Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому

Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому

У мальовничому куточку музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”) знаходиться музей, якого ніколи не минають численні відвідувачі — “Поштова станція”....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Калінович, Ю.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:Краєзнавство
Schlagworte:
Наукова інформація
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31929
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому / Ю. Калінович // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 334-335. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-31929
record_format dspace
spelling irk-123456789-319292013-02-13T03:27:56Z Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому Калінович, Ю. Наукова інформація У мальовничому куточку музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”) знаходиться музей, якого ніколи не минають численні відвідувачі — “Поштова станція”. 2009 Article Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому / Ю. Калінович // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 334-335. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31929 069 (477.41) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Наукова інформація
Наукова інформація
spellingShingle Наукова інформація
Наукова інформація
Калінович, Ю.
Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому
Краєзнавство
description У мальовничому куточку музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”) знаходиться музей, якого ніколи не минають численні відвідувачі — “Поштова станція”.
format Article
author Калінович, Ю.
author_facet Калінович, Ю.
author_sort Калінович, Ю.
title Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому
title_short Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому
title_full Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому
title_fullStr Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому
title_full_unstemmed Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому
title_sort музей “поштова станція” у переяславі-хмельницькому
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
topic_facet Наукова інформація
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31929
citation_txt Музей “Поштова станція” у Переяславі-Хмельницькому / Ю. Калінович // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 334-335. — укр.
series Краєзнавство
work_keys_str_mv AT kalínovičû muzejpoštovastancíâupereâslavíhmelʹnicʹkomu
first_indexed 2025-07-03T12:25:19Z
last_indexed 2025-07-03T12:25:19Z
_version_ 1836628594875432960
fulltext 334 Краєзнавство 3–4 2009 УДК: 069 (477.41) Юрій Калінович (м. Переяслав-Хмельницький) МУЗЕЙ “ПОШТОВА СТАНЦІЯ” У ПЕРЕЯСЛАВІ-ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ У мальовничому куточку музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрян- щини (Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”) знаходиться музей, якого ніколи не минають численні відвідува- чі — “Поштова станція”. Музей “Поштова станція” відкрив свої двері у 1993 році. Розміщується він у при- міщенні колишнього міщанського будинку ХІХ ст., який знаходився по вулиці Старо- київській (нині Покровській) і в зв’язку з ре- конструкцією міських шляхів підлягав зне- сенню. Адміністрація Переяслав-Хмельниць- кого історико-культурного заповідника звернулася до міської ради міста з клопотан- ням про передачу йому цього будинку з метою створення в ньому музею. Після досягнення домовленості будівля силами музейних пра- цівників була перевезена на територію музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 1986 році. Тоді ж будинок був встановлений обабіч старого поштового тракту, який раніше пролягав через тери- торію музею. Реставрація споруди тривала протягом кількох років. Була виконана кропітка робота по збору експонатів для ство- рення експозиції майбутнього музею. Лише на початку 1989 року почалося відтворення інтер’єру поштової станції ХІХ століття. Під керівництвом директора М. Сікорсько- го працівники заповідника доклали багато зу- силь і творчої уяви при відтворенні інтер’єрів поштової канцелярії, житлової кімнати стан- ційного доглядача, кімнат для відпочинку по- дорожуючих та візників. До складу музейного комплексу увійшла також і фуражна комора, перевезена і встановлена в 1992–1993 роках. Структура музею складається з чотирьох основних розділів: 1) розвиток поштового зв’язку в Україні у 2-й половині ХІХ — поч. ХХ ст.; 2) забезпечення пасажирських переве- зень силами поштових станцій по маршрутах поштових трактів; 3) життя та побут станцій- ного доглядача; 4) візники — штатні праців- ники поштових станцій. У подальшому планується створити ще два розділи: 1) поштова кореспонденція; 2) засоби технічного обслуговування потреб поштової станції. Поштова станція ХІХ ст. являла собою дер- жавну установу, яка здійснювала пересилан- ня поштової кореспонденції, грошових пере- казів, посилок та преси. Основною функцією поштових станцій було перевезення пасажи- рів за встановленим тарифом. У чотирьох залах музею відтворено інтер’єр канцелярії, житлового приміщення станцій- ного доглядача та кімнат для відпочинку, а іноді й ночівлі подорожуючих та ямщиків. У приміщенні канцелярії розміщене робо- че місце станційного доглядача — масивний різьблений стіл з письмовим приладдям, скринькою для прогонних грошей та журна- лом для реєстрації подорожуючих. Поряд екс- понуються колекції монет і паперових гро- шей, які використовувалися для розрахунків за проїзд та постійно діюча виставка пошто- вих листівок поч. ХХ ст. На стінах — карти поштових трактів XVIII–ХІХ ст. та “Высочай- ше утвержденные почтовые правила”. Користуватися послугами поштового транспорту можна було тільки за наявності так званих подорожніх. Це документ, який засвідчував особу подорожуючого і обов’язково мету подорожі. Подорожні видавалися двох видів — для державних і для приватних пот- реб. В експозиції музею знаходяться фото- копії подорожніх М. Гоголя, М. Максимовича та Т. Шевченка. У кімнаті, яка служила станційному дог- лядачу за службове житло, відтворено типо- вий міщанський інтер’єр ХІХ ст. Окрема кімната відводилася для відпочин- ку, а іноді і ночівлі пасажирів. Окрім необхід- них меблів та дорожніх валіз, в кімнаті експо- нуються грамофон та фісгармонія (музичний інструмент), які допомагали подорожуючим приємно проводити час в очікуванні своєї чер- ги на виїзд. У візницькій ямщики відпочивали та грі- 335 лися після довгої дороги, харчувалися, лаго- дили упряж та розважалися. В кімнаті — стіл з лавами, піл для спання, кінська упряж, одяг візників, судник з посудом, народні музичні інструменти. Привертає увагу різьблена дуга з набором дзвіночків, в центрі яких знахо- диться знаменитий “Дарунок Валдаю”. Такі дзвіночки почали побутувати в кінці XVIII ст. Єдина система поштового зв’язку вимагала обов’язкового їх використання всіма пош- товими кур’єрськими екіпажами та поліцією для безперешкодного і пріоритетного руху. Крім попереджувальної функції, дзвіночки коригували рух коней на тракті, ритмом свого звучання задаючи їм певний темп. Потрібно зазначити також, що, крім державних поштових станцій, існували і приватні, так звані “вольні”. Між ними було дві відмінності: по-перше, користуючись послугами “вольних” станцій, можна було не брати подорожньої, а по-друге, ямщики державних пошт не мали права їхати іншою дорогою, крім поштового тракту, а приватні могли від’їжджати вбік, але не далі, як на 20 верст. Мали місце свого роду “маршрутні таксі” — балагули. Так називалися дорожні вози на 4–6 пасажирів, які курсували між Переяславом та Києвом. Їх послугами користувалися переважно бідняки, бо візники балагул брали за перевезення набагато дешевше, ніж державна пошта. Алей цей промисел дуже не подобався чиновникам державних поштових станцій, внаслідок чого балагульникам було заборонено надовго зупинятися в Борисполі, а місцевим шинкарям під суворим наглядом поліції заборонялося продавати горілку раніше 9-ї ранку і пізніше 6-ї вечора. Крім того, заборонялося зігріватися чаркою горілки і в самому шинку. Порушники цих правил притягувалися до відповідальності. Музейна експозиція знайомить відвідувачів з історією розвитку поштового зв’язку в Україні на прикладі поштової станції повітового міста Переяслава Полтавської губернії та розкриває особливості життя і побуту поштових службовців і подорожуючих, а також особливості поштового зв’язку та пасажирських перевезень другої пол. ХІХ — поч. ХХ ст.

Ähnliche Einträge