Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії

У статті здійснено спробу проаналізувати основні демографічні показники функціонування інституту сім’ї в середовищі парафіяльного духовенства за даними сповідних розписів....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Дмитренко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Регіональні аспекти історичної демографії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31907
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії / В. Дмитренко // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 202-206. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31907
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-319072013-02-13T03:27:39Z Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії Дмитренко, В. Регіональні аспекти історичної демографії У статті здійснено спробу проаналізувати основні демографічні показники функціонування інституту сім’ї в середовищі парафіяльного духовенства за даними сповідних розписів. В статье проанализированы основные демографические показатели функционирования института семьи в среде приходского духовенства за данными исповедных росписей. In the article analyses the family structure and the main demography indices in environment of priests of the second half of XVIII century on the basis of confession books on the territory Pyriytynskoiy protopopii. 2009 Article Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії / В. Дмитренко // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 202-206. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31907 27–45:31:[2–773] (477–25) “17” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регіональні аспекти історичної демографії Регіональні аспекти історичної демографії
spellingShingle	Регіональні аспекти історичної демографії Регіональні аспекти історичної демографії Дмитренко, В. Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії Краєзнавство
description	У статті здійснено спробу проаналізувати основні демографічні показники функціонування інституту сім’ї в середовищі парафіяльного духовенства за даними сповідних розписів.
format	Article
author	Дмитренко, В.
author_facet	Дмитренко, В.
author_sort	Дмитренко, В.
title	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії
title_short	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії
title_full	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії
title_fullStr	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії
title_full_unstemmed	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії
title_sort	сім’ї парафіяльного духовенства другої половини xviii століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів пирятинської протопопії київської єпархії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Регіональні аспекти історичної демографії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31907
citation_txt	Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини XVIII століття — спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії / В. Дмитренко // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 202-206. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT dmitrenkov símíparafíâlʹnogoduhovenstvadrugoípolovinixviiistolíttâsprobaístorikodemografíčnogoanalízuzamateríalamispovídnihrozpisívpirâtinsʹkoíprotopopííkiívsʹkoíêparhíí
first_indexed	2025-07-03T12:24:05Z
last_indexed	2025-07-03T12:24:05Z
_version_	1836628516988256256
fulltext	201 VІI РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ІСТОРИЧНОЇ ДЕМОГРАФІЇ 202 Краєзнавство 3–4 2009 УДК 27–45:31:[2–773] (477–25) “17” Віталій Дмитренко (м. Полтава) СІМ’Ї ПАРАФІЯЛЬНОГО ДУХОВЕНСТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ — СПРОБА ІСТОРИКО-ДЕМОГРАФІЧНОГО АНАЛІЗУ ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПОВІДНИХ РОЗПИСІВ ПИРЯТИНСЬКОЇ ПРОТОПОПІЇ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У статті здійснено спробу проаналізувати основні демографічні показники функціонуван- ня інституту сім’ї в середовищі парафіяльного духовенства за даними сповідних розписів. Ключові слова: парафіяльне духовенство, сім’я, сповідний розпис, демографія. Історико-антропологічний підхід до вив- чення минулого, що останнім часом набуває поширення в українській історіографії, спри- яє підвищенню уваги до проблем вітчизняної соціальної історії. Однією з них є питання іс- нування інституту сім’ї в традиційному домо- дерному суспільстві на території Гетьманщи- ни. Тому інтерес до неї не випадковий. З іншо- го боку, повноцінний аналіз сім’ї неможливий без урахування особливостей її існування в різних соціальних групах. У цьому контексті особливо цікавою видається ідея розглянути функціонування сім’ї у середовищі парафіяль- ного духовенства. Наш інтерес саме до цієї соціальної групи зумовлений головним чином малодослід- женістю священицької сім’ї. Перші спроби проаналізувати цю проблему були здійснені істориками церкви П. Знаменським та Є. Кри- жанівським ще наприкінці XIX ст. Проте вони зосередили свою увагу переважно на юридичних та моральних аспектах існування цього інституту серед духовенства1. У подаль- шому, впродовж усього радянського періоду, ця тема, як неактуальна, була поза сферою на- укових інтересів істориків. Чергове зацікав- лення нею розпочалося в Україні порівняно недавно. Серед робіт, в яких вивчається шлюб- но-сімейні відносини в ранньомодерному ук- раїнському суспільстві взагалі й в священиць- кому середовищі зокрема, потрібно назвати розвідки Ю. Волошина та О. Сакала2. За основне джерело свого дослідження візь- мемо сповідні розписи. Цей різновид церков- ного обліку населення являє собою книги, в яких фіксувалося відвідування парафіянами сповіді та причастя. Запроваджені на початку XVIII століття, вони, вже на кінець 1730-х років стали звичайним явищем на території Гетьманщини. Згідно з імператорським ука- зом 1737 р. запис парафіян у них проводився посімейно. До того ж книги щорічно оновлю- валися, що робить їхню інформацію доволі репрезентативною. Використаємо сповідні розпи си окремих парафій Пирятинської про- топопії, за період з 1758 по 1797 рр. Зараз ці розписи зберігаються у 801-му фонді Держав- ного архіву Полтавської області. На їхній ос- нові спробуємо проаналізувати структуру, визначити населеність і статеве співвідно шен- ня в священицьких родинах, встановити кіль- кість дітей у них, дослідити циклічність народжувань. Для вирішення першого завдання скорис- таємося апробованою в історичній демографії класифікацією, яку свого часу запропонував британський дослідник П. Ласлетт. Він виді- лив три основні типи сім’ї: проста, розширена та складна. Проста сім’я (нуклеарна) скла да- ється з одної шлюбної пари з дітьми або без них, розширена — з шлюбної пари та родичів, котрі не становлять при цьому шлюбних пар, складна (мультифокальна) об’єднує декілька простих сімей3. За її допомогою проаналізуємо структуру сімей парафіяльних священиків церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Приходьки. Як видно зі сповідного розпису 1758 р., священиком Покровської церкви тоді був о. Іван Павлович Криницький. До складу його родини входили дружина, Марія Іванівна, та двоє неодружених синів — Василь і Лев4. Та- ким чином, згідно з класифікацією Ласлетта, їхня родина — зразок простого типу сім’ї. Од- нак уже за десять років ситуація змінилася. Священиком, після смерті батька, став молод- ший син — Лев. На той час він уже був одру- женим і мав дружину — Феодосію Петрівну й дочку Марію. Разом із ними мешкала і його мати, вдова попадя Марія Криницька. Стар- 203 ший син, Василь Криницький, на той час зі своєю сім’єю проживав окремо. У розписі він значиться значковим товаришем Лубенського полку5. Отже, сім’я Криницьких набуває фор- ми родини розширеного типу. Такою вона за- лишалася до 1789 р. й збільшувалася лише за рахунок народження нових дітей. Після смерті о. Лева Криницького, у 1789 р., на парафію призначили молодого свя- щеника — Павла Андрійовича Маценко-Пет- раковского. На вимогу парафіян він одружив- ся зі старшою дочкою покійного священика — Марією Львівною й став жити в родині Криницьких разом з тещею, вдовою Фео- досією Криницькою та її дітьми6. Як бачимо, структура родини не змінилася — вона й далі залишалася розширеною. Ситуація переміни- лася у 1795 р., коли одружився старший син покійного священика — Микола Львович Криницький. Він разом із дружиною та сином залишився жити в родині разом з сім’єю зятя та своїми неодруженими братами й матір’ю7. Тобто, у даному випадку, структура родини змінилася — вона перетворилася на складну, мультифокальну. Таким чином, за увесь роз- глянутий період структура родини постійно змінювалася — перетворившись з простої на розширену, а потім на складну. Щоб зрозуміти, наскільки зміни в родині Криницьких були унікальними чи типовими, проаналізуємо структури сімей священиків інших сіл цієї ж протопопії — Грабарівки та Харківців. Парафіяльні церкви в обох селах були названі на честь Святого Архістратига Михаїла (Михайлівські). Згідно зі сповідним розписом села Грабарівки за 1758 р. пара- фіяльним священиком був там о. Федір Да- нилів. Його родина складалася з дружини, Феодосії Іванівни, та двох дітей: старшої донь- ки Єфросинії та сина Лук’яна. Поряд, в окре- мому дворі, мешкала родина його попередни- ка — померлого священика Стефана Бакано- вича. Вона складалася з вдови, попаді Євдокії Григорівни, та двох її синів: старшого Дмитра і молодшого Петра8. Таким чином, обидві сім’ї за своєю структурою були простого типу. Як і в першому випадку, за десять років си- туація суттєво змінилася. У родині отця Федо- ра з’явилася ще одна донька, а його син Лук’ян одружився й мешкав разом із власною сім’єю у батьківській хаті. У родині вдови та- кож відбулися зміни: Дмитро за той час теж одружився, причому на Єфросинії Даниловій. На момент перепису у них уже народилося двоє дітей. Молодший син Петро залишився холостяком9. Наступний розпис, 1778 р., так само вказує на зміни в аналізованих родинах: отець Федір овдовів і передав парафію своєму синові Лук’янові. У сім’ї останнього народив- ся син. Родина вдови-попаді також змінилася: у Дмитра народилося ще два сини й донька. Одружився й молодший, Петро10. Сповідний розпис 1787 р. фіксує лише одне священицьке домогосподарство. Очевидно, це сталося внас- лідок смерті вдови-попаді та її старшого сина. Головою об’єднаної родини став священик Лук’ян Федорів. Її чисельність зросла за раху- нок народження у о. Лук’яна ще двох доньок, а також повернення овдовілої сестри Єфро- синії разом із чотирма своїми дітьми. Разом з ними став жити й Петро Баканович з дружи- ною. Дітей у цій сім’ї не було11. Отже, як бачи- мо, дві нуклеарні сім’ї поступово набули оз- нак розширеного типу. Спершу вони породи- чалися між собою, а згодом об’єдналися у рамках одного домогосподарства, що привело до утворення складного типу сім’ї, яка вклю- чала в себе три нуклеарні. Обов’язки парафіяльного душпастиря в с. Харківцях у 1758 р. виконував о. Андрій Костецький. Його родина складалася з дружи- ни, Ірини, та доньки. Разом із ними мешкала ще й теща священика — стара попадя Меланія Тимофіївна, разом із п’ятьма дітьми. В окре- мому дворі жила ще одна вдова-попадя Ме- ланія Данилівна Ненадська разом із трьома своїми дітьми. Старша з них — Марія, також була вдовою з трьома дітьми12. Отже, обидві родини на той час були розширеними. Сповід- ний розпис 1768 р. засвідчив зміни, що відбу- лися як у керівництві парафії, так і в струк- турі обох родин. У сім’ї о. Андрія народилося ще троє дітей. Разом із ними продовжувала проживати його теща з дітьми. Слід зауважи- ти, що старша з них, Мотрона, була заміжня, але разом зі своїм чоловіком Кіндратом теж мешкала в родині матері. Син попаді Мела- нії — Петро Ненадський на той час теж став священиком. Він жив разом із дружиною Те- тяною та дочкою. Разом із ними мешкали його мати та молодша сестра13. Таким чином роди- на Андрія Костецького перетворилася на складну, а сім’я Петра Ненадського зали- шається розширеною. Її структура й надалі не змінювалася. Лише чисельно вона скоротила- ся після заміжжя сестри14. Зате в родині Кос- тецьких вона змінилася вже у 1782 р., коли помер о. Андрій15. Сповідний розпис 1789 р. 204 Краєзнавство 3–4 2009 фіксує у родині вдови-попаді Ірини Костецької трьох синів. Разом із ними проживає ще й зять Климентій Пивоваров. Ні Мотрона зі своїм чо- ловіком, ні теща з дітьми у розписі не згаду- ються16. Ймовірно, вони залишили родину священика й почали жити окремо. Таким чи- ном, бачимо, що структура сім’ї Костецьких зі складної перетворюється на розширену. Підсумовуючи проведений аналіз, заува- жимо, що структура досліджуваних нами сі- мей не була сталою й зазнавала постійних трансформацій. Такі зміни, зазвичай, відобра- жають шлях від простого типу сім’ї до склад- ної. У деяких випадках ці перетворення відбу- валися безпосередньо, а у деяких проходили через стадію розширеного типу. Лише одного разу складна сім’я перетворилася на розшире- ну. Очевидно, можемо говорити про законо- мірність процесів перетворення структури сім’ї з одного типу в інший. Для визначення населеності й статевого співвідношення в родині, використаємо сповідні книги с. Гурбинці. Одразу зауважи- мо, що дані розпису не охоплюють всього хро- нологічного періоду, який ми обрали для аналізу. За досліджуваний період обов’язки парафіяльних священиків у селі виконували, почергово, троє осіб. Сповідні розписи засвід- чують, що родина першого з них — Сидора Маркова, складалася з дружини та шістьох ді- тей. Отож, загальна її чисельність становила вісім чоловік. За статевою ознакою п’ять із них були чоловіками, а три, відповідно, жін- ками. Серед дітей було чотири хлопця і дві дівчини. Виходячи з того, що на 1758 р. стар- шому з синів — Матвію, було чотирнадцять років, можемо визначити, що народився він у 1744-му році. Інші діти народжувалися від- повідно: у 1748-му, 1749-му, 1750-му, 1755-му та 1763-му роках. Їхній матері — Христині, на 1758-й р. виповнився тридцять один рік. Отже, на момент народження старшого сина їй було сімнадцять. Останню свою дитину вона народила у тридцять вісім років. Таким чи- ном, циклічність народжуваності коливалася у межах від одного до десяти років. Причому, її пік припадає на вік від двадцяти одного до двадцяти трьох років, коли жінка народжува- ла щорічно. Інший ієрей — Василь Іваницький, мав ро- дину, яка складалася із шести чоловік. За ста- тевою ознакою вона поділялася рівномірно на трьох чоловіків та трьох жінок. З чотирьох ді- тей було двоє хлопчиків та дві дівчинки. Стар- ша дитина народилася у 1765-му році. На- ступні відповідно: у 1767-му, 1769-му та 1771-му роках. Їхній матері — Марині, на мо- мент народження первістка, як і в попереднь- ому випадку, виповнилося вісімнадцять. Останню дитину вона народила у двадцять чо- тири. Отож, циклічність народжуваності ста- новила тут два роки. На жаль, ми не можемо встановити, чи зростала б сім’я й надалі, адже невдовзі після народження останньої дитини помер отець Василь. Відповідно до даних роз- писів це сталося між 1772-м та 1779-м рока- ми. Тобто, на момент смерті його вік був між сорока одним та сорока семи роками. Священик Юхим Лебединський мав сім’ю, що складалася з семи осіб. Згідно зі статевим співвідношенням вона складалася з чотирьох чоловіків та трьох жінок. Дітей було п’ятеро — три хлопці та дві дівчини. Найстар- ша з них, Домна, народилася у 1781-му році. Наступні у 1784-му, 1788-му,1790-му та 1792- му роках. Свого первістка попадя Марія наро- дила, коли їй виповнилося сімнадцять. Остан- ня ж дитина народилася, коли їй було вже двадцять вісім. Таким чином, циклічність на- роджуваності становила у цій родині два роки. Щоправда, як у цьому, так і в попередньому випадках, ми не володіємо інформацією, чи помирали у цих родинах новонароджені діти, що, в свою чергу, теж впливало на цикліч- ність народжень. Загальновідомо, що репро- дуктивним вік жінок вважається в межах 15– 49 років17. Підсумовуючи вищесказане, можемо ствер- джувати, що населеність священицьких ро- дин у цій парафії коливалася у межах шес- ти — семи осіб. Число дітей варіюється від чотирьох до шести. В усіх родинах просте- жується відносна статева рівновага з незнач- ною перевагою чоловіків. Циклічність народ- жувань у більшості священицьких сімей ста- новила два роки. Репродуктивний вік жінок коливався у межах від сімнадцяти до двадця- ти восьми років. Народження дитини після тридцяти було, очевидно, винятком. Для того щоб з’ясувати, наскільки отри- мані результати були типовими, спробуємо зіставити їх із даними по інших парафіях. Розглянемо родини в селах Круча, Митченки й Харківці. Сповідні розписи с. Круча охоп- люють період від 1758-го до 1789-го рр. За цей час обов’язки парохів у селі виконувало двоє — у 1758-му році ієреєм був о. Леонтій Дудчевський. На той час йому виповнилося 205 тридцять сім років. У розписові він значиться вдівцем, який мав трьох дітей — двох доньок та сина18. Таким чином, у родині було четверо осіб: двоє чоловіків і двоє жінок. Виходячи з віку дітей, можемо стверджувати, що народи- лися вони у 1751-му, 1754-му та 1755-му рр. Тобто циклічність народжувань коливалася тут від року до трьох. На жаль, через відсут- ність даних про матір встановити межу репро- дуктивного віку неможливо. Наступник о. Леонтія, священик Артем Ва- силів, був одруженим й мав сімох дітей. За- гальна чисельність родини становила дев’ять чоловік. Щоправда, двоє з його дітей померли малолітніми. Статеве співвідношення: п’ять чоловіків та чотири жінки. Перша дитина, очевидно, була народжена у 1753-му р. На- ступні: у 1762-му, 1765-му, 1767-му, 1769-му, 1771-му та 1774-му відповідно. Підрахунки показали, що першу дитину мати народила у тринадцять років, а останню у тридцять три. Циклічність народжуваності у більшості ви- падків становила два роки. Виключенням був лише час між народженням першої та другої дитини19. Сповідні розписи с. Митченки охоплюють період з 1758-го по 1793-й рр. За цей час у селі змінилося двоє парафіяльних священиків. Перший з них, Михайло Василів, мав дружи- ну та чотирьох дітей. Статеве співвідношення було на користь чоловіків — чотири до двох. Серед дітей було три хлопці та одна дівчина. Первісток побачив світ, імовірно, у 1738-му р. Інші народилися: у 1739-му, 1743-му та 1747-му рр. Тож циклічність народжень коли- вається від одного до чотирьох років. Першу дитину мати Ірина народила десь у двадцять п’ять років. Останню в тридцять чотири. У розписах, після 1770-го р., згадок про свяще- ника Михайла немає. Отож помер він, мабуть, після шістдесяти восьми років20. Його син і наступник — Леонтій Михай- ловський, був одружений і мав дочку. Чисель- ність родини становила три чоловіки і в ста- тевому плані тут переважали жінки. Донька народилася у 1777 р. Її матері на момент на- родження виповнилося дев’ятнадцять. Мож- ливо, у родині були б ще діти, але десь між 1782-м та 1786-м роком отець Леонтій помер. Сповідні розписи с. Харківці охоплюють період з 1758-го по 1799-й р. За цей час там було два священики, певний час вони навіть ділили парафію. Один із них, Андрій Костець- кий, мав дружину та шістьох дітей. Загальна чисельність родини становила вісім осіб. Ста- теве співвідношення було рівним. Старша донька, Параска, народилася, очевидно, у 1757-му р. Інші у 1760-му, 1763-му, 1765-му, 1771-му та 1780-му. Таким чином, цикліч- ність народжування становила тут від двох до дев’яти років. Первістка їхня мати Ірина на- родила у двадцять років, а останню дитину в сорок один. Найбільша інтенсивність народ- жуваності припала на вік між двадцятьма та тридцятьма трьома роками21. Родина іншого священика — Петра Ненад- ського, складалася з дружини та шістьох ді- тей. Тобто, її чисельність була вісім осіб. Щоправда, двоє дітей померли малолітніми. Статеве співвідношення було рівним, чотири на чотири. Перша дитина, дочка Мотрона, на- родилася у 1765-му р. Інші діти: у 1768-му, 1771-му, 1775-му, 1777-му та 1780-му рр. від- повідно. Свого первістка мати Тетяна Іванівна народила у двадцять років. Останню ж дитину у тридцять п’ять. Циклічність народжуванос- ті в родині становила три-чотири роки22. Таким чином, мінімальна чисельність про- аналізованих священицьких родин становила три особи, а максимальна — дев’ять. Середня ж чисельність сімей духовенства коливалася у межах шести-восьми осіб. Статеве співвідно- шення було або рівним, або з невеликою пере- вагою чоловіків. Перевага жінок траплялася рідко. Кількість дітей в описаних родинах варіювалася у межах від трьох до шести осіб. Причому, у більшості випадків їх було від чо- тирьох до шести. За статевим співвідношен- ням тут також переважали хлопці. Репродук- тивний вік жінок становив сімнадцять — тридцять років. Приклади народження дити- ни у тринадцять та після тридцяти були, скоріше, винятком. Середня циклічність на- роджувань коливалася в межах одного — трьох років. Зазвичай жінки народжували раз на два роки. Загалом, наведені вище результа- ти збігаються з аналогічними показниками по інших групах тогочасного суспільства. До того ж вони вкладаються в загальну демографічну картину ранньомодерного соціуму. Яке бачимо, матеріали сповідних розписів дають змогу дослідити функціонування інсти- туту сім’ї в цій соціальної групи. Це, у свою чергу, уможливлює краще зрозуміти логіку його розвитку й сприяє поглибленню наших уявлень про нього. 206 Краєзнавство 3–4 2009 Джерела та література 1 Знаменский П. Приходское духовенство в России со времен реформы Петра. — Ка- зань. 1873; Крыжановский Е. Очерки быта южнорусского сельского духовенства в XVIII веке — К., 1890. — Т. I. 2 Волошин Ю. Структура сім’ї в поселеннях росіян-старообрядців Малоросії XVIII ст. (на прикладі слободи Демянки Топальсь- кої сотні Стародубського полку) // Істо- рична пам’ять. — 2005. — № 1–2. — С. 64–83; Сакало О. Домогосподарство сільського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст.: деякі історико- демографічні аспекти (на прикладі села Ведмеже Роменської сотні Лубенського полку) // Краєзнавство. — 2008. — № 1– 4. — С. 168–174. 3 Ласлетт П. Семья и домохозяйство: исто- рический подход // Брачность, рождае- мость, семья за три века. — Москва, 1979. — С. 132–157. 4 Державний архів Полтавської області (Далі — ДАПО). — Ф.801. — Оп. 1. — Спр. 16. — Арк. 11. 5 Там само. — Спр. 225. — Арк. 1. 6 Там само. — Спр. 1000. — Арк. 1. 7 Там само. — Спр. 1299. — Арк. 1. 8 Там само. — Спр. 7. — Арк. 1. 9 Там само. — Спр. 202. — Арк. 1. 10 Там само. — Спр. 575. — Арк. 1. 11 Там само. — Спр. 892. — Арк. 1. 12 Там само. — Спр. 17. — Арк. 1. 13 Там само. — Спр. 229. — Арк. 1. 14 Там само. — Спр. 712. — Арк. 32. 15 Там само. — Спр. 743. — Арк. 1. 16 Там само. — Спр. 998. — Арк. 33. 17 Архангельский В. И. Репродуктивный воз- раст, репродуктивный период // Демогра- фический энциклопедический словарь. — Москва, 1985. — С. 370. 18 ДАПО. — Ф. 801. — Оп. 1. — Спр. 628. — Арк. 1. 19 Там само. — Спр. 763. — Арк. 1. 20 Там само. — Арк. 58. 21 Там само. — Спр. 13. — Арк. 1. 22 Там само. — Спр. 994. — Арк. 25. Виталий Дмытренко Семья парафияльного духовенства второй половины XVIII века — попытка историко-демографического анализа по материалам исповедных росписей Пирятинской протопопии Киевской епархии В статье проанализированы основные демографические показатели функционирования ин- ститута семьи в среде приходского духовенства за данными исповедных росписей. Ключевые слова: парафияльное духовенство, семья, исповедные росписи, демография. Vitaliy Dmytrenko Priest’s families of the second half of XVIII century — endeavour of historical demography analyses on the basis of confession register of Pyriytynskoiy protopopii Kiev’s bishopric In the article analyses the family structure and the main demography indices in environment of priests of the second half of XVIII century on the basis of confession books on the territory Pyriytynskoiy protopopii. Key words: priests, family, confession register, demography.

Репозитарії

Схожі ресурси