товариств було одною з форм залучення як представни- ків дорадянської науки та громадської активності до плідного функціонування у нових умовах радянського суспільства; • В роботі РТВК формулювалися значні цілі вивчення Криму, які демонстрували високий науковий рівень репрезентантів товариства; • Внутрішня процедура прийняття рішень демонструвала значний демократизм і підтверджувала відсутність тотального контролю над історико-краєзнавчою ро- ботою з боку влади в СРСР в 20-ті роки ХХ ст.; • Зміна формату роботи РТВК у 1926– 1927 рр. свідчила про наявність нових методологічних засад безпосередньої краєзнавчої роботи у Криму, що також свідчило про наявність творчої та органі- заційно-адміністративної наснаги в діячів відділень; • Спроможність виступати організатором краєзнавчої роботи в містах Кримської АСРР доводило високий авторитет та значні організаційні можливості ак- тивістів відділень РТВК на місцях; • Ініціювання створення дослідницьких установ та проведення таких заходів все- редині товариства (Гурзуфської наукової бази РТВК) допомагала в створенні умов для організації плідних наукових студій щодо вивчення Криму безпосередньо на території регіону та в сприятливих умо- вах. Результати цих досліджень завдяки наявності регіональної мережі відділень мали можливість бути розповсюджени- ми серед громадськості Кримської АСРР. Джерела та література 1 Непомнящий А. А. Арсений Маркевич: Страницы истории крымского краеведе- ния / А. А. Непомнящий. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2005 (Биобиблиография крымоведения; Вып. 3). — 432 с.; Він же. Подвижники крымоведения / А. А. Не- помнящий. — Симферополь: СГТ, 2006. — (Биобиблиография крымоведения; Вып. 7). — 324 с.; Він же. “Еще держится у нас старая культурность…”: Новые материалы по истории крымоведения в переписке местных историков с академиком И. Ю. Крачковским / А. А. Непомнящий // Ис- торическое наследие Крыма. — 2007. — № 19. — С. 181–202; Він же. “Поки обері- гаємо та рятуємо, там де можна, але це дуже важко...”: невідомі матеріали з іс- торії пам’яткоохоронної роботи в Криму за матеріалами листування А. І. Маркевича та С. Ф. Платонова / А. А. Непомнящий // Праці Центру пам’яткознавства. — Київ, 2008. — Вип. 13. — С. 201–227; Він же. Подвижники крымоведения / А. А. Непом- нящий. — Симферополь: СГТ, 2008. — Т. 2: TAURICA ORIENTALIA. — (Биобиб- лиог рафия крымоведения; Вып. 12). — 600 с. 2 Севастьянов А. В. Основание и первые годы деятельности Российского общества по изучению Крыма (1922–1925 гг.) / А. В. 102 Краєзнавство 3–4 2009 Севастьянов // VI Таврические научные чтения, 27 мая 2005 г.: Сб. мат-лов / Крымский респ. краевед. музей. — Симфе- рополь, 2006. — С. 142. 3 Устав Российского общества по изучению Крыма. — М.: Красная новь, 1924. — 7 с. 4 Там само. — С. 1. 5 Там само. — С. 1–2. 6 Там само. — С. 2–3. 7 Там само. — С. 4–7. 8 Державний архів Російської Федерації (ДАРФ). — Ф. А-2307 (Головнаука НКО РРФСР). — Оп. 8. — Спр. 286. — Арк. 55– 59. 9 Севастьянов А. В. “...Работа Российского общества по изучению Крыма является в интересах Крыма крайне желательной…”: Документы архивов свидетельствуют / А. В. Севастьянов // Историческое насле- дие Крыма. — 2006. — № 12/13. — С. 137– 145. 10 Филиппов Е. П. Керченское отделение РОПИК / Е. П. Филиппов // Крым. — 1927. — № 1 (3). — С. 180–182. 11 Лейтнеккер Е. Э. Керченское отделение Общества по изучению Крыма / Е. Э. Лейт- неккер // Крым. — 1928. — № 2 (7). — С. 109–110. 12 Там само. — С. 111. 13 [Марти Ю. Ю.] Пять лет краеведческой ра- боты Керченского отделения Общества по изучению Крыма / Ю. Ю. Марти // Крым. — 1929. — № 1 (9). — С. 203–205.– Вид. під псевд.: Ю. М. 14 ДАРФ. — Ф. А-2307. — Оп. 2. — Спр. 337. — Арк. 3–5 зв. 15 Там само. — Арк. 6–8, 10, 11, 15; Спр. 338. — Арк. 10. 16 Держ. архів в АРК. — Ф. Р-652 (Раднар- ком Кримської АСРР). — Оп. 1. — Спр. 799. — Арк. 129–131 зв. Частково цей звіт був надрукований: Крым. — 1925. — № 1. — С. 69–70. 17 Севастьянов А. В. Из истории деятельнос- ти Гурзуфской научной базы Российского общества по изучению Крыма (1923–1926) гг.) / А. В. Севастьянов // Культура наро- дов Причерноморья. — 2006. — № 66. — С. 44–45. Александр Севастьянов Десять лет на службе краеведению: Российское общество по изучению Крыма (1922–1932 гг.) В статье на основании совокупности малоизвестных опубликованных и архивных ис- точников осуществлен анализ деятельности ключевого сообщества краеведов Крыма периода 20-х — начала 30-х годов ХХ в. Раскрыты основные формы работы организации, сформулиро- ваны выводы о роли и значении деятельности общества для развития научного, исследова- тельского и массового, популярного краеведения. Ключевые слова: краеведение, история и организация науки, Российское общество по изу- чению Крыма, региональные отделения, Гурзуфская научная база. Alexander Sevastyanov Ten years on service to study of local lore: the Russian society on studying of Crimea (1922–1932) In article on the basis of set of the little-known published and archival sources the analysis of ac- tivity of key community of regional specialists of Crimea of the period 20 is carried out — the begin- nings of 30th ХХ Are presented century the basic forms of work of the organization, conclusions about a role and value of activity of a society for development of scientific, research and mass, popu- lar study of local lore are formulated. Key words: study of local lore, history and the science organization, the Russian society on study- ing of Crimea, regional branches, Gurzufsky scientific base.

Десять років на службі краєзнавству: Російське товариство з вивчення Криму (1922–1932 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge