Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі

Проаналізовано громадсько-політичну діяльність Володимира Загайкевича в роки національно-визвольних змагань, партійно-політичну діяльність в УНДО, визначено його ставлення до чільних проблем українського державотворення....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Півень, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31933
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі / А. Півень // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 253-257. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-31933
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-319332013-02-13T03:27:59Z Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі Півень, А. Історія України у світлі регіональних досліджень Проаналізовано громадсько-політичну діяльність Володимира Загайкевича в роки національно-визвольних змагань, партійно-політичну діяльність в УНДО, визначено його ставлення до чільних проблем українського державотворення. Проанализирована общественно-политическая деятельность Владимира Загайкевича в годы национально-освободительного движения, партийно-политическая деятельность в УНДО, определены его отношения к главным проблемам украинской государственности. The socio-political activities of Volodymyr Zahaykevych during the years of national-liberational struggle and his political party activities in the Ukrainian National-Democratic Union (UNDO) are analyzed, his attitude to the key problems of Ukrainian state-building is clarified. 2009 Article Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі / А. Півень // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 253-257. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31933 94(477.83/.86):929 Загайкевич “192/193” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Півень, А. Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі Краєзнавство
description	Проаналізовано громадсько-політичну діяльність Володимира Загайкевича в роки національно-визвольних змагань, партійно-політичну діяльність в УНДО, визначено його ставлення до чільних проблем українського державотворення.
format	Article
author	Півень, А.
author_facet	Півень, А.
author_sort	Півень, А.
title	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі
title_short	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі
title_full	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі
title_fullStr	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі
title_full_unstemmed	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі
title_sort	громадсько-політична діяльність володимира загайкевича в перемишлі
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31933
citation_txt	Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі / А. Півень // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 253-257. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT pívenʹa gromadsʹkopolítičnadíâlʹnístʹvolodimirazagajkevičavperemišlí
first_indexed	2025-07-03T12:25:32Z
last_indexed	2025-07-03T12:25:32Z
_version_	1836628608689373184
fulltext	253 УДК 94(477.83/.86):929 Загайкевич “192/193” Андрій Півень (м. Львів) ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЗАГАЙКЕВИЧА В ПЕРЕМИШЛІ Проаналізовано громадсько-політичну діяльність Володимира Загайкевича в роки націо- нально-визвольних змагань, партійно-політичну діяльність в УНДО, визначено його ставлен- ня до чільних проблем українського державотворення. Ключові слова: віче, “Просвіта”, УНДО, Повітовий народний комітет. Володимир Загайкевич — провідний гро- мадсько-політичний діяч Перемишльського краю 20–30-х рр. ХХ ст. Він народився у 1876 р. у Тернополі. Навчаючись у місцевій гімназії, активно включився в громадсько- політичне життя краю, проводячи просвітни- цьку роботу серед українського населення. Продовжуючи навчання в університетах Льво- ва, вступив в студентське товариство “Ака- демічне братство”, а згодом у Відні став чле- ном товариства “Січ”. Повернувшись на Батьківщину, В. Загай- кевич у 1907 р. відкрив адвокатську канце- лярію в Перемишлі, де на той час активно працювали філія “Просвіти”, товариства “Віра”, “Народний дім”, “Руська щадниця”. Його приїзд значно пожвавив суспільно-полі- тичне життя у краї. Історик Микола Андрусяк так оцінив цю подію: “Як знаменний бесідник і правник він зразу розгорнув живу культур- но-освітню, політичну і економічну діяльність у Перемишлі й повіті, продовжуючи працю старшої генерації з Цеглинським у проводі”1. Впродовж 1909–1914 рр. адвокат очолював філію “Просвіти” у Перемишлі. Водночас він очолював товариство “Народний Базар”, яке було зареєстроване “з обмеженою порукою”. Архівні документи свідчать, що загальні збо- ри цих організацій без вагань висловлювали довіру своєму голові. 8 травня 1910 р. відбулися довірочні збори товариства “Міщанська каса”, на яких висту- пив В. Загайкевич. Він відзначив, що біль- шість перемишльської інтелігенції не розуміє значення цього товариства. Проте, за дуже ко- роткий період існування, “Міщанська каса”, — зазначав доповідач, — “придбала по- над 150 членів з-поміж наших ремісників, дрібних промисловців і зарубників і станула на так сильнім ґрунті, що можна її зачисляти до найпевніших кредитових інституцій”2. У своїй доповіді не оминув В. Загайкевич також проблеми організації народної школи в Пере- мишлі з українською мовою викладання. Його міркування знайшли відображення у підсум- ковій резолюції загальних зборів, у якій за- значалося, що створення української шко- ли — першочергове питання для національ- них сил. В. Загайкевич також активно включився у партійну роботу, виступаючи на вічах у повіті, що скликалися Українською народно-демократичною партією3. У 1910 р. після вбивства українського сту- дента Адама Коцка краєм прокотилася хвиля мітингів і віч, у яких особлива роль відводи- лася В. Загайкевичу. Так, 10 липня 1910 р. він виступив на публічному вічу українців Пе- ремишля в справі заснування народної школи з українською мовою викладання. На його думку, зважаючи на негативну позицію щодо цього питання бургомістра д-ра Долінського, така школа повинна була б фінансуватися із приватних фондів4. Після виборів 1911 р. В. Загайкевич став заступником посла Григорія Цеглинського, виступав на вічах від його імені. Передчасна смерть останнього відкрила шлях В. Загайке- вичу до Державної Ради. На своєму першому вічі в якості посла 1 грудня 1912 р. в Переми- шлі він зазначив, що буде “в якнайтіснішій звязи з виборцями і для них працювати”5. Проаналізувавши зовнішньополітичну ситуа- цію, він відзначив, що у випадку війни Авс- трійської і Російської імперій перед українця- ми відкриється шлях до об’єднання в одну дер- жаву. 24 травня 1914 р. Перемишльщина пере- живала хвилю національного піднесення, що пов’язано із відзначенням 100-річчя з дня на- родження Тараса Шевченка. На урочистості прибули січові коші й сокільські гнізда Пере- миського та сусідніх повітів (Добромиль, Мос- тиська), що утворювали один виборчий округ В. Загайкевича. Останній, як повітовий кошо- 254 Краєзнавство 3–4 2009 вий у сокільському однострою на коні з була- вою в руках перевів перегляд чот “Січей” і “Соколів”. Після того очолюваний ним похід з січовим оркестром рушив вулицями міста. У поході в богослужінні брали участь пере- мишльські українські школи, товариства і де- легати всіх читалень “Просвіти” з повіту. Кін- ні січові чети замикали похід. Урочистості, присвячені роковинам каме- няра, стали одним із перших величавих, зраз- ково організованих походів українців Пере- мишльського повіту, що, в свою чергу, свідчи- ло про зростання національно-політичної свідомості. Роки Першої світової війни не сприяли ук- раїнському національно-культурному підне- сенню у Перемишлі. В. Загайкевич був покли- каний до війська, де впродовж 1915–1916 рр. був авдитором при т з. в. “Sud-Armee-Oberkom- mando” в Стрию. Саме тоді він врятував від смерті багатьох українців, насамперед селян, безпідставно звинувачених у зрадництві Авст- рії. У 1917 р. його звільнено із війська, зважаючи на депутатський мандат. У тому ж році він виголосив у Державній раді промову, присвячену звірствам мадярських гонведів над українським населенням Галичини. У жовтні 1918 р. В. Загайкевич став чле- ном Української Національної Ради, а з листо- пада — очолював повітову раду Перемишля, за розпорядженням якої українські збройні загони у ніч із 3 на 4 листопада 1918 р. зайняли місто. Після захоплення Перемишля польським військом В. Загайкевича заареш- тували. Звільнившись із ув’язнення, починаючи із 1920 р., відомий громадсько-політичний діяч поринув у політичне життя краю, очоливши редакцію “Українського голосу”. У своїх статтях він детально проаналізував причини поразки національно-визвольних змагань. Він усвідомлював, що не одна партія, а всі партії разом можуть зберегти українську держав- ність, що “не Наддніпрянці або Галичани зокрема в силі збудувати українську державу, тільки що спільними силами можемо це зробити…”6 В. Загайкевич виступав за створення у Перемишлі нової організації, яка б об’єднала всі політичні сили на одній платформі, якою могли бути: 1. “Поміч жертвам наших злид- нів”; 2. “Оборона наших найпримітивніших прав людських і національних під фірмою Окружного Горожанського Комітету”7. Проте на перших зборах Горожанського Комітету, за словами В. Загайкевича, “внесено небажаний фермент, який зовсім не причи- ниться до консолідації наших сил і який міг би в кругах нашої духовної інтелігенції викликати враження пізнаного знехтовання”8. Джерело цього ферменту він вбачав у церков- ній політиці, направленій на ізоляцію духо- венства від громадського руху. У Горожан- ському Комітеті поряд з В. Загайкевичем працю вали І. Жовнір, д-р Вітошинська, Цеглин ський, А. Сабат. На переконання В. Загайкевича, перемиш- льське духовенство мало багату традицію громадської і культурно-національної праці. Саме митрополит Андрей Шептицький. Починаючи із 1922 р., відомий громадсько- політичний діяч все більше переконувався у необхідності орієнтації на власні сили. 4 черв- ня 1922 р. він писав: “Бита з усіх боків україн- ська державна думка збувається поволи всяких надій на посторонню поміч… поки що надія тільки на власні сили…”9 Після утворення Українського націона ль- но-демократичного об’єднання В. Загайкевич став одним із найактивніших її членів. Під час виборчої кампанії 1928 р. до сейму і сенату, УНДО покладала значні надії на організаторські здібності В. Загайкевича в Перемишлі, що входив разом із Добромилем і Сяноком до 48 виборчого округу. Він усвідом- лював важливість плебісциту для українського населення краю, адже: по-перше, необхідно було засвідчити перед цілим світом характер українських земель під владою Польщі, щоб “доказати, що земля, на якій ми живемо, є українською землею”; по-друге, важливо обрати репрезентативний склад українських парламентарів, що донесуть до громадськості зловживання польської адміністрації у краї. Тим самим українці отримали б трибуну, “з якої лунало б важне слово в обороні природних насущних прав українського народу, з якої проголошено би перед цілим світом важне обвинувачення проти нашого поневолення, з якої падали б зазиви для боротьби за основне право нації”10. Президія ЦК УНДО наполягала, щоб у краї був створений спільний блок УНДО із УСДП і УСРП, проте без Української партії праці (УПП). Очолити такий блок пропонували В. Загайкевичу за умови, що професор Гонтар- ський (другий у виборчому списку, пред- ставляв УСДП) буде кандидувати за списком 255 УНДО і складе заяву, у якій зобов’яжеться у випадку обрання його послом вступити до ук- раїнського національного клубу11. Розподіл інших місць у списку безпосередньо залежали від порозуміння цих двох громадсько-полі- тичних діячів. Проте подальші події, а саме наростання конфронтації між двома провідни- ми українськими політичними силами, звели нанівець попередні домовленості, через що спільна участь у виборчій кампанії виявилася неможливою. Представником українців від Перемишльського повіту у сеймі Польщі став В. Загайкевич. Сеймова робота забирала практично увесь вільний час відомого громадсько-політичного діяча. Тільки у травні 1929 р., під час закрит- тя сесії, він відбув посольські звіти в Пере- миськім та Добромильськім повітах і на Сян- ничині. У своєму звіті до ЦК УНДО з цього приводу він зазначав: “Сянничина — повіт гарний, але доволі запущений, а тепер вмог- лась і поширилась там робота кацапів-москво- філів, яка нашій національній праці сильно загрожує. Для того, покликуючись на рішен- ня ЦК УНДО і Парляментарної Репрезентації, якими приділено працю в тих повітах, є ще котромусь з послів чи сенаторів, прошу о за- рядження, щоби котрий з цих десигнованих вже послів чи сенаторів або який інший з то- варишів обняв політичну працю в Сяніччині так, що вели б ми її рівночасно в ріжних око- лицях після пляну, розробленого Василем Блавацьким і Василем Подубинським в Сяно- ці”12. В. Загайкевич наголошував на невід- кладності політичної агітації серед місцевих мешканців, зазначаючи, що “справа є тим важнійша, що ходить тільки не о сучасну хви- лю, але о утвердження націоналізму і стано- виська нашої партії в Сяніччині”13. Зважаючи на прохання перемишльського сенатора, ЦК УНДО і Клуб парламентської репрезентації направили йому на допомогу двох партійців для політичної пропаганди політичної платформи УНДО у 48 окрузі. Про- те, за словами В. Загайкевича, “з цего рішен- ня нічого не вийшло і я в політичній організа- ції території мойого виборчого округа не маю від нікого найменшої помочі”14. Він констату- вав, що в інших округах на бори із громадсь- кістю приїжджали по декілька послів, на від- міну від Перемишльщини. Не отримавши допомоги, В. Загайкевич вдруге звернувся до ЦК УНДО із цим же про- ханням. Він рекомендував: 1. У Сяніччині скликати тільки довірочні збори за поіменни- ми запрошеннями, порозумівшись із Блаваць- ким або ж Подубинським; 2. На Романівщині звернутися до окремих осіб, зокрема о. Юліа- на Боберського (Яблоніца Польська), о. Васи- ля Мигаля (Дешно), о. Михайла Величка (Воля Нижня), о. Жемпонського (Завадка Ри- манівська), о. Теофіла Кміцикевича (Поляни Суровичні); 3. Звернути увагу на те, що Без- партійний блок співпраці з урядом у багатьох місцевостях краю проводив збори, на яких агітував за те, щоб “нарід у всіх справах звер- тався не до своїх послів, тільки прямо до ста- роства, яке всі потреби людей заспокоїть”15. Загалом варто відзначити надзвичайну ак- тивність повітового народного комітету. Так, для прикладу в період із 16 березня по 8 груд- ня 1931 р. ним організовано 5 посольських віч в Перемишлі, 4 довірочні наради, 19 посоль- ських віч у повіті, 185 організаційних поїздок до сільських комітетів та 17 довірочних нарад у повіті. На більшості посольських вічах виступав В. Загайкевич. 19 лютого 1932 р. у будинку Народного Дому відбувся повітовий народний з’їзд, ос- новна мета якого — підведення підсумків по- передньо проведеної партійно-політичної ро- боти у повіті. На з’їзді були заслухані звіти повітового проводу і посла В. Загайкевича. У своїй доповіді останній охарактеризував діяльність парламентської репрезентації, на конкретних статистичних даних показав не- гативні тенденції, що зародилися в політично- му житті Польщі, які, на його думку, спричи- нені блокуванням проурядових партій у Без- партійному блоці співпраці з урядом16. Разом з тим з’їзд оголосив протест проти таких урядових законопроектів, як про час- тинну зміну територіальної самоуправи, про військову колонізацію українських і білорусь- ких земель, про державні і приватні школи тощо. Зібрання “за… патріотичну і успішну працю над поправою політичної і госпо- дарської долі українських мас” висловило повну довіру послу В. Загайкевичу, як зреш- тою і повітовому проводу партії. 7 грудня 1933 р. відбувся черговий повіто- вий народний з’їзд. В. Загайкевич, проаналі- зувавши роботу однопартійців за попередній рік, відзначив, що в роботі повітового народ- ного комітету прослідковується два напрями діяльності — загальнонаціональна праця і партійна. Остання значно поступається пер- шому визначальному чиннику. Чільний пові- 256 Краєзнавство 3–4 2009 товий діяч не оминув жодної ділянки суспіль- но-політичного життя краю. В. Загайкевич наголосив, що впродовж року повітовий народний комітет провів 10 за- сідань. У Перемишлі відбулося два віча, при- свячені організаційним питанням та в справі шкільного плебісциту. Разом з тим у повіті відбулося 16 довірочних нарад, у справах гро- мадських виборів здійснено 60 поїздок. Свій звіт В. Загайкевич завершував словами: “Пра- ця увінчається успіхом тоді, як загал нашого населення зрозуміє свідомість політичну на полі націоналізму, та вступить як один до політичної організації, а тоді здобудемо свою кращу будучність”17. На повітовому з’їзді 31 травня 1935 р., який відкрив посол В. Загайкевич, обговорено суспільно-політичну ситуацію у краї, обрано новий склад повітового народного комітету. Зібрання відвідав делегат ЦК УНДО В. Кузь- мович. Одноголосним рішенням В. Загайкевича було обрано головою з’їзду. До президії також увійшли: о. Андрій Борисевич, Леонтина Мен- цінська, Михайло Ноджак, Іван Чупель. Тоді ж перемишльський посол виголосив організа- ційний реферат. Під знаком консолідації міс- цевих національних сил відбулися вибори до повітового народного комітету. До його скла- ду, зокрема, увійшли: о. Малецький Онуф- рій — голова, В. Загайкевич, М. Зятикова, ад- вокат Рибак, Д. Греголинський, М. Хробак, Станимір, С. Біян та ін. У подальшому В. Загайкевич відійшов від активного політичного життя. Повітовий на- родний з’їзд 24 березня 1936 р. висловив йому подяку “за… невсипущу працю на освітньому, економічному й політичному полі”. На цьому з’їзді обрано новий склад повітового комітету, який очолив Микола Рибак. Із “старих” у ньо- му залишилися В. Загайкевич, о. Андрій Бо- рисевич, Біян, В. Войтович тощо18. Впродовж 1939–1944 рр. відомий громад- сько-політичний діяч працював президентом апеляційного суду у Кракові. У післявоєнний час проживав у Німеччині, де і помер у 1949 р. Без сумніву, Володимир Загайкевич був од- ним із найвизначніших громадсько-політич- них діячів Перемищини у першій половині ХХ ст., його знало кожне село із численних віч, зборів, здвигів. Саме йому довіряли ук- раїнці Перемишльського краю найважливіші національні обов’язки. Джерела та література 1 Андрусяк М. Перемишль в історії України до 1918 р. // Перемишль — західний бас- тіон України. Збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської землі зладже- ний редакційною колегією під проводом проф. Б. Загайкевича. — Нью-Йорк, 1961. — С. 61. 2 Допись // Перемиський вісник. — 1910. — 13 мая. 3 Соляр І. Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича // Перемишль і черемиська земля протягом віків. Збірник наукових праць та матеріалів Міжнарод- ної наукової конференції. Перемишль, 14–15 листопада 1998 р. — Перемишль- Львів, 2001. — С. 55. 4 Віче в справі школи в Перемишли // Пере- миський вісник. — 1910. — 22 липня. 5 Повітове віче в Перемишли // Перемись- кий вісник. — 1912. — 6 грудня. 6 На порозі Нового року // Український го- лос. — 1921. — 16 січня. 7 Шкідливий фермент // Український го- лос. — 1921. — 13 лютого. 8 Там само. 9 Сумерок орієнтації // Український го- лос. — 1922. — 4 червня. 10 Загайкевич В. Одною лавою — спільним фронтом! — Львів-Перемишль, 1928. — С. 3. 11 ЦДІАУ у м. Львові. — Ф. 344. — Оп. 1. — Спр. 398. — Арк. 1. 12 ЦДІАУ у м. Львові. — Ф. 344. — Оп. 1. — Спр. 239. — Арк. 4. 13 Там само. 14 Там само. — Арк. 5. 15 Там само. — Арк. 4–5. 16 Соляр І. Перемиський повітовий комітет УНДО // Перемишль і Перемиська земля протягом віків. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної наукової конфе- ренції. Перемишль, 11–13 квітня 2002 р. — Перемишль-Львів, 2003. — С. 127. 17 Там само. — Арк. 8. 18 Там само. — Арк. 10–11. 257 Андрей Пивень Общественно-политическая деяльность Владимира Загайкевича в Перемышле Проанализирована общественно-политическая деятельность Владимира Загайкевича в годы национально-освободительного движения, партийно-политическая деятельность в УНДО, определены его отношения к главным проблемам украинской государственности. Ключевые слова: вече, “Просвита”, УНДО, Уездный народный комитет. Andriy Piven’ Socio-Political Activities of Volodymyr Zahaykevych in Peremyshl’ The socio-political activities of Volodymyr Zahaykevych during the years of national-liberational struggle and his political party activities in the Ukrainian National-Democratic Union (UNDO) are analyzed, his attitude to the key problems of Ukrainian state-building is clarified. Key words: mass meeting (viche), Prosvita, UNDO, county people’s committee.

Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича в Перемишлі

Institution

Ähnliche Einträge